Постанова

від 01.06.2022 по справі 500/7244/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2022 рокуЛьвівСправа № 500/7244/21 пров. № А/857/2998/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів : Носа С.П., Шевчук С.М.

з участю секретаря судового засідання: Кахнич Г.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області, як відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2021 року (ухвалене головуючою-суддею Мірінович У.А. в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у м. Тернополі) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Терра» до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в :

У жовтні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Терра» (далі - ТзОВ «Терра», Товариство, позивач) звернулося в суд із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області (далі - ГУ ДПС, контролюючий орган, відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС від 31.08.2021 за №00041130701 (форми «Р»), №00041150701 (форми «В4»), №00041190709 (форми «Д»), №00041220709 (форми «ПС»), №00041210709 (форми «Д»).

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 30.12.2021 позовні вимоги були задоволені повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС подало апеляційну скаргу, в якій через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити Товариству у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги та висновків про безтоварність господарських операцій позивача з його контрагентами зазначає, що у товарно-транспортних накладних (далі - ТТН) на перевезення компосту не зазначено повної адреси пункту навантаження. У ТТН на перевезення соняшника зазначено адресу пункту навантаження : село Гунча, Гайсинський район, Вінницька область. При цьому, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно по ФГ «Зерносвіт+» (код ЄДРПОУ - 42912470) відсутні відомості про наявність нерухомого майна за вказаною у ТТН адресою пункту навантаження. Також відсутня жодна інформація про об`єкти оподаткування чи об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які проводиться діяльність відповідно до форми 20-ОПП. Крім того, згідно поданого до контролюючого органу звіту форми 20-ОПП відсутні задекларовані ФГ «Зерносвіт+» транспортні засоби, які вказані у ТТН. Проведеним аналізом баз даних ДПС, зокрема, Єдиного реєстру податкових накладних (далі - ЄРПН), не встановлено реєстрацію податкових накладних на одержання ФГ «Зерносвіт+» послуг оренди чи суборенди транспортних засобів. Аналіз даних ІС «Податковий блок» ФГ «Зерносвіт+» свідчить про відсутність інформації про виплату фізичним особам за товари чи послуги та/або найманим працівникам, зокрема водіям (звіт Форми №1-ДФ у 2019 році не подано), що ставить під сумнів (унеможливлює) факт транспортування соняшника та компосту від вказаного ФГ з міста Львова та села Гунча Гайсинського району до ТзОВ «Терра» у селі Каначівка, Підволочиського району Тернопільської області. Також вказує на відсутність згідно баз даних ДПС відомостей про наявність у ФГ «Зерносвіт+» власних та орендованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення у 2019 році. Податкові декларації з орендної плати, земельного податку до органу ДПС не подавало. Крім того, згідно даних ЄРПН, не встановлено наявності зареєстрованих податкових накладних щодо придбання ФГ виробничих факторів, необхідних для виробництва сільськогосподарської продукції (насіння, добрив, паливно-мастильних матеріалів, засобів захисту рослин, запчастин, тощо). Також, відсутні податкові накладні від постачальників щодо надання послуг зі зберігання, доробки (приймання, сушіння, очистки), видачі складських документів. При цьому, перевіркою встановлено наявність зареєстрованих накладних із номенклатурою товару «соняшник» по ланцюгу постачання від ТзОВ «Новікос» до ТзОВ «Олдпел» і до ФГ «Зерносвіт+», а також із номенклатурою товару «компост» від ТзОВ «Меткомтех» до ФГ «Зерносвіт+», які усі є фігурантами кримінальних проваджень, по яким проводиться досудове розслідування за ознаками злочинів, передбачених ч.3 ст.191, ч.2 ст.364 КК України. По взаємовідносинам з ТзОВ «Агроекотерра» позивачем не було надано до перевірки ТТН на перевезення добрива «Екотерра» органічного гранульованого. В частині висновків про протиправність податкових повідомлень-рішень, якими збільшено грошове зобов`язання з військового збору, застосовано штрафні санкції за подання недостовірних відомостей, що призвели до зменшення податкових зобов`язань платника податку у розрахунку форми №1ДФ та збільшено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, суд першої інстанції дійшов таких, не досліджуючи рахунки платника.

Позивач не скористався правом подачі відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк.

Представники сторін не з`явилися в судове засідання, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце слухання справи. Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі позивача та його представника.

З урахуванням положень ч.2 ст.313 КАС України, колегія суду ухвалила проводити розгляд справи за відсутності представників сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що СГ ТзОВ «Терра» зареєстровано як юридична особа 20.09.2000 з основним видом економічної діяльності « 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур» та з 25.09.2000 взятий на облік, як платник податків, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

ГУ ДПС було проведено документальну планову виїзну перевірку СГ ТзОВ «Терра» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2018 по 31.05.2021, валютного законодавства за період з 01.01.2018 по 31.05.2021, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2018 по 31.05.2021.

Результати перевірки оформлено актом документальної планової виїзної перевірки №3595/19-00-07-01/30915955 від 09.08.2021 (далі - Акт перевірки).

Перевірку проведено відповідно до плану-графіку проведення документальних планових перевірок платників податків на 2021 рік, на підставі наказу ГУ ДПС №918-п від 25.06.2021 та повідомлення №50 від 01.07.2021 про проведення планової документальної виїзної перевірки в присутності головного бухгалтера позивача. Термін проведення перевірки продовжувався згідно наказу ГУ ДПС №1070-п від 29.07.2021.

За результатом проведеної перевірки були зафіксовані порушення п.44.1, п.44.2 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), п.п.5 п.4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість (далі - ПДВ), затвердженого наказом Міністерства фінансів України №21 від 28.07.2016, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289 (далі - Порядок №21), в результаті чого занижено ПДВ, який підлягає сплаті до бюджету всього в сумі 489325,00 грн, в тому числі за березень 2021 року на 489325,00 грн; п.44.1, п.44.2 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.10 ст.201 ПК України, п.п.5 п.4 розділу V Порядку №21, в результаті чого завищено від`ємне значення, яке зараховуються до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за жовтень 2019 року на 413699 грн, листопад 2019 року на 413699 грн, грудень 2019 року на 413699 грн, січень 2020 року на 413699 грн, лютий 2020 року на 413699 грн, березень 2020 року на 413699 грн, квітень 2020 року на 413699 грн, травень 2020 року на 413699 грн, червень 2020 року на 413699 грн, липень 2020 року на 413699 грн, серпень 2020 року на 413699 грн, вересень 2020 року на 413699 грн, жовтень 2020 року на 601379 грн, листопад 2020 року на 601739 грн, грудень 2020 року на 601739 грн, січень 2021 року на 601739 грн, лютий 2021 року на 601739 грн, березень 2021 року на 112414 грн, квітень 2021 року на 112414 грн, травень 2021 року на 112 414 грн; п.п.162.1.1 п.162.1 ст.162, п.п.«г» 164.2.17 п.164.2, п.164.5 ст.164, п.167.1 ст.167, п.п. «а» п.171.2 ст.171, п.п. «а» п.176.2 ст.176, розділуПК України, а саме : неутримання та неперерахування податку на доходи фізичних осіб (далі - ПДФО) з отриманих доходів директором СГ ТзОВ «Терра», як додаткове благо у вигляді роумінгу за відсутності документів, що підтверджують відрядження закордон, внаслідок чого донараховано ПДФО в загальній сумі 2474,86 грн; п.п. «а» п.176.2 ст.176 розділуПК України, п.1.1, 1.2 розділу І, п.3.2, 3.3, 3.6 розділу III наказу Міністерства фінансів України №4 від 13.01.2015 «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку», а саме: у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за І, ІІ,кв. 2018, I, II, III, IV квартали 2019 року, І, ІІІ кварталу 2020 року не відображено виплату додаткового блага директору підприємства за ознакою 127; п.п.162.1.1 п.162.1 ст.162, п.164.1, п.п. «г» 164.2.17 п.164.2 ст.164, п.п.168.1.1, 168.1.2 п.168.1 ст.168, п.п. «а» п.171.2 ст.171, п.п. «а» п.176.2 ст.176 розділуПК України, п.п.1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5, 1.6, п.161 підрозділу 10 розділу XX ПК України, а саме : неутримання та неперерахування військового збору з отриманих доходів директором СГ ТзОВ «Терра» як додаткове благо у вигляді роумінгу за відсутності документів, що підтверджують відрядження закордон, внаслідок чого донараховано військового збору в загальній сумі 161,83 грн.

На підставі Акту перевірки були сформовані податкові повідомлення-рішення від 31.08.2021 за №00041130701 форми «Р» про збільшення грошового зобов`язання з ПДВ на суму 611656,25 грн, в тому числі 489325,00 грн за основним платежем та 122331,25 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, №00041150701 форми «В4» про зменшення від`ємного значення суми ПДВ за звітний період « 05.2021» в розмірі 112414,00 грн, №00041190709 форми «Д» про збільшення грошового зобов`язання з військового збору на суму 196,58 грн, в тому числі 161,83 грн за основним платежем та 34,75 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, №00041220709 форми «ПС» про застосування штрафних санкцій за подання недостовірних відомостей, що призвели до зменшення податкових зобов`язань платника податку у розрахунку форми №1ДФ у розмірі 1020 грн, №00041190709 форми «Д» про збільшення грошового зобов`язання з ПДФО на суму 2876,65 грн, в тому числі 2368,12 грн за основним платежем та 508,53 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вважаючи оспорювані рішення протиправними, Товариство звернулося до адміністративного суду з вимогою про їх скасування.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що висновок контролюючого органу про безтоварність операцій Товариства з його контрагентами сформований без належного та повного дослідження усіх обставин справи та наданих доказів, оскільки ставлячи під сумнів реальність задекларованого позивачем джерела походження придбаної продукції, жодним чином не встановлює дані щодо фактичного джерела походження соняшнику, компосту та органічного добрива, за умови наявності беззаперечних доказів подальшого її руху. Суд також врахував, що позивач разом із позовною заявою та в ході розгляду справи по суті, надав докази подання звітності з відображенням у ній спірних операцій, а відповідач не спростував правомірність формування ФГ «Зерносвіт+» та ТзОВ «Агроекотерра» податкових зобов`язань за операціями з позивачем та не висунув жодних заперечень проти включення таких показників до декларації контрагентів. Суду також не надано жодних актів, зустрічних звірок, в межах яких би спірні операції були б відсторонювані щодо контрагентів. Крім того, на час складання податкових накладних, які включено позивачем до податкового кредиту та які взяли участь у формуванні суми від`ємного значення та подачі їх на реєстрацію до ЄРПН, жодних рішень про зупинення їх реєстрації або відмови у їх реєстрації не приймалося. В частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими збільшено грошове зобов`язання з військового збору, застосовано штрафні санкції за подання недостовірних відомостей, що призвели до зменшення податкових зобов`язань платника податку у розрахунку форми №1ДФ та збільшено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, суд першої інстанції, погодившись з доводами позивача, дійшов висновку, що контролюючим органом не було надано доказів на підтвердження того, що директор ТзОВ «Терра» ОСОБА_1 користувався послугами «роумінгу», а відтак отримував від Товариства дохід у вигляді оплати за послуги мобільного зв`язку, витрати по якому не є додатковим благом у розумінні п.п.14.1.17 п.14.1 ст.14 ПК України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються ПК України.

Щодо правомірності оспорюваних податкових повідомлень-рішень від 31.08.2021 за №00041130701 форми «Р» про збільшення грошового зобов`язання з ПДВ та №00041150701 форми «В4» про зменшення від`ємного значення суми ПДВ, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно дефініції, наведеної у п.п.14.1.27 п.14.1 ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно дефініції, наведеної у п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий кредит це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Податкового Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше : дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, в контексті положень п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Для цілей оподаткування платники податків, відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України, зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно дефініції, наведеної у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999 (далі Закон №996-XIV), первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону №996-XIV, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку встановлені статтею 9 Закону №996-XIV. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі Положення №88).

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно п.п.2.4 п.2 Положення №88, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити : найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.п.2.16 п.2 Положення №88, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані головному бухгалтеру підприємства, установи для прийняття рішення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням вище викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України передбачено, що витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Разом з тим, згідно п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з : придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Судом встановлено, що у період, який перевірявся, позивач мав господарські взаємовідносини із ФГ «Зерносвіт+» та ТзОВ «Агроекотерра».

Досліджуючи господарські операції позивача із ФГ «Зерносвіт+», колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи видно, що між ФГ «Зерносвіт+» (код ЄДРПОУ - 42912470) (Постачальник) та СГ ТзОВ «Терра» (Покупець) було укладено договір поставки соняшника №ТР 46/2019 від 10.10.2019, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити в обумовлений Договором строк Соняшник врожаю 2019 року в кількості 250 т (надалі за текстом - «Зерно»), а покупець прийняти Зерно та сплатити Постачальнику його вартість. Покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця на підставі Рахунку-фактури, виставленого Продавцем. Якість Зерна, що передається (поставляється) постачальником покупцю за Договором, повинна відповідати вимогам ДСТУ 7011:2009 «Соняшник. Технічні умови». Поставка Зерна здійснюється на умовах EXW (склад с. Качанівка, Підволочиського району, Тернопільської області) згідно з Інкотермс 2010. Постачальник своїми силами здійснює завантаження та перевезення Зерна. Вартість завантаження та перевезення Зерна на транспортні засоби врахована у ціні Зерна. Датою поставки Зерна Покупцю вважається дата, вказана уповноваженим представником Покупця в видатковій накладній Постачальника, засвідченій підписом цього представника Покупця.

Також, між СГ ТзОВ «Терра» (Покупець) та ФГ «Зерносвіт+» (Постачальник) було укладено договір поставки №Д-15.10 від 15.10.2019, за умовами якого асортимент товару, кількість, місце поставки, термін поставки та порядок оплати товару визначається сторонами в Специфікаціях на кожну окрему партію товару. Постачальник підтверджує, що товар, який продається належить йому на праві власності, не знаходиться під забороною відчуження, арештом, не утримується третіми особами, не є предметом застави або інтим способом забезпечення виконання зобов`язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами або державою. Поставка товару здійснюється на умовах поставки «DDP» за адресою : Тернопільська область, Підволочиський район, село Качанівка, вулиця Застави, 61В, згідно Інкотермс 2010. Вид транспорту для перевезення товару - автотранспорт та/або залізничний транспорт. Кожний транспортний засіб з товаром повинен супроводжуватися відповідною транспортною накладною. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця під час передачі товару. Сторони домовилися, що покупець має право перевірити якість товару, поставленого постачальником. При цьому, показники якості товару, поставленого Постачальником визначаються відповідно до стандартів (ГОСТ, ДСТУ тощо) діючих на момент такого визначення. Оплата покупцем загальної вартості товару здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

На виконання умов договору поставки соняшника №ТР 46/2019 від 10.10.2019 та договору поставки компосту №Д-15.10 від 15.10.2019 ФГ «Зерносвіт+» поставило СГ ТзОВ «Терра» у жовтні 2019 року товар (соняшник та компост), що підтверджується видатковими накладними №57 від 10.10.2019, №58 від 10.10.2019, №59 від 11.10.2019, №62 від 12.10.2019, №64 від 14.10.2019, №182 від 15.10.2019, №192 від 18.10.2019, №193 від 21.10.2019, №194 від 21.10.2021, №191 від 26.10.2021.

За результатами зазначених господарських операцій ФГ «Зерносвіт+» було складено та зареєстровано за правилом першої події (дата відвантаження товарів) в ЄРПН ПН №26 від 10.10.2019, №27 від 10.10.2019, №30 від 11.10.2019, №31 від 12.10.2019, №39 від 14.10.2019, №50 від 15.10.2019, №60 від 18.10.2019, №70 від 21.10.2019, №69 від 21.10.2019, №98 від 26.10.2019.

Також, матеріалами справи підтверджено, що СГ ТзОВ «Терра» згідно умов договору поставки соняшника №ТР 46/2019 від 10.10.2019 та договору поставки компосту №Д-15.10 від 15.10.2019 здійснило оплату ФГ «Зерносвіт+» за поставлений товар в сумі 1624812,53 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №2026 від 17.10.2019, №2027 від 17.10.2019, №2037 від 18.10.2019, №2049 від 21.10.2019, №2050 від 21.10.2019, №2068 від 22.10.2019, №2076 від 24.10.2019, №2077 від 24.10.2019, №253 від 25.10.2019, №2125 від 01.11.2019, №2137 від 04.11.2019.

Крім того, колегія суддів враховує наявні докази транспортування соняшника від ФГ «Зерносвіт+» на СГ ТзОВ «Терра», а саме : ТТН №837451 від 10.10.2021, №837455 від 10.10.2019, №837454 від 11.10.2021, №837452 від 12.10.2021, №837453 від 14.10.2021, №205 від 14.10.2021, №206 від 14.10.2021, №207 від 14.10.2021, №208 від 14.10.2021, №209 від 14.10.2021, №240 від 18.10.2021, №247 від 21.10.2021, №248 від 21.10.2021, №252 від 26.10.2021.

Стосовно господарських операцій позивача із ТзОВ «Агроекотерра», колегія суддів зазначає наступне.

Між, ТзОВ «Агроекотерра» (код ЄДРПОУ - 42041353) (Постачальник) та СГ ТзОВ «Терра» (Покупець) було укладено договір поставки №22 від 03.08.2020, за умовами якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця добриво «Екотерра» органічне гранульоване, добриво «Екотерра» органічне рідке (добрива органічні, антиоксиданти та інше) (далі товар) відповідно до переданої постачальником комерційної пропозиції або замовлень покупця окремими партіями за цінами, в асортименті та кількості що остаточно погоджуються сторонами в накладних та (або) специфікаціях, які є невід`ємною частиною Договору, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього грошову суму відповідно до умов, передбачених Договором.

Згідно п.3.1 Договору, постачальник гарантує, що поставлений товар є якісним, сертифікованим (визнаним), відповідає всім санітарним, гігієнічним, технічним та іншим нормам, стандартам та правилам, встановленим чинним законодавством України для товарів даного виду.

Згідно п.4.1 Договору, поставка товарів здійснюється постачальником в межах наявного у нього асортименту протягом строку дії Договору відповідно до попереднього замовлення покупця. Право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі товару, переходить до покупця в момент підписання відповідальною особою покупця видаткової (та/або товарно- транспортної) накладної.

Сторони узгодили, що покупець оплачує поставлені товари за цінами, вказаними у замовленні та товаросупроводжувальній документації, на умовах даного Договору в порядку і формах, які не суперечать чинному законодавству України.

Розрахунок здійснюється в безготівковій формі в національній грошовій одиниці України. Постачальник зобов`язується надавати Покупцю відповідну товаросупроводжувальну документацію (видаткову накладну, податкову накладну, товарно-транспортну накладну, документи, що підтверджують якість товару) при кожній поставці товару.

Судом також встановлено, що на виконання умов договору поставки №22 від 03.08.2020 ТзОВ «Агроекотерра» поставило на СГ ТзОВ «Терра» в жовтні 2020 року органічне гранульоване та органічне рідке добриво «Екотерра» в кількості 2411,57 т, що підтверджується видатковими накладними №45 від 01.10.2020, №119 від 01.10.2020 та №170 від 23.10.2020.

За результатами зазначених господарських операцій ТзОВ «Агроекотерра» було складено та зареєстровано за правилом першої події (дата відвантаження товарів) в ЄРПН ПН №4 від 01.10.2020, №5 від 01.10.2020, №53 від 23.10.2020.

Також матеріалами справи підтверджено, що СГ ТзОВ «Терра» за умовами договору поставки добрива №22 від 03.08.2020 здійснило оплату ТзОВ «Агроекотерра» за поставлений товар в сумі 416000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №3254 від 18.12.2020, №3268 від 22.12.2020, №3270 від 23.12.2020, №3303 від 11.01.2021, №3309 від 18.01.2021.

Крім того, як вірно зазначив суд першої інстанції, в матеріалах справи наявні картки складського обліку СГ ТзОВ «Терра» по господарських операціях з придбання соняшнику та компосту у ФГ «Зерносвіт+» та по операціях з придбання органічного добрива «Екотерра» у ТзОВ «Агроекотерра».

Відповідач заперечує реальність господарських операції між позивачем та його контрагентами посилаючись на те, що у ТТН на перевезення соняшника зазначено адресу пункту навантаження : село Гунча, Гайсинський район, Вінницька область, а у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно по ФГ «Зерносвіт+» (код ЄДРПОУ - 42912470) відсутні відомості про наявність нерухомого майна за вказаною у ТТН адресою пункту навантаження. Крім того, не встановлено реєстрацію ПН на одержання ФГ «Зерносвіт+» послуг оренди чи суборенди транспортних засобів. Також, вказує на відсутність інформації про виплату фізичним особам за товари чи послуги та/або найманим працівникам, зокрема водіям, що ставить під сумнів (унеможливлює) факт транспортування соняшника та компосту від вказаного ФГ з міста Львова та села Гунча Гайсинського району до ТзОВ «Терра» у селі Каначівка, Підволочиського району Тернопільської області.

Колегія суддів звертає увагу, що Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, які визначають правила заповнення ТТН, не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов`язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, на переконання суду, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

За наведених обставин, заперечення відповідачем факту реальності господарської операції через не вказання повної адреси пункту завантаження в товарно-транспортних накладних, чи інші невідповідності в товарно-транспортних накладних, не ґрунтується на нормах податкового законодавства, є безпідставними.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.10.2020 по справі №500/305/19.

Позивач, як покупець, не зобов`язаний перевіряти правильність оформлення договорів перевезення автомобільними перевізниками для вантажоодержувачів, якими є контрагенти позивача за вказаними вище договорами. Позивач, як покупець, не зобов`язаний перевіряти правильність оформлення договорів перевезення автомобільними перевізниками, зважаючи ще й на те, що позивач, як покупець, не укладав договори перевезення. При цьому, сторони договорів поставки домовились, що місцем відвантаження товару є склад покупця, тобто позивача.

Крім цього, колегія суддів зазначає, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів, призначених для використання у його господарській діяльності.

Порушення певними постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару вимог закону щодо формування податкового кредиту.

Так, суд вважає, що відповідач не встановив порушень податкового законодавства саме позивачем, натомість, господарська діяльність контрагентів постачальників та їх контрагентів постачальників досліджена на підставі податкової інформації.

Водночас, колегія суддів вважає, що податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання за «ланцюгами» постачання, а також податкова інформація, надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить, виключно, інформативний характер, не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

На думку колегії суддів, позивач не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента чи контрагентів його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Доказів про існування таких фактів відповідач не надав.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що первинні документи, надані позивачем на підтвердження дійсності господарських операцій із зазначеними вище контрагентами, враховуючи співвідношення вчинених господарських операцій з основним видом діяльності позивача, та у сукупності зі встановленими обставинами господарських операцій, підтверджують формування показників податкової звітності та вказують на реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку.

Судом першої інстанції також досліджено докази, які підтверджують реальність задекларованого позивачем джерела походження придбаної позивачем продукції, та наявності беззаперечних доказів подальшого її руху.

Крім того, в матеріалах справи наявні копії ПН з відміткою про їх реєстрацію податковим органом в ЄРПН.

На думку колегії суддів, оскільки податковий орган допустив реєстрацію ПН виписаних на позивача, то у СГ ТзОВ «Терра» були підстави вважати, що його постачальник відповідає критеріям добросовісності, а відтак, правомірність формування позивачем податкового кредиту та від`ємного значення з ПДВ, ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Як вірно вказав суд першої інстанції, якщо податковий орган в акті зазначає про обставини, які на його переконання свідчать про те що, постачальники позивача є недобросовісним, а його діяльність не спрямована досягнення реальної цілі господарської діяльність, то такі обставини мали бути виявленні саме на стадії реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, за наслідком чого мало бути прийняте рішення про зупинення реєстрації податкової накладної та або відмови в її реєстрації.

З урахуванням встановлених судом фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи відповідача щодо недоведеності господарських операцій позивача з його контрагентами стосовно придбання товарів, за умов підтвердження первинними документами витрат на їх придбання, дійсності укладених правочинів та відсутність інших відомостей, які б свідчили про завищення позивачем в цьому випадку податкового кредиту, є безпідставними.

З Акту перевірки, який став підставою для винесення оспорюваних податкових повідомлень-рішень, видно, що проведеною перевіркою не підтверджено реальності виконання фінансово-господарських операцій між СГ ТзОВ «Терра», ФГ «Зерносвіт+» та ТзОВ «Агроекотерра», а також наступними контрагентами в ланцюзі поставки. Крім того, в акті зазначено, що хоча первинні документи відповідають зовнішнім формальним ознакам, проте не відображають реального руху продукції між СГ ТзОВ «Терра» та ФГ «Зерносвіт+» і ТзОВ «Агроекотерра».

Доводи відповідача з покликанням на вищевказаний Акт перевірки та податкову інформацію, якою не підтверджено реальність господарських операції контрагентами з позивачем обґрунтовано не прийняті судом першої інстанції в якості достатніх обґрунтувань правомірності оспорюваних рішень, оскільки отримання контролюючим органом податкової інформації стосовно контрагента платника податків про відсутність можливості для здійснення господарської діяльності, не звільняє контролюючий орган від виконання обов`язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, адже податкова інформація стосовно контрагента не має преюдиційного значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.

