Постанова

від 23.05.2022 по справі 754/16881/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 754/16881/21

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/4328/2022

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2022 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача Слюсар Т.А.,

суддів: Білич І.М., Коцюрби О.П.,

за участю секретаря судового засідання Качалаби О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 08 листопада 2021 року та на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 23 листопада 2021 року у складі судді Лісовської О.В.,

у справі за позовомОСОБА_1 до приватного підприємства «Інтелект Сервіс - 2007» про стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки,-

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася у суд із позовом, у якому просила стягнути з ПП «Інтелект Сервіс - 2007» середньомісячний заробіток за час затримки видачі трудової книжки у сумі 36 000 грн.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 08 листопада 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, з підстав несплати судового збору.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 23 листопада 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто позивачу у зв`язку не виконанням вимог ст.ст. 175, 1777 ЦПК України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає ухвалу суду від 08.11.2021 про залишення без руху її позовної заяви, незаконною та необґрунтованою, просить її скасувати.

За змістом вказано, що до позовної заяви була долучена заява про звільнення від сплати судового збору від 05.11.2021, у якій було описано незадовільний матеріальний стан, з додаванням відповідних підтверджуючих довідок з різних державних органів.

Зазначено, що позовна заява була залишена без руху з підстав несплати судового збору з посиланням на те, що Законом України «Про судовий збір», позивачі у справах за позовними вимогами, що випливають із трудових відносин, не звільняються від сплати судового збору, за винятком позивачів у двох категоріях: про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, між тим жодним чином не розглянула ситуацію тяжкого матеріального стану позивача та того, що осатаній є членом малозабезпеченої сім`ї, і як наслідок, не містять переліку вимог, які потрібно усунути, щоб довести свій тяжкий матеріальний стан.

Також, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила скасувати ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 23 листопада 2021 року про визнання неподаною та повернення її позовної заяви, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість.

Вказано, що оскаржувана ухвала є такою, що не забезпечує рівність, законність та справедливість кожного учасника цивільного процесу на звернення за захистом до суду і суд не повинен лишати громадянина України права на звернення до суду лише на підставі того, що через його тяжкий матеріальний стан він не в змозі заплатити розмір судового збору, який складає 908 грн.

Крім того, зазначено, що не прийняття судом до уваги заяви про звільнення від сплати судового збору від 05.11.2021, у якій наведені доводи, надані докази про тяжкий матеріальний стан ОСОБА_1 , порушує права останньої на доступ до правосуддя.

Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надійшло.

У судове засідання учасники справи не з`явилися, про дату розгляду справи повідомлялися належно, тому колегія суддів відповідно до вимог ч.1 ст.223 ЦПК України вважає за можливе розглядати справу за їх відсутності.

Постановляючи ухвалу про залишення поданої ОСОБА_1 позовної заяви без руху з наступним визнанням неподаною та її поверненням, суд першої інстанції виходив з того, що у наданий судом строк недоліки позову, вказані в ухвалі суду від 08.11.2021 не усунуті, зокрема, не сплачено судовий збір.

Між тим, колегія суддів не погоджується з таким висновком районного суду.

Право особи на ефективний судовий захист закріплено у ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Першому протоколі та протоколах №№2, 4, 7 та 11 до конвенції, яку ратифіковано законом «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17.07.97 №475/97-ВР.

Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий суд, передбаченого ст.6 конвенції, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає передусім те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».

Судовий збір - це грошова сума, що сплачується особою, яка звертається до суду. Розмір судового збору визначається законом і залежить від об`єктивних ознак позову (заяви), з яких правовідносин він виник і який предмет позову. Умови сплати судового збору однакові і рівні для всіх позивачів (заявників), а пільги щодо його сплати передбачені безпосередньо законом.

Відповідно до ч.3,4 ст.177 ЦПК України, до позовної заяви мають бути додані документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

У разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про звільнення (відстрочення, зменшення) від сплати судового збору, про призначення експертизи, витребування доказів.

У той же час у ст.136 ЦПК України передбачена можливість звернутися до суду з клопотанням про відстрочення або розстрочення, зменшення розміру або звільнення від сплати збору. Така можливість доступна для осіб, які не входять до пільгових категорій, проте, звертаючись до суду, не можуть сплатити збір через незадовільне матеріальне становище.

Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульоване положеннями ч.1,2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» та якими закріплено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, або звільнити від його сплати.

Отже, держава визначилася зі способом, який може використовуватися для доступу до суду.

Як убачається зі справи, звертаючись у суд з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки, ОСОБА_1 одночасно було подано заяву про звільнення від сплати судового збору (а.с.1-4,26-29).

Відповідно до справи, 22.11.2021 ОСОБА_1 до суду першої інстанції подано заяву, у якій, за її змістом, зазначено про отримання нею ухвали суду від 19.11.2021 та звернуто увагу на порушення її прав з причин не вирішення судом долученого нею до позову клопотання про звільнення від сплати судового збору через тяжкий матеріальний стан (а.с.12).

Між тим, суд першої інстанції, в порушення положень ст.ст. 136,177 ЦПК України, ст.8 Закону України «Про судовий збір», не розглянувши заяву ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору, дійшов передчасних висновків щодо наявності правових підстав залишення поданого нею позову без руху згідно ухвали суду від 08.11.2021 з наступним її поверненням на підставі ухвали суду від 23.11.2021.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R(81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду.

Разом із тим, враховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі Креуз проти Польщі (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

Отже, при здійсненні правосуддя суд повинен вирішувати питання, пов`язані із судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до ст.136 ЦПК України, Закону України "Про судовий збір", а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має тлумачитися з урахуванням верховенства права, яке вимагає, щоб сторони у справі мали ефективний судовий засіб, що давав би їм можливість заявляти про свої громадянські права.

Згідно висновків, викладених в ухвалі Верховного Суду від 02 серпня 2019 року у справі № 761/12145/17, право на доступ до суду, закріплене у статті 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначене свідчить про те, що оскаржувані ухвали районним судом постановлено з порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права.

Згідно п. 6 ч.1 ст. 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали (п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК).

За таких обставин, ухвали суду першої інстанції від 08.11.2021 та 23.11.2021, як необґрунтовані, постановлені поспішно, підлягають скасуванню, а справа - направленню до того ж суду для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 382 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 08 листопада 2021 року та ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 23 листопада 2021 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до того ж суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повне судове рішення складено 01 червня 2022 року.

Суддя-доповідач:

Судді: