Постанова

від 05.10.2022 по справі 380/1586/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/1586/22 пров. № А/857/10598/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого суддіШавеля Р.М.,

суддівМатковської З.М. та Хобор Р.Б.,

з участю секретаря судового засідання - Дутки І.Р.,

а також сторін (їх представників):

від позивача Андріяш Г.П., Чубінський В.М.,

Золотарьова М.К.;

від відповідача - Кухар Н.М.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Топ Топс» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.05.2022р. в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Топ Топс» до Головного управління ДПС у Львівській обл. про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень щодо зменшення від`ємного значення податку на додану вартість та бюджетного відшкодування з цього податку (суддя суду І інстанції: Ланкевич А.З., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 31.05.2022р., м.Львів; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 06.06.2022р.),-

В С Т А Н О В И В:

13.01.2022р. (згідно з квитанцією органу поштового зв`язку, розміщеній на конверті) позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Топ Топс» (надалі позивач, ТзОВ «Топ Топс», платник податків, суб`єкт господарювання) звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати винесені Головним управлінням ДПС у Львівській обл. (надалі відповідач, ГУ ДПС у Львівській обл., податковий орган) наступні податкові повідомлення-рішення:

№ 24138/13-01-07-03 від 02.11.2021р. про зменшення залишку від`ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, по декларації за червень 2021 року на суму 13940 грн.;

№ 28505/13-01-07-03 від 24.12.2021р. про завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість /ПДВ/ в розмірі 161006 грн. за червень 2021 року та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 16100 грн. 60 коп.;

судові витрати стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача (Т.1, а.с.1-13, 128).

Відповідно до ухвали суду від 22.02.2022р. розгляд справи проведено судом першої інстанції в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (Т.1, а.с.163-165).

Згідно ухвали суду від 29.03.2022р. розгляд справи вирішено проводити із викликом учасників справи в судове засідання (Т.1, а.с.181-182).

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31.05.2022р. у задоволенні заявленого позову відмовлено (Т.1, а.с.213-222).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив позивач ТзОВ «Топ Топс», який покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що у своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить апеляційний суд скасувати рішення суду першої інстанції та винести нову постанову, якою заявлений позов задовольнити (Т.1, а.с.226-243).

В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що господарські операції з ТзОВ «Солар Трейд Плюс», Фізичними особами-підприємцями /ФОП/ ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 носили реальний характер, а їх фактичне проведення стверджується наданими позивачем первинними документами.

Обов`язок доведення правомірності винесення податкових повідомлень-рішень покладається на відповідача. Крім того, наявність сумнівів у податкового органу щодо нереальності господарських операцій не можуть трактуватись на користь відповідача та встановлювати недобросовісність платника податків. Встановлення факту нереальності господарських операцій з метою отримання податкової вигоди має ґрунтуватись не на наявності сумніву у податкового органу, а на сукупності доказів, досліджених судом, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника податку на отримання такої вигоди.

Чинне законодавство не передбачає обов`язку при веденні податкового обліку з ПДВ надавати докази наявності у контрагентів трудових та матеріальних ресурсів, обладнання, інструменту для здійснення господарських операції. У свою чергу, факт поставки товарів підтверджується наданими до матеріалів справи первинними документами, які містять для цілей оподаткування всі відомості про зміст та обсяг спірних операцій.

Також сертифікати походження товарів не є документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій, тобто не є первинними документами, на підставі яких формуються показники податкової звітності, а їх відсутність не може однозначно свідчити про відсутність факту постачання товару. Документи на перевезення товарно-матеріальних цінностей з наслідками формування ПДВ не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі - продажу чи поставки (достатньо самих видаткових накладних), вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами перевезення.

На платників податків не покладено законом вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей щодо повноти сплати ними податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників у ланцюгу), перевіряти додержання чи порушення ними законодавчих приписів, а також наявність у цих контрагентів умов для належного здійснення господарської діяльності, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податків від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, а також від господарських та виробничих можливостей контрагента.

Сумнівність господарських операцій позивача обґрунтована податковим органом та судом виключно інформацією, викладеною в інформаційних базах даних податкового органу, а також суб`єктивними припущеннями, а тому не може слугувати підтвердженням нереальності господарських операцій, оскільки така інформація містить лише загальну оцінку господарської діяльності контрагентів позивача та їх постачальників (покупців), без оцінки їх спільної діяльності, зокрема, щодо реальності здійснення досліджуваних господарських операцій.

Відповідачем ГУ ДПС у Львівській обл. скеровано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її безпідставною, необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального законодавства, ухвалив законне і справедливе судове рішення, що відповідає усталеній судовій практиці по аналогічній категорії справ (Т.2, а.с.6-9).

Заслухавши суддю-доповідача, представників позивача на підтримання поданої скарги, заперечення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено під час судового розгляду, позивач ТзОВ «Топ Топс» (код ЄДРПОУ 40750713) зареєстровано як юридична особа 16.08.2016р.; основним видом економічної діяльності підприємства згідно з відомостями, які містяться у Єдиному державному реєстрі, є виробництво фанери, дерев`яних плит і панелей, шпону (код 16.21).

Відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.8 п.78.1 ст.78, п.82.12 ст.82 Податкового кодексу /ПК/ України проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТзОВ «Топ Топс» з питань достовірності нарахування від`ємного значення суми, яка приймає участь у бюджетному відшкодуванні ПДВ по декларації з ПДВ за червень 2021 року, за результатами якої складено Акт перевірки № 17500/13-01-07-03/40750713 від 08.09.2021р. (Т.1, а.с.15-34).

За результатами проведеної перевірки відповідач встановив порушення позивачем вимог п.п.198.1, 198.2, 198.3 ст.198 ПК України, в результаті чого завищено від`ємне значення з ПДВ у сумі 174946 грн., у т.ч.: заявлено до відшкодування з бюджету (дод.3 до декларації з ПДВ за червень 2021 року) в сумі 161006 грн. та завищено суми від`ємного значення ПДВ, що зараховується до складу наступного податкового звітного періоду (дод.2 до Декларації з ПДВ), в розмірі 13940 грн.

На обґрунтування цих висновків відповідач, зокрема, зазначив про непідтвердження придбання товарів у ТзОВ «Солар Трейд Плюс», ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 у зв`язку із відсутністю фізичних, технічних та технологічних можливостей у цих контрагентів позивача для вчинення задекларованих господарських операцій, а також необхідних матеріалів та устаткування. Надані до перевірки ТзОВ «Топ Топс» документи не відображають реального руху робіт між учасниками господарської операції, тобто, є недостовірними, мають статус формально складених та не підтверджують реальність здійснення господарських операцій.

На підставі Акту перевірки відповідачем прийнято 02.11.2021р. наступні податкові повідомлення-рішення:

№ 24137/13-01-07-03 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ, задекларованої на рахунок платника у банку, у розмірі 161006 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 40251 грн. 50 коп.;

№ 24138/13-01-07-03 про зменшення залишку від`ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, по декларації за червень 2021 року на суму 13940 грн. (Т.1, а.с.59-61).

Платник податків скористався правом адміністративного оскарження; за наслідками розгляду скарги позивача від 18.11.2021р. ДПС України прийнято рішення № 28582/6/99-00-06-01-05-06 від 21.12.2021р., згідно якого скаргу задоволено частково; скасовано податкове повідомлення № 24137/13-01-07-03 від 02.11.2021р. в частині застосування штрафних санкцій (25 % згідно п.п.123.2, 123.3 ст.123 ПК України) в сумі 24150 грн. 90 коп. (в акті перевірки та в ППР не зазначено про умисні або повторні діяння зі сторони позивача), а в іншій частині оскаржувані рішення залишено без змін (Т.1, а.с.49-55).

У зв`язку із вищевикладеним 24.12.2021р. відповідачем прийнято нове податкове повідомлення-рішення № 28505/13-01-07-03 про завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 161006 грн. за червень 2021 року та застосування штрафних (фінансових) санкцій (10 %) в сумі 16100 грн. 60 коп. (Т.1, а.с.56-58).

Вирішуючи наведений спір та відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що представлені первинні документи, які стосуються господарських операцій позивача з контрагентами ТзОВ «Солар Трейд Плюс», ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 містять недоліки, що мають істотне значення для кваліфікації останніх як фіктивних (нереальних) операцій.

Зокрема, вказаними контрагентами не надані сертифікати про походження товарів, товарно-транспортна документація не визначає реальні місця навантаження, містить відомості про несправжні транспортні засоби або взагалі не зазначає реквізитів автомобілів.

За цими контрагентами не обліковуються достатні матеріальні та трудові ресурси для виконання прийнятих на себе договірних зобов`язань перед позивачем; докази залучення інших осіб для здійснення таких операцій є відсутніми.

Також суд звернув увагу на те, що позивач в під час судового розгляду не зміг пояснити, як налагоджені господарські зв`язки між товариством та його контрагентами, хто персонально брав у цьому участь.

В разі нехтування платником податків своїм обов`язком щодо ретельної перевірки наданих йому від продавців первинних документів останній не може претендувати на формування податкового кредиту за таких обставин.

В контексті конкретних обставин суд дійшов висновку про те, що наведені відповідачем доводи об`єктивно ставлять під сумнів достовірність первинних документів щодо отримання позивачем товарів саме від ТзОВ «Солар Трейд Плюс», ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 .

Зазначені обставини свідчать про відсутність у позивача підстав для формування податкового кредиту з ПДВ за результатами оформлення вищезгаданих операцій.

Між тим, наведені висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає такими, що не відповідають фактичним обставинам справи і суперечать нормам чинного законодавства, з наступних причин.

Предметом доказування у розглядуваній справі є дослідження обставин про те, чи не були дії позивача спрямовані на безпідставне одержання коштів із державного бюджету, чи мали операції із придбання товарів та послуг реальний характер, яким чином придбавалися товари і надавалися послуги, а також дійсна можливість здійснення таких операцій.

При цьому, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

* неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

* відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

* облік для цілей оподаткування лише тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

* здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

* відсутність первинних документів обліку.

Підпунктом 44.1 ст.44 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За вимогами ст.9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Варто зауважити, що якщо до моменту укладання договорів між позивачем та його контрагентами Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» містив визначення первинного документа як документа, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, то з введенням в дію 03.01.2017р. Закону України № 1724-VIII від 03.11.2016р. «Про внесення змін до деяких законів України щодо усунення адміністративних бар`єрів для експорту послуг» первинний документ лише містить відомості про господарську операцію, однак не підтверджує її.

Відтак підтвердженням господарської операції виходячи з визначення Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є саме рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, натомість первинна документація є відображенням такої операції.

Отже, будь-який документ, виданий від імені суб`єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі ст.44 ПК України та ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтверджує дані податкового обліку суб`єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Водночас інший платник податків під час використання такого документа у своєму податковому обліку повинен діяти розумно, добросовісно та з належною обачністю, а також не мати достатніх підстав для сумніву в достовірності даних, внесених до відповідного документа своїм контрагентом, у тому числі стосовно даних щодо можливих дефектів правового статусу такого контрагента, а також щодо підпису та інших засобів ідентифікації представників контрагента, які брали участь у господарській операції.

Підпунктом 14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що господарська діяльність це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п.198.1 ст.198 наведеного Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст.198 наведеного Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податків договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податків договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Таким чином, господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційного з`ясування обставин справи в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого на час вирішення спору ст.74 КАС України, частиною другої якої передбачено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У даній справі в основу складу податкових правопорушень покладені взаємовідносини позивача з його контрагентами.

Враховуючи положення Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також приведені норми податкового законодавства, колегія суддів зазначає, що податковий кредит для цілей визначення об`єкту оподаткування ПДВ має бути фактично підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій.

Право на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту виникає у разі здійснення господарських операцій, підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та інші первинними документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Доведеність податкового правопорушення полягає у комплексному дослідженні усіх складових господарських операцій.

Звідси, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

В аспекті наведеного колегія суддів враховує, що наявними матеріалами справи не підтверджуються висновки податкового органу про відсутність реального здійснення господарських операцій, з огляду на наступне.

08.12.2020р. між позивачем (покупець) та ТзОВ «Солар Трейд Плюс» (постачальник) укладено договір поставки № 1, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця щебеневу та бетонну продукцію в строки та на умовах, передбачених даним договором, а покупець зобов`язується прийняти товар від постачальника та оплатити його в порядку та на умовах, визначених цим договором (Т.1, а.с.62-65).

Для здійснення оплати постачальником було виставлено позивачу рахунок на оплату № 21 від 13.04.2021р. на суму 344000 грн. 64 коп., в т.ч. ПДВ (Т.1, а.с.73).

Оплата товару проведена позивачем шляхом безготівкового перерахунку коштів на банківський рахунок постачальника, що стверджується платіжним дорученням № 7975 від 16.04.2021р. на суму 344000 грн. 64 коп. (Т.1, а.с.74).

Поставка товару бетону С20/25 (В25) М350 Р3 W8 в об`ємі 160 куб.м - оформлена видатковою накладною № 575 від 16.04.2021р., при цьому загальна вартість поставленого товару склала 344000 грн. 64 коп., в т.ч. ПДВ (Т.1, а.с.67).

За правилами першої події постачальником складено і зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних /ЄРПН/ податкову накладну № 103 від 16.04.2021р. (Т.1, а.с.66).

Транспортування товару засвідчується товарно-транспортними накладними /ТТН/ №№ Р575 (об`єм 32 куб.м), Р575/1 (об`єм 32 куб.м), Р575/2(об`єм 32 куб.м), Р575/3 (об`єм 32 куб.м) та Р575/4 (об`єм 32 куб.м), відповідно до яких пункт навантаження: м.Львів, вул.Шевченка, 186а, пункт розвантаження: с.Колоденці, вул.Івана Франка, 11а (Т.1, а.с.68-72).

Згідно листа ТзОВ «Солал Трейд Плюс» № 01 від 06.09.2021р. відвантаження продукції на адресу позивача здійснювалося наступними автомобілями: д.н.з. НОМЕР_1 (на сьогодні НОМЕР_2 через зміну власника), марка HOWO; д.н.з. НОМЕР_3 , марка MAN; д.н.з. НОМЕР_4 , марка MAN; д.н.з. НОМЕР_5 , марка MAN; д.н.з. НОМЕР_6 , марка DAF (Т.1, а.с.75).

Придбаний бетон використаний позивачем для облаштування бетонної площадки перед виробничо-складськими приміщеннями за адресою: Львівська обл., Кам`янка-Бузький район, с.Колоденці відповідно до договору підряду № 12-04/2021 від 12.04.2021р., укладеним з підрядником ПП «Промтехімпекс» (Т.1, а.с.76-79).

За умовами цього договору підрядник використав матеріали замовника ТзОВ «Топ Топс»; згідно Акту приймання виконаних будівельних робіт, підсумкової відомості ресурсів та відомості витрачених ресурсів витрат замовника по об`єкту: улаштування бетонної площадки перед виробничо-складськими приміщеннями за адресою: Львівська обл., Кам`янка-Бузький район, с.Колоденці, за квітень 2021 року, останнім використані матеріали замовника - бетон у кількості 160 куб.м на суму 288667 грн. 20 коп. (без ПДВ) (Т.1, а.с.82-84).

Оплата позивачем виконання підрядних робіт стверджується рахунками-фактурами № 210414-001 від 14.04.2021р., № 210428-001 від 28.04.2021р., платіжними дорученнями № 7976 від 16.04.2021р. на суму 333000 грн., в т.ч. ПДВ, № 8063 від 29.04.2021р. на суму 155100 грн., в т.ч. ПДВ (Т.1, а.с.88-89, 90-91).

30.03.2021р. між позивачем (покупець) та ФОП ОСОБА_1 (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 03/30, згідно пункту 1 якого продавець продає, а покупець придбаває пиломатеріали (дубові) та інше, кількість, порода, упаковка, розмір, інші характеристики партій, ціна, терміни. Умови поставки та інше узгоджуються уповноваженими особами сторін шляхом усних переговорів або складанням додаткової угоди до договору (Т.1, а.с.92-93).

Поставка товару заготовка дубова в об`ємі 18,57 куб.м - оформлена видатковою накладною № 8-д від 14.06.2021р., при цьому загальна вартість поставленого товару склала 197000 грн., в т.ч. ПДВ (Т.1, а.с.67).

Для здійснення оплати продавцем виставлено позивачу рахунок-фактуру № 8-д від 14.06.2021р. на суму 197000 грн., в т.ч. ПДВ (Т.1, а.с.98).

Оплата товару проведена позивачем шляхом безготівкового перерахунку коштів на банківський рахунок постачальника, що стверджується платіжним дорученням № 8394 від 18.06.2021р. на суму 197000 грн. (Т.1, а.с.99).

Поставка товару заготовка дубова в об`ємі 18,57 куб.м - оформлена видатковою накладною № 8-д від 14.06.2021р., при цьому загальна вартість поставленого товару склала 197000 грн. (Т.1, а.с.95).

За правилами першої події продавцем складено і зареєстровано в ЄРПН податкову накладну № 1 від 14.06.2021р. (Т.1, а.с.94).

Транспортування товару засвідчується ТТН № 14-ч від 14.06.2021р. (18,570 куб.м, пакетів 25), відповідно до якої пункт навантаження: Вінницька обл., Тульчинський район, с.Нестерварка, пункт розвантаження: с.Колоденці Кам`янка-Бузького району (Т.1, а.с.96-97).

01.01.2020р. між позивачем (покупець) та ФОП ОСОБА_2 (постачальник) укладено контракт № 1, згідно з умовами п.1 якого постачальник постачає, а покупець приймає та оплачує пиломатеріали породи дуб в асортименті, кількості відповідно з додатками до цього контракту, що є невід`ємною його частиною (Т.1, а.с.100-102).

Для здійснення оплати продавцем виставлено позивачу рахунки-фактури № 5 від 19.03.2021р. на суму 79560 грн., в т.ч. ПДВ (Т.1, а.с.108) та № 7 від 24.04.2021р. на суму 138367 грн. 20 коп., в т.ч. ПДВ (Т.1, а.с.109).

Оплата товару проведена позивачем шляхом безготівкового перерахунку коштів на банківський рахунок постачальника, що стверджується платіжними дорученнями № 7774 від 19.03.2021р. на суму 79560 грн. (Т.1, а.с.110) та № 8033 від 26.04.2021р. на суму 138366 грн. 91 коп. (Т.1, а.с.111).

За правилами першої події постачальником складено і зареєстровано в ЄРПН податкові накладні № 7 від 19.03.2021р. (Т.1, а.с.104) та № 8 від 26.04.2021р. (Т.1, а.с.103).

Поставка товару пиломатеріали обрізні в об`ємі 20,75 куб.м - оформлена видатковою накладною № 12 від 24.04.2021р., при цьому загальна вартість поставленого товару склала 217927 грн. 20 коп., в т.ч. ПДВ (Т.1, а.с.105).

Транспортування товару засвідчується ТТН № Р12 від 24.04.2021р. (20,750 куб.м), відповідно до якої пункт навантаження: Київська обл., Бориспільський район, с.Щасливе, пункт розвантаження: с.Колоденці Кам`янка-Бузького району (Т.1, а.с.106-107).

В обревізованому періоді на підставі рахунку-фактури № 10 від 07.06.2021р. позивачем проведено на користь постачальника ФОП ОСОБА_2 попередню оплату в розмірі 83640 грн., що стверджується платіжним дорученням № 8301 від 07.06.2021р. (Т.1, а.с.116).

За правилами першої події продавцем складено і зареєстровано в ЄРПН податкову накладну № 13 від 07.06.2021р. на загальну суму 83640 грн., в т.ч. ПДВ 13940 грн. (Т.1, а.с.112).

09.04.2019р. між позивачем (покупець) та ФОП ОСОБА_3 (постачальник) укладено контракт № 09/04, згідно з умовами п.1 якого постачальник постачає, а покупець приймає та оплачує пиломатеріали породи дуб в асортименті, кількості відповідно з додатками до цього контракту, що є невід`ємною його частиною (Т.1, а.с.117-119).

Для здійснення оплати продавцем було виставлено позивачу рахунок № 10 від 05.04.2021р. на суму 207111 грн. 52 коп., в т.ч. ПДВ (Т.1, а.с.124).

Оплата товару проведена позивачем шляхом безготівкового перерахунку коштів на банківський рахунок постачальника, що стверджується платіжним дорученням № 7924 від 09.04.2021р. на суму 207111 грн. 52 коп. (Т.1, а.с.110).

За правилами першої події постачальником складено і зареєстровано в ЄРПН податкову накладну № 51 від 05.04.2021р. (Т.1, а.с.121).

Поставка товару пиломатеріали обрізні ясеневий в об`ємі 19,452 куб.м - оформлена накладною № 10 від 05.04.2021р., при цьому загальна вартість поставленого товару склала 207111 грн. 52 коп., в т.ч. ПДВ (Т.1, а.с.120).

Транспортування товару засвідчується ТТН № 10 від 05.04.2021р. (19,452 куб.м), відповідно до якої пункт навантаження: Вінницька обл., Бершадський район, с.Маньківка, пункт розвантаження: с.Колоденці Кам`янка-Бузького району (Т.1, а.с.122-123).

Господарські операції з вказаними контрагентами відображені позивачем у складі податкового кредиту по ПДВ за обревізований період червень 2021 року.

Предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення господарських операцій (поставки товарів) між позивачем та його контрагентами - ТзОВ «Солар Трейд Плюс», ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 , а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

Укладені договори поставки з контрагентами безпосередньо пов`язані з основним видом господарської діяльності позивача - виробництво фанери, дерев`яних плит і панелей, шпону (код 16.21).

В обревізованому періоді позивач здійснював господарську діяльність з експорту панелів для мебелі із дуба (клеєної деревини), виготовленої із дерев`яних рейок, склеєних шляхом пресування з використанням клею, пиломатеріалів необрізних породи сорт 1-3, дошок пилених, не струганих, не шліфованих, без торцевих з`єднань, панелів для мебелі із ясеня (клеєної деревини), виготовленої із дерев`яних рейок, склеєної шляхом пресування з використанням клею, що становить 100 % від загального обсягу реалізації (Т.1, а.с.18).

Наявні у матеріалах справи документи, якими оформлені спірні господарські операції з постачання товарів позивачу його контрагентами відповідають вимогам закону до первинних документів, належно фіксують факти здійснення господарських операцій, які відображені в бухгалтерському та податковому обліку платника податків. Придбані товари в межах господарської діяльності позивача постачальникам оплачені.

Також колегія суддів враховує, що на момент здійснення господарських операцій позивача з ТзОВ «Солар Трейд Плюс», ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 останні не були визнані банкрутами, знаходились в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, та були зареєстровані платниками ПДВ. Відтак, вказані суб`єкти господарювання не мали дефектів у своєму правовому статусі та мали право укладати правочини та вчиняти інші юридично значимі дії.

Отже, первинними бухгалтерськими документами підтверджено фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та зазначеними контрагентами.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Однак, відповідачем під час розгляду справи не надано вагомих доказів та не зазначено дійсних обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення господарських операцій позивача та доказів, які виключають право позивача на формування витрат для цілей визначення податкового кредиту.

Посилання відповідача на відсутність у постачальників об`єктивної можливості для виконання поставок товарів в силу відсутності їх за місцезнаходженням, відсутності основних засобів та робочого персоналу також не можна розцінювати як доказ фіктивності спірних операцій, адже укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів постачальником.

