Повістка

від 01.12.2022 по справі 450/1513/20

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 450/1513/20 Головуючий у 1 інстанції: Кукса Д.А.

Провадження № 22-з/811/244/22 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2022 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Ніткевича А.В.,

суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.,

секретаря Юзефович Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львова заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Оприска Миколи Васильовича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 26 травня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), приватного нотаріуса Львівського районного нотаріального округу Моісєєвої Ольги Ярославівни про зобов`язання прийняти рішення, -

встановив:

У травні 2020 року позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою до приватного нотаріуса Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області Леськів Г.М. про зобов`язання останньої винести постанову про вчинення нотаріальної дії.

Вважала дії приватного нотаріуса Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області Леськів Г.М. протиправними та такими, що суперечать законодавству, просила позовні вимоги задоволити, вирішити питання розподілу судових витрат.

Оскаржуваним рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 26 травня 2022 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь приватного нотаріуса Львівського районного нотаріального округу Моісєєвої Ольги Ярославівни 10 000,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду оскаржила позивачка ОСОБА_2 , покликаючись на роз`яснення постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні» від 07.02.2014 № 2, зазначала, що можливість оскарження нотаріальних дій або відмови у їх вчиненні забезпечує законність нотаріального провадження і захист прав та інтересів учасників нотаріального процесу. Судовий контроль за діяльністю нотаріусів має забезпечити виправлення нотаріальних помилок, тлумачення чинного законодавства та сприяти дотриманню законності у сфері цивільних правовідносин, що виникають із вчинення нотаріальних дій.

Просила скасувати рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 26 травня 2022 року та ухвалити нове, яким позов задовольнити. Стягнути судові витрати солідарно із відповідачів.

Постановою Львівського апеляційного суду від 08 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

РішенняПустомитівського районного суду Львівської області від 26 травня 2022 рокускасовано.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), приватного нотаріуса Львівського районного нотаріального округу Моісєєвої Ольги Ярославівни про зобов`язання прийняти рішення закрито.

09.11.2022 на адресу апеляційного суду надійшла заява представника ОСОБА_3 про стягнення з позивачки судових витрат. У заяві зазначає, що відповідачка ОСОБА_1 уклала договір про надання правової допомоги № 1-3101/22 від 31.01.2022 із АБ «Оприско та партнери», за умовами якого за ведення справи у суді першої інстанції сплачує гонорар виконавцеві у фіксованій грошовій сумі 10000,00 грн., які остання сплатила двома платежами. Стверджує, що витрати на правову допомогу співмірні із складністю та заявленими вимогами, документально підтверджені. Покликаючись на ч. 5 ст. 142 ЦПК України просить ухвалити додаткову постанову, якою стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до приписів частини першоїстатті 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна людина має можливість безперешкодного звернення до суду за захистом своїх прав. Це право гарантується частиною 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якій зазначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно із п.п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частинами 3, 4 вказаної статті унормовано, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Зважаючи на те, що розгляд апеляційної скарги у даній справі проводився з повідомлення учасників справи, розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення проводиться також у відкритому судовому засіданні з повідомлення учасників справи, явка яких відповідно дост.128 ЦПК Українине є обов`язковою.

В судове засідання 01 грудня 2022 року учасники справи не прибули, не повідомили суд про причину неявки.

На переконання колегії суддів, матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті, а тому вважає за можливе, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, розглядати справу за відсутності осіб, що не з`явилися.

За відсутності всіх осіб, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу технічними засобами не здійснюється.

Перевіряючи підставність заяви про ухвалення додаткового рішення, колегія суддів враховує таке.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3ст. 2 ЦПК України).

В свою чергу, порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ст. 133 ЦПК України).

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК Українипередбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача

При цьому, процесуальний порядок вирішення судом питання про розподіл судових витрат, до яких відносяться витрати на професійну правничу допомогу, у разі закриття провадження у справі, передбачений ч.ч. 5, 6 ст. 142 ЦПК України.

Так, згідно із ч. 5 ст. 142 ЦПК України, на яку посилається представник ОСОБА_3 , як на підставу стягнення судових витрат з позивачки, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Згідно з частиною шостоюстатті 142 ЦПК Україниу випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятоїстатті 141 цього Кодексу.

Відповідно до частини дев`ятоїстатті 141 ЦПК Україниу випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Особі гарантується право на звернення до суду за захистом та право на позов.ЦПК Українипередбачає компенсацію здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, лише у випадку необґрунтованих дій позивача.

Звернення до суду із позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим статтями55,124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.

Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необгрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.

Добросовісні дії позивачів, спрямовані на захист їх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, не можна вважати необґрунтованими, оскільки вони вчинені при здійсненні конституційного права на судовий захист.

Крім того, звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим статтями55,124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом в постановах від 12 листопада 2020 року у справі № 359/9512/17 та від 19 грудня 2019 року у справі № 757/35897/18-ц.

