Постанова

від 30.05.2022 по справі 2-21/2010

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 2-21/2010 Головуючий у 1 інстанції: Брона А.Л.

Провадження № 22-ц/811/2217/21 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.

Категорія:2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді: Левика Я.А.,

суддів: Крайник Н.П., Савуляка Р.В.,

секретарка: Бадівська О.О.,

за участі в судовому засіданні позивача ОСОБА_1 та його представниці ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на рішення Сколівського районного суду Львівської області в складі судді Брони А.Л. від 9 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про встановлення факту і визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування та зустрічним позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_8 до ОСОБА_1 , третя особа Славська селищна рада Сколівського району Львівської області про визнання права власності на житловий будинок, -

в с т а н о в и л а :

рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 09 квітня 2021 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третіх осіб: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про встановлення факту та визнання права власності на спадщину за законом - задоволено.

Встановлено факт, що свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 від 03.02.1995 року, видане бюро приватизації житла Стрийської дистанції цивільних споруд Львівської залізниці та зареєстроване Стрийським міжміським бюро технічної інвентаризації у реєстрову книгу за №97 на ім`я ОСОБА_9 та членів його сім`ї ОСОБА_10 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 належить ОСОБА_9 та членам його сім`ї ОСОБА_10 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

Визнано за ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на 1/21 частку квартири АДРЕСА_1 ;

Визнано за ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності 1/6 частку житлового будинку під. літ. А-1 на АДРЕСА_4 , загальною площею 71, 4 м. кв. в порядку спадкування за законом, після смерті батька - ОСОБА_9 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнано за ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на 4/21 частки квартири АДРЕСА_1

Визнано за ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 2/3 частки житлового будинку під літ. А-1 на АДРЕСА_4 , загальною площею 71,4 м. кв. в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_10 , котра померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 , ОСОБА_8 до ОСОБА_10 , ОСОБА_1 , третьої особи Славської селищної ради Сколівського району Львівської області про визнання права власності на житловий будинок АДРЕСА_4 - відмовлено.

Вказане рішення оскаржив ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 .

В апеляційній скарзі просить скасувати рішення та постановити нове рішення яким відмовити в задоволені позову ОСОБА_1 . Рішення в частині заявленого зустрічного позову залишити без змін.

Вважає, що вказане рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права та таким, що не відповідає дійсним обставинам справи. Стверджує, що під час ухвалення оскаржуваного рішення судом неповно з`ясовано обставини, що мають суттєве значення для вирішення справи; висновки суду не ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Зазначає, що відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 16.08.2007 року відділом реєстрації актів цивільного стану Сколівського районного управління юстиції у Львівській області, батьками ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , записані ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . Таким чином апелянт вважає, що в суд звертається зовсім інша особа, яка не є сином померлого. Вважає, що ОСОБА_1 повинен був звернутися до суду з позовом про встановлення юридично значимого факту. Зазначає, що судом вказаний факт не встановлювався, у зв`язку з чим апелянт вважає не зрозумілим, як суд включив ОСОБА_1 до кола спадкоємців після смерті ОСОБА_9 , якщо останій не вказний батьком у свідоцтві про народження серії НОМЕР_2 , виданого 16.08.2007 року відділом реєстрації актів цивільного стану Сколівського районного управління юстиції у Львівській області ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та визнав за ОСОБА_1 право власності у спадковому майні після смерті ОСОБА_9 . Крім цього, апелянт звертає увагу на те, що в судовому рішенні, визнано право власності за ОСОБА_1 на 1/21 та 4/21 частки квартири АДРЕСА_1 . Однак відповідно до свідоцтва про право власності на квартиру від 03.02.1995 року, виданого бюро приватизації житла Стрийської дистанції цивільних споруд Львівської залізниці, вказано, квартира АДРЕСА_1 . Крім того відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, сформованого 01.06.2007 року Комунальним підприємством Львівської обласної ради «Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» за № 14750093, квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Апелянт наголошує, що жодного документа, який підтверджує зміну адреси вищевказаної квартири в матеріалах справи немає. Крім цього, апелянт не погоджується з висновком суду щодо визнання права власності за ОСОБА_1 та звертає увагу суду на те, що відповідно, до аркушу 8 інвентаризаційної справи на АДРЕСА_4 на земельній ділянці будується будинок. Таким чином вважає, що в розумінні законодавства, яке діяло на той час, будинок був не закінченим будівництвом та не підлягав державній реєстрації. А тому вважає, що право власності на будинок АДРЕСА_4 не могло бути зареєстровано за ОСОБА_9 та не було зареєстровано за останнім. Також, апелянт звертає увагу на те, що в судовому рішення жодним чином не вказано, про відсторонення від участі в справі позивача ОСОБА_10 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Однак, жодної ухвали суду з приводу вказаного питання не виносилося та не зрозуміло, яким чином суд усунув від участі в справі одного із позивачів.

В судове засідання окрім позивача ОСОБА_1 та його представниці ОСОБА_2 , решта учасників справи не з`явилися, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи за їх відсутності, зважаючи на те, що такі особи повідомлялись про час та місце судового розгляду належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки суду представлено не було, зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та його представниці в заперечення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, оцінивши мотиви учасників справи в межах доводів позовної заяви, зустрічної позовної заяви, заперечення, уточненої позовної заяви, апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст.41 Конституції України, ст. ст. 529, 549 ЦК Української РСР, ст. ст. 328, 331, 392, 1218, 1268, 1296, 1297, 1299 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 77, 78, 81, 89, 90, 95, 258, 259, 264-265, 268, 280, 281, п.6 ч.1 ст.315 ЦПК України, ч.ч. 3,4 ст. 3 Закону України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", п.п.7, 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7, п. 3.1 інформаційного листа ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику з розгляду цивільних справ про спадкування», п.п.4,20 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, висновки, викладені у постанові ВСУ від 24.05.2017 у справі № 6-888цс16 та задовольняючи первісний позов і відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, виходив з того, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_9 , про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 , видане 19.02.1999 року Славською селищною радою Сколівського району Львівської області на підставі актового запису № 9. Оскільки спадщина після смерті ОСОБА_9 відкрилась у 1999 році, суд застосовує норми ЦК Української РСР 1963 року, який діяв на той час. Заповіту спадкодавець ОСОБА_9 на випадок своєї смерті не складав. Як вбачається з копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 , виданого 22.09.1954 року відділом ЗАГС м. Неман Калінінградської області, 22.09.1954 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_10 було укладено шлюб та присвоєно останній прізвище « ОСОБА_10 ». Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 16.08.2007 року відділом реєстрації актів цивільного стану Сколівського районного управління юстиції у Львівській області, батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , записані ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . Таким чином судом встановлено, що до кола спадкоємців першої черги після смерті ОСОБА_9 увійшли його дружина ОСОБА_10 , син ОСОБА_1 та дочка ОСОБА_4 . Вищезазначені спадкоємці прийняли спадщину після смерті ОСОБА_9 шляхом фактичного вступу в управління спадковим майном відповідно до статті 549 ЦК Української РСР, у якій зазначено, що визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном. До складу спадкового майна після смерті ОСОБА_9 увійшли 1/7 частка квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , та Ѕ частка житлового будинку АДРЕСА_4 . Як вбачається з копії свідоцтва про право власності на квартиру (будинок), виданого 03.02.1995 року бюро приватизації житла Стрийської дистанції цивільних споруд Львівської залізниці, квартира АДРЕСА_1 , належить на праві приватної спільної (сумісної або часткової) власності ОСОБА_9 та членам його сім`ї, а саме: ОСОБА_10 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_7 . Вказана обставина також підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно, сформованого 01.06.2007 року Комунальним підприємством Львівської обласної ради «Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» за № 14750093, згідно якого власниками квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на праві приватної спільної сумісної власності. Таким чином спадкоємці ОСОБА_10 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 успадкували по 1/21 частці квартири АДРЕСА_5 . Щодо житлового будинку АДРЕСА_4 , то такий, як вбачається з копії інвентаризаційної справи, наявної в матеріалах справи, був побудований у 1974 році на відведеній належним чином земельній ділянці площею 0,06 га (рішення виконавчого комітету Славської селищної ради депутатів трудящих Сколівського району Львівської області від 23.03.1967 року) та належав ОСОБА_9 . Оскільки будинок був побудований ОСОБА_9 за час перебування у шлюбі з ОСОБА_10 , то такий був спільним майном подружжя відповідно до норм статті 22 Кодексу про шлюб та сім`ю Української РСР (діяв на момент перебування ОСОБА_9 з ОСОБА_10 у зареєстрованому шлюбі), якою визначено, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку. Крім цього, статтею 16 ЗУ «Про власність» від 1991 року визначалось, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності. Здійснення ними цього права регулюється цим Законом і Кодексом про шлюб та сім`ю України. Таким чином, внаслідок смерті ОСОБА_9 відкрилась спадщина на Ѕ частку спірного житлового будинку, оскільки інша Ѕ частка належала дружині - ОСОБА_10 як спільне майно подружжя. Внаслідок зазначених обставин спадкоємці після смерті ОСОБА_9 успадкували по 1/6 частці будинку АДРЕСА_4 , однак їм було відмовлено нотаріусом у видачі свідоцтва про право на спадщину на зазначений будинок у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів. Крім цього, відповідач за первісним позовом і позивач за зустрічним позовом вказувала на той факт, що спірний будинок належить їй з чоловіком ОСОБА_8 , оскільки вони закінчували його будівництво, підводили світло, проводили ремонтні роботи, що і стало підставою для їх звернення з зустрічним позовом до ОСОБА_10 , ОСОБА_1 про визнання права власності на будинок АДРЕСА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати ОСОБА_9 - ОСОБА_10 , про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_5 від 23.07.2020 року, видане Сколівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрайонного управління Міністерства юстиції (м. Львів) відповідно до актового запису №10. 