Крім того, позивач не зобов`язаний перевіряти дотримання податкового законодавства своїми контрагентами та господарюючими суб`єктами, які здійснюють постачання товарів чи робіт цим контрагентам, не зобов`язаний нести відповідальність за несплату податків продавцями (постачальниками), або за можливу недостовірність відомостей про них, за умови необізнаності щодо неї.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, оскільки поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 20.11.2018р. у справі № 808/2858/16, від 20.03.2020р. у справі № 520/399/19.

Таким чином, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності, у будь-якому випадку за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

З огляду на наведене, надані платником податків документи є первинними в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та ПК України, відповідають всім необхідним вимогам законодавства.

Під час перевірки податковий орган не встановив обставин, які б свідчили про умисел позивача або його контрагентів на укладення правочинів без наміру створити наслідки, які передбачені ним. Цих доказів не надано і під час судового розгляду справи, що свідчить про необґрунтованість висновків відповідача про фіктивний характер проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Отже, між позивачем та його контрагентами в дійсності були здійснені вищевказані господарські операції, дії останніх спрямовані на реальне настання правових наслідків, а не вчинялися лише в цілях заниження об`єкта оподаткування, несплати податків.

Тобто, внаслідок проведення таких операцій платник податків мав намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, і не прагнув отримати вигоду виключно чи переважно за рахунок неправильного формування податкового кредиту, відшкодування з державного бюджету ПДВ тощо.

Окрім цього, по операціях придбання позивачем у його контрагентів товарів/послуг не встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, наявності протиправного умислу на укладення правочинів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а, отже, віднесення їх до категорії нікчемних та таких, що не спрямовані на настання реальних наслідків, слід вважати безпідставним.

Водночас, позивачем підтверджено, що придбані у контрагентів товари/послуги використані ним у власній господарській діяльності.

Доводи відповідача щодо відсутності в зазначених контрагентів позивача трудових та матеріальних ресурсів для здійснення господарської діяльності, які помилково прийняв до уваги суд першої інстанції, не виключають можливість виконання господарської операції, не спростовують обставин поставок товарів, адже така діяльність може здійснюватися не лише за рахунок власних ресурсів, але й за рахунок ресурсів, що належать іншим особам (найманих ресурсів). Разом із цим відповідач не обґрунтував, який обсяг трудових та матеріальних ресурсів необхідно мати підприємству для здійснення такої господарської діяльності та чим це підтверджується.

На порушення вимог ст.77 КАС України податковий орган не довів та не надав належних, достатніх та допустимих доказів, які б свідчили, що наявні в контрагентів по ланцюгу постачання трудові ресурси та матеріально-технічне забезпечення тощо були недостатніми для проведення господарської діяльності з поставки товару, обумовленого укладеними договорами з позивачем. Відповідач також не довів та не надав належні докази, які б свідчили про наявність фактів протиправної поведінки позивача та про обізнаність платника податків щодо протиправної поведінки його контрагентів і злагодженості дій між ними, що встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Висновки про відсутність у контрагентів трудових та матеріальних ресурсів зроблено податковим органом на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації, однак така податкова інформація носить виключно інформативний характер. Посилання контролюючого органу на таку інформацію, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними, оскільки фактично надані ТзОВ «Топ Топс» до перевірки первинні документи не були проаналізовані в Акті перевірки, а тому така інформація не відповідає критерію юридичної значимості та не є допустимим і достовірним доказом у розумінні процесуального закону. Така інформація сама собою не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень, на які посилається відповідач.

Покликання контролюючого органу на можливі порушення норм інших галузей законодавства, у розглядуваній справі не впливають на правильність ведення податкового обліку, а тому не можуть свідчити про порушення інтересів держави у фіскальній сфері.

Зокрема, сертифікати походження товарів не належать до документів, на підставі яких формується бухгалтерський і податковий облік, та не містить відомостей про господарську операцію (аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 16.12.2021р. у справі № 200/13279/19-а, від 05.02.2019р. у справі № 813/123/16). Звідси, відсутність сертифікату походження на товар не може спростовувати господарську операцію з постачання товарів.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість його дій, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності.

Податковим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

При винесенні постанови по справі колегія суддів враховує рішення Європейського суду з прав людини від 22.01.2009р. у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03), в якому зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов`язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

У вищевказаному рішенні наголошується й на тому, що платник податків не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню.

Також у рішеннях у справах «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції» Європейський суд з прав людини звертав увагу на необхідність покладення обов`язку доказування на податковий орган, що цілком відповідає положенням ст.77 КАС України.

Оцінюючи в сукупності наведене, суд першої інстанції дійшов послідовного та логічного висновку про те, що формування позивачем податкового кредиту та бюджетного відшкодування з ПДВ здійснено на підставі відомостей про господарські операції, які підтверджені усіма необхідними первинними і обліковими документами.

Звідси, у відповідача були відсутні визначені законодавством підстави для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Оцінюючи наведені факти, колегія суддів надає перевагу письмовим доказам (первинним документам) та поясненням представників сторін, а також враховує ту обставину, що про реальність господарських операцій позивача з контрагентами свідчить той факт, що товари/послуги, які отримані від зазначених контрагентів, були реально обліковані підприємством та використані у власній господарській діяльності.

Колегія суддів враховує правові позиції, висловлені Верховним Судом по аналогічній категорії справ, зокрема, в постановах Касаційного адміністративного суду від 04.09.2018р. у справі № 826/18952/14, від 16.01.2018р. у справі № 826/1398/14, від 27.02.2018р. у справі № 811/2154/13-а, від 30.03.2018р. у справі № 821/2106/13-а, від 21.03.2018р. у справі № 813/59/13-а, від 07.03.2018р. у справі № 804/3420/16, від 24.05.2018р. у справі № П/811/1538/17, які в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обов`язковими під час вирішення наведеного спору.

Таким чином, враховуючи непідтвердження в судовому засіданні обставин, якими контролюючий орган обґрунтував свої твердження про порушення позивачем вимог п.п.198.1, 198.2, 198.3 ст.198 ПК України, а відтак й покладених в основу прийнятих оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, заявлений позивачем позов є підставним та обґрунтованим, через що підлягає до задоволення.

Також в порядку ст.139 КАС України належить стягнути на користь ТзОВ «Топ Топс» за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Львівській обл. судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання позовної заяви в розмірі 2865 грн. 72 коп. (Т.1, а.с.14) та апеляційної скарги в розмірі 4299 грн. (Т.1, а.с.244), а всього: 7164 грн. 72 коп.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до помилкового вирішення справи, через що рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення заявленого позову, з вищевикладених мотивів.

Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.310, п.2 ч.1 ст.315, п.п.1, 4 ч.1 ст.317, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Топ Топс» задовольнити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.05.2022р. в адміністративній справі № 380/1586/22 скасувати та прийняти нову постанову, якою заявлений Товариством з обмеженою відповідальністю «Топ Топс» позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати прийняті Головним управлінням ДПС у Львівській обл. наступні податкові повідомлення-рішення:

№ 24138/13-01-07-03 від 02.11.2021р. про зменшення розміру від`ємного значення податку на додану вартість за червень 2021 року в сумі 13940 грн.;

№ 28505/13-01-07-03 від 24.12.2021р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану в сумі 161006 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 16100 грн. 60 коп.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Топ Топс» (80500, Львівська обл., м.Буськ, вул.Петрушевича, буд.26; код ЄДРПОУ 40750713) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській обл. (79026, м.Львів, вул.Стрийська, буд.35; код ЄДРПОУ ВП 43968090) судові витрати в розмірі 7164 (сім тисяч сто шістдесят чотири) грн. 72 коп. сплаченого судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. М. Шавель судді З. М. Матковська Р. Б. Хобор Дата складання повного тексту судового рішення: 06.10.2022р.