На погляд колегії суддів, укладені між позивачем та його контрагентами угоди спрямовані на реальне настання наслідків, обумовлених ними, виконані сторонами в повному обсязі та відповідають положенням цивільного, господарського і податкового законодавства, що підтверджено належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Товар та послуги, які придбавав позивач притаманні його господарській діяльності та використовувався ним для здійснення господарської діяльності, тому формування позивачем податкового кредиту та витрат за результатами господарської діяльності з цими контрагентами є правомірним.

При цьому, суд першої інстанції, з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 12.02.2020 по справі №813/3577/13-а, вірно зазначив, що ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Не заповнення у первинних облікових документах окремих позицій, які не впливають на зміст господарської операції, відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг, а так само відтворення в актах виконаних робіт (наданих послуг) такого ж самого переліку послуг, що й зазначені в специфікаціях, не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що за умови не встановлення податковим органом наявності «замкнутої схеми руху коштів», яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання ним «незаконної податкової вигоди», останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу (постанова Верховного Суду від 09.03.2019 по справі №810/302/15).

Крім того, чинним законодавством України не встановлено обов`язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов`язань сплати податку до бюджету контрагентами. Закон не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту та на бюджетне відшкодування від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту та бюджетного відшкодування поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Стосовно протиправності податкових повідомлень-рішень №00041190709 форми «Д» про збільшення грошового зобов`язання з військового збору, №00041220709 форми «ПС» про застосування штрафних санкцій за подання недостовірних відомостей, що призвели до зменшення податкових зобов`язань платника податку у розрахунку форми №1ДФ та №00041190709 форми «Д» про збільшення грошового зобов`язання з ПДФО, колегія суддів враховує наступне.

Згідно п.п.164.2.17 п.164.2 ст.162 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).

Відповідно до п.п.14.1.47 п.14.1 ст.14 ПК України, додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

За змістом п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України, одним із видів додаткових благ розуміються суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов`язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим розділом (абзац «г»).

Згідно абз. «а» п.171.2 ст.171 ПК України, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших оподатковуваних доходів джерелом їх походження в Україні, є податковий агент, який в силу вимог п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168 ПК України при нарахуванні (виплаті, наданні) оподатковуваного доходу на користь платника податку зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (18 відсотків).

Отже, сума податкового зобов`язання фізичної особи, сплачена за рахунок коштів податкового агента, вважається додатковим благом та оподатковується за ставкою 18 відсотків.

Пунктом 176.2 статті 176 ПК України передбачено, що особи, які мають статус податкових агентів, зобов`язані, зокрема, своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; подавати у строки, встановлені ПК України для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що податковим органом не зазначено коли та з якого рахунку СГ ТзОВ «Терра» було перераховано кошти на оплату «роумінгу» фізичної особи ОСОБА_1 , а також не зазначено на рахунок якого оператора стільникового зв`язку (роумінгу) проведено оплату послуг «роумінгу».

Разом з тим, в акті перевірки відсутній опис послуги «роумінгу», яка оплачена СГ ТзОВ «Терра» та з якої податковий орган зробив розрахунок суми неутриманих податкових зобов`язань. Також, в акті перевірки відсутня інформація про те, кому належав телефонний номер, хто та коли ним користувався.

Отже, враховуючи наведені вище правові норми, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та доводами позивача, що відповідач не надав суду доказів, які б вказували, що ОСОБА_1 отримував від позивача дохід у вигляді оплати за послуги мобільного зв`язку (за тексом акту перевірки - «послуги роумінгу»).

Щодо інших доводів апелянта суд зазначає наступне.

Відповідно до п.30 рішення ЄСПЛ у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Разом з тим, згідно п.29 рішення ЄСПЛ у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відтак, висновки контролюючого органу про порушення позивачем норм податкового законодавства, викладені в акті перевірки, які мали наслідком прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень, не знайшли свого підтвердження матеріалами справи, є безпідставними та необґрунтованими, що має наслідком визнання їх протиправним та скасування.

Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.10 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення, постановлене за результатами апеляційного перегляду в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області, як відокремленого підрозділу ДПС України залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2021 року по справі №500/7244/21 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. П. Нос С. М. Шевчук Повне судове рішення складено 08.06.2022