Постанова

від 25.05.2022 по справі 398/972/21

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 травня 2022 року м. Кропивницький

справа № 398/972/21

провадження № 22-ц/4809/582/22

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді: Черненка В.В.

суддів: Єгорової С.М., Чельник О.І.

секретар Гончар В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький без участі сторін цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Тимченка Сергія Віталійовича в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 04.02.2022, суддя Нерода Л.М., по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.

Крім того, ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову, в якій зазначила, що відповідач в подальшому має намір відчужити земельні ділянки, які має у своїй власності з метою уникнення виконання цивільно-правових зобов`язань по поверненню позики.

Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 04.02.2022 у задоволенні заяви відмовлено.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування ухвали суду першої інстанції у зв`язку з порушенням норм процесуального права. Зазначається зокрема, що суд першої інстанції не прийняв до уваги доводи викладені в заяві про забезпечення позову.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 25.03.2022 відкрито апеляційне провадження.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 28.03.2022 справу призначено до розгляду.

До суду надано відзив на апеляційну скаргу від адвоката Моргунової Т.О. в інтересах ОСОБА_2 , в якому заперечується проти задоволення апеляційної скарги.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно статті 367 ЦПК України, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції дійшов висновку, що до заяви про забезпечення позову не надано суду належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76-78 ЦПК України в підтвердження фактів ймовірності утруднення виконання або неможливості виконання рішення суду в майбутньому в разі невжиття таких заходів.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо забезпечення позову є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Справа розглядалась судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики

ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову, в якій зазначила, що відповідач в подальшому має намір відчужити земельні ділянки, які має у своїй власності з метою уникнення виконання цивільно-правових зобов`язань по поверненню позики.

Просила вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту (заборони на відчуження) на земельну ділянку з кадастровим номером 3523185200:02:001:0343 площею 6,3645 га, розташовану за адресою: Кіровоградська область, Маловисківський район, Плетеноташлицька сільська рада, яка належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 27.05.2013 року Маловисківською державною нотаріальною конторою Кіровоградської області, зареєстрованого в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за № 1073252, та шляхом накладення арешту (заборони на відчуження) на земельну ділянку з кадастровим номером 3523185200:02:000:5150 площею 1,500 га, розташовану за адресою: Кіровоградська область, Маловисківський район, Плетеноташлицька сільська рада, яка належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 27.05.2013 року Маловисківською державною нотаріальною конторою Кіровоградської області, зареєстрованого в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за № 1072802.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 150 цього Кодексу,заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною третьою статті 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до ч.1ст. 151 ЦПК України,у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати з обґрунтуванням його необхідності; ціну позву, про забезпечення якого просить заявник та інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Відповідно до ч.5 ст. 153 ЦПК України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

З аналізу статей 150-153 ЦПК України можна дійти висновку, що забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.

Зазначена правова норма прямо визначає як форму і порядок звернення до суду із клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову, так і підстави для його забезпечення.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та повинні бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Як роз`яснено в п. 1, п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 № 9, єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18.

Приймаючи до уваги встановлені обставини суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заходи забезпечення позову, які заявлені представником позивача, викладені у заяві про забезпечення позову, не підтверджені належними та допустимими доказами щодо існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Без встановлення фактичних обставин, які вказують на реальні загрози утруднення виконання можливого рішення суду, застосування обмежувальних заходів щодо відповідача (заходів забезпечення позову) є безпідставним.

Встановлені обставини, дають підстави зробити висновок, що підстави для скасування або зміни ухвали суду першої інстанції відсутні.

Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, ухвала суду першої інстанції відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України залишається без змін

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, тому судові витрати понесені у зв`язку з апеляційним переглядом справи слід залишити за особою, яка звернулась із апеляційною скаргою.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Тимченка Сергія Віталійовича в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Ухвалу Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 04.02.2022, залишити без змін.

Повний текст постанови складено 02.06.2022.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: