Рішення

від 31.05.2022 по справі 918/94/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" червня 2022 р. м. РівнеСправа № 918/94/22

Господарський суд Рівненської області у складі судді Н. Церковної, при секретарі судового засідання І. Гусевик, розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Керівника Рівненської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері (33000, м. Рівне вул. Соборна, 227 Д) в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Поліського округу (10014, м. Житомир, вул. Леха Качинського, 12 а, код ЄДРПОУ 42163803) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про стягнення в сумі 56 650, 92 грн

В засіданні приймали участь:

Від прокуратури: Кріпак С.А

Від Військової частини: Кравець Д.В., Старожук В.І.

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2022 року Керівник Рівненської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Поліського округу звернувся до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення 56 650,92 грн. шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу забрудненням земельної ділянки.

Ухвалою суду від 10.02.2022 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 18.02.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання у справі призначено на 15 березня 2022 року.

15.03.2022 року судове засідання не відбулося. Ухвалою суду від 02.05.2022 року призначено розгляд справи у судове засідання на 17.05.2022 року. В судовому засіданні 17.05.2022 року оголошено перерву до 01.06.2022 року.

13.05.2022 року надійшов відзив на позов від Військової частини НОМЕР_1 зі змісту якого вбачається, що досудове розслідування за ознаками вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.239 КК України триває, винних осіб не встановлено, повідомлення про підозру не вручено, обвинувальний акт до суду не направлений, Військова частина НОМЕР_1 позовну заяву вважає передчасною. Висновок судової інженерно-екологічної інспекції є складовою матеріалів кримінального провадження. Таким чином, зібрані в кримінальному провадженні докази, мають оцінюватись судом загальної юрисдикції при розгляді кримінальної справи за правилами КПК України. Зазначають, що документи та матеріали кримінального провадження на стадії досудового розслідування не можуть бути доказами в господарському процесі з огляду відсутності їх оцінки судом загальної юрисдикції та винесення остаточного судового рішення на підставі вчинених судом дій по оцінці зібраних в завершеному кримінальному провадженні доказів.

Дослідивши у судовому засіданні подані документи і матеріали справи в сукупності, заслухавши сторін у справі, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

Статтею 13 Конституції України передбачено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від Імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Згідно статті 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов`язком держави.

Відповідно до статті 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Державна екологічна інспекція України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для забезпечення реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Відповідно до статті 35 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Згідно Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2017 року № 275, Держекоінспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Державна екологічна інспекція Поліського округу (далі - Держекоінспекція) діє на підставі Положення, затвердженого Наказом Державної екологічної інспекції України від 01.06.2021 року №252 (далі - Положення), згідно якого Держекоінспекція є міжрегіональним територіальним органом Державної екологічної інспекції України та їй підпорядковується. Повноваження Інспекції поширюються на територію Житомирської та Рівненської областей.

Статтею 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначена компетенція центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища, зокрема, щодо повноважень з організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів.

Державна екологічна інспекція Поліського округу у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України, постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, дорученнями Прем`єрміністра України, наказами Міндовкілля, дорученнями Міністра захисту довкілля та природних ресурсів, його заступників, наказами Держекоінспекції України, дорученнями Голови Держекоінспекції України, актами Житомирської та Рівненської обласних державних адміністрацій, обласних рад, іншими актами законодавства України, а також цим Положенням.

Пунктом 2, розділу 2 Положення встановлено, що Держекоінспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог екологічного законодавства. Також, проводить перевірки (у тому числі документальні) із застосуванням інструментально-лабораторного контролю, складає відповідно до законодавства акти за результатами здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства з питань, що належать до її компетенції, надає обов`язкові до виконання приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства та здійснює контроль за їх виконанням, здійснює лабораторні вимірювання (випробування). Розраховує розмір шкоди, збитків і втрат, заподіяних внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції. Вживає в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступає позивачем та відповідачем у судах (п.п.З, 7-8 Положення).

Із матеріалів справи судом встановлено.

Під час проведення огляду земельної ділянки із кадастровим номером 5624655700:01:001:0059, яка перебуває у постійному та безпосередньому користуванні військової частини НОМЕР_1 встановлено, що на частині цієї земельної ділянки наявне звалище твердих побутових відходів, яке використовується військовою частиною НОМЕР_1 .

За результатами вивчення стану додержання посадовими особами військової частини НОМЕР_1 вимог Законів України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про відходи» встановлено, що посадовими особами військової частини НОМЕР_1 упродовж 2011-2021 років на частині земельної ділянки з присвоєним кадастровим номером 5624655700:01:001:0059 із цільовим призначенням «Для постійної діяльності Збройних Сил України», яка розташована у смт. Оржів Рівненського району Рівненської області, здійснюється захоронення не відсортованих твердих побутових відходів та будівельних відходів (матеріалів), які є шкідливими та створюють небезпеку для життя, здоров`я людей або довкілля, внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя, здоров`я людей чи довкілля.

04.06.2021 року прокурором Рівненської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.239 КК України.

В рамках кримінального провадження №42021181490000034 від 04.06.2021 року на підставі ухвали слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області слідчим відділення поліції №1 Рівненського РУП ГУ НП в Рівненській області спільно з прокурором Рівненської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері проведено огляд частини земельної ділянки 5624655700:01:001:0059 із залученням необхідних спеціалістів представників Державної екологічної інспекції Поліського округу, представників Головного управління Держгеокадастру в Рівненській області та військової частини НОМЕР_1 .

Представником військової частини НОМЕР_1 встановлено, що зазначена вище земельна ділянка площею 0,6467 га. використовується як звалище твердих побутових відходів.

Відповідно до довідки Державної екологічної інспекції Поліського округу №3-06/3986 від 12.08.2021 року за результатами проведення обстеження щодо дотримання військовою частиною НОМЕР_1 вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів в якій зазначено, що на момент перевірки державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Поліського округу встановлено факти порушення правил експлуатації сміттєзвалища, оскільки на останнє можуть потрапляти небезпечні відходи у складі побутових відходів, які повинні відокремлюватися на етапі збирання чи сортування та передаватися спеціалізованим підприємствам, що одержали ліцензії на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами. Разом з тим, не ведеться контроль за станом навколишнього природного середовища, своєчасно не ущільнюють відходи. Підгортають та не пересипають ізолюючими матеріалами, а сміттєзвалище не огороджене належним чином, що призводить до розльоту легких фракцій за межі та засмічення прилеглих територій.

Згідно дослідження судового експерта сектору будівельних, земельних, екологічних досліджень та оціночної діяльності відділу товарознавчих, гемологічних, економічних, будівельних, земельних, екологічних досліджень та оціночної діяльності Тернопільського НДЕКЦ МВС України, військовою частиною допущено порушення законодавства, що могло створити потенційну небезпеку навколишньому природному середовищу та заподіяло екологічну шкоду довкіллю. Розрахунок шкоди завданої навколишньому природному середовищу внаслідок забруднення земельної ділянки за кадастровим номером 5624655700:01:001:0059 згідно висновку експерта складає 56 650,92 грн.

Відповідно до вимог ст. 131-1 Конституції України, у випадках, передбачених законом, на прокуратуру покладено представництво інтересів держави в суді.

Згідно зі ст. 53 Господарського процесуального кодексу України та ст.23 Закону України "Про прокуратуру" підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави, якщо захист цих інтересів неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі від 08.04.1999 № 3-рп/99 за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Отже, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність має бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 806/1000/17, від 07.12.2018 року у справі № 924/1256/17).

Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (РЖ V. Ргапсе) від 31.03.2005 року, заява № 61517/00, п. 27).

Водночас Європейський Суд з прав людини також звертав увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009 року, заява № 42454/02, п. 35) Європейський Суд з прав людини висловив таку думку: "сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

Відтак, наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом.

