Постанова

від 07.12.2022 по справі 2-21/2010

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

07 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 2-21/2010

провадження № 61-5546св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач за первісним позовом - ОСОБА_1 ,

відповідач за первісним позовом - ОСОБА_2 ,

треті особи за первісним позовом: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

позивачі за зустрічним позовом: ОСОБА_2 , ОСОБА_6 ,

відповідачі за зустрічним позовом: ОСОБА_7 , ОСОБА_1 ,

третя особа за зустрічним позовом - Славська селищна рада Сколівського району Львівської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Вуйцік Ольги Богданівни на постанову Львівського апеляційного суду від 31 травня 2022 року, прийняту у складі колегії суддів: Левика Я. А., Крайник Н. П., Савуляка Р. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2007 року ОСОБА_7 та ОСОБА_1 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просили:

- визнати за ОСОБА_7 право власності на 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , який спільній сумісній власності з чоловіком ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- визнати за ОСОБА_7 право власності на 1/6 частини зазначеного будинку у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8 ;

- визнати за ОСОБА_7 право власності на 1/21 частини квартири АДРЕСА_2 у порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 та право власності на 1/21 частини квартири АДРЕСА_2 після смерті батька ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_8 , який був чоловіком ОСОБА_9 та батьком ОСОБА_1 , після смерті якого відкрилась спадщина на 1/7 частку квартири АДРЕСА_2 та 1/2 частку житлового будинку з господарськими спорудами по АДРЕСА_1 . Інша 1/2 частка зазначеного житлового будинку АДРЕСА_1 належить ОСОБА_7 як спільна власність подружжя ОСОБА_10 .

Вказували на те, що у 2007 році вони звернулися до Сколівської державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини та видачу свідоцтв на частину спадкового майна, однак нотаріусом їм було відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на житловий будинок АДРЕСА_1 .

У жовтні 2007 року ОСОБА_2 , ОСОБА_6 звернулися до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , в якому просили визнати за ними право власності по 1/2 частці житлового будинку по АДРЕСА_1 , оскільки цей будинок збудований за їх кошти і вони вважають його своєю власністю.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що батько ОСОБА_2 - ОСОБА_8 у 1970 році розпочав будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 . У 1994 році за кошти ОСОБА_2 та її чоловіка ОСОБА_6 виготовлено документацію на світло та опалення вказаного житлового будинку, а також викопано колодязь, зроблено каналізацію, проведено телефон та проведено ще велику частину робіт.

Вказували на те, що вони не виготовили правовстановлюючих документів на вказаний будинок, оскільки вважали, що він належить їм, так як вони понесли великі затрати на завершення його будівництва.

Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 05 лютого 2010 року затверджено мирову угоду, якою визнано за ОСОБА_7 та ОСОБА_1 право власності по 1/2 частки квартири по АДРЕСА_3 як на спадкове майно; визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_6 право власності по 1/2 частки будинку АДРЕСА_1 як на спадкове майно, та закрито провадження у справі.

Постановою Львівського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено, ухвалу Сколівського районного суду Львівської області від 05 лютого 2010 року скасовано та направлено справу для розгляду до суду першої інстанції.

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з уточненою позовною заяву до ОСОБА_2 , в якій він просив встановити факт належності свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_2 від 03 лютого 1995 року ОСОБА_7 , визнати за ним право власності на 1/21 частку квартири АДРЕСА_2 і на 1/6 частку житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті батька - ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визнати за ним право власності на 4/21 частки квартири АДРЕСА_2 і 2/3 частки житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті матері - ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Уточнена позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_8 , який був чоловіком ОСОБА_9 та його батьком, після смерті якого відкрилась спадщина на 1/7 частку квартири АДРЕСА_2 та на 1/2 частку житлового будинку з господарськими спорудами по АДРЕСА_1 . Інша 1/2 частка зазначеного житлового будинку АДРЕСА_1 належить ОСОБА_7 як спільна власність подружжя ОСОБА_10 .

За життя ОСОБА_8 заповіту не склав.

Спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_8 були його дружина - ОСОБА_7 , син - ОСОБА_1 та дочка - ОСОБА_2 .

Вказував на те, що з метою належного оформлення спадкових прав він разом з матір`ю звертався до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька, однак їм відмовлено у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу на житловий будинок АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його мати - ОСОБА_7 .

За життя, а саме 23 лютого 2015 року, ОСОБА_7 склала заповіт, посвідчений секретарем виконкому Славської селищної ради Сколівського району Львівської області за реєстровим № 73, відповідно до якого заповіла йому все своє майно, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, на що вона за законом матиме право.

Після смерті ОСОБА_7 відкрилась спадщина на належне їй майно, до складу якого увійшли 4/21 частки квартири АДРЕСА_2 (1/7 частка належала ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право власності на квартиру від 03 лютого 1995 року + 1/21 частка фактично успадкована після смерті чоловіка ОСОБА_8 ) та 2/3 частки житлового будинку АДРЕСА_1 (1/2 частка у спільному майні подружжя + 1/6 частка фактично успадкована після смерті чоловіка ОСОБА_8 ).

Вказував на те, що у визначений законом шестимісячний строк він звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті матері, однак нотаріус відмовив йому у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв`язку з наявністю невідповідності у написанні по-батькові спадкодавця - ОСОБА_7 у свідоцтві про право власності від 03 лютого 1995 року на квартиру АДРЕСА_2 , де зазначено « ОСОБА_11 », а також у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 09 квітня 2021 року, ухваленим у складі судді Брони А. Л., позов ОСОБА_1 задоволено.

Встановлено факт, що свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_2 від 03 лютого 1995 року, видане бюро приватизації житла Стрийської дистанції цивільних споруд Львівської залізниці та зареєстроване Стрийським міжміським бюро технічної інвентаризації у реєстрову книгу за № 97 на ім`я ОСОБА_8 та членів його сім`ї ОСОБА_7 , ОСОБА_2 ,

ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 належить ОСОБА_8 та членам його сім`ї ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/21 частку квартири АДРЕСА_4 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частку житлового будинку під. літ. А-1 по АДРЕСА_1 , загальною площею 71, 4 кв. м, у порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_12 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 4/21 частки квартири АДРЕСА_4 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 2/3 частки житлового будинку під літ. А-1 по АДРЕСА_1 , загальною площею 71,4 кв. м, в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 , ОСОБА_6 відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції, установивши, що позивач на час відкриття спадщини після смерті батька постійно проживав разом із спадкодавцем та є спадкоємцем за законом, який прийняв спадщину, а також є спадкоємцем за заповітом після смерті матері, який прийняв спадщину, звернувшись у встановлений законом строк до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, та, врахувавши відсутність осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання за позивачем права власності на спірне нерухоме майно у порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_12 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та за заповітом після смерті матері ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_8 за життя у встановленому законом порядку набув право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 . Жодних доказів, які б свідчили про наявність підстав для визнання права власності на спірний будинок по 1/2 частки за позивачами за зустрічним позовом ОСОБА_2 та її чоловіком ОСОБА_6 , останні суду не надали.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 31 травня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Сколівського районного суду Львівської області від 09 квітня 2021 року в частині вирішення позову ОСОБА_1 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 та відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції не визначився з належним складом відповідачів у справі, не залучив до участі у справі як співвідповідачів ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які є співвласниками квартири АДРЕСА_2 .

Крім того, суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_6 , звертаючись до суду із зустрічним позовом, посилався на те, що житловий будинок по АДРЕСА_1 набутий ним у спільну власність його та ОСОБА_2 , оскільки такий завершувався будівництвом та фактично збудований за їхні кошти, а тому ОСОБА_1 , пред`являючи позов про визнання права власності на частку у вказаному житловому будинку, повинен був залучити до участі у справі як співвідповідачів усіх осіб, якими таке його право заперечується, не визнається чи оспорюється, зокрема, і ОСОБА_6 , який, окрім оспорення права позивача, навпаки вважає такий об`єкт нерухомості своєю власністю.

При цьому апеляційний суд зазначив, що участь таких осіб у справі в якості інших учасників (не відповідачів), а саме як третіх осіб чи позивача за зустрічним позовом не слід вважати належним залученням їх до участі у справі за позовом ОСОБА_1 , оскільки у такому випадку ці особи наділені іншим процесуальним статусом, з іншими процесуальними правами та обов`язками та позбавляються ряду прав як відповідачі, зокрема, на подання заяви про застосування строку позовної давності, подання зустрічного позову (у випадку третіх осіб), тощо, що не слід вважати дотриманням процесуальних норм судом першої інстанції при розгляді справи. Визнання права власності на спірні об`єкти нерухомості за позивачем, без залучення вказаних осіб до участі у справі як відповідачів, тобто осіб, які повинні відповідати за позовом, - прямо впливатиме на їх права та інтереси, оскільки змінює такі та призводить до нових наслідків.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У червні 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Вуйцік О. Б. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову з підстав незалучення до участі у справі як відповідачів ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , не врахував, що у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який (які) прийняв (прийняли) спадщину, а ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 не є спадкоємцями ОСОБА_12 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Підставами касаційного оскарження постанови Львівського апеляційного суду від 31 травня 2022 року представник заявника зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі № 759/19779/18 (провадження № 61-4523св21), від 19 січня 2022 року у справі № 280/4/18 (провадження № 61-403св19), від 04 грудня 2019 року у справі № 697/2052/17-ц (провадження № 61-3014св19).

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У липні 2022 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судове рішення апеляційного суду без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2022 рокувідкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У липні 2022 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою Верховного Суду від 10 листопада 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

22 вересня 1954 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_13 зареєстровано шлюб та присвоєно останній прізвище « ОСОБА_10 ».

ОСОБА_1 є сином ОСОБА_8 та ОСОБА_7 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_8 , після смерті якого відкрилась спадщина.

Заповіту спадкодавець ОСОБА_8 на випадок своєї смерті не складав.

Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_8 є: дружина ОСОБА_7 , син ОСОБА_1 та дочка ОСОБА_2 , які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_8 шляхом фактичного вступу в управління спадковим майном відповідно до статті 549 ЦК Української РСР.

До складу спадкового майна після смерті ОСОБА_8 увійшли 1/7 частка квартири АДРЕСА_2 та 1/2 частка житлового будинку АДРЕСА_1 .

Відповідно до свідоцтва про право власності на квартиру (будинок), виданого 03 лютого 1995 року бюро приватизації житла Стрийської дистанції цивільних споруд Львівської залізниці, квартира АДРЕСА_2 належить на праві приватної спільної (сумісної або часткової) власності ОСОБА_8 та членам його сім`ї, а саме: ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

Згідно з витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно, сформованого 01 червня 2007 року Комунальним підприємством Львівської обласної ради «Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» за № 14750093, власниками квартири АДРЕСА_2 є: ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , на праві приватної спільної сумісної власності.

Відповідно до інвентаризаційної справи, житловий будинок АДРЕСА_1 був побудований у 1974 році на відведеній належним чином земельній ділянці площею 0,06 га (рішення виконавчого комітету Славської селищної ради депутатів трудящих Сколівського району Львівської області від 23 березня 1967 року) та належав ОСОБА_8 .

Житловий будинок АДРЕСА_1 побудований під час шлюбу ОСОБА_8 та ОСОБА_7

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_7 , після смерті якої відкрилась спадщина.

За життя, а саме 23 лютого 2015 року, ОСОБА_7 склала заповіт, посвідчений секретарем виконкому Славської селищної ради Сколівського району Львівської області Петришин О. М. за реєстровим № 72, відповідно до якого на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження: все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, взагалі все те, що буде належати їй на день смерті і на що вона за законом матиме право заповіла своєму сину - ОСОБА_1 .

19 вересня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Сколівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті матері - ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На підставі вказаної заяви державним нотаріусом Сколівської державної нотаріальної контори заведено спадкову справу № 226/2017р.

Державним нотаріусом Сколівської державної нотаріальної контори відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті матері - ОСОБА_7 у зв`язку з наявністю невідповідності у написанні по-батькові спадкодавця - ОСОБА_7 у свідоцтві про право власності від 03 лютого 1995 року на квартиру АДРЕСА_2 , де зазначено « ОСОБА_11 » замість « ОСОБА_14 », а також у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам постанова апеляційного суду не відповідає.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Вирішуючи питання про склад осіб, які братимуть участь у справі, суд повинен враховувати характер спірних правовідносин та визначену ним норму матеріального права, яка підлягає застосуванню.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Аналіз положень статті 51 ЦПК України дає підстави для висновку, що заміна первинного відповідача належним відповідачем належить до повноважень суду першої інстанції.

У разі пред`явлення позову не до всіх належних відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та має вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і щодо тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд відмовляє у задоволенні позову.

Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Разом з тим, установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача чи не до всіх належних відповідачів є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.4), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 38), від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15 (пункт 31), від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц (пункт 63), від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункт 71), від 05 травня 2020 року у справі № 554/8004/16-ц (пункт 43).

У справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який (які) прийняв (прийняли) спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування (див. наприклад, постанови Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 265/6868/16-ц (провадження № 61-34234св18), від 19 травня 2020 року у справі № 175/1941/16-ц (провадження № 61-19798св18), від 31 березня 2021 року у справі № 463/4616/18 (провадження № 61-20505св19), від 06 жовтня 2021 року у справі № 234/17030/18 (провадження № 61-12859св21), від 10 листопада 2021 року у справі № 759/19779/18 (провадження № 61-4523св21)).

Предметом спору у цій справі є визнання права на спадкове майно, а тому відповідачами у справі мають бути спадкоємці, які прийняли спадщину, а при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

У справі, яка переглядається, ОСОБА_1 пред`явив позов до спадкоємця ОСОБА_2 про встановлення факту і визнання права власності у порядку спадкування.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про відмову в задоволенні позову з підстав пред`явлення позову не до всіх відповідачів, апеляційний суд не врахував зазначений правовий висновок Верховного Суду та дійшов неправильного висновку про те, що у цій справі співвідповідачами за пред`явленим ОСОБА_1 позовом до спадкоємця ОСОБА_2 про визнання права власності у порядку спадкування повинені виступати також співвласники квартири АДРЕСА_2 : ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

При цьому апеляційний суд не врахував, що ОСОБА_6 є позивачем за зустрічним позовом, а ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 залучені судом першої інстанції до участі у справі як треті особи.

Ураховуючи те, що переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції помилково зосередився виключно на незалученні до участі у справі як належних відповідачів ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , що за висновком суду є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 , і не перевіряв законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 , суд касаційної інстанції в силу повноважень, визначених статтею 400 ЦПК України, позбавлений процесуальної можливості ухвалити у справі власне судове рішення, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідності до частин третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази і при цьому застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду.

Установивши, що оскаржувана постанова апеляційного суду ухвалена з порушенням норм матеріального і процесуального права, внаслідок чого суд апеляційної інстанції не здійснив повної перевірки законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 411, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Вуйцік Ольги Богданівни задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного суду від 31 травня 2022 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: І. А. Воробйова Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Ю. В. Черняк