Рішення

від 31.05.2022 по справі 521/15531/21

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 521/15531/21

Провадження № 2/521/1226/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2022 року Малиновський районний суд м.Одеси у складі:

головуючого судді Мурзенка М. В.

при секретарі Корнієнко Л. В.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката Робулець А. А.

представника відповідача адвоката Рахнянської С. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Малиновського районного суду м.Одеси в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі відокремленого структурного підрозділу «Моторвагонне депо Одеса-Застава-1» Одеської залізниці, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Малиновського районного суду м.Одеси з позовом до відокремленого структурного підрозділу «Моторвагонне депо Одеса-Застава-1» Одеської залізниці, у якому просила суд визнати незаконним та скасувати Наказ (розпорядження) № 297-ОС від 09.09.2021 р. про звільнення позивача на підставі п.1 ст.36 КЗпП України за згодою сторін, поновити на посаді провідника пасажирського вагону (у поїздах приміського сполучення) виробничого підрозділу служби приміських пасажирських перевезень «Моторвагонне депо Одеса-Застава1», зобов`язати відповідача сплатити гроші (середній розмір заробітку) за час вимушеного прогулу, стягнути з відповідача у якості відшкодування моральної шкоди 50 000 грн.

Позов обґрунтовано тим, що позивачка перебувала на посаді провідника пасажирського вагону (у поїздах приміського сполучення) виробничого підрозділу служби приміських пасажирських перевезень «Моторвагонне депо Одсаа-Застава1»» з 17.06.2010 року, 06 вересня 2021 р. під психологічним тиском з боку керівництва написала заяву про звільнення з згодою сторін з 09.09.2021 року, 07.09.2021 року нею було написано заяву про відкликання заяви про звільнення, проте 09.09.2021 вона була звільнена з посади за п. 1 ст. 36 КЗпП (за згодою сторін). Вважає своє звільнення незаконним з огляду на відсутність у неї волі на звільнення, заяву про звільнення було написано під примусом, внаслідок незаконного звільнення їй була спричинена моральна шкода, що виразилась в душевних стражданнях та хвилюваннях, яку позивач оцінює в 50000 грн.

Ухвалою судді Малиновського районного суду м.Одеси від 04.10.2021 року позовна заява була залишена без руху.

Ухвалою судді Малиновського районного суду м.Одеси від 24.11.2021 року по справі було відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження та призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні на 09.12.2021 року.

Ухвалою судді Малиновського районного суду м.Одеси від 24.01.2022 року (протокольною) залучено в якості відповідача Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі відокремленого структурного підрозділу «Моторвагонне депо Одеса-Застава-1» Одеської залізниці, вирішено питання щодо витребування доказів.

Позивачка у судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити. Також, розповіла суду, що 06.09.2022 року її разом із іншою співробітницею ОСОБА_2 було викликано до кабінету їх безпосереднього керівника ОСОБА_3 , який вимагав від них написати заяву про звільнення з огляду на їх круг спілкування, при цьому безпосередніх претензій по роботі не виказував, позивач написала заяву про звільнення за згодою сторін з 09.09.2021 року, яка залишилась у ОСОБА_4 . 07 вересня 2021 року позивач звернулась до відділу кадрів, подала заяву про відкликання своєї раніше поданої заяви про звільнення, отримала копію вказаної заяви з резолюцією ОСОБА_3 «не заперечую» та виконуючого обов`язки начальника депо Кузівка А. В. «РПЧК- Наказ», у зв`язку із поданням нею заяви про відкликання раніше поданої заяви про звільнення з нею ніхто не спілкувався, й 09.09.2021 року її було звільнено з роботи.

Представник позивачки адвокат Робулець А.А. у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 підтримав, просив їх задовольнити з мотивів, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні у задоволенні позовних вимоги просила відмовити, посилаючись на відсутність примусу позивача до звільнення, та неможливість одностороннього анулювання угоди про припинення трудового договору, яка, на думку представника відповідача, була досягнута 06.09.2021, про що свідчить резолюція виконуючого обов`язки моторного депо про визнання наказу на заяві позивача про звільнення. Також відповідачем було надано до суду відзив на позову, в якому представника відповідача, що заява ОСОБА_1 про звільнення від 06.09.2021 року була прийнята відповідачем, про що свідчить резолюція, тобто сторони досягли домовленості про дату та підстави припинення трудового договору. Жодних доказів вчинення на позивача відповідачем тиску, погроз, примушування до написання заяви про звільнення 06.09.2021 року матеріали справи не містять, до правоохоронних органів з цього приводу позивачка не зверталась. Зазначила, що сторонами була досягнута спільна згода щодо припинення трудового договору у визначений строк, анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді на це роботодавця і працівника. Відкликання заяви відповідачкою від 07.09.2021 року про звільнення із займаної посади за угодою сторін могло б мати місце лише у випадку на це згоди відповідача. Тому, враховуючи ненадання такої згоди відповідача на погодження заяви про відкликання її заяви про звільнення за угодою сторін від 07.09.2021 року звільнення відбулось у порядку та спосіб, зо визначений законодавством про працю.

