Рішення
від 19.12.2021 по справі 910/10669/21
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.12.2021Справа № 910/10669/21

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Літвінової М.Є.

за участю секретаря судового засідання: Легкої А.С

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо - комерційна фірма "НАДЕЖДА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Філіп Морріс Сейлз Енд Дистриб`юшн"

про визнання недійсним додаткового договору № 1 від 03.09.2020 та стягнення 2 142 827, 18 грн,

Представники учасників справи:

Від позивача: Бєлокриницький А.О.; Гордієнко В.А.;

Від відповідача: Скороход Г.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо - комерційна фірма "НАДЕЖДА" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Філіп Морріс Сейлз Енд Дистриб`юшн" (далі - відповідач) про визнання недійсним додаткового договору № 1 до договору перевезення вантажу № 70681 від 01.07.2015, який укладено 03.09.2020 та стягнення 2 142 827, 18 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2021 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк та спосіб усунення недоліків.

12.07.2021 через електронну пошту від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2021 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 11.08.2021.

02.08.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, в якому позивач просить суд призначити підготовче засідання в Господарському суді Харківської області.

04.08.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

04.08.2021 засобами поштового зв`язку до Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшло клопотання про встановлення додаткового строку для подання відповідачем доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.2021 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо - комерційна фірма "НАДЕЖДА" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Представник позивача у підготовчому засіданні 11.08.2021 заявив усне клопотання про відкладення підготовчого засідання для ознайомлення з відзивом на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.2021, яку занесено до протоколу судового засідання, задоволено клопотання про встановлення додаткового строку для подання відповідачем доказів, задоволено усне клопотання представника позивача про відкладення підготовчого засідання та відкладено підготовче засідання по справі № 910/10669/21 на 08.09.2021.

02.09.2021 засобами поштового зв`язку до Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

03.09.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшло клопотання про приєднання письмових доказів.

Представник позивача у підготовчому засіданні 08.09.2021 заявив усне клопотання про відкладення підготовчого засідання для ознайомлення з матеріалами справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2021, яку занесено до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання по справі № 910/10669/21 на 29.09.2021 та продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

09.09.2021 засобами поштового зв`язку до Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів.

10.09.2021 засобами поштового зв`язку до Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли додаткові пояснення.

16.09.2021 засобами поштового зв`язку до Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшли заперечення.

23.09.2021 засобами поштового зв`язку до Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли додаткові пояснення.

27.09.2021 засобами поштового зв`язку від ОСОБА_1 надійшла заява свідка.

27.09.2021 засобами поштового зв`язку до Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшла заява про виклик експерта.

27.09.2021 засобами поштового зв`язку до Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшли додаткові пояснення.

27.09.2021 засобами поштового зв`язку до Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшло клопотання про долучення документів.

28.09.2021 через електронну пошту до Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

Представник позивача у підготовче засідання 29.09.2021 не з`явився.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2021, яку занесено до протоколу судового засідання, задоволено клопотання представника позивача про долучення доказів до матеріалів справи від 09.09.2021, задоволено клопотання представника відповідача про долучення доказів до матеріалів справи від 27.09.2021, долучено до матеріалів справи заяву свідка ОСОБА_1 від 27.09.2021, задоволено клопотання представника позивача про відкладення підготовчого засідання та відкладено підготовче засідання по справі № 910/10669/21 на 11.10.2021.

Представник відповідача у підготовчому засіданні 11.10.2021 заявив усне клопотання про відкладення підготовчого засідання для ознайомлення з матеріалами справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2021, яку занесено до протоколу судового засідання, відмовлено у задоволенні заяви про виклик експерта та відкладено підготовче засідання по справі № 910/10669/21 на 25.10.2021.

11.10.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли пояснення.

23.10.2021 засобами поштового зв`язку до Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшли додаткові пояснення по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2021 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 22.11.2021.

22.11.2021 засобами поштового зв`язку від представника позивача надійшли додаткові пояснення.

У судовому засіданні 22.11.2021 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні 22.11.2021 заперечив проти заявлених позовних вимог, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2021, яку занесено до протоколу судового засідання оголошено перерву по розгляд справи по суті на 20.12.2021.

17.12.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшли додаткові пояснення.

17.12.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшло клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В судовому засіданні судом завершено розгляд справи по суті та оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва прийшов до висновку про можливість ухвалення рішення у даній справі у відповідності до приписів ч.ч. 4, 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України

ВСТАНОВИВ:

01.07.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІЛІП МОРРІС СЕЙЛЗ ЕНД ДИСТРИБ`ЮШН» (далі - замовник) та ВИРОБНИЧО - КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «НАДЕЖДА» (далі - перевізник) укладено Договір перевезення вантажу № 70681 (далі - договір), відповідно до змісту п. 1.1 якого перевізник зобов`язується автомобільним транспортом, у відповідності до заявок замовника, доставити довірений йому замовником вантаж до пункту (ів) призначення та видати його вантажоотримувачеві (далі - перевезення), а замовник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену цим договором плату.

Відповідно до п. 1.2 договору перевезення здійснюється з моменту здачі вантажу перевізнику і до передачі вантажу вантажоотримувачеві.

Перевізник зобов`язаний здійснити перевезення у відповідності до умов цього договору, статуту автомобільного транспорту УРСР, затвердженого Постановою Ради Міністрів УРСР від 27 червня 1969 № 401. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 № 363, інших нормативних актів, які регулюють відносини, що складають в ході виконання цього договору (п. 2 договору).

Як встановлено п. 3.1. перевізник зобов`язується:

- забезпечити своєчасну подачу транспортних засобів в усі пункти завантаження згідно заявок замовника, за умови, що такі заявки були подані не пізніше 24 (двадцяти чотирьох) годин до часу падання транспортних засобів під завантаження;

- протягом 30 (тридцяти) хвилин з моменту отримання заявки замовника, надати йому інформацію про державні реєстраційні номери транспортних засобів, які будуть подаватися під завантаження, а також повідомити ім`я, по батькові та прізвище водія (їв), які будуть керувати транспортними засобами;

- надавати для перевезення справні транспортні засоби, які пристосовані для перевезення вантажу, що вказаний у заявці замовника, а також відповідає вимогам санітарних норм, що підтверджується санітарним паспортом транспортного засобу;

- забезпечити схоронність вантажу, наданого для перевезення з моменту його прийняття до перевезення і до моменту передачі у пункті призначення вантажоотримувачу. Протягом перевезення перевізник несе повну матеріальну відповідальність за пошкодження або знищення вантажу;

- контролювати виконання правил завантаження транспортних засобів (розміщення тощо) і не допускати їх порушень. У випадку виявлення таких порушень, робити про це відмітки у супроводжуючих вантаж документах. Закріпити вантаж. У разі наявності декількох місць розвантаження кожного разу закріпляти нерозвантажену частину вантажу;

- доставити наданий замовником вантаж у пункти призначення і передати його вантажоотримувачу за кількістю та якістю у відповідності до вимог замовника;

- дотримуватись строків доставки вантажу.

Замовник зобов`язаний:

- надавати перевізнику заявку, що містить усі необхідні відомості для здійснення перевезення, через електронну пошту не пізніше 24 (двадцяти чотирьох) годин до часу надання транспортних засобів під завантаження;

- до прибуття транспортних засобів під завантаження, підготувати вантаж і супровідні документи для перевезення, відмічати у товарно-транспортних накладних час прибуття до і відправлення транспортних засобів з пункту (ів) завантаження та розвантаження;

- забезпечити завантаження та розвантаження з/на транспортний засіб Перевізника, належне укладення вантажу в транспортному засобі Перевізника. Вага вантажу розраховується з урахуванням ваги тари, упаковки (вага брутто) і повинна відповідати вантажопідйомності транспортного засобу;

- дотримуватися норм простою транспортних засобів під час вантажно-розвантажувальних робіт, які тривають більш ніж 24 (двадцять чотири) години;

- в разі пред`явлення перевізником належним чином оформленого шляхового листа видати перевізнику вантаж (п. 3.2 -3.2.5 договору).

Згідно з п. 4.1 договору ціна перевезення розраховується згідно з Тарифами на Перевезення і Тарифними відстанями Перевезення, які є відповідно Додатками № 1 та № 2 до цього Договору і його невід`ємними частинами. Тарифи на Перевезення можуть бути змінені шляхом укладання обома Сторонами відповідної письмової додаткової угоди до цього Договору.

Тарифні відстані Перевезення можуть змінюватися на підставі Специфікацій до Договору, які підписуються обома Сторонами та є невід`ємною частиною Договору.

Перевізник надає замовнику, після здійснення перевезення Акт здачі-приймання наданім послуг (надалі - «Акт») двічі, а саме: перший раз - не пізніше двадцятого числа звітного місяця та другий раз - не пізніше п`ятого числа місяця, наступного за звітним. До Акту обов`язково повинні бути надані належним чином оформлені наступні документи, які підтверджують виконання Заявки; товарно-транспортна накладна (надалі - ТТН), довіреність, товарна накладна або талон. Акт має бути підписаний замовником протягом 5 -ти (п`яти) банківських днів з дня отримання. Якщо замовник не приймає надані послуги перевезення та не підписує Акт, він зобов`язаний надати перевізнику мотивовану відмову від приймання послуг та підписання Акту, після чого сторонами складається Перелік недоліків перевезення і зазначаються строки їхнього усунення (п. 4.3 договору).

Замовник зобов`язаний сплачувати послуги перевезення, надані у відповідності до цього договору, протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати рахунку - фактури перевізника, за умови отримання надання замовнику засобами електронного документообороту податкової накладної, оформленої у відповідності до вимог чинного законодавства та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних та складання / підписання Акту обома сторонами (п.4.4 договору).

Сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань, передбачених цим Договором, у відповідності до його умов, а у випадках, не врегульованих Договором, згідно з законодавством України (п. 5.1 договору).

Пунктом 5.2 договору передбачено, що перевізник зобов`язаний у повному обсязі відшкодувати збитки, спричинені повним або частковим пошкодженням та псуванням вантажу, якщо це сталося під час перевезення. Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження вантажу, який належить замовнику, переходить до перевізника в момент фактичного отримання вантажу від замовника для надання перевізником послуг згідно Договору та припиняється в момент фактичної передачі вантажу у пункті призначення Вантажоотримувачу. Факт отримання та передачі Перевізником вантажу підтверджується відповідними документами, підписаними Сторонами (ТТН).

У випадку порушення Перевізником зобов`язань, передбачених цим Договором, він зобов`язаний вжити усіх заходів для усунення таких порушень і належного виконання передбачених Договором зобов`язань (п. 5.3 договору).

Договір підписано в дату вказану вище, але він набуває чинності з 01 липня 2015 року і діє до 31 жовтня 2015 року включно. Строк дії цього Договору продовжується на наступний 1 (один) рік і так кожний рік, якщо жодна сторона не повідомить протилежну сторону про свою згоду з припиненням цього Договору не пізніше ніж за 30 (тридцять) днів до дати закінчення поточного строку дії цього Договору (п. 7.1 договору).

Договір може бути змінений за взаємною письмовою згодою Сторін (п. 7.2 договору).

До договору було укладено додаток № 1, який регулює тарифи перевезення вантажу по Україні, додаток № 2 яким встановлено тарифні відстані перевезень по Україні.

Додатковою угодою № 1 від 05.02.2015 до договору № 70681 від 01.07.2015 сторони прийшли згоди змінити додаток № 1 та додаток № 2 в редакції, що додається до угоди.

Додатковою угодою № 2 від 13.05.2016 п.3.1.14 договору сторони виклали в наступній редакції:

Інформувати Замовника про всі непередбачені обставини, які виникали у процесі Перевезення і які можуть призвести до пошкодження вантажу або його несвоєчасної доставки, діяти відповідно до отриманих від Замовника вказівок; якщо трапляється крадіжка (грабіж) вантажу або спроба крадіжки (грабежа) вантажу. Перевізник зобов`язаний повідомити про це Замовника протягом 24 годин з моменту настання відповідної події.

Потягом 2016, 2017, 2019 та 2020 років між сторонами було підписано додаткові угоди до договору № 70681 від 01.07.2015.

В процесі виконання Договору та відповідно до Заявки (замовлення) на перевезення вантажу автомобільним транспортом № 1511 від 10.07.2020 перевізником було прийнято до перевезення вантаж: тютюнові та тютюновмісні вироби згідно з товарно-транспортною накладною № 1500585225 від 12.07.2020 р. та накладною № 1500585225 від 12.07.2020 р. у кількості 996 коробів на загальну суму з ПДВ 17 613 379, 20 грн, а саме:

- тютюнові вироби (сигарети) LM LOFT МІХ KS DSP 20 SLI (код товару FA068277.61) в кількості 760 коробів (380 000 пачок) загальною вартістю 12 074 804, 00 грн без ПДВ;

- тютюнові вироби (сигарети) Bond Street Blue Selection (25 сиг.) (код товару FA055802.76) в кількості 36 коробів (14 400 пачок) загальною вартістю 470 592,00 грн. без ПДВ;

- тютюновмісні вироби (ТВЕН) ЕСНI HEETS AMBERSEL S50 PR1 20 SLI (код товару МЕОО1085.00) в кількості 200 коробів (100 000 пачок) загальною вартістю 2 132 420,00 грн. без ПДВ.

Як зазначає позивач, в ході транспортування вантажу 13.07.2020 близько 00 год. 30 хв. на 57 км автодороги М-06 Київ - Чоп в напрямку м. Житомира сталася дорожньо-транспортна пригода за участю вантажного автотранспортного засобу ТОВ ВКФ «НАДЕЖДА» - «SCANIA R500», державний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом марки «SCHMITZ SK024», державний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 та вантажного автотранспортного засобу - «DAF XF 105 460», державний номер НОМЕР_3 , з напівпричепом «GROENEWEGEN DRO12-20», державний номер НОМЕР_4 .

За наслідками дорожньо-транспортної пригоди співробітниками Національної поліції України було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 321561 відносно водія ТОВ ВКФ «НАДЕЖДА» ОСОБА_2 .

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди частина вантажу, що перевозилась автомобілем «SCANIA R500», державний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом марки «SCHMFFZ SK024», державний номер НОМЕР_2 , згідно з товарно-транспортною накладною № 1500585225 від 12.07.2020 була пошкоджена.

Так, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди значна частина вантажу опинилася поза межами напівпричепа та була розкидана по автодорозі, роздільній смузі, дорожнім схилам та узбіччі автодороги у попутному та зустрічному напрямках на відстані приблизно 100 метрів по обидві сторони дороги.

За твердженнями позивача, одразу після дорожньо-транспортної пригоди водієм ОСОБА_2 було повідомлено посадових осіб ТОВ ВКФ «НAДEЖДA» про подію та пошкодження вантажу.

В позовній заяві позивач зазначає, що посадовими особами останнього та його водіями було вжито заходів щодо оперативного збирання вантажу та його укриття від можливих опадів, що безумовно мало наслідком значне зменшення збитків власника вантажу.

Водночас, як вказує позивач, під час підрахунку кількості одиниць вантажу виявилося, що частина вантажу зникла, про що позивач повідомив правоохоронні органи, а згодом подав заяву про кримінальні правопорушення.

В подальшому, з огляду на дорожньо-транспортну пригоду вантаж, що перевозився автомобілем «SCANIA R500», державний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом марки «SCHMITZ SK024», державний номер НОМЕР_2 , згідно з товарно-транспортною накладною № 1500585225 від 12.07.2020 було перевантажено власними силами працівниками ТОВ ВКФ «НАДЕЖДА» до автомобіля «SCANIA», державний номер НОМЕР_5 , з напівпричепом «SCHMITZ», державний номер НОМЕР_6 , під керуванням водія ОСОБА_3 , посвідчення водія НОМЕР_7 .

Так, автомобіль «SCANIA», державний номер НОМЕР_5 , з напівпричепом «SCHMITZ», державний номер НОМЕР_6 , у який було перезавантажено товар, прибув до пункту розвантаження (Львівська обл., м. Городок, вул. Львівська, 659А/7) 14.07.2020 р. о 15:00 год.

17 липня 2020 року було складено Акт за формою Додатку 4 до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, за змістом якого приймання вантажу здійснювалося комісією у складі керівника складу готової продукції, адміністратора складу готової продукції, начальника охорони, начальника зміни та в присутності водія ОСОБА_3 .

Відповідно до тексту Акта під час приймання вантажу було виявлено:

1) FA068277.61 - LM LOFT МІХ KS DSP 20 SL1

- По накладній - 760 коробів (380 000 пачок);

- Непошкоджено - 576 коробів (288 000 пачок) плюс 57270 пачок (без фабричної упаковки);

- Пошкоджено - 3008 пачок;

- Недостача - 31 722 пачок;

- Пошкоджено картонної упаковки короба - 80 щт.

2) FA055802.76 - Bond Street Blue Selection KS RCB 25

- По накладній - 36 коробів (14 400 пачок);

- Непошкоджено- 35 коробів (14 000 пачок) плюс 379 пачок (без фабричної упаковки);

- Пошкоджено - 15 пачок;

- Недостача - 6 пачок;

- Пошкоджено картонної упаковки короба - 1 шт.

3) МЕОО 1085.00 - ЕСН1 HEETS AMBERSEE S50 PR1 20 SEI

- По накладній - 200 коробів (100 000 пачок);

- Непошкоджено - 106 коробів (53 000 пачок) плюс 22 915 пачок (без фабричної упаковки);

- Пошкоджено - 3854 пачки;

- Недостача - 20 231 пачок;

- Пошкоджено картонної упаковки короба - 31 шт.

Крім того, 17 липня 2020 року було складено Акт приймання продукції (товару) по кількості та якості, згідно з текстом якого мала місце недостача в загальному розмірі 103 цілих короба і 459 упаковок, короби розірвані, вміст замнутий.

20 липня 2020 року експертом Львівської торгово-промислової палати Мармуляком А.О. за участю представників ТОВ «ФІЛІП МОРРІС СЕЙЛЗ ЕНД ДИСТРИБ`ЮШН» було складено Акт експертизи № 2-433-В, відповідно до якого за результатами оглядів 15.07.2020 р., 16.07.2020 р., 17.07.2020 р. встановлено, що фактично в напівпричепі сідельного тягача знаходилось 442 441 пачка з тютюновими виробами (сигаретами) та тютюновмісними виробами, що на 51959 пачок менше даних, вказаних в накладній.

З них без видимих пошкоджень зовнішнього вигляду - 743 270 пачок, з пошкодженнями - 6 877 пачок.

23.07.2020 на адресу ТОВ ВКФ «НАДЕЖДА» надійшла претензія ТОВ «ФІЛІП МОРРІС СЕЙЛЗ ЕНД ДИСТРИБ`ЮШН» вих. № Ю 2307/20-205 з доданими документами та розрахунком, за змістом якої заявник просив відшкодувати збитки, завдані втратою та пошкодженням вантажу в сумі 2 142 827, 18 грн. (два мільйони сто сорок дві тисячі вісімсот двадцять сім) гривень 18 коп.

Позивач зазначає, що беручи до уваги складений протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 321561 відносно водія ТОВ ВКФ «НАДЕЖДА» ОСОБА_2 , та з огляду на презумпцію вини перевізника у пошкодженні та втрати вантажу, Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «НАДЕЖДА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІЛІП МОРРІС СЕЙЛЗ ЕНД ДИСТРИБ`ЮШН» 03.09.2020 було укладено додатковий договір № 1 до Договору перевезення вантажу № 70681 від 01 липня 2015 в якому сторони дійшли згоди про наступне:

1. Сторони визнають та погоджуються, що в процесі виконання Договору Перевезення на підставі Заявки (замовлення) Замовника № 1511 від 10.07.2020 перевізником, внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, яка сталася 13.07.2020 (протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 321561), було допущено пошкодження частини вантажу та втрату частини вантажу (тютюнових та тютюновмісних виробів), що перевозився відповідно до Товарно-транспортної накладної № 1500585225 від 12.07.2020 р. та Накладної № 1500585225 від 12.07.2020 р. вантажним автомобілем SСАNIА R500, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом SСНМIТZ, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Загальна сума заподіяних перевізником замовнику збитків у вигляді втрати та пошкодження вантажу під час перевезення становить 2 142 827,18 грн.

Замовником було направлено перевізнику претензію № Ю 2307/20-205 від 23 липня 2020 р. про відшкодування збитків (шкоди), завданої втратою та пошкодженням вантажу в сумі 2 142 827,18 грн. (в подальшому також - «Претензія»), перевізник підтверджує, що визнає претензію. Також, перевізник визнає, що заподіяв замовнику збитки в розмірі 2 142 827, 18 грн. та погоджується добровільно відшкодувати замовнику заподіяні збитки в повному обсязі. сторони домовилися вважати таким, що настав з дати одержання перевізником претензії, строк сплати перевізником на користь замовника грошових коштів в сумі 2 142 827,18 грн., які є відшкодуванням збитків, що завдані втратою та пошкодженням вантажу, який було прийнято перевізником до перевезення на підставі Договору Перевезення, заявки (замовлення) замовника № 1511 від 10.07.2020, Товарно-транспортної накладної № 1500585225 від 12.07.2020 та Накладної № 1500585225 від 12.07.2020.

З урахуванням вищезазначеного в цьому пункті Додаткового Договору, сторони погодили, що перевізник є боржником, а замовник є кредитором в грошових зобов`язаннях з відшкодування збитків, завданих втратою та пошкодженням вантажу в сумі в сумі 2 142 827, 18 грн. з ПДВ, строк виконання яких настав відповідно до цього Додаткового Договору.

2. Сторони визнають та погоджуються, що в процесі виконання договору перевезення перевізником було надано замовнику послуги з перевезення вантажів, що підтверджується наступними первинними документами:

- Відповідно до Акту № 273 від 01 червня 2020 р. виконаних послуг до договору № 70681 від 01.07.2015 р. та Рахунку-фактури № 273 від 01 червня 2020 р. Перевізником були надані Замовнику послуги перевезення на суму 165 305,10 грн. без ПДВ. ПДВ становить - 33 061,02 грн. Загальна сума разом з ПДВ -198 366,12 грн.

- Відповідно до Акту № 274 від 01 червня 2020 р. виконаних послуг до договору № 70681 від 01.07.2015 р. та Рахунку-фактури № 274 від 01 червня 2020 р. перевізником були надані замовнику послуги перевезення на суму 20 635,20 грн. без ПДВ. ПДВ становить - 4 127,04 грн. Загальна сума разом з ПДВ - 24 762,24 грн.

- Відповідно до Акту № 275 від 01 червня 2020 р. виконаних послуг до договору № 70681 від 01.07.2015 р. та Рахунку-фактури № 275 від 01 червня 2020 р. перевізником були надані замовнику послуги перевезення на суму 33 500,40 грн. без ПДВ. ПДВ становить - 6 700,08 грн. Загальна сума разом з ПДВ - 40 200,48 грн.

- Відповідно до Акту № 276 від 01 червня 2020 р. виконаних послуг до договору № 70681 від 01.07.2015 р. та Рахунку-фактури № 276 від 01 червня 2020 р. перевізником були надані замовнику послуги перевезення на суму 148 040,85 грн. без ПДВ. ПДВ становить - 29 608,17 грн. Загальна сума разом з ПДВ -177 649,02 грн.

- Відповідно до Акту № 307 від 16 червня 2020 р. виконаних послуг до договору № 70681 від 01.07.2015 р. та Рахунку-фактури № 307 від 16 червня 2020 р. перевізником були надані замовнику послуги перевезення на суму 190 073,80 грн. без ПДВ, ПДВ - 38 014,76 грн. Загальна сума разом з ПДВ - 228 088,56 грн.

- Відповідно до Акту № 308 від 16 червня 2020 р. виконаних послуг до договору № 70681 від 01.07.2015 р. та Рахунку-фактури № 308 від 16 червня 2020 р. перевізником були надані замовнику послуги перевезення на суму 20 222,40 грн. без ПДВ, ПДВ - 4 044,48 грн. Загальна сума разом з ПДВ - 24 266,88 грн.

- Відповідно до Акту № 309 від 16 червня 2020 р. виконаних послуг до договору №° 70681 від 01.07.2015 р. та Рахунку-фактури № 309 від 16 червня 2020 р. перевізником були надані замовнику послуги перевезення на суму 34 561,45 грн. без ПДВ, ПДВ - 6 912,29 грн. Загальна сума разом з ПДВ - 41 473,74 грн.

- Відповідно до Акту № 310 від 16 червня 2020 р. виконаних послуг до договору № 70681 від 01.07.2015 р. та Рахунку-фактури № 310 від 16 червня 2020 р. перевізником були надані замовнику послуги перевезення на суму 196 312,90 грн. без ПДВ, ПДВ - 39 262,58 грн. Загальна сума разом з ПДВ - 235 575,48 грн.

- Відповідно до Акту № 332 від 01 липня 2020 р. виконаних послуг до договору №° 70681 від 01.07.2015 р. та Рахунку-фактури № 332 від 01 липня 2020 р. перевізником були надані замовнику послуги перевезення на суму 207 271,40 грн. без ПДВ, ПДВ-41 454,28 грн. Загальна сума разом з ПДВ - 248 725,68 грн.

- Відповідно до Акту № 333 від 01 липня 2020 р. виконаних послуг до договору №° 70681 від 01.07.2015 р. та Рахунку-фактури № 333 від 01 липня 2020 р. перевізником були надані замовнику послуги перевезення на суму 25 278, 00 грн. без ПДВ, ПДВ- 5 055, 60 грн. Загальна сума разом з ПДВ - 30 333, 60 грн.

- Відповідно до Акту № 334 від 01 липня 2020 р. виконаних послуг до договору №° 70681 від 01.07.2015 р. та Рахунку-фактури № 334 від 01 липня 2020 р. перевізником були надані замовнику послуги перевезення на суму 69 057, 10 грн. без ПДВ, ПДВ- 13 811, 42 грн. Загальна сума разом з ПДВ - 82 868, 52 грн.

- Відповідно до Акту № 335 від 01 липня 2020 р. виконаних послуг до договору № 70681 від 01.07.2015 р. та Рахунку-фактури № 335 від 01 липня 2020 р. перевізником були надані замовнику послуги перевезення на суму 141 776,25 грн. без ПДВ, ПДВ - 28 355,25 грн. Загальна сума разом з ПДВ - 170 131,50 грн.

- Відповідно до Акту № 353 від 16 липня 2020 р. виконаних послуг до договору № 70681 від 01.07.2015р. та Рахунку-фактури № 353 від 16 липня 2020 р. перевізником були надані замовнику послуги перевезення на суму 175 964,25 грн. без ПДВ, ПДВ -35 192,85 грн. Загальна сума разом з ПДВ - 211157,10 грн.

- Відповідно до Акту № 354 від 16 липня 2020 р. виконаних послуг до договору № 70681 від 01.07.2015р. та Рахунку-фактури № 354 від 16 липня 2020 р. перевізником були надані замовнику послуги перевезення на суму 25 278,00 грн. без ПДВ, ПДВ - 5 055,60 грн. Загальна сума разом з ПДВ - 30 333,60 грн.

- Відповідно до Акту № 355 від 16 липня 2020 р. виконаних послуг до договору № 70681 від 01.07.2015 та Рахунку-фактури № 355 від 16 липня 2020 р. перевізником були надані замовнику послуги перевезення на суму 74 715,90 грн. без ПДВ, ПДВ -14 943,18 грн. Загальна сума разом з ПДВ - 89 659,08 грн.

- Відповідно до Акту № 356 від 16 липня 2020 р. виконаних послуг до договору № 70681 від 01.07.2015 р. та Рахунку-фактури N° 356 від 16 липня 2020 р. перевізником були надані замовнику послуги перевезення на суму 162 281,70 грн. без ПДВ, ПДВ - 32 456,34 грн. Загальна сума разом з ПДВ -194 738,04 грн.

- Відповідно до Акту № 374 від 01 серпня 2020 р. виконаних послуг до договору № 70681 від 01.07.2015 р. та Рахунку-фактури N° 374 від 01 серпня 2020 р. перевізником були надані замовнику послуги перевезення на суму 188 882,40 грн. без ПДВ, ПДВ-37 776,48 грн. Загальна сума разом з ПДВ - 226 658,88 грн.

Загальна сума наданих перевізником замовнику послуг з перевезення вантажів, що наведені в цьому пункті Додаткового Договору, становить 2 254 988, 52 грн. з ПДВ. Сторони домовилися, що з дати, що передує даті підписання цього Додаткового Договору, вважається таким, що настав, строк оплати за послуги перевезення відповідно до Договору перевезення та первинних документів, які наведено в цьому пункті Додаткового Договору.

З урахуванням вищезазначеного в цьому пункті Додаткового Договору, сторони погодили, що замовник є боржником, а перевізник є кредитором в грошових зобов`язаннях, що наведені в цьому пункті Додаткового Договору, з оплати за послуги перевезення в сумі 2 254 988,52 грн. з ПДВ, строк виконання яких настав відповідно до цього Додаткового Договору.

3. Сторони погодили та визнають, що з урахуванням пункту 1 та пункту 2 цього додаткового договору між замовником та перевізником існують зустрічні однорідні (грошові) вимоги в сумі 2 142 827, 18 грн з ПДВ.

4. Керуючись статтями 601, 602 Цивільного кодексу України, статтею 203 Господарського кодексу України відповідно до цього додаткового договору, сторони домовились про зарахування зустрічних однорідних (грошових) вимог між замовником та перевізником в сумі 2 142 827, 18 грн з ПДВ у зв`язку з чим з дати укладення цього додаткового договору зустрічні (грошові) вимоги сторін одна до одної в сумі 2 142 827, 18 грн з ПДВ вважаються зарахованими.

У зв`язку з зарахуванням зустрічних однорідних (грошових) вимог в сумі 2 142 827,18 грн. з ПДВ:

- зобов`язання перевізника за претензією замовника з відшкодування замовнику збитків, завданих внаслідок втрати та пошкодження вантажу (прийнятого до перевезення відповідно до Договору перевезення, заявки (замовлення) Замовника № 1511 від 10.07.2020 р., Товарно - транспортної накладної № 1500585225 від 12.07.2020 р. та Накладної № 1500585225 від 12.07.2020 р.) в сумі 2 142 827,18 грн. з ПДВ вважаються припиненими в повному обсязі;

- зобов`язання замовника перед перевізником з оплати послуг перевезення (відповідно до Договору перевезення, Акту № 273 від 01 червня 2020 р. виконаних послуг до договору №° 70681 від 01.07.2015 р. та Рахунку-фактури№ 273 від 01 червня 2020 р.) в сумі 198 366,12 грн. з ПДВ вважаються припиненими в повному обсязі;

- зобов`язання замовника перед перевізником з оплати послуг перевезення (відповідно до Договору перевезення, Акту № 274 від 01 червня 2020 р. виконаних послуг до договору №° 70681 від 01.07.2015 р. та Рахунку-фактури № 274 від 01 червня 2020 р.) в сумі 24 762,24 грн. з ПДВ вважаються припиненими в повному обсязі;

- зобов`язання замовника перед перевізником з оплати послуг перевезення (відповідно до Договору перевезення, Акту № 275 від 01 червня 2020 р. виконаних послуг до договору № 70681 від 01.07.2015 р. та Рахунку-фактури № 275 від 01 червня 2020 р.) в сумі 40 200,48 грн. з ПДВ вважаються припиненими в повному обсязі;

- зобов`язання замовника перед перевізником з оплати послуг перевезення (відповідно до Договору перевезення, Акту № 276 від 01 червня 2020 р. виконаних послуг до договору № 70681 від 01.07.2015 р. та Рахунку-фактури № 276 від 01 червня 2020 р.) в сумі 177 649,02 грн. з ПДВ вважаються припиненими в повному обсязі;

- зобов`язання замовника перед перевізником з оплати послуг перевезення (відповідно до Договору перевезення, Акту № 307 від 16 червня 2020 р. виконаних послуг до договору №° 70681 від 01.07.2015 р. та Рахунку-фактури №° 307 від 16 червня 2020 р.) в сумі 228 088,56 грн. з ПДВ вважаються припиненими в повному обсязі;

- зобов`язання замовника перед перевізником з оплати послуг перевезення (відповідно до Договору Перевезення, Акту № 308 від 16 червня 2020 р. виконаних послуг до договору №° 70681 від 01.07.2015 р. та Рахунку-фактури № 308 від 16 червня 2020 р.) в сумі 24 266,88 грн. з ПДВ вважаються припиненими в повному обсязі;

- зобов`язання замовника перед перевізником з оплати послуг перевезення (відповідно до Договору Перевезення, Акту № 309 від 16 червня 2020 р. виконаних послуг до договору № 70681 від 01.07.2015 р. та Рахунку-фактури № 309 від 16 червня 2020 р.) в сумі 41473,74 грн. з ПДВ вважаються припиненими в повному обсязі;

- зобов`язання замовника перед перевізником з оплати послуг перевезення (відповідно до Договору Перевезення, Акту № 310 від 16 червня 2020 р. виконаних послуг до договору № 70681 від 01.07.2015 р. та Рахунку-фактури № 310 від 16 червня 2020 р.) в сумі 235 575, 48 грн. з ПДВ вважаються припиненими в повному обсязі;

- зобов`язання замовника перед перевізником з оплати послуг перевезення (відповідно до Договору Перевезення, Акту № 332 від 01 липня 2020 р. виконаних послуг до договору № 70681 від 01.07,2015 р. та Рахунку-фактури № 332 від 01 липня 2020 р.) в сумі 248 725,68 грн. з ПДВ вважаються припиненими в повному обсязі;

- зобов`язання замовника перед перевізником з оплати послуг перевезення (відповідно до Договору Перевезення, Акту № 333 від 01 липня 2020 р. виконаних послуг до договору № 70681 від 01.07.2015 р. та Рахунку-фактури № 333 від 01 липня 2020 р.) в сумі 30 333,60 грн. з ПДВ вважаються припиненими в повному обсязі;

- зобов`язання замовника перед перевізником з оплати послуг перевезення (відповідно до Договору Перевезення, Акту № 334 від 01 липня 2020 р. виконаних послуг до договору № 70681 від 01.07.2015 р. та Рахунку-фактури № 334 від 01 липня 2020 р.) в сумі 82 868,52 грн. з ПДВ вважаються припиненими в повному обсязі;

- зобов`язання замовника перед перевізником з оплати послуг перевезення (відповідно до Договору Перевезення, Акту № 335 від 01 липня 2020 р. виконаних послуг до договору № 70681 від 01.07.2015 р. та Рахунку-фактури № 335 від 01 липня 2020 р.) в сумі 170 131,50 грн. з ПДВ вважаються припиненими в повному обсязі;

- зобов`язання замовника перед перевізником з оплати послуг перевезення (відповідно до Договору Перевезення, Акту № 353 від 16 липня 2020 р. виконаних послуг до договору

№° 70681 від 01.07,2015 р. та Рахунку-фактури № 353 від 16 липня 2020 р.) в сумі 211 157,10 грн. з ПДВ вважаються припиненими в повному обсязі;

- зобов`язання замовника перед перевізником з оплати послуг перевезення (відповідно до Договору Перевезення, Акту №° 354 від 16 липня 2020 р. виконаних послуг до договору № 70681 від 01.07.2015 р. та Рахунку-фактури № 354 від 16 липня 2020 р.) в сумі 30 333,60 грн. з ПДВ вважаються припиненими в повному обсязі;

- зобов`язання замовника перед перевізником з оплати послуг перевезення (відповідно до Договору Перевезення, Акту № 355 від 16 липня 2020 р. виконаних послуг до договору № 70681 від 01.07.2015 р. та Рахунку-фактури N9 355 від 16 липня 2020 р.) в сумі 89 659,08 грн. з ПДВ вважаються припиненими в повному обсязі;

- зобов`язання замовника перед перевізником з оплати послуг перевезення (відповідно до Договору Перевезення, Акту № 356 від 16 липня 2020 р. виконаних послуг до договору № 70681 від 01.07.2015 р. та Рахунку-фактури № 356 від 16 липня 2020 р.) в сумі 194 738,04 грн. з ПДВ вважаються припиненими в повному обсязі;

- зобов`язання замовника перед перевізником з оплати послуг перевезення (відповідно до Договору Перевезення, Акту № 374 від 01 серпня 2020 р. виконаних послуг до договору № 70681 від 01.07.2015 р. та Рахунку-фактури N9 374 від 01 серпня 2020 р.) в сумі 226 658,88 грн. з ПДВ вважаються припиненими частково, а саме в сумі 114 497,54 грн. з ПДВ.

Сторони домовились, що оплата замовником перевізнику решти (залишку) суми за послуги перевезення (відповідно до договору перевезення, акту № 374 від 01 серпня 2020 виконаних послуг до договору № 70681 від 01.07.2015 та рахунку - фактури № 374 від 01 серпня 2020 в розмірі 112 161, 34 грн з ПДВ буде проведено протягом 14 календарних днів з дати укладення додаткового договору.

5. Будь-які інші розрахунки між сторонами, які не врегульовані цим Додатковим Договором, проводяться відповідно до строків, умов та положень, що встановлені Договором Перевезення з урахуванням всіх змін і доповнень до нього.

6. Цей Додатковий Договір набирає чинності, починаючи з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, що зазначена в преамбулі на першій сторінці тексту Додаткового Договору та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим Додатковим Договором.

7. Договір перевезення діє в частині, що не суперечить цьому Додатковому Договору. Положення цього Додаткового Договору мають переважну силу над положеннями Договору Перевезення в частині взаєморозрахунків та зарахування зустрічних однорідних вимог між Сторонами, що встановлені та погоджені цим Додатковим Договором.

8. У випадку, якщо будь-яке положення Додаткового Договору є або буде визнано недійсним, це не спричинить недійсності інших положень Додаткового Договору або Додаткового Договору в цілому. У такому випадку Сторони зобов`язуються змінити недійсні положення Додаткового Договору, замінивши їх іншими дійсними положеннями, які повинні відповідати меті та змісту Додаткового Договору, а також тлумачитися й застосовуватися таким чином, щоб досягти економічного результату, максимально близького до того, у відношенні якого в Сторін існували наміри при первинному укладанні Додаткового Договору.

9. Якщо інше не буде погоджено Сторонами в письмовій формі Сторони не вправі передавати свої права за цим Додатковим Договором повністю або частково будь-яким третім особам, включаючи, але не обмежуючись, як внесок у статутний капітал створених за участю Сторін юридичних осіб або як внесок на підставі договору про спільну діяльність. Сторони не мають права без попередньої письмової згоди іншої Сторони укладати договори відступлення права вимоги або переводу боргу, що стосуються прав та обов`язків за цим Додатковим Договором.

10. Цей Додатковий Договір регулюється та тлумачиться відповідно до законодавства України,

11. Додатковий Договір підписано в 2 (двох) екземплярах, які мають однакову юридичну силу; 1 (один) екземпляр замовнику та 1 (один) екземпляр перевізнику.

За твердженнями позивача укладаючи Додатковий договір №1 до договору перевезення вантажу № 70681 від 01.07.2015 сторони помилково виходили з презумпції вини Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо - комерційна фірма «НАДЕЖДА», яка не спростована постановою Макарівського районного суду Київської області від 14.01.2021 у справі № 370/1655/20 та висновком Харківського НДІ судових експертиз ім.. Бокаріуса № 14637/15595.

За доводами позивача оскільки дорожньо-транспортна пригода сталася не з вини водія ТОВ Виробничо- комерційна фірма «НАДЕЖДА» ОСОБА_2 , а з вини іншого учасника пригоди - водія автомобіля «DAF XF 105 460», державний номер НОМЕР_3 , з напівпричепом «GROENEWEGEN DRO12-20», державний номер НОМЕР_4 , ОСОБА_4 , підстави для покладення відповідальності за пошкоджений та втрачений вантаж на перевізника відсутні.

Враховуючи викладене вище, позивач вказує на те, що Додатковий договір № 1 до договору перевезення вантажу № 70681 від 01 липня 2015 р. підлягає визнанню недійсним з огляду на:

1) невідповідність його положень вимогам законодавства (стаття 203 Цивільного кодексу України), а саме положенням статтей 601, 924 Цивільного кодексу Україна, оскільки вина перевізника відсутня, зараховані вимоги очевидно є спірними, а дійсний розмір збитків, завданих ТОВ «ФІЛІП МОРРІС СЕЙЛЗ ЕНД ДИСТРИБ`ЮШН» не встановлено жодними належними та достовірними доказами;

2) його укладення внаслідок істотної помилки ТОВ Виробничо-комерційна фірма «НАДЕЖДА» щодо визначення наявного обов`язку товариства з відшкодування збитків, підстави для якого були відсутні (ст. 229 Цивільного кодексу України).

Як стверджує позивач, ТОВ «ФІЛІП МОРРІС СЕЙЛЗ ЕНД ДИСТРИБ`ЮШН» зобов`язане сплатити на користь ТОВ Виробничо-комерційна фірма «НАДЕЖДА» заборгованість з оплати наданих послуг перевезення загальною сумою 2 142 827, 18 грн, оскільки у відповідності до умов п.п. 4.3, 4.4 договору перевезення вантажу № 70681 від 01.07.2015 р. строк оплати настав.

У зв`язку з викладеними обставинами позивач звернувся з позовом до суду за захистом свої прав та законних інтересів та просить суд визнати недійсним додатковий договір № 1 до договору перевезення вантажу № 70681 від 01.07.2015, який укладено 03.09.2020 та стягнути з відповідача суму у розмірі 2 142 827, 18 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти заявлених позовних вимог та звернув увагу суду на наступні обставини:

- 03.09.2020 внаслідок проведених переговорів, між позивачем та відповідачем, а також враховуючи наявність взаємних зустрічних грошових вимог, між сторонами було укладено Додатковий договір № 1 до Договору перевезення вантажу №70681 від 01.07.2015.

В подальшому, 19.02.2021 позивач звернувся до відповідача з листом відповідно до якого просив розірвати Додатковий Договір № 1 до Договору перевезення вантажу № 70681 від 01.07.2015 та вимагав сплати надані послуги перевезення на користь ТОВ ВКФ «Надежда» шляхом перерахування грошових коштів у розмірі 2 142 827,18 грн. з ПДВ на банківський рахунок ТОВ ВКФ «Надежда» протягом 7 календарних днів з дати отримання.

У відповідь на Лист-Вимогу позивача від 19.02.2021 ТОВ «ФМСД» надіслало ТОВ ВКФ «Надежда» лист вих. № Ю 1903/21-14 від 19.03.2021, в якому зазначило, що не вбачає підстав для розірвання Додаткового договору № 1 до Договору перевезення вантажу № 70681 від 01.07.2015;

- втрата та пошкодження вантажу ТОВ «ФСМД» стались під час перевезення, тобто після прийняття позивачем до перевезення вантажу, таким чином позивач як перевізник несе цивільну-правову відповідальність за збереження вантажу (товару), прийнятого до перевезення, незалежно від наявності чи відсутності у водія перевізника вини у скоєнні ДТП, оскільки ДТП не відноситься до обставин непереборної сили (форс-мажору).

- позивач у позові не посилається на настання обставин непереборної сили, не доводить, що причиною незбереження вантажу були обставини непереборної сили, не надав доказів на засвідчення настання обставин непереборної сили, підстави для звільнення його від відповідальності за статтею 924 Цивільного кодексу України та статтею 314 Господарського кодексу України відсутні;

-- позивач як перевізник мав би передбачати можливість настання дорожньо-транспортної пригоди (ДТП) та мати алгоритм дій, спрямований на збереження в таких випадках вантажів (товарів) замовників, в тому числі повинен забезпечувати можливість фізичної охорони вантажів замовників.

При цьому Позивач не наводить жодних доказів вчинення будь-яких дій щодо забезпечення Позивачем схоронності вантажу після того, як сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП).;

Фотографії, які додані позивачем до позову не доводять відсутності вини перевізника, адже з даних фотографій неможливо зробити чітку прив`язку ні до місцевості, ні до того, чи пов`язано це власне з перевезенням вантажу (товарів) відповідача згідно з Товарно-транспортною накладною № 1500585225 від 12.07.2020. Більше того, як випливає з Протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 321561, ДТП сталося вночі близько 0:30 год., а фотографії зроблено вдень, що додатково підтверджує те, що позивач як перевізник мав можливість протягом цілої ночі 13.07.2020 організувати та забезпечити збереження вантажу (товарів) відповідача, проте цього зроблено не було.

Приймаючи до перевезення вантаж на загальну суму 17 613 379, 20 грн позивач як перевізник повинен забезпечувати його схоронність та мати всі засоби забезпечення його збереження, в тому числі забезпечувати фізичну охорону вантажу у разі виникнення надзвичайних ситуацій, проте позивач не вжив необхідних заходів для забезпечення збереження та охорони вантажу (товарів) відповідача;

- позивач намагається обґрунтувати свою позицію тим, що втрата та пошкодження вантажу відбулись не з його вини та зазначає те, що Постановою Макарівського районного суду Київської області від 14.01.2021 р. по справі № 370/1655/20 встановлено відсутність в діях водія позивача складу адміністративного правопорушення.

На думку відповідача, наявність чи відсутність вини водія ОСОБА_2 у дорожньо-транспортній пригоді, покладення чи не покладення адміністративної відповідальності на водія ОСОБА_2 за дорожньо-транспортну пригоду, що могло призвести до пошкодження і втрати вантажу (товарів) відповідача, жодним чином не впливає на відповідальність ТОВ ВКФ «Надежда» за збереження вантажу та на обов`язок позивача відшкодувати у повному обсязі відповідачу збитки, які останній поніс внаслідок втрати і пошкодження позивачем вантажу (товарів) відповідача під час перевезення;

- відповідач зазначив, що висновок автотехнічного експертного дослідження №14637/15595 виданого Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз імені Засл. проф. М.С. Бокаріуса не можна вважати належним, достовірним та допустимим доказом, у зв`язку з чим він не повинен братись судом до уваги при розгляді даної справи № 910/10669/21;

- Безспірність вимог ТОВ «ФМСД» до позивача відшкодувати збитки, завдані втратою та пошкодженням вантажу (товарів) в сумі 2 142 827, 18 грн, які були зараховані відповідно до Додаткового Договору № 1, була неодноразово підтверджена самим позивачем. Позивач визнав заподіяння ним збитків Відповідачу в сумі 2 142 827, 18 грн., що підтверджує їх безспірність.

Відповідно до п. 1 Додаткового Договору № 1 позивач підтвердив, що визнає Претензію;

- Твердження позивача щодо укладення Додаткового Договору № 1 внаслідок істотної помилки ТОВ Виробничо-комерційна фірма «НАДЕЖДА» щодо визначення наявного обов`язку товариства з відшкодування збитків є безпідставними, необґрунтованими, та такими, що не відповідають обставинам справи.

Позивач не довів, що пошкодження і втрата вантажу, що перевозився відповідно до Товарно-транспортної накладної № 500585225 від 12.07.2020 відбулось не з його вини (у зв`язку з обставинами непереборної сили), а тому підстави для звільнення його від відповідальності за ст. 924 Цивільного кодексу України відсутні.

ТОВ ВКФ «Надежда» була обізнана з тим, що за фактом ДТП було складено Протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 321561 (що підтверджується змістом позовної заяви) ТОВ ВКФ «Надежда», як перевізник, не могло не бути обізнаним стосовно того, що кваліфікацію дій та встановлення вини ОСОБА_2 у вчиненні ДТП, здійснюватиме суд за наслідками розгляду Протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 321561.

Позивач на підтвердження своїх вимог про визнання Додаткового Договору № 1 не довів, що помилка дійсно мала місце, а також, що вона має істотне значення.

Так, Позивач не довів, що відсутність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП є помилкою щодо природи Додаткового Договору № 1, прав та обов`язків сторін Додаткового Договору № 1.

Враховуючи викладене вище, відповідач зазначив, що Додатковий Договір № 1 є дійсним, спрямованим на настання реальних правових наслідків, які вже настали у вигляді зарахування зустрічних однорідних вимог, а тому підстави для стягнення з відповідача на користь ТОВ ВКФ «Надежда» суми заборгованості за договором перевезення вантажу № 70681 від 01.07.2015 р. у розмірі 2 142 827, 18 грн. відсутні, оскільки зазначена сума зарахована в рахунок відшкодування збитків і зобов`язання щодо її сплати вважаються припиненими.

За доводами відповідача, позивач вчиняє дії з оскарження правочину (Додаткового договору № 1), який добровільно вчинено самим же позивачем і який виконано сторонами (Позивачем та Відповідачем) в повному обсязі, а тому такі дії свідчать про недобросовісність позивача та направлені на спробу перекинути власну відповідальність перевізника за збереження вантажу на замовника.

Позивач у відповіді на відзив заперечив проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов до висновку про відмову у задоволені позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст Договору перевезення вантажу № 70681 від 01.07.2015, суд дійшов висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором перевезення вантажу.

За змістом ст. 908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Статтею 920 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ч. 1 ст. 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Згідно з ч. 3 ст. 306 Господарського кодексу України перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній водний транспорт, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень (ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 310 Господарського кодексу України одержувач зобов`язаний прийняти вантаж, який прибув на його адресу. Він має право відмовитися від прийняття пошкодженого або зіпсованого вантажу, якщо буде встановлено, що внаслідок зміни якості виключається можливість повного або часткового використання його за первісним призначенням

Відповідно до розділу 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні договір про перевезення вантажів - двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов`язки та відповідальність сторін щодо їх додержання.

Згідно з п. 7.1 договору він набуває чинності з 01 липня 2015 року і діє до 31 жовтня 2015 року включно. Строк дії цього Договору продовжується на наступний 1 (один) рік і так кожний рік, якщо жодна сторона не повідомить протилежну сторону про свою згоду з припиненням цього Договору не пізніше ніж за 30 (тридцять) днів до дати закінчення поточного строку дії цього Договору.

Зважаючи на відсутність в матеріалах справи доказів повідомлення будь-якою стороною Договору перевезення вантажу № 70681 від 01.07.2015 про бажання розірвати вказаний договір у строк, встановлений у п. 7.1 договору, суд дійшов висновку, що вказаний договір був чинним у спірний період.

Судом встановлено, що між сторонами 10.07.2020 було погоджено заявку (замовлення) № 1511 та прийнято до перевезення вантаж: тютюнові та тютюновмісні вироби згідно з товарно-транспортною накладною № 1500585225 від 12.07.2020 р. та накладною № 1500585225 від 12.07.2020 р. у кількості 996 коробів на загальну суму з ПДВ 17 613 379, 20 грн, а саме:

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 ЦК України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1, 3, 4 ст. 314 Господарського кодексу України передбачено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно п. 16.2., 16.3. Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568, під час перевезень вантажів автомобільним транспортом право на пред`явлення перевізнику претензій мають:

а) вантажовідправник або вантажоодержувач - у разі втрати вантажу і за умови подання товарно-транспортної накладної з підписом водія (експедитора Перевізника) про прийняття ним вантажу для перевезення або е-ТТН;

б) вантажоодержувач - у разі недостачі, зіпсуття або ушкодження вантажу і за умови подання товарно-транспортної накладної із відповідними записами або відповідного акта, якщо такий акт складався, або у разі подання е-ТТН, з відповідними записами га/або акта в електронній формі.

Претензії, які виникають із перевезення вантажів, включаючи повну або часткову втрату вантажу, порушення строків чи інших умов доставки вантажу, пред`являються перевізнику, з яким укладено договір на перевезення.

Відповідно до п.3.14 договору перевізник зобов`язаний забезпечити схоронність вантажу, наданого для перевезення з моменту його прийняття до перевезення і до моменту передачі у пункті призначення вантажоотримувачу. Протягом перевезення перевізник несе повну матеріальну відповідальність за пошкодження або знищення вантажу.

У розділі 11 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні зазначено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора. Оформлення товарно-транспортної накладної в електронній формі (далі - е-ТТН) здійснюється відповідно до абзацу четвертого цього пункту. Е-ТТН підписується за допомогою електронного підпису (далі - ЕП) водія та/або експедитора, відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача.

Сторони можуть внести до товарно-транспортної накладної будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають необхідною. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (сертифікати, свідоцтва тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів, у паперовому та/або електронному вигляді. У разі оформлення е -ТТН супровідні документи також додаються в електронній формі. У разі оформлення товарно-транспортної накладної у паперовій формі супровідні документи додаються в паперовій формі за підписом відповідальних осіб.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники товарно-транспортної накладної підписом.

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її примірники.

Як встановлено судом товарно - транспортна накладна № 1500585225 від 12.07.2020 підписана сторонами та в ній наявний запис про те, що товар прийнято з частковим пошкодженнями відповідно до Акту № 1 від 17.07.2020, який додається до ТТН та при прийомці товару пломба відсутня.

ТОВ «ФІЛІП МОРРІС СЕЙЛЗ ЕНД ДИСТРИБ`ЮШН» звернулось до ТОВ «Виробничо - комерційна фірма «НАДЕЖДА» з претензією № Ю 2307/20-205 від 23.07.2020 з доданими документами та розрахунком, за змістом якої заявник просив відшкодувати збитки, завдані втратою та пошкодженням вантажу в сумі 2 142 827, 18 грн. (два мільйони сто сорок дві тисячі вісімсот двадцять сім) гривень 18 коп.

З огляду на викладене та враховуючи, що під час перевезення вантаж на суму 2 142 827, 18 грн не був доставлений та переданий вантажоодержувачу (замовнику) через його пошкодження, внаслідок ДТП, яка мала місце 13.07.2020, що в свою чергу свідчить про неналежне виконання позивачем умов договору перевезення, твердження відповідача у відзиві на позовну заяву про наявність підстав для притягнення ТОВ «Виробничо - комерційна фірма «НАДЕЖДА», як перевізника, до відповідальності за неналежне виконання умов договору перевезення є належними та відповідають фактичним обставинам справи.

Доводи позивача, викладені у позовній заяві про те, що Макарівським районним судом Київської області було розглянуто справу про адміністративне правопорушення № 370/1655/20 відносно ОСОБА_2 і постановою від 14.01.2021 провадження у справі № 370/1655/20 закрито у зв`язку з відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та те, що дорожньо-транспортна пригода сталася не з вини водія ТОВ Виробничо - комерційна фірма «НАДЕЖДА» ОСОБА_2 , а з вини іншого учасника пригоди - водія автомобіля «DAF XF 105 460», державний номер НОМЕР_3 , з напівпричепом «GROENEWEGEN DRO12-20», державний номер НОМЕР_4 , ОСОБА_4 та твердження про те, що підстави для покладення відповідальності за пошкоджений та втрачений вантаж на перевізника відсутні є необґрунтованими та такими, що не відповідають умовам договору та фактичним обставинам справи.

Той факт, що винною у скоєнні ДТП особою є третя особа - ОСОБА_4 (на думку позивача) скасувати відповідальність позивача за договором перевезення не можуть, адже, обов`язок ТОВ Виробничо- комерційна фірма «НАДЕЖДА» відшкодувати ТОВ «ФІЛІП МОРРІС СЕЙЛЗ ЕНД ДИСТРИБ`ЮШН» вартість пошкодженого під час перевезення вантажу випливає безпосередньо із договору перевезення, умови якого незалежно від того, хто є винним у скоєнні ДТП, залишаються незмінними і мають сторонами належним чином виконуватись.

За умовами ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

В постановах Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 907/603/17 та від 27.10.2020 у справі № 903/846/19 зроблено правовий висновок про те, що перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу у випадку, коли причиною його незбереження була непереборна сила. Втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу внаслідок випадку, що не підлягає під визначення непереборної сили, відповідно до ч. 1 ст. 924 ЦК України не звільняють перевізника від відповідальності за незбереження вантажу.

Отже, відповідальність перевізника побудована за принципом вини і діє, як правило, презумпція вини зобов`язаної сторони.

Перевізник несе відповідальність, якщо не доведе, що втрата, псування й ушкодження вантажу відбулися внаслідок обставин, яким він не міг запобігти чи усунення яких від нього не залежало, зокрема внаслідок вини перевізника чи відправника вантажу; особливих природних властивостей перевезеного вантажу; недоліків тари й пакування, яких не можна було встановити шляхом зовнішнього огляду при прийманні вантажу до перевезення й інших обставин, передбачених законом.

Перевізник несе відповідальність щодо забезпечення схоронності вантажу чи багажу в період здійснення перевезення. Крім того, він також зобов`язаний доставити вантаж чи багаж у пункт призначення і видати його уповноваженій особі.

Невиконання цього обов`язку тягне відповідальність перевізника, який звільняється від відповідальності тільки у випадках, коли незбереження вантажу стало наслідком обставин, що характеризуються одночасно двома ознаками: 1) усунення цих обставин не залежало від перевізника. Це формулювання слід тлумачити в такий спосіб, що перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу, якщо відповідно до законодавства та договору перевезення він не несе обов`язку усунення зазначених обставин; 2) перевізник не міг запобігти цим обставинам.

Звідси слід зробити висновок про те, що перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу у випадках, коли причиною його незбереження була непереборна сила. Втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу внаслідок випадку, що не підлягає під визначення непереборної сили, відповідно до частини 1 статті 924 ЦК України не звільняють перевізника від відповідальності за незбереження вантажу.

Таким чином, законодавець покладає на перевізника обов`язок доводити наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу.

За висновком суду, оскільки позивач у позові не посилається на настання обставин непереборної сили, не доводить, що причиною незбереження вантажу були обставини непереборної сили, не надав доказів на засвідчення настання обставин непереборної сили, підстави для звільнення його від відповідальності за ст. 924 Цивільного кодексу України та ст. 314 Господарського кодексу України відсутні.

Відповідальність же водія ОСОБА_4 (жодним рішенням не підтверджена) не може бути підставою для розірвання або зміни умов укладеного між ТОВ Виробничо- комерційна фірма «НАДЕЖДА» та ТОВ «ФІЛІП МОРРІС СЕЙЛЗ ЕНД ДИСТРИБ`ЮШН» договору перевезення вантажу № 70681 від 01.07.2015 та додаткового договору № 1 від 03.09.2020 не являється.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Брумареску проти Румунії" №28342/95, пункт 61, ECHR 1999-VII).

Таким чином, у розумінні положень частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України однією із цілей цієї норми законодавець визначив, у тому числі, уникнення можливості різних висновків і тлумачень щодо наявних між сторонами обставин і правовідносин, що не відповідатиме принципу юридичної визначеності.

Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Матеріали справи № 910/10669/21 не містить рішення суду про притягнення до відповідальності водія ОСОБА_4 у результаті ДТП, яка сталась 13.07.2020.

В даному випадку ДТП непереборною силою не являється, вина перевізника у незбереженні вантажу презюмується, а позивач, як перевізник, не доводить, що пошкодження вантажу сталося внаслідок непереборної сили, відповідно цей факт не скасовує обов`язку ТОВ Виробничо- комерційна фірма «НАДЕЖДА» з відшкодування вказаних вище збитків на користь ТОВ «ФІЛІП МОРРІС СЕЙЛЗ ЕНД ДИСТРИБ`ЮШН» згідно умов договору перевезення вантажу № 70681 від 01.07.2015.

Щодо доводів позивача про те, що останнім здійснено ряд заходів щодо оперативного збирання вантажу, суд зазначає наступне.

Загальна вартість тютюнових та тютюновмісних виробів згідно з Товарно-транспортною накладною № 1500585225 від 12.07.2020 та Накладною № 150058225 від 12.07.2020 без ПДВ становить 14 677 816,00 грн. ПДВ становить - 2 935 563,20 гри. Загальна вартість разом з ПДВ становить 17 613 379,20 грн. (сімнадцять мільйонів шістсот тринадцять тисяч триста сімдесят дев`ять гривень 20 коп.).

Вантаж було прийнято водієм/експедитором ОСОБА_2 (Доручення ТОВ ВКФ «Надежда» № 10 від 10.07.2020) про що свідчить його власноручний підпис на Товарно-транспортній накладній № 1500585225 від 12.07.2020 Перевізником надано до перевезення вантажний автомобіль (сідельний тягач) SСАNIA R500 державний номер НОМЕР_1 з напівпричепом ZCHМ1ТZ державний номер НОМЕР_2 .

12.07.2020 в ході транспортування вантажу сталась дорожньо-транспортна пригода (ДТП).

Внаслідок вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди (ДТП) перевізником було допущено пошкодження частини вантажу та втрату частини вантажу, що перевозився вантажним автомобілем SСАNIA R500 державний номер НОМЕР_8 з напівпричепом 8СНМ1Т2 державний номер НОМЕР_2 відповідно до Товарно-транспортної накладної № 500585225 від 12.07.2020 р. та Накладної № 150058225 від 12.07.2020 р.

Як свідчать фактичні обставини справи частину вцілілого та пошкодженого вантажу перевізником самостійно було перевантажено в інший вантажний автомобіль.

Факт пошкодження та втрати частини вантажу підтверджуються: Актом від 17.07.2020, підписаним представниками вантажоодержувача, представником перевізника водієм/експедитором ОСОБА_3 , з якого вбачається, що сума збитків (спричиненої шкоди) у вигляді втрати або пошкодження вантажу склала 2 142 827, 18 грн.

Твердження позивача про те, що вберегти увесь вантаж від розкрадання не вбачалось за можливе, оскільки навіть працівники патрульної поліції не змогли забезпечити його схоронність суд оцінює критично, оскільки саме позивач несе відповідальність за прийнятий до перевезення вантаж з моменту прийняття його до перевезення і до видачі вантажоодержувачу.

Суд також критично оцінює фотографії, які долучені позивачем до позовної заяви, оскільки зображення на них осіб, які збирають залишки речей на дорозі не доводять відсутності вини перевізника, адже з цих фото неможливо зробити чітку прив`язку ні до місцевості, ні до того, чи пов`язано це власне з перевезенням вантажу (товарів) відповідача згідно з Товарно-транспортною накладною № 1500585225 від 12.07.2020

Більше того, як випливає з протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 321561 ДТП сталося вночі близько 00 год 30 хв., а фотографії зроблено вдень, що додатково підтверджує, що позивач як перевізник мав можливість протягом цілої ночі 13.07.2020 організувати та забезпечити збереження вантажу (товарів) відповідача, проте цього зроблено не було.

Отже, на думку суду, позивачем не додано до матеріалів справи доказів того, що позивач вжив всіх належних заходів для забезпечення схоронності вантажу, що перевозився згідно з Товарно - транспортною накладною № 1500585225 від 12.07.2020.

Щодо визнання недійсним Додаткового договору № 1 до договору перевезення вантажу № 70681 від 01.07.2015, з огляду на порушення вимог статтей 601, 924 Цивільного кодексу України та статті 314 Господарського кодексу України, суд зазначає наступне.

Безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і не потребує згоди іншої сторони, якщо інше не встановлено законом або договором.

Наявність заперечень однієї сторони щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, відмова цієї сторони від прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення.

За дотримання умов, передбачених статтею 601 ЦК України, та відсутності заборон, передбачених статтею 602 ЦК України, незгода однієї сторони із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, проведеним за заявою іншої сторони зобов`язання, не є достатньою підставою для визнання одностороннього правочину із зарахування недійсним.

Відповідно до статті 601 ЦК України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Заява про зарахування зустрічних вимог є одностороннім правочином. Зарахування зустрічних однорідних вимог, про яке заявила одна із сторін у зобов`язанні, здійснюється в силу положень статті 601 ЦК України та не пов`язується із прийняттям такого зарахування іншою стороною. Якщо інша сторона не погоджується з проведенням зарахування, вона вправі на підставі статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду.

З огляду на положення чинного законодавства зарахування зустрічних однорідних вимог як односторонній правочин є волевиявленням суб`єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин. Інститут заліку має на меті оптимізувати діяльність двох взаємозобов`язаних, хоч і за різними підставами, осіб. Ця оптимізація полягає в усуненні зустрічного переміщення однорідних цінностей, що становлять предмети взаємних зобов`язань, зменшує ризик сторін, який виникає при здійсненні виконання, а також їх витрати, пов`язані з виконанням.

Водночас однією із важливих умов, за наявності якої можливе припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних вимог, є безспірність вимог, які зараховуються, а саме відсутність спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань. Наявність заперечень іншої сторони на заяву про зарахування чи невідповідність будь-якій із наведених умов виключає можливість зарахування у добровільному порядку.

Для задоволення заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог слід встановити наявність таких умов: зустрічність вимог, однорідність цих вимог, строк виконання яких настав та прозорість вимог, тобто відсутність спору між сторонами щодо характеру зобов`язання, його змісту та умов виконання, оскільки лише за наявності всіх умов у сукупності можливо здійснити таке зарахування.

У пунктах 31, 32 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19 зазначено, що умова щодо безспірності вимог, які зараховуються, а саме: відсутність спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, не передбачена чинним законодавством, зокрема статтею 203 Господарського кодексу України, статтею 601 Цивільного кодексу України, але випливає із тлумачення змісту визначених законом вимог і застосовується судами відповідно до усталеної правової позиції, викладеної у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 910/21652/17, від 11.09.2018 у справі № 910/21648/17, від 11.10.2018 у справі № 910/23246/17, від 15.08.2019 у справі № 910/21683/17, від 11.09.2019 у справі № 910/21566/17, від 25.09.2019 у справі № 910/21645/17, від 01.10.2019 у справі № 910/12968/17, від 05.11.2019 у справі № 914/2326/18.

Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. У силу припису цієї статті правомірність правочину презюмується. Обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Зазначена норма кореспондується з положеннями ч. 1 ст. 207 ГК України, згідно з якою господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони укладаючи Додатковий договір № 1 від 03.09.2020 до договору перевезення вантажу № 70681 від 01.07.2015 чітко зазначили, що в процесі виконання Договору Перевезення на підставі Заявки (замовлення) Замовника № 1511 від 10.07.2020 перевізником, внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, яка сталася 13.07.2020 (протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 321561), було допущено пошкодження частини вантажу та втрату частини вантажу (тютюнових та тютюновмісних виробів), що перевозився відповідно до Товарно-транспортної накладної № 1500585225 від 12.07.2020 р. та Накладної № 1500585225 від 12.07.2020 р. вантажним автомобілем SСАNIА R500, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом SСНМIТZ, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Загальна сума заподіяних перевізником замовнику збитків у вигляді втрати та пошкодження вантажу під час перевезення становить 2 142 827,18 грн.

В п. 1 додаткового договору № 1 від 03.09.2020 зазначено, що перевізник визнає, що заподіяв замовнику збитки в розмірі 2 142 827, 18 грн. та погоджується добровільно відшкодувати замовнику заподіяні збитки в повному обсязі.

Сторони домовилися вважати таким, що настав з дати одержання перевізником претензії, строк сплати перевізником на користь замовника грошових коштів в сумі 2 142 827,18 грн., які є відшкодуванням збитків, що завдані втратою та пошкодженням вантажу, який було прийнято перевізником до перевезення на підставі Договору Перевезення, заявки (замовлення) замовника № 1511 від 10.07.2020, Товарно-транспортної накладної № 1500585225 від 12.07.2020 та Накладної № 1500585225 від 12.07.2020.

Позивач визнав заподіяння ним збитків відповідачу в сумі 2 142 827.18 грн, що підтверджує їх безспірність.

