Постанова

від 21.09.2022 по справі 380/9675/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/9675/20 пров. № А/857/9809/22Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді - Мікули О. І.,

суддів- Курильця А. Р., Кушнерика М. П.,

з участю секретаря судового засідання Гриньків І. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 травня 2022 року у справі №380/9675/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Щирецької селищної ради Львівського району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю "Комбікормовий завод" про визнання протиправним та скасування рішення,-

суддя в 1-й інстанції Гулкевич І. З.,

час ухвалення рішення 27.05.2022 року,

місце ухвалення рішення м. Львів,

дата складання повного тексту рішення 06.06.2022 року,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідача Щирецької селищної ради Львівського району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю "Комбікормовий завод", в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Щирецької селищної ради Львівського району Львівської області №1662 від 18 грудня 2019 року.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27 травня 2022 року в позові відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач оскаржила його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що їй на праві приватної власності належить нежитлова будівля по АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 09 грудня 2011 року, що посвідчений приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Моісєєвою О.Я. зареєстрований у реєстрі №1857, а також земельна ділянка площею 0,1804 га, яка розташована за цією ж адресою, кадастровий номер 46236555:01:003:0097 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування інших будівель, громадської забудови, обслуговування складських приміщень на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28 липня 2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області Олефіром Р.В., зареєстрованого у реєстрі за № 1712. Зазначає, що земельна ділянка площею 0,03 га щодо якої Щирецькою селищною радою було надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою з метою будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури по АДРЕСА_2 ТОВ «Комбікормовий завод» на Детальному плані території позначена, як земельна ділянка сервітутного користування та її відведення безпосередньо призвело би до унеможливлення заїзду до її власності. Вказує, що у заяві директора ТОВ «Комбікормовий завод» не зазначено підстав для надання дозволу на виготовлення містобудівної документації щодо внесення змін до Детального плану території та у оскаржуваному рішенні №1662 від 18 грудня 2019 року не зазначено підстав для надання дозволу на внесення таких змін, а також не конкретизовано дозвіл на внесення яких саме змін до Детального плану надається. Звертає увагу, що через відсутність законодавчо передбачених підстав на внесення змін у детальний план, відповідач не мав права приймати рішення Щирецької селищної ради Пустомитівського району Львівської області №1662 від 18 грудня 2019 року. Крім того, зазначає, що їй не було надано обґрунтованої відповіді про те, чому її пропозиції щодо внесення змін до детального плану території не були взяті до уваги, а Щирецькою селищною радою формально схвалено представлені матеріали детального плану території та скеровано на затвердження сесією селищної ради. Також зазначає, що її право на сервітутне користування земельною ділянкою прохідною до виробничої території знівельовано відповідачем і вже є порушеним, а також недослідженим є питання на якій підставі у Проекті внесення змін до детального плану території в межах АДРЕСА_3 земельна ділянка сервітутного користування втратила свій статус. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що оскаржуване рішення №1662 від 18 грудня 2019 року, яким надано дозвіл ОСОБА_2 на внесення змін до містобудівної документації «Детальний план території в межах вулиці Острівська і вулиці Залізнична-Проектована 1 в смт. Щирець Пустомитівського району Львівської області» прийнято сесією Щирецької селищної ради відповідно до Генерального плану смт.Щирець, розробленого ДП «Містопроект» та затверджено рішенням сесії Щирецької селищної ради від 30 вересня 2010 року №1078 на підставі п.3 ст.8, ст.10, п.1 ст.19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», «Порядку розроблення містобудівної документації», затвердженого наказом №290 від 16 листопада 2011 року Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства в Україні, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 20 грудня 2011 року №1468/20206, тобто прийнято з додержання всіх вище перелічених законодавчих норм і порядку. Вказує, що у апеляційній скарзі апелянт посилається на Порядок розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 01 вересня 2021 року № 926, однак застосування даного Порядку відносно рішення Щирецької селищної ради №1662 від 18 грудня 2019 року є незаконним, оскільки Порядок розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 01 вересня 2021 року №926 набув чинності 08 вересня 2021, вже після