Рішення

від 30.05.2022 по справі 380/1586/22

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/1586/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2022 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП ТОПС» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача:

- від 02.11.2021 року №24138/13-01-07-03 про завищення залишку від`ємного значення декларації за червень 2021 року на суму 13940,00 грн;

- від 24.12.2021 року №28505/13-01-07-03 про застосування штрафу в розмірі 10% на загальну суму 177107,60 грн.

Посилається на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено на підставі акта перевірки від 08.09.2021 року №17500/13-01-07-03/40750713 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП ТОПС» з питань достовірності нарахування від`ємного значення суми, яка приймає участь у бюджетному відшкодуванні ПДВ по декларації з ПДВ за червень 2021 року», висновки якого, на думку позивача, не відповідають дійсності та суперечать вимогам чинного законодавства України. Зокрема, вказав про реальність господарських операцій з придбання товару із контрагентами ТОВ «СОЛАР ТРЕЙД ПЛЮС», ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , що засвідчується наявними у товариства належним чином складеними первинними документами, які були надані податковому органу під час перевірки. Натомість, останній дійшов помилкового висновку про формальність укладених між позивачем та його контрагентами угод і неправомірно нарахував грошові зобов`язання з податку на додану вартість. Зазначив, що висновки відповідача ґрунтуються лише на податковій інформації та звітності контрагентів, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у періоді, що перевірявся. Поряд з тим, вказав, що чинне законодавство не ставить право платника податків на отримання податкових вигод в залежність від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентами, оскільки юридична відповідальність носить індивідуальний характер. На підставі наведеного вважає, що податкові повідомлення-рішення від 02.11.2021 року №24138/13-01-07-03 та від 24.12.2021 року №28505/13-01-07-03 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Просить позов задовольнити повністю.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, суть якого зводиться до наступного. Проведеною Головним управлінням ДПС у Львівській області документальною позаплановою виїзною перевіркою ТОВ «ТОП ТОПС» з питань достовірності нарахування від`ємного значення суми, яка приймає участь у бюджетному відшкодуванні ПДВ по декларації з ПДВ за червень 2021 року, результати якої відображено в акті від 08.09.2021 року №17500/13-01-07-03/40750713, встановлено, що господарські операції з контрагентами ТОВ «СОЛАР ТРЕЙД ПЛЮС», ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 не спричинили настання реальних правових наслідків, з огляду на те, що такі, на думку відповідача, фактично не відбувались та спрямовані лише на отримання податкової вигоди. Зокрема, вказала, що позивачем не надано доказів наявності у контрагентів трудових та матеріальних ресурсів, обладнання, інструменту для здійснення спірних господарських операції та не надано пояснень як налагоджено господарські зв`язки між товариством та його контрагентами, хто персонально брав у цьому участь. При цьому, зазначила, що сама по собі наявність певних засобів та трудових ресурсів, що дозволяють здійснювати перевезення без надання відповідних первинних документів на підтвердження таких обставин, не свідчить про їх дійсне використання в межах оспорюваних господарських операцій. Крім того, вказала, що позивачем не наведено обставин, які унеможливили складання ним необхідних товарно-транспортних накладних чи дорожніх листів у разі дійсного вчинення спірних господарських операцій. Стосовно посилань на індивідуальну відповідальність платника податків зазначила, що у разі нехтування платником податків своїм обов`язком щодо ретельної перевірки наданих йому від продавця первинних документів останній не може претендувати на формування податкового кредиту за таких обставин. Такі ж вимоги висуваються до платника податків і щодо складення ним самостійно відповідних первинних документів. За таких обставин, вважає, що викладені в акті перевірки від 08.09.2021 року №17500/13-01-07-03/40750713 висновки є обґрунтованими, відповідно прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення від 02.11.2021 року №24138/13-01-07-03 та від 24.12.2021 року №28505/13-01-07-03 правомірними і підстав для задоволення позову немає.

Ухвалою судді від 22.02.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 29.03.2022 року залишено без задоволення заперечення відповідача проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті з повідомленням (викликом) учасників справи.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

ТОВ «ТОП ТОПС» (код ЄДРПОУ: 40750713) зареєстроване, як юридична особа, 16.08.2016 року; основним видом економічної діяльності названого підприємства, згідно з відомостями, які містяться у ЄДР, є виробництво фанери, дерев`яних плит і панелей, шпону (16.21).

Відповідно до підп.20.1.4 п.20.1 ст.20, підп.75.1.2 п.75.1 ст.75, підп.78.1.8 п.78.1 ст.78, п.82.12 ст.82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI проведено позапланову документальну виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП ТОПС» (40750713) (далі ТОВ «ТОП ТОПС») з питань достовірності нарахування від`ємного значення суми, яка приймає участь у бюджетному відшкодуванні ПДВ по декларації з ПДВ за червень 2021 року, за результатами якої складено акт від 08.09.2021 року №17500/13-01-07-03/40750713 (далі акт перевірки від 08.09.2021 року).

У висновках цього акта перевірки контролюючий орган зазначив про порушення позивачем п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення з ПДВ у сумі 174946,00 грн, у т.ч.: заявлене до відшкодування з бюджету (дод.3 до декларації з ПДВ за червень 2021 року) в сумі 161006,00 грн та завищення сум від`ємного значення ПДВ, що зараховується до складу наступного податкового звітного періоду (дод.2 до Декларації з ПДВ) 13940,00 грн.

На обґрунтування цих висновків, відповідач, зокрема, зазначив про не підтвердження придбання товарів у ТОВ «СОЛАР ТРЕЙД ПЛЮС», ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 у зв`язку: з відсутністю фізичних, технічних та технологічних можливостей у контрагентів позивача до вчинення задекларованих господарських операцій, а також необхідних матеріалів та устаткування; надані до перевірки ТОВ «ТОП ТОПС» документи не відображають реального руху робіт між учасниками господарської операції, тобто є недостовірними, мають статус формально складених та не підтверджують реальність здійснення господарських операцій.

На підставі акта перевірки від 08.09.2021 року №17500/13-01-07-03/40750713, Головним управлінням ДПС у Львівській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 02.11.2021 року:

- №24137/13-01-07-03 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларованої на рахунок платника у банку, у розмірі 161006,00 грн та застосування 40251,50 грн штрафних санкцій;

- №24138/13-01-07-03 про завищення залишку від`ємного значення декларації за червень 2021 року на суму 13940,00 грн.

ТОВ «ТОП ТОПС» скористалось правом адміністративного оскарження. Так, за наслідком розгляду скарги позивача від 18.11.2021 року Державною фіскальної службою України прийнято рішення від 21.12.2021 року №28582/6/99-00-06-01-05-06, згідно якого скаргу задоволено частково, а саме: скасовано податкове повідомлення від 02.11.2021 року №24137/13-01-07-03 в частині застосування штрафних санкцій у сумі 24150,90 грн, а в іншій частині оскаржувані рішення залишено без змін.

У зв`язку із вищевказаним, 24.12.2021 року відповідачем прийнято нове податкове повідомлення-рішення №28505/13-01-07-03 про застосування штрафу в розмірі 10% на загальну суму 177107,60 грн.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що на переконання позивача, визначений йому відповідачем розмір грошових зобов`язань є надуманим і абсолютно безпідставним, оскільки не ґрунтується ані на первинних документах ТОВ «ТОП ТОПС», ані на документах його бухгалтерського обліку. Вважаючи у зв`язку із цим свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом з метою їх захисту.

Дослідивши долучені до справи письмові докази суд встановив наступні обставини.

Суд встановив, що у періоді, що перевірявся, позивач мав господарські взаємовідносини з наступними контрагентами ТОВ «СОЛАР ТРЕЙД ПЛЮС», ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 .

На підтвердження здійснення господарських операцій із ТОВ «СОЛАР ТРЕЙД ПЛЮС» позивач представив копії наступних документів:

- договір поставки №1 від 08.12.2020 року, згідно п.1 якого постачальник в особі ТОВ «СОЛАР ТРЕЙД РЛЮС» зобов`язується передати у власність покупця в особі ТОВ «ТОП ТОПС» щебеневу та бетонну продукцію в строки та на умовах, передбачених даним договором, а покупець зобов`язується прийняти товар від постачальника та оплатити його в порядку та на умовах, визначених даним договором;

- рахунок на оплату від 13.04.2021 року №21;

- податкову накладну від 16.04.2021 року №103;

- видаткову накладну від 16.04.2021 року №575;

- товарно-транспортні накладні від 16.04.2021 року №Р575, №575/1, №575/2, №575/3 та №575/4;

- платіжні доручення від 16.04.2021 року №7975 та №7976, від 29.04.2021 року №8063;

- договір підряду №12-04/2021 від 12.04.2021 року, згідно п.1 якого підрядник в особі ПП «Промтехімпекс» зобов`язується на свій ризик своїми та залученими силами виконати роботи по улаштуванню бетонної площадки перед виробничо-складськими приміщеннями за адресою: село Колоденці, Кам`янка-Бузький район, Львівська область;

- довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за квітень 2021 року, складена ПП «Промтехімпекс»;

- підсумкова відомість ресурсів по облаштуванню бетонної площадки перед виробничо-складськими приміщеннями за адресою: село Колоденці, Кам`янка-Бузький район, Львівська область за квітень 2021 року;

- відомість витрачених ресурсів витрат замовника по облаштуванню бетонної площадки перед виробничо-складськими приміщеннями за адресою: село Колоденці, Кам`янка-Бузький район, Львівська область за квітень 2021 року;

- акт приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2021 року;

- рахунки-фактури, виписані ПП «Промтехімпекс», №210414-001 від 14.04.2021 року, №210428-001 від 28.04.2021 року.

На підтвердження здійснення господарських операцій з ФОП ОСОБА_1 позивач представив копії наступних документів:

- договір купівлі-продажу №03/30 від 30.03.2021 року, згідно п.1 якого продавець в особі ФОП ОСОБА_1 продає, а покупець в особі ТОВ «ТОП ТОПС» купує пиломатеріали (дубові) та інше, кількість, порода, упаковка, розмір, інші характеристики партій, ціна, терміни. Умови поставки та інше узгоджуються уповноваженими особами сторін шляхом усних переговорів або складанням додаткової угоди до договору;

- податкову накладну від 14.06.2021 року №1;

- видаткову накладну від 14.06.2021 року №8-д;

- товарно-транспортну накладну від 14.06.2021 року №14-ч та відомість про вантаж;

- рахунок-фактуру від 14.06.2021 року №8-д;

- платіжне доручення від 18.06.2021 року №8394.

На підтвердження здійснення господарських операцій з ФОП ОСОБА_2 позивач представив копії наступних документів:

- контракт №1 від 01.01.2020 року, згідно п.1 якого постачальник в особі ФОП ОСОБА_2 постачає, а покупець в особі ТОВ «ТОП ТОПС» приймає та оплачує пиломатеріали породи дуб в асортименті, кількості відповідно з додатками до цього контракту, що є невід`ємною його частиною;

- податкові накладні від 19.03.2021 року №7, від 26.04.2021 року №8, від 07.06.2021 року №13;

- видаткові накладну від 24.04.2021 року №12, від 08.07.2021 року №15;

- товарно-транспортну накладну від 24.04.2021 року №Р12 та відомість про вантаж, від 08.07.2021 року №Р15 та відомість про вантаж;

- рахунки на оплату від 19.03.2021 року №5, від 24.04.2021 року №7;

- платіжні доручення від 19.03.2021 року №7774, від 26.04.2021 року №8033, від 07.06.2021 року №8301.

На підтвердження здійснення господарських операцій з ФОП ОСОБА_3 позивач представив копії наступних документів:

- контракт №09/04 від 09.04.2019 року, згідно п.1 якого постачальник в особі ФОП ОСОБА_3 постачає, а покупець в особі ТОВ «ТОП ТОПС» приймає та оплачує пиломатеріали породи дуб в асортименті, кількості відповідно з додатками до цього контракту, що є невід`ємною його частиною;

- податкові накладні від 05.04.2021 року №10 та №51

- товарно-транспортна накладна від 05.04.2021 року №10 та відомість про вантаж;

- рахунки від 05.04.2021 року №10;

- платіжне доручення від 09.04.2021 року №7924.

Даючи оцінку вказаним документам, суд враховує таке.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України). Так, згідно з п.44.1 цієї статті, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16.07.1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996-XIV).

Відповідно до ст.1 Закону №996-XIV, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За змістом цієї норми обов`язковими для первинного документу є такі ознаки: він має містити відомості про господарську операцію; він підтверджує (фіксує) факт операції.

У свою чергу, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (ст.1 цього ж Закону).

Згідно із ч.ч.1 та 2 ст.9 Закону №996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

При цьому, договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до наведеного визначення господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Підпунктом 14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України встановлено, що податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Податкового кодексу.

Згідно з підп.«а» п.198.1 ст.198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 Податкового кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій. Сума податку для включення до податкового кредиту повинна бути підтверджена податковою накладною, виписаною постачальником на операцію з постачання товару (послуг) і зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником ПДВ при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку. Це відповідає і вимогам статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України щодо достовірності доказів.

Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми) як принцип бухгалтерського обліку, що закріплений в ст.4 Закону №996-XIV, так само характеризує і податковий облік.

Надання контролюючому органу належним чином оформлених документів, передбачених правовими нормами, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо контролюючий орган не встановив і не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні, суперечливі або ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема про наявність таких обставин, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, господарської діяльності у зв`язку з відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку.

Згідно зі ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.ч.1, 3, 4 ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України).

Як видно з матеріалів справи, предметом досліджень під час перевірки були фінансово-господарські відносини позивача з контрагентами ТОВ «СОЛАР ТРЕЙД ПЛЮС», ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 за червень 2021 року.

Доводячи відсутність реального змісту операцій між позивачем і ТОВ «СОЛАР ТРЕЙД ПЛЮС», ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , контролюючий орган посилався, зокрема на те, що під час перевірки у позивача не було частини первинних документів (зокрема, документів щодо походження товару). Спростовуючи такі доводи відповідача, позивач вказує, що зазначені документи не є документами первинного бухгалтерського обліку, які підтверджують обставини придбання товару.

Суд враховує, що, дійсно, наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо інші дані свідчать про зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю. Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій, зокрема у постанові від 12.06.2018 року у справі №825/3419/14.

Абзацом 1 п.44.6 ст.44 ПК України встановлено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Відповідно до частини першої п.85.2 ст.85 ПК України, платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Ці норми ПК України кореспондуються із нормою ч.2 ст.74 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наведені норми вимагають наявність документів на час складення податкової звітності, встановлюють правило щодо надання платником податків документів для перевірки, а також юридичний наслідок недотримання цього правила виключення факту наявності документів на час складення податкової звітності. Вони є складовою механізму правового регулювання податкового обліку і не входить в будь-яку конкуренцію з процесуальними нормами, якими встановлені правила доказування в адміністративному судочинстві.

Отже, платник податків не може посилатися в судовому процесі на підтвердження показників, які відображені ним у податковій звітності, на документи, які не були надані під час перевірки. Винятком є випадки виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами та іншими компетентними органами.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 06.08.2019 року у справі №160/8441/18.

Щодо взаємовідносин із ТОВ «СОЛАР ТРЕЙД ПЛЮС» податковий орган встановив, що між позивачем та вказаним товариством укладено договір поставки №1 від 08.12.2020 року про передачу щебеневої та бетонної продукції. Втім, сертифікати походження цього товару до перевірки не представлені.

У поданих товарно-транспортних накладних зазначено як пункт відвантаження вул.Шевченка, 186А у м.Львові, проте за даною адресою ТОВ «СОЛАР ТРЕЙД ПЛЮС» не задекларовано об`єкти оподаткування. Тобто, місце відвантаження не відповідає юридичній адресі контрагента. Разом з тим, у ЄРПН відсутнє придбання послуг оренди земельних ділянок чи нежитлових приміщень.

Згідно даних сервісних центрів МВС (по держаних номерних знаках автомобілів, які зазначені в товарно-транспортній накладній від 16.04.2021 року №Р575/1) встановлено, за даним номерним знаком зареєстрований автомобіль NISSAN X-TRAIL. Натомість у товарно-транспортній накладній від 16.04.2021 року №Р575/1 зазначено автомобіль AUDI A6, НОМЕР_1 , власник - фізична особа, м.Київ, Деснянський район.

Крім того, як видно з представлених товарно-транспортних накладних на перевезення бетону, вказані транспортні засоби - тягачі MAN, DAF без зазначення номерів причепів, що, на думку суду, не може підтверджувати реальне транспортування товарів.

Також, відсутнє придбання паливно-мастильних матеріалів необхідних для транспортування бетону та не підтверджено придбання води, необхідної для виготовлення бетону.

Згідно податкової звітності ТОВ «СОЛАР ТРЕЙД ПЛЮС» неможливо встановити наявність основних засобів, складських та виробничих приміщень, виробничого обладнання, транспортних засобів та інших необхідних умов для здійснення основного виду діяльності.

Щодо взаємовідносин із ФОП ОСОБА_1 , то податковий орган встановив, що останній не декларує послуг по отриманню послуг по оренді чи придбанню основних засобів, інформація про оренду чи проведення господарської діяльності відсутня.

Щодо взаємовідносин із ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 , то згідно наявних товарно-транспортних накладних місце відвантаження АДРЕСА_1 . Дане місце зазначено у поданому звіті 20 ОПП відомості про об`єкти оподаткування: задекларовано комплекс будівель та споруд, однак податковим органом встановлено, що ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 не декларують послуги по отриманню послуг оренди чи придбання основних засобів, інформація про оренду чи проведення господарської діяльності відсутня.

Також, суд враховує, що позивачем не надано сертифікати якості товарно-матеріальних цінностей, зазначених у первинних документах, документів на оприбуткування товарно-матеріальних цінностей, їх рух у ланцюгу постачання. Неможливо встановити й походження товарно-матеріальних цінностей (виробника) та їх якісні характеристики.

Так, згідно із ч.1 ст.1 Закону України від 15.01.2015 року №124-VIII «Про технічні регламенти та оцінку відповідності» (далі - Закон №124-VIII), сертифікація - підтвердження відповідності третьою стороною (особою, яка є незалежною від особи, що надає об`єкт оцінки відповідності, та від особи, що заінтересована в такому об`єкті як споживач чи користувач), яке стосується продукції, процесів, послуг, систем або персоналу.

Водночас, відповідно до ст.662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості, тощо), що стосуються товару і підлягають передачі разом з товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно із ч.4 ст.180 Господарського кодексу України, умови про предмет господарському договорі повинні визначати вимоги до якості продукції, з додержанню, умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів.

Отже, законодавством передбачений обов`язок відповідальних службових осіб покупця бути обізнаними про дійсне джерело походження товарів, що придбаваються для їх послідуючої реалізації (кінцевому одержувачу, на експорт), чи в якості сировини для виробництва готової (побічної (супутньої)) продукції.

При цьому, аргументи позивача щодо реалізації спірного товару не можуть слугувати доказом отримання - придбання товару від контрагентів ТОВ «СОЛАР ТРЕЙД ПЛЮС», ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 .

Суд звертає увагу, що позивач в ході розгляду справи не зміг пояснити як налагоджено господарські зв`язки між товариством та його контрагентами, хто персонально брав у цьому участь.

Як під час перевірки, так і під час розгляду справи, не встановлено наявності у контрагентів достатніх трудових та інших ресурсів для здійснення спірних операцій. Не встановлено й обставин залучення контрагентами інших осіб для забезпечення виконання взятих на себе зобов`язань.

Крім того, жодних інших документів, аніж ті, що подані з позовною заявою, позивач на пропозицію суду так і не подав.

Стосовно посилань позивача на індивідуальну відповідальність платника податків суд зазначає, що у разі нехтування платником податків своїм обов`язком щодо ретельної перевірки наданих йому від продавця первинних документів останній не може претендувати на формування податкового кредиту за таких обставин. Такі ж вимоги висуваються до платника податків і щодо складення ним самостійно відповідних первинних документів.

В контексті конкретних обставин цієї справи та зумовленого ними нормативного регулювання правовідносин, що склалися між їх суб`єктами, суд вважає, що наведені Головним управлінням ДПС у Львівській області доводи об`єктивно ставлять під сумнів достовірність первинних документів щодо отримання позивачем товарів саме від ТОВ «СОЛАР ТРЕЙД ПЛЮС», ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 .

А тому, суд приходить висновку, що надані позивачем під час перевірки та впродовж розгляду справи первинні документи не підтверджують реальність операцій, які зумовлюють зміни в структурі активів, зобов`язань та власного капіталу суб`єкта господарювання (позивача). Вказане у сукупності свідчить про відсутність у позивача підстав для формування податкового кредиту з ПДВ за результатами оформлення вищезгаданих операцій.

Беручи до уваги досліджені в судовому засіданні докази та встановлені на їх підставі обставини справи, суд вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача від 02.11.2021 року №24138/13-01-07-03 та від 24.12.2021 року №28505/13-01-07-03 є такими, що прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Податковим кодексом України. Обставини, на які посилається позивач, не можуть вважатися підставами для їх скасування.

Згідно з ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний довести правомірність свого рішення, дій чи бездіяльності.

Поряд з тим, відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує. Наведене випливає зі змісту ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Докази, подані позивачем, переконують у безпідставності позовних вимог. Натомість, відповідач виконав покладений на нього ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок, а саме довів правомірність своїх дій та рішень, чим спростував твердження позивача про порушення його прав та інтересів.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є необґрунтованими, а тому у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП ТОПС до Головного управління ДПС у Львівській про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень слід відмовити повністю.

Щодо судового збору, то відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки у задоволенні позову відмовлено, сплачений позивачем судовий збір поверненню не підлягає.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262, 291, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

у задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський оружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст судового рішення буде складено до 06.06.2022 року.

Суддя Ланкевич А.З.

Оригінал повного тексту судового рішення складено в одному примірнику 06.06.2022 року.