Рішення

від 22.05.2022 по справі 916/3508/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" травня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/3508/21

Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М.

секретар судового засідання Пелехата А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізмаїльська станція технічного обслуговування автомобілів" (68600, Одеська обл., місто Ізмаїл, вул. Капітана Семенюка, буд. 61)

до відповідача: Ізмаїльської міської Ради Ізмаїльського району Одеської області (68600, Одеська обл., місто Ізмаїл, вул. Суворова, буд. 62)

про визнання протиправним та скасування рішення про припинення права постійного користування земельною ділянкою

за участю представників сторін:

від позивача: Вішневський О.Л. - ордер;

від відповідача: не з`явився.

Історія справи.

1. Короткий зміст позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізмаїльська станція технічного обслуговування автомобілів".

16.11.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Ізмаїльська станція технічного обслуговування автомобілів" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Ізмаїльської міської Ради Ізмаїльського району Одеської області, в якій просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Ізмаїльської міської Ради Ізмаїльського району Одеської області від 09.07.2021 р. №1085-VIII "Про припинення Товариству з обмеженою відповідальністю "Ізмаїльська станція технічного обслуговування автомобілів" права постійного користування земельною ділянкою для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель та споруд за адресою: вулиця Семенюка капітана, 61 у м. Ізмаїл Ізмаїльського району Одеської області", а також стягнути судові витрати.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.11.2021 відкрито провадження у справі № 916/3508/21, справу прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання на 15.12.2021 об 11:30.

10.12.2021 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву (а.с.38-40).

15.12.2021 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив (а.с.51-52).

У судовому засіданні 15.12.2021 судом було оголошено перерву при розгляді справи до 05.01.22 об 11:30, встановлено відповідачу строк для подання заперечень до 24.12.2021.

28.12.2021 до канцелярії суду надійшли заперечення Ізмаїльської міської Ради Ізмаїльського району Одеської області (а.с.66-67).

У судовому засіданні 05.01.2022 було оголошено перерву при розгляді справи до 12.01.2022 о 12:45.

10.01.2022 позивачем до канцелярії суду надано письмові пояснення разом з додатковими доказами по справі (а.с.75-124).

Протокольною ухвалою від 12.01.2022 р. судом було продовжено строк підготовчого провадження на 30 календарних днів, закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті на 09.02.2022 об 11:00.

09.02.2022 до канцелярії суду від представника відповідача надійшло клопотання, у якому останній зазначив про перебування на лікарняному представника Ізмаїльської міської Ради Ізмаїльського району Одеської області, у зв`язку з чим просив суд відкласти розгляд справи на іншу дату.

09.02.2022 до канцелярії суду від представника позивача надійшло аналогічне клопотання, в якому останній повідомив про наявність у нього гострої респіраторної хвороби та просив про відкладення розгляду справи на іншу вільну дату.

Ухвалою суду від 09.02.2022 судом оголошено перерву у судовому засіданні по справі №916/3508/21 до 02.03.2022 об 11:00.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, ЗУ "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022р. із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб в Україні введено воєнний стан, який в подальшому продовжено до 25 квітня 2022 року (Указ Президента України №133/2022 від 14.03.2022 року Про продовження строку дії воєнного стану в Україні).

Рішенням зборів суддів від 24.02.2022р. з метою забезпечення безпеки працівників Господарського суду Одеської області та відвідувачів, зокрема, рекомендовано з 24 лютого 2022 року, як тимчасовий захід, зняти з розгляду призначені справи, окрім невідкладних; продовжити роботу Господарського суду Одеської області у відповідності до ст.ст.10, 12-2 Закону України Про правовий режим воєнного стану.

У зв`язку з викладеним, судове засідання по справі №916/3508/21, призначене на 02.03.2022 року, не відбулося.

31.03.2022 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізмаїльська станція технічного обслуговування автомобілів" надійшло клопотання, в якому останній просить суд призначити розгляд справи №916/3508/21 після скасування введеного в Україні військового стану.

Ухвалою суду від 04.04.2022 судове засідання по справі №916/3508/21 відкладено на 29.04.2022 об 11:30.

Протокольною ухвалою суду від 29.04.2022 судом оголошено перерву у судовому засіданні до 23.05.2022 о 14:30, про що відповідача повідомлено ухвалою суду в порядку стю120 ГПК України.

У судовому засіданні 23.05.2022 представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд задовольнити позов.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений.

3. Позиція учасників справи.

3.1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізмаїльська станція технічного обслуговування автомобілів".

12.5.1998 Спільним підприємством "Ізмаїльська станція технічного обслуговування автомобілів" (первісна назва позивача) на підставі державного акту на право постійного користування землею серія ІІ-ОД-28 №004121 набуто право постійного користування на земельну ділянку, площею 0,3640 га, за адресою Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Капітана Семенюка, 61.

Зазначена ділянка з моменту оформлення та по цей час використовується позивачем для провадження власної господарської діяльності з ремонту автотранспортних засобів.

09.07.2021 відповідачем було прийняте рішення №1085-VIII "Про припинення Товариству з обмеженою відповідальністю "Ізмаїльська станція технічного обслуговування автомобілів" права постійного користування земельною ділянкою для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель та споруд за адресою: вулиця Семенюка капітана, 61, у м. Ізмаїл Ізмаїльського району Одеської області", згідно з яким право постійного користування земельною ділянкою позивача було припинено.

В якості підстави для прийняття зазначеного рішення, в його мотивувальної частині вказано «...для дотримання принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинків та споруд в зв`язку з переходом майнових прав на об`єкт нерухомого майна, що розташований на земельній ділянці...», без посилання на конкретну норму закону, згідно якої припиняється право постійного користування.

Право власності позивача на об`єкт нерухомого майна-нежитлові будівлі станції технічного обслуговування автомобілів, що розміщений на вищезазначеній ділянці за адресою вулиця Семенюка капітана, 61 у м. Ізмаїл Ізмаїльського району Одеської області, було припинено згідно рішення Ізмаїльського міського суду від 23.11.1999 у справі №2- 2024-1999 та визнано за фізичною особою ОСОБА_1 , який був співзасновником Товариства з обмеженою відповідальністю позивача та передав в якості внеску до статутного капіталу позивача право користування зазначеним нерухомим майном.

Діюче станом на 1999 рік законодавство для виникнення права постійного користування землею передбачало прийняття відповідного рішення органом місцевого самоврядування та оформлення відповідного акту на право постійного користування.

Оскільки таких рішень не було прийнято, на момент набуття зазначених вище будівель та споруд у власність громадянина ОСОБА_2 , право постійного користування землею належало позивачу.

Перехід права власності на будівлі та споруди до громадянина ОСОБА_2 відбувся 15 серпня 2008 р. згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №19910721 від 15.08.2008

Редакція статті 141 Земельного кодексу України, що діяла на момент набуття громадянином ОСОБА_2 права власності на зазначені будівлі та споруди, не передбачала серед виключного переліку підстав для припинення права постійного користування земельною ділянкою такої підстави як «набуття іншою особою права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці», а перехід до фізичної особи ОСОБА_2 права постійного користування землею унеможливлювався положеннями ст.92 ЗК України, згідно яких він не відносився до виключного переліку суб`єктів, що можуть набувати права постійного користування земельними ділянками.

Відповідно до редакції статті 125 ЗК України, що діяла на момент набуття громадянином ОСОБА_2 права власності на зазначені будівлі та споруди (15 серпня 2008 р), «право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації».

Оскільки жодних документів на право постійного користування земельною ділянкою ОСОБА_2 не отримував, це право для нього не виникло.

Наступні зміни законодавства не мають зворотної сили та не змінюють правовідносини у сфері земельних правовідносин, що виникли до набуття чинності такими змінами.

Таким чином, право постійного користування, надане позивачу рішенням Ізмаїльської Ради народних депутатів від 25 лютого 1998 року №174-XXII, та посвідчене державним актом на право постійного користування землею II-ОД28 №004121 ніколи не припинялось та не переходило до інших осіб, а тому наразі належить позивачу.

Наразі об`єкти нерухомого майна використовуються позивачем разом iз земельною ділянкою, на якій вони розміщені, як єдиний комплекс авторемонтного підприємства.

Позивач ніколи не надавав згоди на припинення його права постійного користування землею та не звертався до відповідача з будь-якими заявами, щодо припинення або переоформлення цього права.

Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 05.11.2019 у справі №906/392/18, право постійного користування земельною ділянкою, набуте особою у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не підлягає обов`язковій заміні.

Право постійного землекористування є безстроковим i може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним (п.7.27. постанови ВПВС).

Щодо застосування п. «е» статті 141 ЗК України, позивач вважає, що оскільки в цьому випадку припинення права постійного користування земельною ділянкою відбувається внаслідок іншого юридичного факту переходу права власності на об`єкт нерухомого майна, та зазначена норма не має зворотної сили, застосування цієї норми можливе лише в тому випадку, якщо відповідний юридичний факт (перехід права власності на об`єкт нерухомого майна) відбувся після набрання нею чинності (10.12.2009р.)

Крім того, для припинення права постійного користування земельною ділянкою за п. «е» статті 141 Земельного кодексу України не потрібно прийняття будь-яких рішень органом місцевого самоврядування, оскільки воно відбувається внаслідок переходу цього права до іншої особи, згідно ст.377 Цивільного кодексу України.

Таким чином у відповідача не було законних підстав для винесення оспорюваного рішення №1085-VIII від 09.07.2021, Ізмаїльська міська рада діяла всупереч вимогам закону при його винесенні та свавільно втрутилася у право позивача на мирне володіння своїм майном.

Посилання відповідача на правову позицію у справі №689/26/17 недоречні, оскільки фактичні обставини справи, зміст позовних вимог та правовідносини сторін зазначеної справи суттєво відрізняються від спірних правовідносин в даній справі.

3.2. Доводи Ізмаїльської міської Ради Ізмаїльського району Одеської області.

Відповідач погоджується з доводами позивача щодо набуття Спільним підприємством "Ізмаїльська станція технічного обслуговування автомобілів" на підставі державного акту право постійного користування земельною ділянкою, площею 0,3640 га, за адресою АДРЕСА_1 .

Враховуючи положення ч.3 ст.30 Земельного кодексу від 18.12.1990 в редакції від 17.03.1999, що діяла на час прийняття рішення Ізмаїльським міським судом, яким за ОСОБА_1 визнано право власності на нерухоме майно, розташоване по АДРЕСА_1 , а також з огляду на висновки ВП ВС, викладені у постанові від 16.06.2020 по справі №689/26/17, до ОСОБА_1 перейшло право постійного користування земельною ділянкою, на якій розташоване визначене у рішенні суду майно.

Позивач не є користувачем земельної ділянки по АДРЕСА_1 , та ним не зазначено і не доведено, яке право ТОВ "Ізмаїльська станція технічного обслуговування автомобілів" порушено Ізмаїльською міською радою при прийнятті оскаржуваного рішення.

Також відповідач просить суд врахувати позицію Верховного Суду, викладену у п.61 постанови від 5 грудня 2018 року у справі №713/1817/16-ц, яка говорить, що згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди (зміст якого розкривається, зокрема, як у статті 30 ЗК України, який був чинний до 1 січня 2002 року, так i у чинній редакції статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України) особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття.

4. Фактичні обставини, встановлені судом.

12 травня 1998 року відповідно до рішення Ізмаїльської Ради народних депутатів від 25.02.1998 року №174-ХХІІ (а.с.10) Спільному підприємству "Ізмаїльська станція технічного обслуговування автомобілів" (нова назва Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізмаїльська станція технічного обслуговування автомобілів") видано державний акт на право постійного користування землею серія ІІ-ОД-28 №004121, площею 0,3640 га за адресою АДРЕСА_1 .

Зазначений акт було зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею 12 травня 1998 р. за №61, що засвідчено відміткою в акті.

23.11.1999 рішенням Ізмаїльського міського суду у справі №2-2024-1999 визнано за фізичною особою ОСОБА_1 право власності на будівлі та споруди літ А-1, А-2, а-2, а-3, Б, Ж,С, И, О , П, Р, Ф по АДРЕСА_1 .

З доповнення до статуту товариства з обмеженою відповідальність "Ізмаїльська станція технічного обслуговування автомобілів" (а.с.19) судом встановлено, що засновник товариства ОСОБА_1 вніс у статутний фонд майно з правом користування, належне йому на праві власності, а саме: будинок та споруди по АДРЕСА_1 . Це право користування засновники оцінили у сумі 21 000 грн, про що зазначили в п. 5.4.2. статуту.

На підставі договору дарування від 17.07.2008 (а.с.20-21) право власності на нежитлові будівлі з господарськими будівлями та з надвірними спорудами, що знаходяться в АДРЕСА_1 , було набуто ОСОБА_2 . Право власності на підставі означеного договору за ОСОБА_2 , було зареєстровано 15.08.2008, про що свідчить наявний в матеріалах справи витяг (а.с.22).

Рішенням Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області від 09.07.2021 №1085-VIII «Про припинення Товариству з обмеженою відповідальністю «Ізмаїльська станція технічного обслуговування автомобілів» права постійного користування земельною ділянкою для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 » (а.с.17) припинено позивачу право постійного користування земельною ділянкою, площею 0,3640 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель та споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідне рішення прийнято відповідачем на підставі положень ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.ст.12,79,791,83,92,122,141 Земельного кодексу України, ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", для дотримання єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинків та споруд в зв`язку з переходом майнових прав на об`єкт нерухомого майна, що розташований на земельній ділянці.

5. Позиція суду.

5.1. Щодо визнання незаконним та скасування рішення сільської ради.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.

Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов`язки тільки у того суб`єкта (чи визначеного ними певного кола суб`єктів), якому вони адресовані.

Згідно з ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Тобто підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства і визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, а також порушення у зв`язку з цим прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Частиною 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає обраний позивачем спосіб захисту ефективним, з огляду на що, надаючи правову оцінку законності оспорюваного рішення, зазначає наступне.

Предметом спору у даній справі є вимога ТОВ "Ізмаїльська станція технічного обслуговування автомобілів" про визнання протиправним та скасування рішення Ізмаїльської міської Ради Ізмаїльського району Одеської області від 09.07.2021 р. №1085-VIII про припинення товариству права постійного користування земельною ділянкою.

Згідно зі ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень визначених законом приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Статтею 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради.

Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Пунктами "а", "г", "з", "і", "й", "к" частини першої ст. 12 Земельного Кодексу України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить: розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; вилучення земельних ділянок комунальної власності із постійного користування відповідно до цього Кодексу; підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; вирішення земельних спорів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

За змістом статті 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Відповідно до частини другої статті 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з приписами частини першої статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до частини першої статті 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22.09.2005 № 5-рп/2005 вказав, що стаття 92 ЗК України не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами в установлених законодавством випадках. Раніше видані державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними та підлягають заміні у разі добровільного звернення осіб.

Таким чином, право постійного користування земельною ділянкою, набуте особою у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не підлягає обов`язковій заміні.

За статтею 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Разом із тим, відповідно до статті 141 ЗК України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини; ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії.

За приписами статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

При цьому суд враховує, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про припинення права користування лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140 - 149 ЗК України.

З огляду на приписи наведених норм, за наявності правових підстав для припинення права постійного користування земельною ділянкою та за відсутності на це згоди землекористувача, припинення права постійного користування земельною ділянкою здійснюється в судовому порядку.

Як вже було зазначено судом, право користування позивача спірною земельною ділянкою підтверджується наявним в матеріалах справи актом на право постійного користування землею серія ІІ-ОД-28 №004121, доказів скасування якого матеріали справи не містять. Не містять матеріали справи також і доказів оформлення та видачі акту на право постійного користування спірною земельною ділянкою іншій особі, а також і доказів звернення позивача до компетентного органу із проханням про припинення права користування земельною ділянкою.

За таких обставин, суд, встановивши, що позивачем згоди на вилучення земельної ділянки не надавалось, за відсутності доказів на підтвердження звернення позивача з проханням про припинення права користування земельною ділянкою, дійшов висновку про відсутність у Ізмаїльської міської Ради Ізмаїльського району Одеської області повноважень для прийняття оскаржуваного рішення, яким припинено право постійного користування позивача земельною ділянкою.

В пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" від 16.04.2004 №7 (зі змінами і доповненнями) наголошено на тому, що, вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суди повинні враховувати, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140- 149 ЗК. У випадках, визначених цими нормами, припинення права власності на землю чи права землекористування провадиться за позовом відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування в судовому порядку, недодержання якого є підставою для визнання рішення цього органу та виданих державних актів недійсними.

Таким чином, приймаючи рішення про припинення права постійного користування земельною ділянкою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізмаїльська станція технічного обслуговування автомобілів", набуте згідно з державним актом, Ізмаїльська міська Рада Ізмаїльського району Одеської області вийшла за межі визначеної законом компетенції, що є підставою для визнання його протиправним та скасування.

Оскільки оскаржуване рішення є актом ненормативного характеру (індивідуальним актом), яке адресоване позивачу, посилання відповідача не непорушення ним прав і обов`язків позивача є необґрунтованими.

Водночас, з метою уникнення штучного створення преюдиціальних висновків, суд не надає оцінку посиланням сторін щодо наявності або відсутності у позивача права користування спірною земельною ділянкою у зв`язку із переходом права власності на нежитлові будівлі, розташовані на такій земельній ділянці, оскільки розглядає справу в межах наявності або відсутності повноважень Ізмаїльської міської Ради Ізмаїльського району Одеської області на прийняття оскаржуваного рішення.

Посилання відповідача на правові позиції Верховного Суду у справах №689/26/17 та №713/1817/16-ц не можуть бути прийняті судом до уваги у зв`язку з їх нерелевантністю.

Приймаючи до уваги задоволення позовних вимог в повному обсязі, витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

При цьому, з урахуванням усної заяви представника позивача про надання можливості подати докази на підтвердження розміру судових витрат (витрат на правничу допомогу), суд, керуючись ст.221 та п.5 ч.6 ст.238 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 08.06.2022 о 10 год. 50 хв.

Керуючись ст.ст.129,221,232,233,236-238,240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Ізмаїльської міської Ради Ізмаїльського району Одеської області від 09.07.2021 №1085-VIII "Про припинення Товариству з обмеженою відповідальністю "Ізмаїльська станція технічного обслуговування автомобілів" права постійного користування земельною ділянкою для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель та споруд за адресою: вулиця Семенюка капітана, 61 у м. Ізмаїл Ізмаїльського району Одеської області".

3. Стягнути з Ізмаїльської міської Ради Ізмаїльського району Одеської області (68600, Одеська обл., місто Ізмаїл, вул. Суворова, буд. 62, код ЄДРПОУ 26569223) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізмаїльська станція технічного обслуговування автомобілів" (68600, Одеська обл., місто Ізмаїл, вул. Капітана Семенюка, буд. 61, код ЄДРПОУ 05461935) судовий збір у сумі 2 270 /дві тисячі двісті сімдесят/ грн.

4. Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати (витрати на правничу допомогу) на 08 червня 2022 року о 10 год. 50 хв.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 01 червня 2022 р.

Суддя Ю.М. Щавинська