Постанова

від 30.05.2022 по справі 172/232/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3290/22 Справа № 172/232/20 Суддя у 1-й інстанції - Битяк І. Г. Доповідач - Макаров М. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2022 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді Макарова М.О.

суддів - Демченко Е.Л., Куценко Т.Р.

при секретарі - Керімовій-Бандюковій Л.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою керівника Синельниківської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Васильківської селищної ради Васильківського району Дніпропетровської області на рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 31 липня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, третя особа: Васильківська об`єднана територіальна громада Дніпропетровської області про визнання права постійного користування земельною ділянкою в порядку спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2020 року позивач звернувся до суду з позовом до Васильківської об`єднаної територіальної громади Дніпропетровської області про визнання права постійного користування земельною ділянкою в порядку спадкування за законом.

Позов мотивований тим, що розпорядженням голови райдержадміністрації Васильківського району Дніпропетровської області № 463-р від 19 листопада 1996 року його матері ОСОБА_2 22 січень 1997 року у постійне користування для ведення фермерського господарства було надано земельну ділянку площею 50 га, яка розташована на території Письменської селищної ради Васильківського району Дніпропетровської області, якій 04 червень 2008 року Відділом земельних ресурсів у Васильківському районі присвоєний кадастровий номер 12207555400:01:002:0038 і якій наразі присвоєно кадастровий номер 1220755400:01:002:0107.

21 липень 1997 року було зареєстровано СФГ «Оратань» ідентифікаційний код 24603080, і його матері ОСОБА_2 було надано зазначений державний акт на право постійного користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства. Його мати була засновником, а також є головою цього господарства, яке здійснювало свою діяльність, використовуючи цю земельну ділянку.

ІНФОРМАЦІЯ_1 його мати померла, а ІНФОРМАЦІЯ_2 помер і його батько ОСОБА_3 .

Позивач є спадкоємцем першої черги за законом після смерті батьків.

Відповідно до протоколу зборів №1 від 18 лютий 2013 року членів СФГ «Оратань» у зв`язку із смертю голови ОСОБА_2 його призначено головою даного господарства.

Після смерті батька ОСОБА_3 позивачу було надано свідоцтво про право на спадщину за законом. Однак нотаріальною конторою йому не видано свідоцтво про право на спадщину на майно після смерті матері ОСОБА_2 , а саме: на земельну ділянку площею 50 га.

Після смерті матері СФГ «Оратань» продовжувало діяти, вести господарську діяльність, безпосередньо використовуючи земельну ділянку за її цільовим призначенням, сплачувати та подавати відповідну звітність до державних органів.

Просить суд визнати на ним право постійного користування земельною ділянкою площею 50 га, яка розташована на території Письменської селищної ради Васильківського району Дніпропетровської області, якій 04 червень 2008 року Відділом земельних ресурсів у Васильківському районі присвоєний кадастровий номер 12207555400:01:002:0038 (згідно з державним актом на право постійного користування), якій наразі присвоєно кадастровий номер 1220755400:01:002:0107 та яка була надана ОСОБА_2 22 січень 1997 року у постійне користування для ведення фермерського господарства на підставі розпорядження голови райдержадміністрації Васильківського району Дніпропетровської області № 463-р від 19 листопада 1996 року, про що видано Державний акт на право постійного користування землею серії ДП ВС № 000018, що зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 143 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 31 липня 2020 року позов задоволено та ухвалено визнати за ОСОБА_1 право постійного користування земельною ділянкою площею 50 га, що розташована на території Письменської селищної ради Васильківського району Дніпропетровської області, якій 04 червня 2008 року Відділом земельних ресурсів у Васильківському районі присвоєно кадастровий номер 12207555400:01:002:0038 (згідно з державним актом на право постійного користування), якій наразі присвоєно кадастровий номер 1220755400:01:002:0107 та що була надана ОСОБА_2 22 січня 1997 року у постійне користування для ведення фермерського господарства на підставі розпорядження голови райдержадміністрації Васильківського району Дніпропетровської області № 463-р від 19 листопада 1996 року, про що видано державний акт на право постійного користування землею серії ДП ВС № 000018, що зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 143 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду мотивовано тим, що право постійного користування земельною ділянкою може бути визнано таким, що може бути успадковане.

В апеляційній скарзі керівник Синельниківської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Васильківської селищної ради Васильківського району Дніпропетровської області просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії ДП ВС № 000018 ОСОБА_2 на підставі розпорядження голови райдержадміністрації Васильківського району Дніпропетровської області № 463-р від 19 листопада 1996 року, була передана земельна ділянка для ведення селянського (фермерського) господарства загальною площею 50,0 га, яка розташована на території Письменської селищної ради Васильківського району Дніпропетровської області. Відділом земельних ресурсів у Васильківському районі 04 червня 2008 року присвоєний кадастровий номер 12207555400:01:002:0038.

21 липень 1997 року було зареєстровано СФГ «Оратань», що підтверджується Статутом вказаного господарства, ідентифікаційний код 24603080.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 23.10.2012 року.

Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 24 вересня 2013 року ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача - ОСОБА_3 .

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина за законом, а позивач є спадкоємцем першої черги за законом.

Позивач на даний час відповідно до статуту селянського (фермерського) господарства "Отрань" в редакції від 25 лютий 2013 року, протоколу зборів № 1 членів господарства від 18 лютий 2013 року та довідки з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України є головою господарства.