Суд, вислухавши пояснення сторін, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, доходить висновку про відмову в задоволенні позову з огляду на наступне.

Судом встановлено, та сторонами не заперечується, що ОСОБА_1 працювала у Акціонерному товаристві «Українська залізниця» в особі відокремленого структурного підрозділу «Моторвагонне депо Одеса-Застава-1» Одеської залізниці на посаді провідника пасажирського вагону ( у поїздах приміського сполучення).

06 вересня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до начальника «Моторвагонного депо Одеса-Застава 1» з заявою про звільнення, у якій просила звільнити її за згодою сторін з 09.09.2021 року у зв`язку з сімейними обставинами. (а.с.59) На заяві ОСОБА_1 про звільнення наявні резолюції від 06.09.2021 року ОСОБА_3 РПЧЗ ІІ «Не заперечую» та виконуючого обов`язки відокремленого структурного підрозділу «Моторвагонне депо Одеса-Застава-1» Одеської залізниці А. В. Кузівка «РПЧК-Наказ» 06.09.2021 року.

07.09.2021 року ОСОБА_1 була подана заява на ім`я начальника «Моторвагонного депо Одеса-Застава 1», у якій вона просила відхилити заяву про звільнення з 09.09.2021 року, оскільки її було написано під психологічним тиском її керівництва та в.о. інструктора. (а.с.6), на якій наявна резолюція виконуючого обов`язки відокремленого структурного підрозділу «Моторвагонне депо Одеса-Застава-1» Одеської залізниці А. В. Кузівка «РПЗЧ ІІ- розібратись та доповісти».

Відповідно до наказу (Розпорядження) № 297-ОС від 09.09.2021 року про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_1 , яка працювала на посаді провідника пасажирського вагону ( у поїздах приміського сполучення) була звільнення за згодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України. Підстава: заява ОСОБА_1 від 06.09.2021 року. Копію наказу № 297-ОС від 09.09.2021 року ОСОБА_1 було отримано 14.09.2021 року, що підтверджується розпискою. (а.с.58)

Допитана в якості свідка ОСОБА_2 , пояснила суду, що дійсно 06.09.2021 року їх безпосередній керівник ОСОБА_3 запросив її та позивача до себе, вимагав написання заяви про звільнення, погрожуючи тим, що не дасть їм працювати, вона також написала заяву про звільнення за згодою сторін, своє звільнення не оскаржувала.

Наданий стороною позивача доказ у вигляді запису розмови був визнаний ухвалою суду (протокольною) від 11.05.2022 року недопустимим з огляду на відсутність поінформованості та згоди співрозмовника позивача на запис розмови, та судом не досліджувався.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Пунктом 1 частини 1 статті 36 КЗпП України визначено, що підставами припинення трудового договору є угода сторін. У випадку, коли працівник вимагає достроково розірвати укладений з ним трудовий договір, а роботодавець не заперечує щодо припинення з цим працівником трудових відносин, такий договір може бути припинено за угодою сторін згідно з пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України. Законодавством не встановлено відповідного порядку чи строків припинення трудового договору за угодою сторін, у зв`язку з чим вони визначаються працівником і власником або уповноваженим ним органом у кожному конкретному випадку.

Припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України застосовується у випадку взаємної згоди сторін трудового договору, пропозиція (ініціатива) про припинення трудового договору за цією підставою може виходити як від працівника, так і від власника або уповноваженого ним органу. За угодою сторін може бути припинено як трудовий договір, укладений на невизначений строк, так і строковий трудовий договір. Припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України не передбачає попередження про звільнення ні від працівника, ні від власника або уповноваженого ним органу. День закінчення роботи визначається сторонами за взаємною згодою.

Пропозиція (ініціатива) і сама угода сторін про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України можуть бути викладені як в письмовій, так і в усній формі. Якщо працівник подає письмову заяву про припинення трудового договору, то в ній мають бути зазначені прохання звільнити його за угодою сторін і дата звільнення. Саме ж оформлення припинення трудового договору за угодою сторін має здійснюватися лише в письмовій формі. У наказі (розпорядженні) і трудовій книжці зазначаються підстава звільнення за угодою сторін з посиланням на пункт 1 частини першої статті 36 КЗпП України і раніше домовлена дата звільнення.

Таким чином, передбачена пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України угода сторін є самостійною підставою припинення трудового договору, яка відрізняється від розірвання трудового договору з ініціативи працівника та з ініціативи власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу тим, що в цьому разі потрібне спільне волевиявлення сторін, спрямоване на припинення трудових відносин в обумовлений строк і саме з цих підстав.

Отже, чинним законодавством не передбачено обов`язкової письмової форми угоди сторін про припинення трудового договору.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було висловлено пропозицію про припинення трудового договору з нею за згодою сторін з 09.09.2021 року, про що зазначено в її заяві від 06.09.2021 року, яка була прийнята роботодавцем 06.06.2021 року, про свідчить резолюція виконуючого обов`язки відокремленого структурного підрозділу «Моторвагонне депо Одеса-Застава-1» Одеської залізниці А. В. Кузівка на вказаній заяві, та яким згодом було підписано оспорюваний наказ.

Враховуючи викладене, суд вважає, що угоду про припинення трудового договору з позивачем було досягуто 06.09.2021 року, оформлено вказану угоду оспорюваним наказом від 09.09.2021 р. № 297-ОС.

Якщо роботодавець і працівник домовилися про певну дату припинення трудового договору, працівник не має права відкликати свою заяву про звільнення. Анулювати таку домовленість можна лише за взаємною згодою про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.

Так, приписами КЗпП України для власника або уповноваженого ним органу не передбачено обов`язок прийняття відкликання працівником своєї заяви про звільнення у випадку досягнення домовленості про звільнення за угодою сторін.

Такі висновки суду узгоджуються з висновками, викладеними, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 26 жовтня 2016 року у справі № 6-1269цс16 та у постановах Верховного Суду: від 01 жовтня 2018 року у справі № 306/1425/17 (провадження № 61-31292св18) та від 27 травня 2020 року у справі № 404/6236/19 (провадження № 61-21869св19).

Таким чином, суд дійшов висновку про існування домовленості між позивачем та відповідачем про звільнення позивача за угодою сторін з 09.09.2021 року, датою досягнення такої угоди є 06.09.2021 року, докази досягнення сторонами трудового договору згоди щодо анулювання такої угоди в справі відсутні.

Доводи сторони позивача про написання вказаної заяви під психологічним тиском з боку керівництва відхиляються судом з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 9 ЦК України, положення Цивільного Кодексу України застосовуються до врегулювання, зокрема, трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавствами. Таким чином, положенняЦК Українимають застосовуватися субсидіарно для врегулювання трудових відносин. Такої ж за суттю позиції дотримувався і Верховний Суд України, зокрема, у постанові від 11 листопада 2015 року у справі № 234/7936/14-ц (провадження № 6-2159цс15) та у постанові від 31 травня 2017 року у справі № 759/7662/15-ц (провадження № 6-1185цс16).

В трудовому законодавстві не міститься правил, які мають засовуватися при тлумаченні того чи іншого трудового договору, а тому з врахуванням принципів, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо його дійсності, чинності та виконуваності повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності, за умови, що не погіршують становище працівників, порівняно з законодавством України про працю.

У приватному праві, частиною якого є трудове право, недійсність може стосуватися різноманітних договорів, в т.ч. трудових (постанова КЦС ВС від 10.11.2021 р. по справі № 757/76070/17).

Загальні умови дійсності договору передбачені ст. 203 ЦК України, до яких, зокрема належить вільність волевиявлення сторони правочину (в т.ч. й договору) та відповідність його внутрішній волі.

Вчинення правочину (в т.ч. договору) з недотриманням вказаної умови, зокрема під впливом фізичного або психічного тиску проти дійсної волі сторони, тягне за собою можливість визнання його судом недійсним (ст. 215, 231 ЦК).

Насильство має виражатися в незаконних, однак не обов`язково злочинних діях, які можуть вчинятись як стороною правочину, так і іншою особою.

Доказів вчинення відносно позивача дій, що можуть кваліфікуватись як психічний тиск, суду не надано.

Показання свідка ОСОБА_2 щодо погроз з боку ОСОБА_3 звільнити її та позивача з інших підстав сприймаються судом критично, оскільки з матеріалів справи не вбачається наявності підстав для звільнення позивача та ОСОБА_2 за порушення ними своїх посадових обов`язків, зазначена особа не є уповноваженою на прийняття рішення про звільнення позивача та свідка, про що їм було відомо, ОСОБА_2 своє звільнення не оскаржувала.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині вимог про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення ОСОБА_1 з роботи, а також в частині вимог про поновлення її на роботі, й, відповідно, для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Відповідно дост. 141 ЦПК України, оскільки в задоволенні позову відмовлено, суд відносить судові витрати понесені позивачем на її рахунок.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 81, 89, 92, 141, 258-259, 263-265,268ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі відокремленого структурного підрозділу «Моторвагонне депо Одеса-Застава-1» Одеської залізниці, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складений 06.06.2022 року.

Головуючий: