Рішення

від 09.07.2021 по справі 440/3530/21

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/3530/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Клочка К.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

8 квітня 2021 року позивач ОСОБА_1 (надалі - також позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області (надалі - також відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, а саме просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення третьої сесії 8 скликання Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області від 24 грудня 2020 року "Про розгляд заяви ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства", яким Великобагачанською селищною ради Великобагачанського району Полтавської області відмовлено гр. ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га, кадастровий номер 5320280300:00:005:0575 для ведення особистого селянського господарства у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення ненаданих у власність та користування, яка розташована на території Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області.

- зобов`язати Великобагачанську селищну раду Великобагачанського району Полтавської затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га, кадастровий номер 5320280300:00:005:0575 для ведення особистого селянського господарства у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення ненаданих у власність та користування, яка розташована на території Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області та передати у власність гр. ОСОБА_1 .

Позивач обґрунтовував позов посиланням на протиправність рішення відповідача про відмову у затвердженні проекту землеустрою, адже його було погоджено у встановленому законом порядку; відповідно до висновку про погодження проекту землеустрою проект землеустрою відповідає вимогам чинного земельного законодавства. Крім того зазначав, що відповідач невірно послався у спірному рішенні на частину четверту статті 83 Земельного кодексу України, якою визначено, що до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо). Земельна ділянка, на яку виготовлено проект землеустрою для відведення її власність позивачу, знаходиться поза межами населених пунктів та не відноситься до майданів, вулиць, проїздів, шляхів, набережних, пляжів, парків, скверів, бульварів, кладовищ, місць знешкодження та утилізації відходів тощо. Тому кадастровим реєстратором і було здійснено поділ земельної ділянки, оскільки чинне законодавство не забороняє передачу такої земельної ділянки у власність. Правильним способом захисту прав позивача буде зобов`язання відповідача затвердити такий проект землеустрою та встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.

У відзиві на позовну заяву представник Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області позов не визнав, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на те, що на засіданні виконавчого комітету Великобагачанської селищної ради було затверджено "Положення про створення громадських сіножатей та пасовищ для випасання великої рогатої худоби за межами смт. Велика Багачка". Зазначав, що 15 січня 2020 року рішенням 42 сесії сьомого скликання Великобагачанської селищної ради "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення для створення громадських сіножатей та пасовищ на території Великобагачанської селищної ради", яким надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення, із "16.00 Землі запасу" на "18.00 Землі загального користування" площею 5,2291 га, кадастровий номер 5320280300:00:005:0573 для створення громадських сіножатей та пасовищ за межами смт Велика Багачка на території Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області, який у подальшому затверджений рішенням ради від 19 червня 2020 року. На виконання рішення суду у справі №440/5030/19, рішенням 53 позачергової сесії сьомого скликання від 27 серпня 2020 року надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Великобагачанської селищної ради. Разом з тим, зауважував, що оскільки наразі земельна ділянка позивача відноситься до земель загального користування та на ній створене громадське пасовище для потреб жителів смт Велика Багачка, з урахуванням приписів частини четвертої статті 83 Земельного кодексу України така земельна ділянка не може передаватися у власність, а отже і законних підстав для затвердження проекту землеустрою ОСОБА_1 немає.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , реалізуючи своє право на отримання земельної ділянки у власність відповідно до частини шостої статті 118 Земельного кодексу України, звернулась 25 лютого 2019 року до Великобагачанської селищної ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за межами села Якимове Великобагачанського району Полтавської області. До заяви додала викопіювання з бажаним місцем розташування земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

20 березня 2019 року 31 сесією сьомого скликання Великобагачанської селищної ради за результатами поіменного голосування депутатів Великобагачанської селищної ради прийнято рішення питання про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства громадянці ОСОБА_1 вважати не прийнятим.

Не погоджуючись з рішенням Великобагачанської селищної ради від 20 березня 2019 року, позивач звернулася до суду з позовом.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року у справі №440/2654/19 позов ОСОБА_1 до Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення 31 сесії 7 скликання Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області від 20 березня 2019 року "Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства громадянці ОСОБА_1 ". Зобов`язано Великобагачанську селищну раду Великобагачанського району Полтавської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для особистого селянського господарства за межами села Якимове Великобагачанського району Полтавської області, з урахуванням висновків суду.

11 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Великобагачанської селищної ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Великобагачанської об`єднаної територіальної громади Великобагачанського району Полтавської області.

До заяви додала викопіювання з бажаним місцем розташування земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, рішення Полтавського окружного адміністративного суду у справі №440/2654/19, копію паспорту та коду.

2 грудня 2019 року 40 позачерговою сесією сьомого скликання Великобагачанської селищної ради за наслідками повторного розгляду заяви щодо надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 прийнято рішення, яким гр. ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення, не наданих у власність та користування, за межами с. Якимове Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області на підставі статті 118 Земельного кодексу України, враховуючи невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, земельна ділянка відноситься до громадських сіножатей та пасовищ.

Не погоджуючись із цим рішенням, ОСОБА_1 оскаржила його до Полтавського окружного адміністративного суду.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 2 березня 2020 року у справі №440/5030/19 позов ОСОБА_1 до Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено; визнано протиправним та скасовано рішення 40 позачергової сесії сьомого скликання Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області від 02 грудня 2019 року "Про повторний розгляд заяви щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства", яким гр. ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2, 00 га для ведення особистого селянського господарства у приватну власність, що знаходиться на території Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області; зобов`язано Великобагачанську селищну раду Великобагачанського району Полтавської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства у приватну власність на території Великобагачанської селищної ради.

На виконання рішення суду від 2 березня 2020 року у справі №440/5030/19 рішенням 53 позачергової сесії сьомого скликання Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області від 27 серпня 2020 року "Про повторний розгляд заяви гр. ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства" надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за межами с. Якимове на території Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області.

За заявою ОСОБА_1 від 2 вересня 2020 року та відповідно до завдання на виконання робіт з розробки проекту землеустрою, Приватним підприємством "АЛАН-ЗЕМ" розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області.

21 вересня 2020 року експертом державної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Київській області Липець Оленою Володимирівною складено висновок №10435/82-20 про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства.

2 листопада 2020 року відомості про земельну ділянку внесені до Державного земельного кадастру з присвоєнням їй кадастрового номера 5320280300:00:005:0575, що підтверджено копією витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Позивач звернулась до Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області зі заявою про затвердження проекту землеустрою, проте відповідач рішенням 3 сесії восьмого скликання Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області від 24 грудня 2020 року відмовив ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою, у зв`язку з тим, що землі загального користування населених пунктів не можуть передаватися у приватну власність відповідно до статті 83 Земельного кодексу України.

Не погодившись з цим рішенням суб`єкта владних повноважень, позивач звернулась до суду за захистом порушеного права.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Підстави набуття права на землю шляхом передачі земельних ділянок у власність встановлюються нормами Земельного кодексу України.

За змістом частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до частини четвертої цієї статті, передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

За змістом пункту "б" частини першої статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Згідно з частиною першою статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Частинами шостою, сьомою статті 118 Земельного кодексу України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Згідно з частиною восьмою цієї статті, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

За змістом частини четвертої статті 186 1 Земельного кодексу України розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

А відповідно до частини п`ятої згаданої статті, органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Відповідно до частини шостої цієї ж статті, підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Згідно з частиною дев`ятою статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України від 21 травня 1997 року №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (надалі - Закон №280/97-ВР) передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

За змістом статті 59 Закону №280/97-ВР рішення місцевої ради приймаються у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії місцевої ради та рішень виконавчого комітету.

Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У цій справі предметом спору є правомірність рішення відповідача від 24 грудня 2020 року про відмову у затвердженні проекту землеустрою.

А відтак, виходячи з приписів частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд перевіряє відповідність спірного рішення селищної ради критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень.

Відмовляючи ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га, кадастровий номер 5320280300:00:005:0575 для ведення особистого селянського господарства у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення ненаданих у власність та користування, яка розташована на території Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області, у зв`язку з тим, що землі загального користування населених пунктів не можуть передаватися у приватну власність відповідно до статті 83 Земельного кодексу України.

Суд вказує, що при цьому Великобагачанською селищною радою невірно і явно неогрунтовано застосована норма закону, яка не підлягала застосуванню.

Дійсно, частиною четвертою статті 83 Земельного кодексу України передбачено, що до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать:

а) землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо);

б) землі під залізницями, автомобільними дорогами, об`єктами повітряного і трубопровідного транспорту;

в) землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом;

г) землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом;

ґ) землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом;

д) земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування;

е) земельні ділянки, штучно створені в межах прибережної захисної смуги чи смуги відведення, на землях лісогосподарського призначення та природно-заповідного фонду, що перебувають у прибережній захисній смузі водних об`єктів, або на земельних ділянках дна водних об`єктів;

є) землі під об`єктами інженерної інфраструктури міжгосподарських меліоративних систем, які перебувають у комунальній власності.

Отже, ЗК України встановлений вичерпний перелік випадків, коли забороняється передача земельних ділянок у приватну власність.

Викладений вище підпункт "а" частини четвертої статті 83 Земельного одексу України передбачає, що до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі загального користування населених пунктів.

Але земельна ділянка, проект землеустрою щодо відведення якої розробила й подала на затвердження позивач, не належить до земель населених пунктів.

Матеріалами справи підтверджено, що на земельну ділянку, яку бажає отримати позивач у власність для ведення особистого селянського господарства, було виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області.

Зі змісту проекту землеустрою, а саме відомостями акту визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) вбачається, що голова Великобачанської селищної ради Ю.Б. Скаковський, як уповноважена особа власника/користувача суміжних земельних ділянок посвідчив, що земельна ділянка загальною площею 2,00 га, яку бажає отримати у власність ОСОБА_1 , знаходиться за межами населених пунктів на території Великобагачанської селищної ради, при погодженні меж земельної ділянки спірні питання і претензії з боку землекористувачів (землевласників) відсутні.

21 вересня 2020 року експертом державної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Київській області Липець Оленою Володимирівною надано висновок №10435/82-20 про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства. На момент складення документації із землеустрою: код згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель: 18.00 - землі загального користування; запропоновано документацією із землеустрою: 01.03 - для ведення особистого селянського господарства.

2 листопада 2020 року відомості про земельну ділянку внесені до Державного земельного кадастру з присвоєнням їй кадастрового номера 5320280300:00:005:0575, що підтверджено копією витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, цільове призначення - 18.00 землі загального користування; категорія земель - землі сільськогосподарського призначення.

Ці докази беззаперечно вказують, що земельна ділянка, стосовно якої позивач просила затвердити проект землеустрою, відноситься до земель загального користування за межами населеного пункту, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Одним з аргументів на користь відсутності підстав для затвердження проекту землеустрою позивача, Великобагачанська селищна рада приводила той факт, що на момент набрання законної сили рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 2 березня 2020 року по справі №440/5030/19, вже був затверджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення для створення громадського пасовища.

Однак створення громадського пасовища за межами населеного пункту із земель загального користування не може бути підставою для неможливості поділу цієї земельної ділянки для відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства розміром 2,00 га у власність, зокрема, ОСОБА_1

Відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки із земель загального користування, розташованих за межами населених пунктів, навіть за рахунок громадських пасовищ, жодним чином не суперечить, а, навпаки, відповідає чинним нормам Земельного кодексу України.

Крім того, оцінюючи наведені доводи відповідача, суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 30 серпня 2018 року у справі №817/586/17 та від 24 січня 2020 року у справі №316/979/18, відповідно до яких перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів здійснюється саме на етапі погодження такого проекту. Великобагачанська селищна рада Великобагачанського району Полтавської області в області не має повноважень на здійснення перевірки документації із землеустрою на відповідність нормам чинного законодавства, оскільки такі повноваження надані лише державному кадастровому реєстратору.

Надана суду копія проекту землеустрою містить висновок від 21 версеня 2020 року №10435/82-20 про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, наданий експертом державної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Київській області Липець Оленою Володимирівною.

Зі змісту даного висновку судом встановлено, що обрана позивачем земельна ділянка не належить до особливо цінних земель (підпункт 4 пункту 6), обмеження щодо використання земельної ділянки - відсутні (підпункт 5 пункту 6).

У пункті 7 висновку зазначено, що проведення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації не вимагається, а відповідно до пунктів 8-10 - проект землеустрою відповідає земельному законодавству та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам і погоджується державним кадастровим реєстратором /а.с. 67 зворот/.

З урахуванням наведеного, оскільки проект землеустрою погоджено у визначеному законом порядку державним кадастровим реєстратором за принципом екстериторіальності, у відповідача були відсутні підстави перевіряти такий проект землеустрою на відповідність вимогам ЗК України та прийнятих відповідно до нього нормативно-правових актів та висувати власні зауваження до такого проекту.

До того ж, суд враховує, що безпосередньо проект землеустрою містить Перелік обмежень щодо використання земельної ділянки, складений Приватним підприємством "АЛАН-ЗЕМ", за змістом якого земельна ділянка не відноситься до особливо цінних земель, не входить до водоохоронної зони, не містить інших обмежень щодо її використання.

З урахуванням вищенаведеного, посилання відповідача у спірному рішенні на обмеження, визначені частиною четвертою статті 83 Земельного кодексу України, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та є безпідставними, не відповідають обставинам, які мали бути взяті до уваги при прийнятті рішення, відповідачем не доведено правомірність його прийняття, а відтак таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню, з урахування чого позов у цій частині вимог належить задовольнити.

Щодо позовних вимог позивача про зобов`язання Великобагачанську селищну раду Великобагачанського району Полтавської області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га, кадастровий номер 5320280300:00:005:0575 для ведення особистого селянського господарства у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення не наданих у власність та користування, яка розташована на території Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області, та передати у власність гр. ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

У спірних правовідносинах відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними, оскільки у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний до вчинення конкретних дій - розглянути заяву позивача у встановленому законом порядку, а за умови відповідності заяви та доданих до неї документів вимогам законодавства - прийняти рішення про задоволення заяви. Підставою для відмови у задоволенні заяви позивача можуть бути лише визначені законом обставини. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд - розглянути заяву, або ж ні; прийняти рішення про задоволення заяви, або ж рішення про відмову у її задоволенні. Визначальним є те, що у кожному конкретному випадку звернення особи із заявою, з урахуванням фактичних обставин, згідно із законом існує лише один правомірний варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.

Верховний Суд у постанові від 24 грудня 2019 року у справі №823/59/17 виклав правовий висновок, відповідно до якого повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Повноваження щодо затвердження або відмову у затвердженні проекту землеустрою, регламентовано статтею 118 Земельного кодексу України.

Умови, за яких орган відмовляє у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - затвердити проект землеустрою або відмовити в його затвердженні, якщо для цього є законні підстави. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Втручанням у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень може бути прийняття судом рішення не про зобов`язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявами заявників замість суб`єкта владних повноважень.

Частиною третьою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У постанові від 28 травня 2020 року у справі №819/654/17 Верховний Суд зазначив, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

За загальним правилом, застосування такого способу захисту прав та інтересів позивача як зобов`язання уповноваженого органу прийняти конкретне рішення є правильним, коли уповноважений орган розглянув клопотання заявника та прийняв рішення, яким протиправно відмовив в його задоволенні.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У цій справі відповідач правомірність спірного рішення жодним чином не обґрунтував та не довів належними і достовірними доказами.

Суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

З урахуванням наведеного, зважаючи на дотримання позивачем порядку розроблення землевпорядної документації з метою отримання земельної ділянки у власність у межах норм безоплатної приватизації та недоведення відповідачем факту наявності визначених законом підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою, суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту порушених прав ОСОБА_1 у даному випадку буде саме зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 5320280300:00:005:0575 площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства у власність за межами населених пунктів на території Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області.

Двотижневий строк розгляду відповідного питання прямо визначений у законі (частина дев`ята статті 118 Земельного кодексу України), а тому окрема вказівка на нього у судовому рішенні не вимагається.

Отже, позов ОСОБА_1 належить задовольнити.