Додатковий договір № 1 до договору перевезення вантажу № 70681 від 01.07.2015 був підписаний уповноваженими сторонами та скріплений печатками товариств, а тому вимоги позивача про визнання недійсним додаткового договору у зв`язку з порушення статті 601 Цивільного кодексу України є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають приписам чинного законодавства.

Щодо вимоги позивача про визнання недійсним додаткового договору, у зв`язку з укладенням його внаслідок помилки, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Дана вимога може бути задоволена лише у разі доведення належними і допустимими доказами наявності обставин, які підтверджують неправильне сприйняття фактичних обставин правочину, що вплинули на волевиявлення відповідної сторони правочину, та що така помилка має істотне значення.

У разі якщо сторона спірного правочину до та на момент вчинення цього правочину була обізнана або не могла не бути обізнана стосовно обставин, щодо яких стверджує про наявність помилки, це виключає застосування наведених норм статті 229 ЦК України.

Дослідивши та проаналізувавши умови спірного додаткового договору, суд встановив, що при укладенні додаткового договору сторонами дотримано всі вимоги щодо свободи волевиявлення, форми, наявності істотних умов, що передбачені вимогам цивільного та господарського законодавства.

Доказів наявності в діях відповідача умисного введення в оману позивача при укладенні спірного договору, позивачем не надано, а отже оспорюваний договір відповідає нормам цивільного законодавства, якими врегульовано порядок укладення та виконання договорів.

Суд зазначає, що позивачем не підтверджено наявності передбачених ст. ст. 229, 230 ЦК України підстав для визнання вказаного додаткового договору № 1 від 03.09.2020 до договору перевезення вантажу № 70681 від 01.07.2015 недійсним, оскільки ним не доведено обставин, які вказують на помилку - неправильне сприйняття ним фактичних обставин правочину, що вплинуло на його волевиявлення, і має істотне значення або наявності обману з боку іншої сторони щодо умов спірного пункту, істотності значення обставин, щодо яких особу введено в оману та наявності умислу в діях контрагента.

В даному випадку, позивачем не було доведено належними, допустимими та достатніми доказами наявності передбачених статтями 203, 215, 229 Цивільного кодексу України підстав для визнання недійсним додаткового договору № 1 від 03.09.2020 до договору перевезення вантажу № 70681 від 01.07.2015, у зв`язку з чим суд приходить до висновку до відмову в задоволенні позовних вимог.

Щодо доданого до позовної заяви висновку авто технічного експертного дослідження Харківського науково - дослідного інституту судових експертиз ім. Бокаріуса № 14637/15595 від 18.09.2020, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Згідно зі ст. 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

За змістом висновку № 14637/15595 експерт дійшов наступних висновків:

1) В даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля DAF -XF105 460 державний номер НОМЕР_3 з напівпричепом «GROENEWEGEN DRO12-20», державний номер НОМЕР_9 ОСОБА_4 повинен був діяти у відповідності з вимогами п.п. 9.9 «а», 9.10 «б», 15.1, 15.2 та 19.4 Правил дорожнього руху України;

2) При заданих в заяві про призначення експертного дослідження вихідних даних, дії водія автомобіля DAF -XF105 460 державний номер НОМЕР_3 з напівпричепом «GROENEWEGEN DRO12-20», державний номер НОМЕР_9 ОСОБА_4 в даній дорожньо-транспортній ситуації не відповідали вимогам п.п. 9.9 «а», 9.10 «б», 15.1, 15.2 та 19.4 Правил дорожнього руху України та знаходилися, з технічної точки зору, в причинному зв 'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.

3) В даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля «SCANIA R500», державний номер НОМЕР_1 з напівпричепом марки «SCHMITZ SK024», державний номер НОМЕР_2 ОСОБА_2 повинен був діяти у відповідності з вимогами п.п. 12.2 та 12.3 Правил дорожнього руху України.

4) В даній дорожньо-транспортній ситуації дії водія автомобіля водій автомобіля «SCANIA R500», державний номер НОМЕР_1 з напівпричепом марки «SCHMITZ SK024», державний номер НОМЕР_2 ОСОБА_2 не суперечили вимогам п. 12.2 Правил дорожнього руху України.

5) При заданих в заяві про призначення експертного дослідження вихідних даних в діях водія автомобіля «SCANIA R500», державний номер НОМЕР_1 з напівпричепом марки «SCHMITZ SK024», державний номер НОМЕР_2 ОСОБА_2 не вбачається невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху України, які б знаходилися, з технічної точки зору, в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди».

Проте, суд звертає увагу позивача на те, що предметом розгляду у даній справи є визнання недійсним додаткового договору № 1 від 03.09.2020 та стягнення суми у розмірі 2 142 827, 18 грн, а не встановлення вини водія ОСОБА_2 чи ОСОБА_4 у скоєнні ДТП, а тому висновок автотехнічного експертного дослідження №14637/15595 виданого Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз імені Засл. проф. М.С. Бокаріуса не можна вважати належним, достовірним та допустимим доказом, у зв`язку з чим суд не бере його до уваги при розгляді даної справи № 910/10669/21.

Щодо посилання позивача у відповіді на відзив на правові висновки, викладені у Постановах Верховного Суду від 08.07.2021 у справі № 911/618/20 та від 13.11.2019 № 910/16135/18, суд зазначає наступне.

Причиною виникнення спору у справі № 911/618/20 стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позовних вимог про зобов`язання повернути 135,348 тон зерна кукурудзи із зберігання за договором складського зберігання та наявністю/відсутністю права на притримання зерна, яке передбачено умовами договору, у зв`язку з неоплатою наданих послуг.

У даній справі вказано, що вирішуючи питання щодо безспірності заборгованості суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено стороною, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час зарахування зустрічних однорідних вимог. При цьому сам факт звернення кредитора до суду не є підставою для визнання заборгованості спірною, позаяк спірність заборгованості з урахуванням положень чинного законодавства визначається не за суб`єктивним ставленням кредитора чи боржника до неї. Наявність спору в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за договором не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника.

Обставини іншої справи № 910/16135/18 на яку посилається позивач, також істотно відрізняються від обставин даної справи № 910/10669/21, зокрема, у Постанові Верховного Суду від 13.11.2019 р. по справі № 910/16135/18 зазначено, що «Заява про зарахування від 10.04.18 № 3101ВИХ-18-383 є одностороннім правочином...». Тобто, у цій справі також Верховним Судом розглядалось питання щодо одностороннього правочину.

Посилаюсь на правові позиції у справах № 911/618/20 та № 910/16135/18, обставини яких відрізняються від обставин даної справи № 910/10669/21, позивач приходить до висновку, що сума збитків, визначена відповідно до претензії не є безспірним основним зобов`язанням.

Проте, обставини справи при яких Верховний Суд у справах № 911/618/20 та № 910/16135/18 робив висновки про застосування норм права про зарахування зустрічних однорідних вимог суттєво відрізнялися від обставин даної справи. Так, у справах № 911/618/20 та № 910/16135/18 зарахування зустрічних однорідних вимог проводилося на підставі заяви однієї з сторін (одностороннього правочину), в той же час в даній справі зарахування зустрічних однорідних вимог проводилося за взаємною згодою сторін на підставі Додаткового Договору № 1 (двостороннього правочину).

Суд вказує на те, що визнаючи претензію у повному обсязі та підписавши додатковий договір № 1 позивач підтвердив безспірність вимог, а тому вказані правові позиції не можуть бути застосовані у справі № 910/10669/21.

Відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо визначення подібності правовідносин Верховний Суд звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Так, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).

Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 № 910/17999/16; пункт 38 постанови від 25.04.2018 № 925/3/7, пункт 40 постанови від 25.04.2018 № 910/24257/16). Такі ж висновки були викладені і в постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі № 910/8956/15 та від 13.09.2017 у справі № 923/682/16.

При цьому, під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц).

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача суми у розмірі 2 142 827, 18 грн, то суд зазначає, що вказана сума була зарахована сторонами в додатковому договорі № 1 від 03.09.2020 в п. 4 якого вказано, що керуючись статтями 601, 602 Цивільного кодексу України, статтею 203 Господарського кодексу України сторони домовились про зарахування зустрічних однорідних (грошових) вимог між замовником та перевізником в сумі 2 142 827, 18 грн з ПДВ у зв`язку з чим з дати укладення цього додаткового договору зустрічні (грошові) вимоги сторін одна до одної в сумі 2 142 827, 18 грн з ПДВ вважаються зарахованими, а тому суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Відповідно до частини першої статті 2 ГПК завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, господарський суд дійшов висновку, що докази відповідача переважили доводи позивача.

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Аналогічні положення закріплені також і нормами ГПК України, зокрема, ст. 13 названого Кодексу, за приписами якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У постанові Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 викладено правовий висновок щодо стандарту доказування враховуючи, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

Верховний Суд неодноразово відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Таким чином суд зобов`язаній надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. ) від 9 грудня 1994 року, серія A, 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen . ), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в томущоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

Як встановлено ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У відповідності до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбаченим цим Кодексом.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надаючи оцінку іншим доводам сторін судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача у зв`язку з відмовою у позові.

Керуючись статтями 74, 129, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо - комерційна фірма "НАДЕЖДА" відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 06.06.2022.

Суддя М.Є.Літвінова


Дата ухвалення рішення	19.12.2021
Оприлюднено	24.06.2022
Номер документу	104643915
Судочинство	Господарське
Суть	визнання недійсним додаткового договору № 1 від 03.09.2020 та стягнення 2 142 827, 18 грн

Літвінова М.Є.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 19.12.2021 по справі 910/10669/21ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Судовий реєстр по справі —910/10669/21

Рішення від 19.12.2021

Рішення
від 19.12.2021 по справі 910/10669/21
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА