Постанова

від 31.05.2022 по справі 752/8561/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

1 червня 2022 року місто Київ

справа №752/8561/21

провадження№22-ц/824/4966/2022

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання - Онопрієнко К.С.

сторони:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - ОСОБА_2

відповідач - ОСОБА_3

відповідач - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу

Кузьменко Юлія Володимирівна

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю

"Юридичний консалтинговий центр "Юрисконсульт"

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридичний консалтинговий центр "Юрисконсульт"

на ухвалу Голосіївського районного суду м.Києва від 21 вересня 2021 року, постановлену у складі судді Чередніченко Н.П.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кузьменко Юлії Володимирівни, Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридичний консалтинговий центр "Юрисконсульт" про витребування майна із чужого володіння, скасування рішення приватного нотаріуса, скасування державної реєстрації та відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Голосіївського районного суду м.Києва від 21 вересня 2021 року частково задоволено заяву представника позивача про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кузьменко Ю.В., ТОВ "Юридичний консалтинговий центр "Юрисконсульт" про витребування майна із чужого володіння, скасування рішення приватного нотаріуса, скасування державної реєстрації та відшкодування моральної шкоди.

Накладено арешт на нежитлову будівлю загальною площею 132,6 кв.м, що знаходиться з адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ТОВ "Юридичний консалтинговий центр "Юрисконсульт", реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1249617980361, до набрання рішення суду у цій справі законної сили.

В решті вимог заяви відмовлено.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду, відповідач ТОВ "Юридичний консалтинговий центр "Юрисконсульт" подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову ОСОБА_1 .

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що 2 березня 2021 року за ТОВ "Юрисконсульт" зареєстровано право власності на нежитлову будівлю загальною площею 132,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 124 9617 980361.

Відповідно до рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кузьменко Ю.В. про державну реєстрацію права та їх обтяжень (індексний № 56883063) від 2 березня 2021 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснено запис за № 40797011, № 40797068 про реєстрацію права власності за Товариством по 1/2 частині нежитлової будівлі.

Позивач стверджує, що спірне майно на момент реєстрації права власності за товариством перебувало під арештом відповідно до ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 24 квітня 2018 року. Однак, під час проведення вказаних реєстраційних дій приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кузьменко Ю.В. не було виявлено обтяження або арештів на нежитлову будівлю.

Позивач до цього часу не надав до суду таких доказів, що свідчать про наявність заборон на відчуження майна. В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно були відсутні будь-які обмеження на розпорядження майном.

Таким чином ТОВ "Юрисконсульт" у відповідності до діючих вимог законодавства України належним чином набуло права власності на нежитлову будівлю та використовує її за цільовим призначенням у своїй господарській діяльності.

Крім цього, позивач у своїй позовній заяві посилається на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 19 березня 2021 року у справі № 752/456/18, яке не набрало законної сили, оскільки оскаржується відповідачами.

В оскаржуваній ухвалі суд помилково приходить до висновку, що подані заявником та досліджені судом письмові докази свідчать про те, що між сторонами у справі виник спір щодо прав на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , та законності прийнятого приватним нотаріусом рішення про державну реєстрацію права власності на спірне майно за товариством.

Застосовані судом заходи забезпечення не є співмірними заявленим позовним вимогам, а тому суд прийшов до хибного висновку про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Суд першої інстанції не враховував, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Нерухоме майно товариства, на яке булонакладено арешт, використовується у його господарській діяльності і наявність таких обмежень в користуванні цим майном частково унеможливлює реалізацію прав ТОВ "Юрисконсульт" як власника.

Суд першої інстанції не застосував зустрічне забезпечення та не поклав на позивача обов`язок внести кошти на депозитний рахунок суду, щоб запобігти зловживанню забезпеченням позову.

Судовий спір, який ініційований ОСОБА_1 , по суті не стосується майна належного ТОВ "Юрисконсульт", оскільки з боку позивача не доведено факту порушення її прав з боку товариства.

Відповідно до технічного паспорту нежитлова будівля, що належить ОСОБА_1 складається з двох приміщень площею 133,9 м.кв. та 61,1 м.кв. та за своїм зовнішнім виглядом, технічними параметрами, використаними будівельними матеріалами, розміщенням вікон/дверей зовсім відрізняється від нежитлової будівлі, що належить ТОВ "Юрисконсульт".

Крім цього, адреси місцезнаходження нерухомого майна різняться, так у ОСОБА_1 у власності знаходиться нежитлове приміщення розташоване у АДРЕСА_1 , а у ТОВ "Юрисконсульт" нежитлова будівля знаходиться у АДРЕСА_1 літ. А .

Учасники справи не скористались своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні представник відповідача ТОВ "Юридичний консалтинговий центр "Юрисконсульт"- Момот Я.М. та представник відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвокат Нечитайленко О.В. доводи апеляційної скарги підтримали в повному обсязі, просили апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, будучи повідомленими про день та час розгляду справи у встановленому законом порядку, про причини своєї неявки суд не повідомили, а тому колегія суддів вважала можливим розглянути справу у їх відсутність у відповідності до вимог ч.2 ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення особи, яка з`явилася в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої у справі ухвали, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кузьменко Ю.В., ТОВ "Юридичний консалтинговий центр "Юрисконсульт" про витребування майна із чужого володіння, скасування рішення приватного нотаріуса, скасування державної реєстрації та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування своїх вимог зазначала, що в провадженні Голосіївського районного суду м.Києва перебувала цивільна справа № 752/456/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 приватного нотаріуса КМНО Михайленка С.А., ОСОБА_2 , ОСОБА_3 треті особи: приватний нотаріус КМНО Кравцов О.О., Департамент з питань реєстрації КМДА про визнання недійсним свідоцтва про право власності на спадщину, витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування державної реєстрації.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 24 квітня 2018 року в межах цивільної справи 752/456/18 за заявою ОСОБА_1 було накладено арешт на нежитлову будівлю загальною площею 132, 6 кв.м., що розташована АДРЕСА_1 , що належала в рівних частках ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .. Відомості про реєстрацію зазначеного обтяження містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 19 березня 2021 року у справі № 752/456/18 задоволені позовні вимоги ОСОБА_1

19 березня 2021 року з інформаційної довідки № 249029759 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивач ОСОБА_1 дізналась, що приватним нотаріусом КМНО Кузьменко Ю.В. прийнято рішення від 2 березня 2021 року, індексний номер 56883063 про державну реєстрацію права власності ТОВ "Юридичний консалтинговий центр "Юрисконсульт" на нежитлову будівлю від загальної площі 132,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1249617980361 на підтаві договору купілі- продажу від 2 березня 2021 року.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , усвідомлюючи, що на спірну нежитлову будівлю судом було накладено арешт, і розуміючи, що справжнім власником будівлі є ОСОБА_1 , незаконно відчужили зазначену будівлю на користь ТОВ "Юридичний консалтинговий центр "Юрисконсульт". При цьому приватний нотаріус Кузьменко Ю.В. незаконно посвідчила договір купівлі-продажу будівлі, на яку було накладено арешт.

Дії ОСОБА_2 та ОСОБА_5 щодо незаконного відчуження нежитлового приміщення, що перебувало під арештом, призвели до неможливості виконання рішення суду в частині витребування майна саме у цих відповідачів. Крім цього, такі дії спрямовані на перешкоджання виконанню рішення суду і призвели до порушення прав позивача ОСОБА_1 , у зв`язку з чим остання змушена звертатися до суду з новим позовом для захисту свого порушеного права.

Таким чином, ОСОБА_1 заявлені позовні вимоги про витребування нежитлового приміщення загальною площею 132,6 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , вартість якого відповідно до договору купівлі продажу складає 1 025 000 грн., а також стягнення моральної шкоди в розмірі 97 000 грн., загальна ціна позову складає 1 122 000 грн.

Позивач оспорює набуття ТОВ "Юридичний консалтинговий центр "Юрисконсульт" права власності на нежитлове приміщення загальною площею 132,6 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач ОСОБА_1 вважає, що перехід права власності на належне їй нежитлове приміщення відбувся незаконно, що призвело до порушення її прав, які підлягають захисту у судовому порядку.

Звертаючись із заявою про забезпечення позову, позивач посилалась на те, що нежитлове приміщення на даний час перебуває у власності відповідача ТОВ "Юридичний консалтинговий центр "Юрисконсульт", а тому останній має достатній обсяг правомочностей та можливість розпорядитись цим нерухомим майном. У разі відчуження ТОВ "Юридичний консалтинговий центр "Юрисконсульт" нежитлового приміщення, у випадку задоволення позову, рішення суду неможливо буде виконати.

Задовольняючи частково заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно утруднити ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернулась до суду, а також відповідність видів забезпечення позову позовним вимогам. Забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно є співмірним заявленим вимогам.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується, оскільки такий відповідає вимогам процесуального закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Згідно п.п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Оскільки позивач фактично оспорює набуття ТОВ "Юридичний консалтинговий центр "Юрисконсульт" права власності на нежитлового приміщення загальною площею 132,6 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , та просить витребувати його з чужого незаконного володіння, тому забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлове приміщення,- є співмірними заявленим вимогам, а їх невжиття може утруднити виконання рішення суду, оскільки відповідач не має жодних перешкод для відчуження нежитлового приміщення, має об`єктивну можливість розпорядитися ним на власний розсуд, зокрема, відчужити його в будь-який спосіб, що призведе до утруднення виконання можливого рішення суду та подальшого ефективного захисту прав позивача.

Обраний вид забезпечення позову - накладення арешту на нерухоме майно, що належить на праві власності відповідачу ТОВ "Юридичний консалтинговий центр "Юрисконсульт" є співмірним із заявленими позовними вимогами, необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав уважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову, що, в силу положень ст. ст. 149-153 ЦПК України свідчить про обґрунтованість поданої заяви про накладення арешту на майно.

Обраний позивачем вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача ТОВ "Юридичний консалтинговий центр "Юрисконсульт", оскільки арештоване майно фактично зберігається в користуванні власника, а обмежується лише можливість розпорядитися ним. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Стороною позивача наведені як причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, так і обґрунтовано необхідність їх вжиття, враховано співмірність заходу забезпечення позову заявленим вимогам, з огляду на те, що висновок суду про задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту відповідає вимогам закону, а доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості заяви позивача про забезпечення позову є безпідставними.

Сам по собі факт звернення ОСОБА_1 до суду з позовом, зокрема, і до відповідача ТОВ "Юрисконсульт" про витребування майна із чужого володіння, свідчить про наявність спору між сторонами, а невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не врахував, що судовий спір, який ініційований ОСОБА_1 , по суті не стосується майна належного ТОВ "Юрисконсульт", оскільки з боку позивача не доведено факту порушення її прав з боку товариства, не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки ці обставини підлягають з`ясуванню і оцінці при розгляді справи по суті.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідності до заявлених позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги щодо не вжиття зустрічного забезпечення є безпідставними, оскільки за відсутності обставин, які є обов`язковою умовою застосування зустрічного забезпечення, таке забезпечення є правом, а не обов`язком суду. Це питання віднесено на розсуд суду і застосовується у разі наявних до того обґрунтованих сумнівів щодо безперешкодного можливого відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову.

Відомостей про обставини, які слугують обов`язковою підставою для застосування зустрічного забезпечення матеріали справи не містять, а тому доводи апеляційної скарги щодо незастосування судом першої інстанції зустрічного забезпечення є безпідставними.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав уважати, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права, є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування чи зміни не вбачається, тому апеляційну скаргу необхідно відхилити, а оскаржувану ухвалу - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридичний консалтинговий центр "Юрисконсульт" залишити без задоволення.

Ухвалу Голосіївського районного суду м.Києва від 21 вересня 2021 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Постанова складена 3 червня 2022 року.

Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна

Судді: Л.Д. Поливач

А.М. Стрижеус