прийняття рішення селищною радою, а тому не підлягає застосуванню. Звертає увагу, що при ухваленні рішення Щирецька селищна рада керувалася Порядком розроблення містобудівної документації затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №290 від 19 листопада 2011 року, що і випливає зі змісту самого рішення. Разом з тим, твердження апелянта про те, що у рішенні №1662 не зазначено підстав для надання дозволу на внесення змін та яких конкретно змін є помилковими, оскільки Щирецька селищна рада при ухваленні рішення користувалася Порядком розроблення містобудівної документації затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №290 від 19 листопада 2011 року в цілому, яким передбачено не тільки підстави для внесення змін у містобудівну документацію, а й сам механізм внесення змін до містобудівної документації, тобто підстава прийняття рішення №1662 Щирецькою селищною радою зазначена в підпункті 3 пункту 5 Розділу 5 Порядку №290, а саме: зміна у видах функціонального використання окремих території. Таким чином, вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Представник третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбікормовий завод" також подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що оскаржуване рішення Щирецької селищної ради Львівського району Львівської області №1662 від 18 грудня 2019 року, яким надано дозвіл на розроблення проекту внесення змін до детального плану території, є правомірним, оскільки таке прийнято відповідно до норм чинного законодавства, позивачем не наведено обставин та не подано належних й допустимих доказів, які свідчили б про порушення Щирецькою селищною радою Львівського району Львівської області встановленого законом порядку винесення оскаржуваного рішення або постановлення такого не у спосіб чи поза межами повноважень, що визначені законом. Вказує, що доводи апелянта фактично полягають у незгоді із раніше прийнятими рішеннями відповідача № 918 і №919 від 17 січня 2019 року та порушеннями окремих положень у розробленому Проекті внесення змін до Детального плану території, які наведені у висновку експерта, однак такі не були підставою для прийняття оскаржуваного рішення, а їх правомірність прийняття не охоплюється дією оскаржуваного рішення. Крім того, зазначає, що станом на момент подання адміністративного позову у цій справі рішення відповідача №918, №919 від 17 січня 2019 року оскаржувалися у Пустомитівському районному суді Львівської області у справі № 450/351/20. Звертає увагу, що твердження ОСОБА_1 про використання земельної ділянки площею 0,03 га. по АДРЕСА_2 усіма власниками нежитлових приміщень на території виробничо-комунальної зони не відповідають дійсності, оскільки цей заїзд ТзОВ Комбікормовий завод не використовується. Також вказує, що обставини, які встановлені висновком експерта №29/05-20я від 03 липня 2020 року не надають можливості встановити протиправність чи незаконність оскаржуваного рішення, оскільки стосуються технічних питань вже розробленого проекту внесення змін до Детального плану території, тобто подій, які відбулися після прийняття оскаржуваного рішення у зв`язку із ним та на його виконання, а не навпаки. Таким чином, вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Позивач та представник позивача (апелянта) Шпук О. В. та Арутюнова Н. Ф. у судовому засіданні підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважають висновки суду першої інстанції неправильними та необґрунтованими. Просять скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Представник відповідача - Мота І. Я. у судовому засіданні не погодився з доводами апеляційної скарги і вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Представник третьої особи - Рабінович М. П. у судовому засіданні не погодився з доводами апеляційної скарги і вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиви на апеляційну скаргу у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що рішення Щирецької селищної ради №1662 від 18 грудня 2019 року було прийнято за результатами розгляду заяви директора ТзОВ Комбікормовий завод ОСОБА_2 у відповідності до Генерального плану смт.Щирець розробленого ДП Містопроект та затвердженого рішенням сесії Щирецької селищної ради від 30 вересня 2010 року №1078 на підставі п.3 ст.8, ст.10 та п.1 ст.19 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності, а також Порядку розроблення містобудівної документації, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16 листопада 2011 року №290.

Цим рішенням відповідач надав дозвіл ТзОВ Комбікормовий завод на внесення змін до містобудівної документації Детальний план території в межах вулиць і Острівська і Залізнична-Проектована, 1 в смт. Щирець Львівського району Львівської області визначив, замовником виконання робіт щодо внесення цих змін виконком Щирецької селищної ради, а фінансування цих робіт поклав на ТзОВ Комбікормовий завод. Також оскаржуваним рішенням відповідач доручив виконкому Щирецької селищної ради забезпечити укладення договору на виконання робіт із проектною організацією підготовку та надання вихідних даних на проектування.

Метою прийняття оскаржуваного рішення відповідачем було: уточнення у більш крупному масштабі положень генерального плану смт. Щирець; уточнення планувальної структури і функціонального призначення території, що відводиться у власність смт. Щирець; визначення всіх планувальних обмежень використання території згідно з державними будівельними нормами та санітарно-гігієнічними нормами; визначення містобудівних умов та обмежень, а також забезпечення комплексності забудови території.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням Щирецької селищної ради Львівського району Львівської області № 1662 від 18 грудня 2019 року, позивач звернулася в суд з цим позовом.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем докази не підтверджують незаконності прийняття оскаржуваного рішення, а також не свідчать про порушення Щирецькою селищною радою Львівського району Львівської області процедури прийняття, разом з тим, Щирецькою селищною радою Пустомитівського району Львівської області, як суб`єктом владних повноважень, надано обґрунтовані доводи правомірності прийняття нею рішення №1662 від 18 грудня 2019 року Про надання дозволу на внесення змін до містобудівної документації Детальний план території в межах вулиць і Острівська і Залізнична-Проектована, 1 в смт.Щирець Пустомитівського району Львівської області, а тому підстави для його скасування відсутні.

Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно зі ст.31 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема: підготовка і подання на затвердження ради відповідних місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови населених пунктів, іншої містобудівної документації; встановлення на відповідній території режиму використання та забудови земель, на яких передбачена перспективна містобудівна діяльність.

За змістом ч.1, 2 ст.59 цього Закону рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Законом України Про регулювання містобудівної діяльності встановлено правові та організаційні основи містобудівної діяльності, які спрямовані на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

За приписами ст.7 цього Закону управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється шляхом: 1) планування територій на державному, регіональному та місцевому рівнях; 2) моніторингу стану розроблення та реалізації містобудівної документації на всіх рівнях; 3) визначення державних інтересів для їх врахування під час розроблення містобудівної документації; 4) проведення ліцензування і професійної атестації; 5) розроблення і затвердження будівельних норм, державних стандартів і правил, запровадження одночасної дії міжнародних кодів та стандартів; 6) контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об`єктів містобудування, проектної документації.

Відповідно до ст.8 цього Закону планування територій здійснюється на державному, регіональному та місцевому рівнях відповідними органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування. Планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку. Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.

Згідно з ч.2, 3 ст.8 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку.

Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.

За змістом ч.1 ст.16 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Ст.17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачає, що генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

За приписами п.3 ч.1 ст.1 вищезазначеного Закону детальний план території - містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території.

Відповідно до ч.1, 5, 6 та 8 ст.19 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.

Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції, та підлягає стратегічній екологічній оцінці.

Детальний план території складається із графічних і текстових матеріалів.

Склад, зміст, порядок розроблення та затвердження детального плану території визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Детальний план території у межах населеного пункту розглядається і затверджується виконавчим органом сільської, селищної, міської ради протягом 30 днів з дня його подання, а за відсутності затвердженого в установленому цим Законом порядку плану зонування території - відповідною сільською, селищною, міською радою, крім випадків, передбачених цим Законом.

Наказом Міністерства регіонального розвиту, будівництва та житлово- комунального господарства України від 12 березня 2012 року №107 затверджено ДБН 5.1.1-14:2012 Склад та зміст детального плану території (далі - ДБН).

Згідно з п.4.7. та 4.9. ДБН внесення змін до детального плану за умови його відповідності генеральному плану, плану зонування населеного пункту або схеми планування території району здійснюється шляхом розроблення проекту внесення змін до нього, його погодження та затвердження. Після затвердження відповідного проекту внесення змін він стає невід`ємною складовою частиною детального плану.

Детальний план, проект внесення змін до детального плану містять графічні і текстові матеріали, склад яких наведено у розділах 5-6 цих Норм.

Механізм розроблення або внесення змін до містобудівної документації з планування території на державному рівні в частині схем планування окремих частин території України та містобудівної документації з планування території на регіональному і місцевому рівнях визначається Порядком розроблення містобудівної документації, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16 листопада 2011 року № 290 (далі - Порядок № 290) (чинний на час виникнення спірних правовідносин).

Пункт 4.1 Порядку № 290 передбачає, що рішення про розроблення генерального плану, плану зонування території, детального плану території, яка розташована в межах населеного пункту, а також внесення змін до цієї містобудівної документації приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.

За змістом п.4.3 Порядку № 290 замовником розроблення містобудівної документації з планування території на місцевому рівні або внесення змін до неї є, при розробленні, зокрема, детального плану території, яка розташована в межах населеного пункту,- виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Відповідно до п.4.9 Порядку № 290 крім функцій, визначених у пункті 1.4 розділу I цього Порядку, замовник розроблення містобудівної документації з планування території на місцевому рівні забезпечує проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів у проекті містобудівної документації на місцевому рівні в порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 №555.

Згідно з п. 2, 7 Порядку проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 № 555 (надалі Порядок № 555), проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів у проектах містобудівної документації здійснюється під час розроблення відповідних проектів містобудівної документації із врахуванням вимог Закону України Про стратегічну екологічну оцінку.

Громадські слухання щодо проектів містобудівної документації на місцевому рівні проводяться у строк, визначений для проведення процедури громадського обговорення, але не раніше 10 днів з дати оприлюднення проекту містобудівної документації на місцевому рівні.

П.5.3. Порядку №290 передбачає, що внесення змін до містобудівної документації чи окремих її розділів здійснюється шляхом розроблення проекту змін до такої містобудівної документації, який після затвердження стає її невід`ємною частиною.

З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що органом, уповноваженим на надання дозволу як на розроблення детального плану території міста, так і на внесення змін до детального плану, є відповідна міська, селищна чи сільська рада, а замовником розроблення детального плану території є виконавчий орган такої ради.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, з системного аналізу вищенаведених законодавчих положень вбачається, що для забезпечення внесення змін до такої містобудівної документації, як детальний план території, що розташована в межах населеного пункту є відповідні стадії. Так, спочатку відповідний орган місцевого самоврядування, залежно від адміністративно-територіальної одиниці, приймає рішення про внесення змін до цієї містобудівної документації, яке підлягає офіційному оприлюдненню у засобах масової інформації, й ним надає дозвіл на розроблення проекту внесення змін, визначає замовника виконання цих робіт та особу, на яку покладатиметься фінансування таких робіт. У подальшому, розроблений проект пропонованих змін до детального плану території підлягає обговоренню на громадських слуханнях, про проведення яких відповідна рада, що прийняла рішення про внесення змін до містобудівної документації зобов`язана заздалегідь, у визначений Порядком № 290 офіційно оприлюднити повідомлення про початок процедури розгляду та врахування пропозицій громадськості у проекті містобудівної документації, після чого усі охочі мають право подати свої пропозиції (зауваження) та провести стосовно них громадські слухання, на яких або врахувати подані громадськістю пропозиції, або обґрунтовано відмовити у них. За наслідками проведення громадських слухань відповідна рада, у випадку погодження розроблених змін до детального плану території, приймає рішення про скерування представлених їй матеріалів детального плану для його затвердження на сесії ради.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення було прийнято за результатами розгляду заяви директора ТзОВ Комбікормовий завод ОСОБА_2 у відповідності до Генерального плану смт. Щирець розробленого ДП Містопроект та затвердженого рішенням сесії Щирецької селищної ради від 30 вересня 2010 року № 1078 на підставі п.3 ст.8, ст.10 та п.1 ст.19 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності, а також Порядку розроблення містобудівної документації, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16 листопада 2011 року № 290.

Зі змісту цього рішення вбачається, що ним відповідач надав дозвіл ТзОВ Комбікормовий завод на внесення змін до містобудівної документації Детальний план території в межах вулиць і Острівська і Залізнична-Проектована, 1 в смт. Щирець Львівського району Львівської області, визначив замовником виконання робіт щодо внесення цих змін виконком Щирецької селищної ради, а фінансування цих робіт поклав на ТзОВ Комбікормовий завод. Також оскаржуваним рішенням відповідач доручив виконкому Щирецької селищної ради забезпечити укладення договору на виконання робіт із проектною організацією підготовку та надання вихідних даних на проектування.

Як встановлено судом першої інстанції, метою прийняття оскаржуваного рішення відповідачем було: уточнення у більш крупному масштабі положень генерального плану смт. Щирець; уточнення планувальної структури і функціонального призначення території, що відводиться у власність смт. Щирець; визначення всіх планувальних обмежень використання території згідно з державними будівельними нормами та санітарно-гігієнічними нормами; визначення містобудівних умов та обмежень, а також забезпечення комплексності забудови території.

Крім того, судом встановлено, що 12 лютого 2020 року відбулися громадські слухання, предметом обговорення яких був проект внесення змін до містобудівної документації Детальний план території в межах вулиць і Острівська і Залізнична-Проектована, 1 в смт. Щирець Львівського району Львівської області, що підтверджується наявним у матеріалах справи копією Акту щодо проведення громадських слухань щодо проекту внесення змін до містобудівної документації Детальний план території в межах вулиць і Острівська і Залізнична-Проектована, 1 в смт. Щирець Львівського району Львівської області від 12 лютого 2020 року та Протоколу Громадських слухань від 12 лютого 2020 року.

Матеріалами справи підтверджується, що під час проведення громадських слухань 12 лютого 2020 року були оголошені пропозиції та зауваження ОСОБА_1 й за наслідками їх розгляду представленого детального плану території в межах вулиць і Острівська і Залізнична-Проектована, 1 в смт. Щирець Львівського району Львівської області комісією зроблено висновок, що детальний план може бути погоджений і є таким, що враховує громадські інтереси.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при прийнятті оскаржуваного рішення № 1662 від 18 грудня 2019 року відповідач діяв у межах та спосіб, визначені відповідним законодавством, зокрема, п.3 ст.8, ст.10 та п.1 ст.19 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності, ст.31, ст.59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні та п.1.4, 4.1, 4.3, 4.4, 5.1 та 5.3 Порядку розроблення містобудівної документації, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16 листопада 2011 року № 290, а також без перевищення наданих йому повноважень.

Щодо доводів апелянта про те, що оскаржуване рішення № 1662 від 18 грудня 2019 року порушує її права у виді порушення безперешкодного користування як сервітутною земельною ділянкою, так і земельною ділянкою для під`їзду до її складської будівлі, то колегія суддів зазначає наступне.

Так, на підтвердження порушень своїх прав ОСОБА_1 посилається на висновок судового експерта Заяць І.І. №29/05-20я від 03 липня 2020 року, який складений за наслідками проведення будівельно-технічної експертизи. Згідно з цим висновком експерта, об`єктами дослідження були Детальний план території в межах вулиць і Острівська і Залізнична-Проектована, 1 в смт. Щирець Львівського району Львівської області (арк. 3 висновку експерта), а також розроблений у 2020 році на замовлення Щирецької селищної ради Львівського району Львівської області ФОП ОСОБА_3 . Проект внесення змін до Детального плану території в межах вулиць і Острівська і Залізнична-Проектована, 1 в смт. Щирець Львівського району Львівської області (арк. 12 висновку експерта).

Зі змісту копії Проекту внесення змін до Детального плану території в межах вулиць і Острівська і Залізнична-Проектована, 1 в смт. Щирець Львівського району Львівської області вбачається, що такий дійсно був розроблений у 2020 році, тобто після прийняття оскаржуваного рішення відповідачем. Крім того, із Завдання на розроблення цього Проекту внесення змін до детального плану території вбачається, що підставою для його розроблення було оскаржуване рішення Щирецької селищної ради Львівського району Львівської області №1662 від 18 грудня 2019 року.

З врахуванням наведеного вище, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що у цьому випадку прийняття оскаржуваного рішення Щирецькою селищною радою Львівського району Львівської області передувало розробленню ФОП ОСОБА_4 самого Проекту внесення змін до детального плану території, тобто графічних та текстових матеріалів. Поряд з цим, вказаний Проект внесення змін до детального плану території був розроблений ФОП ОСОБА_4 у 2020 році, тобто після дати 18 грудня 2019 року - прийняття оскаржуваного рішення і на виконання останнього.

За приписами ч.1-2 ст.110 КАС України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Ч.1 ст.108 КАС України передбачає, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивованим у судовому рішенні.

Так, порядок та підстави прийняття відповідною радою рішення про внесення змін до детального плану території, як зазначалося вище, регулюються приписами Законів України Про місцеве самоврядування в Україні, Про регулювання містобудівної діяльності, а також Порядком № 290 та Порядком № 555, якими передбачено, що розроблення проекту внесення змін до детального плану території, тобто створення його графічних та текстових матеріалів розробником і його розгляд із подальшим погодженням та затвердженням сесією селищної ради після та з урахуванням громадських слухань є відповідними послідовними стадіями процедури внесення змін до детального плану, як містобудівної документації, що прямо передбачено Порядком № 290 та Порядком № 555.

При цьому, з приписів вказаного Порядку №290 вбачається, що початок цієї процедури відбувається із прийняття відповідною радою рішення про надання дозволу на внесення змін до детального плану території, а вже після прийняття цього рішення та на його виконання замовник розроблення цих змін (ким у даному випадку був визначений виконком Щирецької селищної ради Львівського району Львівської області), забезпечує укладення договору із розробником та готує вихідні дані на проектування.

Разом з тим, як правильно зазначив суд першої інстанції, висновки судового експерта ОСОБА_5 стосуються технічної неможливості використання позивачкою свого нежитлового приміщення за функціональним призначенням у випадку застосування змін до детального плану території межах АДРЕСА_3 , які передбачені розробленим ФОП ОСОБА_6 . Проектом внесення змін до зазначеного детального плану території, а також невідповідності Проекту ряду норм ДБН.

Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що невідповідність самого Проекту внесення змін до детального плану території вимогам ДБН або неможливість використання позивачкою своєї нежитлової будівлі за функціональним призначенням, у випадку реалізації цього Проекту, що був складений після прийняття оскаржуваного рішення, тобто у випадку його погодження та затвердження відповідним рішенням на сесії Щирецької селищної ради Львівського району Львівської області після проведення громадських слухань, як це передбачено Порядком № 290 та Порядком № 555, не входить до предмета доказування незаконності попереднього рішення, яким відповідач лише вирішив надати дозвіл на внесення змін у містобудівну документацію. Більше того, висновком №29/05-20я від 03 липня 2020 року, який складений за наслідками проведення будівельно-технічної експертизи не лише не підтверджено, а й не встановлено порушень, які допустила Щирецька селищна рада Пустомитівського району Львівської області при прийнятті оскаржуваного рішення №1662 від 18 грудня 2019 року.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що доданим до позовної заяви висновок судового експерта Заяць І.І. №29/05-20я від 03 липня 2020 року, який складений за наслідками проведення будівельно-технічної експертизи не встановлено обставин, які входять до предмета доказування у цій справі у межах заявлених позивачкою вимог, а саме: обставини, які свідчать про допущення Щирецькою селищною радою Львівського району Львівської при прийнятті рішення № 1662 від 18 грудня 2019 року будь-яких порушень вимог наведених вище положень законодавства.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 надані ще наступні докази, а саме: відповідь Щирецької селищної ради № 828 від 16 серпня 2019 року на адвокатський запит, копія адвокатського запиту № 143714 від 12 серпня 2019 року, копії рішень Щирецької селищної ради № 918 від 17 січня 2019 року та № 919 від 17 січня 2019 року та копії схем земельних ділянок до них, копія листа Щирецької селищної ради № 830 від 19 серпня 2019 року, копії заяв позивачки від 13 червня 2019 року вх. №387 та від 21 червня 2019 року вх. № 412.

Матеріалами справи стверджується, що ОСОБА_1 покликається на те, що Щирецька селищна рада Львівського району Львівської області прийняла 17 січня 2019 року два рішення - № 918, яким надала дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0, 13 га. для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури по АДРЕСА_2 ТзОВ Комбікормовий завод, а також № 919, яким надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0, 03 га. для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури по АДРЕСА_2 ТзОВ Комбікормовий завод.

Крім того, позивач зазначає, що відповідач надав їй схеми розташування земельних ділянок, щодо яких рішеннями №918 та №919 від 17 січня 2019 року було надано ТзОВ Комбікормовий завод дозвіл на виготовлення проектів землеустрою, та зазначив, що таким земельним ділянкам не присвоєно кадастрові номери та не затверджені графічні матеріали, а землекористувачем ділянок, по якій проходить під`їзна дорога до складських приміщень ОСОБА_1 в АДРЕСА_2 і на якій знаходиться прохідна заводу за адресою АДРЕСА_2 являється ТзОВ Комбікормовий завод.

У зв`язку із наведеними обставинами ОСОБА_1 звернулася із позовом до Пустомитівського районного суду Львівської області, за яким було порушено провадження у справі № 450/351/20 та просила визнати незаконними та скасувати рішення Щирецької селищної ради Пустомитівського району Львівської області № 918 від 17 січня 2019 року та №919 від 17 січня 2019 року. Копія вказаної позовної заяви наявна у матеріалах справи, однак у процесі розгляду цивільної справи №450/351/20 ОСОБА_1 було подано заяву про залишення без розгляду позовної заяви, а ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 26 січня 2021 року задоволено цю заяву та залишено позов без розгляду.

Водночас, як вбачається зі змісту позовної заяви, яка була пред`явлена до Пустомитівського районного суду Львівської області, ОСОБА_1 , як на правові підстави незаконності прийнятих Щирецькою селищною радою Львівського району Львівської області рішень № 918 від 17.01.2019 та № 919 від 17.01.2019 посилалася на те, що Щирецька селищна рада Львівського району Львівської області надавши дозвіл на розробку проектів землеустрою порушила приписи ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, а також ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України. Крім цього, позивач зазначала, що оскільки п. 42 ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні питання затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації вирішується виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради, то відповідач незаконно надав дозвіл на виготовлення проекту землеустрою на дві земельні ділянки ТзОВ Комбікормовий завод, оскільки не вніс змін до Детального плану території, і останній був дійсним на момент винесення рішень № 918 та № 919 від 17 січня 2019 року, а також у порушення п.2 ст.21 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності не провів громадського обговорення стосовно цього питання.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, у порядку цивільного судочинства у Пустомитівському районному суді Львівської області у справі 450/351/20 предметом спору були рішення Щирецької селищної ради Пустомитівського району Львівської області, якими вирішувалися питання надання ТзОВ Комбікормовий завод дозволу на розроблення проекту землеустрою на відведення земельних ділянок.

Відповідно до ст.1 Закону України Про землеустрій землеустрій - сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональну організацію території адміністративно-територіальних одиниць, суб`єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил.

Проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом.

Згідно з п.а ч.1 ст.22 цього Закону землеустрій здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою (у тому числі при розробленні містобудівної документації).

За приписами ст.25 Закону України Про землеустрій документація із землеустрою розробляється в електронній та паперовій формах у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Одним з видів документації із землеустрою є проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

За змістом ч.1-3 ст.123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Умови і строки розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору.

З аналізу наведених вище правових норм можна дійти висновку, що вони регламентують порядок, строки, умови та суб`єктів розроблення відповідної документації землеустрою щодо відведення земельної ділянки, які, водночас, є відмінними від порядку, строків, підстав, умов та суб`єктів внесення змін до містобудівної документації, зокрема, детального плану території.

Як правильно зауважив суд першої інстанції, правова регламентація умов та підстав проведення процедури землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка визначена ст. 123 Земельного кодексу України та Законом України Про землеустрій передбачає застосування цієї процедури у випадку надання земельної ділянки особі за її клопотанням у користування або власність. У свою чергу, у випадку застосування процедури внесення змін до містобудівної документації, зокрема, детального плану, відповідні суб`єкти правозастосування мають керуватися положеннями Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та Порядку № 290 (чинним на час виникнення спірних правовідносин).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 на підтвердження викладених у вказаному вище позові фактичних обставин, що був пред`явлений нею до Пустомитівського районного суду Львівської області було надано ті самі документи, що й при пред`явленні адміністративного позову у цій справі, а саме: відповідь Щирецької селищної ради № 828 від 16 серпня 2019 року на адвокатський запит, копія адвокатського запиту № 143714 від 12 серпня 2019 року, копії рішень Щирецької селищної ради № 918 від 17 січня 2019 року та №919 від 17 січня 2019 року та копії схем земельних ділянок до них, копія листа Щирецької селищної ради № 830 від 19 серпня 2019 року, копії заяв позивачки від 13 червня 2019 року вх. № 387 та від 21 червня 2019 року вх. 412.

З врахуванням наведеного вище висновку суду щодо різного нормативного регулювання питань, які стосуються розроблення землеустрою щодо відведення земельних ділянок та внесення змін до містобудівної документації, а також виходячи із аналізу наданих суду та зазначених вище документів, вбачається, що такі не встановлюють обставин, які входять до предмета доказування при вирішенні цього адміністративного позову, оскільки, як вже зазначав суд, у даному випадку у межах пред`явленого позову здійснюється перевірка рішення Щирецької селищної ради Львівського району Львівської області на відповідність вимогам Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та Порядку розроблення містобудівної документації, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16 листопада 2011 року № 290, а не приписів ст. 123 Земельного кодексу України та Закону України Про землеустрій, предметом регулювання яких є інші правовідносини.

Крім того, як правильно зазначив суд першої інстанції, інших докази позивача, а саме: копії витягу із ДЗК про земельну ділянку від 17 вересня 2019 року та кадастрового плану земельної ділянки, рішення Щирецької селищної ради № 123 від 23 серпня 2018 року, яким присвоєно окрему поштову адресу на прохідну АДРЕСА_2 , за своїм змістом також не підтверджують як незаконності прийняття оскаржуваного рішення, так і порушення процедури його прийняття, а тому підставно відхилив такі.

При цьому, надані позивачем докази: копії експлікацій Б-1 будівлі складу по АДРЕСА_2 , витягу про державну реєстрацію прав на нежитлову будівлю (приміщення складу) загальною площею 1198, 5 кв. м., договору купівлі-продажу будівлі від 09 грудня 2011 року, витягу з державного реєстру правочинів від 09 грудня 2011 року, договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28 липня 2016 року № 1712 та акту приймання-передачі земельної ділянки, то такі лише засвідчують набуття ОСОБА_1 права власності на нежитлову будівлю та земельну ділянку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при вирішенні цього спору не підлягають застосуванню приписи ч.3 ст.123 Земельного кодексу України, положення п.42 ч.1 ст.26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, оскільки предметом оскарження є рішення, яким Щирецька селищна рада Львівського району Львівської області надала дозвіл на внесення змін до містобудівної документації, а не рішення, яким відповідач затвердив детальний план із внесеними до нього змінами. Також не застосовуються ст.116, 188 ЗК України, якими передбачено підстави набуття фізичними й юридичними особами права на землю із земель державної та комунальної власності, а також порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, оскільки останні не регулюють спірних правовідносин та ст.26, 33, 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, на які позивач покликається в частині повноважень відповідних органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування.

У частині застосування висновків, викладених у Рішенні Конституційного Суду України від 01 квітня 2010 року № 10-рп/2010, то такі стосуються поширення компетенції адміністративних судів на вирішення спорів між фізичними та юридичними особами із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності, прийнятих та вчинених у земельних правовідносинах, тобто віднесення цієї категорії спорів до предметної юрисдикції адміністративних судів.

Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надані позивачем докази не підтверджують незаконності прийняття оскаржуваного рішення, а також не свідчать про порушення Щирецькою селищною радою Львівського району Львівської області процедури прийняття, разом з тим, Щирецькою селищною радою Пустомитівського району Львівської області, як суб`єктом владних повноважень, доведено правомірність прийняття нею рішення №1662 від 18 грудня 2019 року Про надання дозволу на внесення змін до містобудівної документації Детальний план території в межах вулиць і Острівська і Залізнична-Проектована, 1 в смт.Щирець Пустомитівського району Львівської області в межах повноважень та й спосіб, визначений законом, а тому підстави для його скасування відсутні.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 139, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 травня 2022 року у справі №380/9675/20 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О. І. Мікула судді А. Р. Курилець М. П. Кушнерик Повне судове рішення складено 03 жовтня 2022 року.

Дата