Разом з цим, у постанові від 15 вересня 2021 року у справі №902/136/21 Верховний Суд дійшов висновку про те, що право на судовий захист гарантовано позивачуКонституцією України, однак реалізація такого права позивачем у будь-якому випадку зачіпає та має вплив на права та інтереси особи, визначеної ним в якості відповідача. Отримавши звернений до себе позов, відповідач цілком логічно з метою ефективного захисту своїх прав був змушений звертатися за професійною правничою допомогою адвоката, яка є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Колегія суддів виходить з того, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 липня 2020 року по справі №438/610/14-ц, провадження № 14-577 цс19 виклала висновок, що закріплене устатті 50 Закону України «Про нотаріат»право на оскарження нотаріальної дії може бути реалізоване у тому випадку, якщо звернення з такою вимогою може призвести до відновлення порушеного права або інтересу безвідносно до дослідження правомірності дій інших осіб.

Іншими словами, приватні нотаріуси можуть відповідати за пред`явленими позовними вимогами, за відповідних обставин.

Разом з цим, у зв`язку із смертю18.08.2020 приватного нотаріуса Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області Леськів Г.М., до якої первинно були пред`явлені позовні вимоги у даній справі, суд першої інстанції, ухвалою суду від 26.05.2021 залучив правонаступника відповідача Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Львів), а у подальшому ухвалою суду від 10.12.2021 як співвідповідача - приватного нотаріуса Львівського районного нотаріального округу Львівської області Моісєєву Ольгу Ярославівну.

Таким чином, розглядаючи позовні вимоги до приватного нотаріуса прозобов`язання прийняти рішення, місцевий суд залучивши до участі у розгляді такого у порядку правонаступництва відповідних осіб, як правонаступників приватного нотаріуса Леськів Г.М., дійшов помилкового висновку про можливість та наявність підстав для розгляду даного спору по суті, про що зазначено у постанові Львівського апеляційного суду від 08.11.2022.

При цьому, залучення приватного нотаріуса Львівського районного нотаріального округу Моісєєвої О.Я. відбулося, як результат вирішення клопотання представника позивачки ОСОБА_2 .

Не може залишитися поза увагою колегії суддів і те, що аналіз діям приватного нотаріуса Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області Леськів Г.М. апеляційний суд також надав, зазначивши, що після встановлення нотаріусом того, що на момент смерті спадкодавець ОСОБА_4 не була ні власником, ні співвласником вищевказаного житлового будинку, нотаріус вказала, що такий не входить до складу спадкової маси та на цей будинок не може бути видане свідоцтво про право на спадщину, тобто вчинила дії відповідно до вимог закону.

Враховуючи наведене, колегія суддів констатує факт та наявність необґрунтованих дій позивачки при розгляді даного спору, які полягають у поданні безпідставних клопотань про залучення правонаступників приватного нотаріуса, яка померла, та як наслідок можливість застосування ч. 5 ст.142ЦПК України у контексті правової підстави стягнення із неї судових витрат, зокрема понесених відповідачкою ОСОБА_1 , пов`язаних із розглядом справи.

Згідно із частиною другоюстатті 137 ЦПК Україниза результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьоїстатті 137 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Витрати на професійну правничу допомогу, відповідно до положень вказаної вище статті, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

В силу частин третьої, четвертоїстатті 137 ЦПК Українидля визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Частиною п`ятоюстатті 137 ЦПКвстановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною шостоюстатті 137 ЦПКобов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Як зазначено Верховним Судом в постановах від 10 грудня 2019 року у справі №160/2211/19, від 18 листопада 2021 року у справі № 580/2610/19 та Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Cуд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

При визначенні суми компенсації понесених витрат на професійну правничу допомогу суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та її складності, суті виконаних послуг та витраченого адвокатом часу.

Колегія суддів виходить з того, що на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, представник ОСОБА_3 надав суду засвідчені копії Договору №1-3101/22-ц від 31.01.2022 про надання правової допомоги, ордеру на надання правничої (правової) допомоги серія ВС №1130424, розрахунку №002/1-3101/22-ц від 04.02.2022 до договору про надання юридичних послуг №1-3101/22-ц від 31.01.2022, а також копії квитанцій № 0.0.2533561506.1 від 03.05.2022 на суму 5000,00 грн. та квитанції № N0НА25067М від 06.05.2022 на суму 5000,00 грн., які були перераховані ОСОБА_1 Адвокатському бюро «Оприско і партнери».

Зокрема, як вбачається з абз. 2 п. 4.2 розділу 4 Договору від 31.01.2022 №1-3101/22-ц за надання правової допомоги та представництво у суді першої інстанції у справі №450/1513/20 за позовом ОСОБА_2 до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), приватного нотаріуса Львівського районного нотаріального округу Моісєєвої О.Я. про зобов`язання прийняти рішення, Замовник сплачує Виконавцеві фіксований гонорар у розмірі 10000,00 грн.

Разом з цим, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин даної справи, її складності та результатів розгляду такої, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з позивачки на користь відповідачки витрати на професійну правничу допомогу у розмірі5 000 грн.

Таким чином, заяву представника ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення необхідно задовольнити частково, стягнувши на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу з позивачки ОСОБА_2 у розмірі 5000 грн., заподіяні у зв`язку з необґрунтованими діями останньої.

Керуючись ст.ст.258,259,367,368,372, ст.ст.381,382,383 ЦПК України, суд,-

постановив:

Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Оприска Миколи Васильовича про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок, заподіяні у зв`язку з необґрунтованими діями позивачки.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня з дня складення повного тексту додаткової постанови.

Повний текст додаткової постанови складений 01 грудня 2022 року.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

С.М. Копняк