Ухвала

від 25.05.2022 по справі 910/4729/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

26 травня 2022 року

м. Київ

Справа № 910/4729/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Банаська О. О. - головуючого, Білоуса В. В., Пєскова В. Г.

за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.

учасники справи не з`явились

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2021

у складі колегії суддів: Кропивної Л. В. (головуючої), Пономаренка Є. Ю., Руденко М. А.

та на рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2021

у складі судді Марченко О. В.

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ютал-Транс"

про стягнення 10 925 315,47 грн

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст та підстави заявленого позову, заперечень відповідача

1. У квітні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" (далі - ТОВ "Металургтранс") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ютал-Транс" (далі - ТОВ "Компанія "Ютал-Транс") 10 925 315,47 грн безпідставно набутих коштів, які підлягають поверненню позивачу на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до розпоряджень Акціонерного товариства "Укрзалізниця" (далі - Залізниця) від 15.03.2017 № Ц-1/2-2/156, від 15.03.2017 № Ц-1/2-2/157 з 16.03.2017 встановлена заборона переміщення вантажів через лінію зіткнення у межах Донецької і Луганської областей щодо здійснення будь-яких відправлень на/та з станцій, які визначені у зазначених конвенційних заборонах. На час введення вказаних конвенційних заборон за лінією зіткнення у межах Донецької та Луганської областей знаходились 68 орендованих ТОВ "Металургтранс" вагонів.

3. На підставі наведених обставин, позивач звернувся до відповідача з вимогою від 02.03.2020 № 4461, в якій вказав про те, що орендна плата за 68 орендованих вагонів не повинна нараховуватися і не повинна сплачуватися за період з 16.03.2017 по 31.12.2017, у зв`язку із перебуванням вказаних вагонів на непідконтрольній території, тоді як орендодавцем в порушення умов Договору оренди від 24.12.2014 № 24/12-14 (далі - Договір) орендна плата у зазначений період була нарахована, а орендарем ця плата була помилково сплачена, а також підписано відповідні акти.

4. За твердженням позивача орендна плата за договором мала нараховуватись і сплачуватись за всі вагони, які знаходились в користуванні ТОВ "Металургтранс", за виключенням 68 вагонів, які підпадають під конвенційні заборони. Так, на думку ТОВ "Металургтранс", оскільки сплата коштів за Договором не належить до групи майна, встановленої у статті 1215 ЦК України, то отримані відповідачем 10 925 315,47 грн за оренду 68 вагонів, які з 16.03.2017 знаходяться під дією конвенційних заборон, введених в дію розпорядженням Залізниці від 15.03.2017 № Ц-1/2-2/156 та від 15.03.2017 № Ц-1/2-2/157, є такими, що отримані безпідставно, а тому підлягають поверненню позивачу згідно зі статтею 1212 ЦК України.

5. 07.09.2020 ТОВ "Компанія "Ютал-Транс" подано суду першої інстанції відзив на позовну заяву, в якому заперечило проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що: усі суми за Актами були прийняті позивачем без жодних зауважень або заперечень щодо суми оплати; прийняття послуг із оренди після введення конвенційних заборон відбувалось протягом багатьох місяців поспіль, а у відповідних актах приймання-передачі чітко визначався конкретний перелік вагонів, за які нараховується плата, що унеможливлює помилковість сплати коштів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 24.12.2014 між ТОВ "Компанія "Ютал-Транс" (орендодавець) та ТОВ "Металургтранс" (орендар) укладено Договір, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає на строк дії Договору у тимчасове користування (оренду) 300 (триста) власних вагонів моделей 12-9745, 12-9790, 12-119, 12-532, 12-141, 12-753, 19-758, що перебувають у власності орендодавця та у фінансовому лізингу від Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль".

7. За умовами пункту 1.1 Договору кількість вагонів може бути збільшена або зменшена за погодженням сторін; перелік вагонів із зазначенням для кожного вагона номера, моделі, вантажопід`ємності, тари, року випуску, балансової вартості, дати проведення останніх планових видів ремонтів наводиться в додатку до Договору і становить невід`ємну частину Договору.

8. Передача вагонів орендодавцем орендарю відбувається на станціях передачі, узгоджених сторонами (розміщених на території України), з подальшим оформленням акта приймання-передачі вагонів; акти приймання-передачі підписуються в двох примірниках (по одному для кожної зі сторін) і є невід`ємною частиною Договору; вагони в кількості 300 (триста) одиниць, що знаходяться у орендаря за договорами оренди від 22.01.2013 № 05А, від 29.11.2013 № 142/1А і від 29.11.2013 № 142/2А, передаються в оренду за Договором, згідно з актами приймання-передачі вагонів в оренду з 01.01.2015 по 28.02.2015 (пункт 2.1 Договору).

9. Відповідно до пункту 2.4 Договору після закінчення строку дії оренди вагонів, у випадках дострокового припинення Договору або часткового виводу із оренди вагонів за ініціативою однієї із сторін, орендар зобов`язаний повернути вагони орендодавцю на станціях передачі, погоджених сторонами, згідно з актом прийому-передачі (повернення) протягом 40 календарних днів з дати отримання листа орендодавця із вимогою про повернення вагонів із зазначенням станції прийому-передачі, вантажоотримувача, на митній території України.

10. Розмір орендної плати може бути змінений шляхом підписання сторонами додаткової угоди до Договору. У випадку, якщо сторона, яка отримала проект додаткової угоди про зміну розміру орендної плати, не здійснила підписання і не повернула його протягом 20 календарних днів з дати отримання такого проекту стороні, ініціюючій зміни, Договір вважається розірваним, а вагони мають бути повернуті орендодавцю у встановленому Договором порядку протягом 40 календарних днів після спливу 20 календарних днів для погодження нового розміру орендної плати. Датою розірвання Договору в такому випадку є дата повернення останнього вагона орендодавцю. При цьому сторони погодились, що розірвання Договору з причини непогодження нового розміру орендної плати в будь-якому випадку не вважається односторонньою відмовою від Договору, а є погодженим сторонами способом розірвання Договору за взаємною згодою сторін (пункт 4.3 Договору).

11. Пунктом 4.4. Договору з урахуванням змін внесених додатковою угодою від 20.04.2015 № 2 передбачено, що орендна плата нараховується за весь час знаходження вагонів в оренді у орендаря з дати підписання сторонами акта приймання-передачі вагонів в оренду до дати підписання сторонами акта приймання-передачі вагонів з оренди, за винятком часу перебування вагонів в ремонтах, дії конвенційних заборон (обмежень) на перевезення на залізних дорогах, а також періоду знаходження вагонів моделі 19-758 у тимчасовому відстої.

12. Сторона Договору звільняється від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язання за Договором, якщо це невиконання стало наслідком дії обставин непереборної сили (пункт 12.1 Договору).

13. За умовами пункту 12.2 Договору сторона, яка посилається на форс-мажорні обставини повинна негайно в письмовій формі повідомити іншу сторону про їх початок і закінчення з подальшим наданням, не пізніше 5 календарних днів з моменту настання зазначених подій, довідки Торгово-промислової палати України, яка підтверджує наявність та тривалість форс-мажорних обставин; сторони погоджуються, що компетентним органом для надання відповідної довідки може бути довідка Торгово-промислової палати України; порушення вказаних умов позбавляє сторону права посилатися на форс-мажорні обставини; якщо дія вказаних обставин триває більше 2 місяців, кожна зі сторін Договору має право відмовитися від виконання своїх зобов`язань за Договором з обов`язковим повідомленням про це іншої сторони в письмовій формі не пізніше, ніж за 10 календарних днів до моменту такої відмови; при цьому розрахунки за виконану частину Договору здійснюються до повного їх виконання.

14. Договір набирає чинності з 01.01.2015 та діє до 31.12.2018 (включно), а в частині взаєморозрахунків - до повного їх виконання (пункт 14.1 Договору в редакції додаткової угоди від 01.11.2017 № 26).

15. Пунктом 6.9 Договору сторони узгодили, що орендар не має права використовувати вагони в зоні АТО (антитерористичної операції), як вона визначена чи буде визначена в законодавстві України, протягом дії Договору, за виключенням тих вагонів, які на дату підписання Договору знаходяться в такій зоні.

16. Додатковою угодою від 16.11.2015 № 10 до Договору сторони виключили з тексту Договору пункт 6.9 щодо заборони використання вагонів у зоні АТО.

17. На виконання умов Договору ТОВ "Компанія "Ютал-Транс" передала в оренду ТОВ "Металургтранс" 325 залізничних вагонів (включаючи і спірні 68 вагонів).

18. 15.03.2017 Рада національної безпеки і оборони України (далі - РНБО) прийняла рішення "Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України", за яким тимчасово, до реалізації пунктів 1 і 2 Мінського "Комплексу заходів" від 12.02.2015, а також до повернення захоплених підприємств до функціонування згідно із законодавством України, вирішено припинити переміщення вантажів через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей. Доручено Кабінету Міністрів України невідкладно вжити заходів щодо припинення переміщення вантажів через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей, крім вантажів, що мають гуманітарний характер і надаються українськими та міжнародними гуманітарними організаціями. Доручено Міністерству внутрішніх справ України, Національній поліції України, Національній гвардії України, Державній фіскальній службі України за участю Служби безпеки України невідкладно: забезпечити виконання цього рішення, припинивши переміщення вантажів через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей шляхами залізничного і автомобільного сполучення; створити умови для залучення громадськості до контролю за реалізацією заходів, передбачених цим рішенням; вжити додаткових заходів щодо зміцнення публічної безпеки, протидії диверсійним і терористичним проявам, спробам порушення громадського порядку.

19. Указом Президента України від 15.03.2017 № 62/2017 зазначене рішення Ради національної безпеки і оборони України введено в дію.

20. На вебсайті Акціонерного товариства "Укралізниця" у розділі "Тимчасові обмеження щодо перевезень" міститься інформація про те, що відповідно до розпоряджень Залізниці від 15.03.2017 № Ц-1/2-2/156 і № Ц-1/2-2/157, починаючи з 16.03.2017 й до відміни, було введено конвенційну заборону на перевезення вантажів та порожніх вагонів з/на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють своїх повноважень.

21. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач звернувся до секретаря РНБО з листом від 21.03.2017 № 7976, в якому просив надати офіційне роз`яснення щодо того, чи не протирічить інтересам держави переміщення вагонів оператора (ТОВ "Металургтранс") у порожньому стані з непідконтрольних територій на територію України. Також позивач просив надати дозвіл на переміщення у порожньому стані залізничних вагонів оператора на територію України з наданням відповідних розпоряджень Залізниці та іншим установам і організаціям.

22. Окрім того, листом від 21.03.2017 № 7964 позивач звернувся до Залізниці з проханням звернутися до РНБО, СБУ та інших органів влади для отримання дозволу на переміщення у порожньому стані вагонів оператора на територію України; забезпечити переміщення у порожньому стані залізничних вагонів оператора (ТОВ "Металургтранс") на територію України.

23. Листом від 24.03.2017 № 8368 позивач повідомив відповідача про те, що з огляду на тимчасову заборону до скасування на перевезення всіх вантажів в усіх вагонах, у тому числі порожніх, на/з тимчасово непідконтрольній території України, позивач повідомляє про настання з 16.03.2017 обставин непереборної сили, які роблять неможливим реалізацію прав та обов`язків ТОВ "Металургтранс" за Договором, до моменту припинення вказаних обставин, у зв`язку із чим нарахування та оплата орендних платежів згідно з підпунктом 4.4.3 Договору на вагони (спірні 68 вагонів), починаючи з 16.03.2017 (до скасування) не здійснюється.

24. Листом від 21.04.2017 № ЦЦО-13/256 Залізниця повідомила позивача про те, що залізничні перевезення вагонів зі станцій, які знаходяться на територіях окремих районів Донецької і Луганської областей України, на територію, яка контролюється державною владою, можливе тільки за умови прийняття відповідного рішення РНБО.

25. 24.11.2017 керівником Координаційного центру з питань режиму та економічної діяльності при Штабі АТО затверджено протокольне рішення від 24.11.2017 № 12 про надання дозволу позивачу на повернення 486 транспортних засобів з території окремих районів Донецької та Луганської областей згідно з додатком № 1, який містить, зокрема, номери спірних 68 вагонів.

26. Крім того, листом від 04.07.2019 № 72/2263 філія "Головний інформаційно-обчислювальний центр" Залізниці надала ТОВ "Металургтранс" інформацію про поточну дислокацію вагонів у кількості 68 одиниць станом на 12.02.2017 та станом на 16.03.2017.

27. Разом з тим, у період з березня по грудень 2017 року сторонами було підписано та скріплено печатками акти приймання-передачі робіт (надання послуг) на загальну суму 53 588 862,94 грн, а саме від 31.03.2017 № ОУ-0000011 на суму 5 208 730,00 грн, від 30.04.2017 № ОУ-0000016 на суму 5 055 479,22 грн, від 31.05.20177 № ОУ-0000021 на суму 5 203 343,64 грн, від 30.06.2017 № ОУ-0000025 на суму 4 984 461,90 грн, від 31.07.2017 № ОУ-0000030 на суму 5 158 295,34 грн, від 31.08.2017 № ОУ-0000035 на суму 5 194 863,96 грн, від 30.09.2017 № ОУ-0000040 на суму 5 064 488,88 грн, від 31.10.2017 № ОУ-0000045 на суму 5 940 600,00 грн, від 30.11.2017 № ОУ-0000050 на суму 5 781 000,00 грн і від 31.12.2017 № ОУ-0000055 на суму 5 997 600,00 грн.

28. Наведені акти були підписані позивачем без будь-яких зауважень.

29. Факт оплати позивачем орендної плати за період з березня по грудень 2017 року у сумі 51 150 000,00 грн підтверджується наявними в справі платіжними дорученнями.

30. Крім того, з матеріалів судової справи та оскаржених судових рішень, встановлено, що 31.05.2018 № 31 сторонами підписано додаткову угоду до Договору оренди, відповідно до якої з 01.06.2018 орендна плата не нараховується за вагони, які знаходяться на окупованій території, а також внесено зміни у розділ 4 Договору щодо розміру орендної плати за окремими моделями вагонів.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

31. Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.06.2021 відмовлено у задоволенні позовних вимог повністю.

32. Суд першої інстанції з урахуванням приписів статей 762, 1212 ЦК України, 286 Господарського кодексу України (далі - ГК України) виходив з того, що позивачем було порушено строк повідомлення відповідача про настання форс-мажорних обставин, що у відповідності до умов пункту 12.2 Договору позбавляє ТОВ "Металургтранс" права посилатися на форс-мажорні обставини. Оскільки Договір укладено сторонами вже після початку АТО, то орендар несе повну відповідальність та не звільняється від зобов`язань із сплати орендних платежів та повернення орендованого майна у разі, якщо орендоване майно знаходиться або ж потрапило на непідконтрольні державним органам України території.

33. Також, суд першої інстанції дійшов висновку про непідтвердження позивачем відсутності у нього можливості використовувати орендовані вагони у зоні проведення Антитерористичної операції на території України та недоведення ним факту помилкового підписання актів приймання-передачі за березень - грудень 2017 року, з урахуванням того, що кожен з таких актів містить повний перелік орендованих позивачем вагонів із зазначенням номерів вагонів і вартості оренди кожного з них.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

34. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2021 апеляційну скаргу ТОВ "Металругтранс" залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2021 залишено без змін.

35. Так, в оскарженій постанові зазначено, що відповідно до положень частини шостої статті 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане через обставини, за які він не відповідає. Наведена норма визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно через обставини, за які орендар не відповідає. Відсутність у вказаній нормі вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством. Відтак, судом апеляційної інстанції враховано, що саме на орендаря покладається обов`язок доведення того, що з незалежних від нього причин використання об`єкту оренди стало неможливим і що він значною мірою позбавлений того, на що розраховував укладаючи Договір.

36. З урахуванням приписів статті 800 ЦК України відповідно до якої наймач самостійно здійснює використання транспортного засобу у своїй діяльності і має право без згоди наймодавця укладати від свого імені договори перевезення, а також інші договори відповідно до призначення транспортного засобу, суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові зазначив, що орендар самостійно та на власний ризик в процесі здійснення своєї господарської діяльності використовував орендовані вагони в зоні АТО та мав усвідомлювати, що така діяльність може мати своїм результатом простій вагонів на зазначених територіях, неможливість їх повернення тощо.

37. Крім того, колегія суддів дійшла висновку, що перебування вагонів на непідконтрольних територіях та введення конвенційних заборон на перевезення вантажів та порожніх вагонів, саме по собі не свідчить про те, що вагони вибули з користування орендаря, а посилання позивача на наявність у нього сертифікату Торгово-промислової палати України не має правового значення для цієї справи, адже боржник, який виконав зобов`язання, одночасно з виконанням не може посилатись на дію обставин непереборної сили, через які зобов`язання не могло бути виконаним.

38. Також, в оскарженій постанові, суд апеляційної інстанції зазначив, що орендна плата сплачувалась позивачем за користування вагонами, тому її перерахування на рахунок відповідача не становить безпідставного збагачення орендодавця, а відтак колегія суддів дійшла висновку, що оскільки орендна плата внесена орендарем за користування чужим майном не є безпідставним збагаченням орендодавця за рахунок орендаря, то вона не підлягає поверненню на підставі статті 1212 ЦК України.

Короткий зміст вимог та підстав касаційної скарги

39. Не погодившись із зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, ТОВ "Металургтранс" звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2021 у справі № 910/4729/20, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

40. В обґрунтування доводів касаційної скарги ТОВ "Металургтранс" посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та в якості підстави касаційного оскарження зазначає пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) посилаючись в контексті цієї підстави на застосування судами попередніх інстанцій норм права без врахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема:

- рішення судів прийняті з неправильним застосуванням норм статей 629, 762 ЦК України;

- рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм статей 73, 86, 236, 269, 282 ГПК України;

- суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки умовам договору та наявним доказам у справі.

41. Також, 20.05.2022 до Верховного Суду від ТОВ "Металургтранс" надійшли додаткові пояснення, у яких скаржником зазначено про необхідність прийняття до уваги при розгляді касаційної скарги висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 01.02.2022 у справі № 904/1806/19 стосовно подібних обставин.

Позиція Верховного Суду

42. Розглядаючи касаційну скаргу в контексті підстав касаційного оскарження, які скаржник визначив відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України з посиланням, з-поміж іншого, на постанову Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 01.02.2022 у справі № 904/1806/19, колегія суддів дійшла висновку про необхідність передачі цієї справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з таких міркувань.

Щодо підстав передачі справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

43. Суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2021 у цій справі № 910/4729/20 відхилив обґрунтування ТОВ "Металургтранс" стосовно застосування статті 1212 ЦК України, оскільки дійшов висновку, що орендна плата сплачувалась позивачем згідно договору оренди за користування вагонами, тому її перерахування на рахунок відповідача не становить безпідставного збагачення орендодавця.

44. Натомість, у касаційній скарзі та додаткових поясненнях скаржником зазначено про необхідність врахування та застосування висновків, викладених у постанові Верховного Суду у справі № 904/1806/19.

45. Так, у справі № 904/1806/19, що переглядалась Верховним Судом у складі Касаційного господарського суду (судова палата для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів) предметом спору були позовні вимоги ТОВ "Компанія "Ютал Транс" до ТОВ "Металургтранс" про визнання недійсними односторонніх правочинів про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог (щодо безпідставного нарахування відповідачу у період з січня по травень 2018 року орендної плати за 68 вагонів на загальну суму 8 020 002,98 грн та помилкової сплати відповідачем цих коштів) та стягнення заборгованості у розмірі 43 309 678,20 грн, з яких 14 136 617,40 грн заборгованості за орендними платежами за період серпень-листопад 2018 року (10 571 213,02 грн основного боргу, 2 478 737,67 грн пені, 879 830,00 грн 3 % річних, 206 836,38 грн інфляційних втрат), 29 173 060,80 грн неустойки у розмірі подвійної плати за користування орендованими вагонами у кількості 68 штук за період з 11.10.2018 по 23.04.2019 відповідно до статті 785 ЦК України за договором оренди від 24.12.2014 № 24/12-14.

46. Переглядаючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій у зазначеній справі, колегія суддів касаційної інстанції:

- з огляду на встановлення та доведення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин відхилила доводи позивача стосовно того, що правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, в той час як обов`язковою підставою застосування частини шостої статті 762 ЦК України є встановлення та доведення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від орендаря причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством, а орендар як особа, що веде господарську діяльність на власний ризик - не звільняється від зобов`язань зі сплати орендних платежів зокрема, у разі, якщо орендоване майно знаходиться або ж потрапило на непідконтрольні території;

- відхилила посилання позивача на неможливість припинення зустрічних зобов`язань за статтею 601 ЦК України, оскільки одне із них є кондикційним і його існування на момент зарахування не підтверджено рішенням суду, з огляду на те, що зобов`язання відповідно до статті 1212 ЦК України виникає в силу закону, а не рішення суду;

- дійшла висновку та погодилась з тим, що визнання та підписання відповідачем актів виконаних робіт за період з січня по травень 2018 року та їх оплата в повному обсязі не спростовують відсутності підстав для нарахування орендної плати за 68 вагонів за цей період;

- дійшла висновку, що кошти, які були сплачені відповідачем за оренду вагонів в період дії конвенційних заборон були безпідставно отримані позивачем в розумінні статті 1212 ЦК України, а відтак ТОВ "Металургтранс" правомірно провів зарахування належних йому помилково сплачених коштів (безпідставно отриманих позивачем) в рахунок погашення свого боргу перед позивачем.

47. З урахуванням змісту оскаржених судових рішень та доводів викладених у касаційній скарзі предметом касаційного розгляду, з поміж іншого, є вирішення питання можливості застосування приписів статей 762, 1212 ЦК України у спірних правовідносинах надаючи оцінку яким колегія суддів у цій справі бере до уваги таке.

Щодо застосування частини шостої статті 762 ЦК України

48. У справі № 904/1806/19 суд касаційної інстанції дійшов висновку, що знаходження орендованих вагонів у зоні проведення Антитерористичної операції на території України є встановленим та доведеним фактом неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин, у зв`язку з чим наявні підстави застосування частини шостої статті 762 ЦК України.

49. Колегія суддів не погоджується з таким висновком щодо застосування частини шостої статті 762 ЦК України у справі № 904/1806/19 та вважає за необхідне відступити від нього виходячи з такого.

50. Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового оборогу, вимог розумності та справедливості.

51. Положеннями статей 11, 629 ЦК України встановлено, що договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

52. Відповідно до частини першої статті 759 ЦК України та частини першого статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендарю) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

53. Відповідно до частини першої статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

54. Частинами першою, четвертою статті 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

55. Разом з тим, відповідно до положень частини шостої статті 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане через обставини, за які він не відповідає.

56. Наведена норма права визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно через обставини, за які орендар не відповідає.

57. Крім того, обставини, зазначені у нормі частини шостої статті 762 ЦК України, повністю не охоплюються поняттям форс-мажорних обставин, адже на відміну від останніх, ознаками яких є їх об`єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність, перші можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією орендодавця, тобто обставини згідно з частиною шостою статті 762 ЦК України можуть включати обставини непереборної сили та випадку, втім не обмежуються ними.

58. Відтак, відсутність у частині шостій статті 762 ЦК України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/745/16).

59. Натомість, у цій справі № 910/4729/20 суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивачем не доведено факт неможливості використовувати об`єкт оренди з об`єктивно незалежних від нього причин (68 вагонів, які знаходились у зоні проведенні Антитерористичної операції на території України), а також того, що він значною мірою позбавлений того на що розраховував укладаючи Договір оренди, враховуючи підписання Договору сторонами вже після початку проведення Антитерористичної операції на території України, що свідчить про відсутність підстав застосовувати приписи частини шостої статті 762 ЦК України.

Щодо застосування статті 1212 ЦК України

60. Із встановлених обставин справи № 910/4729/20, відповідач набув майно (отримав грошові кошти) за існування достатніх правових підстав, у спосіб, що не суперечить цивільному законодавству, а саме на підставі договору оренди від 24.12.2014 № 24/12-14 та підписаних актів приймання-передачі робіт (наданих послуг), відтак орендна плата сплачувалась позивачем за користування вагонами, тому її перерахування на рахунок відповідача не становить безпідставного збагачення орендодавця.

61. Натомість, відповідно до постанови Верховного Суду від 01.02.2022 у справі № 904/1806/19 колегія суддів дійшла висновку, що кошти, які були сплачені відповідачем за оренду вагонів в період дії конвенційних заборон були безпідставно отримані позивачем в розумінні статті 1212 ЦК України, а відтак ТОВ "Металургтранс" правомірно провів зарахування належних йому помилково сплачених коштів (безпідставно отриманих позивачем) в рахунок погашення свого боргу перед позивачем.

62. Колегія суддів не погоджується з таким висновком щодо застосування частини шостої статті 1212 ЦК України у справі № 904/1806/19 та вважає за необхідне відступити від нього виходячи з такого.

63. Відповідно до частин першої, другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

64. За змістом положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 ЦК України договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

65. Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

66. У такому разі договірний характер спірних правовідносин, за відсутності їх припинення (розірвання тощо), тобто відпадіння правової підстави виникнення, виключає можливість застосування до них положень статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо вимоги повернути позивачу сплачені кошти за договором оренди та актів приймання-передачі робіт (наданих послуг).

Щодо застосування доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки)

67. Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

68. Так, принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав.

69. У суб`єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб`єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов`язків.

70. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.

71. Зазначений принцип добросовісності лежить в основі доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

72. У статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

73. З урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, змісту спірних правовідносин є необхідним застосувати у цій справі докритрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) виходячи з такого.

74. Договір оренди був укладений сторонами після початку проведення Антитерористичної операції на території України, у зв`язку з чим останні погодили, що орендар не має права використовувати вагони в зоні проведення Антитерористичної операції. Однак, додатковою угодою від 16.11.2015 № 1 сторони виключили з тексту договору пункт 6.9 щодо заборони використання вагонів у зоні проведення Антитерористичної операції на території України.

75. Таким чином, орендар самостійно та на власний ризик в процесі здійснення своєї господарської діяльності використовував орендовані вагони в зоні проведення Антитерористичної операції на території України та мав усвідомлювати, що така діяльність може мати своїм результатом простій вагонів на зазначених територіях, неможливість їх повернення тощо.

76. До того ж у діях позивача існує суперечлива поведінка, яка виражається в тому, що після підписання договору оренди, останнім були підписані акти приймання-передачі робіт (наданих послуг) без будь-яких зауважень за період з березня по грудень 2017 року; здійснювалась їх оплата протягом тривалого часу; підписано додаткову угоду від 31.05.2018, якою сторонами договору погоджено звільнення від сплати коштів за оренду вагонів лише з 01.06.2018, а у подальшому заявлено вимогу про стягнення безпідставно сплачених коштів за вказаний вище період, обґрунтовану безпідставністю їх сплати.

Щодо подібності правовідносин у цій справі № 910/4729/20 та у справі № 904/1806/19

77. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 конкретизувала свої правові висновки щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини" при застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин (подібність відносин), визначивши, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

78. При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

79. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

80. Якщо норма права не передбачає, що її дія поширюється на обмежене коло осіб (наприклад, лише на фізичних або на юридичних осіб чи на конкретну групу тих або інших), немає сенсу застосовувати суб`єктний критерій для встановлення подібності правовідносин у різних справах.

81. Самі по собі предмети позовів і сторони справ можуть не допомогти встановити подібність правовідносин ні за змістовним, ні за суб`єктним, ні за об`єктивним критеріями. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

82. Варто зазначити, що в даному випадку спірні правовідносини є подібними у справах № 910/4729/20 (предметом позову є стягнення безпідставно набутих коштів) та № 904/1806/16 (предметом позову є визнання недійсними односторонніх правочинів про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог та стягнення заборгованості), оскільки наявні спільні риси, що виражається насамперед за їхнім змістом, суб`єктним складом та об`єктом, з приводу якого вони вступають у правовідносини. Зокрема, спірні правовідносини у вказаних справах виникли на підставі одного і того ж договору оренди від 24.12.2014 № 24/12-14, укладеного між ТОВ "Металургтранс" та ТОВ "Компанія "Ютал-Транс" (однак стосуються різних періодів дії договору). Крім того правове регулювання у зазначених справах є подібним, адже стосується застосування у спірних правовідносинах, зокрема приписів статей 762, 1212 ЦК України.

83. Відповідно до частини другої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

84. Згідно з частиною четвертою статті 303 ГПК України про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 302 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п`ятій або шостій статті 302 цього Кодексу.

85. З огляду на зазначене, розглянувши наведені у касаційній скарзі доводи колегія суддів Касаційного господарського суду вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів у справі № 904/1806/19.

86. Відтак, з наведених вище мотивів справу № 910/4729/20 відповідно до вимог частини другої статті 302 ГПК України необхідно передати на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

На підставі викладеного та керуючись статтями 234, 235, 302, 303, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

УХВАЛИВ:

1. Справу № 910/4729/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ютал-Транс" про стягнення 10 925 315,47 грн передати на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. О. Банасько

Судді В. В. Білоус

В. Г. Пєсков