Задовольняючи позовні вимоги, районний суд виходив з того, що фактично земельна ділянка, яка надана у постійне користування фізичній особі переходить у постійне користування фермерського господарства як юридичної особи, але юридично залишається за фізичною особою так як державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, виданий фізичній особі залишається чинним. Таким чином суд першої інстанції вважав, що особа, яка передала до складеного капіталу фермерського господарства своє право постійного користування земельною ділянкою не може автоматично втратити його назавжди. Не встановлення у статуті терміну користування земельною ділянкою означає, що вона може бути повернута особі, яка отримала державний акт на право постійного користування на його вимогу з урахуванням загальних принципів цивільного права. При цьому зі смертю особи пов`язується припинення цивільної право та дієздатності, що означає відсутність правових підстав для постійного користування земельною ділянкою після смерті особи, якій надано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою. Враховуючи наведені обставини, очевидну необхідність дотримання балансу індивідуального та публічного інтересу у вирішенні вказаного питання, суд вважає, що право постійного користування земельною ділянкою може бути визнано таким, що може бути успадковане.

Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції.

Згідно ст. 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Згідно з п. «а» ч. 3 ст. 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Статтею 31 ЗК України передбачено, що землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Стаття 23 ЗУ «Про фермерське господарство» передбачає, що успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

Згідно з ч. 1 ст. 92 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) право постійного користування земельною ділянкою визначалося як право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановленого строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 125 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Згідно з ч. 1 ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Згідно з ч. 1 ст. 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Відповідно до ч. 2 ст. 407 ЦК України та ч. 2 ст. 102 ЗК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України), крім прав і обов`язків що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) право на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 ЦК України.

Успадкування землі і майна селянського (фермерського) господарства здійснюється відповідно до земельного та цивільного законодавства України (стаття 19 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство»).

Статті 27 і 114 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року, а також стаття 141 ЗК України від 25 жовтня 2001 року не передбачали припинення права постійного користування земельною ділянкою внаслідок смерті особи. Тому право постійного користування (на підставі відповідного державного акта) земельною ділянкою не припиняється зі смертю особи, якій було надане таке право, незалежно від цільового призначення відповідної ділянки.

За змістом системного тлумачення статей 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11 ЗУ «Про селянське (фермерське) господарство», статей 1, 5, 7, 8 і 12 ЗУ «Про фермерське господарство», статей 7, 27, 38, 50 і 51 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року, статей 31, 92 ЗК України від 25 жовтня 2001 року після отримання у постійне користування земельної ділянки, наданої для ведення селянського (фермерського) господарства, та проведення державної реєстрації такого господарства постійним користувачем цієї ділянки є відповідне господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Тому у такій ситуації зазначене право не може бути об`єктом спадкування, а постійним користувачем вказаної ділянки після смерті засновника залишається селянське (фермерське) господарство.

Натомість право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою, наданою для ведення селянського (фермерського) господарства, за змістом приписів статті 6 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року у редакції, чинній до 16 травня 1992 року, могло належати лише фізичній особі та згідно з частиною першою статті 55 цього кодексу у тій же редакції було об`єктом спадкування у випадку смерті громадянина, який вів селянське (фермерське) господарство.

Тому таке право зі створенням селянського (фермерського) господарства до останнього не переходило.

Перелік прав та обов`язків особи, які не входять до складу спадщину визначений у статті 1219 ЦК України.

За змістом вказаного переліку право постійного користування земельною ділянкою, яке належало спадкодавцю, не є тим правом, яке не можна успадкувати.

А тому, таке право за загальним правилом входить до складу спадщини.

Проте, право постійного користування земельною ділянкою, яку отримав для ведення селянського (фермерського) господарства його засновник, може бути об`єктом спадкування, якщо зазначена особа до її смерті не змогла створити (зареєструвати) селянське (фермерське) господарство.

Тільки у такому разі право постійного користування зазначеною ділянкою входить до складу спадщини у разі смерті цієї особи та може бути успадкованим лише для мети, для якої це право отримав спадкодавець.

Майно фермерського господарства належить йому на праві власності (ч. 1 ст. 20 ЗУ «Про фермерське господарство»).

Фермерське господарство, як цілісний майновий комплекс включає майно, передане до складеного капіталу, не розподілений прибуток, майнові та інші зобов`язання (ч. 1 ст. 22 цього Закону).

Успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону (ч. 1 ст. 23 того ж Закону).

У випадку смерті засновника (члена) селянського (фермерського) господарства його спадкоємці мають право на спадкування цього господарства (прав засновника, члена).

За наявності у фермерського господарства статутного (складеного) капіталу з розподілом часток між його засновником, членами спадкоємці засновника (члена) фермерського господарства спадкують відповідні права засновника (члена), якому належала відповідна частка у статутному (складеному) капіталі.

Керуючись вказаними нормами закону, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання за позивачкою права постійного користування спірною земельною ділянкою, що розташована на території Письменської селищної ради Васильківського району Дніпропетровської області, цільове призначення - ведення селянського (фермерського) господарства, так як з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства як юридичної особи право постійного користування земельною ділянкою, яку отримав саме для ведення такого господарства його засновник, переходить до цього господарства. Тому у такій ситуації зазначене право не може бути об`єктом спадкування, а постійним користувачем вказаної ділянки після смерті засновника залишається селянське (фермерське) господарство.

На вказане суд першої інстанції уваги не звернув, в зв`язку із чим дійшов передчасного висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 ..

Оскаржуване рішення як таке, що суперечить нормам матеріального та процесуального права підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ..

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь Дніпропетровської обласної прокуратури підлягає стягненню судовий збір в розмірі 3531,20 грн..

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу керівника Синельниківської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Васильківської селищної ради Васильківського району Дніпропетровської області - задовольнити.

Рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 31 липня 2020 року - скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, третя особа: Васильківська об`єднана територіальна громада Дніпропетровської області про визнання права постійного користування земельною ділянкою в порядку спадкування за законом - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Дніпропетровської обласної прокуратури судовий збір у сумі 3531,20 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді Е.Л. Демченко

Т.Р. Куценко