Ухвала

від 07.06.2022 по справі 161/15744/21

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/15744/21 Провадження №11-кп/802/321/22 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1 Категорія: ч. 1 ст. 345 КК України Доповідач: ОСОБА_2

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2022 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд в складі:

головуючого-судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали кримінального провадження, за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 грудня 2021 року, яким

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та мешканець АДРЕСА_1 , українець, гр. України, з вищою освітою, одружений, непрацюючий, не судимий,

визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 345 КК України, та йому призначено покарання у виді 2 (двох) років позбавленні волі.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнено обвинуваченого ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строкуне вчинитьнового кримінальногоправопорушення івиконає покладеніна ньогообов`язки: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Цивільні позови потерпілих ОСОБА_11 , ОСОБА_12 про відшкодування завданої моральної шкоди та судового збору задоволені частково.

Стягнено з обвинуваченого ОСОБА_8 в користь потерпілого ОСОБА_11 завдану моральну шкоду в сумі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн. та 909 (дев`ятсот дев`ять) грн. судових витрат у справі.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_8 в користь потерпілого ОСОБА_12 завдану моральну шкоду в сумі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн. 908 (дев`ятсот вісім) грн. судових витрат у справі.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_13 про відшкодування завданої моральної шкоди залишено без розгляду та повернено позивачу.

Зараховано в строк відбуття покарання ОСОБА_8 термін його перебування під вартою - з 28.07.2021 (з моменту затримання) по 30.07.2021 (дата ухвали слідчого судді про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту), із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Вироком вирішено питання про речові докази, судові витрати та арешт майна.

В С Т А Н О В И В

Згідно вироку суду ОСОБА_8 визнано винуватим та засуджено за те, що він 28.07.2021 близько 18:20 год., перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , умисно, з метою перешкодити працівникам правоохоронного органу ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та ОСОБА_13 у виконанні ними своїх службових обов`язків проведенні слідчих дій, що проводились на підставі ухвали слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_14 про огляд зазначеної земельної ділянки, розпорядником якої є Підгайцівська сільська рада та використовується АТ «Луцьке підприємство» (код ЄРДПОУ 13363879), про що останні його особисто повідомили, усвідомлюючи протиправний характер свого діяння, утримуючи в руках гладкоствольну рушницю «Сайга 12С-03472606», здійснив з неї два постріли в повітря. Після чого, спрямувавши її ствол в бік вищевказаних працівників, висловивши погрозу вбивством, у випадку продовження проведення слідчих дій та вилучення належного йому майна.

У поданій апеляційній скарзі захисник, не оспорюючи фактичних обставин справи та кваліфікацію дій обвинуваченого, вважає вирок суду незаконним у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості злочину і особі обвинуваченого, безпідставного та невмотивованого призначення надто суворого покарання. Вказує, що мотивом, який сприяв вчиненню злочину ОСОБА_8 , є непрофесійні дії працівників поліції. Також зазначає, що судом при постановленні вироку та обранні виду і міри покарання порушено вимоги ст. 65 КК України. Просить вирок суду першої інстанції змінити та призначити менш суворе покарання. Крім того, речовий доказ рушницю повернути законному володільцю ОСОБА_8 .

Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, міркування обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, думку прокурора, яка апеляційну скаргу заперечила, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд доходить такого висновку.

Висновок про винуватість ОСОБА_8 у вчинені злочину, за який його засуджено, обґрунтовано зроблений судом, що по суті в апеляційній скарзі не заперечується.

Кваліфікація злочинних дій обвинуваченого за ч.1 ст.345 КК України є правильною і також не оскаржується.

Доводи апеляційної скарги захисника з приводу того, що мотивом дій ОСОБА_8 було невиконання обіцянки працівниками поліції щодо не вилучення належного йому майна, порушення працівниками поліції під час проведення слідчої дії огляду земельної ділянки вимог КПК України, а саме не належне роз`яснення процесуальної дії, яка відбувалась, що відповідно стало мотивом, на думку захисту, вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, з огляду на фактичне визнання вини останнім в пред`явленому обвинуваченні, не вплинули на законність прийнятого судом рішення та не є підставою для його скасування.

Твердження захисника в апеляційній скарзі про те, що призначене покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого через тяжкість покарання є безпідставними.

Відповідно до вимог ст.65 КК України, суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.

Призначаючи ОСОБА_8 покарання, суд першої інстанції дотримався вказаних вимог закону, зокрема, врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до нетяжкого злочину, дані про особу винного, який визнав вину повністю, зазначив лише про те, що мотивом таких його дій було невиконання обіцянки працівниками поліції щодо невилучення належного йому майна, не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце проживання, тривалий час хворіє, на його утриманні знаходиться дружина інвалід ІІІ групи, у якої наявне тяжке захворювання.

Врахована також і думка потерпілих, збитки яким не відшкодовані, останні щодо покарання, зокрема ОСОБА_12 , ОСОБА_11 наполягали на суворій мірі покарання, потерпілий ОСОБА_13 покладався на розсуд суду.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_8 , суд першої інстанції, за наслідками судового розгляду, відніс щире каяття (оскільки в судовому засіданні він щиро розкаявся у вчиненому та висловив жаль з приводу вчинених ним дій).

До обставин,що обтяжуютьпокарання обвинуваченого,вчинення злочинуособою,яка перебуваєв станіалкогольного сп`яніння, і це не оспорюється в апеляційній скарзі та з чим повністю погоджується апеляційний суд.

Врахувавши ці та інші обставини справи, зокрема і ті, на які посилається в апеляційній скарзі захисник в їх сукупності, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність призначення покарання передбаченого ч.1 ст.345 КК України саме у виді позбавлення волі та про можливість звільнення обвинуваченого від відбуття покарання на підставі ст.75 КК України, оскільки відсутні підстави для призначення покарання, яке необхідно відбувати реально, разом з тим, знайшов за можливе і необхідне призначити іспитовий строк тривалістю 2 роки.

На думку суду, обране судом першої інстанції покарання відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів, як самим обвинуваченим, так і іншими особами, а тому підстав для скасування вироку з мотивів, зазначених в апеляції, суд не вбачає.

Доводи захисника, які наведені в апеляційні скарзі, фактично враховані і оцінені судом першої інстанції при постановленні вироку та призначенні покарання.

Разом з тим, відповідно до п.1 ч.9 ст.100 КПК України, питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. При цьому, гроші, цінності та інше майно, які підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та/або зберегли на собі його сліди, конфіскуються, крім випадків, коли власник (законний володілець) не знав і не міг знати про їх незаконне використання. У такому разі зазначені гроші, цінності та інше майно повертаються власнику (законному володільцю).

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що, зокрема і рушниця гладкоствольна «Сайга 12К» серії Н номер « НОМЕР_1 », визнана речовим доказом, оскільки вона відповідає критеріям зазначеним у ст.98 КПК України, та була обвинуваченим використана як засіб та знаряддя вчинення кримінального правопорушення, а також зберегла на собі його сліди, оскільки обвинувачений використовував її для здійснення своєї протиправної діяльності, тому, враховуючи норми п.1 ч.9 ст.100, 96-1 КК України, суд першої інстанції, конфіскував її в дохід держави, а отже доводи апеляційної скарги захисника в частині повернення рушниці ОСОБА_8 не ґрунтуються на вимогах закону.

У відповідності до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, Волинський апеляційний суд,

У Х В А Л И В

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 залишити без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 грудня 2021 року щодо ОСОБА_9 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий

Судді