Рішення

від 31.05.2022 по справі 120/4422/19-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2022 р. Справа № 120/4422/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСала П.І.,

за участю:

секретаря судового засідання Ходи Д.О.,

представника позивачаГлазунової Л.М.,

представника відповідачаСторчак Т.В.,

представника третьої особи Чернілевської Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Вінницької міської ради,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 ,

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

27.12.2019 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Малокрушлинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області (далі Малокрушлинецька сільська рада) про:

- визнання протиправним та скасування рішення постійної комісії з питань регулювання земельних відносин та охорони навколишнього середовища Малокрушлинецької сільської ради від 05.12.2019 "Про розгляд заяви ОСОБА_1 ";

- зобов`язання відповідача розглянути на сесії ради питання про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в с. Малі Крушлинці Вінницького району Вінницької області від 12.03.2013, виготовлену ДП "Поділлягеодезкартографія", з урахуванням правової оцінки, наданої у рішенні суду за наслідками вирішення справи;

- відшкодування моральної шкоди у розмірі 20000 грн, заподіяної позивачці протиправними рішення та діями відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскарженим рішенням відповідач відмовив позивачці у внесенні на розгляд ради питання про затвердження технічної документації із землеустрою, розробленої у 2013 році ДП "Поділлягеодезкартографія" на замовлення позивачки, щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в с. Малі Крушлинці Вінницького району Вінницької області. При цьому, як зазначає позивачка, відповідач неправомірно зіслався на допущення помилок у технічній документації, а також на рішення 43 сесії 6 скликання Малокрушлинецької сільської ради від 15.10.2015 № 108, яке було скасоване судом, а тому не породжує жодних юридичних наслідків. Крім того, позивачка вказує на те, що за змістом норм Земельного кодексу України та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно сільські ради наділені повноваженнями у галузі земельних відносин на території відповідних сіл.

На підтримку позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди позивачка зазначає, що починаючи з 2004 року відповідач, шляхом вчинення протиправних дій та допущення протиправної бездіяльності, умисно чинить перешкоди в реалізації позивачкою своїх законних прав та отриманні правовстановлюючих документів на належну їй земельну ділянку. Водночас така поведінка органу влади пригнічує позивачку, яка є особою похилого віку, спричиняє душевні страждання та погіршує стан здоров`я. Відтак позивачка оцінює завдану їй моральну шкоду в розмірі 20000 грн, яку просить суд стягнути на її користь за результатами розгляду цієї адміністративної справи.

Ухвалою суду від 02.01.2020 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 11.02.2020 провадження у справі зупинено до встановлення правонаступника Малокрушлинецької сільської ради.

23.09.2021 до суду надійшло клопотання позивачки про поновлення провадження у справі та заміну відповідача на його правонаступника Вінницьку міську раду.

Ухвалою суду від 04.10.2021 року поновлено провадження у справі.

18.10.2021 на адресу суду надійшла заява ОСОБА_2 про вступу у справу третьою особою без самостійних вимог на предмет спору.

Ухвалою суду від 19.10.2021 замінено відповідача у справі Малокрушлинецьку сільську раду на правонаступника Вінницьку міську раду. Цією ж ухвалою до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача допущено ОСОБА_2

29.10.2021 до суду надійшли письмові пояснення представника третьої особи, у яких зазначається, що рішенням апеляційного суду Вінницької області від 15.04.2015 у справі № 128/387/15-ц за ОСОБА_2 визнано право користування земельною ділянкою розміром 0,0600 га для обслуговування житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . В подальшому, відповідно до рішення № 263 від 19.10.2016 Малокрушлинецька сільська рада вирішила надати ОСОБА_2 дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж зазначеної земельної ділянки в натурі, орієнтовною площею 0,0600 га, що розташована в АДРЕСА_1 . З метою набуття права власності на цю земельну ділянку третя особа виготовила технічну документацію із землеустрою та звернулась до державного кадастрового реєстратора із заявою про її державну реєстрацію. Однак рішенням № РВ-0500285182017 від 04.04.2017 державний реєстратор відмовив ОСОБА_2 у внесенні відомостей до державного земельного кадастру про земельну ділянку, у зв`язку з невідповідністю електронного документа установленим вимогам (при перевірці було виявлено накладення на іншу земельну ділянку).

Представник третьої особи вказує на те, що земельна ділянка, державну реєстрацію права власності якої бажає провести ОСОБА_2 , перетинається з ділянкою 0520683500:02:004:0181, яка була внесена на підставі проектної документації, замовником якої є ОСОБА_1 . Площа накладення земельної ділянки співпадає на 96,3753%, виконавець технічної документації щодо встановлення меж є ДП "Поділлягеодезкартографія", дата внесення земельної ділянки в земельний кадастр 17.02.2013.

Представник третьої особи вважає, що позивачка запроектувала для отримання у власність земельну ділянку під будинком, який належить ОСОБА_2 . Відтак виготовлена у 2013 році на замовлення позивачки технічна документація із землеустрою не може бути затверджена і відповідач діяв правомірно, надавши відмову рішенням від 05.12.2019.

09.11.2021 представником третьої особи подано клопотання про закриття провадження в адміністративній справі у зв`язку з наявністю спору про право на землю між позивачкою ОСОБА_1 та третьою особою ОСОБА_2

19.11.2021 до суду надійшли письмові пояснення, у яких позивачка не погоджується з доводами і аргументами третьої особи та зазначає, що рішення Малокрушлинецької сільської ради № 263 від 19.10.2016 про надання ОСОБА_2 дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд орієнтовною площею 0,0600га, що розташована в АДРЕСА_1 , є нікчемним, а тому не може породжувати жодних правових наслідків, оскільки станом на 19.10.2016 і до цього часу діє рішення 13 сесії 4 скликання Малокрушлинецької сільської ради від 20.09.2004, яким у приватну власність ОСОБА_1 безкоштовно передано земельну ділянку площею 0,50 га, в тому числі для будівництва та обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 , яке є чинним і у встановленому порядку не скасоване.

Крім того, позивачка вважає, що спір про право у даному випадку відсутній, оскільки предметом позову у цій справі є вимога про зобов`язання відповідача розглянути на сесії ради заяву позивачки щодо затвердження наданої технічної документації із землеустрою, що входить до компетенції органу місцевого самоврядування.

Ухвалою суду від 02.12.2021 провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2022 апеляційну скаргу позивачки на вказане судове рішення задоволено. Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 02.12.2021 про закриття провадженні у справі скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

При цьому колегія суддів зазначила, що предметом позову ОСОБА_1 є вимога про зобов`язання відповідача лише розглянути на сесії ради заяву позивачки щодо затвердження технічної документації із землеустрою, а отже в даному випадку відсутній спір про право, оскільки спір пов`язаний з протиправними діями суб`єкта владних повноважень у сфері публічно-правових відносин.

29.03.2022 матеріали адміністративної справи № 120/4422/19-а повернулися на адресу Вінницького окружного адміністративного суду.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.03.2022 суддею для розгляду справи визначено суддю Сала П.І.

Ухвалою суду (у складі судді Сала П.І.) від 31.03.2022 справу за позовом ОСОБА_1 прийнято до провадження. Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 20.04.2022.

Ухвалою суду від 20.04.2022 підготовче засідання відкладено на 12.05.2022 у зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи.

21.04.2022 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому Вінницька міська рада позов заперечує та просить відмовити у його задоволенні.

Відповідач зазначає, що на земельній ділянці по АДРЕСА_1 розташований житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, який згідно з рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 01.02.2007 належить на праві власності ОСОБА_3 . Тобто на сьогодні земельні ділянки АДРЕСА_1 і АДРЕСА_1 є окремими господарствами, які належить, відповідно, позивачці і третій особі. Разом з тим на замовлення позивачки ДП "Поділлягеодезкартографія" розробило технічну документацію із землеустрою, якою охопило обидві земельні ділянки № 39 і № 39-а, як на один двір, неправильно вказавши сусідів, які з № 39 не межують. Відтак, на думку відповідача, у такому вигляді технічна документація не може бути затверджена.

Крім того, відповідач просить врахувати, що з 2008 року відбулося безліч судових процесів щодо земельних ділянок по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 . При цьому рішенням апеляційного суду Вінницької області від 15.04.2016, яке набуло статусу остаточного, за ОСОБА_2 визнано право користування земельною ділянкою площею 0,0600 га для обслуговування житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Отримавши це рішення, Малокрушлинецька сілька рада правомірно запропоновувала позивачці виправити помилки, допущені у технічній документації ДП "Поділлягеодезкартографія", а саме обміряти лише земельну ділянку ОСОБА_1 площею 0,21 га і скласти нову документацію на цю земельну ділянку.

Таким чином, на думку Вінницької міської ради, у ситуації, що склалась, Малокрушлинецька сільська рада діяла правомірно та намагалася врахувати інтереси обох сторін цього спору.

12.05.2022 до суду надійшла письмові заперечення відповідача щодо стягнення моральної шкоди.

Ухвалою суду від 12.05.2022, постановленою із занесенням до протоколу судового засідання, відмовлено у прийнятті до розгляду вказаних заперечень. Суд взяв до уваги, що відповідь на відзив позивачкою не подавалася, тоді як строк для подання відзиву завершився і відповідач не навів жодних поважних причин його пропуску.

Ухвалою суду від 12.05.2022 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 01.06.2022.

Представниця позивачки в судовому засіданні позовні вимоги повністю підтримала та надала пояснення згідно з обґрунтуваннями, наведеними у позовній заяві та інших заявах по суті справи. Просить суд позов задовольнити.

Представниця відповідача в судовому засіданні позов заперечила з підстав, наведених у відзиві. Вважає позовні вимоги безпідставними, в тому числі у частині відшкодування моральної шкоди, а тому просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

Представниця третьої особи у судовому засіданні виступила на стороні відповідача та підтримала надані суду письмові пояснення щодо заявленого позову. Вважає, що у даному випадку має місце спір про право, оскільки третя особа заявляє свої права на частину земельної ділянки, яку позивачка бажає отримати безоплатно у власність.

Оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, заслухавши пояснення сторін і третьої особи, суд встановив таке.

Рішенням 5 сесії Малокрушлинецької сільської ради 22 скликання від 25.05.1996 "Про безкоштовну передачу у приватну власність земельної ділянки площею 0,50 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і для ведення особистого підсобного господарства ОСОБА_4 " ОСОБА_4 (чоловіку позивачки ОСОБА_1 ) безкоштовно у приватну власність передана земельна ділянка площею 0,50 га.

Після смерті ОСОБА_4 , рішенням 13 сесії 4 скликання Малокрушлинецької сільської ради від 20.09.2004, у зв`язку з прийняттям спадщини за законом на нерухоме майно житловий будинок АДРЕСА_1 згідно із свідоцтвом на право на спадщину за законом № 2- 1349 від 18.08.04, позивачці ОСОБА_1 надано безкоштовно у приватну власність земельну ділянку площею 0,50 га, в тому числі площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та площею 0,25 га для ведення особистого селянського господарства.

Маючи намір оформити право власності на вказану земельну ділянку, на замовлення позивачки ДП "Поділлягеодезкартографія" виготовило технічну документацію із землеустрою від 12.03.2013 щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в с. Малі Крушлинці Вінницького району Вінницької області.

25.04.2013 позивачка звернулась до Малокрушлинецької сільської ради з заявою про затвердження вказаної технічної документації із землеустрою, до якої було додано необхідну технічну документацію та витяги з ДЗК щодо внесення до реєстру інформації про земельні ділянки: 1) площею 0,2500 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 0520683500:02:004:0181; 2) площею 0,0360 га, для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0520683500:02:004:0182; 3) площею 0,2549 га, для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0520683500:02:004:0183.

Рішенням 23 сесії 6 скликання Малокрушлинецької сільської ради від 21.05.2013 позивачці ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в АДРЕСА_1 на території Малокрушлинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області. У зв`язку з цим позивачка звернулась до суду.

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 31.07.2015 у справі № 128/4128/13-а, яке набрало законної сили 11.08.2015, визнано протиправним і скасовано рішення 23 сесії 6 скликання Малокрушлинецької сільської ради від 21.05.201 про відмову в затвердженні технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 на території Малокрушлинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області та зобов`язано Малокрушлинецьку сільську раду розглянути питання щодо затвердження технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 на території Малокрушлинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області.

29.09.2015 позивачка повторно звернулась до Малокрушлинецької сільської ради з заявою про затвердження технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в АДРЕСА_1 на території Малокрушлинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області.

Надалі Малокрушлинецька сільська рада прийняла такі рішення щодо цього питання:

- за № 108 від 21.10.2015 про створення комісії, затвердження актів обстеження земельних ділянок, звернення з оформленими належним чином документами до Подільського державного підприємства геодезії, картографії та кадастру із клопотанням про зауваження та пропозицією виправити допущені неточності в технічній документації по результатах розгляду заяви гр. ОСОБА_1 щодо затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу земельної ділянки у власність, що була подана повторно в зв`язку з прийняттям Вінницьким районним судом постанови від 31.07.2015 про визнання протиправною відмови відповідача від її затвердження;

- за № 109 від 21.10.2015 про відмову ОСОБА_1 передати у власність земельну ділянку площею 0,2549, що знаходиться на полі № 11

- за № 134 від 25.11.2015 про затвердження акта переобміру земельної ділянки гр. ОСОБА_1 від 20.11.2015;

- за № 135 від 25.11.2015 про затвердження акта переобміру земельної ділянки гр. ОСОБА_1 від 20.11.2015;

- за № 155 від 21.06.2016 про внесення змін до п. 3 рішення 13 сесії 4 скликання від 20.09.2004 "Про внесення змін до рішення 5 сесії сільської ради 22 скликання від 25.05.1996 та надання земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 ".

Вважаючи вказані рішення незаконними, позивачка звернулася до суду з відповідними позовними вимогами.

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 08.09.2016 у справі № 128/4870/15-а, яке набрало законної сили 19.09.2016, визнано протиправними та скасовано:

- рішення 43 позачергової сесії 6 скликання Малокрушлинецької сільської ради № 109 від 21.10.2015 щодо відмови гр. ОСОБА_1 передати у власність земельну ділянку площею 0,2549, що знаходиться на полі № 11;

- рішення 43 позачергової сесії 6 скликання Малокрушлинецької сільської ради № 108 від 21.10.2015 щодо створення комісії, затвердження актів обстеження земельних ділянок, звернення з оформленими належним чином документами до Подільського державного підприємства геодезії, картографії та кадастру із клопотанням про зауваження та пропозицією виправити допущені неточності в технічній і документації по результатах розгляду заяви гр. ОСОБА_1 щодо затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу земельної ділянки у власність, що була подана повторно в зв`язку з прийняттям Вінницьким районним судом постанови від 31.07.15 про визнання протиправною відмову відповідача від її затвердження;

- рішення 2 сесії 7 скликання Малокрушлинецької сільської ради № 134 від 25.11.2015 про затвердження акту переобміру земельної ділянки гр. ОСОБА_1 від 20.11.2015;

- рішення 2 сесії 7 скликання Малокрушлинецької сільської ради № 135 від 25.11.2015 про затвердження акту переобміру земельної ділянки гр. ОСОБА_1 від 20.11.2015;

- рішення 7 сесії 7 скликання Малокрушлинецької сільської ради № 155 від 21.06.2016 про внесення змін до п. 3 рішення 13 сесії 4 скликання від 20.09.2004 "Про внесення змін до рішення 5 сесії сільської ради 22 скликання від 25.05.1996 та надання земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 ".

Крім того, зобов`язано Малокрушлинецьку сільську раду розглянути питання щодо затвердження технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 на території Малокрушлинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області від 12.02.2013, виготовлену ДП "Поділлягеодезкартографія".

Виконуючи вищезазначене рішення суду, Малокрушлинецька сільська рада рішенням 9 сесії 7 скликання від 19.10.2016 № 276 вирішила частково затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства в с. Малі Крушлинці площею 0,2549 га та передати ОСОБА_1 із комунальної у приватну земельну ділянку 0,2549 га для ведення особистого селянського господарства в с. Малі Крушлинці (кадастровий номер земельної ділянки 0520683500:02:004:0183).

Водночас цим рішенням ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,2500 га в АДРЕСА_1 (кадастровий номер 0520683500:02:001:0181), а також у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби площею 0,0360 га (кадастровий номер 0520683500:02:001:0182). Запропоновано ОСОБА_1 звернутись до ДП "Поділлягеодезкартографія" для виготовлення нової технічної документації на земельну ділянку, згідно з технічним паспортом на житловий будинок в АДРЕСА_1 на території Малокрушлинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області, оскільки, на думку сільської ради, при виготовлені технічної документації допущені неточності.

В листопаді 2018 року третя особа ОСОБА_2 звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Державного кадастрового реєстратора відділу у Вінницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області Опалка Ю.А., треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 та Малокрушлинецька сільська рада, з позовними вимогами про:

- визнання протиправними та скасування рішення державного кадастрового реєстратора відділу у Вінницькому районі Головною управління Держгеокадастру у Вінницькій області Опалка Ю.А. РВ-0500526332018 від 13.03.2018 та РВ-050048514201 8 від 08.01.2018 про відмову у виправлені помилки, що виникла під час державної реєстрації земельної ділянки, кадастровий номер 0520683500:02:004:0181, площею 0,2500 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- зобов`язання державного кадастрового реєстратора відділу у Вінницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області виправити помилку в Державному кадастровому реєстрі, а саме: скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, кадастровий номер 0520683500:02:004:0181, площею 0,2500 га, внесену у Державний земельний кадастр 17.02.2013, та скасувати кадастровий номер 0520683500:02:004:0181, присвоєний земельній ділянці площею 0,2500 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , внесений у Державний земельний кадастр 17.02.2013.

Підставою для звернення до суду з вказаним позовом стало те, що після виготовлення технічної документацію із землеустрою ОСОБА_2 звернулась до державного кадастрового реєстратора із заявою про державну реєстрацію вказаної земельної ділянки, який рішенням №РВ-0500285182017 від 04.04.2017 відмовив у внесенні відомостей до державного земельного кадастру, у зв`язку з невідповідністю електронного документа установленим вимогам. При перевірці було виявлено, що земельна ділянка, реєстрацію якої бажає провести ОСОБА_2 , перетинається на 96,3753% з ділянкою по АДРЕСА_1 , що була внесена до реєстру на підставі проектної документації, замовником якої є ОСОБА_1 .

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 20.03.2019 у справі № 0240/3571/18-а, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.07.2019, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 18.11.2021 касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, вищезазначені рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20.03.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.07.2019 скасовано, а провадження в адміністративній справі № 0240/3571/18 закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України. Роз`яснено ОСОБА_2 право на звернення до суду за правилами цивільного судочинства.

Ухвалюючи вказане рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що заявлені позовні вимоги фактично спрямовані на скасування реєстраційного запису щодо земельної ділянки кадастровий номер 0520683500:02:004:0181 за третьою особою ОСОБА_1 . Відтак предметом цього спору є поновлення цивільних прав позивачки у сфері земельних відносин.

Разом з тим, 26.08.2019, тобто після набрання законної сили рішенням суду у справі № 0240/3571/18-а, позивачка ОСОБА_1 звернулась до Малокрушлинецької сільської ради з заявою (вх. № 15 від 08.08.2019), в якій просила затвердити їй технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,2500 га в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0520683500:02:001:0181, а також затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби площею 0,0360 га, кадастровий номер 0520683500:02:001:0182.

У зв`язку з не розглядом вказаної заяви у встановленому законом порядку, 07.11.2019 позивачка ОСОБА_1 подала на адресу Малокрушлинецької сільської ради ще одну заяву (вх. № 30 від 07.11.2019), в якій просила розглянути її заяву від 06.08.2019 про затвердження технічної документації, передавши на розгляд сесії Малокрушлинецької сільської ради питання щодо затвердження виготовленої ДП "Поділлягеодезкартографія" технічної документації від 12.02.2013 щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_1 .

Рішенням постійної земельної комісії з питань регулювання земельних відносин та охорони навколишнього середовища Малокрушлинецької сільської ради від 05.12.2019 позивачці відмовлено у розгляді її заяви на сесії ради. При цьому листом від 05.12.2019 № 603 за підписом сільського голови ОСОБА_5 позивачку повідомлено про прийняте постійною комісією рішення та разом із цим рішення також надано копію рішення 43 сесії 6 скликання Малокрушлинецької сільської ради № 108 від 21.10.2015, яким ОСОБА_1 запропоновано виправити помилки, допущені в технічній документації із землеустрою.

Позивачка вважає вказане рішення протиправними і такими, що прийняте безпідставно та з перевищенням комісією своїх повноважень, а тому підлягає скасуванню.

Похідними від цієї вимоги є позовні вимоги ОСОБА_1 про:

1) зобов`язання відповідача, а на сьогодні це Вінницька міська рада, розглянути на сесії ради питання щодо затвердження технічної документації із землеустрою від 12.03.2013 щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в с. Малі Крушлинці, виготовлену ДП "Поділлягеодезкартографія", з урахуванням правової оцінки, наданої у рішенні суду за результатами розгляду справи;

2) відшкодування моральної шкоди у розмірі 20000 грн, заподіяної позивачці протиправними рішення та діями відповідача.

Відтак, надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи в межах предмета позову та заявлених позовних вимог, суд керується такими мотивами.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За змістом статті 18 Земельного кодексу України у редакції, що була чинною на час прийняття спірного рішення (кінець 2019 року) (далі ЗК України), до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Конкретні категорії земель визначені у частині першій статті 19 ЗК України, до яких належать, зокрема, землі сільськогосподарського призначення та землі житлової і громадської забудови.

Згідно з ч. 1 ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

В силу вимог п. "а" ч. 3 ст. 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються громадянам у власність та надаються у користування для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Крім того, відповідно до статей 38, 40 ЗК України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.

Громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.

Отже, законом передбачено право громадян України на безоплатне набуття у приватну власність із земель державної та комунальної власності земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства та для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Порядок набуття відповідного права визначається главою 19 Розділу IV Земельного кодексу України.

Згідно із ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам встановлені статтею 121 ЗК України, згідно з якою громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:

б) для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 гектара;

г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах не більше 0,25 гектара, в селищах не більше 0,15 гектара, в містах не більше 0,10 гектара.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннями статті 118 ЗК України.

Так, частиною шостою цієї статті визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

За змістом положень частини сьомої статті 188 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Згідно з частинами восьмою, дев`ятою статті 118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Водночас частиною чотирнадцятою статті 186 ЗК України визначено, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) погодженню не підлягає і затверджується:

Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у разі якщо земельна ділянка перебуває у державній або комунальній власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Статтею 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Згідно з ч. 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин віднесено до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад. Такі питання вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради (п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Отже, аналізуючи у сукупності наведені вище правові норми, суд наголошує на тому, що органом місцевого самоврядування, який уповноважений передавати у власність громадян для всіх потреб земельні ділянки комунальної власності є відповідна сільська, селищна, міська рада, яка вирішує питання регулювання земельних відносин виключно на пленарних засіданнях шляхом прийняття акта у формі рішення ради.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права наведена у постановах Верховного Суду від 18.10.2018 у справі № 813/481/17, від 25.02.2019 у справі № 347/964/17, від 22.04.2019 у справі № 263/16221/17, від 08.11.2019 у справі № 420/914/19, від 09.10.2020 у справі № 1840/3664/18.

Натомість судом встановлено, що Малокрушлинецька сільська рада у неналежний спосіб розглянула заяви позивачки ОСОБА_1 від 06.08.2019 та від 07.11.2019 про затвердження технічної документації із землеустрою та передачу земельних ділянок у власність, оскільки рішення з цього питання було прийняте постійною комісією з питань регулювання земельних відносин та охорони навколишнього середовища сільської ради, тобто неуповноваженим суб`єктом.

При цьому, на думку суду, вказана постійна комісія не була наділена законною компетенцією щодо відмови у розгляді заяви позивачки на сесії ради, оскільки порушене позивачкою питання належить до тих питань, які в силу вимог закону вирішуються виключно на пленарному засіданні ради.

Крім того, суд враховує, що фактичною підставою для прийняття оспорюваного рішення стало рішення 43 позачергової сесії 6 скликання Малокрушлинецької сільської ради № 108 від 21.10.2015, яке визнане протиправним та скасоване рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 08.09.2016 у справі № 128/4870/15-а.

Тобто, приймаючи рішення від 05.12.2019 та надаючи позивачці відмову у розгляді її заяви про затвердження технічної документації із землеустрою на сесії ради, відповідач неправомірно послався на рішення ради, яке втратило чинність ще 19.09.2016 у зв`язку з набранням законної сили судовим рішенням про його скасування.

Відповідно до частин першої, другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ, Суд).

У справі "Рисовський проти України", № 29979/04, рішення від 20 жовтня 2011 року, пункти 70, 71, Суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування", зазначивши, що він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119).

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), п. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58).

Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), п. 74).

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див. зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).

З огляду на викладене суд доходить висновку, що оспорюване рішення постійної комісії з питань регулювання земельних відносин та охорони навколишнього середовища Малокрушлинецької сільської ради від 05.12.2019 "Про розгляд заяви ОСОБА_1 " прийняте безпідставно та з перевищенням повноважень, не узгоджується із змістом принципу правової визначеності, порушує права та законні інтереси позивачки ОСОБА_1 , а тому визнається судом протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

Крім того, виходячи з правової оцінки, наданої судом за наслідками розгляду цієї справи, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги щодо зобов`язання уповноваженого органу місцевого самоврядування, яким на сьогодні є Вінницька міська рада, розглянути на сесії ради питання щодо затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 на території Малокрушлинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області від 12.02.2013, виготовлену ДП "Поділлягеодезкартографія", відповідно до заяв позивачки від 06.08.2019 (вх. № 15) та від 07.11.2019 (вх. 30).

При цьому суд не вдається до оцінки наявності або відсутності правових підстав для затвердження вказаної документації та передачі у власність позивачки відповідних земельних ділянок, оскільки це питання виходить за межі заявлених позовних вимог та предмета доказування.

Оцінюючи позовні вимоги в частині відшкодування позивачці моральної шкоди, суд зазначає таке.

Право фізичних осіб на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої внаслідок порушення їхніх прав, свобод та законних інтересів, має конституційно-правову природу. Зокрема, стаття 56 Конституції України встановлює право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Засади та сутність інституту моральної шкоди розкриваються в Цивільному кодексі України, статтею 23 якого передбачено, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди; протиправну поведінку заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрату немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків (п. 3).

У пунктах 4, 5 вищевказаної Постанови наголошено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами цей розмір підтверджується. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Крім того, як зазначено у постанові Верховного Суду від 20.01.2021 в справі № 197/1330/14-ц (провадження № 61-21956св19), причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду. Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами. При цьому причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди.

Натомість у позовній заяві позивачка не навела належних обґрунтувань щодо факту заподіяння їй моральних страждань внаслідок неправомірних дій суб`єкта владних повноважень, а також не зазначила та не підтвердила наявності причинного зв`язку між моральною шкодою і протиправним рішенням, що оспорюються.

Доводи позивачки у цій частині позовних вимог мають загальний характер і фактично обґрунтовуються заподіянням моральної шкоди за весь період спірних правовідносин між сторонами і третьою особою, який є тривалим та не охоплюється лише одним епізодом, який досліджений судом під час розгляду цієї справи.

Водночас суд зауважує, що за змістом положень ч. 2 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

Таким чином, вимоги про відшкодування моральної шкоди в адміністративному судочинстві завжди мають похідний характер від вимог вирішити публічно-правовий спір, і у такому разі факт заподіяння позивачеві моральної шкоди має бути безпосередньо пов`язаний із протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які є предметом оскарження в адміністративному суді.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Отже, заявляючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, обов`язок доказування факту заподіння такої шкоди несе саме позивач.

Втім, під час розгляду справи позивачкою не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що внаслідок оспорюваних рішень та дій Малокрушлинецької сільської ради їй завдана моральна шкода.

При цьому сам по собі факт визнання судом протиправним рішення від 05.12.2019 не є безумовною підставою для відшкодування позивачці моральної шкоди.

Подібні висновки містяться, зокрема, у постанові Верховного Суду від 20.01.2022 у справі № 296/3114/20 та від 16.09.2020 у справі № 243/5118/19.

У пункті 54 рішення ЄСПЛ в справі "Перна проти Італії" від 25 липня 2001 року суд звернув увагу на те, що визнання факту порушення саме по собі є достатньою справедливою сатисфакцією будь-якої моральної шкоди, завданої заявникові. Аналогічна позиція відображена у рішенні ЄСПЛ "Нільсен і Йонсен проти Норвегії".

Враховуючи наведене та зважаючи на встановлені судом обставини справи, у даному випадку суд вважає, що достатньою і справедливою сатисфакцією для відновлення порушених прав позивачки є скасування судом оспорюваного рішення Малокрушлинецької сільської ради та покладення на Вінницьку міську раду, як її правонаступника, обов`язку розглянути заяву позивачки про затвердження технічної документації із землеустрою у передбаченому законом порядку.

Відтак суд доходить висновку про відсутність достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог у частині відшкодування моральної шкоди в розмірі 20000 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).

Частиною другою статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до п. 29 рішення ЄСПЛ у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 року статтю 6 пункт 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

За змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Перевіривши основні доводи учасників справи в межах предмету позову та заявлених позовних вимог, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що заявлений позов належить задовольнити частково, а саме шляхом визнання протиправним та скасування рішення постійної комісії з питань регулювання земельних відносин та охорони навколишнього середовища Малокрушлинецької сільської ради від 05.12.2019 "Про розгляд заяви ОСОБА_1 " та зобов`язання Вінницької міської ради розглянути на сесії ради питання щодо затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 на території Малокрушлинецької сільської ради від 12.02.2013, виготовлену ДП "Поділлягеодезкартографія", відповідно до заяв позивачки від 06.08.2019 (вх. № 15) та від 07.11.2019 (вх. 30), з урахуванням висновків суду за результатами вирішення цієї справи. Водночас у задоволенні решти позовних вимог належить відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, у зв`язку з задоволенням позовних вимог в частині вирішення публічно-правового спору, судові витрати позивачки на сплату судового збору в розмірі 768,40 грн підлягають стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення постійної комісії з питань регулювання земельних відносин та охорони навколишнього середовища Малокрушлинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області від 05.12.2019 "Про розгляд заяви ОСОБА_1 ".

Зобов`язати Вінницьку міську раду розглянути на сесії ради питання щодо затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 на території Малокрушлинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області від 12.02.2013, виготовлену ДП "Поділлягеодезкартографія", відповідно до заяв ОСОБА_1 від 06.08.2019 (вх. № 15) та від 07.11.2019 (вх. 30), з урахуванням висновків суду за результатами вирішення цієї адміністративної справи.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької міської ради.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

1) позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 );

2) відповідач: Вінницька міська рада (код ЄДРПОУ 25512617, місцезнаходження: вул. Соборна, 59, м. Вінниця, 21050);

3) третя особа: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ).

Повне судове рішення складено до 08.06.2022.

Суддя Сало Павло Ігорович