Рішення

від 24.05.2022 по справі 904/9703/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.2022м. ДніпроСправа № 904/9703/21за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", м. Київ

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Промхімснаб-КР", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

відповідача-2: ОСОБА_1 , м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості

Суддя Крижний О.М.

Секретар судового засідання Баворовська Г.П.

Представники:

Від позивача: Провоторов Ю.В., довіреність №7833-К-Н-О від 10.09.2021, адвокат

Від відповідача-1: не з`явився

Від відповідача-2: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промхімснаб-КР" та ОСОБА_1 заборгованість за договором №б/н від 28.01.2014 в розмірі 514163,79 грн., з яких:

- 455473,05грн. - заборгованість за кредитом;

- 54831,59 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 3859,15 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем-1 свого обов`язку в частині повної та своєчасної оплати грошових коштів за кредитним договором від 28.01.2014 №б/н та неналежним виконанням взятих на себе зобов`язань відповідачем-2 за договором поруки від 19.11.2019 №P1574166319682793314.

Судом на виконання вимог ст. 176 Господарського процесуального кодексу України здійснено запити щодо інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача.

За відомостями відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС у Дніпропетровській області від 17.01.2022 ОСОБА_1 зареєстрований у АДРЕСА_1 .

У судовому засіданні 25.05.2022 взяв участь представник позивача (після перерви до 15:00 того ж дня не з`явився), позовні вимоги підтримав.

Відповідач-1 та відповідач-2 не скористалися правом на участь у судових засіданнях та на подання відзиву. Про дати, час та місце судових засідань повідомлялися належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно з ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідачі-1,2 у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.01.2022, не подали до суду відзивів на позов, а відтак не скористалися наданими їм процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.01.2022 відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні 25.05.2022 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є: встановлення обставин укладення кредитного договору, строк дії договору, кредитний ліміт, графік повернення кредиту та сплати процентів, наявність прострочення виконання відповідачем зобов`язань, обставин укладення договору поруки, строк дії даного договору, обсяг відповідальності поручителя.

Так, судом встановлено, що 28.01.2014 Товариством з обмеженою відповідальністю "Промхімснаб-КР" (відповідач-1) підписано заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (а.с. 19).

Згідно вказаної заяви відповідач-1 приєднався до Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування б/н від 28.01.2014 та взяв на себе зобов`язання виконувати умови договору.

Відповідно до 3.18.1.16. Умов - при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт: банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно - цифрового підпису та / або підтвердження через пароль, спрямований Банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно до ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі.

Відповідно ст. 1055 Цивільного кодексу України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Положеннями ст. 207 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

У відповідності з ч. 2. ст. 639 Цивільного кодексу України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Отже, згідно викладеного, та зважаючи на здійснене волевиявлення сторін, які на власний розсуд обрали форму та спосіб укладання договору, між позивачем та відповідачем-1 шляхом приєднання відповідача до Умов та Правил надання банківських послуг позивача, на підставі наведених заяв, був укладений Договір банківського обслуговування.

Підписавши вказану заяву, відповідач-1 виразив свою згоду з Умовами та Правилами надання банківських послуг (знаходяться на сайті www.privatbank.ua), Тарифами банку, які разом із даною заявою складають договір банківського обслуговування.

Таким чином, між позивачем та відповідачем-1 у справі укладено договір банківського обслуговування б/н від 28.01.2014, а згідно із заявою відповідач-1 взяв на себе зобов`язання виконувати умови договору.

Згідно з п. 3.18.1.1. Умов - кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів та здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту. Техніко-економічне обґрунтування кредиту-фінансування поточної діяльності. Про розмір ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку Банка та Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших). Банк здійснює обслуговування ліміту Клієнта, що полягає у проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку Клієнта, при наявності вільних грошових ресурсів, за рахунок кредитних коштів у межах ліміту, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо.

Відповідно до п. 3.18.1.3 Умов - кредит надається в обмін на зобов`язання Клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди.

У відповідності з п. 3.18.1.8. Умов - проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі - "Угода").

Згідно з п. 3.18.1.6 Умов ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами та правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку. Підписавши Угоду, Клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна Ліміту проводиться Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших).

Відповідно до договору відповідача-1 встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок № НОМЕР_1 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв`язку банку і клієнта (системи клієнт-банкінг, sms-повідомлення або інших), що визначено і врегульовано Умовами та правилами надання банківських послуг (далі Умови).

На виконання умов договору № б/н банківського обслуговування від 08.01.2014 Акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" надавалися Товариству з обмеженою відповідальністю "Промхімснаб-КР" кредитні кошти у межах встановленого ліміту з 29.01.2014 0 грн., з 01.03.2014 0 грн., з 07.11.2017 0 грн., з 24.11.2019 200000 грн., з 11.12.2019 280000 грн., з 12.12.2019 400000 грн., з 20.02.2020 490000 грн., з 18.05.2020 0 грн., з 13.08.2020 480000 грн., з 13.01.2021 550000 грн. з 14.06.2021 550000 грн., що підтверджується довідкою про розміри встановлених кредитних лімітів (а.с.30, т. 1).

Згідно зі ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Як зазначено вище, відповідно до розділу 3.18.4.1 Умов за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт виплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована процентна ставка). Порядок розрахунку відсотків:

За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (далі -, в який дебетове сальдо підлягає обнуленню"), розрахунок відсотків здійснюється за процентною ставкою у розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п. 3.18.4.1.1. Умов).

При необнулені дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо с обнуленню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, клієнт сплачує банку за користування кредитом відсотки в розмірі 24% починаючи з останньої дати, в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню (п. 3.18.4.1.2. Умов).

У разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов`язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п. 3.18.4.1.3. Умов)

Під "непогашенням кредиту" мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня (п. 3.18.4.1.4. Умов).

Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, кість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати (п.3.18.4.9 Умов).

Пунктом 3.18.4.4.Умов визначено розмір винагороди за використання ліміту, яку клієнт сплачує Банку 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня на попередній місяць, в порядку передбаченому Умовами.

Тобто, датою сплати комісії є 1-е число кожного місяця.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що уразі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, відповідно до п. 3.18.5.4 Умов - нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов`язань, передбаченої п. 3.18.5.1., 3.18.5.2., 3.18.5.3, здійснюється протягом 3 років з дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано Клієнтом.

Згідно з п. 3.18.6.1 обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку клієнта здійснюється з моменту подачі клієнтом до Банку заяви на приєднання до Умов (або у формі заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки) або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт/банк, або у формі обміну паперовій або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі) та/або з моменту надання клієнтом розрахункових документів на використання коштів у рамках кредитного ліміту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих засобів до повного виконання зобов`язань сторонами.

Внаслідок неналежного виконання позичальником (відповідачем-1) своїх зобов`язань за договором, у останнього, станом на 22.11.2021 утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 514163,79 грн., з яких: 455473,05 грн. заборгованість за кредитом; 54831,59 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі за період з 16.07.2021 по 22.11.2021; 3859,15 грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом за період з 01.08.2021.

Причиною виникнення спору є неналежне виконання відповідачем-1 умов договору №б/н банківського обслуговування від 28.01.2014 в частині своєчасного повернення кредиту, сплати процентів та комісії за користування кредитом.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 Цивільного кодексу України).

Частиною другою статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною першою статті 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ "ПриватБанк").

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 Цивільного кодексу України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 Цивільного кодексу України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, у разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника від 28.01.2014 процентна ставка не зазначена.

Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру та розміру комісії.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, а також комісію за користування кредитом і процентів за користування кредитними коштами.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 28.01.2014, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, як невід`ємні частини спірного договору.

Згідно з Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: п.3.18.4.1 Умов передбачено, що за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт виплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована процентна ставка). Порядок розрахунку відсотків:

За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (далі -, в який дебетове сальдо підлягає обнуленню"), розрахунок відсотків здійснюється за процентною ставкою у розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п. 3.18.4.1.1. Умов).

При необнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо с обнуленню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, клієнт сплачує банку за користування кредитом відсотки в розмірі 24% починаючи з останньої дати, в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню (п. 3.18.4.1.2. Умов).

У разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов`язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п. 3.18.4.1.3. Умов)

Під "непогашенням кредиту" мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня (п. 3.18.4.1.4. Умов).

Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, кість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати (п.3.18.4.9 Умов).

Пунктом 3.18.4.4.Умов визначено розмір винагороди за використання ліміту, яку клієнт сплачує Банку 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня на попередній місяць, в порядку передбаченому Умовами.

Тобто, датою сплати комісії є 1-е число кожного місяця.

