Рішення

від 06.06.2022 по справі 460/14698/21

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

07 червня 2022 року м. Рівне№460/14698/21Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства "Фірма"МІС" доРівненської митниці про визнання протиправними та скасування картки відмови, рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Фірма "МІС" (далі ПП "Фірма "МІС") звернулася до суду з позовом до Поліської митниці Держмитслужби, в якому просило:

-визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA204020/2021/00897;

-визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів від 23.09.2021 UA204020/2021/000039/2.

Мотивуючи вимоги позову позивач зазначав, що відповідач, отримавши від позивача усі необхідні документи та відомості для проведення процедури декларування товарів, протиправно виніс картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішення про коригування митної вартості товарів. Просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 20.12.2021 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 24.01.2022 на 10:15 год.

У підготовчому судовому засіданні, призначеному на 24.01.2022, судом замінено неналежного відповідача у справі на належного Рівненську митницю, у порядку процесуального правонаступництва.

24.01.2022 судове засідання відкладено до 21.02.2022 до 10:15 год.

Позиція відповідача щодо позовних вимог висловлена у відзиві на позов від 21.02.2022, відповідно до змісту якого він заперечував проти їхнього задоволення. Зазначав на обґрунтування такої позиції про те, що у зв`язку із наявністю обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, митним органом витребувано у позивача додаткові документи. Проте, декларантом не було надано повного переліку додаткових документів, а надані на підтвердження задекларованої митної вартості товарів документи, містили розбіжності. Отже, оспорювані рішення та картки відмови прийняті на виконання вимог чинного законодавства, в межах повноважень митного органу, а тому є правомірними. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою суду від 21.02.2022 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.03.2022 на 11:00 год.

Ухвалою суду від 17.03.2022 розгляд адміністративної справи №460/14698/21 відкладено до 05.05.2022 до 11:00 год.

Ухвалою суду від 05.05.2022 вирішено перейти до розгляду адміністративної справи №460/14698/21 у порядку письмового провадження.

Згідно з положеннями ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив таке.

09.08.2021 між Фірмою "LONG LINK TRADING LIMITED" (далі - Продавець) та Приватним підприємством "Фірма "МІС" (далі - Покупець) підписано Контракт №3К (далі - Контракт), відповідно до умов якого Продавець продає, а Покупець купує товари, що наведені в додатку до цього Контракту, що є його невід`ємною частиною, на суму 29329,90 доларів США.

Пунктами 2.1,2.2 Контракту визначено, що Покупець купує товари в кількості та по цінах, які наведені в додатку.

Продавець та Покупець домовилися, що розмір ширини штучної шкіри, що є товаром згідно цим Контрактом, вимірюється, виходячи з ширини її робочої поверхні та дорівнює 1,35 метрів.

Згідно з п.3.1, 3.2 Контракту Продавець поставляє товари на умовах (Інкотермс - 2010) CFR, Одеса (Україна). Страхування товарів не здійснюється. Товари ввозяться на територію України протягом 180 календарних днів з моменту оплати.

Дата коносамента вважається датою завершення поставки.

Пунктом 5 Контракту передбачено, що разом з товаром Продавець надсилає Покупцю повний комплект супровідної документації, яка зазвичай прийнята при експортних поставках:

1) оригінал коносаменту англійською мовою та три копії; 2) оригінал комерційного рахунка-фактури англійською мовою та три копії; 3) оригінал сертифіката про походження товару англійською мовою та три копії; 4) оригінал сертифіката якості на товар англійською мовою та три копії.

Згідно з п.7.1, 7.2 Контракту Покупець здійснює оплату протягом 30 днів з моменту виставлення рахунку. Витрати, які пов`язані з перерахуванням плати за Товар, несе Покупець.

Документальне підтвердження банківського переказу Покупець надсилає Продавцю в день здійснення платежу. Продавець повинен письмово повідомити Покупця про отримання коштів на свій банківський рахунок. Термін оплати починає рахуватися з дня вiдправки товару Продавцем.

При тлумаченні цього Контракту має силу документ Інкотермс 2010.

Цей Контракт набуває чинності з дня його підписання двома сторонами та діє до 31.12.2021 (п.10.1, 10.2 Контракту).

22.09.2021 декларантом позивача - митним брокером ОСОБА_1 , на митному посту "Рівне" Рівненської митниці, оформлено та подано митну декларацію №UA204020/2021/029522, за якою заявлено до митного оформлення наступні товари:

1) штучна шкіра - (синтетичні поліефірні волокна-100%-полівінілхлорид) - 9096 кв. м. - 318 рулонів, за рівнем митної вартості 1,6295 дол.США/кг, ввезений ТОВ "Фірма МІС";

2) штучна шкіра - (синтетичні поліефірні волокна-100%-поліуритан) 6758 кв.м. 139 рулонів, за рівнем митної вартості 3,10 дол.США/кг, ввезений ТОВ "Фірма МІС".

Для розмитнення товару за митною декларацією від 22.09.2021 №UA204020/2021/029522 було надано наступні документи: сертифікати якості №1 та №2 від 09.08.2021, пакувальний лист б/н від 09.08.2021, рахунок-фактуру (інвойс) №HGK20210809 від 09.08.2021, коносамент №ZIMUSHH30574096 від 11.08.2021, автотранспортну накладну №2188 від 19.09.2021, сертифікат про походження товару №21С4403А1423/00416 від 14.09.2021, банківський платіжний документ, що стосується товару б/н від 07.09.2021, прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 09.08.2021, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №ЗК від 09.08.2021, доповнення до зовнішньоекономічного договору (специфікація) від 09.08.2021, договір про надання послуг митного брокера №16 від 29.12.2015.

Проводячи контроль правильності визначення декларантом митної вартості заявлених до митного оформлення товарів, відповідач виявив у поданих документах розбіжності та неточності.

У зв`язку з цим, з метою підтвердження заявленого рівня митної вартості імпортованого товару, відповідачем декларанту позивача було направлене електронне повідомлення щодо необхідності надання додаткових документів.

Вказані обставини сторонами не заперечувалися, а тому доказування не потребують.

У відповідь на зауваження митного органу, ПП "Фірма "МІС" подано письмові пояснення від 22.09.2021 за вих.№41, до якого повторно долучило прайс-лист продавця від 09.08.2021 б/н та повідомлено, що інші документи подаватися не будуть.

За результатом аналізу документів, поданих декларантом для митного оформлення, 23.09.2021 Рівненською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA204020/2021/000039/2, яким відкориговано митну вартість імпортованих позивачем товарів.

У зазначеному рішенні зазначено про те, що митна вартість імпортованих товарів №1, 2 не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються та за рівнем, визначеним декларантом, у зв`язку з:

1) в специфікації до контракту від 22.09.2021 №1 не вказано на яких умовах поставки вказано ціни на товари;

2) прайс-лист, наданий для цілей митного оформлення, діє з 09.09.2021.

Митний орган володіє інформацією щодо митного оформлення товарів, схожих за фізичними характеристиками та призначенням за попередньо оформленою МД: Товар №1 МД від 18.08.2021 №UA500150/2021/202423 3,97$/кг, Товар №2 МД вiд 18.09.2021 №UA500020/2021/212070 3,96$/кг.

Заявлена декларантом митна вартість може бути визнана митницею за умови надання додаткових документів, які підтверджують інформацію щодо числових значень складових митної вартості, яка міститься у документах, поданих разом з митною декларацією, зокрема шляхом надання додаткових документів, витребуваних згiдно вимоги митниці, таких як:

1) виписки з бухгалтерської документації продавця стосовно формування вартості товару на заявлених комерційних умовах поставки;

2) висновки про якісні та вартісні характеристики, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;

3) копію митної декларації країни відправлення;

4) надати прайс-лист (каталоги) виробника товару, який діяв на дату інвойса вiд 09.08.2021 № HGК20210809.

За результатом проведеної вiдповiдно до положень частини 4 статті 57 Митного кодексу України процедури консультації з декларантом, митну вартість товарiв скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості.

Митну вартість імпортованих товарiв №1, 2 визначено на основі раніше визнаних органами доходів і зборів митних вартостей:

Товар №1: штучна шкіра 3,97 доларiв США/кг (МД 18.08.2021 №UA500150/2021/202423).

Числове значення митної вартості імпортованої партії товару №1 становить 1093483,1798 грн. або 40942,0056 доларів США по курсу НБУ на день подання митної декларації до митного оформлення.

Товар №2: штучна шкіра 3,96 доларів США/кг (МД 18.09.2021 №UA500020/2021/212070).

Числове значення митної вартості імпортованої партії товару №2 становить 425964,2819 грн. або 15948,8800 доларів США по курсу НБУ на день подання митної декларацiї до митного оформлення.

Також Рівненською митницею складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204020/2021/00897, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів за митною декларацією від 22.09.2021 №UA204020/2021/029522.

У вказаній картці відмови зазначено, що причиною формування цього документа є наступні обставини: митна вартість товару не може бути визнана за вартістю, визначеною декларантом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, у зв`язку з встановленими неточностями та розбіжностями при проведенні контролю правильності визначення митної вартості товарів та у зв`язку із неподанням декларантом усіх додаткових документів, витребовуваних митним органом, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.3 ст.53 Митного кодексу України.

Надалі випуск товару у вільний обіг було здійснено за митною декларацією від 23.09.2021 №UA204020/2021/029671, з донарахуванням митних платежів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст.318 Митного кодексу України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Згідно з ч.3 ст.318 Митного кодексу України митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Частиною 2 статті 321 Митного кодексу України передбачено, що у разі ввезення на митну територію України товарів, транспортних засобів комерційного призначення митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення під митним контролем закінчується: у разі ввезення на митну територію України - після закінчення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, за винятком митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму (п.1 ч.6 ст.321 Митного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно з ч.1 ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами 1, 2 статті 51 Митного кодексу України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою (ч.1 ст.52 Митного кодексу України).

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.1, 2 ст.53 Митного кодексу України).

Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ч.1 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з ч.2 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 54 Митного кодексу України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч.6 ст.54 Митного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч.1 ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч.ч.2, 3, 4 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно з ч.4, 5 ст.58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Частиною 11 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.

Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (ч.9ст.58 Митного кодексу України).

Відповідно до ч.2 ст.58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Згідно з ч.11, 12 ст.264 Митного кодексу України митний орган відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: 1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; 2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів; 3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.

У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Водночас, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 07.05.2020 у справі № 826/10527/17, від 09.06.2020 у справі № 1.380.2019.002044, від 02.06.2022 у справі №460/2674/20.

Як встановлено судом, підставою для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів стали наступні обставини:

1) в специфікації до контракту від 22.09.2021 №1 не вказано на яких умовах поставки вказано ціни на товари;

2) прайс-лист, наданий для цілей митного оформлення, діє з 09.09.2021.

Разом з тим, суд зазначає, що під час митного оформлення товарів позивачем надавалася специфікація від 09.08.2021, яка є додатком №1 до Контракту №3К від 09.08.2021, а тому покликання відповідача на специфікацію до контракту від 22.09.2021 №1 є безпідставними та необґрунтованими.

У будь-якому випадку, суд зазначає, що умови поставки не визначалися специфікацією, оскільки були безпосередньо вказані в Контракті №3К від 09.08.2021, зокрема у п.3.1, 3.2 Контракту передбачено, що Продавець поставляє товари на умовах (Інкотермс - 2010) CFR, Одеса (Україна). Страхування товарів не здійснюється. Товари ввозяться на територію України протягом 180 календарних днів з моменту оплати. Дата коносамента вважається датою завершення поставки.

Щодо твердження митного органу про те, що наданий позивачем прайс-лист почав діяти з 09.09.2021, то таке спростовується наявним у матеріалах справи та дослідженим судом прайс-листом від 09.08.2021, термін дії якого: 09.08.2021 по 31.10.2021.

Разом з тим, суд звертає увагу на постанову Верховного Суду від 23.10.2020 у справі №810/690/17, де суд вказує, що прайс-лист: по-перше, не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, який підтверджує митну вартість товарів, по-друге, прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, по-третє, жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайс-листів. Тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару.

Поряд з цим, на переконання суду, наявність у митного органу інформації щодо митної вартості товарів згідно митних оформлень схожих товарів на основі раніше визнаних органами доходів і зборів митних вартостей за митними деклараціями від 18.08.2021 №UA500150/2021/202423, від 18.09.2021 №UA500020/2021/212070, не свідчить та не може свідчити про факт навмисного заниження вартості товару.

Так, оцінюючи оскаржувані рішення відповідача, суд вважає за необхідне застосувати наступні правові висновки щодо застосування норм права до спірних правовідносин, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд наголошував у своїх правових висновках, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Верховний Суд вважав за необхідне зауважити, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Вказані висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25.02.2020 у справі №260/718/19 та від 27.04.2020 у справі №140/804/19.

Відтак, посилання відповідача на інші митні декларації з інформацією щодо рівнів митної вартості товарів, схожих за призначенням, країною виробництва тощо, жодним чином не спростовують інформації, зазначеної в поданих до митного оформлення документах, досліджених в межах даної адміністративної справи.

При цьому, як вбачається із спірного рішення про коригування митної вартості товарів у ньому зазначено лише дату та номер митних декларацій, на підставі яких здійснено коригування митної вартості товарів, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм п.п.2, 4 ч.2 ст.55 Митного кодексу України.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Висновки аналогічного характеру викладено у постанові Верховного Суду від 08.02.2019 у справі №825/648/17 та в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України також враховуються судом при прийнятті даного рішення.

Суд зазначає, що позивач на підтвердження митної вартості товарів, які переміщувалися через митний кордон України, подав відповідачу повний і достатній для митного оформлення пакет документів, надання якого передбачено ч.2 ст.53 Митного кодексу України.

