Рішення

від 26.05.2022 по справі 380/9675/20

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2022 року

справа №380/9675/20

провадження №

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Гулкевич І.З., секретар судового засідання Іванес Х.О., за участю : позивача ОСОБА_1 , представника позивача Арутюнової Н.Ф., представника відповідача Моти І.Я., представників третьої особи Рабіновича М.П., Рабінович Н.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Щирецької селищної ради Львівського району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю Комбікормовий завод про визнання протиправним та скасування рішення,-

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Щирецької селищної ради Львівського району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю Комбікормовий завод, в якому просить суд : визнати протиправним та скасувати рішення Щирецької селищної ради Львівського району Львівської області №1662 від 18.12.2019.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що вона є власником нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 09.11.2011, що посвідчений приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Моісєєвою О.Я. зареєстрований у реєстрі № 1857, а також земельної ділянки площею 0, 1804 га, яка розташована за цією ж адресою, кадастровий номер 46236555:01:003:0097 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування інших будівель, громадської забудови, обслуговування складських приміщень на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28.07.2016, посвідчений приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області Олефіром Р.В., зареєстрованого у реєстрі за № 1712. Зазначає, що у червні 2019 року до неї звернулися уповноважені особи ТзОВ Комбікормовий завод за погодженням меж земельної ділянки, яка використовується нею як під`їзна дорога до її складського приміщення, проте остання відмовила у такому погодженні у зв`язку із тим, що відведення в оренду ТзОВ Комбікормовий завод земельної ділянки, площею 0,13 га, яка на Детальному плані території позначена як вулиці ,проїзди, мощення суперечитиме цьому плану та перешкоджатиме доступу до заїзду транспортними засобами до її складської споруди, а також водозабору із цієї території. Відповідно про дані обставини позивачка повідомила Щирецьку селищну раду Львівського району Львівської області своєю заявою № 387 від 13.06.2019. 21.06.2019 за вх. № 412 ОСОБА_1 звернулася із заявою до відповідача щодо укладення договору сервітутного користування на ділянку 5 метрів, що згідно з Детальним планом відводиться для проїзду до її земельної ділянки та складської будівлі, а також для безперешкодного доїзду спецтранспорту.

Вказує, що відповіддю Щирецької селищної ради Львівського району Львівської області від 27.06.2019 № 627 її було повідомлено, що відповідачем вже надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0, 13 га для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури в АДРЕСА_2 , а також проінформовано стосовно встановлення договору сервітутного користування із посилання на ст. 100 Земельного кодексу України.

Крім цього, із відповіді на адвокатський запит № 143714 від 12.08.2019 позивачці стало відомо, що Щирецька селищна рада Львівського району Львівської області прийняла 17.01.2019 рішення № 918, яким надала дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0, 13 га для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури по АДРЕСА_2 ТзОВ Комбікормовий завод, а також рішення № 919 яким надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0, 03 га для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури по АДРЕСА_2 ТзОВ Комбікормовий завод. Також цією відповіддю відповідач надав схеми розташування земельних ділянок, щодо яких рішеннями № 918 від 17.01.2019 та № 919 від 17.01.2019 було надано дозвіл на виготовлення проектів землеустрою, та зазначив, що таким земельним ділянкам не присвоєно кадастрові номери та не затверджені графічні матеріали, а землекористувачем ділянок, по якій проходить під`їзна дорога до складських приміщень ОСОБА_1 в АДРЕСА_2 і на якій знаходиться прохідна заводу за адресою АДРЕСА_2 являється ТзОВ Комбікормовий завод .

У зв`язку із вищезазначеними обставинами позивачка звернулася з позовом до Пустомитівського районного суду Львівської області, у якому в межах справи № 450/351/20 просила визнати незаконними та скасувати рішення Щирецької селищної ради Львівського району Львівської області № 918 від 17.01.2019 та № 919 від 17.01.2019 відповідно. Проте, після звернення до суду ОСОБА_1 стало відомо, що відповідач прийняв рішення № 1662 від 18.12.2019 Про надання дозволу на внесення змін до містобудівної документації Детальний план території в межах АДРЕСА_1 , внаслідок чого попередні рішення відповідача № 918 від 17.01.2019 та № 919 від 17.01.2019, які оскаржувалися у Пустомитівському районному суді Львівської області в межах справи № 450/351/20, втратили чинність. 26.01.2021 ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.

На виконання прийнятого 18.12.2019 Щирецькою селищною радою Львівського району Львівської області рішення у 2020 році було виготовлено проект внесення змін до детального плану території в межах АДРЕСА_1 .

На думку позивачки, розроблені зміни до детального плану охоплювали й згадані вище земельні ділянки площею 0, 13 га. для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури по АДРЕСА_2 ТОВ Комбікормовий завод, площу якої зменшили і визначили 0,10 га. та земельної ділянки площею 0.03 га. для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури по АДРЕСА_2 ТОВ Комбікормовий завод, площу якої визначили як 0.0240 га., а тому вказаний розроблений проект внесення змін до детального плану території позивачка надала судовому експерту Заяць І.І. для проведення будівельно-технічної експертизи, за результатами якої складено висновок № 29/05-20я від 03.07.2020.

Згідно складеного судовим експертом Заяць І.І. висновку судової будівельно-технічно експертизи, на який посилається позивачка, при передачі в оренду іншій особі частини земельної ділянки, а саме ділянки № НОМЕР_1 площею 0.10 га., та прибудови до існуючої будівлі (літ. 2), при умові виконання змін, які передбачені Проектом внесення змін до детального плану території в межах АДРЕСА_1 не існуватиме технічної можливості проведення заїзду, маневрування великогабаритного автотранспорту з можливістю навантажувально-розвантажувальних робіт. А отже, ОСОБА_1 буде позбавлена можливості здійснювати у даних приміщеннях оптову торгівлю зерном та будь-які інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах. Окрім цього, судовий експертом було зазначено, що зміни, які внесені до Детальний план території в межах АДРЕСА_1 та затвердженому рішенням сесії Щирецької селищної ради від 28.01.2014 року №552 не відповідають будівельним нормам і правилам, а саме: п.п. 7.2.15, п.п.15.3.1., тб.7.1, п.7.2.16 ДБН Б.2.2-12:2019 Планування та забудова територій та п.4.13 Правил пожежної безпеки в агропромисловому комплексі України. Крім цього, позивачка зазначає, що нею були подані на громадські слухання пропозиції щодо пропонованих змін до детального плану території, які, на її думку, не були враховані.

Таким чином, у зв`язку із прийняттям оскаржуваного рішення позивачка вбачає порушення безперешкодного користування як сервітутною земельною ділянкою, так і земельною ділянкою для під`їзду до її складської будівлі, а відтак, з посиланням на ч. 1 ст. 10, п. 42 ч. 1 ст. 26, ст.33, ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, ст. 116, ст. 118, ст. 122 та ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України й Рішення Конституційного Суду України від 01.04.2010 року № 10-рп/2010 та ст. 151-2 Конституції України вважає, що рішення Щирецької селищної ради Львівського району Львівської області № 1662 від 18.12.2019 підлягає визнанню незаконним та скасуванню.

У поданому Щирецькою селищною радою Львівського району Львівської області відзиві на позовну заяву відповідач, заперечуючи проти задоволення позову у повному обсязі зазначив, що його рішенням від 28.01.2014 № 552 було затверджено Детальний план території в межах АДРЕСА_1 , яким не було передбачено заїзду на територію через яку здійснюється фактичний заїзд (виїзд) на вказану територію (приміщення ваги з навісом) позначено як територія сервітутного користування, на якій розташоване нерухоме майно, яке належить ТзОВ Комбікормовий завод на праві приватної власності. На час подання відзиву приміщення навісу (фактично заїзду) знаходилося в аварійному стані і становило небезпеку для користування. Також Детальним планом території відповідно до п.9 ч.4 ст.19 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності передбачено підїзну дорогу до складських приміщень ФОП ОСОБА_1 .

Стверджує, що дійсно на адресу відповідача 13.06.2019 надійшли заяви ОСОБА_1 за вх. № 387 та 21.06.2019 за вх. № 412, на які Щирецькою селищною радою Львівського району Львівської області було надано відповідь за вих. № 627 від 27.06.2019, згідно якої рішенням сесії від 17.01.2019 за № 919 було надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0, 13 га. Для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури по АДРЕСА_2 ТзОВ Комбікормовий завод, станом на 27.06.2019 від останнього до Щирецької селищної ради Львівського району Львівської області проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження сесії не надавався та акт встановлення і узгодження меж земельної ділянки відповідачем не підписувався. Також 12.09.2019 за вх. № 969 на адресу відповідача надійшов адвокатський запит № 143714 від 12.08.2019, у відповідь на який Щирецька селищна рада Львівського району Львівської області повідомила обставини, описані судом вище.

Крім цього, у відзиві відповідач вказує й на те, що у зв`язку з необхідністю реконструкції та збільшення території заїзду (виїзду) до об`єктів нерухомості, що є у власності позивачки та третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, директор ТзОВ Комбікормовий завод ОСОБА_2 звернулася із заявою до Щирецької селищної ради Львівського району Львівської області про надання дозволу на внесення змін до містобудівної документації Детальний план території в межах АДРЕСА_1 . За наслідками розгляду вказаної заяви відповідачем було прийнято 18.12.2019 рішення №1662, яким надано дозвіл ТзОВ Комбікормовий завод на внесення змін до містобудівної документації Детальний план території в межах АДРЕСА_1 . Також, 12.02.2020 було проведено громадські слухання стосовно обговорення внесення змін до зазначеного детального плану території, про що подано оголошення у ЗМІ часопис Голос Народу № 2 від 11.01.2020. За результатами проведення громадських слухань, після розгляду зауважень і пропозицій, що були подані позивачкою за вх. № 74 від 30.01.2020 комісією було запропоновано схвалити представлені матеріали та скерувати на затвердження сесії селищної ради.

Поряд з цим, 20.02.2020 на адресу відповідача надійшла позовна заява ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування рішень Щирецької селищної ради Львівського району Львівської області № 918 від 17.01.2019 та № 919 від 17.01.2019, а 02.03.2020 відповідач отримав від директора ТзОВ Комбікормовий завод Глушко Г.Б. заяви за вх. № № 187, 188 та 189 про затвердження містобудівної документації Внесення змін до містобудівної документації Детальний план території в межах АДРЕСА_1 . Крім цього, у наведених заявах директор ТзОВ Комбікормовий завод ОСОБА_2 просила рішення Щирецької селищної ради Львівського району Львівської області № 918 від 17.01.2019 та № 919 від 17.01.2019 вважати недійсними. У відповідь на вищевказані заяви директора ТзОВ Комбікормовий завод відповідач повідомив, що у зв`язку із відкриттям провадження у Пустомитівському районному суді Львівської області по справі № 450/351/20 та призначення розгляду справи на 26.03.2020 Щирецька селищна рада не може вчиняти будь-які дії щодо вирішення вищевказаних питань.

Зазначає також, що метою внесення змін до Детального плану території, із зміною площі з 0, 03 га. на 0, 240 га. ТзОВ Комбікормовий завод є обладнання заїзду на територію виробничо-комунальної зони по вул. Острівська у смт. Щирець Львівського району Львівської області (між приміщенням навіс-вага та існуючим магазином), а у матеріалах, доданих до позовної заяви відсутні будь-які докази та не наведено доводів, які б могли б свідчити про протиправність оспорюваного рішення відповідача.

З посиланням на ст. 19 Конституції України, ст. 8 закону України Про службу в органах місцевого самоврядування просить суд відмовити у задоволенні позову.

Позивачем подано відповідь на відзив, в якій вказує, що представник відповідача не навів жодних обґрунтованих доводів, які стверджують про наявність законність підстав для прийняття оскаржуваного рішення №1662 від 18.12.2019.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ТзОВ Комбікормовий завод подала письмові пояснення на позовну заяву, у яких заперечуючи проти задоволення позову вказує, що підстави позову ОСОБА_1 зводяться до неправомірності прийнятих відповідачем рішень № 918 від 17.01.2019 та № 919 від 17.01.2019 року, якими ТзОВ Комбікормовий завод було надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою стосовно земельних ділянок площами 0, 13 га. та 0, 03 га., а також до не згоди із розробленим у 2020 році ФОП ОСОБА_3 . Проектом внесення змін до Детального плану території в межах вулиць і АДРЕСА_1 .

У зв`язку з цим, на думку третьої особи, оскільки вище вказані рішення Щирецької селищної ради Львівського району Львівської області № 918 від 17.01.2019 року і № 919 від 17.01.2019 року не були підставою для прийняття оскаржуваного рішення, а їх правомірність прийняття не охоплюється дією оскаржуваного рішення у задоволені позову просить відмовити. Також вказує, що станом на момент подання адміністративного позову у цій справі зазначені вище рішення відповідача № 918 від 17.01.2019 і № 919 від 17.01.2019 вже самостійно оскаржувалися у Пустомитівському районному суді Львівської області у справі № 450/351/20.

Зазначає, що Проект внесення змін до Детального плану території в межах АДРЕСА_1 був складений ФОП ОСОБА_4 у 2020 році саме у зв`язку і на виконання оскаржуваного рішення від 18.12.2019, тобто після його прийняття, а тому, не переконання третьої особи не можуть братися до уваги встановлені судовим експертом ОСОБА_5 недоліки чи невідповідності вказаного Проекту вимогам ДБН, оскільки на час прийняття оскаржуваного рішення Щирецької селищної ради Львівського району Львівської області від 18.12.2019 самого Проекту ще не існувало.

Крім цього, ТзОВ Комбікормовий завод вказує й на те, що не заслуговують на увагу також доводи позову про неврахування Щирецькою селищною радою Львівського району Львівської області на громадських слуханнях, які відбулися 12.02.2020 пропозицій позивачки, оскільки громадські слухання проводяться вже після або під час розроблення проекту внесення змін, а не до чи під час прийняття рішення, яким лише надається дозвіл на його розробку.

Також зазначає, що твердження ОСОБА_1 про використання земельної ділянки площею 0.03 га. по АДРЕСА_2 усіма власниками нежитлових приміщень на території виробничо-комунальної зони не відповідають дійсності, оскільки цей заїзд, ТзОВ Комбікормовий завод не використовується.

Вважає, що позивачем не наведено обставин та не подано належних й допустимих доказів, які свідчили б про порушення Щирецькою селищною радою Львівського району Львівської області встановленого законом порядку винесення оскаржуваного рішення № 1662 від 18.12.2019, або постановлення такого не у спосіб чи поза межами повноважень, що визначені законом.

Звертає увагу суду на те, що підстави позову не стосуються саме оскаржуваного рішення Щирецької селищної ради Львівського району Львівської області № 1662 від 18.12.2019, яким надано дозвіл на розроблення проекту внесення змін до детального плану території, а зводяться до незгоди із раніше прийнятими рішеннями відповідача № 918 від 17.01.2019 року і № 919 від 17.01.2019 року та порушеннями окремих положень у розробленому Проекті внесення змін до Детального плану території, які наведені у висновку експерта.

Позивачем подано відповідь на пояснення третьої особи, в якій зазначає, що підставою подання позову є порушення Щирецькою селищною радою Львівського району Львівської області норм ч.3 ст. 123 Земельного кодексу України при прийнятті рішення №1662 від 18.12.2019 року.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник позовну заяву підтримали, надали пояснення аналогічні тим, що викладені у позові та відповідях на відзив та пояснення, просили задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача та представники третьої особи ТзОВ Комбікормовий завод проти задоволення позову заперечили повністю, висловили свої заперечення аналогічні тим, що викладені у відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях на позовну заяву.

Також під час розгляду справи було допитано судового експерта Заяць І.Г.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, з`ясувавши всі обставини справи, які мають значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного рішення) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Повноваження Щирецької селищної ради Львівського району Львівської та її виконавчих органів у спірних правовідносинах регулюються, зокрема, законами України Про місцеве самоврядування в Україні та Про регулювання містобудівної діяльності (тут і далі - у редакціях, чинних момент винесення оскаржуваного рішення).

Відповідно до ст. 31 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема: підготовка і подання на затвердження ради відповідних місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови населених пунктів, іншої містобудівної документації; встановлення на відповідній території режиму використання та забудови земель, на яких передбачена перспективна містобудівна діяльність.

Частинами 1 та 2 ст. 59 вище наведеного Закону України визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Законом України Про регулювання містобудівної діяльності встановлено правові та організаційні основи містобудівної діяльності, які спрямовані на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Статтею 7 цього Закону визначено, що управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється шляхом:

1) планування територій на державному, регіональному та місцевому рівнях;

2) моніторингу стану розроблення та реалізації містобудівної документації на всіх рівнях;

3) визначення державних інтересів для їх врахування під час розроблення містобудівної документації;

4) проведення ліцензування і професійної атестації;

5) розроблення і затвердження будівельних норм, державних стандартів і правил, запровадження одночасної дії міжнародних кодів та стандартів;

6) контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об`єктів містобудування, проектної документації.

Планування територій здійснюється на державному, регіональному та місцевому рівнях відповідними органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування. Планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку. Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації (стаття 8 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності ).

Згідно ч. 2, 3 ст. 8 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності, планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку.

Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності, планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Відповідно до статті 17 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності, генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 1 вищезазначеного Закону України визначено, що детальний план території - містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території.

Частинами 1, 5, 6 та 8 ст. 19 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності визначено, що детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.

Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції, та підлягає стратегічній екологічній оцінці.

Детальний план території складається із графічних і текстових матеріалів

Склад, зміст, порядок розроблення та затвердження детального плану території визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Детальний план території у межах населеного пункту розглядається і затверджується виконавчим органом сільської, селищної, міської ради протягом 30 днів з дня його подання, а за відсутності затвердженого в установленому цим Законом порядку плану зонування території - відповідною сільською, селищною, міською радою, крім випадків, передбачених цим Законом.

Наказом Міністерства регіонального розвиту, будівництва та житлово- комунального господарства України від 12 березня 2012 року №107 затверджено ДБН 5.1.1-14:2012 Склад та зміст детального плану території (далі - ДБН).

Пунктами 4.7. та 4.9. ДБН визначено, що внесення змін до детального плану за умови його відповідності генеральному плану, плану зонування населеного пункту або схеми планування території району здійснюється шляхом розроблення проекту внесення змін до нього, його погодження та затвердження. Після затвердження відповідного проекту внесення змін він стає невід`ємною складовою частиною детального плану.

Детальний план, проект внесення змін до детального плану містять графічні і текстові матеріали, склад яких наведено у розділах 5-6 цих Норм

У свою чергу, механізм розроблення або внесення змін до містобудівної документації з планування території на державному рівні в частині схем планування окремих частин території України та містобудівної документації з планування території на регіональному і місцевому рівнях визначається Порядком розроблення містобудівної документації, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16 листопада 2011 року № 290 (далі - Порядок № 290).

Пунктом 4.1 Порядку № 290 визначено, що рішення про розроблення генерального плану, плану зонування території, детального плану території, яка розташована в межах населеного пункту, а також внесення змін до цієї містобудівної документації приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.

Відповідно до пункту 4.3 Порядку № 290 замовником розроблення містобудівної документації з планування території на місцевому рівні або внесення змін до неї є, при розробленні, зокрема, детального плану території, яка розташована в межах населеного пункту,- виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Згідно з приписами пункту 4.9 Порядку № 290, крім функцій, визначених у пункті 1.4 розділу I цього Порядку, замовник розроблення містобудівної документації з планування території на місцевому рівні забезпечує проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів у проекті містобудівної документації на місцевому рівні в порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 №555.

Згідно п. 2, 7 Порядку проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 № 555 (надалі Порядок № 555), проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів у проектах містобудівної документації здійснюється під час розроблення відповідних проектів містобудівної документації із врахуванням вимог Закону України Про стратегічну екологічну оцінку.

Громадські слухання щодо проектів містобудівної документації на місцевому рівні проводяться у строк, визначений для проведення процедури громадського обговорення, але не раніше 10 днів з дати оприлюднення проекту містобудівної документації на місцевому рівні.

Згідно п. 5.3. Порядку № 290, внесення змін до містобудівної документації чи окремих її розділів здійснюється шляхом розроблення проекту змін до такої містобудівної документації, який після затвердження стає її невід`ємною частиною.

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що органом, уповноваженим на надання дозволу як на розроблення детального плану території міста, так і не внесення змін до детального плану, є відповідна міська, селищна чи сільська рада, а замовником розроблення детального плану території є виконавчий орган такої ради.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 1 жовтня 2019 року у справі № 810/4017/17, від 26 травня 2020 року у справі № 750/11932/16-а.

З системного аналізу вище наведених законодавчих положень вбачається, що для забезпечення внесення змін до такої містобудівної документації, як детальний план території, що розташована в межах населеного пункту відповідний орган місцевого самоврядування, залежно від адміністративно-територіальної одиниці, приймає рішення про внесення змін до цієї містобудівної документації, яке підлягає офіційному оприлюдненню у засобах масової інформації, й ним надає дозвіл на розроблення проекту внесення змін, визначає замовника виконання цих робіт та особу, на яку покладатиметься фінансування таких робіт. У подальшому, розроблений проект пропонованих змін до детального плану території підлягає обговоренню на громадських слуханнях, про проведення яких відповідна рада, що прийняла рішення про внесення змін до містобудівної документації зобов`язана заздалегідь, у визначений Порядком № 290 офіційно оприлюднити повідомлення про початок процедури розгляду та врахування пропозицій громадськості у проекті містобудівної документації, після чого усі охочі мають право подати свої пропозиції (зауваження) та провести стосовно них громадські слухання, на яких або врахувати подані громадськістю пропозиції, або обґрунтовано відмовити у них. За наслідками проведення громадських слухань відповідна рада, у випадку погодження розроблених змін до детального плану території, приймає рішення про скерування представлених їй матеріалів детального плану для його затвердження на сесії ради.

Враховуючи викладені вище нормативні приписи та зміст позовних вимог ОСОБА_1 суд у межах розгляду цієї адміністративної справи перевіряє, чи відповідає саме оскаржуване рішення Щирецької селищної ради Львівського району Львівської області № 1662 Про надання дозволу на внесення змін до містобудівної документації Детальний план території в межах вулиць і Острівська і Залізнична-Проектована, 1 в смт. Щирець Пустомитівського району Львівської області від 18.12.2019 вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України.

Із наданих суду учасниками справи й досліджених у судовому засіданні доказів вбачається, що оскаржуване рішення було прийнято за результатами розгляду заяви директора ТзОВ Комбікормовий завод ГлушкоГ.Б. у відповідності до Генерального плану смт. Щирець розробленого ДП Містопроект та затвердженого рішенням сесії Щирецької селищної ради від 30 вересня 2010 року № 1078 на підставі п. 3 ст. 8, ст. 10 та п. 1 ст. 19 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності, а також Порядку розроблення містобудівної документації, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16 листопада 2011 року № 290.

Вказаним рішенням відповідач надав дозвіл ТзОВ Комбікормовий завод на внесення змін до містобудівної документації Детальний план території в межах вулиць і Острівська і Залізнична-Проектована, 1 в смт. Щирець Львівського району Львівської області, визначив замовником виконання робіт щодо внесення цих змін виконком Щирецької селищної ради, а фінансування цих робіт поклав на ТзОВ Комбікормовий завод. Також оскаржуваним рішенням відповідач доручив виконкому Щирецької селищної ради забезпечити укладення договору на виконання робіт із проектною організацією підготовку та надання вихідних даних на проектування.

Метою прийняття оскаржуваного рішення відповідачем було: уточнення у більш крупному масштабі положень генерального плану смт. Щирець; уточнення планувальної структури і функціонального призначення території, що відводиться у власність смт. Щирець; визначення всіх планувальних обмежень використання території згідно з державними будівельними нормами та санітарно-гігієнічними нормами; визначення містобудівних умов та обмежень, а також забезпечення комплексності забудови території.

У подальшому Щирецькою селищною радою Пустомитівського району Львівської області було опубліковано оголошення про проведення громадських слухань стосовно проекту внесення змін до містобудівної документації Детальний план території в межах вулиць і Острівська і Залізнична-Проектована, 1 в смт. Щирець Львівського району Львівської області у засобах масової інформації часописі Голос Народу № 2 від 11.01.2022, оригінал якого наданий відповідачем суду та долучений до матеріалів справи.

Повний текст оскаржуваного рішення відповідач опублікував на своєму офіційному веб-сайті 15.01.2020 разом із порядком денним ХХХІ позачергової сесії VII демократичного скликання.

29.01.2020 від ФОП ОСОБА_1 надійшли до Щирецької селищної ради Львівського району Львівської області пропозиції та зауваження щодо детального плану території в межах вулиць і АДРЕСА_1 , у яких позивачка просила відвести територію для обслуговування споруди, яка перебуває у її власності, та для доступу і доїзду великогабаритних транспортних засобів, які потребують певного радіусу заїзду 15 м. від стіни будівлі, для забезпечення ефективного водовідведення, залишити дану територію в землях загального користування та не передавати жодному орендарю. Або обкласти дану ділянку зоною платного сервітутного користування для двох користувачів. При передачі земельної ділянки в оренду для обслуговування ваги ТзОВ Комбікормовий завод, на яку було закладено сервітутне користування згідно детального плану території просила забезпечити її заїздом шириною 5 м. для безперешкодного проїзду великогабаритного траспорту до її території та облаштувати його.

У подальшому, 12.02.2020 відбулися громадські слухання, предметом обговорення яких був проект внесення змін до містобудівної документації Детальний план території в межах вулиць і Острівська і Залізнична-Проектована, 1 в смт. Щирець Львівського району Львівської області, що підтверджується наявним у матеріалах справи копією Акту щодо проведення громадських слухань щодо проекту внесення змін до містобудівної документації Детальний план території в межах вулиць і Острівська і Залізнична-Проектована, 1 в смт. Щирець Львівського району Львівської області від 12 лютого 2020 року та Протоколу Громадських слухань від 12 лютого 2020 року.

Згідно доданої до зазначеного вище Акту щодо проведення громадських слухань від 12 лютого 2020 року копії Порядку денного, під час проведення громадських слухань 12.02.2020 були оголошенні пропозиції та зауваження ОСОБА_1 й за наслідками їх розгляду представленого детального плану території в межах вулиць і Острівська і Залізнична-Проектована, 1 в смт. Щирець Львівського району Львівської області комісією зроблено висновок, що детальний план може бути погоджений і є таким, що враховує громадські інтереси.

З аналізу встановлених під час судового розгляду обставин вбачається, що при прийнятті оскаржуваного рішення № 1662 від 18.12.2019 відповідач діяв у межах та спосіб, визначені відповідним законодавством, зокрема, п. 3 ст. 8, ст. 10 та п. 1 ст. 19 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності, ст.. 31, ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні та п. 1.4, 4.1., 4.3. 4.4. 5.1. та 5.3. Порядку розроблення містобудівної документації, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16 листопада 2011 року № 290, а також без перевищення наданих йому повноважень.

