Постанова

від 21.11.2022 по справі 904/9703/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.11.2022 року м.Дніпро Справа № 904/9703/21

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф.,

суддів: Кузнецов В.О., Чередка А.Є.

секретар судового засідання Михайлова К.С.

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2022 (суддя Крижний О.М)

у справі №904/9703/21

за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", м. Київ

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Промхімснаб-КР", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

відповідача-2: ОСОБА_1 , м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промхімснаб-КР" та ОСОБА_1 заборгованість за договором №б/н від 28.01.2014 в розмірі 514163,79 грн., з яких:- 45 5473,05грн. - заборгованість за кредитом; - 54 831,59 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; - 3 859,15 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2022 у справі №904/9703/21 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промхімснаб-КР" на користь Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" заборгованість за кредитом у розмірі 45 5473,05 грн. та судовий збір у розмірі 6 832,10 грн. У задоволенні решти позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промхімснаб-КР" відмовлено.

У задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням Акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" подано апеляційну скаргу, згідно якої апелянт просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2022 у справі №904/9703/21 в частині відмови в задоволені позовних вимог та ухвалити у вказаній частині нове рішення про задоволення позовних вимог в цій частині.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги апелянт зазначає, що відмова суду в задоволенні вимог щодо стягнення з відповідачів заборгованості по процентам та пені за несвоєчасність виконання зобов`язання за договором суперечить нормам матеріального права та прийнято всупереч правовим висновкам Верховного Суду.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Промхімснаб» 28.01.2014 було підписано заяву про відкриття поточного рахунку. Згідно Заяви відповідач 1 приєднався до «Умов та правил надання банківських послуг» та взяв на себе зобов`язання виконувати умови договору. Отже Боржником було укладено кредитний договір, який складається з Анкети-заяви та Умов. Зобов`язання має виконуватись належним чином. Відповідно до ст. 49 Закону України «Про банки та банківську діяльність» надання безпроцентних кредитів забороняється. Кредитний договір є двостороннім та оплатним, де оплатою за користування кредиту є сплата відсотків і основними вимогами банку за кредитним договором до боржника є повернення наданих кредитних коштів та отримання відсотків за їх користування. Оскільки фактично отримані кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд, шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення як фактично отриманої суми кредитних коштів так і сплати відсотків. Таким чином суд, встановивши, що банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув, не мав жодних підстав звільняти боржника від зобов`язання сплатити відсотки.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.07.2022 апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2022 у справі №904/9703/21 залишено без руху та надано скаржнику строк 10 днів з дня вручення ухвали усунути недоліки апеляційної скарги, та подати до апеляційного суду докази сплати судового збору у сумі 2 084,46 грн., уточнити прохальну частину апеляційної скарги.

На виконання ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 06.07.2022 у справі №904/9703/21 апелянтом до матеріалів справи надано докази сплати судового збору у сумі 2 084,46 грн. з уточненнями прохальної частини апеляційної скарги.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.07.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2022 у справі №904/9703/21.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.09.2022 розгляд справи №904/9703/21 призначено на 17.10.2022 о 14:30 год.

В судовому засіданні 17.10.2022 колегія суддів, порадившись на місці оголосила про перенесення розгляду скарги на 21.11.2022 на 15:30 год.

В судове засідання 21.11.2022 представники сторін не з`явились. Були належним чином повідомлені про час розгляду справи, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень.

Позивач та відповідач 2 були належним чином повідомлені про час розгляду справи, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення.

Від відповідача 1 повернувся конверт, з ухвалою суду про призначення судового засідання, з довідкою відділення поштового зв`язку із зазначенням причин повернення «адресат відсутній за вказаною адресою».

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 01.10.2021 у справі № 910/8794/17 зазначив, що надіслання судом першої інстанції копії ухвали від 08.07.2020 у справі №910/8794/17 на адресу ТОВ "Інтер-ГТВ", що відповідає адресі його місцезнаходження за даними ЄДРЮОФОПГФ та була повідомлена суду під час розгляду справи №910/8794/17, є належним виконанням судом вимог частини другої статті 120 ГПК України щодо повідомлення відповідача про судове засідання, призначене на 20.07.2020.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18); постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлювала позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).

У постанові від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17 Верховний Суд зазначав, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

В свою чергу, Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18 зробив правовий висновок, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Таким чином, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об`єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи те, що суд не визнавав обов`язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи наявні докази належного їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання, зважаючи на необхідність дотримання процесуальних строків, визначених ГПК України, констатуючи достатність матеріалів для розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити апеляційний розгляд за наявними матеріалами та без участі представників сторін.

Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, повноту їх дослідження місцевим господарським судом, перевіривши правильність висновків суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Промхімснаб-КР" (відповідач-1) 28.01.2014 підписано заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (а.с. 19).

Згідно вказаної заяви відповідач-1 приєднався до Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування б/н від 28.01.2014 та взяв на себе зобов`язання виконувати умови договору.

Відповідно до 3.18.1.16. Умов - при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт: банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно - цифрового підпису та / або підтвердження через пароль, спрямований Банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Підписавши вказану заяву, відповідач-1 виразив свою згоду з Умовами та Правилами надання банківських послуг (знаходяться на сайті www.privatbank.ua), Тарифами банку, які разом із даною заявою складають договір банківського обслуговування.

Отже між позивачем та відповідачем-1 у справі укладено договір банківського обслуговування б/н від 28.01.2014, відповідно до умов якого та заяви відповідач-1 взяв на себе зобов`язання виконувати умови договору.

Згідно з п. 3.18.1.1. Умов - кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів та здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту. Техніко-економічне обґрунтування кредиту-фінансування поточної діяльності. Про розмір ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку Банка та Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших). Банк здійснює обслуговування ліміту Клієнта, що полягає у проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку Клієнта, при наявності вільних грошових ресурсів, за рахунок кредитних коштів у межах ліміту, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо.

Відповідно до п. 3.18.1.3 Умов - кредит надається в обмін на зобов`язання Клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди.

У відповідності з п. 3.18.1.8. Умов - проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі - "Угода").

Згідно з п. 3.18.1.6 Умов ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами та правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку. Підписавши Угоду, Клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна Ліміту проводиться Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших).

Відповідно до договору відповідачу-1 встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок № НОМЕР_1 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв`язку банку і клієнта (системи клієнт-банкінг, sms-повідомлення або інших), що визначено і врегульовано Умовами та правилами надання банківських послуг (далі Умови).

На виконання умов договору банківського обслуговування від 28.01.2014 Акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" було надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Промхімснаб-КР" кредитні кошти у межах встановленого ліміту з 29.01.2014 - 0 грн., з 01.03.2014 - 0 грн., з 07.11.2017 - 0 грн., з 24.11.2019 - 200000 грн., з 11.12.2019 - 280000 грн., з 12.12.2019 - 400000 грн., з 20.02.2020 - 490000 грн., з 18.05.2020 - 0 грн., з 13.08.2020 - 480000 грн., з 13.01.2021 - 550000 грн. з 14.06.2021 - 550000 грн., що підтверджується довідкою про розміри встановлених кредитних лімітів (а.с.30, т. 1).

Відповідачем 1 не виконано належним чином зобов`язання щодо своєчасного та повного повернення отриманих коштів, через що як зазначає позивач, у останнього виникла заборгованість у розмірі 514163,79 грн., з яких: 455473,05 грн. заборгованість за кредитом; 54831,59 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі за період з 16.07.2021 по 22.11.2021; 3859,15 грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом за період з 01.08.2021.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та відповідачем 2 ОСОБА_1 було укладено Договір поруки №Р1574166319682793314 від 19.11.2019 (далі договір поруки), згідно умов якого (п.1.1) предметом цього договору є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання товариством з обмеженою відповідальністю "Промхімснаб-КР" зобов`язань за договорами приєднання до: розділу 3.2.1. "Кредитний ліміт" Умов та Правил надання банківських послуг, далі Угода-1, по сплаті:

а) процентної ставки за користування кредитом:

- за період користування кредитом згідно п. 3.2.1.4.1.2 "Угоди-1" 21% річних для договорів забезпечених порукою, 34% річних для договорів не забезпечених порукою;

- за період користування кредитом згідно п.3.2.1.4.1.3. "Угоди 1" 42 % річних для договорів забезпечених порукою, 68% річних для договорів не забезпечених порукою;

б) комісійної винагороди згідно п.3.2.1.4.15. "Угоди 1" в розмірі 3 % від суми перерахувань;

в) винагороди за використання Ліміту відповідно до 3.2.1.4.11. "Угоди 1" 1-го числа кожного місяця у розмірі 0,5 % від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць;

г) кредиту в розмірі 200000,00 грн.

Якщо під час виконання "Угоди 1" зобов`язання боржника, що забезпечені цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладенні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за "Угодою 1" в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з поручителем не потрібні.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем 1 зобов`язань щодо повернення отриманих коштів позивач звернувся з позовом про солідарне стягнення з відповідачів 455473,05 грн. заборгованості за кредитом; 54831,59 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі за період з 16.07.2021 по 22.11.2021; 3859,15 грн. заборгованості по комісії за користуванням кредитом за період з 01.08.2021.

Рішенням господарського суду позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промхімснаб-КР" на користь Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" заборгованість за кредитом у розмірі 45 5473,05 грн. та судовий збір у розмірі 6 832,10 грн. У задоволенні решти позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промхімснаб-КР" відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 54 831,59 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом та 3 859,15 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом господарський суд зазначив, що у заяві від 28.01.2014, підписаній сторонами у справі, не зазначена процентна ставка та окрім того, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру та розміру комісії. Також місцевий суд встановив, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме наданий в матеріали справи Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем-1 кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати комісії, та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Колегія суддів погоджується з висновками господарського суду, вважає їх правильними та обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 1066 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Статтею 1067 Цивільного кодексу України передбачено, що договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов`язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам.

Положеннями ст. 1068 Цивільного кодексу України передбачено, що банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов`язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом. Банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом. Клієнт зобов`язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором.

Статтею 1069 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Нормами статті 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно наданого в матеріали справи розрахунку позивача станом на 22.11.2021 сума заборгованості за тілом кредиту складає 455 473,05 грн.

В матеріали справи не надано доказів повернення відповідачем 1 заборгованості за кредитом, з огляду на що, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 455 473,05 грн.

Щодо доводів апеляційної скарги про безпідставність звільнення відповідача від сплати відсотків та комісії за користування кредитними коштами колегія зазначає наступне.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Аналіз вказаних норм свідчить, що в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Судом першої інстанції встановлено, що зі змісту заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 28.01.2014, підписання якої не заперечується сторонами, вбачається, що в заяві відсутні умови щодо нарахування відсотків за користування кредитом, комісії та процентна ставка.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на Умови і правила надання банківських послуг", що розміщені на офіційному сайті позивача та з якими, за твердженням позивача, відповідач ознайомився при підписанні заяви-приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. До позовної заяви позивачем додано Витяг з "Умов та правил надання банківських послуг".

Згідно з Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: п.3.18.4.1 Умов передбачено, що за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт виплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована процентна ставка). Порядок розрахунку відсотків:

За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (далі -, в який дебетове сальдо підлягає обнуленню"), розрахунок відсотків здійснюється за процентною ставкою у розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п. 3.18.4.1.1. Умов).

При необнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо с обнуленню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, клієнт сплачує банку за користування кредитом відсотки в розмірі 24% починаючи з останньої дати, в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню (п. 3.18.4.1.2. Умов).

У разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов`язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п. 3.18.4.1.3. Умов)

Під "непогашенням кредиту" мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня (п. 3.18.4.1.4. Умов).

Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, кість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати (п.3.18.4.9 Умов).

Пунктом 3.18.4.4.Умов визначено розмір винагороди за використання ліміту, яку клієнт сплачує Банку 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня на попередній місяць, в порядку передбаченому Умовами.

Тобто, датою сплати комісії є 1-е число кожного місяця.

Згідно з п. 3.18.6.1 обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку клієнта здійснюється з моменту подачі клієнтом до Банку заяви на приєднання до Умов (або у формі заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки) або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт/банк, або у формі обміну паперовій або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі) та/або з моменту надання клієнтом розрахункових документів на використання коштів у рамках кредитного ліміту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих засобів до повного виконання зобов`язань сторонами.

Колегія суддів зазначає, що в період часу з моменту виникнення спірних правовідносин (28.01.2014) до моменту звернення позивача до суду із позовом Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк".

При цьому позивачем не надано доказів того, що саме ті Умови та Правила, на які він посилається в позовній заяві діяли на час підписання відповідачем заяви, а отже ним не доведено обізнаність відповідача 1 з умовами договору кредитування.

Апеляційний суд звертає увагу, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у Анкеті-Заяві домовленості сторін про сплату комісії та відсотків за користування кредитними коштами, наданий банком Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17 зазначено, що визначальним для укладення договору приєднання є не безпосередньо вид чи характеристика умов щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору та стверджувати про узгодженість дій та волевиявлення учасників цивільних правовідносин й відповідність певним стандартам поведінки.

Наданий в матеріали справи витяг з Умов та правил надання банківських послуг, не містить підпису відповідача-1, а тому їх не можна розцінювати як частину договору, укладеного між сторонами 28.01.2014 шляхом підписання заяви.

Отже аргументи апеляційної скарги про погодження сторонами після підписання відповідачем заяви про приєднання до Умов не лише розміру банківського ліміту, а й порядку сплати процентів та комісії, колегією суддів не приймаються, оскільки спростовуються матеріалами справи та викладеними в даній постанові обґрунтованими висновками суду першої інстанції.

Крім того, роздруківка із сайту позивача не є належним, допустимим та достовірним доказом такого погодження в розумінні приписів процесуального закону (ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України), оскільки такий доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), який може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила кредитування.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом України в постанові від 11.03.2015 року (провадження № 6-16цс15); Верховним Судом в постановах від 25.09.2019 року у справі №704/1023/16-ц, від 02.10.2019 року у справі №322/1220/16, від 01.11.2019 року у справі № 910/13940/18; Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17; в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 серпня 2019 в рамках справи №182/1806/17, від 17 липня 2019 року (справа № 175/4576/14-ц)).

Таким чином господарський суд дійшов правильного та обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом та заборгованості по комісії за користування кредитом.

Щодо твердження апелянта, що суд повинен був застосувати по аналогії закону норму ч.1 ст. 1048 ЦК України, згідно якої у разі якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ колегією відхиляються, оскільки позивач з відповідними позовними вимогами не звертався, а у господарського суду не було підстав для самостійного визначення розміру заборгованості з урахуванням процентів на рівні облікової ставки Національного банку України за користування кредитним коштами.

Окрім того колегія вважає за необхідне зазначити про правильність висновків господарського суду про наявність підстав для відмови в задоволенні позовних до ОСОБА_1 , оскільки договір поруки не містить посилання на кредитний договір укладений між позивачем та ТОВ «Промхібснаб-КР» на підставі заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 28.01.2014, а вказані у договорі поруки пункти Умов та Правил надання банківських послуг, різняться з тими, що зазначені у позовній заяві, та містять інші процентні ставки. При цьому договір поруки містить умови щодо обмеження розміру забезпеченої суми. Доказів щодо зміни умов договору поруки в матеріали справи не надано.

Доводи апеляційної скарги щодо неможливості застосування до правовідносин сторін у даній справі висновків, зазначених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2012 у справі №342/180/17-ц колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки у даному випадку слід виходити з наданого судом тлумачення норми права, а не суб`єктного складу сторін спору.

Аналогічний висновок викладено Верховний Судом у постановах від 12.03.2020 у справі № 916/548/19, від 18.02.2020 у справі № 914/504/18 та від 17.07.2020 у справі № 910/8189/19.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 вказаного кодексу обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

У пунктах 1 - 3 частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт не спростував висновків суду першої інстанції та не довів порушення ним норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого ним рішення.

В силу приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи встановлені обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2022 у справі №904/9703/21 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області 25.05.2022 у справі №904/9703/21 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк".

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 01.12.2022

Головуючий суддяВ.Ф. Мороз

СуддяВ.О.Кузнецов

СуддяА.Є.Чередко