Постанова

від 08.11.2022 по справі 450/1513/20

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 450/1513/20 Головуючий у 1 інстанції: Кукса Д.А.

Провадження № 22-ц/811/1661/22 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2022 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Ніткевича А.В.,

суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.,

секретаря Іванової О.О.

з участю позивачки ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Львові цивільнусправу заапеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 26 травня 2022 року в складі судді Кукси Д.А. у справі за позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), приватного нотаріуса Львівського районного нотаріального округу Моісєєвої Ольги Ярославівни про зобов`язання прийняти рішення,-

встановив:

У травні 2020 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до приватного нотаріуса Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області Леськів Г.М. про зобов`язання останньої винести постанову про вчинення нотаріальної дії.

Вимоги обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її бабця ОСОБА_3 , яка 21.12.1989 на випадок своєї смерті склала заповіт, за яким усе її майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде належати їй на день смерті, і на що вона за законом матиме право, заповіла своїй онучці ОСОБА_1 .

17.04.2018 позивачка звернулася із заявою № 112 до приватного нотаріуса Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області Леськів Г. В. про відкриття спадщини. Цього ж дня приватним нотаріусом була заведена спадкова справа.

25.09.2018 приватний нотаріус Леськів Г.М. видала позивачці, як спадкоємиці:

- Свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 0,5476 га, кадастровий номер 4623681200:06:000:0406, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Винничківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області;

- Свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 0,1398 га, кадастровий номер 4623681200:02:002:0047, для ведення особистого селянського господарства в с. Гончари Пустомитівського району Львівської області;

- Свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 0,4098 га, кадастровий номер 4623681200:06:000:0405, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Винничківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області;

- Свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 0,1449 га, кадастровий номер 4623681200:02:002:0048, для ведення особистого селянського господарства в с. Гончари Пустомитівського району Львівської області.

Щодо отримання свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок АДРЕСА_1 , зазначає, що листом від 04.03.2019 № 47/01-16 приватний нотаріус відмовила та зазначила, що таке буде можливим оформити у випадку подання належно оформленого оригіналу правовстановлюючого документу на вищевказаний житловий будинок, який підтверджує право власності ОСОБА_3 на нього.

18.10.2019 звернулася до приватного нотаріуса Леськів Г.М. з метою подання оригіналу правовстановлюючого документа на вказане будинковолодіння, а саме, постанови Виконавчого комітету Винниківської Районної ради депутатів трудящих Львівської області від 17.07.1947, однак, їй було відмовлено у прийомі документів.

Листом від 19.10.2019 позивачка надіслала приватному нотаріусу Леськів Г.М. копію вищевказаної постанови від 17.07.1947, однак листом від 12.11.2019 № 199/01-16 приватний нотаріус Леськів Г.М. відмовила позивачці у вчиненні нотаріальної дії, а саме видати свідоцтво про право на спадщину на житловий будинок на підставі постанови Виконавчого комітету Винниківської Районної ради депутатів трудящих Львівської області від 17.07.1947, причин відмови не вказано, порядок оскарження не роз`яснено.

Заявою від 02.03.2020 позивачка звернулася до приватного нотаріуса Леськів Г.М. з вимогою прийняти впродовж трьох днів постанову.

Листом від 04.03.2020 №30/01-16 приватний нотаріус Леськів Г.М. відмовила у видачі Свідоцтва про право на спадщину та / або зареєструвати право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 на підставі постанови Виконавчого комітету Винниківської Районної ради депутатів трудящих Львівської області від 17.07.1947.

Вважає дії приватного нотаріуса Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області Леськів Г.М. протиправними та такими, що суперечать законодавству, просила позовні вимоги задоволити, вирішити питання розподілу судових витрат.

Оскаржуваним рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 26 травня 2022 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь приватного нотаріуса Львівського районного нотаріального округу Моісєєвої Ольги Ярославівни 10 000,00 (десять тисяч) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду оскаржлила позивачка ОСОБА_1 , вважає рішення незаконним та необгрунтованим, таким, що підлягає скасуванню через неправильне застосування норм матеріального права та тлумачення закону.

Покликаючись на роз`яснення постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні» від 07.02.2014 № 2, зазначає що можливість оскарження нотаріальних дій або відмови у їх вчиненні забезпечує законність нотаріального провадження і захист прав та інтересів учасників нотаріального процесу. Судовий контроль за діяльністю нотаріусів має забезпечити виправлення нотаріальних помилок, тлумачення чинного законодавства та сприяти дотриманню законності у сфері цивільних правовідносин, що виникають із вчинення нотаріальних дій.

Просить врахувати, що неодноразово зверталася до приватного нотаріуса Леськів Г.М. з метою подання оригіналу правовстановлюючого документу на будинковолодіння АДРЕСА_2 , а саме надання постанови виконавчого комітету Винниківської районної ради депутатів трудящих Львівської області від 17.07.1947, однак нотаріус протиправно відмовила їй у прийомі таких документів.

Також не погоджується із висновком суду з приводу стягнення судових витрат, зокрема зазначає, що відповідач не скерував докази понесених витрат позивачці, а також не подав попереднього розрахунку сум судових витрат, чим позбавив її можливості підготуватися до спростування витрат та обмежив право доступу до правосуддя.

Покликаючись на висновки касаційного суду зазначає, що при визначенні сум відшкодування судових витрат, суд повинен виходити із критерію реальності та розумності їхнього розміру, враховує пов`язаність цих витрат з розглядом справи та чи такі є пропорційними до предмета спору з врахуванням ціни позову.

Крім цього зазначає, що неодноразово заявлявся відвід судді, через втручання у діяльність приватного нотаріуса Леськів Г.М.

Справа судом розглянута у відсутність позивачки та її представника, без повідомлення про час і місце розгляду справи, відтак суд позбавив доступу до правосуддя, також безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із воєнним станом.

Просить скасувати рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 26 травня 2022 року та ухвалити нове, яким позов задовольнити. Стягнути судові витрати солідарно із відповідачів.

18.08.2022 на адресуапеляційногосудунадійшов відзивЗахідногоміжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції(м.Львів),а30.09.2022представника ОСОБА_2 на апеляційну скаргу, у яких представники просять оскаржуване рішення залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх учасників справи, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково враховуючи таке.

Згідно із ч. 1 ст.4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст.13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із статтею 367ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Частиною 6 цієї ж статті визначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог місцевий суд виходив з того, що при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину, на підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.

За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають, у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Суд дійшов висновку, що свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно після смерті ОСОБА_3 , приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області Леськів Г.М. видано спадкоємиці ОСОБА_1 у повному обсязі, при цьому, щодо спадкування житлового будинку останній роз`яснено, що нотаріус позбавлена можливості у видачі такого свідоцтва у зв`язку з відсутністю у спадкодавця правовстановлюючих документів та рекомендовано вирішувати питання у судовому порядку.

У зв`язку із смертю 18.08.2020 приватного нотаріуса Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області Леськів Г.М., суд першої інстанції ухвалою суду від 26.05.2021 залучив правонаступника відповідача Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Львів), а у подальшому ухвалою суду від 10.12.2021 як співвідповідача - приватного нотаріуса Львівського районного нотаріального округу Львівської області Моісєєву Ольгу Ярославівну.

Врахувавши судову практику та положення ЗУ «Про нотаріат», суд зазначив, що не може зобов`язувати нотаріуса вчиняти дії щодо вирішення питань, які безпосередньо належать до його компетенції, оскільки жодним іншим органом або посадовою, службовою особою, окрім нотаріуса не можуть здійснюватись повноваження і прийматись рішення, які згідно Закону України «Про нотаріат» належать до компетенції нотаріуса, у тому числі і судами.

Таким чином, вимоги позивачки не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду даної справи, позивачка не вмотивувала та не довела наявність порушення її прав та законних інтересів з боку відповідачів у справі.

Також суд стягнув на користь відповідачки ОСОБА_4 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Перевіряючи законність оскаржуваного рішення колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 16ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Обравши відповідний спосіб захисту права, позивач в силуст. 12 ЦПК Українизобов`язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Статтею 41 Конституції України визначено, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (ч. 1 ст. 1 ЦК України).

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, юридичні факти,заподіяння матеріальної та моральної шкоди тощо, а також вони можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (ст. 11 ЦК України).

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

У розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Згідно із частиною третьою статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Таким чином, правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом (постанова Верховного Суду від 11 листопада 2019 року у цивільній справі 337/474/14-ц, провадження № 61-15813сво18).

Судом встановлено такі обставини та відповідні правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , баба позивачки, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 19.03.2018 виконавчим комітетом Давидівської сільської ради ОТГ Пустомитівського району Львівської області, актовий запис № 39 (т. 1 а.с. 11).

За життя ОСОБА_3 розпорядилася своїм майном на власний розсуд, склавши 21.12.1989 заповіт, який посвідчений секретарем виконкому Винничківської сільської ради народних депутатів Пустомитівського району Львівської області Матичак М.І., зареєстрований у Книзі нотаріальних дій за № 14, згідно якого все належне її майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що їй буде належати на день смерті, і на що вона за законом матиме право, вона заповіла своїй внучці ОСОБА_1 (т. 1 а.с 10).

17.04.2018 позивачка ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області Леськів Г.М. із заявою № 112 про прийняття спадщини за заповітом, приватним нотаріусом цього ж дня була заведена спадкова справа № 42/2018 після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується Витягом про реєстрацію у Спадковому реєстрі № витягу 51601149 від 17.04.2018 (т. 1 а.с. 12).

Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 22.01.2021 витребувано з Львівського державного нотаріального архіву копію спадкової справи №42/2018, заведеної після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області Леськів Галини Михайлівни (т. 1 а.с. 59).

Так, як слідує з матеріалів спадкової справи № 42/2018, приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області Леськів Г.М. видано ОСОБА_1 :

- Свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 25.09.2018 року, реєстраційний №2036, на земельну ділянку площею 0,1449 га, кадастровий номер 4623681200:02:002:0048, для ведення особистого селянського господарства в с. Гончари Пустомитівського району Львівської області;

- Свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 25.09.2018 року, реєстраційний №2040, на земельну ділянку площею 0,1398 га, кадастровий номер 4623681200:02:002:0047, для ведення особистого селянського господарства в с. Гончари Пустомитівського району Львівської області;

- Свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 25.09.2018 року, реєстраційний №2044, на земельну ділянку площею 0,5476 га, кадастровий номер 4623681200:06:000:0406, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Винничківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області;

- Свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 25.09.2018 року, реєстраційний №2048, на земельну ділянку площею 0,4098 га, кадастровий номер 4623681200:06:000:0405, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Винничківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області (т. 1 а.с. 73-116).

Згідно із довідкою, виданої Винничківським старостинським округом Давидівської сільської ради об`єднаної територіальної громади Пустомитівського району Львівської області від 29.03.2018 №181, ОСОБА_3 до дня смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1 , була зареєстрована і проживала за адресою АДРЕСА_3 .

Покликаючись на постанову виконавчого комітету Винниківської районної ради депутатів трудящих Львівської області від 17.07.1947 «Про передачу будинків переселенцям з Польщі гр. ОСОБА_3 », позивачка звернулася до приватного нотаріуса Леськів Г.М. про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на житловий будинок АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 9).

Листом від 04.03.2019 № 47/01-16 приватний нотаріус Леськів Г.М. повідомила ОСОБА_1 , що видача свідоцтва про право на спадщину на вказаний житловий будинок буде можливим у випадку подання нею належно оформленого оригіналу правовстановлюючого документу, який підтверджує право власності ОСОБА_3 на нього. Оскільки на момент звернення ОСОБА_1 до нотаріуса такий нею не поданий, видати їй свідоцтво на право на спадщину на вказаний житловий будинок неможливо. Також ОСОБА_1 роз`яснено, що у випадку відсутності у неї необхідних для видачі свідоцтв про право на спадщину правовстановлюючих документів на вказаний житловий будинок, таке питання вирішується у судовому порядку (т. 1 а.с. 19).

19.10.2019 позивачка повторно звернулася до приватного нотаріуса Пустомитівського районного нотаріального округу Леськів Г.М. про видачу свідоцтва на спадщину на житловий будинок АДРЕСА_1 , та в якості правовстановлюючих документів, які посвідчують право власності спадкодавиці ОСОБА_3 на житловий будинок подала приватному нотаріусу Леськів Г.М. копію постанови Виконавчого комітету Винниківської Районної ради депутатів трудящих Львівської області від 17.07.1947 та рішення Давидівської сільської ради від 03.04.2017 №262-6/2017 «Про найменування вулиць та зміну поштових адрес об`єктів нерухомого майна в с. Гончари Пустомитівського району Львівської області» (т. 1 а.с. 18).

При цьому, листом від 12.11.2019 №199/01-16 приватний нотаріус Леськів Г.М. повідомила, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно житловий будинок АДРЕСА_3 належить ОСОБА_5 1/2 частка на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 17.10.2005 Винничківською сільською радою Пустомитівського району Львівської області та ОСОБА_1 1/2 частка на підставі Договору купівлі продажу такої житлового будинку, посвідченого 14.10.2008 приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області Леськів Г.М., за реєстровим № 2841, згідно якого Продавцем була ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та на день своєї смерті не є співвласником вищевказаного житлового будинку. За таких обставин та згідно п. 4.18. глави 10 розділу ІІ порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, нотаріус повідомила, що видати свідоцтво про право на спадщину та/або зареєструвати право власності на житловий будинок на підставі поданої постанови виконавчого комітету Винниківської районної ради Львівської області є неможливо (т. 1 а.с. 15).

Листом від 02.03.2020 ОСОБА_1 втретє звернулася до приватного нотаріуса Леськів Г.М. та, посилаючись на безпідставну відмову приватного нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, просила впродовж трьох днів прийняти з приводу поданої заяви постанову про розгляд даних заяв.

Разом з цим, листом від 04.03.2020 №30/01-16 приватний нотаріус Леськів Г.М. повторно повідомила про неможливість видати свідоцтво на право на спадщину та/або зареєструвати право власності на житловий будинок на підставі поданої позивачкою постанови (т.1 а.с. 17).

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з тим, що приватний нотаріус Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області Леськів Г.М., перевіривши подані ОСОБА_1 документи, якими вона підтверджувала право власності спадкодавиці на житловий будинок АДРЕСА_1 , роз`яснила позивачці її право на вирішення питання спадкування у судовому порядку, у подальшому встановивши, що на момент смерті спадкодавець ОСОБА_3 не була ні власником, ні співвласником вищевказаного житлового будинку, нотаріус вказала, що такий не входить до складу спадкової маси та цей будинок не може бути видане свідоцтво про право на спадщину.

Крім цього, звертаючись до приватного нотаріуса Леськів Г.М. про видачу свідоцтва на право на спадщину на житловий будинок за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , сама позивачка ОСОБА_1 була власником 1/2 частки будинку на підставі договору купівлі продажу від 14.10.2008.

Натомість, звертаючись до суду із позовними вимогами ОСОБА_1 стверджувала, що дії приватного нотаріуса Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області Леськів Г.М. є протиправними та такими, що суперечать законодавству, просила зобов`язати приватного нотаріуса винести постанову про вчинення нотаріальної дії.

18.08.2020 приватний нотаріус Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області Леськів Галина Михайлівна померла, що стверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 , виданим Пустомитівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) 19.08.2020, актовий запис №110 (а.с. 171).

Колегія суддів виходить з того, що предметом судової діяльності у справах про оскарження нотаріальних дій aбo відмови в їх вчиненні є перевірка законності дії нотаріусів або відповідних посадових осіб, які вчиняють нотаріальні дії чи які відмовили в їх вчиненні.

Відповідно достатті 50 Закону України «Про нотаріат»нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Право на звернення до суду з позовом про незаконність нотаріальної дії чи відмови в її вчиненні мають заінтересовані особи (фізичні та юридичні), щодо яких були вчинені нотаріальні дії, або які одержали відмову в їх вчиненні, тобто безпосередньо брали участь у нотаріальному процесі.

Особи, які не брали участі у вчиненні нотаріальних дій, але вважають, що їх права і охоронювані законом інтересам порушені нотаріальною дією, вправі звернутися до судуіз відповідним самостійним позовом про недійсність посвідченого акта, але не до нотаріуса, а до інших суб`єктів спірних матеріальних правовідносин, щодо яких виник спір.

Зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 405/8279/15-ц, провадження № 61-17825св18.

Перевіряючи законність дій нотаріуса, суддя повинен детально вивчити закон, на підставі якого діяв нотаріус чи інша посадова особа, уповноважена на вчинення нотаріальної дії, дослідити всі докази і з`ясувати обставини, що мають значення для справи. Це, у свою чергу, дає суду можливість винести законне й обґрунтоване рішення.

Згідно із підпунктом 4.12 пункту 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012р. за №282/20595, свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів.

Відповідно до 4.13. вказаного Порядку видача свідоцтва про право на спадщину може бути відкладена у разі: витребування нотаріусом відомостей або документів від фізичних або юридичних осіб, при цьому строк, на який може бути відкладено видачу свідоцтва про право на спадщину, не може перевищувати одного місяця; необхідності отримання нотаріусом від заінтересованих осіб згоди на подачу спадкоємцем, який пропустив строк для прийняття спадщини, заяви про прийняття спадщини згідно з вимогами частини другої статті 1272 ЦК України. За обґрунтованою письмовою заявою заінтересованої особи, яка звернулась до суду, та на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження позовної заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом.

Згідно із пунктом 4.14. Порядку при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.

Підпунктом 4.15 пункту 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 р. за №282/20595 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Таким чином, підставами для визнання нотаріальної дії незаконною є невідповідність здійснення такої дії чинному законодавству та порушення процедури здійснення нотаріальної дії.

Враховуючи наведене, колегією суддів жодним чином не заперечується передбаченестаттею 50 Закону України «Про нотаріат»право заінтересованої особи оскаржити до суду в порядку позовного провадження нотаріальну дію. Однак, при такому оскарженні нотаріус буде належним відповідачем у справі, коли у позові йдеться виключно про порушення нотаріусом правил вчинення відповідної нотаріальної дії і при цьому позивачем не порушується питання про захист права відповідно до положень цивільного законодавства, тобто коли у позивача відсутній спір про право з іншою особою, крім нотаріуса.

Якщо при визначенні таким чином предмета позову суд дійде висновку про наявність спору про право цивільне між позивачем та іншою особою (наприклад, другою стороною договору, який фактично оспорюється позивачем), то належним відповідачем у такій справі буде саме ця інша особа, а не нотаріус. Сам же нотаріус може бути залучений судом як третя особа, яка не заявляє вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача. Рішення у такій справі фактично жодним чином не впливає на нотаріуса, оскільки він не в змозі своїми діями або припиненням своїх дій вплинути на поновлення порушеного права позивача.

Відповідного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 26 вересня 2018 року у справі № 367/2847/16-ц, провадження № 61-13640св18.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 липня 2020 року по справі №438/610/14-ц, провадження № 14-577 цс19 виклала висновок, що закріплене устатті 50 Закону України «Про нотаріат»право на оскарження нотаріальної дії може бути реалізоване у тому випадку, якщо звернення з такою вимогою може призвести до відновлення порушеного права або інтересу безвідносно до дослідження правомірності дій інших осіб.

Іншими словами, приватні нотаріуси можуть відповідати за пред`явленими позовними вимогами, за відповідних обставин.

В свою чергу, порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлено Законом України «Про нотаріат» та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказомМіністерства юстиції України 22.02.2012 року № 296/5

Так, відповідно до ст. 30Закону України«Про нотаріат» однією з підстав припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса єсмерть приватного нотаріуса або оголошення його померлим у порядку, встановленому законом.

Ухвалою суду від 26.05.2021 витребувано у Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) копію свідоцтва про смерть ОСОБА_6 серія НОМЕР_2 , виданого Пустомитівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) 19.08.2020 року, та належним чином завірену копію наказу від 25.08.2020 №139/6 «Про припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса Пустомитівського районного нотаріального округу Леськів Галини Михайлівни» (т. 1 а.с. 161, 189).

Як вбачається із відзиву на позовну заяву, який подано представником Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), управлінням припинено нотаріальну діяльність приватного нотаріуса Пустомитівського районного нотаріального округу Леськів Г.М. та анульовано реєстраційне посвідчення про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності, видане управлінням юстиції від 28.12.2004 за № 177. У цьому ж відзиві зазначено, що до повноважень міжрегіональних управлінь юстиції не відноситься здійснення правонаступництва за діяльністю приватних нотаріусів, крім цього держава не несе відповідальності за шкоду, заподіяну неправомірними діями приватного нотаріуса при здійсненні ним нотаріальної діяльності, функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, просив виключити Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Львів) як правонаступника відповідача у даній справі (т. 1 а.с. 180-185).

Крім цього, представник ОСОБА_2 зазначав, що приватний нотаріус Львівського районного нотаріального округу Моісєєва О.Я. не є правонаступником приватного нотаріуса Пустомитівського районного нотаріального округу Леськів Г.М.

Колегія суддів приходить переконання про необхідність встановлення можливості правонаступництва у спірних правовідносинах, оскільки за можливості оскаржувати відповідні нотаріальні дії у судовому порядку, саме це є ключовим для вирішення позовних вимог.

Статтею 55 ЦПК Українипередбачено, що у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

Процесуальне правонаступництво це заміна сторони або третьої особи (правопопередника) іншою особою (правонаступником) у зв`язку з вибуттям із процесу суб`єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього.

Підставою процесуального правонаступництва є наступництво в матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони, зокрема, внаслідок смерті, зі спірних чи встановлених судом правовідносин майнового характеру. При процесуальному правонаступництві всі процесуальні дії, виконані попередником, є обов`язковими для правонаступника.

У позовному провадженні процесуальне правонаступництво відбувається в тих випадках, коли права або обов`язки одного із суб`єктів спірного матеріального правовідношення в силу тих або інших причин переходять до іншої особи, яка не брала участі у цьому процесі.

Отже, процесуальне правонаступництво тісно пов`язане з матеріальним, оскільки процесуальне правонаступництво передбачає перехід суб`єктивного права або обов`язку від однієї особи до іншої в матеріальному праві. При цьому незалежно від підстав матеріального правонаступництва, процесуальне правонаступництво допускається лише після того, як відбудеться заміна в матеріальному правовідношенні.

Так, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ч. 1ст. 1216 ЦК України).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

В свою чергу, статтею 1219 ЦК Українипередбачені права та обов`язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбаченістаттею 608 цього Кодексу.

Таким чином, закон вказує, що до складу спадщини не включаються особисті немайнові права. Безперечною ознакою немайнових прав є невіддільність останніх від особи їхнього носія.

Колегія суддіввиходить зтого,що нотаріатв Україні-це системаорганів іпосадових осіб,на якіпокладено обов`язокпосвідчувати права,а такожфакти,що маютьюридичне значення,та вчинятиінші нотаріальнідії,передбачені цимЗаконом,з метоюнадання їмюридичної вірогідності. Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси) (ст. 1 ЗУ «Про нотаріат»).

Відповідно до ст. 3 цього Закону нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

У цій же статті зазначені вимоги до особи, яка хоче стати нотаріусом.

З наведеного можна дійти висновку, що нотаріальні діяльність це певна професійна діяльність особи, яка санкціонована державою, при цьому виходячи із підстав припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса до яких, зокрема належить смерть приватного нотаріуса або оголошення його померлим у порядку, встановленому законом, колегія суддів приходить переконання про неможливість спадкування жодним із суб`єктів цивільних правовідносин прав нотаріуса, власне як його професійної діяльності.

Іншими словами професійні права та обов`язки, як компетенція приватного нотаріуса нерозривно пов`язані з його особою, тому не можуть спадкуватися, що дає підстави для висновку про те, що спірні правовідносини носять особистий характер, а отже у даному випадку правонаступництво не допускається.

На зазначені обставини суд першої інстанції уваги не звернув, розглядаючи спір про зобов`язання прийняти рішення, до участі у розгляді такого у порядку правонаступництва залучив відповідних осіб, як правонаступників приватного нотаріуса Леськів Г.М., дійшов помилкового висновку про можливість та наявність підстав для розгляду спору по суті.

Статтею 367 ЦПК України визначено межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Зокрема, згідно із ч. 1 цієї статті суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

При цьому, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 367 ЦПК України).

Таким чином, встановивши неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права у спірних правовідносинах, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів приходить переконання про необхідність скасування оскаржуваного рішення навіть за відсутності відповідних доводів апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1ст. 377 ЦПК України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями255та257цьогоКодексу.

Згідно із пунктом 7 частини першоїстатті 255 ЦПК Українисуд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Зважаючи на встановлення апеляційним судом обставин щодо неможливості правонаступництва Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) чи приватного нотаріуса Львівського районного нотаріального округу Моісєєвої О.Я. після смерті померлої приватного нотаріуса Леськів Г.М., провадження у справі необхідно закрити у зв`язку з тим, що спірні правовідносини не допускають правонаступництва (п. 7 ч. 1 ст. 255 ЦПК України).

Окремо колегія суддів звертає увагу на те, що за положеннями статті 129 Конституції України, статті 2 ЦПК України одним із завдань судочинства є розумність строків розгляду справи судом, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 223 Цивільного процесуального кодексу України).

Поряд з цим, висновок суду першої станції з приводу можливості розгляду справи без участі осіб, які не з`явилися, на переконання колегії суддів, є достатньо мотивований.

Будь якої правової оцінки з спірних правовідносин по суті, колегія суддів не надає, з метою уникнення будь якої преюдиції у майбутньому.

В свою чергу, однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ст. 133 ЦПК України).

В свою чергу, порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентуєтьсястаттею 141 ЦПК України.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 13ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відмовивши у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції стягнув на користь відповідачки приватного нотаріуса Моісєєвої О.Я. витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

В свою чергу, за наслідками апеляційного розгляду у даній справі, апеляційний суд не змінював та не ухвалював нового рішення по суті спору, відтак колегія суддів виходить із того, що позивачка ОСОБА_1 не може нести відповідальність у формі покладення на неї обов`язку повернути сплачені витрати на правничу допомогу в порядку розподілу судових витрат, що не позбавляє права відповідачів, на підстав ч. 5 ст. 142 ЦПК, заявити вимоги про компенсацію здійснених ними витрат, пов`язаних з розглядом справи, у випадку доведення обставин щодо необґрунтованих дій позивачки.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 368, 372, п. 4 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 377, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Пустомитівського районногосуду Львівськоїобласті від26травня 2022року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), приватного нотаріуса Львівського районного нотаріального округу Моісєєвої Ольги Ярославівни про зобов`язання прийняти рішення закрити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 09 листопада 2022 року

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

С.М. Копняк