Ухвала

від 25.05.2022 по справі 755/4099/22

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/4099/22

Провадження №: 1-кс/755/853/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" травня 2022 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши клопотання слідчого Дніпровського управління поліції ГУ Національної поліції у м. Києві ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42020101040000057 від 18.05.2020 року, про надання дозволу на проведення обшуку,

за участю:

слідчого ОСОБА_4 ,

в с т а н о в и в:

Слідчий Дніпровського управління поліції ГУ Національної поліції у м. Києві звернувся до суду з вказаним клопотанням в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42020101040000057 від 18.05.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України.

Слідчий в судовому засідання клопотання підтримала, просила задовольнити.

Вислухавши доводи слідчого, якими вона обґрунтувала клопотання, та дослідивши надані копії документів, слідчий суддя приходить до наступного.

Стаття 30 Конституції України гарантує кожному недоторканність житла чи іншого володіння особи. Згідно із цією статтею не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

В свою чергу, ст. 8 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року встановлює, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Водночас відповідно до ч.1 ст.234 Кримінального - процесуального кодексу України обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.

Обшук - це слідча дія, що являє собою процесуальне примусове обстеження приміщень, місцевості, окремих осіб з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте в результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.

Залежно від об`єкта обшук поділяється на три види: 1) обшук приміщень: а) житла чи іншого володіння особи; б) службових і виробничих приміщень підприємств, установ, організацій; 2) обшук місцевості /саду, городу, подвір`я, ділянок лісу, поля тощо/; 3) обшук особи /ч. 3 ст. 208 КПК/.

Фактичною підставою для проведення обшуку є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення його мети. До них, зокрема, можна віднести достатні відомості про те, що знаряддя кримінального правопорушення або майно (речі й цінності), здобуте у результаті його вчинення, а також інші предмети і документи, що мають значення для розкриття правопорушення чи забезпечення цивільного позову, відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення знаходяться в певному приміщенні або місці чи в якої-небудь особи.

Обшук проводиться також і в тому випадку, коли є достатні дані про те, що в певному приміщенні або місці знаходяться розшукувані особи, трупи чи тварини. Такі дані можуть бути одержані кримінальним процесуальним шляхом і міститися в матеріалах кримінального провадження /у показаннях та інших повідомленнях громадян і посадових осіб, заявах, поясненнях, рапортах/, у протоколах слідчих (розшукових), негласних слідчих /розшукових/ дій та ін.

Ці дані також можуть бути отримані оперативно-розшуковим шляхом.

В свою чергу, поняття житла, іншого володіння особи визначене у ч.2 ст.233 КПК, де вказано, що під житлом особи розуміється будь-яке приміщення, яке знаходиться у постійному чи тимчасовому володінні особи, незалежно від його призначення і правового статусу, та пристосоване для постійного або тимчасового проживання в ньому фізичних осіб, а також усі складові частини такого приміщення. Не є житлом приміщення, спеціально призначені для утримання осіб, права яких обмежені за законом. Під іншим володінням особи розуміються транспортний засіб, земельна ділянка, гараж, інші будівлі чи приміщення побутового, службового, господарського, виробничого та іншого призначення тощо, які знаходяться у володінні особи.

Окремо необхідно наголосити, що постанова Пленуму ВСУ від 28 березня 2008 року № 2 «Про деякі питання застосування судами України законодавства при дачі дозволів на тимчасове обмеження окремих конституційних прав і свобод людини і громадянина під час здійснення оперативно-розшукової діяльності, дізнання і досудового слідства» звертає увагу судів на те, що згідно з практикою ЄСПЛ вжите у п. 1 ст. 8 Конвенції поняття «житло» охоплює не лише житло приватної особи.

Крім того, слідчий суддя враховує, що згідно ч.5 ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У справі «Бакланов проти Росії» /рішення від 9 червня 2005 р./, так і в справі «Фрізен проти Росії» /рішення від 24 березня 2005 р./, ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. Окрім того, у справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.) ЄСПЛ встановив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи».

Слідчим в судовому засіданні не доведено, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про які йдеться у клопотанні слідчого, а також про неможливість отримати речі і документи, зазначені у клопотанні, без проведення обшуку.

Керуючись ст.ст. 110, 234-236 КПК України, слідчий суддя, -

у х в а л и в:

У задоволенні клопотання слідчого Дніпровського управління поліції ГУ Національної поліції у м. Києві ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42020101040000057 від 18.05.2020 року, про надання дозволу на проведення обшуку за фактичною адресою проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: АДРЕСА_1 , - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: