Рішення

від 30.05.2022 по справі 160/26201/21

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2022 року Справа № 160/26201/21 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Калугіної Н.Є.,

при секретарі судового засідання - Коростильові П.О.,

за участю:

представника позивача - Короби Ю.А.,

представника відповідача - Писаревського О.О.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду справу №160/26201/21 за позовом Приватного акціонерного товариства "ЮЖКОКС" до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

-визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення прийняті Східним міжрегіональним управлінням Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків форми «П» №000/285/32-00-01-03-32 від 07.09.2021 та форми «В4» №000/284/32-00-01-03-32 (без дати);

-стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків на користь ПРАТ «ЮЖКОКС» судові витрати по даній справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкові повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків форми «П» №000/285/32-00-01-03-32 від 07.09.2021 та форми «В4» №000/284/32-00-01-03-32 (без дати) прийняті контролюючим органом без урахування усіх обставин, відтак останні підлягають скасуванню у судовому порядку.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Постановлено здійснювати розгляд та вирішення справи в порядку загального позовного провадження.

Суддя Калугіна Н.Є. у період з 31.01.2022 по 04.02.2022 включно, з 16 лютого 2022 року по 01 квітня 2022 року включно перебувала на лікарняному та у щорічній відпустці.

Протокольною ухвалою суду 05.05.2022, із занесенням до протоколу судового засідання, закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи по суті.

Чергове судове засідання призначене на 31.05.2022.

Представник позивача у судовому засіданні, що призначене на 31.05.2022, заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити з підстав, що викладені у позовній заяві та відповіді на відзив(а.с.72-82 том 4).

Представник відповідача у судовому засіданні, що призначене на 31.05.2022, проти задоволення позовних вимог товариства заперечував з підстав, що викладені у відзиві на позовну заяву.

Згідно відзиву на позовну заяву (а.с.161-169 том 3) контролюючий орган зазначив про те, що оскаржувані податкові-повідомлення рішення є правомірними оскільки господарські операції між позивачем та його контрагентами фактично не відбувалися, оскільки у контрагента позивача відсутні основні засоби. Вважає, що подані позивачем документи не є належними доказами підтвердження господарської діяльності. Крім того, представник відповідача зазначив, що під час перевірки встановлено неможливість здійснення контрагентами позивача господарських операцій з постачання/виконання (реалізації) товарів/послуг на адресу позивача по ланцюгу постачання. Звернув увагу суду на тому, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими постачальниками та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Крім цього, зазначив, що облік для цілей оподаткування таких господарських операцій здійснено без врахування вимог цивільного та господарського права.

Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Фахівцями Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, на підставі направлень №235/32-00-07-01-03-25, №236/32-00-07-01-03-25 від 29.06.2021 та наказу №223 від 29.06.2021 (а.с.40-41 том 1), у період з 30.06.2021 по 20.07.2021 проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства "ЮЖКОКС".

За результатами проведеної перевірки податковим органом складено акт від 23.07.2021 №592/32-00-07-01-032-05393079 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Приватного акціонерного товариства «ЮЖКОКС» (код за ЄДРПОУ 05393079) з питання дотримання вимог податкового законодавства України по взаємовідносинах з ТОВ «С-Ф «ИВА» (код ЄДРПОУ 41802983) за листопад 2019 року, грудень 2020 року з їх відображенням у деклараціях з податку на додану вартість або в наступних податкових періодах (місяцях) та показників фінансової звітності з їх відображенням у деклараціях з податку на прибуток підприємств за 2019 рік, та за 2020 рік або в наступних податкових періодах (роках) згідно з правилами податкового обліку. ТОВ «ІК «ДОНГІДРОЕКОРЕСУРС» (код ЄДРПОУ 40575112) за серпень 2020 року з їх відображенням у деклараціях з податку на додану вартість або в наступних податкових періодах (місяцях) та показників фінансової звітності з їх відображенням у деклараціях з податку па прибуток підприємств за 9 місяців 2020 року або в наступних податкових періодах (роках) згідно з правилами податкового обліку» (а.с.42-61 том 1).

Згідно висновків акту перевірки від 10.08.2021 №2734/04-36-07-05/41395843 встановлені такі порушення позивачем:

- п.44.1, п. 44.2 ст. 44, п.п 134.1.1 п.134.1 ст.134, п. 135.1 ст.135, пп.140.4.2 пункту 140.4 статті 140 Кодексу з урахуванням положень пп. 14.1.13, 14.1 ст. 14 Кодексу, ст.1, 3. 8. 9. 11 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зі змінами та доповненнями, п. 1, 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зі змінами та доповненнями, розділу І Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 №291, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 21.12.1999 за №893/4186, п.3.10, п.3.20 «Методичних рекомендації щодо заповнення форм фінансової звітності», затверджених наказом Мінфіну від 28.03.2013 № 433, що призвело до заниження фінансового результату (завищення збитку). Що, свою чергу, призвело до завищення суми від ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2020 рік на загальну суму 3 745 734 грн;

-пп. «а» п.198.1, абз.1-3 п.198.2, абз.1,2 п. 198.3 ст.198 п. з урахуванням норм п.44.1 ст. Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755- VІ (зі змінами ), що призвело до завищення суми податкового кредиту по взаємовідносинах з вищенаведеними контрагентами суму 624 289 грн., в тому числі: грудень 2019 року - 153 293 грн; жовтень 2020 року - 100 792 грн; грудень 2020 року - 370 204 грн. Вищевикладене призвело до порушення - п.200.1, абз. в) п.200.4 ст.200 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (зі змінами та доповненнями, чинними в періоді, що охоплений перевіркою), а саме:

завищення від`ємного значення різниці між сумою податкових зобов`язань та сумою податкового кредиту в грудні 2019 року на суму 153 293 грн;

завищення від`ємного значення різниці між сумою податкових зобов`язань та сумою податкового кредиту в жовтні 2020 року на суму 100 792 грн;

завищення від`ємного значення різниці між сумою податкових зобов`язань та сумою з податкового кредиту в грудні 2020 року на суму 370 204 грн.

Позивач не погоджуючись з висновками акту перевірки надав до ДПС України заперечення №817 від 11.08.2021 (а.с.85-99 том 1).

Рішенням Державної податкової служби України від 01.09.2021 висновки акту перевірки залишені без змін (а.с.101-111 том 1).

На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом складені податкові повідомлення-рішення:

№000/285/32-00-01-03-32 від 07.09.2021, яким Приватному акціонерному товариству «ЮЖКОКС» зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток згідно декларації №9372972789 від 01.03.2021 за звітний 2020 рік на суму 3745734,0 грн (а.с.112-113 том 1);

№000/284/32-00-01-03-32 від 07.09.2021, яким Приватному акціонерному товариству «ЮЖКОКС» зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість згідно декларацій №9332187144 від 20.01.2022 за звітний грудень 2019 на суму 153293,0 грн, №9305293983 від 19.11.2020 за звітний жовтень 2020 року на суму 100792,0 грн, №9370091926 від 20.01.2021 за звітний грудень 2020 року на суму 370 204,0 грн. Всього на суму у розмірі 624289,0 грн (а.с.114-115 том 1).

ПАТ «ЮЖКОКС», не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями - рішеннями, 27.09.2021 звернулося зі скаргою з вих. №977 до Державної податкової служби України (отримано адресатом за вх. 28782/6 від 29.09.2021)(а.с.1-7 том 3).

Рішенням про результати розгляду скарги Державної податкової служби України №25633/6/99-00-06-01-02-06 від 11.11.2021 (отримано підприємством 17.11.2021 за вх. №1333), залишено без змін податкові повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків форми «П» №000 285/32-00-01-03-32 від 07.09.2021 та форми «В4» №000/284/32-00-01-03-32 без зазначення дати(а.с.8-12 том 3).

Вважаючи, що податкові повідомлення-рішення прийняті контролюючим органом необґрунтовано, позивач 20.12.2021, тобто в межах строку звернення, що визначений для оскарження податкових повідомлень-рішень, звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з таких підстав.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України.

Відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України (далі - ПК України), контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з п.75.1 ст.75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Підставою для проведення перевірки позивача слугував наказ від 29.06.2021 №223 (а.с.40-41 том 1), який прийнято відповідачем з посиланням на п.п.20.1.4, п. 20.1, ст. 20, п.п.78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

Як визначено підпунктами 78.1.4 та 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України, виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, або якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Відповідно до пункту 73.3 статті 73 ПК України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити:

1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує;

2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати;

3) печатку контролюючого органу.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб`єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

2) для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки" під час здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу та/або для визначення рівня звичайних цін у випадках, визначених цим Кодексом;

3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;

4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків:

податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування;

акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної;

5) у разі проведення зустрічної звірки;

5-1) виявлено недостовірність даних, що містяться у звіті про підзвітні рахунки, поданому фінансовим агентом;

5-2) отримано повідомлення від компетентного органу іноземної держави, з якою Україною укладено міжнародний договір, що містить положення про обмін інформацією для податкових цілей, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або укладених на їх підставі міжвідомчих договорів, про виявлення таким органом помилок, неповних або недостовірних даних, наданих фінансовим агентом щодо підзвітного рахунка особи, яка є резидентом відповідної іноземної держави, або про невиконання фінансовим агентом зобов`язань, передбачених таким міжнародним договором;

6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Запит вважається належним чином врученим, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Платники податків та інші суб`єкти інформаційних відносин зобов`язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом).

Судом встановлено, що відповідачем позивачу направлені запити щодо надання документів: від 05.02.2020 №5020/10/28-10-50-06-09, від 29.09.2020 №32582/10/28-/28-10-50-06-09, від 21.05.2021 №2451/6/32-00-04-01-01-08, від 18.02.2021 №757/6/32-00-04-01-01-08.

Відповідач у відповідях на вказані запити (від 14.02.2020, від 07.10.2021, від 17.03.2021 (а.с.22-2 том 3), вказав на невідповідність їх вимогам ст. 73 Податкового кодексу та не надав документи на ці запити.

Перевіряючи вказані запити контролюючого органу на предмет їх відповідності вимогам пункту 73.3 статті 73 ПК України, суд зазначає наступне.

Запит податкового органу про надання відповідної інформації платником податків повинен визначати конкретні підстави, тобто, наявність чітко окреслених обставин, які свідчать про порушення платником податків податкового законодавства. Без повідомлення вказаних фактів платник податків не має об`єктивної можливості надати будь-які пояснення та їх документальне підтвердження.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 12 травня 2020 року (справа №280/2578/19), від 8 серпня 2019 року (справа №802/92/15-а), від 18 квітня 2019 року (справа №825/1713/13), від 26 лютого 2019 року (справа №820/768/18), від 06 жовтня 2020 року (справа №280/1475/19).

У постанові від 22 вересня 2020 року у справі №520/8836/18 окрім наведених вище висновків Верховний Суд зазначив, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є достатніми для висновку про протиправність такого рішення. З урахуванням цього Суд касаційної інстанції зазначив про відсутність необхідності перевірки порушення позивачем вимог ПК України, як підстави для донарахування суми грошового зобов`язання.

Суд зазначає, що незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Вказані висновки узгоджується із правовою позицією висловленою Верховним Судом у постановах від 21.02.2020 у справі №826/17123/18, від 16.12.2020 у справі №520/13020/19, від 17.03.2020 у справі №804/10744/15, від 17.03.2020 у справі №808/4140/15, від 09.04.2019 у справі №826/18053/14, від 18.06.2019 у справі №0340/1538/18, від 19.02.2019 у справі №814/946/16, від 21.01.2021 у справі №460/1239/19, від 24 лютого 2022 року у справі № 520/5314/2020.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, за відсутності в цих запитах інформації стосовно того, у чому саме полягає недостовірність даних, що містяться у податковій звітності, поданою позивачем, а також конкретизації підстав для надсилання запиту із зазначенням інформації, яка це підтверджує, суд погоджується з твердженням позивача про невідповідність запитів вимогам ПК України.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктами 16.1.2 й 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 вказаного Кодексу встановлено, що платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковим обов`язком є обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 ПК України).

Таким чином, на позивача покладено обов`язок щодо складання звітності, що стосується обчислення і сплати податків.

Судом встановлено, що Приватне акціонерне товариство "ЮЖКОКС" зареєстроване в якості юридичної особи 25.12.1995 за №12231200000000014.

До видів діяльності позивача віднесено виробництво коксу та коксопродуктів (19.10) (а.с.38 том 1).

Згідно з частиною першою статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов`язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Контролюючим органом у розділі 3.1. акту по взаємовідносинам ПРАТ «ЮЖКОКС» з ТОВ «ІК «ДОНГІДРОЕКОРЕСУРС» (код ЄДРПОУ: 40575112) зазначено, що у серпні 2020 року виписано податкові накладні на загальну суму 905 040 грн, у т.ч. ПДВ - 150840,00 грн. Податкові накладні за серпень 2020 року на суму ПДВ - 150 840,00 грн ПРАТ «ЮЖКОКС» включено до податкового кредиту жовтня 2020 року, та відображені в додатку 5 декларації з ПДВ за жовтень 2020 року. Проаналізувавши відносини між контрагентами, контролюючий орган дійшов висновку, що ПРАТ «ЮЖКОКС» здійснено безпідставне документальне оформлення нереальної господарської операції, з придбання запчастин в асортименті в ТОВ «ІК «ДОНГІДРОЕКОРЕСУРС» та як наслідок порушено п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями, діючими в періоді, що охоплений перевіркою), що призвело до завищення суми податкового кредиту (рядок 17 Декларації) в жовтні 2020 року в розмірі 100 792 грн.

Крім того, у п. 3.1.2 акту по взаємовідносинам між ПРАТ «ЮЖКОКС» (код ЄДРПОУ: 05393079) з ТОВ «С-Ф «ИВА» (код ЄДРПОУ: 41802983) зазначено, що ТОВ «С-Ф «ИВА» на адресу ПРАТ «ЮЖКОКС» виписано податкові накладні листопаді 2019 року на загальну суму 1 348 579,35 грн, у т.ч. ПДВ - 224 763,23 грн, у грудні 2020 року на загальну суму 2 221 224,66 грн, у т.ч. ПДВ - 370 204,11 грн. Податкові накладні за листопад 2019 року на суму ПДВ - 224 763,23 грн, ПРАТ «ЮЖКОКС» включено до податкового кредиту грудня 2019 року, та відображені в додатку декларації з ПДВ за грудень 2019 року. Податкові накладні за грудень 2020 року на суму ПДВ - 370 204,11 грн ПРАТ «ЮЖКОКС» включено до податкового кредиту грудня 2020 року, та відображені в Додатку декларації з ПДВ за грудень 2020 року. Отже, на думку контролюючого органу, не можливо встановити реальність здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ «С-Ф «ИВА» з ПРАТ «ЮЖКОКС», та як наслідок це дає змогу стверджувати про неможливість здійснення господарської діяльності в розумінь п.п. 14.1.36 Податкового кодексу України та частин першої і другої ст. 3 Господарської кодексу України. Відтак, контролюючий орган вказує про порушення ПРАТ «ЮЖКОКС» п. 198.1, п 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України по взаємовідносинам із ТОВ «С-Ф «ИВА» в результаті чого завищено податковий кредит за грудень 2019 року на суму ПДВ 153 293 грн за грудень 2020 року на суму ПДВ - 370 204 грн.

У постанові Верховного Суду від 12 січня 2022 року у справі № 520/2088/21 визначено, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій.

Щодо взаємовідносин з підприємством ТОВ «ІК «ДОНГІДРОЕКОРЕСУРС» (код ЄДРПОУ 40575112), судом встановлено наступне.

Між ПРАТ «ЮЖКОКС» (покупець) та ТОВ «ІК «ДОНГІДРОЕКОРЕСУРС» (постачальник) укладено договір поставки №07-09/20 від 13.07.2020 (а.с.29-32 том 3).

Згідно п.1.1 договору постачальник зобов`язується передати, а покупець прийняти та сплатити матеріали згідно додатків на умовах, передбачених цим договором.

Договір діє з моменту підписання до 08 липня 2022 року (п.10.4, 10.5 договору).

Відповідно до умов вказаного договору та специфікації №1 від 13.07.2020 (а.с.34 том 3), постачальником у серпні 2020 року поставлено обладнання, а саме: зрошувач ОСЦ- 18 у кількості 3 456 штуки, форсунка СО-3-24 у кількості 144 штуки та водовловлювач градирні ВП-160 у кількості 144 штуки та оприбутковано за ордером (а.с.106 том 3).

Виконання договору поставки товару (обладнання) підтверджується видатковою накладною №04/08 від 04.08.2020(а.с.103 том 3).

Факт поставки товару (обладнання) підтверджується товарно-транспортною накладною №04/08 від 04.08.2020 (а.с.107-108 том 3).

Оплата за отриманий товар (обладнання) здійснювалась на підставі рахунку-фактури №04/08 від 04.08.2020 (а.с.113 том 3).

Оплата здійснена згідно платіжних доручень № 4500026007 від 19 жовтня 2020 року та № 4500026651 від 28 жовтня 2020 року(а.с.116-117 том 3).

За результатами виконання договору поставки ТОВ «ІК «ДОНГІДРОЕКОРЕСУРС» складено податкові накладні №6 від 04.08.2020, № 1 від 04.08.2020, №2 від 04.08.2020 та №5 від 04.08.2020, які зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с.109-112 том 3).

Щодо взаємовідносин позивача з підприємством ТОВ «С-Ф «ИВА» (код ЄДРПОУ 41802983), судом встановлено наступне.

Між ПРАТ «ЮЖКОКС» (замовник) та ТОВ «С-Ф «ИВА» (підрядник) укладено договір підряду №11-26/20 від 30.11.2020 (а.с.35-52 том 3).

Відповідно до умов вказаного договору підрядник зобов`язується виконати на території замовника роботи з капітального ремонту на автодороги на об`єкті замовника «а/дорога по тер. завода сх» інв. № 823 у об`ємі, передбаченому локальним кошторисом №20/164, який є невід`ємною частиною даного договору.

Виконання договору №11-26/20 від 30.11.2020 підтверджується: актом №1 від 01.12.2020 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2020 року (а.с.122-126 том 3), довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (КБ-3) за грудень 2020 року(а.с.121 том 3), підсумковою відомістю ресурсів(а.с.127-129 том 3), розрахунком загальновиробничих витрат до локального кошторису(а.с.130-131 том 3), звітом до акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 1 від 01.12.2020 року(а.с.132 том 3).

У рамках даного договору ТОВ «С-Ф «ИВА» листами зверталось до позивача з метою надання дозволу на в`їзд та виїзд техніки разом з водієм (а.с.62-91 том 2).

Реалізація вказаних листів відображена у журналі обліку ввезення - вивезення ТМЦ, в`їзд-виїзд транспорту відділу з охорони ПРАТ «ЮЖКОКС» (а.с.12-50 том 2) та інформацією про перетин прохідної (а.с.1-11, 51-61 том 2).

За результатами виконання договору ТОВ «С-Ф «ИВА» видало ПРАТ «ЮЖКОКС» податкову накладну №46 від 01.12.2020, яка зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних(а.с.118 том 3).

Оплата за надані послуги здійснювалась на підставі рахунку-фактури №45 від 01.12.2020 (а.с.120 том 3).

Оплата здійснювалась згідно платіжного доручення №4500030718 від 30.12.2020 (а.с.133 том 3).

Також між ПРАТ «ЮЖКОКС» (в якості замовника) та ТОВ «С-Ф «ИВА» (в якості підрядника) укладено договір №06-33/19 від 27.06.2019, відповідно до умов якого підрядник зобов`язується виконати на території замовника роботи з капітального ремонту на об`єкті замовника "шляхи перевантажувача вугільного складу 2-ї черги" інв. № 501 у об`ємі, передбаченому локальним кошторисом №61-19/29, який є невід`ємною частиною даного договору.

31.01.2020 між сторонами договору укладено додаткову угоду №3(а.с.57 том 3).

Виконання договору №06-33/19 від 27.06.2019 підтверджується: актом №3 від 25.11.2019 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2019 року (а.с.136-139 том 3), довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (КБ-3) за листопад 2019 року (а.с.140 том 3), підсумковою відомість ресурсів(а.с.143-146 том 3), розрахунком загальновиробничих витрат до локального кошторису (а.с.141-142 том 3), звітом до акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №3 від 25.11.2019 (а.с.148 том 3).

У рамках даного договору ТОВ «С-Ф «ИВА» листами зверталось до позивача з метою надання дозволу на в`їзд та виїзд техніки разом з водієм(а.с.62-91 том 2).

Реалізація вказаних листів відображена у журналі обліку ввезення -вивезення ТМЦ, в`їзд-виїзд транспорту відділу з охорони ПРАТ «ЮЖКОКС» (а.с.12-50 том 2) та інформацією про перетин прохідної (а.с.1-11, 51-61 том 2).

За результатами виконання договору ТОВ «С-Ф «ИВА» видало ПРАТ «ЮЖКОКС» податкову накладну № 55 від 25.11.2019, яка зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних(а.с.134 том 3).

Оплата за надані послуги здійснювалась на підставі рахунку-фактури №32 від 25.11.2019 (а.с.135 том 3).

Оплата здійснювалась згідно платіжних доручень № 4500005748 від 02.03.2020 року.

Між ПРАТ «ЮЖКОКС» (в якості замовника) та ТОВ «С-Ф «ИВА» (в якості підрядника) укладено договір №10-117/19 від 10.10.2019(а.с.73-76 том 4), відповідно до умов якого підрядник зобов`язується виконати на території замовника роботи з поточного ремонту дороги №3, №15 інв. №101551, №5 інв. №104735, ПРАТ «Южкокс», відповідно до обсязі, на підставі локального кошторису №3-19/30, №2-19/31, №4-19/32, що є невід`ємною частиною цього договору, а замовник оплатити виконані роботи в порядку та на умовах, передбачених цим договором, що визначені договірною ціною.

31.12.2019 між сторонами договору укладено додаткову угоду №1(а.с.102 том 3).

Виконання договору №10-117/19 від 10.10.2019 підтверджується: актом №1 від 29.11.2019 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2019 року, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (КБ-3) за листопад 2019 року, підсумковою відомість ресурсів (поточний ремонт дороги № 3), розрахунком загальновиробничих витрат до локального кошторису на поточний ремонт дороги №3, звітом до рахунку № 29 від 29.11.2019 року, актом № 1 від 29.11.2019 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2019 року, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (КБ-3) за листопад 2019 року, підсумковою відомість ресурсів (поточний ремонт дороги №5), розрахунком загальновиробничих витрат до локального кошторису на поточний ремонт дороги № 5, звітом до рахунку №30 від 29.11.2019 року актом №1 від 29.11.2019 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2019 року, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (КБ-3) за листопад 2019 року, підсумковою відомість ресурсів (поточний ремонт дороги №15), розрахунком загальновиробничих витрат до локального кошторису на поточний ремонт дороги №15, звітом до рахунку № 31 від 29.11.2019(а.с.71-101 том 3).

У рамках даного договору ТОВ «С-Ф «ИВА» листами зверталось до позивача з метою надання дозволу на в`їзд та виїзд техніки разом з водієм(а.с.62-91 том 2).

Реалізація вказаних листів відображена у журналі обліку ввезення - вивезення ТМЦ, в`їзд-виїзд транспорту відділу з охорони ПРАТ «ЮЖКОКС» (а.с.12-50 том 2) та інформацією про перетин прохідної (а.с.1-11, 51-61 том 2).

За результатами виконання договору ТОВ «С-Ф «ИВА» видало ПРАТ «ЮЖКОКС» податкову накладну №57 від 29.11.2019, №59 від 29.11.2019, №58 від 29.11.2019, та розрахунок коригування кількісних і вартісних показників №1 від 29.11.2019 до податкової накладної №58 від 29.11.2019, розрахунок коригування кількісних і вартісних показників № 2 від 29.11.2019 до податкової накладної №57 від 29.11.2019 та розрахунок коригування кількісних і вартісних показників №3 від 29.11.2019 до ПН №59 від 29.11.2019, які зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних(а.с.150-155 том 3).

Оплата за надані послуги здійснювалась на підставі рахунків-фактури №29 від 29.11.2019, №30 від 29.11.2019, №31 від 29.11.2019 (а.с.214, 224, 234 том 2).

Оплата здійснювалась згідно платіжних доручень №4500012367 від 30.04.2020, №4500011844 від 24.04.2020, №4500010718 від 10.04.2020, №4500009890 від 03.04.2020, №4500002485 від 31.01.2020, №4500002486 від 31.01.2020 (а.с.208-213 том 2).

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені ст. 200 вказаного Кодексу.

Відповідно до п.п. 200.1-200.4 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту належать суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 вказаного Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не належать до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з абз. 1 та 2 п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, з фактом реєстрації контрагентами (продавцями товарів/послуг) податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних у позивача виникло право на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, визначені ст. 44 Податкового кодексу України, відповідно до п.п. 44.1 та 44.2 якої, для цілей оподатковування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів (документи, створені в письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозвіл адміністрації (власника) на їхнє проведення); регістрів бухгалтерського обліку (носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм і т. п., призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування й узагальнення інформації з первинних документів, прийнятих до обліку); фінансової звітності (бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період); інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених вищевказаними документами.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 вказаного Закону бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За приписами ч. ч. 1 та 2 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати обов`язкові реквізити, перелік яких визначений ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, яке містить аналогічні норми.

У постанові Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі №1540/3501/18 вказано, що податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами першою, другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Під час розгляду даної справи судом не встановлено невідповідність первинних документів, доданих до матеріалів справи, вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, а тому надані позивачем документи підтверджують факт здійснення господарських операцій та правомірність включення сум до складу податкового кредиту з ПДВ.

ПК України визначає податкову накладну, як єдиний документ, який підтверджує суми податкового кредиту і на підставі якого платник податків має право формувати податковий кредит. При цьому, податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від факту декларування та сплати контрагентом його зобов`язань.

