Ухвала

від 26.05.2022 по справі 761/34584/20

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/34584/20

Провадження № 4-с/761/111/2022

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2022 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:

головуючого судді: Савицького О.А.,

при секретарі: Вдовкіній Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця, заінтересовані особи: Міністерство освіти і науки України, старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Григорян Олена Грайровна,

ВСТАНОВИВ:

20.01.2022 р. ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність старшого державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС МЮ України Григорян О.Г., у якій просить: визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця щодо здійснення виконавчого провадження № 68017765 в частині поновлення його на посаді ректора Національного авіаційного університету; визнати неправомірною та скасувати постанову про закінчення вказаного виконавчого провадження, винесену державним виконавцем 12.01.2022 р.; зобов`язати державного виконавця усунути порушення його прав шляхом відновлення виконавчого провадження № 68017765 не пізніше наступного робочого дня з дня одержання нею цієї ухвали суду, яка набрала законної сили, згідно з вимогами ч.1 ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження».

Свою скаргу заявник обґрунтовує тим, що 29.12.2021 р. державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 68017765 на підставі виконавчого листа № 761/34584/20, виданого 28.01.2021 р. Шевченківським районним судом м.Києва, за змістом пункту 2 якої зобов`язано боржника - Міністерство освіти і науки України негайно виконати рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді ректора Національного авіаційного університету з дня звільнення - з 21.10.2020 р., а також протягом 3 робочих днів повідомити про його виконання. При цьому, станом на дату винесення оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження від 12.01.2022 р. ОСОБА_1 фактично не був поновлений на посаді ректора Національного авіаційного університету та був позбавлений можливості приступити до виконання своїх посадових обов`язків.

Отже, заявник зауважує, що державним виконавцем не вчинено жодних дій з перевірки фактів, які б давали йому підстави переконатись у виконанні боржником в повному обсязі рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді ректора Національного авіаційного університету та фактичного його допущення до виконання своїх посадових обов`язків. Таким чином, не пересвідчившись у фактичному та повному виконанні боржником рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді ректора Національного авіаційного університету, керуючись лише листом Міністерства освіти і науки України від 06.01.2022 р. № 14.1/5-22 та змістом винесеного Міністерством освіти і науки України наказу від 28.07.2021 р. № 301-к, державний виконавець прийшов до хибного висновку про фактичне виконання в повному обсязі боржником рішення суд, у зв`язку з чим передчасно виніс постанову про закінчення виконавчого провадження від 12.01.2022 р., чим порушив засади здійснення виконавчого провадження, зокрема норми ст.ст. 2, 18, 63, 65 Закону України «Про виконавче провадження».

Разом з тим, посилаючись на те, що бездіяльність державного виконавця щодо здійснення виконавчого провадження у частині поновлення його на роботі є неправомірною, оскільки останній не переконався у виконанні в повному обсязі боржником рішення суду та виніс постанову про закінчення виконавчого провадження, заявник вважає, що вказаною бездіяльністю державного виконавця були порушені його права, а тому звернувся до суду з даною скаргою.

Ухвалою від 14.02.2022 р. скаргу прийнято до розгляду та призначено судове засідання.

Представник заявника в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав, просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представники заінтересованих осіб в судовому засіданні проти заявлених вимог заперечили, просили суд відмовити у їх задоволенні.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що заявлені вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що на виконанні у ВПВР Департаменту ДВС МЮ України перебувало виконавче провадження № 68017765 з примусового виконання виконавчого листа № 761/34584/20, виданого 28.01.2021 р. Шевченківським районним судом м.Києва, про поновлення ОСОБА_1 на посаді ректора Національного авіаційного університету з дня звільнення - з 21.10.2020 р. В даній частині рішення суду допущено до негайного виконання.

29.12.2021 р. старшим державним виконавцем ВПВР Департаменту ДВС МЮ України Григорян О.Г. винесено постанову про відкриття вказаного виконавчого провадження, у якій зобов`язано боржника Міністерство освіти і науки України виконати рішення суду негайно та протягом 3 робочих днів повідомити про його виконання.

12.01.2022 р. старшим державним виконавцем ВПВР Департаменту ДВС МЮ України Григорян О.Г. було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 68017765 з підстави, передбаченої ч.2 ст. 65, п.9 ч.1 ст.39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки рішення згідно з виконавчим документом фактично виконано в повному обсязі відповідно до листа Міністерства освіти і науки України від 06.01.2022 р. за Вих. № 14.1/5-22, а саме наказом від 28.07.2021 р. № 301-к скасовано наказ Міністерства освіти і науки України від 07.10.2020 р. № 341-к «Про припинення контракту від 13 квітня 2018 року № І-41 та звільнення ОСОБА_1 » та поновлено ОСОБА_1 на посаді ректора Національного авіаційного університету з дня звільнення - з 21.10.2020 р. Копія вказаної постанови надіслана сторонам виконавчого провадження.

Згідно з ч.1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Звертаючись до суду з даною скаргою, заявник, як на підставу для її задоволення посилається на неправомірність бездіяльності державного виконавця щодо здійснення виконавчого провадження у частині поновлення його на роботі, оскільки останній не перевірив та не впевнився у виконанні в повному обсязі боржником рішення суду, у зв`язку з чим виніс постанову про закінчення виконавчого провадження, а тому вважає, що вказаною бездіяльністю державного виконавця порушуються його права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження» закріплено засади, згідно яких здійснюється виконавче провадження, зокрема з дотриманням таких засад як: верховенство права, обов`язковість виконання рішень, законності та інших.

Статтею 5 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

За змістом статті 65 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону. Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Отже, саме статтею 63 Закону визначено порядок дій виконавця щодо перевірки виконання рішення боржником.

Відповідно до ч.1 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Статтею 39 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено підстави закінчення виконавчого провадження, зокрема, виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (пункт 9 частини 1 статті 39 Закону). Тому, закінчуючи виконавче провадження із зазначених підстав, державний виконавець зобов`язаний перевірити, що відповідне зобов`язання виконане боржником у чіткій відповідності з резолютивною частиною рішення суду та мотивами, якими керувався суд, постановляючи таке рішення. Джерелом відомостей про фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом можуть бути будь-які докази, що містять відповідну інформацію, вид і форма яких залежить від суті та змісту покладеного на боржника зобов`язання.

Отже, зі змісту вказаних норм вбачається, що державний виконавець мав обов`язком не тільки перевірити виконання боржником рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на посаді ректора Національного авіаційного університету та встановити фактичне допущення ОСОБА_1 до роботи за посадою ректора згідно підтверджуючих документів, а й перевірити чи відповідає виданий Міністерством освіти і науки України наказ від 28.07.2021 р. № 301-к «Про скасування наказу Міністерства освіти і науки України від 07.10.2020 р. № 341-к» чинному законодавству про працю, зокрема, чи звільнено ОСОБА_2 , який наразі обіймає посаду ректора Національного авіаційного університету, на підставі ч.6 ст. 40 КЗпП України (поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу), у зв`язку з поновленням на посаді ректора Національного авіаційного університету ОСОБА_1 згідно судового рішення.

Разом з тим, будучи наділеним положеннями закону обсягом необхідних повноважень, державний виконавець передчасно виніс постанову про закінчення виконавчого провадження від 12.01.2022 р., не перевіривши чи не зловживає боржник своїми правами, що ускладнює чи унеможливлює виконання судового рішення.

При цьому, представник Міністерства освіти і науки України в судовому засідання зазначив, що ОСОБА_1 поновлений на посаді ректора наказом від 28.07.2021 р. № 301-к, проте, станом на дату розгляду судом скарги заявник до своїх повноважень як ректор не приступив, оскільки Міністерство освіти і науки України не вбачало підстав для звільнення ОСОБА_2 через його перебування на лікарняному станом на дату поновлення ОСОБА_1 на посаді ректора Національного авіаційного університету. Крім того, як вказує представник Міністерства освіти і науки України, ОСОБА_1 був звільнений наказом від 29.07.2021 р. № 302-к «Про припинення контракту від 13 квітня 2018 року № І-41 та звільнення ОСОБА_1 », тому його поновлення у даному випадку є неможливим.

Натомість, суд вважає, що такі пояснення представника Міністерства освіти і науки України не заслуговують на увагу, оскільки судом під час розгляду скарги встановлено та не заперечується самим представником, що вказаний наказ від 29.07.2021 р. № 302-к на даний час скасовано самим Міністерством освіти і науки України, однак питання про поновлення стягувача на роботі у відповідності до вимог трудового законодавства не вирішено.

Таким чином, державним виконавцем належним чином не перевірено факт повного та фактичного виконання судового рішення боржником й відповідність виданого ним наказу про поновлення стягувача на роботі законодавству про працю.

Водночас, суду не надано жодних доказів на підтвердження фактичного поновлення ОСОБА_1 на посаді ректора Національного авіаційного університету згідно виконавчого документа.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 р. № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 16.09.2020 р. у справі № 709/1465/19 аналізуючи норми КЗпП України в частині поновлення працівника на роботі у співставленні з положеннями статті 65 Закону України «Про виконавче провадження» на, прийшов до висновків, що однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Стаття 235 КЗпП України передбачає, що у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, прийняте органом, який розглядав трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків. Виконання рішення вважається закінченим із моменту фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків на підставі відповідного акта органу, який раніше прийняв незаконне рішення про звільнення працівника.

Тобто, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника, зокрема до конкретного робочого місця.

КЗпП України не містить визначення поняття «поновлення на роботі», як і не встановлює порядку виконання відповідного рішення. Частково умови, за яких рішення суду про поновлення на роботі вважається примусово виконаним, закріплені у статті 65 Закону України «Про виконавче провадження». За змістом статті 65 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону.

Отже, виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з моменту видачі наказу про поновлення працівника на роботі та фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків.

Обов`язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства, а тому, з огляду на принцип загальнообов`язковості судових рішень судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов`язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (справа «Горнсбі проти Греції»). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (справа «Іммобільяре Саффі проти Італії»).

У такому самому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у таке право заявника. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового судового рішенням може становити порушення Конвенції.

Крім того, ЄСПЛ неодноразово наголошував, якщо адміністративні органи відмовляються або неспроможні виконати рішення суду, чи навіть зволікають з його виконанням, то гарантії, надані статтею 6 Конвенції стороні на судовому етапі, втрачають свою мету (справа «Горнсбі проти Греції»).

Таким чином, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судових захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, та складовою права на справедливий суд.

Так, судом встановлено, що боржник як учасник виконавчого провадження у даному випадку вчинив дії, які ускладнюють виконання рішення суду, зокрема надав державному виконавцю недостовірну інформацію про фактичне та повне виконання судового рішення шляхом видання наказу про поновлення ОСОБА_1 на посаді ректора Національного авіаційного університету, при цьому в порушення положень ч.6 ст. 40 КЗпП України, не звільнивши з даної посади ОСОБА_2 .

Водночас, державний виконавець не вжив жодних передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів для забезпечення виконання боржником Міністерством освіти і науки України судового рішення та інших виконавчих дій з перевірки відповідності чинному законодавству про працю наказу від 07.10.2020 р. № 341-к про поновлення ОСОБА_1 на посаді ректора Національного авіаційного університету, чим допустив бездіяльність, яка стала підставою для закінчення виконавчого провадження.

За таких обставин, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та враховуючи те, що виконавчий лист щодо поновлення заявника на посаді ректора боржником не виконано, однак державним виконавцем, внаслідок допущення бездіяльності, яка оскаржується, не вжито всіх відповідних заходів щодо перевірки фактичного виконання рішення суду в повному обсязі та передчасно без достатніх правових підстав вирішено питання про закінчення виконавчого провадження шляхом винесення відповідної постанови, суд вважає, що вказана бездіяльність державного виконавця та винесена ним постанова про закінчення виконавчого провадження є неправомірними й такими, що порушують права заявника на судовий захист, а тому приходить до висновку про задоволення скарги.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 259-261, 268, 352-355, 447-451 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця, заінтересовані особи: Міністерство освіти і науки України, старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Григорян Олена Грайровна - задовольнити.

Визнати неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Григорян Олени Грайровни щодо здійснення виконавчого провадження № 68017765 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді ректора Національного авіаційного університету.

Визнати неправомірною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження № 68017765, винесену 12.01.2022 р. старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Григорян Оленою Грайровною.

Зобов`язати старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Григорян Олену Грайровну усунути порушення прав ОСОБА_1 шляхом відновлення виконавчого провадження № 68017765 не пізніше наступного робочого дня з дня одержання нею цієї ухвали суду, яка набрала законної сили, згідно з вимогами ч.1 ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м.Києва протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя: