Постанова

від 07.12.2022 по справі 580/10424/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/10424/21 Суддя (судді) першої інстанції: Марина БІЛОНОЖЕНКО

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Кузьменка В.В.,

Василенка Я.М.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 03 червня 2022 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС України у Черкаській області, в якій просила:

- визнати протиправними дії Державної податкової служби України та Головного Управління Державної податкової служби у Черкаській області щодо розгляду скарги позивача від 30 червня 2021 року на податкове повідомлення-рішення № 0194006-2403-2301 від 05.04.2021 року за підписом керівника (виконуючого обов`язки) ГУ ДПС у Черкаській області (м. Черкаси) В. Лушникова;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0194006-24032301 від 05.04.2021 року за підписом керівника (виконуючого обов`язки) ГУ ДПС у Черкаській області (м. Черкаси) В. Лушникова;

- визнати протиправним та скасувати рішення про опис майна у податкову заставу Головного управління Державної податкової служби України у Черкаській області від 11 листопада 2021 року за № 21896/6/23-00-13-0319;

- стягнути з Державної податкової служби України на користь ОСОБА_1 шкоду, заподіяну протиправними діями у розмірі однієї мінімальної заробітної плати;

- стягнути з Головного управління Державної податкової служби України у Черкаській області на користь ОСОБА_1 шкоду, заподіяну протиправними діями у розмірі однієї мінімальної заробітної плати.

- стягнути з Державної податкової служби України та Головного Управління Державної податкової служби у Черкаській області моральну шкоду у розмірі 50000 грн. на користь ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначила, що оскаржуваним ППР визначено суму податкового зобов`язання позивача за платежем: податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості у сумі 36828,18 грн., не погоджуючись із яким позивачем оскаржено його в адміністративному порядку, однак Головним управлінням ДПС України у Черкаській області 13.09.2021р. відобразило інформацію про узгодженість податкового боргу на суму 36828,18 грн., прийнято податкову вимогу та рішення про опис майна у податкову заставу. В подальшому, ДПС України відкликано податкову вимогу у зв`язку із адміністративним оскарженням ППР. Позивач важає, що дії Державної податкової служби України та ГУ ДПС у Черкаській області щодо розгляду її скарги від 30 червня 2021 року на спірне ППР є протиправними, оскільки рішення про результати розгляду скарги видано 22.10.2021 року після визнання самою ж ДПС України податкової вимоги відкликаною. Також, вказано, що ДПС України пропущено строк розгляду скарг, встановлений нормами ПК України. Крім того, позивач вказала на процедурні порушення, допущені ДПС України при розгляді її скарги від 30.06.2021р., зокрема: не повідомлення її про продовження строку розгляду скарги від 30.06.2021р., безпідставне внесення 13 вересня 2021 року до даних ІКП відомостей про наявність у позивача податкового боргу у розмірі 36828,18 грн. - узгодження податкового боргу, а також протиправне відновлення процедури адміністративного оскарження з виданням незаконного рішення про результати розгляду скарги від 22.10.2021р., що у свою чергуґ. зумовили винесення протиправної податкової вимоги від 09 листопада 2021 року за № 0032671-1303-2301, рішення про опис майна у податкову заставу за № 21896/6/23-00-13-0319 від 11 листопада 2021 року. Також, позивач вказала на протиправність спірного ППР, зазначивши, що ГУ ДПС України, при його надісланні порушило вимоги п. 266.7 ст. ПК України та Порядку № 476, адже не отримувало відомості про податкову адресу (місце реєстрації), які ним повинні були бути отримані від територіальних органів і підрозділів ДМС. Крім того, в порушення вимоги норми п. 56.1.1 ст. 56 ПК України, ППР не містить інформації, на підставі якого рішення Черкаської міської ради було здійснено розрахунок (зокрема, в якій редакції застосовано рішення органу місцевого самоврядування, за якою ставки нараховано суму належного до сплати податку). Крім того, позивач зазначила, що з огляду на безпідставність внесення даних про наявність позивача податкового боргу у розмірі 36828,18 грн., позивач має право на відшкодування шкоди, заподіяної протиправними діями Державної податкової служби України та протиправним рішеннями Головного Управління ДПС у Черкаській області у розмірі однієї мінімальної заробітної плати з кожного відповідача, а також моральної шкоди.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 03 червня 2022 р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, при цьому, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2022 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у порядку письмового провадження на 16.11.2022.

Розгляд апеляційної скарги 16.11.2022 не здійснювався, у зв`язку з перебуванням головуючого судді навчанні-підвищенні кваліфікації. Розгляд апеляційної скарги призначено на 07.12.2022

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.

Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ФОП ОСОБА_1 зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця 06.07.2015р. та із вказаної дати перебуває на обліку у податковому органі як платник податків. Видами діяльності, згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є: 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (основний), 96.02 Надання послуг перукарнями та салонами краси, 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування, 56.30 Обслуговування напоями.

Відповідно до відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06.10.2021р., позивач є власником земельної ділянки, кадастровий номер 7121884000:02:000:0445, площею - 2,61 га, на якій розміщено товарний склад-майстерня, А-1 та прибудова.

05.04.2021р. Головним управлінням ДПС у Черкаській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0194006-2403-2301 форма «Ф», за яким згідно з п. п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54, п. п. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України, позивачу визначено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості" у сумі 36828,18 грн.

30.06.2021 року позивачем подано до Державної податкової служби України скаргу на податкове повідомлення-рішення № 0194006-2403-2301 форма «Ф».

27.09.2021 року ГУ ДПС у Черкаській області видало податкову вимогу № 0031514-1303-2301, відповідно до якої, станом на 26 вересня 2021 року сума податкового боргу позивача становить 37520,06 грн. (за платежем: податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості - 36828,18 грн. та за платежем: земельний податок з фізичних осіб - 691,88 грн.).

28.09.2021 року ГУ ДПС у Черкаській області видано рішення про опис майна у податкову заставу за № 19130/6/23-00-13-0319.

04.10.2021 року позивачем подано до Державної податкової служби України скаргу на вказані податкову вимогу та рішення про опис майна у податкову заставу.

Листом від 12.10.2021 року за № 8983/Г/99-00-13-05-09, Державна податкова служба України, за наслідками розгляду скарги позивача від 04 жовтня 2021 року, повідомила, що після надходження та опрацювання контролюючим органом інформації про оскарження ППР, податкові зобов`язання виключено з інтегрованої картки, як неузгоджені на період адміністративного оскарження відповідно до вимог ст. 56 ПК України. Вказано, що податковий борг із земельного податку у сумі 691,88 грн. погашено позивачем самостійно. За даними ITC «Податковий блок», станом на 08.10.2021 року, податковий борг, зазначений в оскарженій податковій вимозі погашено в повному обсязі та зазначено, що податкова вимога ГУ ДПС у Черкаській області від 27.09.2021 року № 0031514-1303-2301 вважається відкликаною відповідно до вимог ст. 60 ПК України, а рішення про опис майна в податкову заставу від 28.09.2021 року № 19130/6/23-00-13-0319 таким, що втратило юридичні наслідки, як наслідок - відсутній предмет оскарження.

Також, листом від 19 жовтня 2021 року за № 9126/Г/99-00-06-02-02-09, Державна податкова служба України повідомила, що згідно з даними інтегрованої картки позивача проведено виключення з обліку нарахованої суми за оскаржуваним ППР. Повідомлено, що на офіційному порталі Державної податкової служби України (www.tax.gov.ua) інформація щодо наявності податкового боргу у ОСОБА_1 відсутня.

22.10.2021 року Державна податкова служба України прийняла рішення № 9347/П990006010409 про результати розгляду скарги від 30 червня 2021 року на ППР від 05.04.2021р. № 0194006-2403-2301 форма «Ф», яким залишено ППР - без змін, а скаргу ФОП ОСОБА_1 - без задоволення.

09.11.2021 року ГУ ДПС у Черкаській області було видано податкову вимогу за № 0032671-1303-2301, згідно якої, станом на 08 листопада 2021 року, сума податкового боргу позивача становить 36987, 18 грн. (в тому числі за платежем: податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості - 36828,18 грн. та по єдиному податку з фізичних осіб - 159 грн.).

11.11.2021 року ГУ ДПС у Черкаській області видано рішення про опис майна у податкову заставу за № 21896/6/23-00-13-0319.

Вважаючи ППР та рішення про опис майна у податкову заставу за № 21896/6/23-00-13-0319, а також дії відповідачів щодо розгляду скарги позивача від 30 червня 2021 року на податкове повідомлення-рішення № 0194006-2403-2301 від 05.04.2021 року протиправними, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що позивач є власником товарного складу-майстерні, однак, з урахуванням видів її діяльності по КВЕД, вона не здійснює діяльність з промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду) з використанням будівлі за призначенням, у зв`язку із чим, зазначена будівля є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, при цьому, як вбачається із підстав позову, позивач фактично не заперечує обставини віднесення нежитлової будівлі, власником якої вона являється, до об`єктів оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, натомість, зазначаючи про протиправність оскаржуваного ППР, позивач вказує на порушення контролюючим органом вимог п. 266.7 ст. ПК України та Порядку, № 476, оскільки ним не отримано відомостей про податкову адресу (місце реєстрації) позивача від територіальних органів і підрозділів ДМС. Судом враховано, направлення відповідачем оскаржуваного ППР за попередньою адресою реєстрації може бути наслідком неповідомлення позивачем контролюючий орган про зміну адреси реєстрації. При цьому, всі подальші рішення відповідача (податкові вимоги, рішення про опис майна у податкову заставу) були направлені відповідачем за чинною адресою реєстрації позивача - АДРЕСА_1 . Крім того, о оскаржуване ППР позивачем отримано та використано право на адміністративне оскарження, відтак, обставина направлення спірного ППР за попередньою адресою реєстрації не мала наслідків у вигляді стягнення з позивача сум коштів за ППР, не отриманого позивачем, та не може слугувати належною та достатньою підставою для його скасування З аналізу спірного ППР вбачається, що воно містить відомості про суму та підстави для нарахування податкового зобов`язання з посиланням на відповідні норми ПК України (пп.266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України), а також інші відомості встановлені п. п. 58.1.1 п. 58.1 ст.58 ПК України. При цьому, норми ПК України, не містять вимог до змісту ППР, зокрема, у частині обов`язкового зазначення рішення Черкаської міської ради та його редакції. Позовна заява не містить жодних посилань щодо не обґрунтованості визначених у спірному ППР грошових зобов`язань та не згоди з визначеним розміром, а доводи позивача не можуть слугувати самостійними підставами для скасування спірного ППР та стосуються формальних підстав для скасування винесеного рішення. Крім того, визнання ДПС України відкликаною податкової вимоги від 27.09.2021р. відбулось внаслідок дії прямих приписів ст. 56 ПК України, з огляду на неузгодженість ППР та жодним чином не свідчить про правомірність/неправомірність дій ДПС України при розгляді скарги на ППР. Також, податкова вимога за № 0032671-1303-2301, якою визначено розмір податкового боргу позивача у сумі - 36987, 18 грн. та на підставі якої прийнято оскаржуване рішення про опис майна у податкову заставу, не є предметом оскарження в даній справі. Виходячи з того, що оскаржуване рішення про опис майна у податкову заставу включило розмір грошового зобов`язання визначеного ППР № 0194006-24032301 від 05.04.2021 року, правомірність якого підтверджено в ході розгляду даної справи, суд, з урахуванням похідного характеру заявленої позовної вимоги, вважає рішення про опис майна у податкову заставу також правомірним.

Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими, позаяк, податковим органом були вчинені грубі порушення при винесенні спірних рішень, як то не повідомлення про продовження строку розгляду скарги, не надіслання повідомлення про вручення рішення по факту розгляду скарги, протиправне відновлення процедури адміністративного оскарження. Також, апелянт вказує на те, що обов`язок доведення того, що рішення прийняте контролюючим органом є правомірним та законним, покладається на сам контролюючий орган, чого у даному випадку, не було здійснено.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України, встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Згідно з приписами п. п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України, платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до норм п. п. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України, об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Згідно змісту п. п. 14.1.129-1 п. 14.1 ст.14 ПК України, об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду, зокрема: будівлі промислові.

Законом України від 16.01.2020р. № 466-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві" внесені зміни до підпункту "є" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, відповідно до яких: не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, будівлі промисловості, віднесені до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Відповідно до ДК 009:2010 економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів і послуг), який здійснюють з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устатковання, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічну діяльність характеризують витрати на виробництво, процес виробництва та випуск продукції. Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) є складовою ДК 009:2010, згідно з яким процес промислового виробництва - це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях B «Добувна промисловість та розроблення кар`єрів», C «Переробна промисловість», D «Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря», E «Водопостачання; каналізація, поводження з відходами» та F «Будівництво». Промисловість у розумінні економічної теорії це провідна галузь господарства, яка об`єднує підприємства, що виробляють електроенергію, знаряддя праці, предмети побуту, забезпечує потреби в паливі, сировині, матеріалах та різноманітних товарах.

Варто наголосити на тому, що застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, можливо у разі якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду). Тому, за умови, що об`єкт нерухомості який належить, зокрема, фізичній особі, використовується у господарській діяльності такої особи (з урахуванням виду діяльності по КВЕД), за функціональним призначенням щодо промислового виробництва, вказане і є підставою для застосування вимог підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266 2 статті 266 ПК України.

Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що згідно відомостей інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру відчуження об`єктів нерухомого майна від 06.10.2021р., позивач є власником товарного складу-майстерні, загальною площею 1701,3 кв. м, розташований за адресою: Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Різдвяна, буд. 175/1. Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач зареєстрована як фізична особа-підприємець за видами діяльності: 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (основний), 96.02 Надання послуг перукарнями та салонами краси, 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування, 56.30 Обслуговування напоями. З аналізу вказаних видів діяльності позивача вбачається, що вони не відповідають класифікації у секціях B «Добувна промисловість та розроблення кар`єрів», C «Переробна промисловість», D «Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря», E «Водопостачання; каналізація, поводження з відходами» та F «Будівництво».

Тож, наведеним підтверджується, що позивач є власником товарного складу-майстерні, однак, з урахуванням видів її діяльності по КВЕД, вона не здійснює діяльність з промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду) з використанням будівлі за призначенням, у зв`язку із чим, зазначена будівля є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Апелянтом не було спростовано вказаних висновків суду першої інстанції та не надано доказів наявності в неї підстав для застосування норм підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266 2 статті 266 ПК України.

Позивач, зазначаючи про протиправність оскаржуваного ППР, позивач вказує на порушення контролюючим органом вимог п. 266.7 ст. ПК України та Порядку № 476, оскільки ним не отримано відомостей про податкову адресу (місце реєстрації) позивача від територіальних органів і підрозділів ДМС.

Натомість, згідно змісту пункту 45.1 статті 45 ПК України, платник податків - фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.

За пунктом 63.5 статті 63 ПК України, всі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, визначеному ПК України.

Згідно з пунктом 70.1 статті 70 ПК України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, формує та веде Державний реєстр фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр).

Відповідно до пункту 70.2 статті 70 ПК України, до облікової картки фізичної особи - платника податків вноситься, зокрема інформація про місце проживання.

Згідно з пунктом 70.7 статті 70 ПК України, фізичні особи - платники податків зобов`язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до положень п. 42.2 ст. 42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Колегія суддів зазначає, що податковий орган має надсилати документи/рішення особі за її адресою місцезнаходження, податковою адресою, що наявна у обліковій картці фізичної особи - платника податків, при цьому, зміни до облікової картки платника про зміну даних, контролюючий орган вносить після подачі платником відповідних відомостей, а не шляхом самостійного пошуку, чи надіслання запитів до органів МВС/ДМС.

Судом першої інстанції було встановлено, що оскаржуване ППР від 05.04.2021р. було направлено позивачу за адресою - АДРЕСА_2 , а згідно відомостей паспорта громадянина України позивача серії НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання позивача, з 26.11.1997р. - АДРЕСА_2 , з 19.11.2018р. - м. Черкаси, вул. Івана Гонти, буд. 44.

Таким чином, направлення відповідачем 2 оскаржуваного ППР за попередньою адресою реєстрації може бути наслідком неповідомлення позивачем контролюючий орган про зміну адреси реєстрації. При цьому, встановлено, що всі подальші рішення відповідача (податкові вимоги, рішення про опис майна у податкову заставу) були направлені відповідачем 2 за чинною адресою реєстрації позивача - АДРЕСА_1 .

Крім того, судом було враховано, що оскаржуване ППР позивачем отримано та використано право на адміністративне оскарження, відтак обставина направлення спірного ППР за попередньою адресою реєстрації не мала наслідків у вигляді стягнення з позивача сум коштів за ППР, не отриманого позивачем, та не може слугувати належною та достатньою підставою для його скасування. Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції цілком логічним та обґрунтованим.

Також, не є підставою для скасування оскаржуваного рішення і доводи сторони позивача щодо того, що відповідачем було порушено вимоги норм ПК України, оскільки ППР не містить інформації, на підставі якого рішення Черкаської міської ради було здійснено розрахунок, зокрема, в якій редакції застосовано рішення органу місцевого самоврядування, за якою ставкою нараховано суму належного до сплати податку), адже за вимогами п. п. 58.1.1 п. 58.1 ст. 58 ПК України, п. п. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України, спірне рішення містить відомості про суму та підстави для нарахування податкового зобов`язання з посиланням на відповідні норми ПК України, а також інші відомості. При цьому, як доречно зауважив суд першої інстанції, норми ПК України, не містять вимог до змісту ППР, зокрема, у частині обов`язкового зазначення рішення Черкаської міської ради та його редакції.

Колегія суддів наголошує на тому, що не применшуючи значення необхідності дотримання процесуальних норм, їх порушення повинно бути підставою для скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за умови, якщо останнє за своєю суттю є необґрунтованим та/або незаконним й підлягало би скасуванню чи зміні навіть за відсутності вказаної підстави. Ураховуючи принцип превалювання сутності над формою, перевага має надаватися саме законності та обґрунтованості прийнятого рішення, а будь-яке порушення процедури, не є підставою для скасування такого рішення.

Отже, спірне ППР прийнято відповідачем 2 у межах та спосіб встановлений Законом, відтак, визнанню протиправним та скасуванню не підлягає.

Щодо позовних про визнання протиправними дій відповідачів щодо розгляду скарги позивача від 30 червня 2021 року на податкове повідомлення-рішення № 0194006-2403-2301 від 05.04.2021 року, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в цій частині вирішення спору, з тих підстав, що визнання ДПС України відкликаною податкової вимоги від 27.09.2021р. відбулось внаслідок дії прямих приписів ст. 56 ПК України з огляду на неузгодженість ППР та жодним чином не свідчить про правомірність/неправомірність дій ДПС України при розгляді скарги на ППР.

Щодо доводів позивача про пропуск строку розгляду скарги відповідачем, відповідно до пункту 52-8 підрозділу 10 розділу XX ПК України (у редакції чинній станом на дату прийняття рішення про розгляд скарги), тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених статтею 56 цього Кодексу (в частині процедури адміністративного оскарження) щодо скарг платників податків (крім скарг щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість), що надійшли (надійдуть) по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), та/або які не розглянуті станом на 18 березня 2020 року. Таке зупинення не породжує будь-яких наслідків, передбачених статтею 56 цього Кодексу.

Таким чином, Державна податкова служба України прийняла рішення № 9347/П990006010409 від 22.10.2021р. про результати розгляду скарги від 30 червня 2021 року на ППР від 05.04.2021р. № 0194006-2403-2301 форма «Ф», в межах строків розгляду встановлених ПК України.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення про опис майна у податкову заставу Головного управління Державної податкової служби України у Черкаській області від 11 листопада 2021 року № 21896/6/23-00-13-0319, варто наголосити на тому, що 09.11.2021 року ГУ ДПС у Черкаській області було видано податкову вимогу за № 0032671-1303-2301, згідно якої, станом на 08 листопада 2021 року, сума податкового боргу позивача становить 36987, 18 грн. (в тому числі за платежем: податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості - 36828,18 грн. та по єдиному податку з фізичних осіб - 159 грн.), а 11.11.2021 року ГУ ДПС у Черкаській області видано рішення про опис майна у податкову заставу за №21896/6/23-00-13-0319 на вказану у податковій вимозі №0032671-1303-2301, суму - 36987,18 грн., при цьому, сама податкова вимога якою визначено розмір податкового боргу позивача та на підставі якої прийнято оскаржуване рішення про опис майна у податкову заставу, не є предметом оскарження в даній справі.

Крім того, виходячи з того, що оскаржуване рішення про опис майна у податкову заставу включило розмір грошового зобов`язання визначеного ППР № 0194006-24032301 від 05.04.2021 року, правомірність якого підтверджено в ході розгляду даної справи, з урахуванням похідного характеру заявленої позовної вимоги, рішення про опис майна у податкову заставу також є правомірним.

Колегія суддів також погоджується і з висновками суду першої інстанції про відсутність у даному випадку підстав для задоволення вимог позивача про стягнення шкоду та моральної шкоди, з урахуванням не встановлення під час розгляду даного спору підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень, які б давали підстави для вирішення на користь позивача і даних вимог, оскільки їх задоволення, є похідним від первинних позовних вимог.

Тож, позовні вимоги є необґрунтованими, недоведеними та задоволенню не підлягають.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, та не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 03 червня 2022 р. - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді В.В. Кузьменко

Я.М. Василенко