Поряд з цим, суд не бере до уваги твердження позивачки про те, що оскаржуване рішення № 1662 від 18.12.2019 порушує її права у вигляді порушення безперешкодного користування як сервітутною земельною ділянкою, так і земельною ділянкою для під`їзду до її складської будівлі виходячи з наступного.

Так, на підтвердження порушень своїх прав ОСОБА_1 посилається на висновок судового експерта Заяць І.І. № 29/05-20я від 03.07.2020, який складений за наслідками проведення будівельно-технічної експертизи. Згідно цього висновку експерта, об`єктами дослідження були Детальний план території в межах АДРЕСА_1 (арк. 3 висновку експерта), а також розроблений у 2020 році на замовлення Щирецької селищної ради Львівського району Львівської області ФОП ОСОБА_3 . Проект внесення змін до Детального плану території в межах вулиць і Острівська і Залізнична-Проектована, 1 в смт. Щирець Львівського району Львівської області (арк. 12 висновку експерта).

Із наявної у матеріалах справи копії Проекту внесення змін до Детального плану території в межах вулиць і Острівська і Залізнична-Проектована, 1 в смт. Щирець Львівського району Львівської області вбачається, що такий дійсно був розроблений у 2020 році, тобто після прийняття оскаржуваного рішення відповідачем. Більше того, як вбачається із Завдання на розроблення цього Проекту внесення змін до детального плану території, підставою для його розроблення було оскаржуване рішення Щирецької селищної ради Львівського району Львівської області № 1662 від 18.12.2019.

Враховуючи наведене суд доходить до висновку, що у цьому випадку прийняття оскаржуваного рішення Щирецькою селищною радою Львівського району Львівської області передувало розробленню ФОП ОСОБА_4 самого Проекту внесення змін до детального плану території, тобто графічних та текстових матеріалів. Поряд з цим, вказаний Проект внесення змін до детального плану території був розроблений ФОП ОСОБА_4 у 2020 році, тобто після дати 18.12.2019 року - прийняття оскаржуваного рішення й, більше того, на виконання останнього.

Згідно ч. 1-2 ст. 110 КАС України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

У відповідності до ч. 1 ст. 108 КАС України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивованим у судовому рішенні.

Так, порядок та підстави прийняття відповідною радою рішення про внесення змін до детального плану території, як зазначалося вище, регулюються приписами Законів України Про місцеве самоврядування в Україні, Про регулювання містобудівної діяльності, а також Порядком № 290 та Порядком № 555, якими передбачено, що розроблення проекту внесення змін до детального плану території, тобто створення його графічних та текстових матеріалів розробником і його розгляд із подальшим погодженням та затвердженням сесією селищної ради після та з урахуванням громадських слухань є відповідними послідовними стадіями процедури внесення змін до детального плану, як містобудівної документації, що прямо передбачено Порядком № 290 та Порядком № 555.

У свою чергу, як вбачається із приписів вказаного Порядку № 290, початок цієї процедури відбувається із прийняття відповідною радою рішення про внесення змін до детального плану території. а вже після прийняття цього рішення та на його виконання замовник розроблення цих змін (ким у даному випадку був визначений виконком Щирецької селищної ради Львівського району Львівської області), забезпечує укладення договору із розробником та готує вихідні дані на проектування.

Водночас, висновки судового експерта ОСОБА_6 стосуються технічної неможливості використання позивачкою свого нежитлового приміщення за функціональним призначенням у випадку застосування змін до детального плану території межах вулиць і АДРЕСА_1 , які передбачені розробленим ФОП ОСОБА_7 . Проектом внесення змін до зазначеного детального плану території, а також невідповідності Проекту ряду норм ДБН.

Поряд з цим, з огляду на наведені вище нормативні приписи суд робить висновок, що невідповідність самого Проекту внесення змін до детального плану території вимогам ДБН або неможливість використання позивачкою своєї нежитлової будівлі за функціональним призначенням, у випадку реалізації цього Проекту, що був складений після прийняття оскаржуваного рішення, тобто у випадку його погодження та затвердження відповідним рішенням на сесії Щирецької селищної ради Львівського району Львівської області після проведення громадських слухань, як це передбачено Порядком № 290 та Порядком № 555, не входить до предмета доказування незаконності попереднього рішення, яким відповідач лише вирішив надати дозвіл на внесення змін у містобудівну документацію. Більше того, висновком № 29/05-20я від 03.07.2020, який складений за наслідками проведення будівельно-технічної експертизи не лише не підтверджено, а й не встановлено порушень, які допустила Щирецька селищна рада Пустомитівського району Львівської області при прийнятті оскаржуваного рішення № 1662 від 18.12.2019.

Відтак суд відхиляє доданий до позовної заяви висновок судового експерта Заяць І.І. №29/05-20я від 03.07.2020, який складений за наслідками проведення будівельно-технічної експертизи, а також не бере до уваги надані цим судовим експертом у судовому засіданні пояснення, оскільки ним не встановлено обставин, які входять до предмета доказування у цій справі у межах заявлених позивачкою вимог, а саме обставини, які свідчать про допущення Щирецькою селищною радою Львівського району Львівської при прийнятті рішення № 1662 від 18.12.2019 будь-яких порушень вимог наведених вище положень законодавства.

Інші ж надані позивачкою докази, а саме: відповідь Щирецької селищної ради № 828 від 16 серпня 2019 року на адвокатський запит, копія адвокатського запиту № 143714 від 12 серпня 2019 року, копії рішень Щирецької селищної ради № 918 від 17.01.2019 та № 919 від 17.01.2019 та копії схем земельних ділянок до них, копія листа Щирецької селищної ради № 830 від 19 серпня 2019 року, копії заяв позивачки від 13.06.2019 вх. № 387 та від 21.06.2019 вх. № 412 судом також відхиляються з огляду на наступне.

У своїй позовній заяві ОСОБА_1 , як на її підстави для задоволення, посилається на те, що Щирецька селищна рада Львівського району Львівської області прийняла 17.01.2019 два рішення - № 918, яким надала дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0, 13 га. для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури по АДРЕСА_2 ТзОВ Комбікормовий завод, а також № 919, яким надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0, 03 га. для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури по АДРЕСА_2 ТзОВ Комбікормовий завод. Із посиланням на відповідь на адвокатський запит № 143714 від 12.08.2019 позивачка вказує, що відповідач надав їй схеми розташування земельних ділянок, щодо яких рішеннями № 918 та № 919 від 17.01.2019 було надано ТзОВ Комбікормовий завод дозвіл на виготовлення проектів землеустрою, та зазначив, що таким земельним ділянкам не присвоєно кадастрові номери та не затверджені графічні матеріали, а землекористувачем ділянок, по якій проходить під`їзна дорога до складських приміщень ОСОБА_1 в АДРЕСА_2 і на якій знаходиться прохідна заводу за адресою АДРЕСА_2 являється ТзОВ Комбікормовий завод.

У зв`язку із приведеними обставинами ОСОБА_1 звернулася із позовом до Пустомитівського районного суду Львівської області, за яким було порушено провадження у справі № 450/351/20 та просила визнати незаконними та скасувати рішення Щирецької селищної ради Пустомитівського району Львівської області № 918 від 17.01.2019 та № 919 від 17.01.2019. Копія вказаної позовної заяви наявна у матеріалах справи.

Як повідомили сторони суд, у процесі розгляду цивільної справи №450/351/20 ОСОБА_1 було подано заяву про залишення без розгляду позовної заяви, а ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 26 січня 2021 року задоволено цю заяву та залишено позов без розгляду.

Водночас, як вбачається зі змісту позовної заяви, яка була пред`явлена до Пустомитівського районного суду Львівської області, ОСОБА_1 , як на правові підстави незаконності прийнятих Щирецькою селищною радою Львівського району Львівської області рішень № 918 від 17.01.2019 та № 919 від 17.01.2019 посилалася на те, що Щирецька селищна рада Львівського району Львівської області надавши дозвіл на розробку проектів землеустрою порушила приписи ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, а також ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України. Крім цього, позивач зазначала, що оскільки п. 42 ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні питання затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації вирішується виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради, то відповідач незаконно надав дозвіл на виготовлення проекту землеустрою на дві земельні ділянки ТзОВ Комбікормовий завод, оскільки не вніс змін до Детального плану території, і останній був дійсним на момент винесення рішень № 918 та № 919 від 17.01.2019, а також у порушення п. 2 ст. 21 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності не провів громадського обговорення стосовно цього питання.

Тобто, у порядку цивільного судочинства у Пустомитівському районному суді Львівської області у справі 450/351/20 предметом спору були рішення Щирецької селищної ради Пустомитівського району Львівської області, якими вирішувалися питання надання ТзОВ Комбікормовий завод дозволу на розроблення проекту землеустрою на відведення земельних ділянок.

У свою чергу, питання землеустрою врегульовані окремим Законом України Про землеустрій, стаття 1 якого визначає землеустрій як сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональну організацію території адміністративно-територіальних одиниць, суб`єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил.

Проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом.

Згідно п. а ч. 1 ст. 22 вказаного вище Закону України, землеустрій здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою (у тому числі при розробленні містобудівної документації).

Статтею 25 Закону України Про землеустрій передбачено, що документація із землеустрою розробляється в електронній та паперовій формах у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Одним з видів документації із землеустрою є проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

У відповідності до ч. 1-3 ст. 123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;

формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Умови і строки розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору.

Системний аналіз приведених вище нормативних положень надає можливість дійти висновку, що вони регламентують порядок, строки, умови та суб`єктів розроблення відповідної документації землеустрою щодо відведення земельної ділянки, які, водночас, є відмінними від порядку, строків, підстав, умов та суб`єктів внесення змін до містобудівної документації, зокрема, детального плану території.

Суд звертає увагу на те, що правова регламентація умов та підстав проведення процедури землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка визначена ст. 123 Земельного кодексу України та Законом України Про землеустрій передбачає застосування цієї процедури у випадку надання земельної ділянки особі за її клопотанням у користування або власність. У свою чергу, у випадку застосування процедури внесення змін до містобудівної документації, зокрема, детального плану, відповідні суб`єкти правозастосування мають керуватися положеннями Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та Порядку № 290.

Поряд з цим, на підтвердження викладених у вказаному вище позові фактичних обставин, що був пред`явлений ОСОБА_1 до Пустомитівського районного суду Львівської області, разом із ним позивачкою було надано ті самі документи, що й при пред`явленні адміністративного позову у цій справі, а саме - відповідь Щирецької селищної ради № 828 від 16 серпня 2019 року на адвокатський запит, копія адвокатського запиту № 143714 від 12 серпня 2019 року, копії рішень Щирецької селищної ради № 918 від 17.01.2019 та № 919 від 17.01.2019 та копії схем земельних ділянок до них, копія листа Щирецької селищної ради № 830 від 19 серпня 2019 року, копії заяв позивачки від 13.06.2019 вх. № 387 та від 21.06.2019 вх. 412.

З огляду на приведений вище висновок суду щодо різного нормативного регулювання питань, які стосуються розроблення землеустрою щодо відведення земельних ділянок та внесення змін до містобудівної документації, а також виходячи із аналізу наданих суду та зазначених вище документів вбачається, що вони (документи) не встановлюють обставин, які входять до предмета доказування при вирішенні цього адміністративного позову, оскільки, як вже зазначав суд, у даному випадку у межах пред`явленого позову здійснюється перевірка рішення Щирецької селищної ради Львівського району Львівської області на відповідність вимогам Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та Порядку розроблення містобудівної документації, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16 листопада 2011 року № 290, а не приписів ст. 123 Земельного кодексу України та Закону України Про землеустрій, предметом регулювання яких є інші правовідносини.

Стосовно інших доказів, наданих позивачкою, а саме копій витягу із ДЗК про земельну ділянку від 17.09.2019 та кадастрового плану земельної ділянки, рішення Щирецької селищної ради № 123 від 23.08.2018 яким присвоєно окрему поштову адресу на прохідну, а саме АДРЕСА_2 то такі за своїм змістом також не підтверджують як незаконності прийняття оскаржуваного рішення, так і порушення процедури його прийняття, а тому також судом відхиляються.

Суд зазначає, що надані позивачем докази, копії експлікацій Б-1 будівлі складу по АДРЕСА_2 , витягу про державну реєстрацію прав на нежитлову будівлю (приміщення складу) загальною площею 1198, 5 кв. м., договору купівлі-продажу будівлі від 09 грудня 2011 року, витягу з державного реєстру правочинів від 09 грудня 2011 року, договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28 липня 2016 року № 1712 та акту приймання-передачі земельної ділянки то вони лише засвідчують набуття ОСОБА_1 права власності на нежитлову будівлю та земельну ділянку.

Відповідно до частин 1, 2 ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Наведеним положенням Основного Закону України кореспондує ч.1 ст. 5 КАС України, якою передбачено право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Завданням адміністративного судочинства, у розумінні ч. 1 ст. 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 за №18-рп/2004, поняття порушене право, за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття охоронюваний законом інтерес, яке означає правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування в межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Отже, гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Наведеним положенням Основного Закону України кореспондує ч.1 ст.5 КАС України, якою передбачено право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Ч.2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У справі Салов проти України (заява № 65518/01; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі Hirvisaari v. Finland , заява № 49684/99; пункт 30).

У іншому рішенні, зокрема, у справі Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; пункт 58) зазначено, що призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

У пункті 31 рішення у справі Волошин проти України (№15853/08) та пункті 22 рішення у справі Бацаніна проти Росії (№3932/02) зазначено, що принцип рівності сторін вимагає справедливого балансу між сторонами, і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її.

Крім цього у пункті 42 рішення у справі Бендерський проти України (№22750/02) вказано, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи (… ). Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (…). Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді заслухані, тобто належним чином вивчені судом.

У свою чергу, розглядаючи цей спір у межах заявлених вимог, суд вкотре наголошує, що приведені доводи не підтверджують незаконності прийняття оскаржуваного рішення, а також не свідчать про порушення Щирецькою селищною радою Львівського району Львівської області процедури його прийняття.

З наведених вище міркувань щодо релевантних правових норм, які регулюють спірні правовідносини суд відхиляє та не застосовує при вирішенні цього спору приписи ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України, на які посилається у позові позивачка.

Крім цього, суд при вирішенні спору також не застосовує й положення п. 42 ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, оскільки предметом оскарження є рішення, яким Щирецька селищна рада Львівського району Львівської області надала дозвіл на внесення змін до містобудівної документації, а не рішення, яким відповідач затвердив детальний план із внесеними до нього змінами.

Також судом при вирішенні цього спору не застосовуються ст.ст. 116, 188 Земельного кодексу України, якими передбачено підстави набуття фізичними й юридичними особами права на землю із земель державної та комунальної власності, а також порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, оскільки останні не регулюють спірних правовідносин, й статті 26, 33 та 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні на які ОСОБА_1 посилається в частині повноважень відповідних органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування.

Що стосується застосування висновків, викладених у Рішенні Конституційного Суду України від 01 квітня 2010 року № 10-рп/2010, то такі стосуються поширення компетенції адміністративних судів на вирішення спорів між фізичними та юридичними особами із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності, прийнятих та вчинених у земельних правовідносинах, тобто віднесення цієї категорії спорів до предметної юрисдикції адміністративних судів.

Згідно із ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку Щирецькою селищною радою Пустомитівського району Львівської області, як суб`єктом владних повноважень надано обґрунтовані доводи правомірності прийняття нею рішення № 1662 від 18.12.2019 Про надання дозволу на внесення змін до містобудівної документації Детальний план території в межах АДРЕСА_1 , а заявлений ОСОБА_1 позов, з огляду на його правові та фактичні підстави, а також докази, надані на їх підтвердження, є передчасним з наведених вище мотивів.

Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що у разі відмови у задоволені позову судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 19, 22, 25,72-77, 90, 139, 241-246, 250 пп. пп. 15.5 п. 15 розділу VІІ Перехідні положення КАС України, суд

вирішив:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 06 червня 2022 року.

Суддя Гулкевич І.З.