Рішення

від 31.07.2020 по справі 172/232/20

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 172/232/20

Провадження № 2/172/163/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.07.2020 року Васильківський районний суд Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Битяка І.Г. за участі секретаря судового засідання - Глушко О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Васильківка у відсутність сторін, без фіксування судового засідання технічними засобами цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, третя особа Васильківська об`єднана територіальна громада Дніпропетровської області про визнання права постійного користування земельною ділянкою в порядку спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И В

Позивач звернувся до суду з позовом до Васильківської об`єднаної територіальної громади Дніпропетровської області про визнання права постійного користування земельною ділянкою в порядку спадкування за законом.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що розпорядженням голови райдержадміністрації Васильківського району Дніпропетровської області № 463-р від 19.11.1996 року його матері ОСОБА_2 22.01.1997 року у постійне користування для ведення фермерського господарства було надано земельну ділянку площею 50 га, яка розташована на території Письменської селищної ради Васильківського району Дніпропетровської області, якій 04.06.2008 року Відділом земельних ресурсів у Васильківському районі присвоєний кадастровий номер 12207555400:01:002:0038 і якій наразі присвоєно кадастровий номер 1220755400:01:002:0107.

21.07.1997 року було зареєстровано СФГ Оратань ідентифікаційний код 24603080, і його матері ОСОБА_2 було надано зазначений державний акт на право постійного користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства. Його мати була засновником, а також є головою цього господарства, яке здійснювало свою діяльність, використовуючи цю земельну ділянку.

ІНФОРМАЦІЯ_1 його мати померла, а ІНФОРМАЦІЯ_2 помер і його батько ОСОБА_3 .

Позивач є спадкоємцем першої черги за законом після смерті батьків.

Відповідно до протоколу зборів №1 від 18.02.2013 року членів СФГ Оратань у зв 'язку із смертю голови ОСОБА_2 його призначено головою даного господарства.

Після смерті батька ОСОБА_3 позивачу було надано свідоцтво про право на спадщину за законом. Однак нотаріальною конторою йому не видано свідоцтво про право на спадщину на майно після смерті матері ОСОБА_2 , а саме: на земельну ділянку площею 50 га.

Після смерті матері СФГ Оратань продовжувало діяти, вести господарську діяльність, безпосередньо використовуючи земельну ділянку за її цільовим призначенням, сплачувати та подавати відповідну звітність до державних органів.

Просить суд визнати на ним право постійного користування земельною ділянкою площею 50 га, яка розташована на території Письменської селищної ради Васильківського району Дніпропетровської області, якій 04.06.2008 року Відділом земельних ресурсів у Васильківському районі присвоєний кадастровий номер 12207555400:01:002:0038 (згідно з державним актом на право постійного користування), якій наразі присвоєно кадастровий номер 1220755400:01:002:0107 та яка була надана ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 у постійне користування для ведення фермерського господарства на підставі розпорядження голови райдержадміністрації Васильківського району Дніпропетровської області № 463-р від 19.11.1996 року, про що видано Державний акт на право постійного користування землею серії ДП ВС № 000018, що зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 143 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою судді від 10.03.2020 року провадження у справі відкрито та постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 19.03.2020 року замінено у справі відповідача на належного - Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області та залучено у даній справі у якості третьої особи Васильківську селищну об`єднану територіальну громаду Дніпропетровської області.

Позивач ОСОБА_1 надав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, судові витрати просить залишити за ним.

Представник відповідача ОСОБА_4 надала відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Вказує, що земельні ділянки, надані громадянам або юридичним особам у постійне користування, перебувають у власності держави або у власності територіальної громади до переоформлення у встановленому порядку та отримання у власність чи користування. Право користування земельною ділянкою, що виникло в особи на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право. За таких умов вважає, що правові підстави для визнання за спадкоємцем ОСОБА_1 права постійного користування на земельну ділянку відсутні. При цьому, між власником спірної земельної ділянки та головою СФГ Оратань не укладались договори, положеннями яких передбачалась би можливість передачі в порядку спадкування права користування чужими земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), а тому згідно з вимогами частин першої, другої статті 407 ЦК України, відсутні правові підстави для визнання за спадкоємцем права користування чужими земельними ділянками.

Представник третьої особи ОСОБА_5 надав суду заяву про розгляд справи у відсутність третьої особи та її представника, позовні вимоги не визнає та просить їх залишити без задоволення.

На підставі ч. 3 ст. 211, ч. 2 ст. 247 ЦПК України справа слухається у відсутність сторін без фіксування судового процесу технічними засобами.

Вивчивши матеріали справи суд встановив таке.

Відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії ДП ВС № 000018 ОСОБА_2 на підставі розпорядження голови райдержадміністрації Васильківського району Дніпропетровської області № 463-р від 19.11.1996 року, була передана земельна ділянка для ведення селянського (фермерського) господарства загальною площею 50,0 га, яка розташована на території Письменської селищної ради Васильківського району Дніпропетровської області. Відділом земельних ресурсів у Васильківському районі 04 червня 2008 року присвоєний кадастровий номер 12207555400:01:002:0038.

21.07.1997 року було зареєстровано СФГ Оратань , що підтверджується Статутом вказаного господарства, ідентифікаційний код 24603080.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 23.10.2012 року.

Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 24.09.2013 року ІНФОРМАЦІЯ_4 2013 року помер батько позивача - ОСОБА_3 .

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина за законом, а позивач є спадкоємцем першої черги за законом.

Позивач на даний час відповідно до статуту селянського (фермерського) господарства "Отрань" в редакції від 25.02.2013 року, протоколу зборів № 1 членів господарства від 18.02.2013 року та довідки з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України є головою господарства.

Згідно зі статтею 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Відповідно до частини першої статті 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Згідно з пунктом а частини третьої статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Статтею 31 ЗК України передбачено, що землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Стаття 23 Закону України Про фермерське господарство передбачає, що успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

Згідно з частиною першою статті 92 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) право постійного користування земельною ділянкою визначалося як право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановленого строку.

Відповідно до частини першої статті 125 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Згідно з частиною першою статті 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Згідно з частиною першою статті 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Відповідно до частини другої статті 407 ЦК України та частини другої статті 102 ЗК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування.

Відповідно до статті 1225 ЦK України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Постановою Верховної Ради Української РСР від 27 березня 1991 року, яка втратила чинність на підставі Постанови Верховної Ради України N 2201-XII від 13 березня 1992 року, затверджено форми державних актів: на право довічного успадковуваного володіння землею; на право постійного володіння землею; на право постійного користування землею.

Пунктом 6 розділу Х Перехідні положення ЗК України 2001 року визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

У Рішенні Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 р. №5-рп (справа про постійне користування земельними ділянками) зазначено, що у ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року була регламентована така форма володіння землею, як довічне успадковуване володіння та право постійного користування земельною ділянкою. ЗК України в редакції від 13 березня 1992 року закріпив право колективної та приватної власності громадян на землю (зокрема, право громадян на безоплатне одержання у власність земельних ділянок для ведення сільського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства тощо (стаття 6)). Це свідчить про те, що поряд із впровадженням приватної власності на землю громадянам, на їх вибір забезпечувалася можливість продовжувати користуватися земельними ділянками на праві постійного (безстрокового) користування, оренди, пожиттєвого спадкового володіння або тимчасового користування. При цьому в будь - якому разі виключалась як автоматична зміна титулів права на землю, так і будь-яке обмеження права користування земельною ділянкою у зв`язку з непереоформленням правового титулу.

Конституційний Суд України вважав, що встановлення обов`язку громадян переоформити земельні ділянки, які знаходяться у постійному користуванні, на право власності або право оренди до 01 січня 2008 року, потребує врегулювання чітким механізмом порядку реалізації цього права відповідно до вимог частини другої статті 14, частини другої статті 41 Конституції України. У зв`язку з відсутністю визначеного у законодавстві відповідного механізму переоформлення громадяни не в змозі виконати вимоги пункту 6 Перехідних положень Кодексу у встановлений строк, про що свідчить неодноразове продовження Верховною Радою України цього строку. Підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт.

Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення:

- пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення;

- пункту 6 Постанови Верховної Ради України "Про земельну реформу" від 18 грудня 1990 року N 563-ХII з наступними змінами в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.

З огляду на викладене, особа, яка користується земельною ділянкою на праві постійного користування за Законом не може бути позбавлена права на таке користування.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України), крім прав і обов`язків що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) право на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 ЦК України.

Таким чином, враховуючи те, що зі смертю особи не відбувається припинення прав і обов`язків, окрім тих, перелік яких визначено у статті 1219 ЦК України, спадкоємець стає учасником правовідношення з права постійного користування землею.

За результатами розгляду справи № 179/1043/16-ц 23 червня 2020 року Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (статті 1218 ЦК України).

Успадкування землі і майна селянського (фермерського) господарства здійснюється відповідно до земельного та цивільного законодавства України (стаття 19 Закону України Про селянське (фермерське) господарство ).

Статті 27 і 114 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року, а також стаття 141 ЗК України від 25 жовтня 2001 року не передбачали припинення права постійного користування земельною ділянкою внаслідок смерті особи. Тому право постійного користування (на підставі відповідного державного акта) земельною ділянкою не припиняється зі смертю особи, якій було надане таке право, незалежно від цільового призначення відповідної ділянки.

За змістом системного тлумачення статей 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11 Закону України Про селянське (фермерське) господарство , статей 1, 5, 7, 8 і 12 Закону України Про фермерське господарство , статей 7, 27, 38, 50 і 51 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року, статей 31, 92 ЗК України від 25 жовтня 2001 року після отримання у постійне користування земельної ділянки, наданої для ведення селянського (фермерського) господарства, та проведення державної реєстрації такого господарства постійним користувачем цієї ділянки є відповідне господарство, а не громадянин, якому вона надавалась. Тому у такій ситуації зазначене право не може бути об`єктом спадкування, а постійним користувачем вказаної ділянки після смерті засновника залишається селянське (фермерське) господарство. Натомість право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою, наданою для ведення селянського (фермерського) господарства, за змістом приписів статті 6 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року у редакції, чинній до 16 травня 1992 року, могло належати лише фізичній особі та згідно з частиною першою статті 55 цього кодексу у тій же редакції було об`єктом спадкування у випадку смерті громадянина, який вів селянське (фермерське) господарство. Тому таке право зі створенням селянського (фермерського) господарства до останнього не переходило.

Перелік прав та обов`язків особи, які не входять до складу спадщину визначений у статті 1219 ЦК України. За змістом вказаного переліку право постійного користування земельною ділянкою, яке належало спадкодавцю, не є тим правом, яке не можна успадкувати. А тому таке право за загальним правилом входить до складу спадщини. Проте право постійного користування земельною ділянкою, яку отримав для ведення селянського (фермерського) господарства його засновник, може бути об`єктом спадкування, якщо зазначена особа до її смерті не змогла створити (зареєструвати) селянське (фермерське) господарство. Тільки у такому разі право постійного користування зазначеною ділянкою входить до складу спадщини у разі смерті цієї особи та може бути успадкованим лише для мети, для якої це право отримав спадкодавець.

Майно фермерського господарства належить йому на праві власності (частина перша статті 20 Закону України Про фермерське господарство ). Фермерське господарство як цілісний майновий комплекс включає майно, передане до складеного капіталу, не розподілений прибуток, майнові та інші зобов`язання (частина перша статті 22 цього Закону). Успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону (частина перша статті 23 того ж Закону).

У випадку смерті засновника (члена) селянського (фермерського) господарства його спадкоємці мають право на спадкування цього господарства (прав засновника, члена). За наявності у фермерського господарства статутного (складеного) капіталу з розподілом часток між його засновником, членами спадкоємці засновника (члена) фермерського господарства спадкують відповідні права засновника (члена), якому належала відповідна частка у статутному (складеному) капіталі.

Суд враховує вказані висновки, але зважає на те, що виходячи з наведеного фактично земельна ділянка, яка надана у постійне користування фізичній особі переходить у постійне користування фермерського господарства як юридичної особи, але юридично залишається за фізичною особою так як державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, виданий фізичній особі залишається чинним.

Відповідно до статті 19 Закону України Про фермерське господарство до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Згідно із статтею 20 зазначеного Закону майно фермерського господарства належить йому на праві власності. Майнові права, що входять до складеного капіталу фермерського господарства, передаються йому на визначений у Статуті термін.Член фермерського господарства має право на отримання частки майна фермерського господарства при його ліквідації або у разі припинення членства у фермерському господарстві. Розмір частки та порядок її отримання визначаються статутом фермерського господарства.

Таким чином, вказаною нормою закону прямо передбачено, що майнові права, а право постійного користування земельною ділянкою є саме майновим правом, а не майном, можуть передаватись господарству на визначений у статуті термін лише у користування.

Крім того, ст. 9 Закон України "Про селянське (фермерське) господарство" у чинній на момент створення фермерського господарства та отримання землі у постійне користування редакції передбачала, що лише після отримання земельної ділянки у власність чи постійне користування могло бути зареєстроване селянське (фермерське) господарство як юридична особа.

Однак зазначені положення суперечать чинній на момент виникнення правовідносин статті 51 Земельного кодексу України, яка передбачала, що для одержання земельної ділянки у власність чи користування селянським (фермерським) господарством до відповідного органу подається заява, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства. Тобто таке господарство вже повинно мати голову, бути вже створеним.

Таким чином суд вважає, що особа, яка передала до складеного капіталу фермерського господарства своє право постійного користування земельною ділянкою не може автоматично втратити його назавжди. Не встановлення у статуті терміну користування земельною ділянкою означає, що вона може бути повернута особі, яка отримала державний акт на право постійного користування на його вимогу з урахуванням загальних принципів цивільного права.

При цьому зі смертю особи пов`язується припинення цивільної право та дієздатності, що означає відсутність правових підстав для постійного користування земельною ділянкою після смерті особи, якій надано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою.

За наведених обставин суд вважає, що Великою Палатою Верховного Суду під час розгляду виключної правової проблеми помилково встановлено виключення із загального правила, встановленого ст. 1218 ЦК України щодо неможливості успадкування права постійного користування земельною ділянкою.

Враховуючи наведені обставини, очевидну необхідність дотримання балансу індивідуального та публічного інтересу у вирішенні вказаного питання, суд вважає, що право постійного користування земельною ділянкою може бути визнано таким, що може бути успадковане.

За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи встановлені судом обставини та оцінивши усі надані сторонами докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права постійного користування земельною ділянкою в порядку спадкування обґрунтовані, тому підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 1218, 1219, 1225 ЦК України, ст.ст. 92, 141 ЗК України, Законом України Про фермерське господарство , ст.ст. 12, 13, 81, 89, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В

1. Позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, третя особа Васильківська об`єднана територіальна громада Дніпропетровської області про визнання права постійного користування земельною ділянкою в порядку спадкування за законом - задовольнити.

2. Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_3 , право постійного користування земельною ділянкою площею 50 га, яка розташована на території Письменської селищної ради Васильківського району Дніпропетровської області, якій 04.06.2008 року Відділом земельних ресурсів у Васильківському районі присвоєно кадастровий номер 12207555400:01:002:0038 (згідно з державним актом на право постійного користування), якій наразі присвоєно кадастровий номер 1220755400:01:002:0107 та яка була надана ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 у постійне користування для ведення фермерського господарства на підставі розпорядження голови райдержадміністрації Васильківського району Дніпропетровської області № 463-р від 19.11.1996 року, про що видано Державний акт на право постійного користування землею серії ДП ВС № 000018, що зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 143 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Васильківський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І.Г. Битяк