Постанова

від 07.06.2022 по справі 605/646/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

08 червня 2022 року

м. Київ

справа № 605/646/20

провадження № 61-17901св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Мрія Фармінг Карпати»,

відповідачі: приватне підприємство «Качан-07», ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія Фармінг Карпати» на рішення Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 25 травня 2021 року у складі судді Горуц Р. О. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 15 вересня 2021 року в складі колегії суддів: Парандюк Т. С.Дикун С. І., Храпак Н. М.,

у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія Фармінг Карпати» до приватного підприємства «Качан-07», ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди землі, визнання поновленим договору оренди землі шляхом визнання укладеною додаткової угоди та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю «Мрія Фармінг Карпати» (далі - ТОВ «Мрія Фармінг Карпати») звернулося до суду із позовом до приватного підприємства «Качан-07» (далі - ПП «Качан-07»), ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди землі, визнання поновленим договору оренди землі шляхом визнання укладеною додаткової угоди та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Позов обґрунтований тим, що ТОВ «Мрія Фармінг Карпати» направляло ОСОБА_1 листи-повідомлення із відповідними проектами додаткової угоди, з пропозицією продовжити дію договору оренди, але орендодавець повідомила про своє бажання припинити дію договору та уклала договір оренди землі з відповідачем ПП «Качан-07».

Позивач вважає порушеним його переважне право на укладення договору оренди землі, оскільки він повністю дотримав вимоги, зазначені у статті 33 Закону України «Про оренду землі».

Позивач просив суд:

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 12 грудня 2019 року, який укладений між відповідачами;

- скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 50586914 від 09 січня 2020 року;

- визнати поновленим договір оренди землі, шляхом визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 25 травня 2021 року, яке залишено без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 15 вересня 2021 року, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивоване тим, що орендодавець ОСОБА_1 письмово повідомила орендаря про своє небажання продовжувати договір оренди та його розірвання із залишенням за собою права самостійно розпоряджатись земельною ділянкою. Визнання недійсним договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_1 та ПП «Качан-07» не відновить порушені права ТОВ «Мрія Фармінг Карпати», оскільки задоволення вказаної вимоги не надаватиме орендарю переважного права на поновлення договору оренди від 07 грудня 2012 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2021 року до Верховного Суду, ТОВ «Мрія Фармінг Карпати», посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Також, в касаційній скарзі скаржник просить передати вказану справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі, витребувано її з Підгаєцького районного суду Тернопільської області.

13 травня 2022 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В касаційній скарзі заявник посилається на пункти 1, 2 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 15 січня 2019 року у справі № 922/1464/18, у постановах Верховного Суду України від 25 лютого 2015 року у справі № 6-219цс14 та від 25 травня 2016 року у справі № 911/1707/15 та інших.

В касаційній скарзі зазначається, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що протягом часу дії договору, ТОВ «Багаті Чорноземи», правонаступником якого є ТОВ «Мрія Фармінг Карпати», не пізніше ніж за місяць до закінчення строку договору, 22 грудня 2018 року направило орендодавцю лист-повідомлення від 01 липня 2018 року про наміри скористатися своїм переважним правом на поновлення договору на новий строк на 7 років із зазначенням розміру орендної плати 8 % від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки в рік, долучивши до такого листа відповідний проект додаткової угоди.

05 лютого 2019 року ТОВ «Багаті Чорноземи» направило повторно орендодавцю лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі при цьому запропонувавши збільшення розміру орендної плати до 10 % від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки в рік. У відповідь на даний лист-повідомлення орендодавець направив лист-повідомлення від 22 лютого 2019 року про заперечення в поновленні договору оренди землі, згідно якого повідомив, що поновлювати договір оренди землі не буде. Водночас причин такої відмови не зазначив, а також не зазначив з якими запропонованими умовами договору орендодавець не погоджується, не запропонував інших прийнятних для орендодавця умов договору оренди та не повідомив про намір укласти договір оренди з іншим орендарем і запропонованих ним умов. Вказав лише, що залишає за собою право приступити до використання земельної ділянки, що може свідчити про намір використовувати її самостійно.