Доказів на підтвердження неможливості врахування митним органом поданих позивачем до митного оформлення товарів експертних висновків відповідачем надано не було.

Таким чином, суд дійшов висновку, що надані позивачем до митного оформлення документи у своїй сукупності дають можливість однозначно дійти висновку про правильність визначення митної вартості імпортованого товару за основним методом.

Суд також зауважує, що митний орган не вказав на будь-які суттєві розбіжності чи ознаки підробки зазначених документів, або відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Таким чином, надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар, ціну та його оплату, а отже у сукупності містять відомості, які підтверджують числові значення митної вартості й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У сукупності викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не обґрунтував правомірності прийнятих ним рішень, а позивач довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Отже, вимоги позивача підлягають до задоволення повністю.

Судові витрати зі сплати судового збору підлягають розподілу відповідно до вимог ч.1 ст.139 КАС України.

Оригінал платіжного доручення від 27.10.2021 №319 про сплату судового збору в сумі 13311,53 грн. знаходиться в матеріалах справи.

Позивач також просив суд стягнути з відповідача на його користь суму витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 10000 грн., з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

За правилами ч.9 ст.139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ч.1 ст.34 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст.134 КАС України).

За правилами ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст.134 КАС України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст.134 КАС України).

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст.134 КАС України).

За правилами ч.7 ст.134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження обставин щодо понесення витрат суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 10000,00 грн. стороною позивача надані суду копії наступних документів: Договору про надання правової допомоги №98 від 13.10.2021, рахунку-фактури №46 від 13.10.2021, Акта виконаних робіт по наданню послуг від 27.10.2021, платіжного доручення №304 від 18.10.2021.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону №5076-VI установлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до ст.19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Статтею 30 Закону №5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Вартість послуг Адвокатського об`єднання "Волошин і партнери" згідно з Договором про надання правової допомоги №98 від 13.10.2021 та Актом виконаних робіт по наданню послуг від 27.10.2021 становить 10000,00 грн.

Тобто, в межах цієї адміністративної справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами Договору про надання правової допомоги у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що вирішення у цій адміністративній справі питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу не потребує подання детального опису робіт, виконаних адвокатом позивача, як це передбачено приписами ч.4 ст.134 КАС України.

Тотожну правову позицію у подібних правовідносинах висловив Верховний Суд у постанові від 28.12.2020 по справі № 640/18402/19 (адміністративне провадження № К/9901/27657/20).

Суд зазначає, що позивачем надані належні та допустимі докази понесення витрат на правничу допомогу адвоката.

Разом з тим, у постанові Верховного Суду від 30.09.2020 по справі №201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19) міститься висновок про те, що розглядаючи питання стягнення витрат на правничу допомогу адвоката, суд має право самостійно визначати розмір таких витрат, виходячи з критерію розумної необхідності та співмірності, враховуючи характер виконуваної адвокатом роботи (послуг), складність виконуваної роботи (послуг), їх значимості, складності категорії справи тощо.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (пункт 268 названого рішення).

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі№755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

У постанові Верховного суду від 04.02.2020по справі №280/1765/19 (адміністративне провадження №К/9901/607/20) міститься правовий висновок про те, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема складності справи, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Також у постанові Верховного Суду від 15.04.2021 по справі № 160/6899/20 (адміністративне провадження №К/9901/6151/21) містяться правові висновки, згідно з якими суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Суд констатує, що даний спір не належить до категорії справ значної складності; щодо вирішення вказаних спорів існує безліч судової практики, зокрема, постанов Верховного Суду; позивач не надав суду належних та допустимих доказів співмірності витрат обсягу наданих послуг, тому суд дійшов висновку про необхідність розумного обмеження розміру судових витрат на правничу допомогу адвоката, що підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, сумою у 5000,00 грн.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву Приватного підприємства "Фірма "МІС" до Рівненської митниці про визнання протиправними та скасування картки відмови, рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA204020/2021/00897.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 23.09.2021 UA204020/2021/000039/2.

Стягнути на користь Приватного підприємства "Фірма "МІС" за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської митниці судовий збір в сумі 13311,53 грн.

Стягнути на користь Приватного підприємства "Фірма "МІС" за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської митниці витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 5000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 07 червня 2022 року

Учасники справи:

Позивач - Приватне підприємство "Фірма"МІС" (пров. Робітничий, 5, м. Рівне, 33000, ЄДРПОУ/РНОКПП 21099793)

Відповідач - Рівненська митниця (вул. Соборна, 104, м. Рівне, 33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 43958370)

Суддя С.А. Борискін