Ухвала

від 28.09.2022 по справі 755/4099/22

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/4099/22

Провадження №: 1-кс/755/1833/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2022 р. Дніпровський районний суд м. Києва (далі Суд) у складі слідчої судді ОСОБА_1 вивчивши матеріализа клопотанням адвоката ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування арешту з майна у рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42020101040000057 від 18.05.2020, установив:

28.09.2022 у провадження суду надійшло дане клопотання про скасування, у порядку ст. 174 КПК України, арешту з майна вилученого під час обшуку 12.04.22 приміщення гаража в гаражному кооперативі «Космос» за адресою: м. Київ, вул. Метрологічна, 8, та котрий накладено згідно постанови керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_4 від 13.04.2022 у порядку ст. 615 КПК України.

Згідно зіст. 35 КПК України, автоматизованою системою документообігу суду було визначено слідчу суддю ОСОБА_1 та передано матеріали 28.09.2022.

Слідчий суддя перевіривши виконання вимог ст.ст.64-2, 174 КПК Україниза клопотанням, приходить до наступного.

Статтею 64-2КПК Українипередбачено,що третьоюособою,щодо майнаякої вирішуєтьсяпитання проарешт,може бутибудь-якафізична абоюридична особи. Третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна.

Частиною 1статті 174КПК Українивизначено колоосіб,які маютьправо заявитиклопотання проскасування арештумайна повністюабо частково,а саме:підозрюваний,обвинувачений,їх захисник,законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Тобто, тільки особи указані в ст.ст. 64-2, 174 КПК мають можливість звернутися з клопотанням про скасування арешту з майна з урахуванням того, що згідно вимог ст. 22, 26 КПК вказані обставини підлягають підтвердженню учасником кримінального провадження шляхом подання відповідних документів або їх копій.

Тим самим,обов`язокдоведення свогопроцесуального статусулежить наособі,що звертаєтьсядо судув силуположень ст.22КПК України(див.з цьогопитання позиціюКАС викладенув ухвалахвід 10.12.2022у справі№ 755/18555/20,від 15.08.2022у справі№ 755/18627/21, де суд апеляційної інстанції вказав, що наявність чи відсутність права подавати скаргу (звернення) є складовою відповідного процесуального статусу відповідного учасника кримінального провадження, у зв`язку з цим, для того щоб встановити чи має особа це право слідчий суддя має встановити процесуальний статус цієї особи на підставі доданих до скарги (звернення) документів).

Із цього клопотання убачається, що воно подане і підписане адвокатом як представником ОСОБА_3 , як власника майна.

Те, що ОСОБА_3 являється імовірним власником майна заявник не підтверджує документами доданими до клопотання, котре подане у порядку ст. 174 КПК.

З урахуваннямтого,що вст.16КПК ідетьсяпро позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження.

В той же час, право власності - це система правових норм, які регулюють відносини щодо володіння, користування та розпорядження майном його власником.

Стаття 316 Цивільного кодексу України (далі ЦК) визначає, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону з власної волі, незалежно від волі інших осіб. В об`єктивному значенні право власності - це право суб`єкта володіти, користуватися та розпоряджатися належними йому матеріальними благами на власний розсуд у межах закону. У суб`єктивному значенні право власності - це система правових норм, які закріплюють належність матеріальних благ визначеним суб`єктом, й регулюють володіння, користування та розпорядження ними, а також захист компетентності власника. Зміст права власності складається з компетентності власника щодо володіння, користування та розпорядження певною річчю (ст. 317 ЦК України).

В цій ситуації установлено, що обшук мав місце 12.04.22 в приміщенні гаража в гаражному кооперативі «Космос» за адресою: м. Київ, вул. Метрологічна, 8.

До скарги (згідно додатків вказаних самим автором скарги) на підтвердження факту володіння надано такі докази: документи на представництво, листування з правоохоронними органами та постанову про арешт майна, з якої (постанови про арешт) витікає, що у ній ОСОБА_3 , як власник майна, узагалі не згадується.

Тим самим, з доданих до звернення матеріалів не витікає факт права власності особи в інтересах якої подано клопотання у відношенні майна, котре вилучене в приміщенні гаража в гаражному кооперативі «Космос» за адресою: м. Київ, вул. Метрологічна, 8, в т.ч. щодо ТЗ, ноутбуків, файлів з документами на ім`я ОСОБА_5 (узагалі зі звернення не установлюється відношення ОСОБА_3 до цієї особи (представник, адвокат, і т.д.), годинника, планшетів, флешки та іншого.

У протоколі обшуку ОСОБА_3 також, як учасник слідчої дії, що мала місце в гаражному кооперативі «Космос» не вказаний.

Що стосується паспорту відносно особи з ПІБ ОСОБА_3 , то Суд зауважує, що вилучено під час обшуку паспорт серії НОМЕР_1 (див. постанову про арешт майна), однак згідно копії договору про надання правової (правничої) допомоги, автор клопотання дії в інтересах ОСОБА_3 у якого серія паспорту НОМЕР_2 . В той же час, фізичним особам в Україні видається єдиний паспорт на одну особу громадянина України, що уже саме по собі (ураховуючи різницю в номері паспорту громадянина України) указує на те, що не йдеться про одну і ту ж особу (звернення у собі не містить пояснень щодо неспівпадінь у номері паспорту, а тому дійти протилежних висновків (про факт того, що то різні особи) змоги не має).

В свою чергу, відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, а тому Суд при застосуванні норми - ст. 174 КПК, ст. 16 КПК, повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб особа, яка подала в даному порядку звернення набула право власності на майно, котре просить повернути та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному КПК.

Як наслідок, у цій справі заявником, в розрізі ст.ст. 64-2, 174 КПК,не підтверджено свої повноваження як представника власника майна/володільця (особи, котра має статус третьої особи) на участь у кримінальному провадженні, з огляду на що, слідчий суддя вважає за необхідне, з урахуванням норм ч. 6ст. 9 КПК України, яка регламентує, що у випадках, коли положення цьогоКодексуне регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першоюстатті 7 цього Кодексу, беручи до уваги положення ст.7, ч. 2 ст.8, ч. 5 і ч. 6 ст.9 КПК України, клопотання повернути заявнику.

Так як схожим за своєю суттю є положення ч. 2 ст. 304 КПК України, адже згідно п. 1 ч. 2ст. 304 КПК України, скарга повертається, якщо вона подана особою, яка не має права її подавати.

А Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08.06.2022 у справі № 2-591/11 вказала, що інститут аналогії закону і аналогії права первісно був доктринально обґрунтований і застосовувався судами задовго до часткового відображення цього інституту в законодавстві. Необхідність інституту аналогії (аналогії закону та аналогії права) випливає з того, що закон призначений для його застосування в невизначеному майбутньому, але законодавець, встановлюючи регулювання, не може охопити всі життєві ситуації, які можуть виникнути. Крім того, життя перебуває у постійному русі, змінюється і розвивається, внаслідок чого виникають нові життєві ситуації, які законодавець не міг передбачити під час ухвалення закону. Суд застосовує аналогію закону і аналогію права тоді, коли на переконання суду певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить,внаслідок чогонаявна прогалинав законодавчомурегулюванні.Зазначені висновкистосуються якматеріального,так іпроцесуального права. Тому відсутність у процесуальних кодексах положень про процесуальну аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії.

При цьому, повернення клопотання не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді в порядку, передбаченомуКримінальним процесуальним кодексом України.

З цих підстав та керуючись ст. ст. 7-9, 64-2, 174,369-372,376,395 КПК України, Судпостановив:

клопотання про скасування арешту майна, повернути особі, яка його подала.

Копію ухвали про повернення клопотання надіслати особі, яка його подала.

Повернення клопотання не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді в порядку, передбаченомуКримінальним процесуальним кодексом України.

Ухвала, яка набрала законної сили в порядку, визначеномуКримінальним процесуальним Кодексом України, є обов`язковою і підлягає безумовному виконанню на всій території України.

Слідча суддя Оксана БІРСА