Постанова

від 22.03.2023 по справі 580/10424/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2023 року

м. Київ

справа № 580/10424/21

адміністративне провадження № К/990/3756/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І.В.,

суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 03 червня 2022 року у складі головуючого судді Білоноженко М.А. та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Ганечко О.М., Кузьменка В.В., Василенка Я.М. у справі № 580/10424/21 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними дій, рішень та стягнення шкоди,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної податкової служби України (далі - відповідач-1), Головного управління ДПС у Черкаській області (далі - відповідач-2, ГУ ДПС у Черкаській області, контролюючий орган, податковий орган), у якому просила:

- визнати протиправними дії Державної податкової служби України та ГУ ДПС у Черкаській області щодо розгляду скарги позивача від 30.06.2021 на податкове повідомлення-рішення № 0194006-2403-2301 від 05.04.2021 за підписом керівника (виконуючого обов`язки) ГУ ДПС у Черкаській області (м. Черкаси) В. Лушникова;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0194006-24032301 від 05.04.2021 за підписом керівника (виконуючого обов`язки) ГУ ДПС у Черкаській області (м. Черкаси) В. Лушникова;

- визнати протиправним та скасувати рішення про опис майна у податкову заставу ГУ ДПС у Черкаській області від 11.11.2021 за № 21896/6/23-00-13-0319;

- стягнути з Державної податкової служби України на користь ОСОБА_1 шкоду, заподіяну протиправними діями у розмірі однієї мінімальної заробітної плати;

- стягнути з ГУ ДПС у Черкаській області на користь ОСОБА_1 шкоду, заподіяну протиправними діями у розмірі однієї мінімальної заробітної плати;

- стягнути з Державної податкової служби України та ГУ ДПС у Черкаській області моральну шкоду у розмірі 50 000 грн на користь ОСОБА_1 .

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 03 червня 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2022 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що позивач є власником товарного складу-майстерні, однак, з урахуванням видів її діяльності по КВЕД, вона не здійснює діяльність з промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду) з використанням будівлі за призначенням, у зв`язку із чим зазначена будівля є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. З огляду на те, що ОСОБА_1 скористалася своїм правом на адміністративне оскарження спірного податкового повідомлення-рішення, то обставина направлення такого рішення за попередньою адресою реєстрації позивача не може слугувати належною та достатньою підставою для його скасування. Виходячи з того, що оскаржуване рішення про опис майна у податкову заставу включило розмір грошового зобов`язання визначеного податковим повідомленням-рішенням № 0194006-24032301 від 05.04.2021, правомірність якого підтверджено в ході розгляду даної справи, суди, з урахуванням похідного характеру заявленої позовної вимоги, дійшли висновку, що рішення про опис майна у податкову заставу також є правомірним.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

ОСОБА_1 зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця 06.07.2015 та із указаної дати перебуває на обліку у податковому органі як платник податків. Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач здійснює такі види діяльності: 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (основний); 96.02 Надання послуг перукарнями та салонами краси; 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування; 56.30 Обслуговування напоями.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06.10.2021, позивач є власником земельної ділянки, кадастровий номер 7121884000:02:000:0445, площею 2,61 га, на якій розміщено товарний склад-майстерня, А-1 та прибудова.

05 квітня 2021 року ГУ ДПС у Черкаській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0194006-2403-2301 форма «Ф», згідно з яким на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України позивачу визначено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості» у розмірі 36 828,18 грн.

30 червня 2021 року позивач подав скаргу на вказане податкове повідомлення-рішення до Державної податкової служби України.

27 вересня 2021 року ГУ ДПС у Черкаській області видало податкову вимогу № 0031514-1303-2301, відповідно до якої станом на 26.09.2021 сума податкового боргу позивача становить 37 520,06 грн (за платежем: податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості - 36 828,18 грн та за платежем: земельний податок з фізичних осіб - 691,88 грн).

28 вересня 2021 року ГУ ДПС у Черкаській області видано рішення про опис майна у податкову заставу за № 19130/6/23-00-13-0319.

04 жовтня 2021 року позивачем подано до Державної податкової служби України скаргу на вищезазначені податкову вимогу та рішення про опис майна у податкову заставу.

За наслідками розгляду скарги ОСОБА_1 листом від 12.10.2021 № 8983/Г/99-00-13-05-09 Державна податкова служба України повідомила, що після надходження та опрацювання контролюючим органом інформації про оскарження податкового повідомлення-рішення, податкові зобов`язання виключено з інтегрованої картки як неузгоджені на період адміністративного оскарження відповідно до вимог статті 56 Податкового кодексу України (далі - ПК України). У листі зазначено, що податковий борг із земельного податку у сумі 691,88 грн погашено позивачем самостійно. За даними ITC «Податковий блок» станом на 08.10.2021 податковий борг, зазначений в оскарженій податковій вимозі, погашено в повному обсязі. У зв`язку з цим, податкова вимога ГУ ДПС у Черкаській області від 27.09.2021 № 0031514-1303-2301 уважається відкликаною відповідно до вимог статті 60 ПК України, а рішення про опис майна в податкову заставу від 28.09.2021 № 19130/6/23-00-13-0319 таким, що втратило юридичні наслідки.

Також листом від 19.10.2021 № 9126/Г/99-00-06-02-02-09 Державна податкова служба України повідомила, що згідно з даними інтегрованої картки позивача проведено виключення з обліку нарахованої суми за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням. Повідомлено, що на офіційному порталі Державної податкової служби України (www.tax.gov.ua) інформація щодо наявності податкового боргу у ОСОБА_1 відсутня.

22 жовтня 2021 року Державна податкова служба України прийняла рішення № 9347/П990006010409 про результати розгляду скарги від 30.06.2021, відповідно до якого податкове повідомлення-рішення від 05.04.2021 № 0194006-2403-2301 форма «Ф» залишено без змін, а скаргу ФОП ОСОБА_1 - без задоволення.

09 листопада 2021 року ГУ ДПС у Черкаській області видано податкову вимогу № 0032671-1303-2301, згідно з якою станом на 08.11.2021 сума податкового боргу позивача становить 36 987,18 грн (у тому числі за платежем: податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості - 36 828,18 грн та по єдиному податку з фізичних осіб - 159 грн).

11 листопада 2021 року ГУ ДПС у Черкаській області видано рішення про опис майна у податкову заставу за № 21896/6/23-00-13-0319.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Не погодившись із судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернулася з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

На обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначає, що підставою касаційного оскарження судових рішень є пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме суди першої та апеляційної інстанцій не врахували висновки Верховного Суду у постановах від 01.07.2020 (справа № 640/8980/19), від 23.04.2019 (справа № 825/3211/15-а) щодо застосування пункту 56.9 статті 56 ПК України; від 03.04.2020 (справа № 815/1701/17), від 18.02.2020 (справа № 200/9042/19-а), від 12.12.2019 (справа №820/1929/17), від 05.11.2019 (справа № 813/1926/16), від 10.10.2019 (справа № 826/4049/14), від 24.01.2019 (справа № 826/500/15) щодо застосування пункту 56.17 статті 56, пункту 57.3 статті 57 ПК України.

На думку позивача, судами не взято до уваги, що після відображення в ІКП інформації про узгоджену суму за платежем: «податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості у сумі 36 828,18 грн у ОСОБА_1 виникли обов`язки щодо сплати цієї суми. Не ураховано, що станом на 26.09.2021 в ІКП вже була відображена інформація про наявність податкового боргу за платежем у сумі 36 828,18 грн. Відтак, указуючи що до 22.10.2021 адміністративне оскарження податкового повідомлення-рішення тривало, судами першої та апеляційної інстанцій не враховано висновок Верховного Суду, що дані інтегрованих карток призначені для правильного відображення фактичного стану розрахунків з бюджетом.

Узгодженим грошове зобов`язання у сумі 36 828,18 грн, відповідно до пункту 56.17 статті 56 ПК України, могло стати лише після закінчення адміністративної процедури оскарження податкового повідомлення-рішення № 0194006-2403-2301 від 05.04.2021. Відтак, станом на 22.10.2021 процедура адміністративного оскарження спірного податкового повідомлення-рішення вже була закінчена і в контролюючого органу не було підстав застосовувати пункт 52-8 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України.

Крім того, у своїй касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України як підставу касаційного оскарження, оскільки відсутній висновок Верховного Суду щодо законності застосування контролюючим органом пункту 52-8 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України та продовження розгляду скарги на податкове повідомлення-рішення після закінчення процедури адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення згідно з пунктом 56.9 статті 56 ПК України, фактичного узгодження грошового зобов`язання, внесення інформації про наявність податкового боргу до ІКП (згідно з пунктом 56.17 статті 56 ПК України, пункту 57.3 статті 57 ПК України, ч. 2 пункту 13 розділу ІV Порядку № 5 від 12.01.2021).

У відзиві на касаційну скаргу відповідачі вважають, що рішення судів першої та апеляційної інстанції прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, натомість доводи позивача є необгрунтованими, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення касаційної скарги.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.

Згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Законом України від 16.01.2020 № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» внесені зміни до підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, відповідно до яких: не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, будівлі промисловості, віднесені до групи «Будівлі промислові та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Відповідно до ДК 009:2010 економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів і послуг), який здійснюють з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічну діяльність характеризують витрати на виробництво, процес виробництва та випуск продукції. Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) є складовою ДК 009:2010, згідно з яким процес промислового виробництва - це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях B «Добувна промисловість та розроблення кар`єрів», C «Переробна промисловість», D «Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря», E «Водопостачання; каналізація, поводження з відходами» та F «Будівництво». Промисловість у розумінні економічної теорії це провідна галузь господарства, яка об`єднує підприємства, що виробляють електроенергію, знаряддя праці, предмети побуту, забезпечує потреби в паливі, сировині, матеріалах та різноманітних товарах.

Таким чином, застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеного в постанові Верховного Суду від 17.02.2020 у справі № 820/3556/17.

Як установлено судами попередніх інстанцій, відповідно до відомостей інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру відчуження об`єктів нерухомого майна від 06.10.2021, позивач є власником товарного складу-майстерні, загальною площею 1701,3 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Водночас згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, види діяльності, які здійснює позивач, не відповідають класифікації у секціях B «Добувна промисловість та розроблення кар`єрів», C «Переробна промисловість», D «Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря», E «Водопостачання; каналізація, поводження з відходами» та F «Будівництво».

За таких обставин суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновку, що оскільки ОСОБА_1 не здійснює діяльність із промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду) з використанням товарного складу-майстерні за призначенням, то зазначена будівля є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Такий висновок ОСОБА_1 не спростовано та остання не посилається у своїй касаційній скарзі на неправильність застосування судами підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, визначену в пункті 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

У касаційній скарзі позивач стверджує, що станом на 22.10.2021 процедура адміністративного оскарження спірного податкового повідомлення-рішення від 05.04.2021 № 0194006-2403-2301 вже була закінчена і в контролюючого органу не було підстав застосовувати пункт 52-8 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, оскільки станом на 26.09.2021 в ІКП вже була відображена інформація про наявність податкового боргу за платежем у сумі 36 828,18 грн.

Суд уважає такі доводи безпідставними, так як на виконання вимог статті 56 ПК України Державна податкова служба України виключила з інтегрованої картки позивача податкові зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, як неузгоджені на період адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 52-8 підрозділу 10 розділу XX ПК України (у редакції, чинній станом на дату прийняття рішення про розгляд скарги) тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених статтею 56 цього Кодексу (в частині процедури адміністративного оскарження) щодо скарг платників податків (крім скарг щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість), що надійшли (надійдуть) по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), та/або які не розглянуті станом на 18 березня 2020 року. Таке зупинення не породжує будь-яких наслідків, передбачених статтею 56 цього Кодексу.

Ураховуючи зміст наведеної норми, колегія суддів погоджується з судами першої та апеляційної інстанцій, що Державна податкова служба України прийняла рішення № 9347/П990006010409 від 22.10.2021 про результати розгляду скарги від 30.06.2021 на податкове повідомлення-рішення від 05.04.2021 № 0194006-2403-2301 форма «Ф» у межах строків розгляду, встановлених ПК України.

На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач посилається на обставини неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 01.07.2020 (справа № 640/8980/19), від 23.04.2019 (справа № 825/3211/15-а) щодо застосування пункту 56.9 статті 56 ПК України; від 03.04.2020 (справа № 815/1701/17), від 18.02.2020 (справа № 200/9042/19-а), від 12.12.2019 (справа №820/1929/17), від 05.11.2019 (справа № 813/1926/16), від 10.10.2019 (справа № 826/4049/14), від 24.01.2019 (справа № 826/500/15) щодо застосування пункту 56.17 статті 56, пункту 57.3 статті 57 ПК України.

Відповідно до правового висновку, висловленого у пункті 68 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц: висновки суду, у тому числі касаційної інстанції, формуються виходячи із конкретних обставин справи. Тобто, на відміну від повноважень законодавчої гілки влади, до повноважень суду не належить формулювання абстрактних правил поведінки для життєвих ситуацій, які підпадають під дію певних норм права. При цьому під судовим рішенням в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, у яких є аналогічними предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Аналіз висновків судів попередніх інстанцій у цій справі та в наведених скаржником постановах суду касаційної інстанції свідчить про те, що правовідносини не є подібними, оскільки мають різне матеріально-правове регулювання: правовідносини у справах, які зазначає позивач, мали місце до доповнення підрозділу 10 розділу XX ПК України пунктом 52-8 про призупинення перебігу строків, встановлених статтею 56 ПК України.

Таким чином Суд уважає, що визначені позивачем підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 та 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, не знайшли свого підтвердження у ході касаційного перегляду справи.

Щодо клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду колегія суддів зазначає наступне.

Підстава для передачі касаційним судом справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду визначена частиною 5 статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України, та передбачає наявність у справі виключної правової проблеми, вирішення якої необхідно для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Разом із цим, наведене скаржником обґрунтування наявності виключної правової проблеми, вирішення якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, не створює підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 03 червня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Дашутін

Судді О.О. Шишов

М. М. Яковенко