Щодо клопотання позивача про зобов`язання Великобагачанську селищну раду Великобагачанського району Полтавської області подати звіт про виконання рішення суду, суд зазначає про відсутність підстав для його задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, за приписами вказаної норми покладення таких зобов`язань на суб`єкта владних повноважень є правом, а не обов`язком суду.

Суд не вбачає підстав для застосування зазначеної форми контролю за виконанням судового рішення, оскільки не вважає, що відповідачем після набрання рішенням суду законної сили не будуть добровільно вживатися заходи з метою виконання даного судового рішення.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом пункту 1 частини третьої цієї статті, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн.

Крім того, представником позивача заявлено вимогу про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5300,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Оскільки передумовою для виникнення цього спору є протиправне рішення відповідача про відмову у затвердженні проекту землеустрою, суд вважає за необхідне компенсувати судові витрати позивача у розмірі сплаченого судового збору повністю.

Разом з цим, щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з таких міркувань.

За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Крім того, як визначено частиною дев`ятою статті 139 Кодексу адміністративного судочиинства України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Системно проаналізувавши наведені вище норми Кодексу адміністративного судочтнства України, суд зазначає, що документально підтверджені судові витрати належить компенсувати стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень, та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі №815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі №814/698/16, від 18 жовтня 2018 року у справі №813/4989/17.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 26 червня 2019 року у справі №200/14113/18-а.

У цій справі представник позивача просить відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань Великобагачанської селищної ради витрати позивача на правничу допомогу у розмірі 5300,00 грн.

На підтвердження розміру витрат адвокатом Кумечко Мариною Сергієвною надані копії: договору від 25 березня 2021 року про надання правової допомоги, акту виконаних робіт; ордер та копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, копію квитанції №9 від 29 березня 2021 року.

Дослідивши надані представником позивача документи, суд враховує такі обставини.

Відповідно до акту виконаних робіт (наданих послуг) адвокатом надані клієнту такі послуги: опрацювання законодавчої бази, що регулюють відносини по оскарженню рішення Великобагачанської селищної ради, формування правової позиції, консультування щодо необхідності отримання додаткових матеріалів (доказів), збір документів для справи - витрачений час 1 год, вартістю 300,00 грн; складання адміністративного позову про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень та зобов`язання вчинити певні дії - витрачений час 3 год, вартістю 5000,00 грн.

Суд при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, надаючи оцінку співмірності заявленої до повернення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить із такого:

- ця справа відноситься до справ незначної складності;

- розгляд справи проведено без участі сторін у порядку письмового провадження;

- позовна заява фактично складена на десяти сторінках;

- позов носить немайновий характер.

Ця справа не характеризується наявністю виключної правової проблеми, не стосується встановлення значного обсягу фактичних обставин справи, що потребувало б подання великої кількості письмових доказів та вжиття дій щодо їх збирання.

Суд зауважує, що особа має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Верховний Суд у постанові від 11 грудня 2019 року у справі №545/2432/16-а зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Оцінивши обставини цієї справи та надані позивачем докази у їх сукупності, суд, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності і пропорційності судових витрат, дійшов висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу в цій справі до 3000,00 грн.

Керуючись статтями 2, 3, 5-10, 72-77, 90, 132, 134, 139, 241-246, 257-262, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Великобагачанської селищної ради (вул. Каштанова, 20, смт. Велика Багачка, Полтавська область, 38300, код ЄДРПОУ 21044600) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення 3 сесії 8 скликання Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області від 24 грудня 2020 року "Про розгляд заяви ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства", яким Великобагачанською селищною радою Великобагачанського району Полтавської області відмовлено гр. ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га, кадастровий номер 5320280300:00:005:0575 для ведення особистого селянського господарства у власність, яка розташована за межами населених пунктів на території Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області.

Зобов`язати Великобагачанську селищну раду Великобагачанського району Полтавської області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га, кадастровий номер 5320280300:00:005:0575 для ведення особистого селянського господарства у власність, яка розташована за межами населених пунктів на території Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області та передати її у власність гр. ОСОБА_1 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень) та витрати на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн (три тисячі гривень нуль копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя К.І. Клочко