Постанова

від 23.05.2022 по справі 917/663/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2022 року

м. Київ

cправа № 917/663/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.,

за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Білухівка"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 30.11.2021 (головуючий суддя Шевель О. В., судді Крестьянінов О. О., Пуль О. А.)

у справі № 917/663/20

за позовом Приватного підприємства "Білухівка"

до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області

про визнання наказу незаконним та поновлення договору оренди землі,

за участі апелянта - заступника керівника Полтавської обласної прокуратури,

(у судовому засіданні взяв участь прокурор Семенчук М. А.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Приватне підприємство "Білухівка" (далі - позивач, ПП "Білухівка") звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (далі - відповідач, Держгеокадастр) про визнання незаконним наказу Держгеокадастру "Про відмову у поновленні договору оренди" від 06.04.2020 №9655-СГ; визнання поновленим договору оренди землі від 01.10.2008 на земельну ділянку площею 13,4514 га, кадастровий номер 5321680400:00:002:1387, зареєстрованого у Карлівському районному відділі Полтавської Регіональної філії Державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" 09.10.2008 за № 040855600037, з підстав порушення переважного права орендаря на продовження вказаного договору на новий строк.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

2. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 10.09.2020 позовні вимоги задоволено повністю. Визнано поновленим договір оренди землі від 01.10.2008 на земельну ділянку площею 13,4514 га, кадастровий номер 5321680400:00:002:1387, укладений між Карлівською райдержадміністрацією та ЗАТ "Білухівка", правонаступником якого є ПП "Білухівка", зареєстрованого у Карлівському районному відділі Полтавської Регіональної філії Державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" 09.10.2008 за № 040855600037 на умовах додаткової угоди, текст якої викладено в резолютивній частині рішення. Визнано наказ Держгеокадастру "Про відмову у поновленні договору оренди" від 06.04.2020 №9655-СГ незаконним.

3. Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що позивачем дотримано процедуру, передбачену частинами першою-п`ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі", щодо реалізації переважного права орендаря на поновлення договору оренди землі, тоді як відповідачем допущено порушення порядку розгляду листа-повідомлення щодо наміру ПП "Білухівка" продовжити користуватися земельною ділянкою. Суд першої інстанції зазначив про те, що дійшовши згоди про зміну умов договору оренди земельної ділянки в частині строку дії договору на 7 років та орендної плати в розмірі 12% від нормативної грошової оцінки, відповідач безпідставно ухиляється від укладення додаткової угоди відповідно до нових погоджених умов.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

4. Відповідач подав апеляційну скаргу (вх.№ 2882 П/1 від 30.10.2020) на рішення Господарського суду Полтавської області від 10.09.2020, яку ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 повернуто заявнику в зв`язку з неусуненням недоліків (ненадання заявником доказів сплати судового збору за подання скарги) у встановлений судом строк.

5. 08.04.2021 заступник керівника Полтавської обласної прокуратури, який не брав участі в розгляді справі в суді першої інстанції, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Полтавської області від 10.09.2020, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та закрити провадження у справі.

6. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 30.11.2021 рішення Господарського суду Полтавської області від 10.09.2020 скасовано. Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.

7. Суд апеляційної інстанції, дослідивши підстави представництва прокурором Держгеокадастр у спірних правовідносинах і дотримання прокурором порядку повідомлення позивача про здійснення представництва, дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги прокурора.

8. Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що між сторонами не було досягнуто домовленості щодо істотних умов договору, зокрема, щодо розміру земельної ділянки, яка надається в оренду. А саме, листом від 24.09.2018 №7918/0/26-18 відповідачем відмовлено у поновленні договору з посиланням на зміну меж земельної ділянки, яка перебувала в оренді. Вказаний лист також був предметом дослідження під час розгляду Господарським судом Полтавської області справи №917/276/19. Суд апеляційної інстанції вказав на обґрунтованість доводів прокурора про те, що предметом договору оренди землі від 09.10.2008 була земельна ділянка площею 21,01 га, яка фактично припинила існування в результаті її поділу.

9. За висновком суду апеляційної інстанції зміна фактичних площ і меж земельних ділянок унеможливлює пролонгацію укладеного раніше договору у порядку, передбаченому ч.ч. 1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки такі зміни мають наслідком укладання договору оренди земельних ділянок із дотриманням вимог закону щодо порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

10. ПП "Білухівка" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 30.11.2021 і залишити в силі рішення Господарського суду Полтавської області від 10.09.2020.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

11. Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції при поновленні прокурору строку на апеляційне оскарження неправильно застосував приписи статті 129 Конституції України, порушив приписи статті 256 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), не застосував приписи пункту 4 частини 1 статті 261 ГПК України.

12. Зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 147/78/19, від 04.08.2021 у справі № 200/15210/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 07.09.2021 у справі №911/1152/20, від 08.11.2018 у справі №29/393-07, від 08.11.2018 у справі № 29/393-07, від 08.04.2021 у справі №520/7884/2020, від 25.03.2020 у справі № 219/10482/16, від 21.08.19 у справі №802/1873/17, від 24.03.2021 у справі №12091/09/1570, від 28.04.2021 у справі №640/3393/19, висновки Верховного Суду викладені в ухвалах від 31.05.2021 у справі №500/2025/20, від 25.11.2021 у справі № 911/1264/19.

13. Позивач зазначає, що прокурор не обґрунтував поважність пропуску строку з урахуванням здійснення моніторингу та вступу в справу через 181 день після набрання рішенням законної сили; не обґрунтував поновлення строків через 57 днів з дня виявлення оскаржуваного рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень (далі - ЄДРСР), як і не обґрунтував підстав для поновлення з 08.04.2021 тобто через 30 днів з дня отримання 09.03.2021 відповіді Держгеокадастру.

14. Скаржник посилається на висновки Верховного суду стосовно повноважень (компетенції) державних органів щодо представництва держави в цивільних правовідносинах, викладені у постановах від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18, від 07.09.2021 у справі № 911/1152/20.

15. Стосовно висновків суду апеляційної інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог по суті, скаржник посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 01.10.2019 у справі № 922/2723/17, від 27.06.2018 у справі № 294/220/14-ц.

Позиція інших учасників справи

16. Держгеокадастр подав відзив, у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін. Відповідач зазначає на неможливості поновлення строку договору оренди в порядку частин 1-6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" оскільки змінилася площа земельної ділянки та кадастровий номер, тобто змінився об`єкт (об`єкт відсутній).

17. Прокурор подав відзив, у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін. У відзиві прокурор зазначає, що на виконання завдання Офісу Генерального прокурора від 15.01.2021 № 15/1/1-14 вих-18 ОКВ-21 про вивчення ефективності застосування прокурорами представницьких повноважень щодо захисту в суді інтересів держави в сфері земельних правовідносин, відповідно до рапорта прокурора відділу представництва інтересів держави з питань земельних відносин та у сфері охорони навколишнього природного середовища управління представництва інтересів держави в суді Полтавської обласної прокуратури Мироненко О. В. у ході моніторингу ЄДРСР 10.02.2021 виявлено рішення господарського суду Полтавської області від 10.09.2020 у справі №917/663/20, як таке, що потребує перегляду в апеляційному порядку. Дотримавшись порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", оскільки компетентний орган протягом розумного строку після отримання від прокуратури листа із проханням вжити заходів щодо оскарження рішення Господарського суду Полтавської області від 10.09.2020 самостійно не звернувся до суду в інтересах держави, натомість, повідомив про неможливість такого звернення через відсутність коштів на сплату судового збору, прокурор звернувся з апеляційною скаргою до суду. Вказане, за доводами прокурора, узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 917/605/20. Також прокурор наголошує на правильності висновків суду апеляційної інстанції по суті розгляду спору щодо відмови в задоволенні позовних вимог.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

18. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).

19. Постанова суду апеляційної інстанції у справі оскаржується позивачем з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

Щодо суті касаційної скарги

20. Відповідно до частини 3 статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

21. Згідно з частиною 3 статті 41 ГПК України в господарських справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

22. У статті 53 ГПК України унормовано, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

23. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (1). Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (2). Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу (3).

24. 08.04.2021, тобто з пропущенням встановленого ч. 1 ст. 256 ГПК України двадцятиденного строку апеляційного оскарження рішення, останнім днем якого є 08.10.2020 - враховуючи, що повний текст рішення підписано 18.09.2020, заступник керівника Полтавської обласної прокуратури, який не брав участі в розгляді справі в суді першої інстанції, подав апеляційну скаргу на вищевказане рішення.

25. В обґрунтування підстав щодо поважності причин пропуску строку апеляційного оскарження, прокурор в апеляційній скарзі та у заяві про усунення недоліків апеляційної скарги (яку було залишено без руху ухвалою суду апеляційної інстанції від 26.04.2021) посилався на такі обставини: згідно з наказом Генерального прокурора від 21.08.2020 №389 "Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді" відомості щодо наявності підстав для застосування представницьких повноважень прокурори отримують, зокрема, із документів, розміщених у ЄДРСР для чого постійно здійснюється їх моніторинг; на виконання завдання Офісу Генерального прокурора від 15.02.2021 №15/1/1-14 вих-18 ОКВ-21 про вивчення ефективності застосування прокурорами представницьких повноважень щодо захисту в суді інтересів держави у сфері земельних правовідносин, у січні лютому 2021 року моніторинг судових рішень в ЄДРСР органами обласної прокуратури здійснювався за вказаною тематикою та за період 2019-2020 роки, визначений у завданні; відповідно до наказу Генерального прокурора від 21.08.2020 №389, вивчалися рішення, ухвалені Господарським судом Полтавської області. В ході такого моніторингу 10.02.2021 виявлено рішення Господарського суду Полтавської області від 10.09.2020 у справі № 917/663/20; після отримання 09.03.2021 відповіді від Держгеокадастру щодо неможливості звернення з апеляційною скаргою через відсутність коштів для сплати судового збору, з урахуванням опрацювання інформації, прокурором встановлено наявність підстав для представництва інтересів держави в особі зазначеного органу, шляхом подачі апеляційної скарги.

26. Розглянувши клопотання апелянта про поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги з урахуванням додаткових обґрунтувань, наданих на виконання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, суд апеляційної інстанцій в ухвалі про відкриття апеляційного провадження від 01.06.2021 погодився з доводами заявника про те, що апеляційну скаргу ним було подано в розумні строки після виявлення оскаржуваного рішення в ході проведення відповідного моніторингу в лютому 2021 року та визнав причину пропуску прокурором строку на апеляційне оскарження поважною.

27. Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції в цій частині скаржник у касаційній скарзі наводить висновки Верховного Суду пов`язані, зокрема, із обов`язком заявника апеляційної скарги обґрунтувати поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, у разі пропуску такого, та, відповідно, обов`язку суду апеляційної інстанції здійснити перевірку із наданням відповідної оцінки таким доводам апелянта.

28. Так, в постанові Верховного Суду від 08.04.2021 у справі № 520/7884/2020, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, наведено висновок про те, що відповідно до правових висновків Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, заява №23436/03).

29. Колегія суддів зазначає, що одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов`язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.

30. Відповідно до практики ЄСПЛ, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зі спливом значного проміжку часу, є порушенням принципу юридичної визначеності та "права на суд", гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункти 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008).

31. Поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення без доведеності поважності причин не забезпечує рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.

32. Оскільки апеляційна скарга прокурора подана після спливу строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції в ухвалі від 26.04.2021 про залишення апеляційної скарги без руху, зокрема, вказав, що апелянт не мотивував неможливості здійснити відповідний моніторинг та звернутися за отриманням відповіді Держеокадастру раніше, з урахуванням певного порядку й строків проведення такого моніторингу та дотримання його прокуратурою, наявності об`єктивно непереборних обставин, які не залежали від волевиявлення заявника та перешкоджали з`ясуванню наявності підстав для подання апеляційної скарги прокурором у розумний строк.

33. З ухвали суду апеляційної інстанції про поновлення строку на апеляційне оскарження і відкриття апеляційного провадження незрозуміло, які причини пропуску строку були визнані апеляційним судом поважними, зокрема, як з урахуванням наведених прокурором обґрунтувань щодо строків здійснення моніторингу на виконання завдань Офісу Генерального прокурора, так і щодо процедури та строків з`ясування наявності підстав для подання апеляційної скарги прокурором.

34. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.12.2020 у справі № 521/2816/15-ц (провадження № 61-14230сво18) зазначено, що апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Сама по собі вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку для апеляційного оскарженні не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зокрема у разі вказівки тільки про наявність поважних причин, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вказане процесуальне порушення є самостійною підставою для скасування як оскарженого судового рішення апеляційного суду, так і ухвали апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження і відкриття апеляційного провадження, та направлення справи до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження.

35. Посилання на вказану правову позицію викладені також в постановах Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 147/78/19, від 04.08.2021 у справі № 200/15210/18, на які посилається скаржник у касаційній скарзі. Висновок про те, що безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, яке набрало законної сили є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду та забезпечення принципу правової визначеності, також наведено у постанові Верховного Суду від 25.03.2020 у справі № 219/10482/16. Суд також звертається до власних висновків, викладених у постановах від 30.11.2021 у справі № 908/1689/19, від 25.01.2022 у справі № 915/148/20.

36. Враховуючи, що вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, апеляційний суд належно не дослідив питання поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, не навів мотивів, за яких уважав причини пропуску строку поважними, як з урахуванням строків виявлення прокурором рішення суду першої інстанції у цій справі (10.02.2021), з урахуванням отримання 09.03.2021 відповіді Держеокадастру прокурором, яка за доводами останнього свідчить про наявність підстав для здійснення прокурором інтересів держави в особі зазначеного органу, так і з урахуванням дати подачі (08.04.2021) прокурором апеляційної скарги. Сама по собі вказівка про наявність поважних причин для поновлення строку не є належним мотивуванням для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

37. Висновки суду апеляційної інстанції щодо поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції (пункт 26 цієї постанови) не відповідають викладеному в пунктах 28-31, 34, 35 цієї постанови.

38. Зазначене у цій постанові процесуальне порушення є самостійною підставою для скасування оскарженої постанови апеляційного суду та направлення справи до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження.

39. Згідно з частиною 2 статті 304 ГПК України скарги на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції чи постанови суду апеляційної інстанції, включаються до касаційної скарги на відповідне рішення чи постанову. У разі подання касаційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення чи постанови суду, суд повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

40. Доводи скаржника щодо недослідження судом апеляційної інстанції питання поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду справи.

41. Ураховуючи, що доводи касаційної скарги щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права стосуються також ухвали Східного апеляційного господарського суду від 01.06.2021 про поновлення строку на апеляційне оскарження і відкриття апеляційного провадження, що знайшло своє підтвердження під час касаційного перегляду справи, наведена ухвала суду апеляційної інстанції також підлягає скасуванню.

42. У цій частині Суд також звертається до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 14.12.2020 у справі № 521/2816/15-ц та від 30.11.2021 у справі № 908/1689/19, від 25.01.2022 у справі № 915/148/20.

43. З огляду на правове обґрунтування поданої касаційної скарги, а саме щодо порушених і неправильно застосованих / незастосованих норм законодавства (пункт 11 цієї постанови), а також підстави незгоди скаржника із висновками суду апеляційної інстанції (пункт 13 цієї постанови), колегія суддів відхиляє: посилання скаржника на висновки Верховного Суду щодо питання застосування приписів статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статті 131-1 Конституції України (справи № 587/430/16-ц, № 911/1152/20, № 802/1873/17, № 12091/09/1570), оскільки касаційна скарга не обґрунтована неправильним застосуванням вказаних норм законодавства; висновки Верховного Суду, що не стосуються питання поновлення строку на апеляційне оскарження за апеляційною скаргою прокурора, поданою в інтересах держави, в особі уповноваженого суб`єкта (справи № 29/393-07, № 640/3393/19), з огляду на невідповідність таких справ критеріям подібності правовідносин, визначених, зокрема, у пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19; а також посилання скаржника на ухвали Верховного Суду в справах №500/2025/20, № 911/1264/19, оскільки з огляду на положення частини 4 статті 236 ГПК України обов`язковими для суду є висновки, викладені у постановах Верховного Суду.

44. Доводи відзиву прокурора стосовно дотримання процедури, передбаченої статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", а також посилання на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 31.08.2021 у справі № 917/605/20 щодо дотримання прокурором такої процедури, колегія суддів також відхиляє, з огляду на викладене у пункті 43 цієї постанови.

45. Суд також відхиляє посилання скаржника на постанови Верховного Суду, наведені у пункті 14 цієї постанови, з огляду на їх нерелевантність до доводів щодо порушення судом апеляційної інстанції приписів статті 256 ГПК України.

46. З огляду на наведене вище у цій постанові, колегія суддів зазначає про передчасність доводів касаційної скарги та відзивів, що стосуються розгляду справи по суті (пункти 15, 16, 17 цієї постанови) та відповідних висновків суду апеляційної інстанції у цій частині (пункти 5-9 цієї постанови).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

47. Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

48. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

49. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина 4 статті 310 ГПК України).

50. Враховуючи викладене, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга ПП "Білухівка" підлягає частковому задоволенню, а прийняті у справі ухвала і постанова - скасуванню з направленням справи до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження.

51. Під час нового розгляду справи суду слід урахувати наведене у цій постанові, дослідити та об`єктивно оцінити всі обставини справи, необхідні для правильного вирішення спору, надати оцінку всім аргументам учасників справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Розподіл судових витрат

52. Оскільки справа передається на новий розгляд, розподіл судових витрат у порядку статті 129 ГПК України не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Cуд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "Білухівка" задовольнити частково.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 30.11.2021 та ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 01.06.2021 у справі № 917/663/20 скасувати.

3. Передати справу № 917/663/20 до Східного апеляційного господарського суду зі стадії відкриття апеляційного провадження.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил