Рішення

від 02.06.2022 по справі 580/10424/21

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2022 року справа № 580/10424/21

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Білоноженко М.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС України у Черкаській області про визнати протиправними дій, рішень та стягнення шкоди,

ВСТАНОВИВ:

03.12.2021р. до Черкаського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Державної податкової служби України (далі відповідач 1), Головного управління ДПС України у Черкаській області (далі відповідач 2) в якій просило:

- визнати протиправними дії Державної податкової служби України (ЄДРПОУ 43005393) та Головного Управління Державної податкової служби у Черкаській області (ЄДРПОУ 44131663) щодо розгляду скарги позивача від 30 червня 2021 року на податкове повідомлення-рішення №0194006-2403-2301 від 05.04.2021 року за підписом керівника (виконуючого обов`язки) ГУ ДПС у Черкаській області (м. Черкаси) В. Лушникова.

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0194006-24032301 від 05.04.2021 року за підписом керівника (виконуючого обов`язки) ГУ ДПС у Черкаській області (м. Черкаси) В. Лушникова.

- визнати протиправним та скасувати рішення про опис майна у податкову заставу Головного управління Державної податкової служби України у Черкаській області (ЄДРПОУ 44131663) від 11 листопада 2021 року за№ 21896/6/23-00-13-0319.

- стягнути з Державної податкової служби України (ЄДРПОУ 43005393) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) шкоду, заподіяну протиправними діями у розмірі однієї мінімальної заробітної плати.

- стягнути з Головного управління Державної податкової служби України у Черкаській області (ЄДРПОУ 44131663) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) шкоду, заподіяну протиправними діями у розмірі однієї мінімальної заробітної плати.

- стягнути з Державної податкової служби України (ЄДРПОУ 43005393) та Головного Управління Державної податкової служби у Черкаській області (ЄДРПОУ 44131663) -моральну шкоду у розмірі 50 000 грн. на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначила, що оскаржуваним ППР визначено суму податкового зобов`язання позивача за платежем: податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості у сумі 36828,18 грн., не погоджуючись із яким позивачем оскаржено його в адміністративному порядку, однак Головним управлінням ДПС України у Черкаській області 13.09.2021р. відобразило інформацію про узгодженість податкового боргу на суму 36828,18 грн., прийнято податкову вимогу та рішення про опис майна у податкову заставу. В подальшому, ДПС України відкликано податкову вимогу у зв`язку із адміністративним оскаржуванням ППР. Позивач вказує, що дії Державної податкової служби України та ГУ ДПС у Черкаській області щодо розгляду її скарги від 30 червня 2021 року на спірне ППР - є протиправними, оскільки рішення про результати розгляду скарги видано 22.10.2021 року після визнання самою ж ДПС України податкової вимоги відкликаною. Також вказано, що ДПС України пропущено строк розгляду скарг, встановлений нормами ПК України. Крім того, позивач вказує на процедурні порушення, допущені ДПС України при розгляді її скарги від 30.06.2021р., зокрема: не повідомлення її про продовження строку розгляду скарги від 30.06.2021р., безпідставне внесення 13 вересня 2021 року до даних ІКП відомостей про наявність у позивача податкового боргу у розмірі 36828,18 грн. - узгодження податкового боргу, а також протиправне відновлення процедури адміністративного оскарження з виданням незаконного рішення про результати розгляду скарги від 22.10.2021р., що у свою чергу зумовили винесення протиправної податкової вимоги від 09 листопада 2021 року за №0032671-1303-2301, рішення про опис майна у податкову заставу за №21896/6/23-00-13-0319 від 11 листопада 2021 року.

Також, позивач вказує на протиправність спірного ППР, зазначивши, що ГУ ДПС України, при його надісланні порушило вимоги п. 266.7 ст. ПК України та Порядку, №476, адже не отримувало відомості про податкову адресу (місце реєстрації), які ним повинні були бути отримані від територіальних органів і підрозділів ДМС. Крім того, в порушення вимоги норми п. 56.1.1 ст. 56 ПК України це ППР не містить інформації, на підставі якого рішення Черкаської міської ради було здійснено розрахунок (зокрема, в якій редакції застосовано рішення органу місцевого самоврядування, за якою ставки нараховано суму належного до сплати податку). Крім того, позивач зазначила, що з огляду на безпідставність внесення даних про наявність позивача податкового боргу у розмірі 36828,18 грн., позивач має право на відшкодування шкоди, заподіяної протиправними діями Державної податкової служби України та протиправним рішеннями Головного Управління ДПС у Черкаській області у розмірі однієї мінімальної заробітної плати з кожного відповідача, а також моральної шкоди.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 08.12.2021р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

10.01.2022р. до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, зазначивши, що позивач є власником товарного складу-майстерні та з урахуванням видів діяльності по КВЕД не здійснює діяльність виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду), тому зазначена будівля є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у зв`язку із чим позивачу розраховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за податковий період 2020 рік, сформовано податкове повідомлення-рішення від 05.04.2021 року №0194006-2403- 2301 на суму 36828,18 грн. Щодо процедури розгляду скарги, відповідач вказав, що відповідно до абз.1 та 2 п.52 прим.8 підрозд. 10 розділу XX «Перехідних положень» ПК України тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених, зокрема, ст.56 ПК України (в частині процедури адміністративного оскарження) щодо скарг платників податків, таким чином, рішення прийнято та направлено у строки передбачені чинним законодавством. Крім того, дана, відповідач вказав, що позовна вимога щодо стягнення шкоди, заподіяної протиправними діями у розмірі однієї мінімальної заробітної плати є похідною та може бути задоволене лише у разі наявності протиправності дій контролюючого органу та шкоди яка виникла у зв`язку з протиправними діями, при цьому, у позовній заяві позивач не надає жодних доводів та доказів щодо наявності шкоди яку вона понесла в зв`язку з діями відповідачів. Вимоги позивача щодо стягнення моральної шкоди також вважає необгрунтованими, оскільки Позивач не наводить жодних обґрунтованих доказів щодо наявності причинного зв`язку між діями відповідачів та заявленої до стягнення суми моральної шкоди, в чому полягає така шкода, в чому саме виражаються страждання.

17.01.2022р. позивачем подано додаткові пояснення по справі, в яких позивачем зазначено про не обгрунтуваність доводів відповідача у відзиві, оскільки заперечення відповідачів зводяться до підтвердження правомірності винесення ГУ ДПС у Черкаській області спірного податкового повідомлення-рішення, однак не містить правових підстав та аргументації, спростування наведених позивачем обставин порушення відповідачем процедури адміністративного оскарження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ФОП ОСОБА_1 зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця 06.07.2015р. та із вказаної дати перебуває на обліку у податковому органі як платник податків. Видами діяльності, згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є: 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (основний), 96.02 Надання послуг перукарнями та салонами краси, 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування, 56.30 Обслуговування напоями.

Відповідно до відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06.10.2021р., позивач є власником земельної ділянки, кадастровий номер 7121884000:02:000:0445, площею - 2,61 га, на якій розміщено товарний склад-майстерня, А-1 та прибудова.

05.04.2021р. Головним управлінням ДПС у Черкаській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0194006-2403-2301 форма «Ф», за яким згідно з пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54, п.п. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України, позивачу визначено суму грошового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості у сумі 36828,18 грн.

30.06.2021 року позивачем подано до Державної податкової служби України скаргу на податкове повідомлення-рішення №0194006-2403-2301 форма «Ф».

27.09.2021 року ГУ ДПС у Черкаській області видало податкову вимогу №0031514-1303-2301, відповідно до якої, станом на 26 вересня 2021 року сума податкового боргу позивача становить 37520, 06 грн (за платежем: податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості -36828,18 грн та за платежем: земельний податок з фізичних осіб - 691, 88 грн).

28.09.2021 року ГУ ДПС у Черкаській області видано рішення про опис майна у податкову заставу за №19130/6/23-00-13-0319.

04.10.2021 року позивачем подано до Державної податкової служби України скаргу на вказані податкову вимогу та рішення про опис майна у податкову заставу.

Листом від 12.10.2021 року за №8983/Г/99-00-13-05-09, Державна податкова служба України, за наслідками розгляду скарги позивача від 04 жовтня 2021 року повідомила, що після надходження та опрацювання контролюючим органом інформації про оскарження ППР, податкові зобов`язання виключено з інтегрованої картки як неузгоджені на період адміністративного оскарження відповідно до вимог ст. 56 ПК України. Вказано, що податковий борг із земельного податку у сумі 691,88 грн. погашено позивачем самостійно. За даними ITC «Податковий блок» станом на 08.10.2021 року податковий борг, зазначений в оскарженій податковій вимозі погашено в повному обсязі та зазначено, що податкова вимога ГУ ДПС у Черкаській області від 27.09.2021 року №0031514-1303-2301 вважається відкликаною відповідно до вимог ст. 60 ПК України, а рішення про опис майна в податкову заставу від 28.09.2021 року №19130/6/23-00-13-0319 - таким, що втратило юридичні наслідки, як наслідок - відсутній предмет оскарження.

Також листом від 19 жовтня 2021 року за №9126/Г/99-00-06-02-02-09, Державна податкова служба України повідомила, що згідно з даними інтегрованої картки позивача проведено виключення з обліку нарахованої суми за оскаржуваним ППР. Повідомлено, що на офіційному порталі Державної податкової служби України (www.tax.gov.ua) інформація щодо наявності податкового боргу у ОСОБА_2 відсутня.

22.10.2021 року Державна податкова служба України прийняла рішення №9347/П990006010409 про результати розгляду скарги від 30 червня 2021 року на ППР від 05.04.2021р. №0194006-2403-2301 форма «Ф», яким залишено ППР - без змін, а скаргу ФОП ОСОБА_1 - без задоволення.

09.11.2021 року ГУ ДПС у Черкаській області було видано податкову вимогу за №0032671-1303-2301, згідно якої станом на 08 листопада 2021 року сума податкового боргу позивача становить 36 987, 18 грн (в тому числі за платежем: податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості - 36828,18 грн. та по єдиному податку з фізичних осіб 159 грн.).

11.11.2021 року ГУ ДПС у Черкаській області видано рішення про опис майна у податкову заставу за №21896/6/23-00-13-0319.

Вважаючи ППР та рішення про опис майна у податкову заставу за №21896/6/23-00-13-0319, а також дії відповідачів щодо розгляду скарги позивача від 30 червня 2021 року на податкове повідомлення-рішення №0194006-2403-2301 від 05.04.2021 року протиправними, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Згідно з пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України, платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Згідно пп. 14.1.129-1 п. 14.1 ст.14 ПК України, об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду, зокрема: будівлі промислові.

Законом України від 16.01.2020р. №466-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві" внесені зміни до підпункту є пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, відповідно до яких: не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, будівлі промисловості, віднесені до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Відповідно до ДК 009:2010 економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів і послуг), який здійснюють з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устатковання, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічну діяльність характеризують витрати на виробництво, процес виробництва та випуск продукції.

Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) є складовою ДК 009:2010, згідно з яким процес промислового виробництва - це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях B «Добувна промисловість та розроблення кар`єрів», C «Переробна промисловість», D «Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря», E «Водопостачання; каналізація, поводження з відходами» та F «Будівництво».

Промисловість у розумінні економічної теорії це провідна галузь господарства, яка об`єднує підприємства, що виробляють електроенергію, знаряддя праці, предмети побуту, забезпечує потреби в паливі, сировині, матеріалах та різноманітних товарах.

Верховний суд України у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів касаційного адміністративного суду постановою від 17.02.2020 (справа №820/3556/17) вирішено частково відступити від правового висновку, викладеного у постанові Верховного суду України від 15.05.2018 №806/2461/17 та встановлено, що застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливо у разі якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Таким чином, за умови, що об`єкт нерухомості який належить, зокрема, фізичній особі, використовується у господарській діяльності такої особи (з урахуванням виду діяльності по КВЕД), за функціональним призначенням щодо промислового виробництва, є підставою для застосування вимог підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266 2 статті 266 ПК України.

В ході розгляду справи, встановлено, що згідно відомостей інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру відчуження об`єктів нерухомого майна від 06.10.2021р., позивач є власником товарного складу-майстерні, загальною площею 1701,3 кв. м, розташований за адресою: Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Різдвяна, буд. 175/1.

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач зареєстрована як фізична особа-підприємець за видами діяльності: 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (основний), 96.02 Надання послуг перукарнями та салонами краси, 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування, 56.30 Обслуговування напоями.

З аналізу вказаних видів діяльності позивача вбачається, що вони не відповідають класифікації у секціях B «Добувна промисловість та розроблення кар`єрів», C «Переробна промисловість», D «Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря», E «Водопостачання; каналізація, поводження з відходами» та F «Будівництво».

Таким чином, позивач є власником товарного складу-майстерні, однак, з урахуванням видів її діяльності по КВЕД, вона не здійснює діяльність з промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду) з використанням будівлі за призначенням, у зв`язку із чим, зазначена будівля є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

При цьому, як вбачається із підстав позову, позивач фактично не заперечує обставини віднесення нежитлової будівлі, власником якої вона являється, до об`єктів оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Натомість, зазначаючи про протиправність оскаржуваного ППР, позивач вказує на порушення контролюючим органом вимог п. 266.7 ст. ПК України та Порядку, №476, оскільки ним не отримано відомостей про податкову адресу (місце реєстрації) позивача від територіальних органів і підрозділів ДМС.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 45.1 статті 45 ПК України, платник податків - фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків -фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.

Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.

Пунктом 63.5 статті 63 ПК України встановлено, що всі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, визначеному ПК України.

Згідно з пунктом 70.1 статті 70 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, формує та веде Державний реєстр фізичних осіб -платників податків (далі - Державний реєстр).

Відповідно до пункту 70.2 статті 70 ПК України, до облікової картки фізичної особи - платника податків вноситься, зокрема інформація про місце проживання.

Згідно з пунктом 70.7 статті 70 ПК України, фізичні особи - платники податків зобов`язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до п.42.2 ст. 42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

З аналізу вказаних положень ПК України, вбачається, що контролюючий орган надсилає документи (зокрема ППР) особі за її адресою місцезнаходження, податковою адресою, що наявна у обліковій картці фізичної особи - платника податків. При цьому, зміни до облікової картки платника про зміну даних, контролюючий орган вносить після подачі платником відоповідних відомостей.

Судом встановлено, що оскаржуване ППР від 05.04.2021р. було направлено позивачу за адресою - м. Черкаси, вул. Пушкіна, 184.

Згідно відомостей паспорта громадянина України позивача серії НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання позивача, з 26.11.1997р. - АДРЕСА_1 , з 19.11.2018р. - м. Черкаси, вул. Івана Гонти, буд. 44.

Таким чином, направлення відповідачем 2 оскаржуваного ППР за попередньою адресою реєстрації може бути наслідком неповідомлення позивачем контролюючий орган про зміну адреси реєстрації. При цьому, судом враховано, що всі подальші рішення відповідача (податкові вимоги, рішення про опис майна у податкову заставу) були направлені відповідачем 2 за чинною адресою реєстрації позивача - АДРЕСА_2 .

Крім того, суд зазначає, що оскаржуване ППР позивачем отримано та використано право на адміністративне оскарження, відтак обставина направлення спірного ППР за попередньою адресою реєстрації не мала наслідків у вигляді стягнення з позивача сум коштів за ППР, не отриманого позивачем, та не може слугувати належною та достатньою підставою для його скасування

Щодо доводів позивача, що відповідачем 2, при прийнятті спірного ППР, порушено вимоги норм ПК України, оскільки ППР не містить інформації, на підставі якого рішення Черкаської міської ради було здійснено розрахунок (зокрема, в якій редакції застосовано рішення органу місцевого самоврядування, за якою ставкою нараховано суму належного до сплати податку), суд зазначає наступне.

Вимоги до податкового повідомлення-рішення встановлені пп.58.1.1 п.58.1 ст.58 ПК України:

1) суму та підставу для визначення (нарахування/зменшення) грошового зобов`язання та/або податкового зобов`язання, що повинен сплатити платник податків, та/або суму та підставу для зменшення бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, та/або зменшення податку на доходи фізичних осіб, задекларованого до повернення з бюджету, зокрема при використанні права на податкову знижку, та/або збільшення/зменшення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, та посилання на норми цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до яких здійснено їх розрахунок;

2) попередження про необхідність складення та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування до неї або про необхідність виправлення помилок, допущених під час зазначення реквізитів податкової накладної (у випадках, передбачених цим Кодексом);

3) граничні строки сплати грошового зобов`язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності та/або реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування до неї або виправлення помилок, допущених під час зазначення реквізитів податкової накладної;

4) попередження про наслідки невиконання податкового повідомлення-рішення в установлений строк;

5) граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пп.266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України, податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку (пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПК України).

З аналізу спірного ППР судом вбачається, що воно містить відомості про суму та підстави для нарахування податкового зобов`язання з посиланням на відповідні норми ПК України (пп.266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України), а також інші відомості встановлені пп.58.1.1 п.58.1 ст.58 ПК України. При цьому, суд зазначає, що норми ПК України, не містять вимог до змісту ППР, зокрема, у частині обов`язкового зазначення рішення Черкаської міської ради та його редакції.

При цьому, суд зазначає, що позовна заява не містить жодних посилань щодо не обгрунтованості визначених у спірному ППР грошових зобов`язань та не згоди з визначеним розміром. Суд зазначає, що вказані доводи позивача не можуть слугувати самостійними підставами для скасування спірного ППР та стосуються формальних підстав для скасування винесеного рішення.

З урахуванням зазначеного, суд доходить висновку, що спірне ППР прийнято відповідачем 2 у межах та спосіб встановлений Законом, відтак визнанню протиправним та скасуванню не підлягає. У зв`язку із зазначеним, позовну вимогу у зазначеній частині вимог, суд вважає не обгрунтованою, в задоволенні якою належить відмовити.

Щодо позовних про визнання протиправними дій відповідачів щодо розгляду скарги позивача від 30 червня 2021 року на податкове повідомлення-рішення №0194006-2403-2301 від 05.04.2021 року.

Позивач в обгрунтування даної вимоги зазначає, що дії щодо розгляду скарги позивача від 30 червня 2021 року є протиправними, оскільки рішення про результати розгляду скарги видано 22.10.2021 року, тобто після визнання самою ж ДПС України податкової вимоги відкликаною. Також вказано, що ДПС України пропущено строк розгляду скарг, встановлений нормами ПК України.

З приводу даних посилань суд зазначає наступне.

Як встановлено вище судом, Листом від 12.10.2021 року за №8983/Г/99-00-13-05-09, Державна податкова служба України, за наслідками розгляду скарги позивача від 04 жовтня 2021 року повідомила, що після надходження та опрацювання контролюючим органом інформації про оскарження ППР, податкові зобов`язання виключено з інтегрованої картки як неузгоджені на період адміністративного оскарження відповідно до вимог ст. 56 ПК України. Вказано, що податковий борг із земельного податку у сумі 691,88 грн. погашено позивачем самостійно. За даними ITC «Податковий блок» станом на 08.10.2021 року податковий борг, зазначений в оскарженій податковій вимозі погашено в повному обсязі та зазначено, що податкова вимога ГУ ДПС у Черкаській області від 27.09.2021 року №0031514-1303-2301 вважається відкликаною відповідно до вимог ст. 60 ПК України, а рішення про опис майна в податкову заставу від 28.09.2021 року №19130/6/23-00-13-0319 - таким, що втратило юридичні наслідки, як наслідок - відсутній предмет оскарження.

Також листом від 19 жовтня 2021 року за №9126/Г/99-00-06-02-02-09, Державна податкова служба України повідомила, що згідно з даними інтегрованої картки позивача проведено виключення з обліку нарахованої суми за оскаржуваним ППР. Повідомлено, що на офіційному порталі Державної податкової служби України (www.tax.gov.ua) інформація щодо наявності податкового боргу у ОСОБА_2 відсутня.

При цьому, 22.10.2021 року Державна податкова служба України прийняла рішення №9347/П990006010409 про результати розгляду скарги від 30 червня 2021 року на ППР від 05.04.2021р. №0194006-2403-2301 форма «Ф», яким залишено ППР - без змін, а скаргу ФОП ОСОБА_1 - без задоволення.

Надавши оцінку зазначеним доводам позивача, суд зазначає, що визнання ДПС України відкликаною податкової вимоги від 27.09.2021р. відбулось внаслідок дії прямих приписів ст. 56 ПК України з огляду на неузгодженість ППР та жодним чином не свідчить про правомірність/неправомірність дій ДПС України при розгляді скарги на ППР.

Щодо доводів позивача про пропуск строку розгляду скарги відповідачем, суд зазначає, що відповідно до пункту 52-8 підрозділу 10 розділу XX ПК України (у редакції чинній станом на дату прийняття рішення про розгляд скарги), тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених статтею 56 цього Кодексу (в частині процедури адміністративного оскарження) щодо скарг платників податків (крім скарг щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість), що надійшли (надійдуть) по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), та/або які не розглянуті станом на 18 березня 2020 року. Таке зупинення не породжує будь-яких наслідків, передбачених статтею 56 цього Кодексу.

Таким чином, Державна податкова служба України прийняла рішення №9347/П990006010409 від 22.10.2021р. про результати розгляду скарги від 30 червня 2021 року на ППР від 05.04.2021р. №0194006-2403-2301 форма «Ф», в межах строків розгляду встановлених ПК України.

Доводи позивача, що пункт 52-8 ПК України міг би бути застосований лише за умови якщо б до 22 жовтня 2021 року строк процедури адміністративного оскарження не було закінчено, суд вважає необгрунтованими, оскільки до прийняття рішення ДПС України, за наслідками розгляду скарги позивача на ППР, адміністративне оскарження ППР тривало.

З урахуванням зазначеного, позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідачів щодо розгляду скарги позивача від 30 червня 2021 року суд вважає також не обгрунтованими, в задоволенні яких належить відмовити.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення про опис майна у податкову заставу Головного управління Державної податкової служби України у Черкаській області від 11 листопада 2021 року №21896/6/23-00-13-0319, суд зазначає наступне.

Згідно пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків. Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Як встановлено вище судом, 09.11.2021 року ГУ ДПС у Черкаській області було видано податкову вимогу за №0032671-1303-2301, згідно якої станом на 08 листопада 2021 року сума податкового боргу позивача становить 36 987, 18 грн. (в тому числі за платежем: податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості - 36828,18 грн. та по єдиному податку з фізичних осіб 159 грн.).

11.11.2021 року ГУ ДПС у Черкаській області видано рішення про опис майна у податкову заставу за №21896/6/23-00-13-0319 на вказану у податковій вимозі №0032671-1303-2301, суму - 36 987, 18 грн.

Відповідно до п.п. 88.1 і 88.2 ст. 88 ПК України, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Згідно до п.п.89.1.1, 89.1.2 п.89.1 ст.89 ПК України, право податкової застави виникає, зокрема у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Отже, виходячи зі змісту вказаних вище норм Податкового кодексу України, право податкової застави виникає з дня виникнення податкового боргу.

Відповідно до ст. 88 ПК України, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг (пункт 89.3 статті 89 ПК України).

З аналізу норм чинного податкового законодавства вбачається пряма залежність права податкової застави до наявності податкового боргу у платника податків.

Суд врахував, що податкова вимога за №0032671-1303-2301, якою визначено розмір податкового боргу позивача у сумі - 36 987, 18 грн. та на підставі якої прийнято оскаржуване рішення про опис майна у податкову заставу, не є предметом оскарження в даній справі, при цьому у матеріалах справи відсутні жодні відомостей та докази щодо оскарження позивачем у судовому порядку вказаної податкової вимоги. Суд також зазначає, що станом на дату прийняття рішення про опис майна у податкову заставу, податкова вимога №0032671-1303-2301 від 09.11.2021р. була чинною та не скасованою, відтак спірне рішення прийнято відповідачем в межах та на підставі, визначеної Законом.

Крім того, виходячи з того, що оскаржуване рішення про опис майна у податкову заставу включило розмір грошового зобов`язання визначеного ППР №0194006-24032301 від 05.04.2021 року, правомірність якого підтверджено в ході розгляду даної справи, суд, з урахуванням похідного характеру заявленої позовної вимоги, вважає рішення про опис майна у податкову заставу також правомірним.

З огляду на вищезазначені обставини справи, суд доходить висновку, що позовні вимоги в цій частині є не обґрунтованими, у зв`язку із чим у їх задоволенні належить відмовити.

З приводу вимог про стягнення з відповідачів на користь позивача шкоди, заподіяну протиправними діями у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п.114.1, 114.2 ст. 114 ПК України, особа, чиї права та/або законні інтереси порушено, має право на відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб.

Шкода, заподіяна протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, відшкодовується державою за рахунок коштів державного бюджету незалежно від вини контролюючого органу, його посадових (службових) осіб.

Шкода, заподіяна протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, що визнаються податковими правопорушеннями відповідно до цього Кодексу, відшкодовується в повному обсязі в порядку, передбаченому законодавством про відшкодування шкоди.

Особа, чиї права порушені, за наявності обставин, передбачених пунктом 128.2 статті 128 цього Кодексу, має право заявити вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, встановленої станом на дату визнання таких рішень, дій чи бездіяльності незаконними, у порядку, передбаченому законодавством. У такому разі доведенню підлягає лише протиправність рішень, дій чи бездіяльності стосовно особи.

Відповідно до п.п. 128.2.6 п.128.2 ст. 128 ПК України, податковими порушеннями, відшкодування шкоди за вчинення яких згідно з пунктом 114.2 статті 114 цього Кодексу допускається внаслідок доведення лише факту його вчинення, є безпідставне внесення посадовими (службовими) особами контролюючого органу даних про наявність податкового боргу платника податків або несвоєчасне внесення чи невнесення даних про відсутність податкового боргу платника податків.

Аналіз вказаних положень дає підстави дійти висновку, що підставою для відшкодування шкоди є порушення прав та/або законних інтересів особи, порушених протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів.

Надавши оцінку доводам позивача щодо наявності підстав для відшкодування їй шкоди з огляду на внесення відповідачем відомостей до облікової картки платника позивача про наявність боргу, суд зазначає, що внесення відомостей до облікової картки платника позивача про наявність боргу не призвели до фактичного стягнення з позивача коштів, оскільки стягнення податкового боргу здійснюється на підставі рішення суду, згідно пункту 87.11 статті 87 ПК України, відтак відсутні підстави вважати, що зазначені дії відповідача 2 завдали позивачу дійсної, реальної шкоди у вигляді стягнення боргу за ППР, яке було оскаржене позивачем у адміністративному порядку. При цьому, судом враховано, що доказів отримання Головним управлінням ДПС у Черкаській області скарги позивача від 30.06.2021р. на ППР від 05.04.2021р. позивачем до суду не надано. З урахуванням зазначеного, доводи позивача, щодо наявності підстав для відшкодування шкоди відповідно до п.п.114.1, 114.2 ст. 114 ПК України, суд вважає необгрунтованими.

Щодо вимог про стягнення з відповідачів моральної шкоди у розмірі 50 000 грн., суд зазначає наступне.

В обгрунтування вказаної вимоги, позивач зазначає, що відповідачем 1 їй завдано моральної шкоди, адже її протиправні дії (зокрема, порушення порядку розгляду її скарги, безпідставне внесення даних про наявність у позивача податкового боргу) викликали у неї відчуття приниження честі та гідності, а також її ділової репутації.

Згідно зі ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до вимог статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства України, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі, інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктами 4,5 Постанови визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами підтверджується. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суди, зокрема, повинні з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" визначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Отже, необхідно обґрунтування позивачем наявності причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями відповідача, відповідно до яких заподіяно шкоду. Тобто, позивач повинен довести факт завдання йому моральної шкоди, надати належні докази того, що саме дії та бездіяльність відповідача призвела до матеріальних втрат і душевних страждань, що вимагає від позивача додаткових зусиль для організації його життя.

Разом з тим, суд зазначає, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження заподіяння їй душевних страждань, протиправними, на думку позивача, діями відповідача, що були предметом розгляду у даній справі, зокрема, доказів погіршення здоров`я або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, що настали внаслідок незаконних дій або бездіяльності відповідача.

З огляду на зазначене, беручи до уваги відсутність доказів на підтвердження заподіяння їй душевних страждань протиправними діями відповідачів, а також відсутності ознак протиправності рішень та дій відповідачів, в ході розгляду скарги позивача на ППР, встановлених в ході розгляду даної справи, суд доходить висновку про необгрунтованість позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, в задоволенні якої також належить відмовити.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд доходить висновку про не обгрунтованість позовних вимог, з огляду на що у задоволенні адміністративного позову належить відмовити.

Відповідно до ст. 139 КАС України, оскільки позивач звільнена від сплати судового збору як особа з інвалідністю 2 групи, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 241-246, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 КАС України шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.

Суддя Марина БІЛОНОЖЕНКО