Постанова

від 01.06.2022 по справі 2-306/11

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 2-306/11 Номер провадження 22-ц/814/1260/22Головуючий у 1-й інстанції Шаповал Т.В. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2022 року м.Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Пилипчук Л.І.,

судді Дряниця Ю.В., Чумак О.В.,

секретар Клименко Я.О.,

з участю боржника ОСОБА_1 та його адвоката Петька В.П., представника стягувача ОСОБА_2 , державного виконавця Шкурупій О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Київського районного суду м.Полтава від 24 березня 2022 року, постановлену суддею Шаповал Т.В. (повний текст складено 30 березня 2022 року),

по справі за скаргою стягувача Публічне акціонерне товариство «МТБ Банк» на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця, заінтересовані особи: головний державний виконавець Київського відділу державної виконавчої служби у м.Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) Шкурупій Олександр Юрійович; боржник ОСОБА_1 ,

в с т а н о в и в:

30.12.2021 ПАТ «МТБ Банк» звернулося в суд зі скаргою, у якій просить: визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця про закінчення ВП №25243038 від 21.12.2021; зобов`язати здійснити перерахунок стягнутих із боржника ОСОБА_1 грошових коштів у відповідності до офіційного курсу НБУ станом на дату надходження на рахунок органу ДВС відповідної суми та визначити залишок заборгованості боржника за виконавчим листом №2-306/2011, виданим 16.03.2011 Київським районним судом м.Полтави.

Скарга обґрунтована тим, що із 18.03.2011 на примусовому виконанні Київського ВДВС у м.Полтаві перебувало ВП №61692600, провадження за яким закінчено постановою державного виконавця від 21.12.2021 згідно п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно виконавчого документу. Державний виконавець дійшов висновку, що заборгованість перед стягувачем погашена у повному обсязі, шляхом стягнення коштів із заробітної плати ОСОБА_1 за період із 01.10.2013 по 01.12.2021 та платіжного доручення №24184 від 17.12.2022 про погашення залишку заборгованості (сума боргу 718 685,71 грн.)

Стягувач вважає постанову неправомірною, такою, що порушує його право на належне виконання кредитного зобов`язання, яке існувало між сторонами в іноземній валюті та підлягає виконанню у національній валюті за офіційним курсом долара США за ставкою НБУ на кожен день платежу, тобто день зарахування коштів на рахунок кредитора.

Станом на 25.12.2021, з урахуванням здійснених погашень, заборгованість боржника за кредитним договором складає 59 113,56 дол. США та 45 222,84 грн. (штраф та судові витрати), які підлягають подальшому стягненню органом ДВС.

Ухвалою Київського районного суду м.Полтава від 24.03.2022 скаргу ПАТ «МТБ Банк» на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця - задоволено.

Визнано неправомірною та скасовано постанову головного державного виконавця Київського ВДВС у м.Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) Шкурупій О.Ю. про закінчення виконавчого провадження №25243038 від 21.12.2021.

Зобов`язано головного державного виконавця Київського ВДВС у м.Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) Шкурупій О.Ю. здійснити перерахунок стягнутих із ОСОБА_1 грошових коштів по виконавчому провадженню №25243038 у відповідності до офіційного курсу НБУ, станом на дату надходження на рахунок органу державної виконавчої служби відповідної суми та визначити залишок заборгованості ОСОБА_1 за виконавчим листом №2-306/2011, виданим 16.03.2011 Київським районним судом м.Полтави.

Ухвала районного суду вмотивована тим, що постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження порушує права стягувача, які підлягають захисту шляхом задоволення скарги.

Із указаною ухвалою не погодився боржник та подав апеляційну скаргу. Посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати й постановити нову, якою у задоволенні скарги відмовити.

Вважає, що стягувач, диспозитивно розпорядившись належними йому правами, самостійно визначив розмір та валюту боргу, звернувшись до ДВС із заявою від 03.08.2011 №436 про перерахування заборгованості в сумі 718 658,71 грн. на розрахунковий рахунок стягувача, відкритий в гривні.

Крім того, стягувач був належним чином обізнаний про відкриття виконавчого провадження та валюту боргу, але відповідну постанову державного виконавця не оскаржував, не заявляв клопотань, заяв щодо проведення перерахунку суми боргу та застосування механізму виконання грошового зобов`язання в іноземній валюті.

Вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність у державного виконавця обов`язку самостійно визначати валюту виконання судового рішення та застосовувати вимоги п.3 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження».

Заперечує проти врахування позиції Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №761/12665/14-ц, як відмінної від спірних правовідносин.

20.05.2022 до Полтавського апеляційного суду надійшов відзив Київського ВДВС у м.Полтаві на апеляційну скаргу, вимоги якої підтримав та просив скасувати ухвалу суду першої інстанції.

24.05.2022 стягувач подав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу боржника, яку просить залишити без задоволення, а ухвалу районного суду без змін, як законну та обґрунтовану.

У суді апеляційної інстанції боржник та його адвокат, а також державний виконавець доводи апеляційної скрги підтримали, наполягаючи на її задоволенні. Стягувач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу районного суду без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд встановив наступне.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Київського районного суду м.Полтави від 31.01.2011 (справа №2-6397/10) стягнуто із ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» заборгованість за кредитом у сумі 71 322,26 доларів США, що в еквіваленті до офіційного курсу НБУ становить 564 151,94 грн., заборгованість за відсотками в сумі 13 818,56 доларів США, що в еквіваленті до офіційного курсу НБУ становить 109 303,42 грн., заборгованість за пенею та штрафом в сумі 43 410,35 грн., 1 820,00 грн. на відшкодування понесених судових витрат./а.с.68/

16.03.2011 Київським районним судом м.Полтави видано виконавчий лист №2-306/2011, який із 18.03.2011 перебував на примусовому виконанні у Київському ВДВС, постанова про відкриття ВП №25243038./а.с.82-83,84/

Постановою державного виконавця від 21.12.2021 ВП №25243038 на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» закінчено виконавче провадження із примусового виконання виконавчого листа №2-306/11, виданого 16.03.2011 Київським районним судом м.Полтави про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Марфін Банк» боргу в розмірі 817 658,71 грн.

Державним виконавцем встановлено, що заборгованість перед стягувачем погашена у повному обсязі, шляхом стягнення коштів із заробітної плати ОСОБА_1 за період із 01.10.2013 по 01.12.2021 та платіжного доручення №24184 від 17.12.2021 про погашення залишку заборгованості./а.с.126/

Задовольняючи вимоги скарги та скасовуючи постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження, районний суд виходив із того, що ним не виконано вимоги ст.49 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки виконання валютного грошового зобов`язання за виконавчим документом обраховується в іноземнй валюті, яка конвертується в національну валюту на день здійснення платежу.

Таким чином закінчивши виконавче провадження, державний виконавець порушив право стягувача, яке підлягає захисту шляхом зобов`язання здійснити перерахунок стягнутих із боржника грошових коштів за курсом НБУ станом на дату надходження на рахунок органу ДВС відповідної суми, із визначенням залишку заборгованості боржника.

Апеляційний суд із такими висновками суду першої інстанції погоджується. Доводи апеляційної скарги їх не спростовують та зводяться до довільного тлумачення норм права на свою користь.

Особливості звернення стягнення на кошти боржника в іноземній валюті та виконання рішень при обчисленні боргу в іноземній валюті визначені у статті 49 Закону України «Про виконавче провадження».

Так, відповідно до частини третьої наведеної норми, у разі обчислення суми боргу в іноземній валюті виконавець у результаті виявлення у боржника коштів у відповідній валюті стягує такі кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця для їх подальшого перерахування стягувачу. У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті виконавець за правилами, встановленими частинами першою і другою цієї статті, дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця.

Пунктом 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Перерахування стягувачеві суми у національній валюті України чи іншій валюті, аніж валюта, зазначена у резолютивній частині судового рішення, не вважається належним виконанням судового рішення. Навдене відповідає позиції Великої Палати Верховного Суду, сформованій у постанові від 04.07.2018 у справі №761/12665/14-ц, за змістом якої, у разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквіваленту такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.

Із матеріалів справи убачається, що, ухвалюючи рішення у справі, Київський районний суд м.Полтави визначив суму боргу в іноземній валюті з її відображенням в еквіваленті у гривні за офіційним курсом НБУ станом на день ухвалення. Тобто, визначаючи характер грошового зобов`язання, судом визначено стягнення з боржника суми саме в іноземній валюті, що на момент ухвалення рішення суду становило визначений за офіційним курсом НБУ еквівалент у національній валюті України.

Встановивши викладене, районний суд правильно застосував позицію Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №761/12665/14-ц, яка є обов`язковою для врахування, та дійшов обгрунтованого висновку, що державний виконавець зобов`язаний був під час примусового виконання виконавчого листа, виданого на підставі рішення суду, керуватися положеннями статті 49 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки між стягувачем та боржниками існувало валютне грошове зобов`язання і заборгованість за кредитним договором була стягнута судом в іноземній валюті - доларах США.

Доводи апеляційної скарги правильність таких висновків не спростовують та зводяться до нерозуміння природи зобов`язання, що не звільняє від обов`язку його виконання відповідно до резолютивної частини судового рішення у валюті кредитування (дол. США). При цьому застосування держвним виконавце вимог статті 49 Закону є його обов`язком, а не правом, що не змінює валюти зобов`язання, а визначає особливість виконання державним виконавцем такого рішення.

Посилання боржника у скарзі, що стягувач, диспозитивно розпорядившись належними йому правами, самостійно визначив розмір та валюту боргу, звернувшись до ДВС із заявою про перерахування заборгованості в національній валюті не грунтуються на доказах, а зарахування коштів на рахунок стягувача, відкритий в гривні - узгоджується із приписами статті 49 Закону України «Про виконавче провадження».

Апеляційний суд також приймає до уваги заяву стягувача про відкриття виконавчого провадження, надану ним в копії до відзиву на апеляційну скаргу, яка за змістом відповідає резолютивній частині судового рішення та виконавчого листа, який містить валюту заборгованості долар США та її гривневий еквівалент, а також відомості, що рахунок ПАТ «Марфін Банк» для перерахування заборгованості буде повідомлено додатково (після їх стягнення).

Інші доводи апеляційної скарги, зокрема, дійсність постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, яка містить відомості про заборгованість в розмірі 718 685,71 грн., не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, оскільки відповідні розбіжності із резолютивною частиною виконавчого документу допущені державним виконавцем та будуть усунуті ним після перерахунку стягнутих із боржника грошових коштів за курсом НБУ станом на дату надходження на рахунок органу ДВС відповідної суми та визначення залишкуборгу за виконавчим документом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

УхвалуКиївського районного суду м.Полтава від 24 березня 2022 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 02.06.2022.

Головуючий суддя Л.І. Пилипчук

Судді Ю.В. Дряниця

О.В. Чумак