Звернення прокурора до суду з даним позовом, спрямоване на задоволення суспільної потреби відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання стягнення шкоди, завданої засміченням земельних ресурсів, що підриває матеріальну і фінансову основу органів державної влади, що в свою чергу завдає шкоду інтересам держави.

Крім того, відповідно до вимог ст. 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов`язком держави.

Згідно ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Частиною 1ст. 4 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що природні ресурси України є власністю Українського народу.

Відповідно до ст. 5 цього ж Закону державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і не використовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Таким чином, аналізуючи зазначені норми, прокурор може заявити позов у інтересах держави, тобто в інтересах частини українського народу - членів територіальної громади, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює саме орган державної влади або місцевого самоврядування, покликаний захищати ці інтереси (аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.09.2018 року у справі № 924/1237/17).

Кошти місцевих, Автономної Республіки Крим і Державного фондів охорони навколишнього природного середовища можуть використовуватися тільки для фінансового забезпечення здійснення природоохоронних заходів, включаючи заходи для зниження забруднення навколишнього природного середовища та дотримання екологічних нормативів і нормативів екологічної безпеки, для зниження впливу забруднення навколишнього природного середовища на здоров`я населення.

Ненадходження цих коштів до Державного та місцевого бюджетів перешкоджає державі у здійсненні нею зобов`язань щодо відновлення природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки держави.

Засмічення та псування земель порушує інтереси держави у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини. Тому, в даному випадку наявний як держаний, так і суспільний інтерес.

Даний позов спрямований на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності раціонального і невиснажливого використання земельних ресурсів, а також з метою реалізації принципів земельного та природоохоронного законодавства щодо забезпечення гарантії держави на безпечне довкілля як національного багатства України.

Відповідно до п. 1 Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затверджене наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 07.04.2020 року № 230, Державна екологічна інспекція відповідного округу (далі -Інспекція) є міжрегіональним територіальним органом Держекоінспекції та їй підпорядковується.

Державна екологічна інспекція Поліського округу, відповідно до зазначеного Положення в межах своїх повноважень здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами охорони земель, екологічної безпеки, поводження з відходами, тощо.

З урахуванням наведеного, з позовом у цій справі Керівник Рівненської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері звертається до суду, діючи в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Поліського округу, як контролюючого органу в сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів.

Також, згідно п-п. 10, 11 розділу II Положення, Держекоінспекція округу розраховує розмір шкоди, збитків і втрат, заподіяних внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції та вживає в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступає позивачем та відповідачем у судах.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка, проте, є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Велика Палата Верховного Суду, розглянувши справу № 903/129/18 (постанова від 15.10.2019 року), зробила обґрунтований висновок про те, що "...незалежно від того, чи відповідають дійсності доводи Городищенської сільської ради Луцького району Волинської області про неможливість самостійно звернутись до суду з позовом про повернення земельної ділянки через відсутність коштів для сплати судового збору, сам факт незвернення до суду сільської ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження щодо повернення земельної ділянки, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади с. Городище та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини".

За результатами розгляду справи №912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 року висловила правову позицію щодо підстав звернення прокурора до суду та зробила такі правові висновки.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Державна екологічна інспекція Поліського округу провела позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства військовою частиною НОМЕР_1 , за наслідками якої встановила факти захоронення не відсортованих твердих побутових відходів та будівельних відходів (матеріалів) на земельній ділянці з кадастровим номером 5624655700:01:001:0059, внаслідок чого навколишньому природному середовищу заподіяно шкоду.

Таким чином, порушуючи вищевказані вимоги Положення, Держекоінспекція Поліського округу (яка є уповноваженим органом у спірних правовідносинах), будучи обізнаною про наявність порушень законодавства про охорону навколишнього природного середовища під час використання земельної ділянки військовою частиною НОМЕР_1 , заходи представницького характеру з питань захисту інтересів держави в галузі охорони, використання і відтворення земельних біоресурсів, не вжила.

На виконання вимог ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" Керівник Рівненської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері листом за №2849ВИХ-21 від 21.12.2021 року повідомив начальника Державної екологічної інспекції Поліського округу про намір звернутися до господарського суду Рівненської області з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Поліського округу до військової частини НОМЕР_1 про стягнення шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища (а.с.13).

Державна екологічна інспекція Поліського округу не надала інформацію про вжиті нею заходи представницького характеру щодо відшкодування збитків, завданих державі внаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища під час використання земельної ділянки військовою частиною НОМЕР_1 .

У даному випадку Державна екологічна інспекція Поліського округу була обізнана про порушення інтересів держави у зв`язку із збитками, заподіяними державі Військовою частиною внаслідок забруднення та засмічення земельної ділянки та порушення у зв`язку з цим інтересів держави та маючи відповідні повноваження, свідомо їх захист не здійснила. Безпідставне зволікання позивача зі стягненням відповідних коштів з відповідача не сприяє своєчасному наповненню бюджету та створює загрозу державним інтересам у цій сфері. Наведені обставини, а також той факт, що уповноваженим органом, в даному випадку Державною екологічною інспекцією Поліського округу, неналежним чином здійснюється захист порушених інтересів держави в передбаченому законом порядку, є підставою для звернення Прокурора з даним позовом до суду. Отже, сам факт незвернення до суду Державної екологічної інспекції Поліського округу з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства, свідчить про те, що вказаний орган неналежно виконує свої повноваження, що захист інтересів держави у спірних правовідносинах здійснювався неефективно без вжиття всіх можливих заходів та використання повного кола повноважень визначених законом, а вжиті заходи не були спрямовані на реальний захист порушених інтересів держави, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави, що узгоджується з вимогами постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року у справі № 912/2385/18.

За висновком Великої Палати Верховного Суду, який викладено у пункті 79 постанови від 26.05.2020 року у справі №912/2385/18, звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст.23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Як встановлено матеріалами справи, прокурором була надана можливість уповноваженому органу відреагувати на порушення інтересів держави щодо відшкодування збитків завданих державі, зокрема, шляхом самостійного вчинення дій для відновлення порушених прав та інтересів держави, однак жодних дій, направлених на звернення до суду вжито не було. Вказане свідчить про нездійснення Державною екологічною інспекцією Поліського округу повноважень по захисту державних інтересів, що відповідно до ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" є підставою для вжиття прокурором заходів представницького характеру шляхом пред`явлення відповідного позову з метою захисту інтересів держави. З підстав викладеного, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість звернення прокурора у даній справі з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Поліського округу та наявність підстав для представництва інтересів.

Як вже було зазначено вище, за результатами проведеної позапланової перевірки, посадовими особами Державної екологічної інспекції України Поліського округу державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Поліського округу проведено обстеження місця видалення відходів Військової частини НОМЕР_1 , згідно довідки про результати проведеного обстеження, були встановлені факти порушення правил експлуатації сміттєзвалища (а.с.81-83). За допомогою ситуаційної схеми встановлені географічні координати та площу земельної ділянки на якій виявлені місця видалення відходів. Площа земельної ділянки зі слідами відходів склала 0,6467 га. (а.с.67).

Згідно дослідження судового експерта відповідно до Методики визначення розмірів шкоди, обумовленої забрудненням та засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27.10.1997 року № 171 у редакції Наказу Мінприроди від 04.04.2007 року року №149 та Наказу Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів від 04.11.2020 року № 241, далі - Методика збиток заподіяний державі внаслідок засмічення частини земельної ділянки Військовою частиною НОМЕР_1 становить 56 650,92 грн. (а.с.84-115).

В межах кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42021181490000034 від 04.06.2021 року проведено інженерно-екологічну експертизу, з урахуванням коригування питань, на вирішення якої були поставлені такі питання:

«…1. Чи має місце забруднення або псування земельної ділянки площею 6467 м2 з присвоєним кадастровим номером 5624655700:01:001:0059 із цільовим призначенням «Для постійної діяльності Збройних Сил України», яка розташована у смт. Оржів Рівненського району Рівненської області за географічними координатами 50°46?23?? N 26°06?46? E?

2. Недотримання вимог яких нормативних актів з охорони навколишнього природного середовища допущені у досліджуваному випадку?

3. Чи створило забруднення або псування земель шкідливими речовинами, відходами, іншими матеріалами небезпеку для життя, здоров`я людей або довкілля?

4. Якою є шкода довкіллю, заподіяною кримінальним правопорушенням?

5.Чи підтверджується нормативно та документально встановлений в листі Державної екологічної інспекції Поліського округу розмір шкоди, завданої навколишньому природному середовищу на суму 127 464,57 грн.

6.Якщо ні, то який розмір шкоди завданої навколишньому природному середовищу?

Експертом надано висновки з поставлених питань:

1.Розмір шкоди, внаслідок забруднення земельної ділянки фосфором становить 10 622,05 грн.

2.Розмір шкоди, внаслідок забруднення земельної ділянки сульфатами становить 17 703,41 грн.

3.Розмір шкоди, внаслідок забруднення земельної ділянки нафтопродуктами становить 28 325,46 грн.

Проте остаточне вирішення питання щодо завданої шкоди залишається на розгляд суду.

Так як Військовою частиною не відшкодовано вказану шкоду, завдану навколишньому природному середовищу, внаслідок засмічення та забруднення частини земельної ділянки Військової частини НОМЕР_1 , прокурор просить стягнути кошти в судовому порядку.

Військова частина заперечила позовні вимоги.

Вирішуючи спір, суд встановив такі обставини.

Військова частина НОМЕР_1 є господарським суб`єктом з правом юридичної особи. Діяльність Військової частини регулюється Конституцією та Законами України, Наказами Міністерство оборони України та Положенням про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 16.07.1997 року за №300.

Відповідно до цього Положення командир Військової частини НОМЕР_1 будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, несе повну відповідальність за діяльність ввіреної йому Військової частини НОМЕР_1 за стан і ефективне використання закріпленого за нею державного майна, за витрачання грошових коштів, а також за вжиття вичерпних заходів з приводу відшкодування завданої шкоди майновим інтересам військової частини.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером 5624655700:01:001:0059 площею 215,2 га з цільовим призначенням для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України (а.с.39).

В матеріалах справи міститься Акт прийому-передачі земельної ділянки, наданої Міністерству Оборони в постійне користування для безпосереднього користування та під особисту відповідальність командиру військової частини НОМЕР_1 , згідно якого балансоутримувач земельної ділянки здав, а командир військової частини НОМЕР_1 прийняв в безпосереднє користування та під особисту відповідальність земельну ділянку, яка знаходиться в постійному користуванні Міністерства оборони України та розміщена в смт. Оржів Рівненського району Рівненської області в/м №55, площею 215,2 га. (а.с.185-186).

Частиною першою статті 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

За приписами статті 2 ЗК України земельними відносинами є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, суб`єктами в яких виступають громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об`єктами - землі в межах території України, земельні ділянки та права на них.

Згідно із частиною першою статті 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Частиною другою вказаної статті ЗК України визначено, що право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади.

Особливості правового режиму земель оборони визначені статтею 77 ЗК України, за частинами першою та другою якої землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності.

Відповідне регулювання міститься також у статті 1 Закону України "Про використання земель оборони", за змістом якої землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України. Військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог ЗК України (стаття 2 цього Закону).

Відповідно до ч. 4 ст. 77 Земельного кодексу України порядок використання земель оборони встановлюється законом.

Відповідно до статті 14 Закону України "Про Збройні Сили України" земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління.

Спеціальні положення ЗК України та законодавства, яке регулює правовий режим земель оборони передбачають належність земельних ділянок до земель оборони фактично за їх суб`єктною ознакою - надання їх для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.

Відповідно до п.4.4 Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 03.07.2013 року № 448, Військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються в постійне користування в порядку, визначеному Земельним кодексом України та Законом України "Про використання земель оборони".

Фонди військових містечок закріплюються на праві оперативного управління за військовими частинами, про що видаються відповідні накази МО України.

Підготовку проектів відповідних наказів МО України про закріплення (перезакріплення) фондів військових містечок за військовими частинами на праві оперативного управління здійснюють органи військового управління, у підпорядкуванні яких перебувають такі військові частини.

Фонди і територія військового містечка, а також земельні ділянки передаються військовим частинам на утримання і експлуатацію через квартирно-експлуатаційні органи за Актом приймання (передачі) для утримання та експлуатації будівель, споруд і території військового містечка (додаток 2), який затверджується начальником територіального квартирно-експлуатаційного управління.

Відповідно до п. 4.5. вказаного Положення, Командир військової частини зобов`язаний забезпечувати утримання і експлуатацію за призначенням переданих військовій частині фондів і території військового містечка, квартирного майна та земельних ділянок, вживати заходів щодо охорони навколишнього природного середовища і раціонального використання природних ресурсів у районі розташування військової частини, забезпечувати економне використання комунальних послуг та енергоносіїв.

У разі самовільного захоплення, незаконного вилучення земель оборони або нерухомого військового майна командир військової частини зобов`язаний вжити заходів щодо захисту інтересів держави відповідно до чинного законодавства.

Відтак, суд приходить до висновку, що військова частина НОМЕР_3 є належним відповідачем у даній справі.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено у ст.1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи, її вина; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Наявність всіх зазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

У деліктних правовідносинах саме на Позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Позивачем на підставі Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства здійснено:

- розрахунок розміру відшкодування шкоди, заподіяних в результаті забруднення земельної ділянки на суму 56650,92 грн.

Так, наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 27.10.1997 року № 171 (у редакції наказу Мінприроди 04.04.2007 року № 149, Наказу Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів № 241 від 04.11.2020 року), затверджено Методику визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства (далі - Методика).

Методика встановлює порядок розрахунку розмірів відшкодування шкоди органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, суб`єктами господарювання та фізичними особами, через забруднення земель хімічними речовинами, їх засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами, допущеного внаслідок дії чи бездіяльності і поширюється на всі землі України незалежно від їх категорії та форм власності (пункт 1.2 Методики.)

Методика застосовується під час встановлення розмірів шкоди від забруднення (засмічення) земель будь-якого цільового призначення, що сталося внаслідок несанкціонованих (непередбачених проектами, дозволами) скидів (викидів) речовин, сполук і матеріалів, внаслідок порушення норм екологічної безпеки у разі зберігання, транспортування та проведення вантажно-розвантажувальних робіт, використання пестицидів і агрохімікатів, токсичних речовин, виробничих і побутових відходів; самовільного розміщення промислових, побутових та інших відходів (п. 1.3 Методики).

У розділі 2 Методики наведено такі визначення:

Забруднення земель - накопичення в ґрунтах і ґрунтових водах внаслідок антропогенного впливу пестицидів і агрохімікатів, важких металів, радіонуклідів та інших речовин, вміст яких перевищує природний фон, що призводить до їх кількісних або якісних змін.

Забруднення ґрунтів - накопичення в ґрунтах речовин, які негативно впливають на їх родючість та інші корисні властивості.

Засмічення земель - наявність на території земельних ділянок сторонніх предметів і матеріалів.

У цій Методиці терміни "Відходи" та "Небезпечні відходи" вживаються у значеннях, наведеному у Законі України "Про відходи".

Відповідно до пункту 3.1. Методики, землі вважаються забрудненими, якщо в їх складі виявлені негативні кількісні або якісні зміни, що сталися в результаті господарської діяльності чи впливу інших чинників. При цьому зміни можуть бути зумовлені не тільки появою в зоні аерації нових шкодочинних речовин, яких раніше не було, а і збільшенням вмісту речовин, що перевищує їх гранично допустиму концентрацію, які характерні для складу незабрудненого ґрунту або у порівнянні з даними агрохімічного паспорта (для земель сільськогосподарського призначення).

Відповідно до пункту 3.2. Методики, землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.

Факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель (пункт 3.3. Методики).

Визначення обсягу забруднення земельних ресурсів у кожному випадку є самостійним завданням через різноманітність геоморфологічних, геологічних та гідрологічних умов. За наявності інформації про кількість (об`єм, маса) забруднюючої речовини, яка проникла у певний шар землі, визначаються площа, глибина просочування (пункт 3.4. Методики).

Якщо за зовнішніми ознаками забруднення земельної ділянки неможливо встановити площу забруднення чи глибину просочування, ці параметри визначають за підпунктом 3.6 цієї Методики (пункт 3.4.1 Методики).

При виявленні засмічення визначаються на місці обсяги засмічення відходами та інші показники, які необхідні для визначення розмірів шкоди (пункт 3.5. Методики).

Об`єм відходів (куб.м), що спричинили засмічення, встановлюють за об`ємними характеристиками цього засмічення через добуток площі засмічення земельної ділянки та товщини шару цих відходів. Товщину шару відходів ділянки визначають вимірюванням (п. 3.5.1 Методики).

У випадках коли обсяг забруднення не може бути визначено відповідно до підпункту 3.4 цієї Методики, визначення обсягу забруднення земельних ресурсів здійснюється із застосуванням інструментально-лабораторного контролю, а у разі необхідності із залученням спеціалізованих організацій (пункт 3.6. Методики).

Абзацами 2 та 11 ст. 1 Закону України "Про відходи" визначено, що відходи - це будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення; утилізація відходів - використання відходів як вторинних матеріальних чи енергетичних ресурсів.

Отже, відповідно до приписів природоохоронного законодавства умовою кваліфікації такого правопорушення, як засмічення земель, що є підставою для настання відповідальності та відшкодування шкоди, спричиненої таким засміченням, є необхідним доведення факту виявлення на відкритому ґрунті сторонніх предметів і матеріалів, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров`я людини.

Згідно висновку експерта має місце забруднення земельної ділянки площею 6467 кв.м. Збруднення земель могло створити потенційну небезпеку для навколишнього природного середовища. Довкіллю заподіяно екологічну шкоду.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до ст. 40 ЗУ "Про охорону навколишнього природного середовища", використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов`язкових екологічних вимог, зокрема: здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища; здійснення заходів щодо відтворення відновлюваних природних ресурсів; застосування біологічних, хімічних та інших методів поліпшення якості природних ресурсів, які забезпечують охорону навколишнього природного середовища і безпеку здоров`я населення; здійснення господарської та іншої діяльності без порушення екологічних прав інших осіб.

Відповідно до ст. 35 ЗУ "Про охорону земель", власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів; своєчасно інформувати відповідні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування щодо стану, деградації та забруднення земельних ділянок; уживати заходів щодо запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків цього впливу.

Практика Верховного Суду вказує на те, що акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Відповідач, отримавши акт перевірки та припис, не звертався до позивача з приводу будь-яких зауважень щодо проведеної перевірки та обставин, викладених у акті перевірки і не оскаржував дії позивача щодо проведення перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства на території Військової частини НОМЕР_1 .

Згідно акта прийому-передачі земельної ділянки від 30.03.2006 року, земельна ділянка прийнята військовою частиною в належному стані.

Відповідно до п. 5.1 Методики розміри шкоди обчислюються уповноваженими особами, що здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства, на основі актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт засмічення земель, протягом шести місяців з дня виявлення порушення.

Основою розрахунків розміру шкоди від засмічення земель є нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що засмічена (п. 5.2 Методики).

Відповідно до п. 5.4. Розмір шкоди внаслідок засмічення земель визначається за формулою (6):

Ршз = А x Б x Гоз x Пдз xКзз x Кег,

де Ршз - розмір шкоди від засмічення земель, грн;

А - питомі витрати на ліквідацію наслідків засмічення земельної ділянки, значення якого дорівнює 0,5;

Б - коефіцієнт перерахунку, що при засміченні земельної ділянки відходами дорівнює 15, а небезпечними відходами - 300. Позивачем застосовано 15.

Гоз - нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що зазнала засмічення, грн/кв. м; 125,76 грн/кв.м.

Пдз - площа засміченої земельної ділянки кв. м; 447 кв.м.

Кзз - коефіцієнт засмічення земельної ділянки, що характеризує ступінь засмічення її відходами, який визначається за додатком 5; позивачем застосовано 3,0

Кег - коефіцієнт еколого-господарського значення земель визначається за додатком 2; позивачем застосовано 1,0.

Витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що зазнала засмічення, видає територіальний орган Держгеокадастру за місцем розташування земельної ділянки через центри надання адміністративних послуг (п. 5.4 Методики).

Розмір шкоди склав 56 650,92 грн.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У постанові Верховного суду від 04.08.2021 року у справі № 918/36/19, Верховний суд зазначив, що господарські суди при вирішенні господарських спорів мають досліджувати на загальних умовах і висновки судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи, в тому числі цивільної, кримінальної, адміністративної. Висновок судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи оцінюється господарським судом у вирішенні господарського спору на загальних підставах як доказ зі справи, за умови, що цей висновок містить відповіді на питання, які виникають у такому спорі, і поданий до господарського суду в належним чином засвідченій копії (такий висновок щодо можливості використання в господарському судочинстві висновку експерта, наданого в межах кримінального провадження, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.11.2019 року у справі № 918/204/18, у постановах Верховного Суду від 08.07.2021 року у справі № 910/21300/17, від 15.06.2021 року у справі № 910/5898/20, від 11.03.2021 року у справі № 923/188/20).

У висновку експерта за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи у кримінальному провадженні № 42021181490000034 від 04.06.2021 № СЕ-19/120-21/10981-ЕЛ на питання "Який розмір шкоди, завданої навколишньому природному середовищу внаслідок захоронення відходів в поверхневому шарі грунту земельної ділянки площею 6467 кв.м з присвоєним кадастровим номером 5624655700:01:001:0059 із цільовим призначенням «Для постійної діяльності Збройних Сил України», яка розташована у смт. Оржів Рівненського району Рівненської області" експертом надано відповідь, що відповідно до проведеного розрахунку розмір шкоди становить 56 650,92 грн. Будь-які складові формули, відповідачем не спростовані; лінійні розміри засміченої земельної ділянки зазначені в акті; технічна документація з нормативної грошової оцінки наявна в матеріалах кримінальної справи та судом заслухано відповідні пояснення позивача. Відтак розмір шкоди, згідно розрахунку позивача обраховано в межах суми, зазначеної експертом.

З огляду на недоведення відсутності вини відповідачем, відсутності доказів на підтвердження вжиття заходів для звільнення земельної ділянки від залишків відходів, наявністю шкоди та доведення її розміру, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з військової частини А 4559 внаслідок засмічення земельної ділянки в розмірі 56 650,92 грн.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача. Стягненню з Відповідача на користь Позивача підлягають витрати по сплаті судового збору в сумі 2 481,00 грн.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2.Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) суму завданих збитків заподіяних державі у розмірі 56 650,92 грн на спеціальний рахунок місцевого бюджету Клеваньської селещної територіальної громади "Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища: р/р UA 438999980333199331000017445, код, отримувач: ГУК у Рівненській області/сел.тг/, код отримувача 38012494, код бюджетної класифікації 24062100.

3. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону (код ЄДРПОУ 38326057, р/р ІВАN UA 238201720343120001000082783, Державна казначейська служба України м. Київ, МФО 820172) - 2481,00 грн витрат по сплаті судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 06.06.2022 року.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - https://court.gov.ua/sud5019/.

Суддя Н.Церковна