Постанова

від 25.05.2022 по справі 357/7554/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

26 травня 2022 року

м. Київ

справа № 357/7554/19

провадження № 61-4804св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода»,

відповідачі: ОСОБА_1 , товариство з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин», державний реєстратор Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшина Марина Олександрівна,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 01 березня 2021 року в складі колегії суддів: Соколової В. В., Андрієнко А. М., Поліщук Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» (далі - ТОВ «Олійникова Слобода») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин» (далі - ТОВ Агрокомплекс «Узин»), державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної М. О., в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило:

- визнати недійсним договір оренди землі б/н від 10 грудня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:010:0090 загальною площею 1,2 га та земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:010:0089 загальною площею 1,2 га;

- скасувати рішення державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної М. О. про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:010:0090 загальною площею 1,2 га та земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:010:0089 загальною площею 1,2 га за ТОВ Агрокомплекс «Узин», та припинити право оренди ТОВ Агрокомплекс «Узин» на ці земельні ділянки;

- витребувати із незаконного володіння та користування ТОВ Агрокомплекс «Узин» на користь ТОВ «Олійникова Слобода» земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:010:0090 загальною площею 1,2 га, та земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:010:0089 загальною площею 1,2 га, які розташовані у межах Олійниково-Слобідської сільської ради Білоцерківського району Київської області;

- внести зміни до договору оренди землі від 05 червня 2013 року № 90, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Ім. Котовського», правонаступником якого є ТОВ «Олійникова Слобода», шляхом його викладення у новій редакції: зазначивши, що в оренду передано земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:010:0090 загальною площею 1,2 га та земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:010:0089 загальною площею 1,2 га, які розташовані на території Олійниково-Слобідської сільської ради, Білоцерківського району, Київської області; вказавши нормативно-грошову оцінку цих земельних ділянок.

Вирішити питання про розподіл судових витрат.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 грудня 2020 року в задоволенні позовних вимог ТОВ «Олійникова Слобода» відмовлено.

Додатковим рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 січня 2021 року вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись із рішенням суду ТОВ «Олійникова Слобода» було подано апеляційну скаргу в якій, зокрема, містилось клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 357/9440/20.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Київського апеляційного суду від 01 березня 2021 року клопотання ТОВ «Олійникова Слобода» задоволено та зупинено провадження у справі за позовом ТОВ «Олійникова Слобода» до ОСОБА_1 , ТОВ Агрокомплекс «Узин», державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної М. О. про визнання недійсним договору оренди, скасування рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, користування та внесення змін до договору оренди землі до набрання законної сили рішенням суду у справі № 357/9440/20.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що предметом позову у справі № 357/9440/20 є вирішення питання щодо законності наказу Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5. Цим наказом скасовано реєстрацію права оренди ТОВ «Олійникова Слобода» на земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:010:0036 (у результаті поділу якої утворилися спірні земельні ділянки: з кадастровим номером 3220484400:01:010:0090, з кадастровим номером 3220484400:01:010:0089), що впливає на встановлення законності факту набуття ТОВ «Олійникова Слобода» права оренди на спірні земельні ділянки та матиме істотне значення для ухвалення законного та обґрунтованого рішення у цій справі.

Отже, існує об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення справи № 357/9440/20, у якій судом встановлюються обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення, та які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цій справі, але мають значення для правильного вирішення спору.

Апеляційний суд вважав за необхідне зупинити провадження у справі на підставі пункту 6 частини першої статті 251 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного суду від 01 березня 2021 року.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 01 березня 2021 року та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали з суду апеляційної інстанції.

У липні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 11 травня 2022 року справу призначено

до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що на момент постановлення ухвали від

01 березня 2021 року суд апеляційної інстанції не мав правових підстав для зупинення апеляційного провадження по справі на підставі пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України, оскільки зупинення провадження по справі на стадії розгляду справи можливе лише з підстав, визначених пунктами 1-3 частини першої статті 251 ЦПК України.

Судом апеляційної інстанції неповно з`ясовано обставини справи, помилково встановлено доведеність неможливості подальшого розгляду справи. Суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. У своєму клопотанні позивач визнав, що наказ Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5 не є предметом судового розгляду у цій справі, тобто, докази, які надані суду по даній справі дають об`єктивну можливість встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Тому розгляд такої позовної вимоги у справі № 357/9440/20 не перешкоджає вирішенню судом спору у цій справі.

Про існування наказу Міністерства юстиції України № 727/5 від 15 березня

2018 року позивачу було відомо з 2018 року, оскільки 30 травня 2018 року окружним адміністративним судом м. Києва відкрито провадження у справі

№ 826/7336/18 за позовом ТОВ «Олійникова Слобода» до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування зазначеного наказу. Позовну заяву у цій справі подано 10 липня 2019 року і позивач не заявляв клопотання про зупинення провадження по справі у суді першої інстанції ні у 2019 році, ні у 2020 році, тобто на момент звернення до суду із позовом у цій справі позивач вважав, що наявність спору щодо зазначеного наказу не має істотного значення для вирішення спірних правовідносин між ним та відповідачами.

Рішення суду першої інстанції у цій справі ухвалено 09 листопада 2020 року. Суд першої інстанції повно та всебічно оцінив докази по справі, одним із яких був наказ Міністерства юстиції України № 727/5 від 15 березня 2018 року, який є чинним та не скасованим. Позивач посилається на те, що, якщо цей наказ буде скасовано при розгляді справи № 357/9440/20, то це вплине на рішення у цій справі. Однак, такий доказ не був предметом дослідження у суді першої інстанції. У даному випадку апеляційним судом також допущено порушення частини шостої статті 367 ЦПК України, оскільки у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Позиція інших учасників справи

У липні 2021 року ТОВ «Олійникова Слобода» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що підстав для скасування ухвали суду апеляційної інстанції немає. Зазначає, що оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою і доводи касаційної скарги цього не спростовують.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі - Конвенція), а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно із абзацом 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У частинах першій та другій статті 400 ЦПК України зазначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувана ухвала апеляційного суду зазначеним вимогам закону не відповідає.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 грудня 2020 року відмовлено в задоволенні позову ТОВ «Олійникова Слобода».

ТОВ «Олійникова Слобода» подало апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції з клопотанням про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 357/9440/20.

Клопотання обґрунтоване тим, що наказ Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5, який став підставою для скасування державної реєстрації договору оренди, укладеного між ним та ОСОБА_1 є незаконним і в травні 2018 року товариство його оскаржило, звернувшись до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про скасування цього наказу. Однак, у зв`язку зі зміною Великою Палатою Верховного Суду судової практики щодо підсудності таких спорів, провадження у справі 02 вересня 2020 року було закрито.

У вересні 2020 року товариство звернулося з таким позовом до суду загальної юрисдикції і ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 жовтня 2020 року за позовом ТОВ «Олійникова Слобода» відкрито провадження у справі № 357/440/20.

Заявник зазначав про неможливість розгляду справи до ухвалення судом рішення у справі № 357/9440/20, оскільки обставини, які будуть встановлені судом, мають значення для правильного вирішення цієї справи. Рішення суду у справі № 357/9440/20 матиме істотне значення, оскільки судом першої інстанції саме з підстав скасування державної реєстрації права оренди землі відмовлено товариству у позові. Від встановлення законності дії оспорюваного наказу Міністерства юстиції України залежить можливість захисту позивачем своїх прав як законного орендаря за договорами оренди землі, укладеного з ОСОБА_1 .

Апеляційний суд, погодившись із доводами клопотання ТОВ «Олійникова Слобода», ухвалою від 01 березня 2021 року задовольнив його та зупинив провадження у справі № 357/7554/19 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 357/9440/20.

Як видно зі змісту рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 грудня 2020 року, відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив із того, що оскільки на момент розгляду справи зазначений наказ Міністерства є чинним і відповідного судового рішення про його скасування суду не надано, то державна реєстрація за позивачем скасована і за умови відсутності здійснення державної реєстрації договору, як і за умови скасування незаконно проведеної реєстрації, договір оренди землі є таким, що втратив свою чинність, а отже ТОВ «Олійникова Слобода» не має права оренди за таким договором.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У частині першій статті 371 ЦПК України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів із дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

ЄСПЛ зауважив, що розумність тривалості провадження повинна оцінюватись з урахуванням обставин справи та таких критеріїв як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також важливості спору для заявника (FRYDLENDER v. FRANCE, № 30979/96,

§ 43, ЄСПЛ, від 20 червня 2000 року).

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Метою зупинення провадження у справі згідно з пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України є виявлення обставин (фактів), які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому провадженні, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у справі, провадження у якій зупинено, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.

З огляду на вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи.

Отже, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у даній справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи.

Разом із тим, необхідно враховувати, що відповідно до пункту 6 частини першої статі і 251 ЦПК України суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

У постанові Верховного Суду України 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1367цс15 зазначено, що «зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. В справі, яка переглядається, суть спірних правовідносин полягає у вирішенні питання щодо правомірності звільнення з роботи позивача. Проте, вирішуючи питання про зупинення провадження у справі, яка переглядається, суд в порушення пункту 4 частини першої статті 201 ЦПК України не вказав конкретну іншу справу та обставину, до вирішення якої зупиняється провадження у справі, у чому саме полягає взаємозв`язок предметів розгляду інших справ, а також у чому полягає передбачена законом неможливість розгляду зазначеної справи до розгляду іншої справи, та зупинив провадження у справі всупереч принципу ефективності судового процесу, направленому на недопущення затягування розгляду справи. При цьому суди взагалі не аналізували та не встановлювали у визначеному законом порядку, чи дійсно від наслідку розгляду іншої справи залежить прийняття рішення у зазначеній цивільній справі».

Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 01 лютого 2017 року в справі № 6-1957цс16.

Згідно з частинами першою-третьою, шостою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Апеляційний суд у даній справі на порушення пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України, зазначивши конкретну іншу справу, до вирішення якої зупиняється провадження у справі, в якій встановлюються обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі, не врахував, що про наявність спору щодо законності наказу Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5 позивачу було відомо ще до звернення з позовом у цій справі, проте при розгляді справи судом першої інстанції такого клопотання, з урахуванням частини третьої статті 210 ЦПК України, він не заявляв.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції зробив помилковий висновок про зупинення провадження у цій справі.

Наведене узгоджується з позицією, викладеною у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року в справі № 357/10397/19 при перегляді у касаційному порядку ухвали апеляційного суду про зупинення провадження у справі з подібними правовідносинами (апеляційний суд задовольнив клопотання ТОВ «Олійникова Слобода» про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 357/9440/20).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Верховний Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

Отже, висновки апеляційного суду про зупинення провадження до вирішення питання щодо законності наказу Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5 у справі № 357/9440/20 є помилковими з огляду на те, що, розглянувши клопотання позивача про зупинення провадження та, зупинивши провадження на підставі пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України, апеляційний суд не врахував вищезазначене.

За вказаних обставин Верховний Суд приймає аргументи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розглядує порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів Верховного Суду вважає, що касаційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити, скасувати оскаржену ухвалу апеляційного суду та передати справу для продовження розгляду до апеляційного суду.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України

у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки за результатами касаційного перегляду ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа направляється для продовження розгляду, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 401, 402, 406, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 01 березня 2021 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська

Судді: В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

В. В. Сердюк

В. А. Стрільчук