Постанова

від 25.05.2022 по справі 280/371/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

26 травня 2022 року м. Дніпросправа № 280/371/19

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів:

судді - доповідача Чумака С.Ю.,

суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в місті Дніпро апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 1 жовтня 2021 року в адміністративній справі № 280/371/19 (суддя І інстанції Максименко Л.Я.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Макстокс-Автоматика» до Головного управління ДПС у Запорізькій області (відповідач-1), Державної податкової служби України (відповідач-2) про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ, РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ, ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив :

- визнати протиправним і скасувати рішення комісії ГУ ДФС у Запорізькій області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 19 липня 2018 року № 847135/37438257;

- зобов`язати ДФС України зареєструвати податкову накладну від 27 червня 2018 року № 2 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 1 жовтня 2021 року позов задоволений.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач-1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржене рішення та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.

В обґрунтування скарги зазначив, що Комісією прийнято спірне рішення про відмову у реєстрації податкової накладної у зв`язку з ненаданням копій документів, які підтверджують інформацію, зазначену в податковій накладній, а саме документів щодо транспортування ТМЦ, навантаження, розвантаження, складських документів (інвентаризаційних описів). Таким чином, на думку апелянта, визначені підстави в рішенні комісії для відмови в реєстрації податкових накладних/розрахунку коригування є правомірними, а рішення є такими, що прийняті відповідно до норм чинного законодавства. Також апелянт зазначив, що позивачем пропущений строк звернення до суду.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив суд рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ВИЗНАЧЕНІ ВІДПОВІДНО ДО НИХ СПІРНІ ПРАВОВІДНОСИНИ

ТОВ МАКСТОКС-АВТОМАТИКА зареєстровано у встановленому законом порядку як юридична особа 08.12.2010. Одним з профільних видів діяльності підприємства є Установлення та монтаж машин і устаткування (код КВЕД 33.20, код ДК 016-2010 33.20.60-00.00).

20.03.2018 між позивачем (підрядник) та ПрАТ ЗАПОРІЖКОКС (замовник) укладений договір № 555 підряду на виконання послуг, відповідно до якого Замовник доручає, а Підрядник виконує на власний ризик в порядку та на умовах зазначеного Договору роботи по об`єкту Пристрій плавних пусків К5-2,К2-2, К1-3 на території Замовника в об`ємі затвердженими Замовником кошторисами або проектами. Інвентарні номери об`єктів 2420467, 2200021, 2200011. (т. № 1 а.с. 21-38)

Ціна робіт за договором складає 292500 грн без урахування ПДВ. З урахуванням ПДВ 351000,00 грн.

Відповідно до п. 4.1 договору для постачання матеріалів Замовник перераховує Підрядникові попередню оплату у розмірі 210600 грн з ПДВ. Період користування передоплатою складає 45 (сорок п`ять) календарних днів. Попередня оплата вартості постачання матеріалів Підрядника робиться Замовником на підставі відповідного рахунку, наданого Підрядником. До рахунку для попередньої оплати постачання матеріалів Підрядник зобов`язаний прикласти лист, в якому повинен вказати перелік матеріалів попередня оплата постачання матеріалів якого має бути зроблена Замовником.

Остаточна оплата Замовником вартості робіт здійснюється з вирахуванням розміру попередньої оплати для постачання матеріалів підрядника. Основою для остаточної оплати вартості матеріалів є акт приймання виконаних будівельних робіт форми № КВ-2В і довідка КБ-3.

На виконання п. 4.1 Договору позивач направив Замовнику перелік матеріалів, а саме: привідна техніка, автоматичні вимикачі, контактора, перемикачі, панелі людино-машинного інтерфейсу, металеві шафи, контролери, клеми, розподільчі блоки та інше), матеріали (маркувальні листи, кабельна продукція, наконечники, метизна продукція та інше), із зазначенням виробника та їх вартості.

Після погодження переліку матеріалів позивач 8 червня 2018 року виставив ПрАТ «ЗАПОРІЖКОКС» рахунок на оплату № 10 на суму 210600 грн, яка перерахована на рахунки позивача, що підтверджується відповідним платіжним дорученням. (т. № 1 а.с. 75)

Позивач за фактом оплати за договором 27 червня 2018 року склав податкову накладну № 2 на загальну суму 210600 грн, в т.ч. ПДВ 35100 грн, яку направив через автоматизовану систему до ДПС України для проведення реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. (т. № 1 а.с. 74)

13 липня 2018 року надійшла Квитанція, згідно з якою документ прийнято, реєстрація зупинена. Виявлені помилки: ПН/РК відповідає вимогам пп. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку. Запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Додатково повідомлено: показник D - 115041400000052. (т. № 1 а.с. 73)

17 липня 2018 року позивачем до органів ДФС надіслано Додаток № 1 до критеріїв оцінки ступеня ризиків Таблиця даних платника податків.

У той же день Державною фіскальною службою України прийнято рішення № 844689/37438257 про врахування даних таблиці. (т. № 1 а.с. 149)

Натомість 18 липня 2018 року Державною фіскальною службою України прийнято рішення № 845956/37438257 про анулювання попереднього рішення та не врахування Таблиці даних платника податку від 17.07.2018 № 1. В якості підстави для прийняття цього рішення зазначено не відповідає п. 35 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 117. (т. № 1 а.с. 150)

Того ж дня позивачеві направлена квитанція № 2, згідно якої Додаток до критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатні для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН документ не прийнято. (т. № 1 а.с. 151)

Позивачем 18 липня 2018 року подано відповідачу 1 пояснення та копії документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено. Надано пояснення та копії документів на підтвердження здійснених господарської операції із контрагентом. (т. № 1 а.с. 152-153)

Рішенням Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 19 липня 2018 року № 874135/37438257 було відмовлено в реєстрації даних податкових накладних з мотивів ненадання платником податку копій документів: договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію інтересах платника податку для здійснення операції, первинні документи щодо постачання/придбання товарів / послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні, розрахункові документи, банківські виписки. (т. № 1 а.с. 154-15)

Не погодившись із прийнятим рішенням, 25 липня 2018 року позивачем подано скаргу на рішення Комісії від 19 липня 2018 року № 874135/37438257. (т. № 1 а.с. 156)

Рішенням комісії з питань розгляду скарг від 3 серпня 2018 року № 22604/37438257/2 скаргу залишено без задоволення, рішення комісії ДФС без змін.

Позивач вважає рішення відповідача-1 від 19 липня 2018 року № 874135/37438257 про відмову в реєстрації податкової накладної протиправним і таким, що суперечить вимогам законодавства, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що у податкового органу були відсутні підстави для зупинення реєстрації спірних податкових накладних. Крім того, платником податків надано всі необхідні документи, які підтверджують інформацію, зазначену в податкових накладних, а тому контролюючий орган не мав правових підстав для відмови позивачу в реєстрації цих податкових накладних. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржене рішення Комісії є протиправним і підлягає скасуванню. Для відновлення порушених прав позивача, суд першої інстанції вважав необхідним зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати спірні податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних датою їх подання на реєстрацію.

Крім того, ухвалою від 1 жовтня 2021 року судом поновлено позивачу строк звернення до суду з цим позовом. (т. № 2 а.с. 248-249)

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ РЕГУЛЮЮТЬ СПІРНІ ПРАВОВІДНОСИНИ, ТА ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ СУДОМ

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 вказаного Кодексу на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з абз. 1-3, 5 пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Постановою КМУ від 29 грудня 2010 року № 1246 затверджений Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, Порядок № 1246), пунктом 12 якого передбачено, що після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки, зокрема на наявність підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування.

Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 117 (далі Порядок № 117), яка була чинною на час подання податкових накладних для реєстрації (втрата чинності 1 лютого 2020 року).

Відповідно до пунктів 5-7 Порядку № 117 податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

У разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація такої податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

У разі коли за результатами моніторингу податкова накладна/розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація такої податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Отже, підставами для зупинення реєстрації податкової накладної є відповідність:

1) платника податку критеріям ризиковості платника податку;

або

2) податкової накладної/розрахунку коригування критеріям ризиковості здійснення операції.

За змістом квитанцій про зупинення реєстрації податкових накладних підставою такого зупинення контролюючим органом вказано відповідність позивача пп. 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку. Посилань на офіційні реквізити цих Критеріїв або нормативно-правовий акт, яким вони затверджені, квитанції не містять.

Окремими положеннями Порядку № 117 не визначено конкретних критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, натомість на підставі пункту 10 цього Порядку зобов`язано Державну фіскальну службу України визначити такі критерії та погодити їх з Міністерством фінансів України.

На час виникнення та розвитку спірних у цій справі правовідносин критерії ризиковості платника податків та здійснення операцій були визначені листом Державної фіскальної служби України № 959/99-99-07-18 від 21 березня 2018 року «Критерії ризиковості платника податків», з якого і виходив відповідач, приймаючи спірне рішення.

Відповідно до цього листа Головні управління ДФС в областях, м. Києві та Офіс великих платників податків ДФС постійно обраховують та проводять моніторинг показників, визначених у пунктах 1.1-1.6 цих Критеріїв. Якщо виявлено, що платник податків має ознаки ризиковості згідно з пунктом 1.6 цих Критеріїв, то такий платник податків виноситься на розгляд Комісії в той самий день і вноситься до переліку ризикових платників у день проведення засідання Комісії, на якому прийнято відповідне рішення.

Так, у зазначених Критеріях ризиковості передбачено, що Головні управління ДФС в областях, м. Києві та Офіс великих платників податків ДФС постійно обраховують та проводять моніторинг показників, визначених у пунктах 1.1-1.6 цих Критеріїв.

Втім, наявність повноважень на здійснення моніторингу податкових накладних, зупинення їх реєстрації та прийняття подальшого рішення про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних це одна з обставин, які входять до предмета доказування у справах цієї категорії, але не єдина. Надання податковому органу відповідних повноважень це лише передумова подальшої реалізації його управлінських функцій, результатом реалізації чого є прийняття рішення про відмову у реєстрації податкових накладних.

Отже, первинним об`єктом судового дослідження у цій справі є обставини, за яких відповідач вчинив дії щодо зупинення реєстрації податкової накладної та приймав рішення про відмову у її реєстрації. Підставою для таких дій мають бути: чіткі критерії оцінки ступеня ризиків відповідних господарських операцій; конкретний перелік документів, встановлений податковим законодавством, який підлягав наданню контролюючому органу для дослідження при прийнятті ним оспорюваних рішень.

Такі висновки здійснені з урахуванням застосування норм матеріального права Верховним Судом у постановах від 30 липня 2019 року у справі № 200/14026/18-а та від 23 жовтня 2019 року у справі № 826/8693/18.

З цього приводу апеляційний суд зазначає, що зазначені вище Критерії ризиковості платників податків існують виключно у вигляді листа ДФС України від 21.03.2018 № 959/99-99-07-18 «Критерії ризиковості платника податків», проте не були не затверджені наказом Державної фіскальної служби України чи Міністерства фінансів України та не зареєстровані в Міністерстві юстиції України.

Державною регуляторною службою в листі від 19 квітня 2018 року № 3890/0/20-18 роз`яснено, що проекти таких документів обов`язково необхідно погоджувати, а листи мають лише інформаційний характер і не встановлюють правових норм. ДРС наголосила на необхідності проведення регуляторних процедур для затвердження таких Критеріїв.

У цьому листі також зазначено, що ДФС листами від 21.03.2018 № 959/99-99-07-18 та № 960/99-99-07-18 затверджено без дотримання регуляторних процедур критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій та перелік показників, що визначають позитивну податкову історію платника податку відповідно.

Листи міністерств, інших центральних органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами, вони лише мають інформаційний характер і не встановлюють правових норм.

Намагання регулювати спірні правовідносини листами суперечить положенням ч. 1 ст. 7 та ч. 1 ст. 23 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади».

Апеляційний суд зазначає, що листи міністерств, інших органів виконавчої влади, як і оголошення на сайті ДФС (ДПС) України, не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України, а відтак не є джерелом права відповідно до статті 7 КАС України і не можуть бути підставою для прийняття рішення суб`єктом владних повноважень.

Загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Крім того, акти, що затверджують критерії ризиковості здійснення операцій мають на меті встановити норми права, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян та інших осіб, а відтак підлягають обов`язковій реєстрації у порядку, визначеному діючим законодавством.

Аналогічне застосування зазначених норм права викладено Верховним Судом у постанові від 2 квітня 2019 року у справі № 822/1878/18.

Отже, оскільки Критерії ризиковості платника податків не затверджені нормативно-правовим актом, а існують виключно у формі листа ДФС, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що такі критерії взагалі не є затвердженими в установленому чинним законодавством порядку, а тому відповідач протиправно прийняв рішення про зупинення реєстрації спірних податкових накладних з посиланням на ці Критерії, і як наслідок, протиправно всупереч приписам Порядку № 117 вимагав у позивача надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.

Позивачем, незважаючи на відсутність підстав у податкового органу для прийняття рішень про зупинення реєстрації податкових накладних, були виконані вимоги цих рішень та подані документи відповідно до Переліку, який визначений у пункті 14 Порядку № 117, проте ця обставина не надає легітимності діям і рішенням відповідача по зупиненню реєстрації податкових накладних та витребуванню від позивача певного пакету документів і пояснень.

Відповідно до п. 20 Порядку № 117 Комісії приймають рішення про:

- реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі;

- відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Згідно з п. 21 Порядку № 117 підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є:

ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено;

ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку;

надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Як зазначалось вище, позивачем після зупинення реєстрації спірних податкових накладних надані пояснення та копії первинних документів, які підтверджують інформацію, зазначену в податкових накладних, зокрема первині документи бухгалтерського обліку, оформлені під час здійснення описаних вище господарських операції з придбання та надання вказаних послуг.

Натомість спірним рішенням відповідача-1 відмовлено у реєстрації податкових накладних з підстав ненадання платником податку копій документів, а саме: договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію інтересах платника податку для здійснення операції, первинні документи щодо постачання/придбання товарів / послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні, розрахункові документи, банківські виписки

Вказані переліки помічені хрестиком без наявності відповідних підкреслень, як того вимагає форма рішення чи будь-яких дописів з конкретизацією відсутніх документів. У розділі Додаткова інформація будь-які примітки відсутні.

Тож, відповідач обмежився лише загальною оцінкою наданих позивачем документів без зазначення в оскарженому рішенні конкретних підстав для його прийняття, тому таке рішення суб`єкта владних повноважень не є обґрунтованим, а отже воно не відповідає критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень, як правильного висновку дійшов і суд першої інстанції.

Крім того, спірне рішення не відповідає формі, визначеній Додатком до Порядку № 117.

Апеляційний суд з огляду на приписи Порядку № 117 та форму Додатку 2 до цього Порядку погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не обґрунтовано підставу відмови у реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Отже, зважаючи на протиправність зупинення податковим органом реєстрації поданих позивачем податкових накладних, наявність в останнього первинних документів, які підтверджують інформацію, викладену в податковій накладній, яка подана на реєстрацію, а також, що такі документи та відповідні пояснення надавались контролюючому органу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Комісія не мала правових підстав для відмови позивачу в реєстрації вказаних податкових накладних.

Відповідно до пп. 14.1.60 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України Єдиний реєстр податкових накладних реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами

При цьому, згідно з нормами п. 19, 20 Порядку № 1246, податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію якої зупинено, реєструється у разі, зокрема набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДПС відповідного рішення).

Датою внесення відомостей до Реєстру вважається день, зазначений в рішенні суду, або день набрання законної сили таким рішенням.

Отже, реєстрація в ЄРПН податкової накладної, реєстрацію якої попередньо було зупинено, є повноваженням ДПС України, як правильного висновку дійшов і суд першої інстанції.

Відповідно до ч. 3 ст. 245 КАС України, у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Таким чином, з метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та з метою дотримання судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних спірну податкову накладну.

Стосовно строку звернення до суду колегія суддів зазначає таке.

Згідно із частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Зазначена норма встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду в публічно-правових спорах. Водночас, за умови використання позивачем досудового порядку вирішення спору у випадках, коли законом передбачена така можливість або обов`язок, Кодексом адміністративного судочинства України встановлено скорочений строк звернення до суду.

Так, відповідно до частини четвертої статті 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Як уже зазначено, частина перша статті 122 КАС України передбачає можливість встановлення строків звернення до адміністративного суду іншими законами.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права в судовому порядку, є Податковий кодекс України.

Статтею 56 ПК України визначено порядок оскарження рішень контролюючих органів. Так, відповідно до пункту 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Пунктом 102.2 статті 102 ПК України визначені випадки, коли грошове зобов`язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті.

Отже, пунктом 56.18 статті 56 ПК України встановлено спеціальний строк у податкових правовідносинах, протягом якого за загальним правилом платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу. Водночас пунктом 56.19 статті 56 ПК України, за умови використання платником податків досудового порядку вирішення спору, яким вважається адміністративне оскарження відповідного рішення контролюючого органу, встановлено скорочений строк звернення до суду.

Так, відповідно до пункту 56.19 статті 56 ПК України в разі, коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Проаналізувавши зазначені норми, судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 11 жовтня 2019 року справі № 640/20468/18 відступила від раніше сформованого Верховним Судом висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах у частині того, що положення пункту 56.18 статті 56 ПК України є спеціальними щодо приписів статті 122 КАС України, а тому незалежно від використання платником податків права на адміністративне оскарження строк звернення до суду з адміністративним позовом про оскарження рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН становить 1095 днів, і сформувала новий правовий висновок, що із прийняттям чинної редакції КАС України та відмінним правовим регулюванням, визначеним частиною четвертою статті 122 КАС України, інші рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки:

а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;

б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.

При цьому, розв`язуючи в подальшому колізію, яка виникла у зв`язку із зміною підходів до питання застосування строків звернення до суду, Верховний Суд у постанові від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19 зазначив, що суди повинні уникати випадків правового пуризму, зокрема скасування правомірних рішень, ухвалених відповідно до усталеної на той час судової практики, лише на тій підставі, що станом на час розгляду справи судом апеляційної та/або касаційної інстанції змінилось юридичне тлумачення відповідної правової норми.

Зміна судової практики, що відбулася після ухвалення судами остаточного рішення, не повинна порушувати принцип правової визначеності та стабільності правового регулювання, чинного на час розгляду справи судами попередніх інстанцій.

Вищий адміністративний суд України з моменту набрання чинності ПК України спрямував судову практику вирішення питання тривалості строку звернення до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень, систематизувавши свої висновки в листі від 10 лютого 2011 року № 203/11/13-11, таким чином, що строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду становить 1095 днів і обчислюється з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено. Цей строк продовжується на час досудового врегулювання спору процедури адміністративного оскарження відповідного рішення до контролюючого органу (від дня подачі скарги до моменту отримання рішення контролюючого органу за результатами її розгляду).

Надалі, ураховуючи внесені Законом № 3609-VI зміни до пункту 56.18 статті 56 ПК України, Вищий адміністративний суд України не змінив своєї позиції щодо наявності колізії між нормами пунктів 56.18 і 56.19 статті 56 ПК України та зауважив про необхідність її розв`язання у спосіб, викладений у листі Вищого адміністративного суду України від 10 лютого 2011 року № 203/11/13-11, а саме: строк для звернення до суду платника податків із вимогою щодо визнання протиправним рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання повинен визначатися за правилами пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України і становить 1095 днів із дня отримання такого рішення незалежно від того, чи скористалася особа своїм правом на досудове розв`язання спору шляхом застосування процедури адміністративного оскарження.

Зміна підходів щодо питання тривалості строку звернення до суду в податкових спорах після використання процедури адміністративного оскарження відбулася саме з ухваленням Верховним Судом постанови від 11 жовтня 2019 року у справі № 640/20468/18.

У зв`язку з цим Верховний Суд у складі судової палати у справі № 500/2486/19 сформулював висновок у розвиток і уточнення зазначеного підходу, вказавши, що задля додержання принципу правової визначеності та забезпечення права на справедливий суд, які є елементами принципу верховенства права, зміна сталої судової практики, яка відбулася в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду, може розглядатися судами як поважна причина при вирішенні питання поновлення строків звернення до суду в податкових правовідносинах, які виникли та набули характеру спірних до зміни такої судової практики.

Враховуючи те, що у цій справі звернення до суду з вимогами про скасування рішення податкового органу відбулося до зміни правового підходу, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для поновлення позивачу строку звернення до суду, оскільки позивачу не могло бути відомо про майбутню зміну судової практики в бік зменшення строків звернення до суду.

ВИСНОВОК АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим, відповідно до ст. 316 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Оскільки справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, то постанова суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених цим пунктом.

На підставі викладеного, керуючись ст. 242, 243, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 1 жовтня 2021 року в адміністративній справі № 280/371/19 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Суддя - доповідачС.Ю. Чумак

суддяС.В. Чабаненко

суддяІ.В. Юрко