Рішення

від 11.05.2022 по справі 390/919/20

КІРОВОГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 390/919/20

Провадження № 2/390/14/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" травня 2022 р.Кіровоградський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Терещенка Д.В.,

при секретарях Орловій І.В., Негретовій Л.Ю., Пікущій І.М., Сімбабі В.В., Абрамовій М.О.,

за участю представників сторін адвокатів - Грідасова Б.Ю., Лінчевського Д.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Кропивницька районна державна адміністрація Кіровоградської області, про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, визнання незаконною та скасування державної реєстрації,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, та з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію речових прав на будинок з погосподарськими будівлями за адресою АДРЕСА_1 , визнати за ним право власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 на вищевказаний житловий будинок з погосподарськими будівлями та на земельну ділянку, на якій розміщено даний об`єкт нерухомого майна.

В обґрунтування позову зазначив, що 21.12.2016 ОСОБА_4 склав заповіт, згідно якого все своє майно заповів йому. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, після його смерті відкрилася спадщина, яку він вчасно прийняв шляхом подачі відповідної заяви до нотаріуса та отримав на своє ім`я свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 5,8286 га, що розташована на території Могутненської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та на грошові кошти, що належали померлому. Інше майно померлого нотаріусом не встановлено. Випадково в 2020 році йому стало відомо, що ОСОБА_4 при житті у 1987 році був побудований житловий будинок по АДРЕСА_1 , однак на даний час він позбавлений можливості оформити свої спадкові права на будинок, оскільки після смерті ОСОБА_4 власником будинку став відповідач по справі ОСОБА_3 .

Вважає дії відповідача по оформленню права власності на будинок на своє ім`я незаконними, що позбавило його реалізувати своє право на спадщину.

В судовому засіданні представник позивача - адвокат Грідасов Б.Ю. позовні вимоги підтримав та надав пояснення по обставинах справи.

Представник відповідача адвокат Лінчевський Д.Ю. позовні вимоги не визнав та зазначив, що з часу побудови спірного будинку в ньому проживали та були зареєстровані ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та відповідач ОСОБА_3 . Домогосподарство відносилося до суспільної групи колгоспних дворів. Головою колгоспного двору зазначений ОСОБА_4 . Станом на 15.04.1991 членами колгоспного двору були ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , які, виходячи із засади рівності часток, мали по 1/3 частці у праві власності на майно, яке належало колгоспному двору. За змістом ст.563 ЦК УРСР 1963 року, в разі смерті члена колгоспного двору спадкоємство в майні двору не відкривається. Якщо після смерті члена колгоспного двору інших членів двору не залишається, до майна двору застосовуються правила цього розділу. Таким чином, вважає, що після смерті ОСОБА_4 , спадкоємство в його частці у майні колгоспного двору не відкрилось, оскільки залишились живими ще два члени колгоспного двору. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 , після її смерті із співвласників майна колгоспного двору залишився тільки відповідач ОСОБА_3 , який і є законним власником усього домогосподарства та законно оформив на себе право власності на будинок. Крім того, просив застосувати строки позовної давності, оскільки перебіг строків позовної давності розпочався з дня смерті ОСОБА_4 , тобто з ІНФОРМАЦІЯ_1 , коли позивач дізнався по відкриття спадщини. 13 лютого 2017 року приватним нотаріусом Томаз В.І. було заведено спадкову справу, з цього часу позивач і нотаріус мали б вживати заходів щодо визначення обсягу спадкової маси, наявності у померлого ОСОБА_4 на праві власності майна, що може увійти до її складу. Право власності за відповідачем зареєстровано 31.03.2017, оскільки відомості з державного реєстру речових прав є відкритими і доступними, позивач міг дізнатися про факт реєстрації права власності за відповідачем, щонайменше починаючи з 31 березня 2017 року в процесі оформлення спадщини, однак позов подано до суду лише 15 липня 2020 року, тобто в після спливу трьох років з дня реєстрації права власності за відповідачем. Також, посилаючись на практику Верховного Суду вважає, що позивач обрав неправильний спосіб захисту та належним способом захисту в даному випадку коли право власності на спірне нерухоме майно зареєстровано за іншою особою, є віндикаційний позов (витребування від цієї особи нерухомого майна), а не позов про визнання права власності, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позову в частині визнання права власності на спірний будинок.

Представник третьої особи Кропивницької районної державної адміністрації в судове засідання не з`явився. Письмово повідомив суд про розгляд справи без його участі.

Судом встановлено, що 21.12.2016 ОСОБА_4 все належне йому майно, де б воно не було та з чого б не складалось, що буде належати йому на день смерті, та все те, на що він за законом матиме право заповів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (т.1 а.с.17-20).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_1 (т.1 а.с.21, 22). Позивач, як спадкоємець за заповітом, після смерті ОСОБА_4 , в установлений законом строк прийняв всю спадщину за заповітом, шляхом подачі 13 лютого 2017 року до приватного нотаріуса Кіровоградського районного нотаріального округу Томаз В.І. заяви про прийняття спадщини та отримав на своє ім`я свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 5,8286 га, яка розташована на території Могутненської сільської ради, Кіровоградського району та області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала померлому на підставі Державного акту на право приватної власності на землю та на грошові кошти, у вигляді недоотриманої пенсії в сумі 2856,04 грн, які належали померлому на підставі Повідомлення Кропивницького об`єднаного управління Пенсійного фонду України, що підтверджується копією спадкової справи № 7/2017 від 13.02.2017, яка витребувана судом (т.1 а.с.139-176).

Як вбачається з копії спадкової справи, інші спадкоємці, як за законом, так і за заповітом відсутні та інше майно померлого ОСОБА_4 , нотаріусом не встановлено.

Відповідно до довідки виконавчого комітету Могутненської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області №245 від 25.06.2020, ОСОБА_4 з 1996 року і до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 був зареєстрований в АДРЕСА_1 . На день його смерті в будинку були зареєстровані та проживали: його співмешканка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 1996 року по ІНФОРМАЦІЯ_5 (день смерті) та син співмешканки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з 1996 року по даний час (т.1 а.с.32). Дана обставина також підтверджується витягом з погосподарської книги с. Могутнє за період 1996 по 2000 роки (т.1 а.с.30-31).

Згідно свідоцтва про народження відповідач ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_7 , його батьками зазначено: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (т.1 а.с.190).

ІНФОРМАЦІЯ_5 померла ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть (т.1 а.с.190 на звороті).

З довідки Катеринівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області №97 від 09.04.2021 вбачається, що згідно погосподарської книги № 8 особовий рахунок № НОМЕР_2 за 1987-1990 рік та книги № 1 за 1991-1995 роки особовий рахунок № НОМЕР_3 , домогосподарство по АДРЕСА_1 відносилося до суспільної групи колгоспних дворів. Станом на 15.04.1991 в даному домогосподарстві були зареєстровані та проживали: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що також підтверджується виписками з погосподарських книг № 8 та № 1 (т.1 а.с.201, 202-203).

З довідки Катеринівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області №125 від 24.05.2021 вбачається, що померлий ОСОБА_4 , 1957 року народження, працював в КСП ім. Петровського з 01.07.1978 по 01.12.1999 - згідно архівних книг по оплаті праці; з 1987 по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 проживав за адресою: АДРЕСА_1 , домоволодіння, в якому проживав померлий, належало до суспільної групи колгоспних дворів, головою якого був ОСОБА_4 - згідно книг погосподарского обліку, що також наявні в матеріалах справи (т.1 а.с.217-218, 219-224).

Відповідно до записів у трудовій книжці колгоспника, виданої на ім`я ОСОБА_5 , з 07.07.1986 вона прийнята в члени КСП ім. Петровського, звільнена з членів КСП 02.03.2000 (т.1 а.с.191-192).

Відповідно до архівної довідки ОКП Кіровоградське ООБТІ станом до 01.01.2013, реєстрація прав власності на будинок АДРЕСА_1 не проводилася (т.2 а.с. 45, 46).

З довідки, наданої відділом у Кропивницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 26.06.2020 № 235/113-20 вбачається, що відповідно до наявної у відділі земельно-кадастрової інформації, відомості про реєстрацію права власності чи користування на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , відсутні (т.1 а.с.35).

Після смерті ОСОБА_4 , проведена державна реєстрація права власності на спірний будинок за ОСОБА_3 , номер запису про право власності 19810721 від 31.03.2017 13:41:48, державний реєстратор Москаленко Г.В., підстава виникнення права власності: довідка, серія та номер 126, видана 28.03.2017, видавник Виконавчий комітет Могутненської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 34620941 від 05.04.2017 08:46:35 ОСОБА_8 , Обласне комунальне підприємство «Кіровоградське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» Кіровоградська обл.; форма власності: приватна. Розмір частки: 1, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 84256561 від 05.04.2017, яка наявна в матеріалах реєстраційної справи (т.1 а.с.51).

З копії реєстраційної справи, яка надана Кропивницькою районною державною адміністрацією, слідує, що ОСОБА_3 подано заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . До заяви додано: довідку № 126 від 28.03.2017, видану виконавчим комітетом Могутненської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, про те, що згідно погосподарської книги № 1, особовий рахунок № НОМЕР_4 житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Земельна ділянка, на якій розміщено домоволодіння становить 0.25 га не приватизована, державний акт станом на 28.03.2017 не видавався; копію технічного паспорту на житловий будинок, який виготовлений станом на 28.03.2017, рік побудови будинку 1988. Також в копії реєстраційної справи міститься: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 34620941 від 05.04.2017, яким державний реєстратор прав на нерухоме майно Москаленко Геннадій Вікторович, Обласне комунальне підприємство «Кіровоградське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» вирішив: провести державну реєстрацію права власності: форма власності: приватна на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , за суб`єктом: ОСОБА_3 , податковий номер/ серія, номер паспорта НОМЕР_5 . Відкрити розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційну справу на об`єкт нерухомого майна; та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 84256561 від 05.04.2017 08:52:13 (т.1 а.с.46-59).

Рішенням Катеринівської сільської ради від 28 вересня 2021 року № 951-10/2021, сільська рада вирішила затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_3 загальною площею - 0,2500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) кадастровий номер 3522584500:51:000:0174, за рахунок земель житлової та громадської забудови комунальної власності за адресою: АДРЕСА_1 та передати у власність ОСОБА_3 вищевказану земельну ділянку кадастровий номер 3522584500:51:000:0174 (т.2 а.с.20, 21-22).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 08.12.2021, за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,25 га по АДРЕСА_1 кадастровий номер 3522584500:51:000:017, номер запису про право власності: 45532766, дата та час державної реєстрації: 03.12.2021, державний реєстратор Урсатій А.Ю., підстава для державної реєстрації: рішення органу місцевого самоврядування, серія та номер 951-10-2021 від 28.09.2021, видавник Катеринівська сільська рада Кропивницького району Кіровоградської області; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 62141446 від 08.12.2021 16:55:10, ОСОБА_9 , Кропивницька районна державна адміністрація Кіровоградської області, форма власності: приватна, розмір частки: 1/1 (т.2 а.с.23).

Заслухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Колгоспний двір - це сімейно-трудове об`єднання осіб, які використовують майно двору для ведення підсобного господарства і сімейних потреб.

Його створення і діяльність врегульовувалось положеннями ст.ст. 120-127 ЦК Української РСР 1963 року.

Зокрема, згідно з частиною першою статті 120 ЦК Української РСР майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності, а частина друга статті 123 цього Кодексу визначала, що розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Закон Української РСР "Про власність", який набув чинності 15 квітня 1991 року, не містив поняття "колгоспний двір" і закріпив загальні положення щодо права власності на майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім`ї.

Так, відповідно до статті 17 цього Закону майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім`ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.

06 січня 1994 року набрав чинності Закон України від 16 грудня 1993 року № 3718-XII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким виключено з ЦК Української РСР статті 120-127, які врегульовували створення та діяльність колгоспного двору, і статтю 563 щодо спадкування майна колгоспного двору.

При вирішенні спорів щодо майна колишнього колгоспного двору, яке придбане до 15 квітня 1991 року, судам належить застосовувати норми, що регулювали власність цього двору до вказаної дати, зокрема, право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Розмір таких часток визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

З довідки Катеринівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області №97 від 09.04.2021 вбачається, що згідно погосподарської книги № 8 особовий рахунок № НОМЕР_2 за 1987-1990 рік та книги № 1 за 1991-1995 роки особовий рахунок № НОМЕР_3 , домогосподарство по АДРЕСА_1 відносилося до суспільної групи колгоспних дворів. Станом на 15.04.1991 в даному домогосподарстві були зареєстровані та проживали: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Таким чином, вказаний будинок з господарськими будівлями та спорудами, який має статус колишнього колгоспного двору, належав ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 у рівних частках по 1/3 частці кожному.

При вирішенні питання щодо спадкування майна колишнього колгоспного двору судами належить виходити з того, що Закон Української РСР "Про власність" не містив положень, які виключали майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім`ї, зі складу спадщини.

У пункті 4 Постанови Верховної Ради Української РСР № 885-XII від 26 березня 1991 року "Про введення в дію Закону Української РСР "Про власність" вказано, що правила, які містяться в Законі Української РСР "Про власність" і були передбачені Законом СРСР "Про власність в СРСР", застосовуються з дня введення в дію Закону СРСР "Про власність в СРСР", тобто з 1 липня 1990 року.

Таким чином, з 1 липня 1990 року при спадкуванні частки майна колишнього колгоспного двору застосовувалися загальні правила щодо спадкування.

На день відкриття спадщини після ОСОБА_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , правовідносини щодо спадкування врегульовуються положеннями книги шостої ЦК України, який набрав чинності з 1 січня 2004 року.

Згідно зі статтями 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин (статті 1233, 1235 ЦК України).

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (стаття 1223 ЦК України).

Згідно до вимог ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Особа, яка подала заяву про прийняття спадщини або про відмову від неї, може відкликати її протягом строку, встановленого для прийняття спадщини. Прийняття і відмова від спадщини можуть мати місце щодо всього спадкового майна. Спадкоємець не вправі прийняти одну частину спадщини, а від іншої відмовитись. Спадкоємець, який прийняв частину спадщини, вважається таким, що прийняв усю спадщину.

Отже судом встановлено, що станом на 15 квітня 1991 року ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , та ОСОБА_3 були членами колгоспного двору по АДРЕСА_1 , тому частки кожного із них у праві власності на це майно є рівними - по 1/3 частці.

Таким чином, до складу спадщини після ОСОБА_10 входила 1/3 частка вказаного домоволодіння.

Доводи представника відповідача про те, що до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення книги шостої "Спадкове право" ЦК України, чинні на час відкриття спадщини, так як ці правовідносини регулюються статтею 563 ЦК Української РСР 1963 року, згідно з якою в разі смерті члена колгоспного двору спадкоємство в майні двору не відкривається, суд відхиляє.

Постановою Верховної Ради Української РСР № 885-XII від 26 березня 1991 року "Про введення в дію Закону Української РСР "Про власність" визначено, що до приведення законодавства Української РСР у відповідність із Законом Української РСР "Про власність" чинні акти законодавства Української РСР застосовуються, якщо вони не суперечать цьому Законові. Також встановлено, що Закон Української РСР "Про власність" застосовується до правовідносин, які виникли після введення в дію Закону, тобто з 15 квітня 1991 року.

Закон Української РСР "Про власність", який набув чинності 15 квітня 1991 року, не передбачав такого поняття як колгоспний двір і не встановлював виключень чи обмежень щодо входження частки у праві власності на майно колишнього колгоспного двору до складу спадщини. У подальшому Законом України від 16 грудня 1993 року № 3718-XII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" статтю 563 виключено з ЦК Української РСР 1963 року.

01 січня 2004 року набрав чинності ЦК України, пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень якого визначено, що цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

За таких обставин доводи представника відповідача про врегулювання спірних правовідносин, які виникли щодо спадщини, яка відкрилася у 2017 році, положеннями статті 563 ЦК Української РСР 1963 року, є помилковими.

У даній справі спадщина після ОСОБА_4 відкрилася у 2017 році, тобто після внесення до законодавства відповідних змін, згідно з якими не передбачено існування таких суспільних груп господарств як колгоспні двори і не встановлено особливого порядку спадкування частки майна колишнього колгоспного двору.

Як вбачається з досліджених в ході розгляду справи матеріалів, а саме: копії спадкової справи № 7/2017 від 13.02.2017, позивач ОСОБА_1 , який є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийняв спадщину за заповітом на все майно, що належало спадкодавцю та отримав на своє ім`я свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку та грошові кошти, проте не оформив свої спадкові права на спірний будинок.