23 лютого 2015 року ОСОБА_10 склала заповіт, посвідчений секретарем виконкому Славської селищної ради Сколівського району Львівської області Петришин О.М. за реєстровим № 72, відповідно до тексту якого на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження, а саме: все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, взагалі все те, що буде належати їй на день смерті і на що вона за законом матиме право заповіла своєму сину - ОСОБА_1 . 19.09.2017 року ОСОБА_1 звернувся у Сколівську державну нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини після смерті матері - ОСОБА_10 , котра померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . На підставі вказаної заяви державним нотаріусом Сколівської державної нотаріальної контори було заведено спадкову справу № 226/2017р. До складу спадкового майна після смерті ОСОБА_10 увійшли 4/21 частки квартири АДРЕСА_1 (1/7 частка належала ОСОБА_10 на підставі свідоцтва про право власності на квартиру від 03.02.1995 року + 1/21 частка фактично успадкована після смерті чоловіка ОСОБА_9 ) та 2/3 частки житлового будинку АДРЕСА_4 (1/2 частка у спільному майні подружжя + 1/6 частка фактично успадкована після смерті чоловіка ОСОБА_9 ). Однак нотаріусом було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті матері - ОСОБА_10 у зв`язку з наявністю невідповідності у написанні по-батькові спадкодавця - ОСОБА_10 у свідоцтві про право власності від 03.02.1995 року на квартиру АДРЕСА_1 , де зазначено « ОСОБА_10 » замість « ОСОБА_10 », а також у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на житловий будинок АДРЕСА_4 . Як вбачається зі свідоцтва про право власності на квартиру від 03.02.1995 року, виданого бюро приватизації житла Стрийської дистанції цивільних споруд Львівської залізниці, квартира АДРЕСА_1 , належить на праві приватної спільної (сумісної або часткової) власності ОСОБА_9 та членам його сім`ї, а саме: ОСОБА_10 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_7 . Вказана обставина також підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно, сформованого 01.06.2007 року Комунальним підприємством Львівської обласної ради «Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» за № 14750093, згідно якого власниками квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на праві приватної спільної сумісної власності. Однак у свідоцтві про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_6 , виданого Славською селищною радою Сколівського району Львівської області на підставі актового запису № 47 матір`ю зазначено ОСОБА_10 . Крім цього, у довідці Славської селищної ради № 2684 від 09.2002 року, у заповіті від 23.02.2015 року та у свідоцтві про смерть серії НОМЕР_7 по-батькові ОСОБА_10 зазначено як « ОСОБА_10 ». У свідоцтві про право власності на квартиру від 03.02.1995 року було не вірно записано по-батькові ОСОБА_10 як « ОСОБА_10 » внаслідок неправильно здійсненої транслітерації при перекладі з російської мови «ОСОБА_10», однак той факт, що свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 від 03.02.1995 року належало саме померлій ОСОБА_10 , що судом встановлено та не заперечувалось сторонами у справі. Враховуючи наявність в матеріалах справи інвентаризаційної справи від 1974 року на будинок АДРЕСА_4 , власником якого зазначено ОСОБА_9 , суд дійшов всиновку, що ОСОБА_9 за життя набув право власності на спірний житловий будинок. Жодних доказів, які б свідчили про наявність підстав для визнання права власності на спірний будинок по Ѕ частці за позивачами за зустрічним позовом ОСОБА_4 та її чоловіком ОСОБА_8 , суду такими не надано. Зокрема суд наголосив, що враховуючи той факт, що померлий ОСОБА_9 набув у встановленому законом порядку, який діяв на момент будівництва житлового будинку АДРЕСА_4 , право власності на такий, то належними доказами, які б могли свідчити про набуття у 1995 році права власності на спірний будинок сторонами ОСОБА_4 та ОСОБА_8 могли б бути договір дарування, договір купівлі-продажу або договір міни спірного будинку, що кореспондується з нормами ЗУ «Про власність» 1991 року, який діяв на момент виникнення спірних відносин. Таким чином, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані, підставні та свідчать про наявність порушеного законного права його як спадкоємця на отримання належного йому спадкового майна після смерті батьків - ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , в той час як зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 та ОСОБА_8 безпідставні та не обґрунтовані належними і допустимими доказами, що містили б інформацію про предмет доказування і які б могли свідчити про право на набуття вищезазначеними сторонами права власності на спірний житловий будинок АДРЕСА_4 .

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду зроблені без повного та всебічного з`ясування обставин, що мають значення для справи, відповідно не відповідають обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону.

18.09.2007 року ОСОБА_10 та ОСОБА_1 звернулися в суд із позовом до ОСОБА_4 , за участю третьої особи - Стрийського міжрайонного бюро технічної інвентаризації, в якій просили:

- визнати за ОСОБА_10 право власності на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_4 , який перебував у спільній сумісній власності з чоловіком ОСОБА_9 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; 1/6 частину зазначеного будинку у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_9 ; визнати за нею 1/21 частини квартири АДРЕСА_5 у порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_9 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частину житлового будинку по АДРЕСА_4 та 1/21 частину квартири АДРЕСА_1 після смерті батька ОСОБА_9 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування своїх вимог покликалися на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_9 , який був чоловіком ОСОБА_15 та батьком ОСОБА_1 , після смерті котрого відкрилась спадщина на 1/7 частку квартири АДРЕСА_1 та Ѕ частку житлового будинку з господарськими спорудами у АДРЕСА_4 . Інша Ѕ частка зазначеного житлового будинку АДРЕСА_4 належить ОСОБА_10 , як спільна власність подружжя ОСОБА_10 . У 2007 року позивачі звернулися до Сколівської державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини та видачу свідоцтв на частину спадкового майна, однак нотаріусом їм було відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на вказаний вище житловий будинок АДРЕСА_4 .

29.10.2007 року ОСОБА_4 та ОСОБА_8 подано до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_10 , ОСОБА_1 , третьої особи Славської селищної ради Сколівського району Львівської області, в якій просять постановити рішення, яким визнати за ними по Ѕ частці житлового будинку на АДРЕСА_4 , так як такий збудований за їх кошти і вони вважають його своєю власністю.

Заява мотивована тим, що батько ОСОБА_4 - ОСОБА_9 в 1970 році розпочав будівництво житлового будинку в АДРЕСА_4 . В 1994 році за кошти ОСОБА_4 та її чоловіка ОСОБА_8 було виготовлено документацію на світло та опалення вказаного житлового будинку, а також викопано колодязь, зроблено каналізацію, проведено телефон та проведено ще велику частину робіт. ОСОБА_4 та ОСОБА_8 не виготовили правовстановлюючих документів на вказаний будинок, оскільки вважали що такий належить їм так як вони понесли великі затрати на завершення його будівництва, а тому після смерті ОСОБА_9 змушені звернутися в суд із вказаною зустрічною позовною заявою, оскільки є інші спадкоємці, які вважають, що даний будинок належить до спадкового майна після смерті ОСОБА_9 .

Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 02.11.2020 року прийнято уточнену позовну заяву представника позивача за первинним позовом ОСОБА_1 - адвоката Походжай О.О. до ОСОБА_4 , в якій вона просила:

-встановити факт, що свідоцтво про право власності на квартиру від 03.02.1995 року вдане бюро приватизації житла Стрийської дистанції цивільних споруд Львівської залізниці та зареєстроване Стрийським міжміським бюро технічної інвентаризації у реєстрову книгу №97 на ім`я ОСОБА_9 та членів його сім`ї ОСОБА_10 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 належить ОСОБА_9 та членам його сім`ї ОСОБА_10 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ;

-визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/21 частку квартири АДРЕСА_1 та 1/6 частку житлового будинку під літ. А1 на АДРЕСА_4 загальною площею 71,4 кв.м. в порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

-визнати за ОСОБА_1 право власності на 4/21 частки квартири АДРЕСА_1 та 2/3 частки житлового будинку під літ. А1 по АДРЕСА_4 загальною площею 71,4 кв.м. в порядку спадкування за заповітом після смерті матері - ОСОБА_10 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Уточнена позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_9 , який був чоловіком ОСОБА_15 та батьком ОСОБА_1 , після смерті котрого відкрилась спадщина на 1/7 частку квартири АДРЕСА_1 та Ѕ частку житлового будинку з господарськими спорудами у АДРЕСА_4 . Інша Ѕ частка зазначеного житлового будинку АДРЕСА_4 належить ОСОБА_10 , як спільна власність подружжя ОСОБА_10 . За життя ОСОБА_9 заповіту не склав. Спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_9 були його дружина - ОСОБА_10 , син - ОСОБА_1 та донька - ОСОБА_4 . Позивач зазначає, що спадкоємці спадщину прийняли відповідно до частини 1 статті 549 ЦК Української РСР шляхом фактичного вступу у володіння спадковим майном. З метою належного оформлення спадкових прав позивач разом з матір`ю звертався до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька, однак їм було відмовлено у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу на житловий будинок АДРЕСА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати ОСОБА_1 - ОСОБА_10 . 23.02.2015 року ОСОБА_10 склала заповіт, посвідчений секретарем виконкому Славської селищної ради Сколівського району Львівської області за реєстровим № 73, відповідно до тексту якого все свої майно, де б воно не знаходилось і з чого ю воно не складалось, і взагалі все те, на що вона за законом матиме право, заповіла своєму сину - ОСОБА_1 . Після смерті ОСОБА_10 відкрилась спадщина на належне їй майно, до складу якого увійшли 4/21 частки квартири АДРЕСА_1 (1/7 частка належала ОСОБА_10 на підставі свідоцтва про право власності на квартиру від 03.02.1995 року + 1/21 частка фактично успадкована після смерті чоловіка ОСОБА_9 ) та 2/3 частки житлового будинку АДРЕСА_4 (1/2 частка у спільному майні подружжя + 1/6 частка фактично успадкована після смерті чоловіка ОСОБА_9 ). ОСОБА_1 у визначений законом шестимісячний строк звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті матері - ОСОБА_10 , однак нотаріусом йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв`язку з наявністю невідповідності у написанні по-батькові спадкодавця - ОСОБА_10 у свідоцтві про право власності від 03.02.1995 року на квартиру АДРЕСА_1 , де зазначено « ОСОБА_10 », а також з відсутністю правовстановлюючих документів на житловий будинок АДРЕСА_4 .

Як вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_9 , про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 , видане 19.02.1999 року Славською селищною радою Сколівського району Львівської області на підставі актового запису № 9.

Як вбачається з копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 , виданого 22.09.1954 року відділом ЗАГС м. Неман Калінінградської області, 22.09.1954 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_10 було укладено шлюб та присвоєно останній прізвище « ОСОБА_10 ».

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 16.08.2007 року відділом реєстрації актів цивільного стану Сколівського районного управління юстиції у Львівській області, батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , записані ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .

До складу спадкового майна після смерті ОСОБА_9 увійшли його право у об`єкті права спільної сумісної власності, а саме у квартирі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та його право у об`єкті права спільної сумісної власності, а саме житловому будинку АДРЕСА_4 .

Як вбачається з копії свідоцтва про право власності на квартиру (будинок), виданого 03.02.1995 року бюро приватизації житла Стрийської дистанції цивільних споруд Львівської залізниці, квартира АДРЕСА_1 , належить на праві приватної спільної (сумісної або часткової) власності ОСОБА_9 та членам його сім`ї, а саме: ОСОБА_10 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_7 , без визначення часток співвласників.

Вказана обставина також підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно, сформованого 01.06.2007 року Комунальним підприємством Львівської обласної ради «Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» за № 14750093, згідно якого власниками квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на праві приватної спільної сумісної власності.

Щодо житлового будинку АДРЕСА_4 , то такий, як вбачається з копії інвентаризаційної справи, наявної в матеріалах справи, був побудований у 1974 році на відведеній належним чином земельній ділянці площею 0,06 га (рішення виконавчого комітету Славської селищної ради депутатів трудящих Сколівського району Львівської області від 23.03.1967 року) та належав ОСОБА_9 .

Оскільки будинок був побудований ОСОБА_9 за час перебування у шлюбі з ОСОБА_10 , то такий був спільним майном подружжя відповідно до норм статті 22 Кодексу про шлюб та сім`ю Української РСР (діяв на момент перебування ОСОБА_9 з ОСОБА_10 у зареєстрованому шлюбі), якою визначено, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку. Крім цього, статтею 16 ЗУ «Про власність» від 1991 року визначалось, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності. Здійснення ними цього права регулюється цим Законом і Кодексом про шлюб та сім`ю України.

Таким чином, внаслідок смерті ОСОБА_9 відкрилась спадщина на його право у об`єктах права спільної сумісної власності, а саме спірній квартирі, що належала семи особам на праві спільної сумісної власності та спірному житловому будинку з врахуванням права, що належало дружині - ОСОБА_10 , тобто право власності у об`єкті права спільної сумісної власності подружжя.

Однак однією із необхідних обставин, що підлягає з`ясуванню судом, зокрема, і при розгляді даної справи, є належність чи неналежність відповідача (відповідачів).

Що стосується даного спору (в частині первісного позову) про визнання права власності на спадкове майно, то у такому відповідачами, окремо від спадкоємців майна померлого, які прийняли спадщину або територіальної громади за місцем відкриття спадщини у випадку відсутності таких, слід вважати повинні були бути залучені співвласники об`єкта права спільної сумісної власності, спірної квартири, оскільки при вирішенні вимог, що стосується спірної квартири вирішується одночасно питання виділу часток (частки) у праві спільної сумісної власності та визнання права власності на таку (такі), тому рішення у справі в частині цих вимог (стосовно спірної квартири) окрім безпосередньо спадкоємців померлого чи територіальної громади прямо впливають на права та інтереси співвласників об`єкта спільної сумісної власності (спірної квартири).

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість:

1) керує ходом судового процесу;

2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;

3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;

4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;

5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Крім цього, відповідно до ч.1 ст. 48 ЦПК України, сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Відповідно до ст. 51 ЦПК України, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку. Відповідач, замінений іншим відповідачем, має право заявити вимогу про компенсацію судових витрат, здійснених ним внаслідок необґрунтованих дій позивача. Питання про розподіл судових витрат вирішується в ухвалі про заміну неналежного відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вказаних норм закону позивач, звертаючись до суду з позовом повинен довести факт порушення невизнання чи оспорення його прав свобод чи інтересів саме вказаним ним відповідачем (відповідачами). Разом з тим і суд зобов`язаний роз`яснити позивачу наслідки подання позову до неналежного відповідача (відповідачів) та його право подати клопотання про залучення належного, заміни неналежного належним, залучення співвідповідача, тощо. При цьому слід вважати, що заявлені позовні вимоги до неналежного відповідача, співвідповідача (чи при його (належного відповідача) відсутності) задоволені судом бути не можуть, оскільки вказане слід вважати порушенням вимог процесуального закону, за якими суд не взмозі вирішувати та задовольняти позовні вимоги без особи, яка повинна відповідати за позовом, прав, обов`язків, інтересів якої такий прямо стосується (належного відповідача чи співвідповідача). Правом на заявлення клопотання про заміну неналежного відповідача належним, залучення співвідповідача наділений виключно позивач, який у випадку заміни відповідача (відповідачів), залучення нового, зобов`язаний вказати вимоги до нового відповідача (відповідачів) та підстави заявлення таких саме до нього.

Із наведеного вище вбачається, що позивачем подано первісний позов в частині вимог, що стосуються спірної квартири виключно до ОСОБА_4 .

Однак, інших же осіб, прав та обов`язків яких такий спір прямо стосується, зокрема, і інших співвласників квартири до участі у справі не залучено як співвідповідачів, хоча потенційне рішення суду про задоволення позову та визнання права власності за позивачем на частку у квартирі, прямо впливає на права та законні інтереси цих осіб, про що йшлося.

Так, позивачем, зокрема, не залучено до участі у справі як співвідповідачів ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , які як вбачається із свідоцтва про право власності на квартиру та інших матеріалів є співвласниками вказаної квартири.

Що ж стосується вимог про визнання права власності на будинок, то позивачем до участі у справі як співвідповідача не залучено ОСОБА_8 , хоча як вбачається із зустрічної позовної заяви, такий вважає, що спірний будинок АДРЕСА_4 набутий ним у спільну власність його та ОСОБА_4 , оскільки такий завершувався будівництвом та фактично збудований за їхні кошти.

Тобто подаючи позов про визнання права власності на частку у будинку позивач повинен був залучити до участі у справі як співвідповідачів усіх осіб, якими таке його право заперечується, не визнається чи оспорюється, зокрема, і ОСОБА_8 , який окрім оспорення права позивача навпаки вважає такий об`єкт нерухомості своєю власністю.

Участь таких осіб у справі в якості інших учасників (не відповідачів), а саме як третіх осіб чи позивача за зустрічним позовом не слід вважати належним залученням їх до участі у справі за позовом ОСОБА_1 , оскільки у такому випадку ці особи наділені іншим процесуальним статутом, з іншими процесуальними правами та обов`язками та позбавляються ряду прав як відповідачі, зокрема, на подання заяви про застосування строку позовної давності, подання зустрічного позову (у випадку третіх осіб), тощо, що не слід вважати дотриманням процесуальних норм судом першої інстанції при розгляді справи.

Визнання права власності на спірні об`єкти нерухомості за позивачем, без залучення вказаних осіб до участі у справі як відповідачів, тобто осіб, які повинні відповідати за позовом , - прямо впливатиме на їх права та інтереси, оскільки змінює такі та призводить до нових наслідків. Відповідно без їх залучення суд не взмозі був давати оцінку підставам та предмету позову та виносити рішення по суті такого спору, оскільки без залучення належного відповідача (відповідачів, співвідповідача), на права та обов`язки якого впливатиме таке судове рішення, - суд вирішувати питання про задоволення позову не взмозі.

Статтею 175 ЦПК України встановлено, що, викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги. Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог. Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61 цс 18)).

Правом ж на залучення чи заміну відповідача наділений виключно позивач, про що йшлося та суд з власної ініціативи без відповідного клопотання позивача чи за клопотанням відповідача, чи будь-яких інших осіб не вправі змінювати коло відповідачів (залучати співвідповідача, замінювати відповідача, тощо).

Клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем, залучення співвідповідача (співвідповідачів), тощо позивач не заявляв.

Відповідно до ч.4 ст. 367 ЦПК України, Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Зважаючи на вказане, неможливість залучення згаданих співвідповідачів на стадії апеляційного розгляду чи направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції для виконання таких вимог закону судом першої інстанції та істотність такого процесуального порушення, що впливає на вирішення спору вцілому, - колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині вирішення первісного позову підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні первісного позову.

Зважаючи на вказане апеляційну скаргу слід задовольнити частково.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.1-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Рішення Сколівського районного суду Львівської області від 09 квітня 2021 року в частині вирішення первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про встановлення факту і визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про встановлення факту і визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування- відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 08 червня 2022 року.

Головуючий: Я.А. Левик

Судді: Н.П. Крайник

Р.В. Савуляк