Згідно з п. 3.18.6.1 обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку клієнта здійснюється з моменту подачі клієнтом до Банку заяви на приєднання до Умов (або у формі заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки) або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт/банк, або у формі обміну паперовій або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі) та/або з моменту надання клієнтом розрахункових документів на використання коштів у рамках кредитного ліміту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих засобів до повного виконання зобов`язань сторонами.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем-1 кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати комісії, та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, з аналогічного питання зазначила, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 Цивільного кодексу України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" в період - з часу виникнення спірних правовідносин (28.01.2014) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (22.12.2022), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві-1 Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, розміру комісії, надані банком Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем-1 кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно з частиною 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду вказала, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Наданий позивачем Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17. Відступи від неї відсутні.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі "Брумареску проти Румунії", заява № 28342/95, § 61,). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 року у справі "Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії", заява № 76943/11, § 123).

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11 листопада 1996 року у справі "Кантоні проти Франції", заява № 17862/91, § 31-32; від 11 квітня 2013 року у справі "Вєренцов проти України", заява № 20372/11, § 65). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі "S. W. проти Сполученого Королівства", заява № 20166/92, § 36).

З огляду на те, що принцип верховенства права передбачає наявність правової визначеності, зокрема і при вирішенні питання щодо необхідності відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних відносинах, Велика Палата Верховного Суду зазначає про відступ від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладений у раніше прийнятій постанові від 24 вересня 2014 року (провадження № 6-144цс14).

Суд вважає, що Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, який містяться в матеріалах даної справи не містить підпису відповідача-1, тому його умови не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 28.01.2014 шляхом підписання заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами та комісії за користування кредитом.

Також суд зазначає, що вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України позивач не пред`явив, а суд не може самостійно застосувати дані норми та стягнути проценти. Дана правова позиція викладена у поставові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першою статті 1 Цивільного кодексу України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 Цивільного кодексу України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 Цивільного кодексу України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Суд звертає увагу, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 28.01.2014 у вигляді заяви про відкриття поточного рахунку, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ "ПриватБанк" не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 Цивільного кодексу України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає про задоволення позовної вимоги в частині стягнення основного боргу (тіла кредиту) у розмірі 455473,05 грн.

У задоволенні решти позовних вимог, а саме стягненні процентів у розмірі 54831,59 та комісії у розмірі 3859,15 грн. необхідно відмовити з викладених вище підстав (відсутність доказів погодження саме таких Умов).

Позивач заявляючи вимогу про солідарне стягнення посилається на те, що зобов`язання за спірним договором забезпечено договором поруки №Р1574166319682793314 від 19.11.2019 (далі договір поруки), укладеним між позивачем та поручителем ОСОБА_1 (відповідач - 2), за умовами якого (п.1.1) предметом цього договору є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання товариством з обмеженою відповідальністю "Промхімснаб-КР" зобов`язань за договорами приєднання до: розділу 3.2.1. "Кредитний ліміт" Умов та Правил надання банківських послуг, далі Угода-1, по сплаті:

а) процентної ставки за користування кредитом:

- за період користування кредитом згідно п. 3.2.1.4.1.2 "Угоди-1" 21% річних для договорів забезпечених порукою, 34% річних для договорів не забезпечених порукою;

- за період користування кредитом згідно п.3.2.1.4.1.3. "Угоди 1" 42 % річних для договорів забезпечених порукою, 68% річних для договорів не забезпечених порукою;

б) комісійної винагороди згідно п.3.2.1.4.15. "Угоди 1" в розмірі 3 % від суми перерахувань;

в) винагороди за використання Ліміту відповідно до 3.2.1.4.11. "Угоди 1" 1-го числа кожного місяця у розмірі 0,5 % від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць;

г) кредиту в розмірі 200000,00 грн.

Якщо під час виконання "Угоди 1" зобов`язання боржника, що забезпечені цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладенні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за "Угодою 1" в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з поручителем не потрібні.

В той же час, суд звертає увагу, що даний договір поруки не містить посилання на кредитний договір укладений між позивачем та відповідачем-1 саме на підставі заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 28.01.2014, оскільки у договорі поруки вказані інші пункти Умов та Правил надання банківських послуг, ніж ті, що зазначені у позові, а також вказані інші процентні ставки. Договір поруки укладено значно пізніше, ніж спірний кредитний договір та містить обмеження щодо розміру забезпеченої суми.

Таким чином, суд доходить висновку про неможливість ідентифікувати що договором поруки №Р1574166319682793314 від 19.11.2019 забезпечено кредитні зобов`язання саме за кредитним договором від 28.04.2014, а не іншого кредитного договору.

Також, даний договір поруки не можна вважати доказом погодження відсоткової ставки. У договорі містяться посилання на інші пункти Умов та Правил надання банківських послуг (п.3.2.1.4.2.2, 3.2.1.4.2.3) та інші процентні ставки, зокрема, 21% та 42% річних для договорів забезпечених порукою. І тексту цих пунктів у матеріалах справи немає. Крім цього, позовна заява містить посилання відносно відсотків на пункти 3.18.4.1.2, 3.18.4.1.3 пункти Умов та Правил та до розрахунку позивачем взято 33% річних.

За загальним правилом, передбаченим частиною першою статті 651 Цивільного кодексу України, зміна умов договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Разом з тим за змістом частини третьої статті 651 Цивільного кодексу України договором або законом може бути передбачено також право сторони договору відмовитися від договору в повному обсязі або частково, тобто розірвати або змінити договір на власний розсуд на підставі одностороннього правочину.

Особливістю одностороннього правочину є те, що такий правочин як юридичний факт здійснюється за волевиявленням однієї особи, однак може спричиняти відповідні правові наслідки (породжувати обов`язки) для інших осіб, коли це випливає зі спеціальних положень законодавства.

Так, за правилами, передбаченими абзацом третім частини третьої Цивільного кодексу України, односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Настання правових наслідків, зумовлених вчиненням особою одностороннього правочину, для інших осіб пов`язане з дотриманням вимог щодо вчинення його у відповідній формі, обумовленій законом, та його реалізацією шляхом доведення цього правочину до відома зацікавлених осіб.

Приписи частини першої статті 559 Цивільного кодексу України (у відповідній редакції) передбачають спеціальне регулювання порядку зміни забезпеченого порукою зобов`язання, а відтак і договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, з урахуванням волевиявлення та повідомлення, крім сторін цього договору, також поручителя і встановлюють правові наслідки неодержання згоди поручителя.

Крім того, у постанові Верховного Суду України від 05.06.2013 у справі №6-43цс13, постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №910/7389/17 і від 29.05.2019 у справі №910/11429/18 зазначено, що згода поручителя на збільшення обсягу своєї відповідальності має бути очевидною і наданою у спосіб, передбачений договором поруки. Випадкова поінформованість поручителя про внесення змін до основного зобов`язання і навіть відсутність з його боку заперечень про збільшення обсягу його відповідальності не може розглядатись як надання ним згоди на такі зміни.

Умови договору поруки про те, що поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення основного зобов`язання, не виключають застосування правил, передбачених абзацом третім частини третьої статті 202 Цивільного кодексу України, та, відповідно, від необхідності узгодження певних вчинених в односторонньому порядку змін до основного зобов`язання із поручителем у належній формі.

За змістом частини першої статті 654 Цивільного кодексу України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Пунктом 4.2 договору поруки сторони узгодили, що зміни та доповнення до цього договору вносяться тільки за згодою сторін, у письмовому вигляді, шляхом укладення відповідного договору про внесення змін.

Матеріали справи не містять договору про внесення змін до договору поруки укладеного між Банком та ОСОБА_1 на збільшення кредитного ліміту ТОВ "Промхімснаб-КР" з 200 000,00 грн. до 455473,05 грн., а відповідно на збільшення обсягу своєї відповідальності. Судом не встановлено, а сторонами не спростовано, укладення будь-яких додаткових угод до договору поруки щодо збільшення такого кредитного ліміту.

Враховуючи викладене, установивши, що кредитний ліміт за кредитними зобов`язаннями боржника збільшено без погодження з поручителем, суд доходить висновку про відсутність підстав стягнення з відповідача-2 ( ОСОБА_1 ) заборгованості за кредитом, процентами та комісією, оскільки порука за договором є припиненою в силу положень частини першої статті 559 ЦК України (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Такий правовий висновок щодо застосування положень частини першої статті 559 ЦК України (у відповідній редакції) викладено і в постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 910/13109/18 та Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.10.2020 у справі № 903/998/19.

З урахуванням викладеного позовні вимоги до відповідача-2 задоволенню не підлягають.

Позовні вимоги до відповідача-1 підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача-1 пропорційно до задоволених позовних вимог у сумі 6832,10 грн.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промхімснаб-КР" про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промхімснаб-КР" (50047, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Бородича Леоніда, 15, оф.213, ідентифікаційний код 39065311) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д (адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50), ідентифікаційний код 14360570) заборгованість за кредитом у розмірі 455473,05 грн. та судовий збір у розмірі 6832,10 грн.

У задоволенні решти позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промхімснаб-КР" - відмовити.

У задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 06.06.2022

Суддя О.М. Крижний