Постанова

від 18.05.2022 по справі 465/9362/21

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 465/9362/21 Головуючий у 1 інстанції: Дзеньдзюра С.М.

Провадження № 22-ц/811/4657/21 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Савуляка Р.В.,

суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І.

за участі секретаря: Савчук Г.В.,

з участю представника АТ «ТАСКОМБАНК» - Подановського Т.Р., представника ОСОБА_1 - Посікіри Р.Р. , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 26 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК», треті особи: ОСОБА_3 , приватний нотаріуса Барбуляк Христина Миколаївна про скасування рішення приватного нотаріуса, припинення права та визнання права,-

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до АТ «ТАСКОМБАНК», треті особи: ОСОБА_3 , приватний нотаріуса Барбуляк Христина Миколаївна про скасування рішення приватного нотаріуса, припинення права та визнання права.

26 листопада 2021 представником позивача подана заява про забезпечення позову.

В обґрунтування заяви представник ОСОБА_1 - адвокат Посікіра Р.Р. зазначив, що у забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором ВL4458 від 29 травня 2008 року, укладеним між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 , між тими самими сторонами укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом ЛМНО Нор Н.М., зареєстрованим в реєстрі за №3360, відповідно до якого предметом іпотеки є нерухоме майно-предмет іпотеки.

Як вбачається з Інформаційної довідки № 284141218 від 11 листопада 2021 року, нерухоме майно - предмет іпотеки знаходиться у власності АТ «ТАСКОМБАНК» на підставі рішень приватного нотаріуса Барбуляк Х.М., про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а саме: рішення від 20 жовтня 2021 року за індексним номером 61030625 щодо нежитлового приміщення АДРЕСА_2 (реєстраційний номер майна: 2482916246060); рішення від 20 жовтня 2021 року за індексним номером 61031181 щодо нежитлового приміщення АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна: 2482935646060); рішення від 20 жовтня 2021 року за індексним номером 61031521 щодо нежитлового приміщення АДРЕСА_4 (реєстраційний номер майна: 2482942146060); рішення від 20 жовтня 2021 року за індексним номером 61031690 щодо нежитлового приміщення АДРЕСА_3 (реєстраційний номер майна: 2482947646060).

На підставі зазначених рішень право власності на вищезгадані об`єкти нерухомого майна було зареєстровано за АТ «ТАСКОМБАНК».

Зазначив, що набуття права власності АТ «ТАСКОМБАНК» відбулось незаконно, що призвело до порушення прав позивача.

У випадку незадоволення заяви про забезпечення позову, відповідач матиме достатній обсяг правомочностей та можливість розпорядитися даним нерухомим майном, поки триватимуть судові засідання.

З урахуванням вищенаведеного, просив заборонити всім суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно здійснювати будь-які реєстраційні дії з відчуження об`єктів нерухомості, а саме: нежитлового приміщення АДРЕСА_2 (реєстраційний номер майна: 2482916246060); нежитлового приміщення АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна: 2482935646060); нежитлового приміщення АДРЕСА_4 (реєстраційний номер майна: 2482942146060); нежитлового приміщення АДРЕСА_3 (реєстраційний номер майна: 2482947646060) (надалі - нерухоме майно-предмет іпотеки).

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 26 листопада 2021 року заяву представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Посікіри Романа Романовича, про забезпечення позову задоволено частково.

Заборонено всім суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно здійснювати будь-які реєстраційні дії з відчуження об`єктів нерухомості, а саме:

1. Нежитлових приміщень АДРЕСА_2 (реєстраційний номер майна: 2482916246060), які належать на праві власності Акціонерному товариству «ТАСКОМБАНК» на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 61030625 від 20.10.2021 р., приватний нотаріус Барбуляк Христина Миколаївна, Львівський міський нотаріальний округ, Львівська область;

2. Нежитлових приміщень АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна: 2482935646060) - належать на праві власності Акціонерному товариству «ТАСКОМБАНК» на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 61031181 від 20.10.2021 р., приватний нотаріус Барбуляк Христина Миколаївна, Львівський міський нотаріальний округ, Львівська область;

3. Нежитлових приміщень АДРЕСА_4 (реєстраційний номер майна: 2482942146060) - належать на праві власності Акціонерному товариству «ТАСКОМБАНК» на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 61031521 від 20.10.2021 р., приватний нотаріус Барбуляк Христина Миколаївна, Львівський міський нотаріальний округ, Львівська область;

4. Нежитлових приміщень АДРЕСА_3 (реєстраційний номер майна: 2482947646060) - належать на праві власності Акціонерному товариству «ТАСКОМБАНК» на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 61031690 в від 20.10.2021 р., приватний нотаріус Барбуляк Христина Миколаївна, Львівський міський нотаріальний округ, Львівська область.

Заборонено АТ «ТАСКОМБАНК» вчиняти будь-які дії щодо відступлення, продажу, міни, дарування, передачі (у точу числі, в заставу для забезпечення виконання зобов`язань) або відчуження на користь будь-яких осіб у будь-який спосіб вказане нерухоме майно..

Ухвалу суду оскаржило АТ «ТАСКОМБАНК».

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що подана заява про забезпечення позову не містить доказів про існування обставин, які унеможливлюють виконання рішення суду, заява не містить достатнього обґрунтування ризиків здійснення відповідачем будь-яких дій направлених на відчуження майна.

Стверджує, що в заяві не зазначені обставини та докази, які б стверджували про те, що застосування вказаного заходу забезпечення позову не призведе до дисбалансу прав сторін по справі.

Посилається на те, що заявником в поданій заяві не зазначено пропозиції щодо зустрічного забезпечення всупереч ст. 154 ЦПК України.

Просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника АТ «ТАСКОМБАНК» - Подановського Т.Р. на підтримання апеляційної скарги, представника ОСОБА_1 - Посікіри Р.Р. на її заперечення, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, між сторонами виник спір щодо нерухомого майна, а саме: нежитлових приміщень АДРЕСА_2 (реєстраційний номер майна: 2482916246060); нежитлових приміщень АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна: 2482935646060), нежитлових приміщень АДРЕСА_4 (реєстраційний номер майна: 2482942146060); нежитлових приміщень АДРЕСА_3 (реєстраційний номер майна: 2482947646060), та невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити ефективний захист оспорюваних прав позивача в разі задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з наявності підстав для забезпечення позову, вірно врахувавши, що між сторонами виник спір та, що може бути утруднене чи неможливе виконання рішення суду по справі та відновлення прав позивача у разі задоволення позову.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи, має право вжити передбачених цим Кодексом заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Метою забезпечення позову є негайні, проте, тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання завдавання шкоди позивачу.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.3 ст.150 ЦПК).

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій по вжиттю судом, на прохання осіб, які беруть участь у справі, передбачених законом заходів, які гарантують в майбутньому реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволення претензій позивача (заявника). Інститут забезпечення позову в цивільному процесі дозволяє гарантувати дійсне і ефективне виконання судового рішення, а тим самим і здійснення реального захисту порушених, оспорюваних і невизнаних прав, свобод та інтересів осіб. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача.

Згідно із роз`ясненням, яке міститься в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Умовою до застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Висновок суду щодо виду забезпечення позову відповідає положенням ст.ст.150-153 ЦПК України.

А відтак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив, що невжиття заходів щодо забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог.

Крім цього, суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що забезпечення позову жодним чином не спричиняє збитків відповідачу, із врахуванням постанови ВП ВС від 12 лютого 2020 у справі № 381/4019/18, у якій зроблено висновок про те, що «необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову». У названій постанові ВП ВС зазначила, що обраний позивачем вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення немає.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також, відповідно до практики ЄСПЛ, зокрема у справі «Гарсіа Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain) від 21.01.1999 року (заява 30544/96), п. 26: «…при відхиленні скарги апеляційний суд може в принципі просто схвалити обґрунтування рішення суду нижчого суду…».

Зважаючи на вказане колегія суддів вважає за можливе в цілому схвалити мотиви суду першої інстанції щодо розгляду усіх позовних вимог, викладені в оскаржуваному рішенні, вважаючи такі належними та відповідними до встановлених обставин, що мають значення та вимог закону, без додаткового дублювання.

Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» залишити без задоволення.

Ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 26 листопада 2021 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 03 червня 2022 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Мікуш Ю.Р.

Приколота Т.І.