На підставі наведених обставин та змісту листа-повідомлення від 22 лютого 2019 року, виходячи з положень статті 11 ЦК України, статті 2 Закону України «Про оренду землі» відповідно до договору, орендар, вважаючи, що це повідомлення не створює будь-яких прав та обов`язків для сторін у розумінні статті 33 Закону України «Про оренду землі» та зважаючи на той факт, що орендодавець не приступив до самостійного використання земельної ділянки, після закінчення строку дії договору, товариство продовжило використовувати земельну ділянку у своїй господарській діяльності, нарахувало та виплатило орендодавцю орендну плату за 2019 рік.

12 грудня 2019 року ОСОБА_1 уклала з ПП «Качан-07» новий договір оренди тієї самої земельної ділянки та 09 січня 2020 року приватне підприємство зареєструвало право оренди земельної ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується даними відповідної інформаційної довідки, отриманої через офіційний сайт Міністерства юстиції України.

Таким чином, діями відповідачів у вигляді укладення між ними спорюваного договору оренди землі було порушено переважне право ТОВ «Багаті Чорноземи», правонаступником якого є ТОВ «Мрія Фармінг Карпати», на поновлення договору та яке, в силу приписів статей 15, 16 ЦК України, підлягає захисту.

Доводи інших учасників справи

У грудні 2021 року ОСОБА_1 надіслала відзив на касаційну скаргу у якому просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що ОСОБА_1 , на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку, є власником земельної ділянки площею 2,45 га, кадастровий номер 6124884000:01:001:0368, розташованої на території Мирненської сільської ради Підгаєцького району Тернопільської області (на даний час - Мирненського старостинського округу Підгаєцької міської ради Тернопільського району Тернопільської області (т. 1 а. с. 8).

07 грудня 2012 року між ТОВ «Багаті Чорноземи» та ОСОБА_1 укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки площею 2,45 га строком на 5 років з моменту його державної реєстрації, але в будь-якому разі строк цього договору закінчується після завершення збирання врожаю сільськогосподарських культур, які були засіяні (висаджені) під час дії цього договору (з урахуванням ротації сільськогосподарських культур). Державну реєстрацію зазначеного договору здійснено 20 лютого 2014 року, що стверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 20 лютого 2014 року, наданим реєстраційною службою Підгаєцького районного управління юстиції Тернопільської області (т. 1 а. с. 9-15).

Відповідно до пункту 20 договору передача земельної ділянки орендарю здійснюється упродовж 5 днів після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі.

Однак всупереч вказаним вимогам договору, земельна ділянка площею 2,45 га, кадастровий номер 6124884000:01:001:0368, була передана орендарю та прийнята останнім у момент підписання договору, тобто більше аніж за 1 рік та 2 місяці до настання обставин, визначених пункт 20 договору.

Пунктом 8 договору передбачено, що після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. Поновлення договору оренди відбувається згідно зі статтею 33 Закону України «Про оренду землі».

Листом-повідомленням від 01 липня 2018 року ТОВ «Багаті Чорноземи» повідомило орендодавця про намір скористатись своїм переважним правом оренди та продовжити дію договору оренди землі. Такий лист було направлено 22 грудня 2018 року та отримано орендодавцем 28 грудня 2018 року. До листа-повідомлення було додано проект додаткової угоди до договору оренди землі від 07 грудня 2012 року, в якому запропоновано продовжити дію договору оренди землі на 7 років, із викладенням пункту 9 договору в новій редакції, а саме: орендна плата вноситься орендарем у розмірі 8 % від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки в рік в грошовій формі, або в натуральній формі - 1 800 кг зерна та 50 кг цукру щорічно. Усі інші положення договору залишено без змін (т. 1 а. с. 21-24).

Листом-повідомленням від 02 січня 2019 року, який надіслано 13 січня 2019 року та отримано ТОВ «Багаті Чорноземи» 14 січня 2019 року, ОСОБА_1 повідомила про своє бажання припинити дію договору оренди після закінчення строку, на який його було укладено.

До вказаного листа-повідомлення ОСОБА_1 було додано підписані нею два акти прийому-передачі земельної ділянки, один з яких відповідач просила, після їх підписання позивачем, повернути їй (т. 1 а. с. 164, 165).

05 лютого 2019 року ТОВ «Багаті Чорноземи» повторно надіслало лист-повідомлення ОСОБА_1 від 28 січня 2019 року про намір скористатись своїм переважним правом оренди та продовжити дію договору оренди землі, із доданим до нього проектом додаткової угоди до договору оренди землі від 07 грудня 2012 року, в якому запропоновано продовжити дію договору оренди землі на 7 років, із викладенням пункту 9 договору в новій редакції, а саме: орендна плата вноситься орендарем у розмірі 10 % від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки в рік в грошовій формі, або в натуральній формі - 1800 кг зерна та 50 кг цукру щорічно. Усі інші положення договору, залишено без змін. Дані документи ОСОБА_1 отримала 11 лютого 2019 року (т. 1 а. с. 17-20).

22 лютого 2019 року ОСОБА_1 направила ТОВ «Багаті Чорноземи» лист-повідомлення у якому зазначила, що поновлювати договір оренди землі, укладений 07 грудня 2012 року між нею та ТОВ «Багаті Чорноземи» вона не буде, а тому просила без її відома не проводити будь-яких польових робіт після збору урожаю, тобто утримуватись від вчинення дій, які б перешкоджали використанню належної їй, як власнику, земельною ділянкою. Також нагадала про повернення їй підписаного акту прийому-передачі земельної ділянки, який вона надсилала листом-повідомленням від 02 січня 2019 року (а. с. 25, 26).

Згідно пункту 37 договору його дія припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

20 лютого 2019 року закінчився п`ятирічний строк дії договору між ОСОБА_1 та ТОВ «Багаті Чорноземи» та припинились між ними правовідносини (20 лютого 2014 року відбулась державна реєстрація договору).

24 квітня 2019 року рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Мрія Фармінг Карпати» було затверджено статут ТОВ «Мрія Фармінг Карпати» (протокол № 24-04-2019) та зазначено, що ТОВ «Мрія Фармінг Карпати» є правонаступником приєднаного ТОВ «Багаті Чорноземи» в обсязі усіх його активів, капіталу та зобов`язань, переданих згідно передавального акту від 18 вересня 2018 року (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань).

Товариство набуває статусу юридичної особи з усіма без виключення правами й обов`язками згідно українського законодавства з дня його державної реєстрації (пункти 1.5, 3.1 статуту товариства) (т. 1 а. с. 28-30).

12 грудня 2019 року між ОСОБА_1 та ПП «Качан-07» укладено договір оренди земельної ділянки (паю) сільськогосподарського призначення, право оренди за яким зареєстровано в установленому законом порядку 09 січня 2020 року, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передає, а ПП «Качан-07» приймає у строкове платне користування земельну ділянку площею 2,4475 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 6124884000:01:001:0368, яка розташована на території Мирненської сільської ради Підгаєцького району Тернопільської області, строком на 10 років, орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 6 377,77 грн, 11 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки або натуральною продукцією, яка вирощується орендарем у розмірі, що відповідає грошовому еквіваленту орендної плати (т. 1 а. с. 139, 140).

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до вимог частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються статтею 33 Закону України «Про оренду землі», яка фактично об`єднує два випадки пролонгації договору оренди землі.

Зокрема, частинами першою-третьою статті 33 цього Закону України «Про оренду землі» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

Частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що в разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Частинами восьмою, дев`ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Таким чином, реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі», можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні попереднім орендарем процедури повідомлення про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справах № 313/350/16-ц (провадження № 14-97цс20) та № 159/5756/18 (провадження № 14-99цс20).

За змістом частини четвертої статті 33 Закону України «Про оренду землі» у разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Такий правовий висновок про застосування норм права у подібних правовідносинах викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18).

У постанові Верховного Суду від 06 листопада 2019 у справі № 490/7071/16-ц зазначено, що усталеним є розуміння переважного права як такого суб`єктивного цивільного права, яке надає його носієві можливість пріоритетно перед іншими особами набути інше або здійснити існуюче суб`єктивне право.

Сутністю переважного права є укладення договору найму на новий строк, з установленням умов за домовленістю сторін. Тобто переважне право стосується укладення нового договору найму на новий строк і з новими умовами.

Метою встановлення переважного права наймача на укладення договору є створення конструкції в цивільному законодавстві, за допомогою якої наймач матиме додаткові механізми, спрямовані на забезпечення стабільного користування річчю.

При реалізації переважного права наймача умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.

Переважне право наймача припиняється у випадку, якщо предмет найму необхідний для потреб його власника.

Встановлено, що ТОВ «Багаті Чорноземи» та ОСОБА_1 не досягли згоди щодо умов договору оренди на новий строк, оскільки власник земельної ділянки - орендодавець у своїх листах-повідомленнях від 02 січня 2019 року та 22 лютого 2019 року вказувала про відсутність наміру продовжувати договірні відносини з оренди землі, обумовленого її бажанням самостійно розпоряджатись земельною ділянкою. Реалізація переваженого права на поновлення договору оренди землі можлива лише за наявності волевиявлення сторін.

Враховуючи зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність переважного права на поновлення договору оренди землі на новий строк.

Враховуючи вищенаведене колегія суддів вважає, що переважне право на поновлення договору оренди на спірну земельну ділянку позивача не порушено й не підлягає відновленню в обраний ним спосіб.

Посилання скаржника на те, що після закінчення договору оренди землі у 2019 році ТОВ «Мрія Фармінг Карпати» продовжувало користуватись спірною земельною ділянкою до уваги не беруться, оскільки позивач користувався цією земельною ділянкою без будь-яких угод і домовленостей із ОСОБА_1 , яка у січні 2019 році просила ТОВ «Багаті Чорноземи» передати їй земельну ділянку після закінчення договору оренди, однак ця вимога не була виконана товариством.

Враховуючи вищезазначене, обґрунтованими є висновки судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору оренди землі, визнання поновленим договору оренди землі шляхом визнання укладеною додаткової угоди та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Щодо передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

У касаційній скарзі ТОВ «Мрія Фармінг Карпати» заявило клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, посилаючись на необхідність відступу від висновків у раніше прийнятих постановах Верховного Суду про застосування статті 33 Закону України «Про оренду землі».

Зазначене клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частинами четвертою - шостою 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики. Справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.

Наведені позивачем аргументи для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, в розумінні приписів статті 403 ЦПК України, не є тими обставинами, за наявності яких справа може бути передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Тому в задоволенні клопотання ТОВ «Мрія Фармінг Карпати» про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду слід відмовити.

Посилання в касаційній скарзі на те, що судом апеляційної інстанції не враховано висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 15 січня 2019 року у справі № 922/1464/18, у постановах Верховного Суду України від 25 лютого 2015 року у справі № 6-219цс14 та від 25 травня 2016 року у справі № 911/1707/15 та інших є безпідставними, оскільки висновки у цій справі і у справі, яка переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Отже, доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальних частинах рішень судів першої та апеляційної інстанцій, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справі «Пономарьов проти України» та ін.) повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки доводи касаційної скарги правильних висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні клопотаннятовариства з обмеженою відповідальністю «Мрія Фармінг Карпати» про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія Фармінг Карпати» залишити без задоволення.

Рішення Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 25 травня 2021 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 15 вересня 2021 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. І. Грушицький І. В. Литвиненко Є. В. Петров