Судом встановлено, що податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних.

У постановах Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №560/2648/19, від 02 лютого 2022 року у справі №560/4185/19 висловлено правову позицію у справах з подібними правовідносинами, щодо того, що положення пунктів 12, 13, 14, 17 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246, зокрема в частині здійснення розшифрування та проведення перевірки податкових накладних після їх надходження до ДПС, у випадку недотримання форми та порядку заповнення податкових накладних податковий орган наділений повноваженнями відмовити у реєстрації податкової накладної, або зупинити її реєстрацію. У свою чергу відповідачем не подано до суду жодних доказів того, що у податкового органу під час здійснення реєстрації зведених податкових накладних виникли сумніви з приводу дотримання позивачем вимог щодо форми та порядку заповнення податкових накладних.

У постанові Верховного Суду від 19 травня 2022 року у справі №1640/2968/18 з подібними правовідносинами, вказано, що транспортні документи на перевезення товарно-матеріальних цінностей не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі-продажу, підряду чи поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а тому, наявність недоліків у оформленні товарно-транспортних накладних чи відсутність таких документів не може бути самостійним доказом безтоварності господарських операцій проведених з контрагентами, натомість, факт передання товару позивачу та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується належно оформленими видатковими накладними, які наявні в матеріалах справи. Товарно-транспортні накладні не є винятковими первинними бухгалтерськими документами, які підтверджують факт реальності здійснення господарської операції за договором, та за відсутності яких платник позбавляється права на формування податкового кредиту, а також віднесення до складу доходів і витрат сум за договорами у разі наявності інших первинних бухгалтерських документів оформлених у відповідності до положень діючого законодавства, а саме: договорів, видаткових накладних податкових накладних регістрів бухгалтерських документів, платіжних доручень, відомостей про рух активів, товару та інших документів.

Отже, посилання відповідача на недотримання податкового законодавства контрагентами позивача є неприйнятними.

Так, законодавством України, зокрема ПК України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладений обов`язок здійснювати контроль за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, подання звітності, сплати податків до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника. Не передбачено ні право, ні зобов`язання будь-якої із сторін правочину здійснювати контроль щодо показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками податкової звітності, що подана іншою стороною правочину.

При цьому, відповідно до законодавства, кожний платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, яка стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватися на інших осіб, у тому числі на його контрагентів.

Статтею 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, відповідно до якого до відповідальності повинен бути притягнений правопорушник. Притягнення ж до відповідальності добросовісного платника податків суперечить конституційним нормам та вимогам законодавства.

Стаття 6 КАС України, передбачає принцип верховенства права при здійсненні адміністративного судочинства.

Частиною 2 вказаної статті встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом. Аналогічні положення містяться й в Конституції України.

В рішеннях Європейського суду з прав людини, що прийняті в справах "Інтерсплав проти України" (2007 рік, заява №803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03), "Бізнес Супорт Центр проти Болгарії" (2010 рік, заява №6689/03) наголошено на індивідуальному характері відповідальності особи та відсутності підстав для притягнення платника податків до відповідальності, у зв`язку з порушенням податкової дисципліни його контрагентами. Зокрема, зазначено, що платник податку на додану вартість не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо такий платник не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Чинним законодавством України не передбачено і не визначено обов`язку підприємства встановлювати ланцюг суб`єктів підприємницької діяльності, з якими контрагенти такого підприємства мали договірні відносини, а також підприємству не надано право вимагати від його контрагентів такої інформації, проте, як вбачається з акту перевірки, право позивача на отримання податкового кредиту поставлено в залежність від дотримання контрагентами позивача вимог податкового законодавства (постанова Верховного Суду 27 квітня 2022 року у справі № 200/5932/19-а).

Верховний Суд в постановах від 02.04.2019 у справі №811/1772/13-а, від 11.11.2020 у справі №320/1147/19, від 24.11.2020 у справі №813/3034/15 від 19.05.2022 у справі №1640/2968/18, виклав висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, відповідно до якого норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Крім того, суд зазначає, що посилання відповідача на те, що висновки про нереальність здійснення господарських операцій зроблені на підставі податкової інформації, зібраної згідно аналізу баз даних АІС «Податковий блок» щодо контрагентів також є неприйнятними, оскільки співставлення даних податкової звітності з даними внутрішніх баз даних контролюючого органу як етапу контроль-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства і аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах податкового органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відноситься. А тому, нарахування податків не може ґрунтуватися тільки на даних, які містяться в інформаційних базах контролюючого органу, без врахування даних первинних документів.

Посилання податкового органу на податкову інформацію є недоречним, оскільки автоматизоване співставлення, або перевірка податкової звітності не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення податкових зобов`язань, а тому добуті таким чином докази не можуть визнаватись належними відповідно до норм адміністративного судочинства (постанова Верховного Суду від 17 травня 2022 року №808/2099/17).

Наявна в інформаційно-аналітичних базах інформація відносно контрагента суб`єкта господарювання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону (аналогічний висновок викладений Верховним судом у постановах Верховного Суду від 17 вересня 2021 року у справі №440/2536/19, від 24 листопада 2021 року у справі №420/1109/20).

Також, Верховним Судом, у постановах у справах №826/7704/16 від 19.06.2018, №2а/1770/3360/12 від 30.01.2018, №808/4100/16 (СН/280/33/18) 08.02.2022, №826/6126/18 від 11.05.2022, надана критична оцінка посиланню контролюючих органів на відсутність у контрагентів позивача власних чи орендованих основних фондів, кваліфікованих фахівців для здійснення діяльності, оскільки сама по собі наявність або відсутність у контрагентів основних фондів, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником. При цьому залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

У спорах щодо оскарження рішень податкових органів з оцінки питань щодо відсутності у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів, наявності або відсутності окремих документів, а також недоліки в їх оформленні, відсутності ТТН, порушення податкової дисципліни по ланцюгу постачання, які не можуть бути безумовною підставою для висновку про нереальність господарських операцій та для позбавлення суб`єкта господарювання податкового кредиту (постанова Верховного Суду від 27 січня 2022 року у справі № 120/712/20-а).

За практикою Європейського суду з прав людини, викладеною, зокрема, у рішенні від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції", адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів, має саме податкове управління.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні врахувати, що відповідно до вимог статті 77 КАС України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову (постанова Верховного Суду від 24 січня 2022 року у справі №620/3138/19).

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не наведено обставин та доказів, які б свідчили про штучний характер господарських операцій, невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди. Разом з тим, судом встановлено рух активів (товару) по ланцюгу від постачальника до покупця, встановлено зв`язок між фактом придбання товару і господарською діяльністю позивача.

При цьому, у ході розгляду даної справи, представником відповідача надані пояснення стосовно того, що податкове повідомлення-рішення форми «В4» №000/284/32-00-01-03-32 датоване саме 07.09.2021, про це, ним також вказано у відзиві на позов. До відзиву відповідачем надано податкове повідомлення-рішення форми «В4» №000/284/32-00-01-03-32, на якому вказана дата - 07.09.2021.

Представником позивача, у свою чергу, підтримано заявлені позовні вимоги у частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №000/285/32-00-01-03-32 від 07.09.2021 та №000/284/32-00-01-03-32 (без дати).

Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, з метою уникнення зайвого формалізму, а також з огляду на існування податкового повідомлення-рішення форми «В4» №000/284/32-00-01-03-32 від 07.09.2021, доданого до матеріалів справи, належним способом захисту прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах є визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №000/285/32-00-01-03-32 від 07.09.2021 та №000/284/32-00-01-03-32 від 07.09.2021.

Частиною 2 ст. 2 КАС України, передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України"(п.58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для часткового задоволення позову.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

За змістом ч. 1 ст. 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем у рамках даного позову сплачено судовий збір у розмірі 22700,0 грн згідно платіжного доручення №4500026545 від 08.12.2021.

Таким чином, з урахуванням прийнятого судом рішення та враховуючи пропорційність задоволених вимог, суд дійшов висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків суми сплаченого судового збору у розмірі 22700,0 грн.

Керуючись ст. 2, 5, 14, 241-246, 255, 263, 295 КАС України суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення прийняті Східним міжрегіональним управлінням Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків форми «П» №000/285/32-00-01-03-32 від 07.09.2021 та форми «В4» №000/284/32-00-01-03-32 від 07.09.2021.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (пр-т. Олександра Поля, буд. 57, м. Дніпро, 49600, код ЄДРПОУ 43968079) на користь Приватного акціонерного товариства "ЮЖКОКС" (вул. В. Чорновола, 1, м. Кам`янське, Дніпропетровська область, 51909, код ЄДРПОУ 05393079) суму сплаченого судового збору у розмірі 22700,0 грн (двадцять дві тисячі сімсот гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 08 червня 2022 року.

Суддя Н.Є. Калугіна