05 квітня 2017 року державним реєстратором прав на нерухоме майно ОКП «Кіровоградське ООБТІ» прийнято рішення № 34620941 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідно до якого проведено державну реєстрацію права власності за відповідачем по справі ОСОБА_3 на спадковий житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією реєстраційної справи та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 84256561.

З огляду на викладене позивач, вважаючи себе власником спірного житлового будинку, просить визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію речових прав на будинок з погосподарськими будівлями за адресою АДРЕСА_1 , та визнати за ним право власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 на вищевказаний житловий будинок з погосподарськими будівлями.

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Однак, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Таким чином, спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст.1298 ЦК України свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання у нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно з п.п. 4.10 п. 4 Глави 10 Розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженогоНаказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, ніяким строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею такого свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини.

Як встановлено в ході розгляду справи, позивач при оформлені спадщини, після смерті ОСОБА_10 , не звертався до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на вищевказаний житловий будинок, оскільки не знав про належність житлового будинку спадкодавцю.

Враховуючи, що після відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 (день смерті спадкодавця ОСОБА_4 ) право власності на спадковий будинок 05.04.2017 зареєстровано за іншою особою - відповідачем у справі, тобто даний будинок вибув зі спадкової маси до закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини, реалізувати своє право на спадщину позивач може тільки у судовому порядку. Крім того, відсутність правовстановлюючих документів на спадковий будинок та належність спадкового будинку до суспільної групи колгоспних дворів також позбавляє можливості позивача оформити свої спадкові справа нотаріально.

У статті 41 Конституції Українипередбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч.1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ч.1 ст.317 ЦК Українивласникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч.1 ст. 319 ЦК України).

Згідно зі ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У ч.1 ст.321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно доч.ч.1,2ст.2ЦПК Українизавданням цивільногосудочинства єсправедливий,неупереджений тасвоєчасний розгляді вирішенняцивільних справз метоюефективного захиступорушених,невизнаних абооспорюваних прав,свобод чиінтересів фізичнихосіб,прав таінтересів юридичнихосіб,інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частина 1 ст. 5 ЦПК України передбачає, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У свою чергу, відповідно до ч.1ст.13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Схожий за змістом висновок зроблений в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17.

Згідно зст.15ЦК Україникожна особамає правона захистсвого цивільногоправа уразі йогопорушення,невизнання абооспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16ЦК Українипередбачено,що кожнаособа маєправо звернутисядо судуза захистомсвого особистогонемайнового абомайнового правата інтересу. Способамизахисту цивільнихправ таінтересів можутьбути: 1)визнання права; 2)визнання правочинунедійсним; 3)припинення дії,яка порушуєправо; 4)відновлення становища,яке існувалодо порушення; 5)примусове виконанняобов`язкув натурі; 6)зміна правовідношення; 7)припинення правовідношення; 8)відшкодування збитківта іншіспособи відшкодуваннямайнової шкоди; 9)відшкодування моральної(немайнової)шкоди; 10)визнання незаконнимирішення,дій чибездіяльності органудержавної влади,органу владиАвтономної РеспублікиКрим абооргану місцевогосамоврядування,їхніх посадовихі службовихосіб. Судможе захиститицивільне правоабо інтересіншим способом,що встановленийдоговором абозаконом чисудом увизначених закономвипадках. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положеньчастин другої - п`ятої статті 13цього Кодексу.

