Ухвала

від 31.05.2022 по справі 918/168/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

01 червня 2022 рокум. РівнеСправа № 918/168/22

Господарський суд Рівненської області у складі судді Романюк Ю.Г., при секретарі судового засідання Рижій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Агросвіт" (вул. Соборна, 2А, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 31430823) до Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради (вул. Лермонтова, 6, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 02499015), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Реноме-Комфорт" (вул. Костромська, 25, м. Рівне, 33027, код ЄДРПОУ 32625514) про визнання протиправними та скасування містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва

у підготовче засідання з`явилися:

- від позивача: Красовський В.Б

- від відповідача: Герман І.І

- від третьої особи: Богоніс О.М

ВСТАНОВИВ:

18.03.2022 року через відділ канцелярії та документального забезпечення Господарського суду Рівненської області від Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Агросвіт" (далі - позивач) надійшов позов до Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради (далі - відповідач), треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Реноме-Комфорт" та Рівненська окружна прокуратура, у якому позивач, посилаючись на ст. ст. 41, 55, 124 Конституції України, ст. ст. 17, 18, 26, 29, 37 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", ст. 5 Закону України "Про основи містобудування", ст. ст. 4, 9 Закону України "Про архітектурну діяльність", ст. ст. 96, 103, 114 Земельного кодексу України, ст. 9 Закону України "про адміністративні послуги", ст. ст. 15, 16, 21, 319, 386 Цивільного кодексу України, ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування", ДБН Б.2.2.-12:2019, п. 5.10. ДСП № 173 від 19.06.1996 року "Планування та забудови населених пунктів", ст. ст. 2, 4, 5, 20, 50 Господарського процесуального кодексу України, просить суд визнати протиправними та скасувати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва "Будівництво житлово-торгового комплексу", затверджені наказом Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради № 183/М від 24.12.2019 року.

Ухвалою суду від 04.04.2022 року (суддя Заголдна Я.В.) прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 918/168/22, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Реноме-Комфорт", підготовче засідання у справі призначити на 04.05.2022 року.

Судом встановлено, що при виготовленні даної ухвали Господарського суду Рівненської області від 04.04.2022 року було допущено описку технічного характеру у даті підготовчого засідання та помилково вказано, що судове засідання призначити на 04.05.2022 року, хоча потрібно було вказати 11.05.2022 року.

Ухвалою суду від 25.04.2022 року виправлено описку допущену у п. 3 резолютивної частини ухвали Господарського суду Рівненської області від 04.04.2022 року, замінивши неправильну дату підготовчого засідання 04.05.2022 року на правильну - 11.05.2022 року.

Розпорядженням керівника апарату від 10.05.2022 року №03-04/31/2022 у зв`язку із смертю судді Заголдної Я.В., враховуючи наказ Господарського суду Рівненської області №04-43/155/22 від 06.05.22 року про припинення трудових відносин, виникла необхідність призначити повторний автоматизований розподіл справи № 918/168/22.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.05.2022 року справу № 918/168/22 передано судді Романюк Ю.Г.

Ухвалою суду від 11.05.2022 року матеріали справи № 918/168/22 прийнято до свого провадження, підготовче судове засідання по справі призначено на 01.06.2022 року.

01.06.2022 року у підготовче засідання з`явилися представники позивача, відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача.

Судом встановлено, що 14.04.2022 року від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі.

20.04.2022 року від відповідача надійшов відзив із запереченнями проти задоволення позовних вимог.

21.04.2022 року від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача надійшли письмові пояснення щодо позову.

02.05.2022 року від позивача надійшла відповідь на відзив.

10.05.2022 року від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

25.05.2022 року від позивача надійшли заперечення на клопотання про закриття провадження у справі.

30.05.2022 року від позивача надійшла заява про зміну підстав позову.

Господарський суд, розглянувши клопотання Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради про закриття провадження у справі, встановив наступне.

Вказане клопотання обґрунтоване тим, що містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва є актом індивідуальної дії, а тому, на переконання відповідача підлягають оскарженню в порядку адміністративного судочинства.

При цьому відповідач посилається на практику Верховного Суду у подібних правовідносинах, та звертає увагу, що Верховний суд у складі у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглядаючи справу № 640/3844/20 дійшов висновку, що містобудівні умови та обмеження є актом індивідуальної дії. Аналогічну позицію висловлено Верховним Судом в постанові від 23.01.2018 у справі № 815/5989/13-а.

Також Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглядаючи справу № 420/2719/20, предметом оскарження в якій були містобудівні умови та обмеження, оцінюючи вид цього правового спору враховував вказані критерії адміністративної юрисдикції:

- присутність у спірних публічно-правових відносинах суб`єкта владних повноважень - у спорі суб`єктом владних повноважень є Департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради;

- спірні відносини мають саме адміністративно-правову природу - у цій справі існують відносини з приводу видачі містобудівних умов та, які є саме адміністративно-правовими відносинами;

- суб`єкт владних повноважень у спірних публічно-правових відносинах, здійснює адміністративні повноваження відповідачем було ухвалено адміністративний акт (акт індивідуальної дії);

- спірні публічно-правові відносини регулюються нормами адміністративного права, зокрема, - Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-УІ, Законом України «Про архітектурну діяльність» від 20.05.1999 № 687-ХІУ;

- спірні публічно-правові відносини виникли у сфері публічного адміністрування - Департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради здійснює адміністративні повноваження з приводу видачі містобудівних умов та обмежень.

Врахувавши вказані критерії Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що усі критерії адміністративної юрисдикції притаманні цьому публічно-правовому спору.

Також відповідач стверджує, що порушення речового права щодо об`єктів нерухомого майна, які належать позивачу на праві власності, права користування земельною ділянкою не є предметом оскарження у даній справі, що вкотре підтверджує ті обставини, що даний спір має розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Зважаючи на викладене, відповідач у справі просить суд закрити провадження у справі № 918/163/22 у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Судом встановлено, що третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача у письмових поясненнях вх. № 2810/22 від 21.04.2022 року вказує на те, що позовна заява подана за відсутності факту порушення, невизнання чи оспорювання прав і/ чи інтересів позивача.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Реноме-Комфорт" звертає увагу, що твердження позивача про заподіяння шкоди будівлі позивача та появу "суттєвих тріщин" на несучих стінах будівлі обґрунтовано посиланням на експертний висновок Рівненської торгово-промислової палати № В-186 від 09.06.2021 року. Названий висновок підтверджує наявність тріщин та пошкоджень штукатурки приміщення магазину та адміністративного приміщення, однак не містить твердження про те, що причиною тріщин є виконання будівельних робіт на земельній ділянці ТОВ "Реноме-Комфорт" на вул. Орлова, 2 у м. Рівному.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача заявляє, що позивач не пояснив

- яким чином характер, кількість і рух стічних вод на прибудинковій території житлово-торгового комплексу на вул. Орлова, 2 у м. Рівному впливає на інтереси позивача (об`єкти нерухомості позивача не знаходяться на прибудинковій території);

- яким чином кількість поверхів в будівлі чи інші показники об`єкта будівництва, зафіксовані в оскаржених містобудівних умовах, пов`язані з очікуваною позивачем шкодою від стічних вод.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Реноме-Комфорт" вказує, що обов`язок доведення факту порушення, невизнання або оспорення прав і законних інтересів позивача в результаті надання відповідачем 24.12.2019 року містобудівних умов та обмежень позивачем виконано лише формально:

- шляхом припущень про абстракті майбутні події без обґрунтування їх негативного впливу на інтереси позивача;

- шляхом непідтвердженої доказами заяви про заподіяння шкоди будівлі позивача.

При цьому, на думку Товариства з обмеженою відповідальністю "Реноме-Комфорт", твердження позивача про зміну екологічного стану території є неконкретним та необґрунтованим.

У запереченнях на клопотання про закриття провадження у справі позивач вказує наступне.

Не всі справи, в яких наявні вказані критерії, підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства, адже, як наголошує Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15.04.2020 року у справі Жз727/8819/16-а неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Такого висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах: від 07 серпня 2019 року у справі № 646/6644/17 (провадження № 14-352цс19), від 09 листопада 2021 року у справі № 542/1403/17 (провадження № 14-106цс21), від 23 листопада 2021 року у справі № 175/1571/15 (провадження № 14-51цс21), від 23 листопада 2021 року у справі № 641/5523/19 (провадження № 14-178цс20).

На відміну від справи, на яку посилається відповідач, у даній справі № 918/168/22 ТОВ - фірма «Агросвіт» звернувся до суду за захистом своїх майнових прав та інтересів:

-право та інтерес щодо збереження власного майна: об`єкти нерухомості та земельну ділянку (ст. 41 Конституції України - кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним);

-право на вільне ведення своєї господарської діяльності (протиправне надання можливості будівництва житлових об`єктів в санітарно-захисній зоні, позивач мав законні очікування щодо незмінності правового регулювання його санітарно-захисної зони та непорушність права на вільне ведення господарської діяльності в межах чинного законодавства з боку органу місцевого самоврядування).

Позивач зауважує, що спірні правовідносини у справі пов`язані з необхідністю захисту прав та інтересів щодо майна і можливості ним користуватися вільно, тобто права цивільного, тому позов у справі не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Оскільки спір у цій справі пов`язаний, серед іншого, із захистом речових (майнових) прав позивача, то як наголошує Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15.04.2020 року у справі № 727/8849/16-а, цей спір не є публічно-правовим і має вирішуватися судом за правилами господарського судочинства. Схожих висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла у постанові від 31.10.2018 року у справі № 725/5630/15-ц.

Господарський суд, розглянувши клопотання про закриття провадження у справі, заслухавши думку представників позивача, відповідача та третьої особи, дійшов висновку про відмову у клопотанні відповідача з огляду на наступне.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що оскаржувані містобудівні умови та обмеження, як вихідні дані для проектування і будівництва нерухомого майна на суміжній земельній ділянці із ділянкою, що знаходиться в користуванні у позивача, порушують майнові права та інтереси останнього, та є такими, що прийняті з порушенням вимог містобудівного законодавства.

Позивач вважає, що Відповідач зобов`язаний був відмовити у наданні ТОВ «Реноме- Комфорт» містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки для проектування об`єкта будівництва «Будівництво житлово-торгового комплексу» в м. Рівне вул. Орлова 2, на підставі поданих ним документів, оскільки:

- замовником не вирішено питання можливості забудови в комплексі з сусідніми будівлями, а відтак, МУО не відповідають рішенням МБР і вимогам містобудівної документації;

- наміри забудови у МУО не відповідають вимогам містобудівної документації на місцевому рівні: оскільки по перше, порушено вимоги щодо висотності забудови по-друге, вимоги щодо пропорційності між гранично допустимою висотністю будинків, будівель та споруд забудови земельної ділянки та гранично допустимим відсотком забудови, по-третє, в частині порушення заборони будівництва житлових будинків в межах санітарно-захисної зони підприємств та виробництв IV-V класів шкідливості, що в силу вимог чинного законодавства є взагалі неможливим;

- викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000 не відповідає вимогам чинного законодавства, а відтак свідчить про неподання замовником документів, визначених ч. 3 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» в повній мірі;

- порушено процедуру звернення та видачі містобудівних умов та обмежень, встановленої ч.ч. 2, 3 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції закону на дату подання замовником заяви - 10.12.2021 року).

Так, позивач вказує, що оскаржувані містобудівні умови та обмеження та наказ про їх затвердження є такими, що не відповідають вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, суперечать вимогам чинного законодавства та державним будівельним нормам, а також порушують майнові права та інтереси позивача з огляду на наступне:

- оскаржувані МУО не відповідають рішенню містобудівної ради в частині не вирішення в них питання забудови в комплексі з сусідніми будівлями;

- наміри забудови не відповідають вимогам містобудівної документації на місцевому рівні в частині порушення вимог щодо висотності забудови та пропорційності між гранично допустимою висотністю будинків, будівель та споруд забудови земельної ділянки та гранично допустимим відсотком забудови, а також в частині заборони будівництва житлово-торгового комплексу в санітарно-захисній зоні;

- замовник не подав весь пакет документів, визначений ч. 3 ст. 29 Закону України "про регулювання містобудівної діяльності";

- порушено порядок звернення та видачі МУО.

До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати такий спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Водночас, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, що спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією особою майнових прав або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень суб`єкта владних повноважень є способом захисту цивільних прав цієї особи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.02.2021 року у справі № 420/288/20, адміністративне провадження № К/9901/24132/20).

Як випливає з обставин справи, яка розглядається, позивач не є безпосереднім учасником публічно-правових відносин, які виникли між відповідачем та третьою особою й у межах яких прийняті оскаржувані акти.

Однак, позивач вказує, що оскаржувані містобудівні умови та обмеження, як вихідні дані для проектування і будівництва нерухомого майна на суміжній земельній ділянці із ділянкою, що знаходиться в користуванні у позивача, порушують майнові права та інтереси останнього.

Позивач зауважує, що питання будівництва житлово-торгового комплексу на вул. Орлова, 2 в м. Рівне в комплексі із сусідніми будівлями, зокрема, будівлями позивача, жодним чином не узгоджувалося та не вирішувалося у умов щодо цього МОУ не містять. При цьому невирішення даного питання створює передумови для негативних наслідків щодо майна позивача.

Значна частина будівель, що належать позивачу, розташовані на сусідній земельній ділянці в безпосередній близькості.

Позивач стверджує, що на даний час будівництво вже розпочалося та здійснюється на підставі оскаржуваних містобудівних умов та обмежень вже призводить до негативних наслідків у вигляді заподіяння шкоди будівлі позивача. Так, на переконання позивача будівництво спричинить додаткове навантаження на прибудинкові території, а негативні наслідки щодо об`єктів нерухомого майна позивача матимуть місце у формі збільшення кількості транспортних засобів на цій території і відповідно ускладнення можливості доїзду до приміщень позивача, зміну характеру та кількості стічних вод і їх руху по цій території, зростання урбаністичного навантаження на територію, зміну екологічного стану території, і ці зміни можуть бути досить значними, що вказує на порушення майнових прав та інтересів позивача відповідачем видачею спірних МУО.

Відповідно до ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначені статтею 20 ГПК України. Зокрема, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер, а також коли належність справ до юрисдикції господарських судів прямо передбачено положеннями законодавства.

За змістом ч.ч. 1-3 ст. 3 Господарського кодексу України (далі - ГК України) під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Діяльність негосподарюючих суб`єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участю або без участі суб`єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб`єктів.

Вирішуючи питання про те, чи можна вважати правовідносини та відповідний спір господарськими, слід керуватися ознаками, наведеними у статті 3 ГК України. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 року у справі №910/8729/18 (провадження № 12-294гс18) визначено ознаки спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду: наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, та спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Суд вважає, що у даному спорі наявні ознаки приватноправового характеру, що підлягають захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Позовні вимоги обґрунтовані необхідністю захисту порушеного права позивача на мирне володіння своїм майном та необхідністю захисту його інтересів приватноправового характеру, які порушені третьою особою внаслідок здійснення нею будівельних робіт, що обмежує та порушує права Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Агросвіт" як власника будівель, розташованих поруч із будівництвом.

Позивач вказує, що наявне будівництво, що проводиться третьою особою на підставі оскаржуваних МУО, які прийняті з порушенням вимог містобудівного законодавства наносить шкоду для будівель позивача, зокрема, у вигляді появи тріщин, зміни характеру і кількості стічних вод, ускладнення користування прибудинковими територіями та інше.

Суд зазначає, що у цій справі наявний приватно-правовий спір, та дослідженню підлягають не виключно владні управлінські дії та рішення органу місцевого самоврядування у сфері містобудівної діяльності на предмет їх відповідності вимогам законодавства, а і порушення прав позивача прийняттям оскаржуваних МУО.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди мають виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Суд зауважує, що у справі № 420/2719/20 суть (зміст, характер) спору полягали у захисті суспільного екологічного інтересу щодо захисту довкілля, раціонального використання територій, які становлять рекреаційну-оздоровчу цінність, тобто захисту виключно екологічних прав, а отже, без визначення конкретного суб`єкта, чиї такі права порушені.

Як вказав Верховний Суд у справі № 420/2719/20 серед підстав позову були відсутні будь-які обґрунтування щодо наявності порушення майнових прав та інтересів, а позивачем наголошено, що у спірних правовідносинах наявний саме екологічний інтерес, а судовому захисту підлягають екологічні права.

Відтак, посилання відповідача у клопотанні про закриття провадження у справі на рішення Верховного Суду у справі № 420/2719/20, правовідносини у якій не є релевантними як справі № 918/168/22, є хибним.

За наведеного, суд констатує, що позивач подав позовну заяву у справі № 918/168/22 з метою захисту своїх цивільних прав та інтересів, які, як випливає з підстав позову, порушені внаслідок виконання третьою особою будівельних робіт. А тому вимоги про скасування виданих третій особі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, дозволу на виконання будівельних робіт, є похідними і можуть бути розглянуті при вирішенні господарським судом питання щодо законності проведення цією особою будівельних робіт.

Зважаючи на викладене, господарський суд дійшов висновку, що справа № 918/168/22 підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Зважаючи на викладене, господарський суд відмовляє у задоволенні клопотання про закриття провадження у даній справі.

Крім того, судом встановлено, що 30.05.2022 року від позивача надійшла заява про зміну підстав позову.

Присутні в судовому засіданні 01.06.2022 року представники відповідача та третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, просили суд відкласти підготовче засідання з метою надання можливості ознайомлення з матеріалами справи та надання можливості подати суду правову позицію щодо заяви про зміну підстав позову.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 42 ГПК України учасники справи мають право: ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 183 ГПК України підготовче засідання проводиться за правилами, передбаченими статтями 196 - 205 цього Кодексу, з урахуванням особливостей підготовчого засідання, встановлених цією главою. Суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках: 1) визначених частиною другою статті 202 цього Кодексу; 2) залучення до участі або вступу у справу третьої особи, заміни неналежного відповідача, залучення співвідповідача; 3) в інших випадках, коли питання, визначені частиною другою статті 182 цього Кодексу, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що питання, визначені ч. 2 ст. 182 ГПК України не можуть бути вирішені у даному підготовчому засіданні 01.06.2022 року.

Отже, з метою дотримання принципів господарського судочинства, а саме змагальності та рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, враховуючи складність справи, з метою забезпечення надання можливості учасникам провадження у справі скористатися правами та обов`язками, передбаченими ГПК України, з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті господарський суд дійшов висновку про можливість задоволення усного клопотання представників відповідача та третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача та відкладення розгляду справи у підготовчому засіданні.

Керуючись ст. ст. 3, 20, 42, 177, 183, 234 та 235 ГПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні клопотання Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради про закриття провадження у справі № 918/168/22 - відмовити.

2. Відкласти підготовче засідання в межах визначеного ГПК України строку підготовчого провадження на "06" липня 2022 р. на 13:30 год.

3. Засідання відбудеться в приміщенні Господарського суду Рівненської області за адресою: м. Рівне, вул. Набережна, 26-А, в залі судових засідань № 15.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення 01.06.2022 року в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 235 ГПК України та оскарженню не підлягає.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Суддя Романюк Ю.Г.