Ухвала

від 17.11.2022 по справі 357/7554/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

17 листопада 2022 року м. Київ

Справа №357/7554/19

Апеляційне провадження №22-ц/824/2691/2022

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.

суддів: Андрієнко А.М., Поліщук Н.В.

за участю секретаря Федорчук Я.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» про зупинення апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» на рішення Білоцерківського районного суду Київської області ухваленого під головуванням судді Ярмоли О.Я. 01 грудня 2020 року у м. Біла Церква, повний текст рішення складений 09 грудня 2020 року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин», державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної Марини Олександрівни про визнання недійсним договору оренди, скасування рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та користування та внесення змін до договору оренди землі,

В С Т А Н О В И В

У липні 2019 року представник ТОВ «Олійникова Слобода» звернувся до суду з вказаним вище позовом, в якому з урахуванням уточнень просив:

визнати недійсним договір оренди землі № б/н від 10 грудня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:010:0090 загальною площею 1,2 га та земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:010:0089 загальною площею 1,2 га;

скасувати рішення державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної М.О. про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди вказаних земельних ділянок та припинити право оренди ТОВ Агрокомплекс «Узин» на земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:010:0090 загальною площею 1,2 га, на земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:010:0089 загальною площею 1,2 га;

витребувати із незаконного володіння та користування ТОВ Агрокомплекс «Узин» на користь ТОВ «Олійникова Слобода» зазначені земельні ділянки; внести зміни до Договору оренди землі № 90 від 05 червня 2013 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «ім. Котовського», правонаступником якого є ТОВ «Олійникова Слобода», шляхом його викладення у новій редакції, тобто із зміною ідентифікації об`єкту оренди, зазначивши, що в оренду передано земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:010:0090 загальною площею 1,2 га та земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:010:0089 загальною площею 1,2 га на території Олійниково-Слобідської сільської ради Білоцерківського району, із зазначенням нормативно грошової оцінки цих земельних ділянок; вирішити питання відшкодування судових витрат.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 грудня 2020 року в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин», державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної Марини Олександрівни про визнання недійсним договору оренди, скасування рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та користування та внесення змін до договору оренди землі - відмовлено.

Додатковим рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 січня 2021 року відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин» в стягненні з позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» судових витрат на правничу допомогу.

Не погодилось із рішенням суду від 01 грудня 2020 року ТОВ «Олійникова Слобода», представником товариства подано апеляційну скаргу в якій зазначається про незаконність рішення у зв`язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи, неповним з`ясуванням обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи. Представник позивача вказує на те, що висновок суду першої інстанції щодо відсутності у позивача порушених прав чи інтересів зроблено внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, а саме суд першої інстанції мав застосувати норми ст.ст. 207, 638, 640 ЦК України та ст. 14 Закону України №161-XIV, відповідно до яких договір оренди землі є укладеним і таким, що набрав чинності, з моменту його підписання ОСОБА_1 та Товариством. Однак суд не застосував вказані норми та не врахував висновки Верховного Суду щодо їх застосування, та помилково ототожнив державну реєстрацію договору оренди землі з державною реєстрацією права оренди на земельну ділянку, що призвело до неправильного застосування ним норм ч.1 ст. 210 ЦК України Отже, договір оренди землі є укладеним в таким, що набрав чинності, з моменту його підписання ОСОБА_1 та позивачем, а відтак, діяв на момент укладення ОСОБА_1 оспорюваного договору і проведення державної реєстрації права оренди на спірні земельні ділянки за ТОВ Агрокомплекс «Узин», у зв`язку з чим останні порушують право оренди товариства на ці земельні ділянки, що виникло на підставі договору оренди землі. Також вказує на те, що суд першої інстанції залишив поза увагою, що на момент укладення договору оренди землі проведення його державної реєстрації було неможливим, помилково ототожнив державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з державною реєстрацією договору оренди землі, про яку насправді йдеться у п. 37 договору оренди землі, а також не застосував правила тлумачення правочинів, визначені у ст. 213 ЦК України, що і призвело до неправильного тлумачення ним п. 37 цього Договору. Зазначає, що суд першої інстанції не врахував висновки Верховного Суду у справах №291/421/17, №291/422/17, №291/426/17, згідно з якими відсутність у ДРРПНМ державної реєстрації права оренди на земельну ділянку не позбавляє орендаря права оспорювати договір оренди землі, укладений власником земельної ділянки з іншим орендарем. Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що у разі скасування державної реєстрації права оренди особи на земельну ділянку в такої особи відсутнє право її оренди, що суперечить нормам ст. ст. 2,3 Закону України №1952-IV ст. 11 ЦК України та ст. 124 ЗК України. Висновок суду першої інстанції про те, що поділ земельної ділянки, яка була передана в оренду позивачу, унеможливлює захист його прав не відповідає приписам ч. 2 ст. 110 ЗК України, відповідно до положень якої позивач має право на отримання в оренду сформованих в результаті поділу спірних земельних ділянок і , відповідно, має право захищати це право в судовому порядку. Також позивач не погоджується з рішенням суду першої інстанції про те, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права - скасування спірних рішень є неналежним, оскільки такі рішення вичерпали свою дію. Що ж стосується висновків суду першої інстанції про те, що державний реєстратор є неналежним відповідачем у справі, то позивач вказує на те, що вони у цій справі оскаржують проведення державним реєстратором державної реєстрації права оренди ТОВ Агрокомплекс «Узин» на спірні земельні ділянки як такої, що була проведена державним реєстратором із грубим порушенням норм законодавства, а не тільки в рамках похідної вимоги від вимоги про визнання недійсним оспорюваного договору.