За змістом п.1 ч.1 ст.2 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст.11зазначеного Законудержавний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Пунктами 1,2,3ч.3ст.26ЗУ «Продержавну реєстраціюречових правна нерухомемайно таїх обтяжень»відомості проречові права,обтяження речовихправ,внесені доДержавного реєструправ,не підлягаютьскасуванню та/абовилученню. Уразі скасуваннярішення державногореєстратора продержавну реєстраціюправ напідставі судовогорішення чиу випадку,передбаченомупідпунктом "а"пункту2частини шостоїстатті 37цього Закону,а такожу разівизнання напідставі судовогорішення недійснимичи скасуваннядокументів,на підставіяких проведенодержавну реєстраціюправ,скасування напідставі судовогорішення державноїреєстрації прав,державний реєстраторчи посадоваособа Міністерстваюстиції України(увипадку,передбаченомупідпунктом "а"пункту2частини шостоїстатті 37цього Закону)проводить державнуреєстрацію набуття,зміни чиприпинення речовихправ відповіднодо цьогоЗакону. Ухваленнясудом рішенняпро скасуваннярішення державногореєстратора продержавну реєстраціюправ,визнання недійснимичи скасуваннядокументів,на підставіяких проведенодержавну реєстраціюправ,а такожскасування державноїреєстрації правдопускається виключноз одночаснимвизнанням,зміною чиприпиненням цимрішенням речовихправ,обтяжень речовихправ,зареєстрованих відповіднодо законодавства(занаявності такихправ). Державна реєстрація набуття, зміни чи припинення речових прав у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав у випадку, передбаченомупідпунктом "а"пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, проводиться без подання відповідної заяви заявником та справляння адміністративного збору на підставі відомостей про речові права, що містилися в Державному реєстрі прав. У разі відсутності таких відомостей про речові права в Державному реєстрі прав заявник подає оригінали документів, необхідних для проведення державної реєстрації набуття, зміни чи припинення речових прав.

Отже, у розумінні положень наведеної норми, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Встановивши, що спірне домоволодіння відносилось до колгоспного двору, та станом на день набрання чинності Закону України «Про власність» 15 квітня 1991 року, в ньому були зареєстровані та проживали три особи, в тому числі спадкодавець ОСОБА_4 , єдиним спадкоємцем якого є позивач по справі, реєстрацією права власності на спірний будинок за відповідачем порушено права позивача на належну йому в порядку спадкування за заповітом 1/3 частку спірного майна.

Крім того, судом приймається до уваги, що право власності за відповідачем на цілий житловий будинок зареєстровано за життя його матері ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка на день набрання чинності Закону України «Про власність» 15 квітня 1991 року, також була зареєстрована та проживала в спірному житловому будинку.

Таким чином, вимога позивача про скасування державної реєстрації речових прав на будинок з погосподарськими будівлями за адресою АДРЕСА_1 підлягає задоволенню.

Разом з цим, суд не знаходить підстав для визнання за позивачем права власності на спадковий житловий будинок в цілому, оскільки судом встановлено, що до складу спадщини після ОСОБА_10 входила 1/3 частка вказаного домоволодіння, яку успадкував за заповітом позивач по справі, таким чином, приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову в цій частині та визнання за позивачем права власності на 1/3 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , як спадкоємцем за заповітом.

Суд не погоджується з доводами представника відповідача, що позивач обрав неправильний спосіб захисту та належним способом захисту в даному випадку є віндикаційний позов (витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння), а не позов про визнання права власності, оскільки позивач є спадкоємцем за заповітом, якому в порядку спадкування належить 1/3 частка спірного житлового будинку, а витребувати можливо лише індивідуально визначену річ, а не частку в праві спільної власності, тому суд приходить до висновку, що скасування державної реєстрації права власності відповідача, з одночасним визнанням за позивачем права власності на 1/3 частину вищевказаного житлового будинку, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, є ефективним способом захисту права позивача.

Що стосується позовних вимог позивача про визнання права власності в порядку спадкування на земельну ділянку, на якій розміщено даний об`єкт нерухомого майна, суд вважає, що дана вимога задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно з частиною другою статті 14 Конституції України, право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до Закону.

Відповідно до частини першої статті 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Відповідно до положень ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини, відповідно до ст. 1218 ЦК України входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах із збереженням її цільового призначення, що передбачено ч. 1 ст.1225 ЦК України.

Згідно п. «г» ч.1 ст. 81 Земельного Кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено п. 1 ч. 3 ст. 152 ЗК України.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Законом України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III прийнято нову редакцію ЗК України, який набрав чинності 01 січня 2002 року.

Відповідно до п. 1 розділу Х Перехідні положення ЗК України, рішення про надання в користування земельних ділянок, а також про вилучення (викуп) земель, прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення у дію цього Кодексу, підлягають виконанню відповідно до вимог цього Кодексу.

Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку.

Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до ст. 1216 ЦК України не переходить до спадкоємців у порядку спадкування.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем не доведено, що на час відкриття спадщини земельна ділянка під житловим будинком по АДРЕСА_1 , належала спадкодавцю ОСОБА_4 .

Разом з цим, суд звертає увагу, що після пред`явлення позову позивачем - під час розгляду справи, право власності на дану земельну ділянку зареєстровано за відповідачем по справі, на підставі рішення органу місцевого самоврядування, що не є предметом розгляду даної справи.

Вирішуючи питання щодо застосування позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За ч.1ст.261ЦК Україниперебігпозовної давностіпочинається віддня,коли особадовідалася абомогла довідатисяпро порушеннясвого праваабо проособу,яка йогопорушила. Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

За змістом ч.1 ст.261 ЦК Українипозовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Відповідачем по справі заявлені вимоги про застосування строків позовної давності, так як він вважає, що перебіг строку почався з дня смерті ОСОБА_4 , тобто з ІНФОРМАЦІЯ_1 . Суд не може погодитися з даною позицією, оскільки право на оформлення спадщини та отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом у позивача виникло після шести місяців з часу відкриття спадщини, тобто після 04.08.2017. Також судом приймається до уваги, що позивач ОСОБА_1 , який є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчасно прийняв спадщину за заповітом на все майно, що належало спадкодавцю та отримав на своє ім`я свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку та грошові кошти. Спадкові права на спірний будинок позивач не оформив, оскільки на той час не знав про належність даного будинку спадкодавцю. Як встановлено під час розгляду справи, на час відкриття спадщини право власності на спадковий будинок не зареєстровано, позивач в спадковому будинку не проживав, довідка, яка наявна в матеріалах спадкової справи, видана виконавчим комітетом Могутненської сільської ради Кіровоградського району 09.02.2017 № 129 підтверджує лише факт проживання та реєстрації спадкодавця разом з іншими особами в спірному житловому будинку. Про те, що житловий будинок належить спадкодавцю позивач дізнався у 2020 році коли звернувся до адвоката, яким на адвокатський запит отримано копію виписки з погосподарської книги, де зазначено, що головою господарства, яке побудовано в 1987 році, за адресою АДРЕСА_1 - є ОСОБА_4 (а.с.30) та в подальшому, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, позивачу стало відомо, що після смерті ОСОБА_4 власником житлового будинку став відповідач по справі ОСОБА_3 , у зв язку з чим позивач не звертався до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на спірний житловий будинок, а відразу звернувся до суду для захисту своїх спадкових прав.

Таким чином, враховуючи, що позивач, який є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 , який вчасно прийняв всю спадщину за заповітом, та відповідно до чинного законодавства оформлення ним своїх спадкових прав ніяким строком не обмежено, дізнавшись в 2020 році про порушення своїх прав реєстрацією права власності на спірний будинок за відповідачем, який не є спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 , а оформив право власності на спірний будинок на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, 16 липня 2020 року звернувся до суду для захистку своїх спадкових прав.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що позивач звернувся з позовом до ОСОБА_3 в межах строку позовної давності.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Зважаючи на рішення прийняте судом по суті позову, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по справі в сумі 2312,20 грн, а вимоги відповідача щодо стягнення з позивача витрат на професійну допомогу задоволенню не підлягають, що відповідає положенням ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.4, 5, 7, 10, 12, 13, 77-80, 81, 95, 133, 141, 235, 258, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Кропивницька районна державна адміністрація Кіровоградської області, про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, визнання незаконною та скасування державної реєстрації - задовольнити частково.

Скасувати державну реєстрацію речових прав на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1216021635225, за номером запису про право власності 19810721 від 31.03.2017, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 34620941 від 05.04.2017.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 1/3 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 .

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі в сумі 2312,20 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Кропивницького апеляційного суду через Кіровоградський районний суд Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2ст. 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 20 травня 2022 року.

В порядку п.4. ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються наступні реквізити сторін та інших учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_6 .

відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_7 .

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Кропивницька районна державна адміністрація Кіровоградської області, м.Кропивницький, вул.Дарвіна, 25, код ЄДРПОУ 04055067.

Суддя Кіровоградського районного суду

Кіровоградської області Д.В. Терещенко