Ухвала

від 10.08.2022 по справі 917/663/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

11 серпня 2022 року

м. Київ

cправа № 917/663/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Краснова Є.В., Уркевича В.Ю.,

розглянувши матеріали касаційної скарги заступника керівника Полтавської обласної прокуратури

на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 29.06.2022

за позовом Приватного підприємства "Білухівка"

до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області

про визнання наказу незаконним та поновлення договору оренди землі,

ВСТАНОВИВ:

19.07.2022 (згідно з поштовими відмітками на конверті) заступник керівника Полтавської обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 29.06.2022 про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Полтавської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Полтавської області від 10.09.2020 у цій справі.

За наслідками перевірки матеріалів поданої касаційної скарги, Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 10.09.2020 позовні вимоги задоволено повністю. Визнано поновленим договір оренди землі від 01.10.2008 на земельну ділянку площею 13,4514 га, кадастровий номер 5321680400:00:002:1387, укладений між Карлівською райдержадміністрацією та ЗАТ "Білухівка", правонаступником якого є ПП "Білухівка", зареєстрованого у Карлівському районному відділі Полтавської Регіональної філії Державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" 09.10.2008 за № 040855600037 на умовах додаткової угоди, текст якої викладено в резолютивній частині рішення. Визнано наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області "Про відмову у поновленні договору оренди" від 06.04.2020 №9655-СГ незаконним.

08.04.2021 заступник керівника Полтавської обласної прокуратури, який не брав участі в розгляді справі в суді першої інстанції, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на вказане рішення Господарського суду Полтавської області від 10.09.2020, просив його скасувати та закрити провадження у справі.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.04.2021 апеляційну скаргу було залишено без руху з тих підстав, що вказані прокурором обставини в обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження були визнані судом неповажними причинами пропуску процесуального строку.

06.05.2021 прокурор надав Східному апеляційному господарському суду клопотання про поновлення строку подання апеляційної скарги, яке обґрунтовано тим, що згідно з наказом Генерального прокурора від 21.08.2020 №389 "Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді" відомості щодо наявності підстав для застосування представницьких повноважень прокурори отримують, зокрема, із документів, розміщених у Єдиному державному реєстрі судових рішень для чого постійно здійснюється їх моніторинг; на виконання завдання Офісу Генерального прокурора від 15.02.2021 №15/1/1-14 вих-18 ОКВ-21 про вивчення ефективності застосування прокурорами представницьких повноважень щодо захисту в суді інтересів держави у сфері земельних правовідносин (копію витягу додано до клопотання), у січні лютому 2021 року моніторинг судових рішень в ЄДРСР органами обласної прокуратури здійснювався за вказаною тематикою та за період 2019 2020 роки, визначений у завданні; відповідно до наказу Генерального прокурора від 21.08.2020 №389, вивчалися рішення, постановлені Господарським судом Полтавської області. В ході такого моніторингу 10.02.2021 було виявлено рішення Господарського суду Полтавської області від 10.09.2020 у справі № 917/663/20; після отримання 09.03.2021 відповіді від ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, з урахуванням опрацювання інформації, прокурором встановлено наявність підстав для представництва інтересів держави в особі зазначеного органу, шляхом подачі апеляційної скарги.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.06.2021 заступнику керівника Полтавської обласної прокуратури поновлено строк на подання апеляційної скарги та відкрито апеляційне провадження за його апеляційною скаргою.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 30.11.2021 рішення Господарського суду Полтавської області від 10.09.2020 скасовано та прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 24.05.2022 постанову Східного апеляційного господарського суду від 30.11.2021 та ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 01.06.2021 скасовано; справу № 917/663/20 передано до Східного апеляційного господарського суду зі стадії відкриття апеляційного провадження.

Постанова Верховного Суду мотивована тим, що вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, апеляційний суд належно не дослідив питання поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, не навів мотивів, за яких вважав причини пропуску строку поважними, як з урахуванням строків виявлення прокурором рішення суду першої інстанції у цій справі (10.02.2021), з урахуванням отримання 09.03.2021 відповіді Держеокадастру прокурором, яка за доводами останнього свідчить про наявність підстав для здійснення прокурором інтересів держави в особі зазначеного органу, так і з урахуванням дати подачі (08.04.2021) прокурором апеляційної скарги.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.06.2022 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Полтавської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Полтавської області від 10.09.2020 у справі № 917/663/20 на підставі пункту 4 частини першої статті 261 ГПК України.

Ухвалу мотивовано тим, що прокурором не наведено належного обґрунтування щодо об`єктивної неможливості виявити в ЄДРСР оскаржуване рішення раніше 10.02.2021, з урахуванням того, що наказ Генерального прокурора №398 ?Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді? було видано ще 21.08.2020; ураховуючи, що повний текст оскаржуваного рішення підписано 18.09.2020 та оприлюднено в ЄДРСР 28.09.2020, прокурор мав можливість дізнатися про прийняте Господарським судом Полтавської області рішення у цій справі раніше 10.02.2021, в межах строків передбачених ГПК для оскарження судових рішень в апеляційному порядку; доказів неможливості здійснення такого моніторингу протягом більш ніж 4 місяців після оприлюднення оскаржуваного рішення в ЄДРСР прокурором суду не надано; прокурором не мотивовано та не доведено існування обставин, які б перешкоджали йому звернутися із апеляційною скаргою до суду раніше 08.04.2021; прокурор безпідставно посилається у своєму клопотанні про поновлення процесуального строку на оскарження судового рішення, що він виконував саме завдання Офісу Генерального прокурора від 15.02.2021 №15/1/1-14 вих-18 ОКВ-21, оскільки, як встановлено, про наявність оскаржуваного судового рішення він дізнався раніше - 10.02.2021, отже вказані дії з моніторингу судових рішень були вчинені прокурором на виконання саме наказу Генерального прокурора від 21.08.2020 №389, тобто він мав можливість вчасно виконати вимоги ГПК щодо строків оскарження судових рішень.

У касаційній скарзі заступник керівника Полтавської обласної прокуратури зазначає про те, що оскаржувана ухвала постановлена апеляційним господарським судом з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.

Дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та зміст судового рішення, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, виходячи з такого.

Приписами статті 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

За змістом статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення (ч.1); учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження (ч.2); строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу (ч. 3).

Так згідно з частиною першою статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

ГПК України не пов`язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Суд може поновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини поновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Сам по собі факт подання стороною клопотання про поновлення строку не зобов`язує суд автоматично відновити цей строк, оскільки вказане клопотання з огляду на приписи процесуального закону повинно містити обґрунтування поважності пропуску такого строку, а за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються до господарського суду на загальних підставах.

Отже, поновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яким останній користується, виходячи із поважності причин пропуску строку учасником справи, і лише сам факт звернення з відповідним клопотанням про поновлення строку не кореспондується з автоматичним обов`язком суду поновити цей строк.

Таким чином вирішення судом питання щодо поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження в розумінні приписів статей 119 та 256 ГПК України можливе саме за наявності обґрунтованого клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, доводи якого підтверджено відповідними доказами.

Відповідно до приписів ГПК України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на апеляційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно форми, змісту та строку подання апеляційної скарги.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 260 ГПК України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статті 261 цього Кодексу.

Приписами пункту 4 частини першої статті 261 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Оцінивши доводи скаржника, викладені в оскаржуваній ухвалі мотиви її постановлення, Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції правильно застосував пункт 4 частини першої статті 261 ГПК України у зв`язку з визнанням наведених скаржником підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції неповажними.

З огляду на зазначене, доводи викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не викликають сумнівів щодо правомірності застосування норм права під час прийняття оскаржуваної ухвали.

Відповідно до частини другої статті 293 ГПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Суд зазначає, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини").

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими ЄСПЛ у справах "Levages Prestations Services v. France" ("Леваж Престасьон Сервіс проти Франції") та "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" ("Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії"), згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 05.04.2018 справа "ZUBAC v. CROATIA" (№ 40160/12, ЄСПЛ, § 83) вказано що застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris для подання скарг до верховного суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості.

Враховуючи, що повноваження суду касаційної інстанції обмежено перевіркою правильності застосування норм матеріального права чи порушенням норм процесуального права, зважаючи на особливий статус Верховного Суду, вирішення питання про можливість відкриття касаційного провадження відноситься до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг цим судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення (MUSHTA v. UKRAINE 8863/06, § 37, ЄСПЛ, від 18.10.2010).

Ураховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою заступника керівника Полтавської обласної прокуратури на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 29.06.2022 на підставі частини другої статті 293 ГПК України оскільки правильне застосовування норм права судом апеляційної інстанції є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Відповідно до положень частини шостої статті 293 ГПК України, копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 234, 235, 293 ГПК України,

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №917/663/20 за касаційною скаргою заступника керівника Полтавської обласної прокуратури на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 29.06.2022.

2. Копію цієї ухвали та касаційну скаргу разом з доданими до скарги матеріалами направити заявнику.

3. Копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді Є.В. Краснов

В.Ю. Уркевич