На підставі викладеного просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю та змінити розподіл судових витрат між сторонами, стягнути в рівних частинах з відповідачів на користь позивача понесені ними у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції судові витрати у розмірі 40971, 51 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 вказує на те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалене з повним з`ясуванням всіх обставин справи. Зазначає, що доводи наведені в апеляційній скарзі висновків суду не спростовують та є необґрунтованими. Просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу відхилити. Також просить у разі задоволення позовних вимог позивача зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу позивача до 6000,00 грн в суді першої інстанції та 5000,00 грн в суді апеляційної інстанції. Стягнути з ТОВ «Олійникова Слобода» на його користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12500, 00 грн.

В ході розгляду справи апеляційним судом від представника позивача ТОВ «Олійникова Слобода» - адвоката Тетері С.І. надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку справи №357/8277/19.

Клопотання мотивовано тим, що у справі № 357/7554/19 за апеляційною скаргою ТОВ «Олійникова Слобода» на рішення Білоцерківського районного суду Київської області від 01 грудня 2020 року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин», державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної Марини Олександрівни про визнання недійсним договору оренди, скасування рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та користування та внесення змін до договору оренди землі, що перебуває у провадженні Київського апеляційного суду, предмет та підстави позову є подібними справі № 357/8277/19, яка прийнята до розгляду Великою Палатою Верховного Суду.

Передаючи справу №357/8277/19 на розгляд Великої Палати Верховного Суду Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду виходив з декількох підстав, зокрема, з підстави необхідності відступу від висновку викладеного Верховним Судом України у постанові від 13 червня 2016 року у справі №6-643цс16, яка була покладена в основу оскаржуваного рішення, про те, що виходячи положень ст. 638 ЦК України, ст. ст. 126, 126 ЗК України договір оренди землі, укладений після 01 січня 2013 року, набирає чинності з дня державної реєстрації права оренди за цим договором. При цьому, у колегії виникло питання стосовно того, чи мав власник земельної ділянки, за наявності підписаного договору з одним орендарем, навіть за умови, якщо право оренди не виникло (не зареєстровано), право укладати договір оренди щодо цієї земельної ділянки з іншим орендарем.

Таким чином, враховуючи те, що у справі №357/8277/19, яка є аналогічною справі №357/9016/18 буде розглядатися питання про відступлення від правового висновку Верховного Суду України щодо моменту набрання чинності договорами оренди землі, укладеними після 01 січня 2013 року, висловленого у постанові від 13 червня 2016 року у справі №6-643цс16, який був покладений в основу оскаржуваного судового рішення, представник ТОВ «Олійникова Словода» з урахуванням вимог п. 10 ч. 1 ст. 252 ЦПК України просить зупинити апеляційне провадження у даній справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 357/8277/19.

В судовому засіданні представник ТОВ «Олійникова Слобода» - Тетеря С.І. підтримала клопотання та просила його задовольнити.

Представник ТОВ Агрокомплекс «Узин» - Миколюк М.Д., та представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишили вирішення питання зупинення провадження у справі на розсуд суду.

Інші особи будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду апеляційної скарги, в судове засідання не з'явилися, своїх представників не направили.

Вислухавши думку учасників справи, які з`явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до п.10 ч.1 ст. 252 ЦПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Відповідно до п.14 ч. 1 ст. 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому п. 10 ч.1 ст.252 цього Кодексу до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Отже, підставою для зупинення провадження у справі може бути прийняття палатою, об`єднаною палатою або Великою Палатою Верховного Суду до свого розгляду іншої справи у подібних правовідносинах (ст. 403 ЦПК України).

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).

Апеляційним судом встановлено, що ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 червня 2022 року передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 357/8277/19 (провадження № 61-4935св21) за позовом ТОВ «Олійникова Слобода» до ОСОБА_3 , ТОВ Агрокомплекс «Узин», державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної М.О. про визнання недійсним договору оренди землі, скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння та користування і внесення змін до договору оренди землі.

Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду виходив з наступного.

Верховний Суд України в постанові від 13 червня 2016 року у справі № 6-643цс16 зробив правовий висновок про те, що учасники правочину, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують відповідний письмовий документ, надаючи згоду встановленої форми. Разом з тим цивільні права та обов`язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін під час укладення договорів оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації. Виходячи з положень статті 638 ЦК України, статей 125, 126 ЗК України договір оренди землі набуває чинності з дня проведення його державної реєстрації.

Згідно зі статтями 125, 126 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення правовідносин у справі № 6-643цс16) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникали з моменту державної реєстрації цих прав.

Таким чином, станом на час виникнення вказаних правовідносин, законодавчо були закріплені вимоги про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до Закону №1952-IV, виникають з моменту такої реєстрації. Державній реєстрації прав підлягають, зокрема, право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Таким чином, з урахуванням викладених норм, поняття «державна реєстрація договору» та «державна реєстрація речового права» є різними.

Колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду констатує, що після внесення змін щодо відміни необхідності реєстрації самого договору оренди земельної ділянки, момент реєстрації майнових прав перестав впливати на момент набрання чинності таким договором.

Отже, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає за можливе відступити від висновків, викладених Верховним Судом України в постанові від 13 червня 2016 року у справі № 6-643цс16, оскільки, на думку колегії суддів, договір оренди земельної ділянки набуває чинності з дня, коли сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Крім того, колегія суддів зазначає, що статтею 125 та статтею 126 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону № 1952-IV.

Разом з тим Першим протоколом до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та рішенням Європейського суду з прав людини від 24 червня 2003 року № 44277/98 «Стретч проти Сполученого Королівства» встановлено, що «правомірні очікування» мають статус майна і позбавлення сторони правовідносин його правомірних очікувань є неприпустимим.

Таким чином, сторона договору оренди після його укладення першою отримує легітимні сподівання та правомірні очікування на законне завершення такої процедури, а також реалізацію права користування земельною ділянкою протягом всього погодженого строку за умови належного виконання сторонами договору його умов.

Перед колегією суддів постало питання стосовно того, чи мав власник земельної ділянки, за наявності підписаного договору з одним орендарем, навіть за умов якщо право оренди ще не виникло (не зареєстровано), право укладати договір оренди щодо цієї земельної ділянки з іншим орендарем?

У першого орендаря були легітимні очікування щодо виникнення в нього права оренди, незважаючи на наказ Міністерства юстиції України.

Виключна правова проблема полягає також у тому, що у Верховному Суді перебувають на розгляді цивільні справи № 357/8283/19 (провадження № 61-4693св21), № 357/8232/19 (провадження № 61-3948св21), № 357/8085/19 (провадження № 61-8104св21), № 357/8239/19 (провадження № 61-551св21), які стосуються, в тому числі, проблематики юрисдикції розгляду позовних вимог юридичної особи - орендаря про витребування майна в іншої юридичної особи - орендаря, які виникли із правовідносин на підставі договорів оренди земельної ділянки, укладених з фізичною особою, та які поєднані з позовними вимогами про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного з фізичною особою - власником земельної ділянки.

Правова проблема полягає у: 1) відсутності висновку Великої Палати Верховного Суду щодо юрисдикції спорів, у яких одночасно заявлені позовні вимоги юридичною особою про визнання недійсним договору оренди землі, укладеного між фізичною особою, яка є власником земельної ділянки і орендодавцем, та юридичною особою - орендарем, а також позовні вимоги про витребування земельної ділянки, заявлені юридичною особою до юридичної особи; 2) наявності різних рішень Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справах, де предмет, суб`єктний склад та підстави в зазначених справах є подібними із цією справою; 3) значній кількості спорів, що перебувають на розгляді в судах та можуть бути винесені на вирішення суду, де предмет, суб`єктний склад та підстави в зазначених справах є подібними із цією справою.

Аналіз судової практики свідчить про те, що суди застосовують різний підхід до вирішення питання юрисдикції в такій категорії справ.

Також перед колегією суддів постало питання стосовно того, чи повинні суди в сукупності з іншими обставинами справи оцінювати також правомірність рішення Міністерства юстиції України, ухваленого під час розгляду скарги орендодавця, за наслідками якої було скасовано рішення про державну реєстрацію прав, хоча такої позовної вимоги позивач і не заявляв.

Вказане свідчить про існування різного підходу між судовими колегіями різних судових палат Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду до розуміння та тлумачення норм щодо юрисдикції спорів за участі юридичних та фізичних осіб, які виникли в результаті оспорювання договорів оренди земельних ділянок та в подальшому їх витребування у орендаря - юридичної особи, щодо періоду чинності договорів оренди землі, а також залежності чинності таких договорів від державної реєстрації права оренди.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 28 липня 2022 року справу №357/8277/19 прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Правовідносини у цій справі є подібними до правовідносин у справі № 357/8277/19, що перебуває на розгляду Великої Палати Верховного Суду, а саме в частині щодо часу набрання чинності договору оренди земельної ділянки, а також що стосується питання наявності у власника земельної ділянки, за наявності підписаного договору з одним орендарем, навіть за умов якщо право оренди ще не виникло (не зареєстровано), право укладати договір оренди щодо цієї земельної ділянки з іншим орендарем, ключовим є також питання юрисдикції спору, так як одночасно заявлені позовні вимоги юридичною особою про визнання недійсним договору оренди землі, укладеного між фізичною особою, яка є власником земельної ділянки і орендодавцем, та юридичною особою - орендарем, а також позовні вимоги про витребування земельної ділянки, заявлені юридичною особою до юридичної особи.

Відповідно до п. 10 ч.1 ст. 252 ЦПК України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Оскільки справа у подібних правовідносинах передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду, суд вважає за необхідне зупинити апеляційне провадження у справі, що переглядається, до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 357/8277/19.

Керуючись ст.ст. 252, 253, 260, 261 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

У Х В А Л И В

Клопотання позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» про зупинення провадження у справі - задовольнити.

Зупинити провадження у справі №357/7554/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин», державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної Марини Олександрівни про визнання недійсним договору оренди, скасування рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та користування та внесення змін до договору оренди землі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №357/8277/19.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач: В.В. Соколова

Судді: А.М. Андрієнко

Н.В. Поліщук

Повний текст ухвали складений 28 листопада 2022 року.