Ухвала

від 03.06.2022 по справі 444/1823/21

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2022 року

м. Київ

справа № 444/1823/21

провадження № 51-1593 ск 22

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргу прокурора ОСОБА_4 , який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Львівського апеляційного суду від 16 березня 2022 року щодо ОСОБА_5 ,

встановив:

Як убачається з матеріалів провадження за скаргою, ухвалою Жовківського районного суду Львівської області від 21 жовтня 2021 року

ОСОБА_5 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Могиляни Жовківського району Львівської області, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі КК), а кримінальне провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК) закрито у зв`язку із примиренням обвинуваченого з потерпілим.

Документи постановлено залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

Скасовано арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Жовківського районного суду Львівської області від 22 квітня 2021 року, а саме арешт, накладений на свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 на автомобіль марки КамАЗ моделі 55102, реєстраційний № НОМЕР_2 , згідно з яким власником цього транспортного засобу є ОСОБА_5 ; автомобіль марки КамАЗ моделі 55102, реєстраційний № НОМЕР_2 , із ключами до цього транспортного засобу, лопату, власником яких є останній, а також на зрізане асфальтне покриття, яке перебувало в розпорядженні Представництва «ОНУР ТААХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ».

Вирішено питання щодо речових доказів, а саме: автомобіль марки КамАЗ 55102, реєстраційний номер № НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію на цей транспортний засіб, ключі до цього транспортного засобу, лопату повернуто ОСОБА_5 ; зрізане асфальтобетонне покриття повернуто ТОВ «Онур Конструкціон Інтернешнл».

Орган досудового розслідування обвинувачував ОСОБА_5 в тому, що він 20 квітня 2021 року приблизно о 21:55, перебуваючи на прилеглій території до автодороги сполученням Жовква Кам`янка-Бузька, на віддалі 150 м від будинку № 73, що на вул. Ярослава Мудрого в м. Жовкві Львівської області, маючи умисел на крадіжку чужого майна, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, умисно вчинив замах на крадіжку зрізаного (фрезерованого) асфальтобетонного покриття вагою 8,26 тон, вартістю 4508,47 грн, балансоутримувачем якого є ТОВ «ОНУР Конструкціон Інтернешнл» (ЄРДПОУ № 32851616), яке завантажив на власний автомобіль марки КамАЗ моделі 55102, реєстраційний номер № НОМЕР_2 , після чого хотів поїхати з місця події, однак не довів кримінального правопорушення до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки був виявлений працівниками поліції.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині вирішення питання щодо долі речових доказів, прокурор ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу.

Львівський апеляційний суд ухвалою від 16 березня 2022 року ухвалу Жовківського районного суду Львівської області від 21 жовтня 2021 року щодо ОСОБА_5 залишив без змін, а апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6 без задоволення.

У касаційній скарзі прокурор ставить вимогу про скасування ухвали Львівського апеляційного суду від 16 березня 2022 року і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор вказує на те, що суд першої інстанції всупереч вимогам кримінального закону, а саме статтям 96-1, 96-2 КК під час ухвалення рішення щодо ОСОБА_5 не застосував спеціальної конфіскації автомобіля марки КамАЗ моделі 55102, реєстраційний номер № НОМЕР_2 , свідоцтва про реєстрацію на транспортний засіб, ключі до цього транспортного засобу та лопати, оскільки такі є знаряддями та засобами вчинення злочину. Вказує, що у свою чергу суд апеляційної інстанції порушень, допущених місцевим судом, не усунув, своїх висновків належним чином не мотивував, вичерпних доводів щодо необґрунтованості апеляційної скарги не навів, безпідставно відмовивши в її задоволенні.

Перевіривши доводи в касаційній скарзі прокурора та надану до неї копію судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, виходячи з такого.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї копій судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновки судів попередніх інстанцій про звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК, у зв`язку з примиренням обвинуваченого з потерпілим і про закриття кримінального провадження щодо нього з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК, Верховний Суд не перевіряє, оскільки прокурор законності і обґрунтованості судових рішень у цій частині не оскаржує.

Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого. Вирішуючи питання про наявність зазначених підстав, суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412414 цього Кодексу.

За статтею 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, мають бути зазначені узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою; наводяться докази, що спростовують її доводи.

Усупереч твердженням прокурора в касаційній скарзі, з долученої копії ухвали апеляційного суду вбачається, що суд під час перегляду ухвали суду першої інстанції дотримався вказаних вимог закону, дав належну оцінку доводам, викладеним у апеляційній скарзі прокурора, які є аналогічними доводам його касаційної скарги, та із зазначенням мотивів прийнятого рішення залишив ухвалу суду першої інстанції без змін.

Так, за ч. 9 ст. 100 КПК питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, наданих суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 96-1 КК спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного злочину або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого ч. 1 ст. 150, ст. 154, ч. 2 частинами 2 і 3 ст. 159-1, ч. 1 ст.190, ст. 192, ч. 1 статей 204, 209-1, 210, частинами 1 і 2 статей 212, 212-1, ч. 1 статей 222, 229, 239-1, 239-2, ч. 2 ст. 244, ч. 1 статей 248, 249, частинами 1 і 2 ст. 300, ч. 1 статей 301, 302, 310, 311, 313, 318, 319, 362, ст. 363, ч. 1 статей 363-1, 364-1, 365-2 цього Кодексу.

За статтею 96-2 КК спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: 1) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, переходять у власність держави; 4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Системно-структурний аналіз положень КК свідчить про те, що за своєю правовою природою спеціальна конфіскація не є покаранням, а належить до інших заходів кримінально-правового характеру, які полягають у передбачених законом обмеженнях прав і свобод особи, що не мають карального навантаження, а спрямовані на забезпечення безпеки суспільства шляхом реалізації превентивної мети утримання винних від скоєння нових протиправних діянь та усунення умов, які сприяють їх вчиненню.

Отже, спеціальна конфіскація є заходом процесуального примусу, який обтяжує становище особи. Тому під час застосування спеціальної конфіскації суди мають враховувати усталену практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої застосування конфіскації майна в конкретному випадку буде відповідати вимогам ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції не просто за умови, якщо така конфіскація формально ґрунтується на вимогах закону, але й за умови, що така законна конфіскація у цій конкретній ситуації не порушує «справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав осіб».

Як вбачається з копії оскаржуваної ухвали апеляційного суду, суд вирішуючи питання щодо спеціальної конфіскації автомобіля марки КамАЗ моделі 55102, реєстраційний номер № НОМЕР_2 , свідоцтва про реєстрацію на даний транспортний засіб, ключі до нього та лопати, належних ОСОБА_5 , врахував положення національного права і практики тлумачення й застосування положень міжнародного законодавства, ступінь тяжкості кримінального правопорушення, яке належить до кримінальних проступків, конкретні обставини цього кримінального провадження, те, що ОСОБА_5 примирився з потерпілим, у повному розмірі відшкодував заподіяну шкоду, а також те, що вартість транспортного засобу значно перевищує розмір такої шкоди, тобто є неспівмірною.

З огляду на це, зваживши на зазначені обставини, дотримуючись принципу «справедливого балансу», апеляційний суд дійшов правильного висновку, що застосування спеціальної конфіскації в цьому випадку становитиме непропорційне втручання в право особи на мирне володіння майном, гарантоване ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції.

Колегія суддів касаційного суду погоджується з такою позицією апеляційного суду і доходить переконання, що ухвала апеляційного суду є належно умотивованою й обґрунтованою, за змістом відповідає приписам ст. 419 КПК, у ній наведено мотиви, з яких виходив суд, та положення закону, якими він керувався під час постановлення рішення.

Таким чином, твердження, наведені прокурором у касаційній скарзі, не спростовують правильності висновків, викладених у судовому рішенні суду апеляційної інстанції, і не містять вагомих доводів, які би дозволили Суду дійти переконання, що вказане рішення було постановлено з істотним порушенням кримінального процесуального закону чи неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Отже, обґрунтування касаційної скарги прокурора не містить доводів, які потребують їх перевірки матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та наданої копії судового рішення убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Враховуючи викладене, Суд вважає, що відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора необхідно відмовити.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора ОСОБА_4 , який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Львівського апеляційного суду від 16 березня 2022 року щодо ОСОБА_5 .

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3