Ухвала

від 01.06.2022 по справі 753/6063/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

02 червня 2022 року м. Київ

Справа №753/6063/17

Апеляційне провадження №22-ц/824/1590/2022

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.

суддів: Андрієнко А.М., Поліщук Н.В.

за участю секретаря Федорчук Я.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Н2О» на рішення Дарницького районного суду м. Києва ухваленого під головуванням судді Даниленка В.В. 17 березня 2020 року в м. Києві, у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Н2О» про звернення стягнення на майно,

В С Т А Н О В И В

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 17 березня 2020 року позов Публічного акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Н2О» про звернення стягнення на майно - задоволено.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: адміністративно-побутовий корпус з ремонтними боксами щоденного обслуговування автомобілів (літ.А), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (загальною площею 887,30 кв.м), що належить на праві власності ОСОБА_1 шляхом реалізації на прилюдних торгах за ціною не нижче, що буде визначена в процесі виконавчого провадження згідно з Законом України «Про виконавче провадження».

Грошові кошти отримані від реалізації предмету іпотеки, а саме: адміністративно-побутовий корпус з ремонтними боксами щоденного обслуговування автомобілів (літ.А), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (загальною площею 887,30 кв.м), що належить на праві власності ОСОБА_1 (відповідно до іпотечного договору від 28 грудня 2007 року) спрямувати на погашення заборгованості за кредитним договором №КР 42-2007 від 28 грудня 2007 року в розмірі 6095242,18 грн на користь Публічного акціонерного товариства «Таскомбанк», з яких: заборгованість по тілу кредиту - 4623669 грн; заборгованість за нарахованими відсотками - 900733, 34 грн; пеня, нарахована на суму простроченої заборгованості - 570839, 84 грн.

Судові витрати у справі у вигляді судового збору в сумі 1700,00 грн, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 грн стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «Таскомбанк» з ОСОБА_1 ..

Рішення суду мотивоване тим, що позивачем було виконано всі свої обов`язки, які були передбачені умовами кредитного договору в повному обсязі, відповідач станом на 01 жовтня 2010 року заборгованість не погасив, а тому наявні підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки.

В жовтні 2021 року ТОВ «Н2О», в особі директора, була подана апеляційна скарга на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 17 березня 2020 року, в якій зазначається про незаконність рішення у зв`язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права, та за неповного з`ясування обставини, що мають значення для справи. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Ухвалами Київського апеляційного суду від 17 листопада 2021 року було відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду в судовому засіданні з повідомленням сторін.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Пономарь С.Г. заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим, просив залишити його без змін, вказуючи, що дане рішення вже було предметом перегляду суду апеляційної та касаційної інстанцій.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, повідомлені про час та місце розгляду справи належним чином, причини неявки суду не повідомили. Тому колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у їх відсутність.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Судом встановлено, щопозивач в березні 2011 року звернувся до суду з позовом, в якому просив звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: адміністративно-побутовий корпус з ремонтними боксами щоденного обслуговування автомобілів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , шляхом реалізації на прилюдних торгах за ціною не нижче, що буде визначена в процесі виконавчого провадження, а грошові кошти, отримані від реалізації предмету іпотеки, спрямувати на погашення заборгованості за кредитним договором №КР 42-2007 від 28 грудня 2007 року в розмірі 6095242,18 грн на користь Публічного акціонерного товариства «Таскомбанк».

Позов обґрунтовував тим, що 28 грудня 2017 року між Акціонерним банком «ТАС-Бізнесбанк», правонаступником якого є ПАТ «АБ «Бізнес Стандарт» та ТОВ «Н2О» було укладено кредитний договір №КР 42-2007 із договорами із внесенням змін до нього, відповідно до якого позивач надав боржнику кредит у розмірі 29995000 та 205900 доларів США під 14,5% річних на поповнення обігових коштів, з кінцевим терміном погашення кредиту не пізніше 25 грудня 2009 року в тому числі придбання обладнання. В установлений договором строк, боржник не здійснив погашення кредитної заборгованості, чим було порушено п.5.2.1 Кредитного договору. 30 березня 2010 року боржнику було направлено листа №255 з вимогою погашення заборгованості в строк до 24 квітня 2010 року, але станом на поточну дату відповіді, в тому числі і оплати не надходило.

Справа переглядалась сумами неодноразово.

Так, рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 01 червня 2012 року позов «Таскомбанк» до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Н2О» про звернення стягнення на майно було задоволено.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 10 липня 2014 року рішення Дарницького районного суду м. Києва від 01 червня 2012 року було залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 березня 2016 року рішення Дарницького районного суду м. Києва від 01 червня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 10 липня 2014 року залишено без змін.

Постановою Судової палати у цивільних справах Верховного суду України від 01 березня 2017 року ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 березня 2016 року, ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 10 липня 2014 року та рішення Дарницького районного суду м. Києва від 01 червня 2012 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 17 березня 2020 року позов «Таскомбанк» до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Н2О» про звернення стягнення на майно задоволено.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: адміністративно-побутовий корпус з ремонтними боксами щоденного обслуговування автомобілів (літ.А), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (загальною площею 887,30 кв.м), що належить на праві власності ОСОБА_1 шляхом реалізації на прилюдних торгах за ціною не нижче, що буде визначена в процесі виконавчого провадження згідно з Законом України «Про виконавче провадження».

Грошові кошти отримані від реалізації предмету іпотеки, а саме: адміністративно-побутовий корпус з ремонтними боксами щоденного обслуговування автомобілів (літ.А), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (загальною площею 887,30 кв.м), що належить на праві власності ОСОБА_1 (відповідно до іпотечного договору від 28 грудня 2007 року) спрямувати на погашення заборгованості за кредитним договором №КР 42-2007 від 28 грудня 2007 року в розмірі 6095242,18 грн на користь Публічного акціонерного товариства «Таскомбанк», з яких: заборгованість по тілу кредиту - 4623669 грн; заборгованість за нарахованими відсотками - 900733, 34 грн; пеня, нарахована на суму простроченої заборгованості - 570839, 84 грн.

Судові витрати у справі у вигляді судового збору в сумі 1700,00 грн, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 грн стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «Таскомбанк» з ОСОБА_1 ..

Не погодилась із вказаним рішенням суду відповідач ОСОБА_1 , нею подана апеляційна скарга, в якій вона посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи скаргу, відповідач ОСОБА_1 посилалась на пропуск позивачем строку пред`явлення вимоги до неї в частині звернення стягнення, оскільки, на її думку, і договір поруки, і іпотечний договір, є припиненими з 25 червня 2010 року на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України. Крім того, в матеріалах справи відсутні дані про те, що ОСОБА_1 , як іпотекодавець, отримала вимогу кредитора про погашення заборгованості за кредитним договором у зв`язку з невиконанням зобов`язання боржником ТОВ «Н2О», а доданий позивачем до справи письмовий документ про направлення повідомлення у вигляді копії іпотечної вимоги від 30 березня 2010 року про направлення її майновому поручителю ОСОБА_1 , є фальшивим. Також відповідач у скарзі зазначила, що в матеріалах справи відсутні ліцензії та дозволи позивача з додатками, договір банківського рахунку між позивачем та ТОВ «Н2О», заяви про продаж валюти з підписом керівника та печаткою ТОВ «Н2О», платіжні доручення ТОВ «Н2О», докази сплати ТОВ «Н2О» кредиту та процентів та доказ отримання ОСОБА_1 іпотечного повідомлення №256 від 30 березня 2010 року. Крім того, ОСОБА_1 у скарзі посилалась на те, що кредитний договір від 28 грудня 2007 року є неукладеним в частині надання кредиту в сумі, еквівалентній 100000 грн, оскільки матеріали справи не містять доказів отримання ТОВ «Н2О» вищевказаної суми в кредит, а позивач не надав суду доказів, що він за своїм правовим статусом відноситься до суб`єктів підприємницької діяльності, які відповідно до Закону мають право здійснювати діяльність з надання фінансових послуг на території України.

Постановою Київського апеляційного суду від 25 березня 2021 року апеляційна скарга ОСОБА_1 залишена без задоволення, а рішення Дарницького районного суду м. Києва від 17 березня 2020 року - залишено без змін.

З матеріалів справи також вбачається, що питання юрисдикційності даного спору вирішувалось в судовому засіданні 25 березня 2021 року і ухвалою суду занесеною до протоколу судового засідання клопотання про закриття провадження у справі відхилено.

З Постанови Верховного Суду від 15 липня 2021 року вбачається, що предметом перегляду були доводи касаційної скарги ОСОБА_1 щодо наявності заборгованості за кредитним договором та факт порушення взятих на себе зобов`язань позичальником, його майновим поручителем - іпотекодавцем, який є відмінною від позичальника особою, та не виконання вимог банку про усунення порушень зобов`язання. Вказано на те, що суд дійшов обґрунтованого висновку про набуття банком права на звернення стягнення на предмет іпотеки із застосуванням процедури, передбаченої ст. 41 Закону України «Про іпотеку», шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, визначеної Законом України «Про виконавче провадження».

Надано оцінку доводам щодо неправильного визначення початкової ціни реалізації предмета іпотеки, як необґрунтованим.

Колегія суддів відхилила посилання відповідача ( ОСОБА_1 ) у касаційній скарзі про її неповідомлення у належний спосіб про невиконання позичальником (ТОВ «Н2О») зобов`язань за кредитним договором, зокрема, недоведеність факту вручення відповідного повідомлення адресату під розписку, оскільки аналогічні доводи були предметом перевірки апеляційного суду, який, відхиляючи їх, установив наявність у матеріалах справи доказів направлення банком іпотекодавцю ОСОБА_1 іпотечної вимоги від 30 березня 2010 року, що підтверджується реєстром Державного спеціального зв`язку з відповідною відміткою.

Колегія суддів відхилила і посилання у касаційній скарзі на нікчемність кредитного договору, оскільки під час розгляду справи, на підставі належних і допустимих доказів судами установлено отримання ТОВ «Н2О» кредитних коштів від кредитора у розмірі, визначеному умовами договору, в тому числі в іноземній валюті, а також дотримання сторонами письмової форми кредитного договору, презумпція якого встановлена ст. 204 ЦК України, у цій справі не спростована.

Колегія суддів не прийняла до уваги посилання у касаційній скарзі на порушення судами правил юрисдикційності даного спору, так як у справі, яка переглядається, позов про звернення стягнення на предмет іпотеки пред`явлено банком у березні 2011 року до іпотекодавця ОСОБА_1 , як фізичної особи. Після скасування 01 березня 2017 року Верховним Судом України рішень судів усіх інстанцій з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, справу прийнято до провадження ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 21 квітня 2017 року, тобто юрисдикція спору мала визначатися за процесуальним законодавством, чинним саме на вказаний час.

Колегія суддів, проаналізувавши зміст судових рішень з точки зору застосування норми права, яка стала підставою для розгляду позову та вирішення справи по суті, дійшла висновку, що судами правильно застосовано норми матеріального права у спірних правовідносинах та ухвалено рішення відповідно до встановлених обставин на підставі поданих сторонами доказів.

За результатами розгляду, Постановою Верховного Суду від 15 липня 2021 року касаційна скарга ОСОБА_1 залишена без задоволення. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 17 березня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 березня 2021 року залишено без змін.

ТОВ «Н2О» в апеляційній скарзі, що є предмет даного розгляду, вказує на те, 28 грудня 2007 року сторони договору іпотеки не погоджували обов`язку іпотекодавця щодо забезпечення зобов`язання ТОВ «Н2О» перед банком про повернення кредиту в іноземній валюті в розмірі 205900 доларів США або у еквіваленті до гривні відповідно до кредитного договору №КР 42-2007 від 28 грудня 2007 року.

Зазначає, що договір іпотеки від 28 грудня 2017 року за своєю суттю та юридичною природою є змішаним договором, оскільки містить як ознаки застави, так і всі ознаки поруки. Вказує, що договір поруки та іпотечний договір, укладений між позивачем та поручителем є припиненим, оскільки позивач не пред`являв до нього жодних вимог протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання. На час звернення до суду з даним позовом позивач пропустив строк пред`явлення вимоги до поручителя, який закінчився 25 червня 2010 року.

Суд першої інстанції не з`ясував, чи були належним чином виконані вимоги іпотечного договору ПАТ «Таскомбанк» від 27 грудня 2007 року щодо зобов`язання кредитора повідомити майнового поручителя про невиконання боржником вимог кредитного договору. Вважають, що наданий позивачем письмовий документ про направлення повідомлення у вигляді іпотечної вимоги від 30 березня 2010 року є фальшивим.

Вказують, що висновок суду першої інстанції ґрунтувався на припущеннях, що ТОВ «Н2О» отримало кредит у сумі 205900 доларів США за кредитним договором №Кр 42-2007 від 28 грудня 2007 року зі змінами і доповненнями. Позивач самостійно списав з банківського рахунку ТОВ «Н2О» 85000 доларів США та 30000 доларів США, які нібито були раніше надані як транші за кредитним договором №Кр 42-2007 від 28 грудня 2007 року.

Звертає уваги, що в матеріалах справи відсутні ліцензії та дозволи позивача з додатками, договір банківського рахунку між позивачем та ТОВ «Н2О», платіжні доручення ТОВ «Н2О», докази сплати ТОВ «Н2О» кредиту та процентів та доказ отримання ОСОБА_1 іпотечного повідомлення №256. Розрахунок заборгованості по кредитному договору №Кр 42-2007 від 28 грудня 2007 року станом на 01 січня 2010 року не є належним та допустимим доказом надання, повернення та в подальшому реального розрахунку боргу.

Вказує, що позивач не надав відповідачу та суду доказів про те, що він за своїм правовим статусом відноситься до суб`єктів підприємницької діяльності, які відповідно до закону мають право здійснювати діяльність з наданням фінансових послуг на території України.

Також вказується на те, що судами неправильно визначено предметну юрисдикцію спору та помилково розглянуто спір в порядку цивільного судочинства. А саме не враховано, що сторонами основного зобов`язання (кредитного договору від 28 грудня 2007 року) були юридичні особи ВАТ «Бизнес Стандарт», правонаступником якого став ПАТ «АБ «Таскомбанк», і ТОВ «Н2О», а отже, виходячи зі змісту та підстав позову, характеру спірних правовідносин, враховуючи положення чинного законодавства, спір у цій справі між позивачем та відповідачем виник з правовідносин, що стосуються правочину, укладеного для виконання зобов`язання за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи, що відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Відповідно до ст. 370 ЦПК України якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави.

У випадку відкриття апеляційного провадження за такою скаргою суд апеляційної інстанції може зупинити дію раніше прийнятого ним судового рішення та рішення суду першої інстанції, що оскаржується.

За результатами розгляду апеляційної скарги суд приймає постанову відповідно до статті 382 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано раніше прийняту постанову суду апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції розглядає скаргу, вказану в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.

Суд відмовляє у відкритті провадження за апеляційною скаргою, поданою відповідно до частини першої цієї статті, якщо суд розглянув наведені у ній доводи під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.

З наведених обставин справи вбачається, що апеляційна скарга ТОВ «Н2О» надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи та її перегляду судом касаційної інстанції. Апеляційне провадження у справі було відкрито. Проте, в ході розгляду справи було встановлено, що ТОВ «Н2О» в апеляційні скарзі наведені доводи ідентичні доводам, які були наведені ОСОБА_1 і були предметом перегляду суду апеляційної інстанції, за наслідком якого було ухвалено рішення - постанова від 25 березня 2021 року, якою апеляційна скарга ОСОБА_1 залишена без задоволення, а рішення Дарницького районного суду м. Києва від 17 березня 2020 року - залишено без змін.

Питання юрисдикційності спору було вирішено апеляційним судом окремо, шляхом постановлення ухвали суду усно із занесенням до протоколу судового засідання від 25 березня 2021 року.

В подальшому всім цим доводам була надана оцінка і судом касаційної інстанції.

Таким чином, всі наведені ТОВ «Н2О» в апеляційні скарзі доводи були розглянуті під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи - ОСОБА_1 ..

Отже виходячи з положень ч. 5 ст. 370 ЦПК України, а також враховуючи принцип остаточності судового рішення, яке набрало законної сили, колегія суддів апеляційного суду вважає за доцільне закрити апеляційне провадження.

Керуючись ст.ст. 362, 370 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

У Х В А Л И В

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Н2О» на рішення Дарницького районного суду м. Києва ухваленого під головуванням судді Даниленка В.В. 17 березня 2020 року в м. Києві, у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Н2О» про звернення стягнення на майно - закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач: В.В. Соколова

Судді: А.М. Андрієнко

Н.В. Поліщук

Повний текст ухвали складений 07 червня 2022 року.