Рішення

від 25.05.2022 по справі 450/1513/20

ПУСТОМИТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 450/1513/20 Провадження № 2/450/929/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2022 р. Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Кукси Д.А.

секретаря судового засідання Оленич О.І.

за участю представника відповідача Оприско М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), приватного нотаріуса Львівського районного нотаріального округу Моісєєвої Ольги Ярославівни про (предмет спору) зобов`язання прийняти рішення, -

суд постановив таке рішення:

підстава позову (позиція позивача): позивач ОСОБА_2 звернулася до Пустомитівського районного суду Львівської області з позовною заявою до відповідача - приватного нотаріуса Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області Леськів Галини Михайлівни про зобов`язання останньої винести постанову про вчинення нотаріальної дії. Зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її бабця, ОСОБА_3 . На випадок своєї смерті ОСОБА_3 21.12.1989 року склала заповіт, за яким усе її майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде належати їй на день смерті, і на що вона за законом матиме право, вона заповіла своїй онучці ОСОБА_2 - позивачці у справі. 17.04.2018 року позивач звернулася із заявою №112 до приватного нотаріуса Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області Леськів Г. В. про відкриття спадщини. Цього ж дня приватним нотаріусом була заведена спадкова справа. 25.09.2018 року приватним нотаріусом Леськів Г.М. видано позивачці, як спадкоємиці:

- Свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 0,5476 га, кадастровий номер 4623681200:06:000:0406, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Винничківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області;

- Свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 0,1398 га, кадастровий номер 4623681200:02:002:0047, для ведення особистого селянського господарства в с. Гончари Пустомитівського району Львівської області;

- Свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 0,4098 га, кадастровий номер 4623681200:06:000:0405, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Винничківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області;

- Свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 0,1449 га, кадастровий номер 4623681200:02:002:0048, для ведення особистого селянського господарства в с. Гончари Пустомитівського району Львівської області.

Щодо отримання свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок АДРЕСА_1 , зазначає, що листом від 04.03.2019 року №47/01-16 приватний нотаріус позивачці відмовила та зазначила, що таке буде можливим оформити у випадку подання належно оформленого оригіналу правовстановлюючого документу на вищевказаний житловий будинок, який підтверджує право власності ОСОБА_3 на нього.

Позивач зазначає, що 18.10.2019 року вона звернулася до приватного нотаріуса Леськів Г.М. з метою подання оригіналу правовстановлюючого документа на вказане будинковолодіння, а саме, постанови Виконавчого комітету Винниківської Районної ради депутатів трудящих Львівської області від 17.07.1947 року. Однак, їй було відмовлено у прийомі документів.

Листом від 19.10.2019 року позивач надіслала приватному нотаріусу Леськів Г.М. копію вищевказаної постанови від 17.07.1947 року. Листом від 12.11.2019 року №199/01-16 приватний нотаріус Леськів Г.М. відмовила позивачці у вчиненні нотаріальної дії, а саме видати свідоцтво про право на спадщину на житловий будинок на підставі Постанови Виконавчого комітету Винниківської Районної ради депутатів трудящих Львівської області від 17.07.1947 року. Причин відмови не вказано, порядок оскарження не роз`яснено.

Заявою від 02.03.2020 року позивач звернулася до приватного нотаріуса Леськів Г.М. з вимогою прийняти впродовж трьох днів постанову. Листом від 04.03.2020 року №30/01-16 приватний нотаріус Леськів Г.М. відмовила у видачі Свідоцтва про право на спадщину та / або зареєструвати право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 на підставі Постанови Виконавчого комітету Винниківської Районної ради депутатів трудящих Львівської області від 17.07.1947 року. За таких обставин вважає наведені дії приватного нотаріуса Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області Леськів Г.М. протиправними та такими, що суперечать законодавству. Тому позивач змушена звернутися за захистом свого особистого майнового права та інтересу до суду. Просить позовні вимоги задоволити, вирішити питання розподілу судових витрат.

В судове засідання позивач та її представник, адвокат Снігур Г.М. не з`явилися, належним чином повідомлялися про розгляд справи шляхом скерування поштового повідомлення, яке згідно рекомендованого повідомлення про вручення представник позивача Снігур Г.М. отримала. 25.05.2022 року представник позивача, адвокат Снігур Г.М., подала до суду клопотання про відкладення підготовчого судового засідання. Подане клопотання обґрунтовує продовженням введеного в Україні воєнного стану у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації строком на 90 днів, її перебуванням з малолітніми дітьми за межами м.Львова у зв`язку з постійними тривогами та авіаударами, та неможливістю, у зв`язку з цим, прибути в судове засідання через небезпеку для життя та здоров`я.

Так, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому було продовжено.

Указом Президента України «Про продовження строку воєнного стану в Україні» від 17.05.2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 року №2263 - IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Водночас, в інформації про особливості здійснення правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, висвітленій 04.03.2022 року на офіційному веб-сайті Верховного Суду, останній роз`яснив, що навіть в умовах воєнного стану конституційне право людини на судовий захист не може бути обмеженим.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правосуддя на території, на якій уведено воєнний стан, здійснюється лише судами. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

Зокрема, відповідно до рекомендацій Ради суддів України, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, слід керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні.

З матеріалів справи вбачається, що в ході розгляду судом даної цивільної справи судові засідання у справі неодноразово відкладалися за клопотаннями позивача та її представника з різних причин, які суд визнавав поважними.

Зокрема, підготовче судове засідання, призначене на 04.02.2022 року було відкладене у зв`язку з перебуванням позивача та її представника на самоізоляції з ознаками респіраторного захворювання, зумовленого поширенням гострого респіраторного захворювання COVID-19. Також, підготовче судове засідання 14.03.2022 року суд відклав, задовольняючи клопотання позивача, яким вона обґрунтовувала поважність причин неможливості прибуття в судове засідання введенням в Україні воєнного стану. В підготовче судове засідання у даній справі 18.04.2022 року представник позивача повторно не з`явилася з цих же причин. Однак, жодних доказів в обґрунтування заявлених клопотань, які підтверджують її місце перебування та неможливість у зв`язку з цим, з`явитися в судові засідання для розгляду справи, представник позивача суду не представила.

Встановлено, що місце проживання позивача ОСОБА_2 та її представника, адвоката Снігур Г.М. зареєстроване у м. Львові Львівської області.

З огляду на поточну ситуацію, яка склалася у м. Львові та Львівській області, на цій території не було та немає бойових дій, небезпека для життя та здоров`я жителів Львівської області відсутня. Пустомитівський районний суд Львівської області здійснює свою діяльність у штатному режимі, на території м. Львова та Львівської області працює громадський транспорт та, крім цього, м. Львів не є надто віддаленим від місцезнаходження суду, що свідчить про відсутність перешкод для явки представника відповідача до суду з посиланням на введення воєнного стану.

Клопотання про проведення судових засідань по даній справі в режимі відеоконференції, ні від позивача, ні від її представника до суду не надходили. Окрім цього, в матеріалах справи знаходиться заява позивачки від 24.06.2020 року про розгляд позовної заяви про зобов`язання прийняти рішення у відсутність позивача. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані , серед іншого, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи , з`являтися в судове засідання за викликом суду. Згідно ч.1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання правами не допускається.

Частиною 5 ст. 223 ЦПК України передбачено, що у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що позивач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, а також те, що його неявка не перешкоджає розгляду справи і доказів, які наявні у матеріалах справи, достатньо для прийняття рішення, та у зв`язку з відсутністю підстав для відкладення розгляду справи, передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України, суд продовжує розгляд справи за відсутності позивача та її представника.

Позиція відповідача 1: представник відповідача 1 - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) подав до суду відзив на позовну заяву. Вважає, що Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Львів), не є правонаступником відповідача, а отже, таке є неналежним відповідачем у справі.

Зазначає, що завдання міжрегіонального управління визначені Положенням про міжрегіональні управління Міністерства юстиції України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2011 №1707/5, зокрема відповідно до п. 4.28 міжрегіональне управління організовує роботу установ нотаріату, перевіряє їх діяльність і вживає заходів до її поліпшення, здійснює керівництво державними нотаріальними конторами та перевірку організації нотаріальної діяльності державних, приватних нотаріусів та уповноважених на це посадових осіб органу місцевого самоврядування, контролює дотримання нотаріусами, уповноваженими особами порядку вчинення нотаріальних дій та виконання ними правил нотаріального діловодства.

У зв`язку зі смертю приватного нотаріуса Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області Леськів Г.М., відповідно до Закону України «Про нотаріат», Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України за №3253/5 від 22.12.2010 року, Порядку виготовлення та знищення печатки приватного нотаріуса, затвердженого наказом Міністерства юстиції України за №1924/5 від 24.12.2012, керуючись Положенням про Міжрегіональні управління юстиції України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України №1707/5 від 23.06.2011 року, наказом Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) №139/6 від 25.08.2020 року припинено нотаріальну діяльність приватного нотаріуса Пустомитівського районного нотаріального округу Леськів Г.М. та анульовано реєстраційне посвідчення про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності, видане управлінням юстиції від 28.12.2004 року за №177.

З метою передачі до Львівського державного нотаріального архіву документів діловодства та архіву приватного нотаріуса Леськів Г.М. з одночасним складенням акта про вилучення справ приватного нотаріуса, вилучення печатки приватного нотаріуса, вирішено утворити тимчасову комісію. З врахуванням викладеного, зазначає, що до повноважень міжрегіональних управлінь юстиції не відноситься здійснення правонаступництва за діяльністю приватних нотаріусів.

Щодо обставин спадкової справи, наведених у позовній заяві, зазначає, що правила вчинення нотаріальних дій визначені Законом України «Про нотаріат». Повідомляє, що держава не несе відповідальності за шкоду, заподіяну неправомірними діями приватного нотаріуса при здійсненні ним нотаріальної діяльності функції державного реєстратора прав на нерухоме майно. Відтак, просить виключити Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Львів) як правонаступника відповідача у даній справі.

В судове засідання відповідач 1 явки уповноваженого представника не забезпечив.

Позиція відповідача 2: приватний нотаріус Львівського районного нотаріального округу Моісєєва О.Я. подала до суду пояснення, яким просить суд вважати її в процесуальному статусі третьої особи у справі. Зазначає, що в розумінні ст. ст. 30, 34, 35 ЦПК України нотаріуси не є особами, прав і обов`язків стосується спір сторін, оскільки відсутня їх юридична заінтересованість у результаті вирішення справи судом і реалізації ухваленого в ній рішення.

Представник відповідача 2, адвокат Оприско М.В., подав до суду пояснення на позовну заяву, які обґрунтовує наступним. Зазначає, що позивач ОСОБА_2 звернулася до приватного нотаріуса Пустомитівського районного нотаріального округу Леськів Г.М. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на будинок АДРЕСА_1 . При цьому з доводами позивачки про незаконність відмови нотаріуса у видачі свідоцтва відповідач 2 не погоджується, оскільки на момент смерті спадкодавця ОСОБА_3 , остання не була власником чи співвласником житлового будинку, а тому цей будинок не входив до складу спадщини та на нього не могло бути видане свідоцтво про право на спадщину позивачці у справі. При вирішенні заяви ОСОБА_2 про видачу їй свідоцтва про право на спадщину на будинок АДРЕСА_1 приватний нотаріус Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області Леськів Г.М. діяла у відповідності до порядку вчинення нотаріальних дій та не порушувала жодних норм цивільного законодавства. Вважає, що позивач ОСОБА_2 обрала неналежний спосіб захисту, оскільки звертаючись до суду, ОСОБА_2 вважає, що нотаріус повинна була вчинити нотаріальну дію - видати свідоцтво про право на спадщину, однак, протиправно у цьому відмовила. Таким чином, способом захисту у такому випадку може бути зобов`язання вчинити відповідну нотаріальну дію - видати свідоцтво про право на спадщину, а не зобов`язання винести про це постанову, оскільки порядком вчинення нотаріальних дій не передбачено винесення постанови для вчинення відповідної нотаріальної дії.

Також, зазначає, що в частині позовної вимоги приватний нотаріус Львівського районного нотаріального округу Моісєєва О.Я. не є правонаступником приватного нотаріуса Пустомитівського районного нотаріального округу Леськів Г.М., оскільки лише здійснювала перевірку спадкової справи №42/2018, заведеної після смерті ОСОБА_3 за заявою ОСОБА_2 . Окрім цього, позивачкою не розмежовано заявлену позовну вимогу в частині відповідачів 1 та 2. У зв`язку з викладеним, просить у задоволенні позовної вимоги щодо відповідача 2 приватного нотаріуса Моісєєвої О.Я. відмовити.

Одночасно з поясненням на позовну заяву, представник відповідача 2, адвокат Оприско М.В. подав до суду заяву про долучення доказів понесення судових витрат та стягнення витрат на правову допомогу. Зазначає, що відповідачем 2 згідно договору про надання правової допомоги від 31.01.2022 року №1-3101/22-ц понесені витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 10 000,00 грн., які вона просить стягнути з позивача.

Відповідач 2 приватний нотаріус Львівського районного нотаріального округу Моісєєва О.Я. в судове засідання не з`явилася.

В судовому засіданні представник відповідача 2, адвокат Оприско М.В., заявлені позовні вимоги заперечив з підстав, викладених у поясненні, у їх задоволенні просив відмовити, а також просив вирішити питання стягнення витрат на правничу допомогу, понесених відповідачем 2.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії та рішення у справі.

25.05.2020 року ухвала про відкриття провадження; 24.06.2020 року клопотання позивача про витребування доказів; 24.06.2020 року клопотання позивача про розгляд справи у її відсутність; 02.07.2020 року довідка секретаря судового засідання; 02.07.2020 року ухвала підготовчого судового засідання; 31.07.2020 року скерування ухвали; 29.09.2020 року клопотання представника позивача про долучення повноважень; 30.09.2020 року запит про скерування копії спадкової справи; 01.10.2020 року заява представника позивача про ознайомлення з матеріалами справи; 12.11.2020 року відповідь на запит; 24.11.2020 року клопотання представника позивача про відкладення судового засідання; 24.11.2020 року клопотання позивача про відкладення судового засідання; 25.11.2020 року ухвала підготовчого судового засідання; 22.01.2021 року клопотання представника позивача про відкладення судового засідання; 22.01.2021 року ухвала підготовчого судового засідання; 22.01.2021 року ухвала підготовчого судового засідання; 03.02.2021 року скерування ухвали; 16.02.2021 року заява представника позивача про ознайомлення з матеріалами справи; 10.03.2021 року клопотання позивача про відкладення судового засідання; 10.03.2021 року клопотання представника позивача про відкладення судового засідання; 11.03.2021 року довідка секретаря судового засідання; 22.03.2021 року про надання копії спадкової справи; 09.04.2021 року заява про вступ у справу як представника; 12.04.2021 року клопотання позивача про відкладення судового засідання; 12.04.2021 року клопотання представника позивача про відкладення судового засідання; 13.04.2021 року клопотання позивача про відкладення розгляду справи; 13.04.2022 року клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи; 12.04.2021 року довідка секретаря судового засідання; 26.05.2021 року клопотання позивача; 26.05.2021 року клопотання про залучення до участі у справі правонаступника; 26.05.2021 року ухвала підготовчого судового засідання; 26.05.2021 року ухвала підготовчого судового засідання; 26.05.2021 року клопотання представника позивача; 04.06.2021 року скерування копії ухвали; 04.06.2021 року скерування копії ухвали; 01.07.2021 року про скерування доказів; 02.07.2021 року клопотання представника позивача; про відкладення судового засідання; 02.07.2021 року клопотання представника позивача про відкладення судового засідання; 02.07.2021 року заява про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді; 02.07.2021 року ухвала підготовчого судового засідання; 06.07.2021 року відзив на позовну заяву; 14.09.2021 року клопотання позивача про залучення до участі у справі правонаступника; 14.09.2021 року заява позивача про відвід; 14.09.2021 року ухвала суду; 25.10.2021 року клопотання представника позивача про відкладення судового засідання; 25.10.2021 року ухвала підготовчого судового засідання; 10.12.2021 року клопотання представника позивача про залучення у справі співвідповідача; 10.12.2021 року заява позивача про відвід судді; 10.12.2021 року ухвала суду; 10.12.2021 року ухвала підготовчого судового засідання; 15.12.2021 року скерування ухвали; 31.12.2021 року пояснення відповідача 2; 31.01.2022 року заява позивача про відвід судді; 02.02.2022 року ухвала про відмову в задоволенні заяви про відвід судді; 01.02.2022 року заява представника відповідача 2 про ознайомлення з матеріалами справи; 04.02.2022 року клопотання представника позивача про відкладення підготовчого засідання; 04.02.2022 року клопотання позивача про відкладення підготовчого засідання; 04.02.2022 року ухвала підготовчого судового засідання; 11.03.2022 року клопотанням представника позивача про відкладення підготовчого засідання; 14.03.2022 року ухвала підготовчого судового засідання; 15.04.2022 року клопотанням представника позивача про відкладення підготовчого засідання; 18.04.2022 року ухвала про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду; 13.05.2022 року пояснення представника відповідача 2; 13.05.2022 року заява представника відповідача 2 про долучення доказів понесення судових витрат та стягнення витрат на правову допомогу; 25.05.2022 року клопотання представника позивача про відкладення підготовчого засідання.

Встановлені судом фактичні обставини та оцінка суду.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею ч.1 ст.5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглянувши матеріали цивільної справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Ухвалою суду від 25.05.2020 року відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області Леськів Галини Михайлівни про зобов`язання прийняти рішення.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , баба позивача, що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим виконавчим комітетом Давидівської сільської ради ОТГ Пустомитівського району Львівської області, виданим 19.03.2018 року, актовий запис №39.

За життя ОСОБА_3 розпорядилася своїм майном на власний розсуд, склавши 21.12.1989 року заповіт, посвідчений секретарем виконкому Винничківської сільської ради народних депутатів Пустомитівського району Львівської області Матичак М.І., зареєстрований в Книзі нотаріальних дій за №14, згідно якого все належне її майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що їй буде належати на день смерті, і на що вона за законом матиме право, вона заповіла своїй внучці, ОСОБА_2 .

Встановлено, що ОСОБА_2 , позивач у справі, звернулася до приватного нотаріуса Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області Леськів Г.М. із заявою від 17.04.2018 року №112 про прийняття спадщини за заповітом, та приватним нотаріусом Леськів Г.М. 17.04.2018 року була заведена спадкова справа №42/2018 після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується Витягом про реєстрацію у Спадковому реєстрі № витягу 51601149 від 17.04.2018 року.

Ухвалою суду від 22.01.2021 року витребувано в Львівського державного нотаріального архіву копію спадкової справи №42/2018, заведеної після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області Леськів Галини Михайлівни.

Як вбачається з матеріалів спадкової справи №42/2018, приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області Леськів Г.М. видано ОСОБА_2 :

- Свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 25.09.2018 року, реєстраційний №2036, на земельну ділянку площею 0,1449 га, кадастровий номер 4623681200:02:002:0048, для ведення особистого селянського господарства в с. Гончари Пустомитівського району Львівської області;

- Свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 25.09.2018 року, реєстраційний №2040, на земельну ділянку площею 0,1398 га, кадастровий номер 4623681200:02:002:0047, для ведення особистого селянського господарства в с. Гончари Пустомитівського району Львівської області;

- Свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 25.09.2018 року, реєстраційний №2044, на земельну ділянку площею 0,5476 га, кадастровий номер 4623681200:06:000:0406, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Винничківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області;

- Свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 25.09.2018 року, реєстраційний №2048, на земельну ділянку площею 0,4098 га, кадастровий номер 4623681200:06:000:0405, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Винничківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області.

Згідно довідки, виданої Винничківським старостинським округом Давидівської сільської ради об`єднаної територіальної громади Пустомитівського району Львівської області від 29.03.2018 року №181, ОСОБА_3 до дня смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1 , була зареєстрована і проживала за адресою АДРЕСА_1 .

Посилаючись на постанову Виконавчого Комітету Винниківської Районної Ради депутатів трудящих Львівської області від 17.07.1947 року «Про передачу будинків переселенцям з Польщі гр. ОСОБА_3 », позивач звернулася до приватного нотаріуса Леськів Г.М. про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Листом від 04.03.2019 року № 47/01-16 приватний нотаріус Леськів Г.М. повідомила ОСОБА_2 , що видача свідоцтва про право на спадщину на вказаний житловий будинок буде можливим у випадку подання нею належно оформленого оригіналу правовстановлюючого документу, який підтверджує право власності ОСОБА_3 на нього. Оскільки на момент звернення ОСОБА_2 до нотаріуса такий нею не поданий, видати їй свідоцтво на право на спадщину на вказаний житловий будинок неможливо. З посиланням на п. 4.18 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, приватний нотаріус Леськів Г.М. роз`яснила позивачці ОСОБА_2 , що у випадку відсутності у неї необхідних для видачі свідоцтв про право на спадщину правовстановлюючих документів на вказаний житловий будинок, таке питання вирішується в судовому порядку.

19.10.2019 року позивачка повторно звернулася до приватного нотаріуса Пустомитівського районного нотаріального округу Леськів Г.М. про видачу свідоцтва на спадщину на житловий будинок АДРЕСА_1 , та в якості правовстановлюючих документів, які посвідчують право власності спадкодавиці ОСОБА_3 на житловий будинок подала приватному нотаріусу Леськів Г.М. копію постанови Виконавчого комітету Винниківської Районної ради депутатів трудящих Львівської області від 17.07.1947 року та рішення Давидівської сільської ради від 03.04.2017 року №262-6/2017 «Про найменування вулиць та зміну поштових адрес об`єктів нерухомого майна в с. Гончари Пустомитівського району Львівської області».

Листом від 12.11.2019 року №199/01-16 приватний нотаріус Леськів Г.М. повідомила, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - житловий будинок АДРЕСА_1 належить ОСОБА_5 - Ѕ частка на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 17.10.2005 року Винничківською сільською радою Пустомитівського району Львівської області та ОСОБА_2 - Ѕ частка на підставі Договору купівлі - продажу Ѕ частки житлового будинку, посвідченого 14.10.2008 року приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області Леськів Г.М., за реєстровим №2841, згідно якого Продавцем була ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та на день своєї смерті не являється співвласником вищевказаного житлового будинку. За таких обставин та згідно п. 4.18. глави 10 розділу ІІ порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, повідомила, що видати свідоцтво про право на спадщину та / або зареєструвати право власності на житловий будинок на підставі поданої постанови виконавчого комітету Винниківської районної ради Львівської області є неможливо.

Листом від 02.03.2020 року ОСОБА_2 втретє звернулася до приватного нотаріуса Леськів Г.М. та, посилаючись на безпідставну відмову приватного нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, просила впродовж трьох днів прийняти з приводу поданої заяви постанову про розгляд даних заяв. Однак, листом від 04.03.2020 року №30/01-16 приватний нотаріус Леськів Г.М. повторно повідомила про неможливість видати свідоцтво на право на спадщину та/або зареєструвати право власності на житловий будинок на підставі вищевказаної Постанови.

Статтею 1216 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1217 ЦК спадкування здійснюється за заповітом або законом.

До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218,1231 ЦК України).

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Згідно з частиною першою статті 1298 ЦК України свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлено Законом України «Про нотаріат», та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року № 296/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності; вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси); на нотаріусів, які працюють у державних нотаріальних конторах або займаються приватною нотаріальною діяльністю, законом може бути покладено вчинення інших дій, відмінних від нотаріальних, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Відповідно до ст. 46 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, має право витребовувати від фізичних та юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії. Відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій, повинні бути подані в строк, визначений нотаріусом. Цей строк не може перевищувати одного місяця. Неподання відомостей та документів на вимогу нотаріуса є підставою для відкладення, зупинення вчинення нотаріальної дії або відмови у її вчиненні.

Відповідно до ст. 46-1 Закону України «Про нотаріат» нотаріус під час вчинення нотаріальних дій обов`язково використовує відомості єдиних та державних реєстрів шляхом безпосереднього доступу до них. Зокрема, нотаріус під час вчинення нотаріальних дій з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва обов`язково використовує також відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного земельного кадастру, Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.

Частиною 1 ст. 69 Закону України «Про нотаріат» та п.п. 4.14, 4.15 Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів.

При видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.

Відповідно до п.п. 4.14, 4.15, 4.19 глави 10 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30 травня 2008 року, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно з частиною другою статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Таким чином, приватний нотаріус Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області Леськів Г.М., перевіривши подані ОСОБА_2 документи, якими вона підтверджувала право власності спадкодавиці на житловий будинок АДРЕСА_1 , роз`яснила позивачці її право на вирішення питання спадкування в судовому порядку. В подальшому згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приватний нотаріус Леськів Г. М. встановила, що на момент смерті спадкодавця ОСОБА_3 вона не була ні власником, ні співвласником вищевказаного житлового будинку, а тому такий не входив до складу спадкового майна після її смерті та на нього не могло бути видане свідоцтво про право на спадщину. Більше того, звертаючись до приватного нотаріуса Леськів Г.М. про видачу свідоцтва на право на спадщину на житловий будинок за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач ОСОБА_2 була власником 1/2 його частки на підставі договору купівлі - продажу від 14.10.2008 року, реєстровий №2841.

Таким чином, свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно після смерті ОСОБА_3 , приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області Леськів Г.М. було видано спадкоємиці ОСОБА_2 у повному обсязі. Щодо спадкування житлового будинку їй було роз`яснено, що нотаріус позбавлена можливості у видачі такого свідоцтва у зв`язку з відсутністю у спадкодавця правовстановлюючих документів та рекомендовано вирішувати питання в судовому порядку.

18.08.2020 року приватний нотаріус Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області Леськів Галина Михайлівна померла, що стверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 , виданим Пустомитівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) 19.08.2020 року, актовий запис №110.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про нотаріат» однією з підстав припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса є смерть приватного нотаріуса або оголошення його померлим у порядку, встановленому законом.

Ухвалою суду від 26.05.2021 року витребувано у Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) копію свідоцтва про смерть ОСОБА_6 серія НОМЕР_2 , виданого Пустомитівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) 19.08.2020 року, та належним чином завірену копію наказу від 25.08.2020 року №139/6 «Про припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса Пустомитівського районного нотаріального округу Леськів Галини Михайлівни».

Ухвалою суду від 26.05.2021 року суд залучив до участі у цивільній справі №450/1513/20 за позовом ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області Леськів Галини Михайлівни про зобов`язання прийняти рішення, правонаступника відповідача - Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Львів).

Позивач ОСОБА_2 звернулася до приватного нотаріуса Львівського районного нотаріального округу Львівської області Моісєєвої Ольги Ярославівни із заявою про витребування з Львівського державного нотаріального архіву спадкової справи №42/2018 після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та її перевірку, що підтверджується довідкою приватного нотаріуса Моісєєвої О.Я. про сплату коштів.

Про вчинення інших дій щодо спадкової справи №42/2018 ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Моісєєвої О.Я. не зверталася.

Ухвалою суду від 10.12.2021 року суд залучив у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про зобов`язання прийняти рішення, в якості співвідповідача - приватного нотаріуса Львівського районного нотаріального округу Львівської області Моісєєву Ольгу Ярославівну.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, звертаючись з даним позовом до суду, позивач ОСОБА_2 просить суд зобов`язати приватного нотаріуса Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області Леськів Г.М. винести постанову про вчинення нотаріальної дії.

Стаття 34 Закону України «Про нотаріат» містить вичерпний перелік нотаріальних дій, що вчиняють нотаріуси, зокрема, п. 3) видають свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до ст. 49 Закону України «Про нотаріат» на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов`язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.

Нотаріальна дія, а саме, винесення постанови про вчинення нотаріальної дії, про яку просить позивач, звертаючись з даним позовом до суду, Законом України «Про нотаріат» та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами не передбачена.

У наданих письмових поясненнях на позовну заяву, представник відповідача 2 стосовно правонаступництва приватного нотаріуса Моісєєвої О.Я. в частині позовної вимоги заперечує. В обґрунтування поданих заперечень стверджує, що приватний нотаріус Львівського районного нотаріального округу Моісєєва О.Я. в частині позовної вимоги про зобов`язання винести постанову про вчинення нотаріальної дії не є правонаступником приватного нотаріуса Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області Леськів Г.М., здійснювала на замовлення ОСОБА_2 перевірку спадкової справи №42/2018 після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та жодним чином інтересів позивача ОСОБА_2 в даній цивільній справі не порушувала.

Також, як справедливо наголошує представник відповідача 2 у поданих суду поясненнях, позивачкою не розмежовано, в якій частині позовна вимога спрямована до відповідача 1, а в якій до відповідача 2.

Так, вирішуючи питання в частині зобов`язання приватного нотаріуса про вчинення нотаріальної дії, суд виходить з наступного.

Підстави для відмови у вчиненні нотаріальних дій, нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії, визначені статтею 49 Закону України «Про нотаріат». Згідно з частиною третьою статті 49 Закону України «Про нотаріат» нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальних дій.

Згідно зі статтею 50 Закону України «Про нотаріат», у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Конституцією України закріплені принципи здійснення державної влади на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову (частина перша статті 6) та положення, згідно з яким органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19).

Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 березня 2018 року у справі № 754/16825/15-ц (провадження № 61-3156св18) викладено висновок, що суд не може зобов`язати нотаріальну контору видати свідоцтво про право на спадщину, оскільки такі дії вчиняються нотаріусом відповідно до Закону України «Про нотаріат».

У постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 161/9939/17 (провадження № 61-40053св18) Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив, що суд не може підміняти орган, до повноважень якого належить прийняття рішення, яке є предметом оскарження, приймати замість нього своє рішення та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта. Суд першої інстанції зазначеного не врахував, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про задоволення вимог ОСОБА_14 про зобов`язання приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Перчук І. М. видати їй свідоцтво про право на спадщину за законом. З огляду на наведене рішення суду апеляційної інстанції у частині вирішення зазначених позовних вимог підлягає залишенню без змін.

Тобто суд не може зобов`язувати нотаріуса вчиняти дії щодо вирішення питань, які безпосередньо належать до його компетенції.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01.03.2021 року у справі № 473/1878/19 провадження № 61-20469сво19: «У справі, що переглядається, суди попередніх інстанцій, відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позову, виходили з того, що дії нотаріуса та оскаржена постанова відповідають вимогам чинного законодавства, тому немає підстав для визнання незаконною та скасування постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії, у зв`язку з чим не підлягає задоволенню і вимога позивача про зобов`язання нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом. При цьому суди не звернули увагу на те, що суд не може зобов`язувати нотаріуса вчиняти дії щодо вирішення питань, які безпосередньо належать до його компетенції. Таким чином, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом слід відмовити з вказаної підстави.».

Зміст наведених правових норм та висновків дає суду підстави для висновку, що жодним іншим органом або посадовою, службовою особою, окрім нотаріуса не можуть здійснюватись повноваження і прийматись рішення, які згідно Закону України «Про нотаріат» належать до компетенції нотаріуса, в тому числі і судами. Виходячи із вищевикладеного, суд не може зобов`язати нотаріуса на здійснення конкретних нотаріальних дій із зазначенням конкретного рішення, яке повинно бути ухвалено.

Частиною першою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

За нормами статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Враховуючи встановлені судом обставини справи, вищевикладені норми матеріального та процесуального права, беручи до уваги позицію сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, суд приходить до висновку, що вимоги позивача не знайшли свого підтвердження в під час судового розгляду даної справи, позивач не вмотивувала та не довела наявність порушення її прав та законних інтересів з боку відповідачів у справі, що є підставою для відмови суду у задоволенні позовних вимог.

З приводу стягнення судових витрат судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви стягненню з відповідачів не підлягають.

Вирішуючи заяву представника відповідача 2, адвоката Оприско М.В. про стягнення з позивача в користь відповідача 2 ОСОБА_7 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн., суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно з п.1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. ч. 1 - 4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Перевіривши на відповідність вимогам ст.137 ЦПК України документи, пов`язані з витратами на правову (правничу) допомогу, надані представником відповідача 2, суд приходить до переконання про наявність підстав для задоволення вказаної вимоги, виходячи з наступного.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.

На підтвердження понесених витрат, представник відповідача 2, адвокат Оприско М.В. надав суду засвідчені копії Договору №1-3101/22-ц від 31.01.2022 року про надання правової допомоги, ордеру на надання правничої (правової) допомоги серія ВС №1130424, розрахунку №002/1-3101/22-ц від 04.02.2022 року до договору про надання юридичних послуг №1-3101/22-ц від 31.01.2022 року, а також копії квитанцій №0.0.2533561506.1 код квитанції 9267-9413-1510-4860 від 03.05.2022 року на суму 5000,00 грн. та квитанції №N0НА25067М від 06.05.2022 року на суму 5000,00 грн., які були перераховані Моісєєвою О.Я. Адвокатському бюро «Оприско і партнери» згідно Договору №1-3101/22-ц від 31.01.2022 року згідно рахунку №002/1-3101/22-ц від 04.02.2022 року.

Як вбачається з абз. 2 п. 4.2 розділу 4 Договору від 31.01.2022 року №1-3101/22-ц за надання правової допомоги та представництво у суді першої інстанції у справі №450/1513/20 за позовом ОСОБА_2 до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), приватного нотаріуса Львівського районного нотаріального округу Моісєєвої О.Я. про зобов`язання прийняти рішення, Замовник сплачує Виконавцеві фіксований гонорар у розмірі 10000,00 грн.

Оплата послуг Виконавця Замовником здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Виконавця. Оплата проводиться за домовленостями сторін у фіксованому розмірі на підставі виставлених рахунків та/або актів прийому - передачі наданих послуг.

Отже, розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у Договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Суд з огляду на умови договору про надання правової допомоги, враховуючи складання і підписання адвокатом всіх процесуальних документів від імені та в інтересах відповідача 2, участь у судових засіданнях по даній справі, дійшов висновку, що витрати на правову допомогу в сумі 10000,00 грн є реальними та підтвердженими матеріалами справи. Щодо відсутності детального опису робіт на виконання положень частини третьої статті 137 ЦПК України, суд звертає увагу на зміст цієї норми, яка запроваджена "для визначення розміру витрат", в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року у справі №640/18402/19, провадження № К/9901/27657/20.

Відтак, суд, вирішуючи питання про розподіл витрат, понесених відповідачем 2 на професійну правничу допомогу, дійшов висновку про те, що наявні в матеріалах справи документи, з урахуванням критеріїв співмірності складності справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи та значимості таких дій у справі, виходячи з її конкретних обставин, є підставою для відшкодування відповідачу 2 витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 7, 10, 12, 13, 76-81, 137, 141, 258-259, 263, 265, 352, 354 ЦПК України, Законом України «Про нотаріат», суд, -

ухвалив:

в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), приватного нотаріуса Львівського районного нотаріального округу Моісєєвої Ольги Ярославівни про зобов`язання прийняти рішення, - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь приватного нотаріуса Львівського районного нотаріального округу Моісєєвої Ольги Ярославівни 10 000,00 (десять тисяч) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду або через Пустомитівський районний суд Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 .

Відповідач: Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Львів), ЄДРПОУ 43317547, 79000, місто Львів, пл. Маркіяна Шашкевича, 1.

Відповідач: Приватний нотаріус Львівського районного нотаріального округу Моісєєва Ольга Ярославівна, РНОКПП НОМЕР_4 , 81100 Львівська область, Львівський район, м. Пустомити, вул. Грушевського, 72/1.

Повний текст рішення складений 03.06.2022 року.

СуддяД. А. Кукса