Постанова

від 07.06.2022 по справі 813/3286/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 червня 2022 року

Київ

справа №813/3286/13-а

адміністративне провадження № К/9901/18007/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Васильєвої І.А., суддів: Хохуляк В.В., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження заяву Головного управління ДПС у Львівській області (процесуальний правонаступник Городоцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області) про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.12.2015 (головуючий суддя Кошіль В.В., судді: Борисенко І.В., Моторний О.А.) у справі за позовом Державного підприємства ``Санаторно-курортний комплекс ``Шкло`` до Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області ДПС (процесуальний правонаступник - Городоцька об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

У квітні 2013 року Державне підприємство ``Санаторно-курортний комплекс ``Шкло`` (далі - позивач, ДП Санаторій ``Шкло``, підприємство) звернулося до суду з позовом, з урахуванням уточнень позовних вимог, до Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області ДПС (далі - відповідач, ДПІ), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.04.2013 №0000392200, №0000412200 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток і податку на додану вартість (ПДВ) на 179`575,00 грн (з яких, штрафні (фінансові) санкції - 35`915,00 грн) та 186`636,00 грн (з яких, штрафні (фінансові) санкції - 25`235,00 грн) відповідно, а також податкове повідомлення-рішення від 17.04.2013 №0000402200, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за І квартал 2011 року на 213`419,00 грн.

Зазначені рішення ДПІ прийняла на підставі акта від 08.04.2013 №525/22-0/32673458 ``Про результати планової виїзної перевірки ДП Санаторій ``Шкло`` з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.12.2012`` (далі - акт перевірки), яким зафіксовано виявлені під час перевірки порушення підприємством пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України ``Про оподаткування прибутку підприємств``, пункту 138.8, підпунктів 138.10.2, 138.10.5 пункту 138.10 статті 138, пункту 139.1 статті 139, пункту 146.11 статті 146 Податкового кодексу України, підпункту 3.1.3 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.5 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України ``Про податок на додану вартість`` та пункту 184.5 статті 184, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.6, 201.8 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов`язань з податку на прибуток, ПДВ та завищення збитків за вказаний період.

Таке порушення полягало, зокрема у формуванні валових витрат та податкового кредиту за наслідками операцій із придбання товару (труби, катанка, кутник, сітка, двунитка сурова; кондиціонери (далі - ТМЦ); природний газ) та послуг з постачання газу на підставі договорів із ПП ``Аеромакс-сервіс``, ТОВ ``Мануфактура``, ТОВ ``Фінанс пан трейд``, ТОВ ``Приват-енерго``, які на думку податкового органу є нікчемними, оскільки результати заходів податкового контролю контрагентів у ланцюгу постачання (використані результати актів перевірок контрагентів у ланцюгу постачання) свідчать про їх негативну податкову та господарську поведінку і безтоварний характер господарських операцій, до того ж у позивача відсутні документи на перевезення ТМЦ від ПП ``Аеромакс-сервіс``. Також в акті перевірки вказано на зайве врахування позивачем у податковому обліку у 2012 році збитків, які виникли у 2011 та 2012 роках.

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 30.07.2013, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2014, позов задовольнив: визнав протиправними і скасував податкові повідомлення-рішення від 17.04.2013 №0000412200, №0000392200, №0000402200 з підстав протиправності їх прийняття.

Зокрема, предметом перевірки судів у цій справі були рішення податкового органу щодо правильності визначення грошових зобов`язань зі сплати податкових зобов`язань з податку на прибуток та ПДВ за наслідками господарської діяльності ДП Санаторій ``Шкло`` з його контрагентами ПП ``Аеромакс-сервіс``, ТОВ ``Мануфактура``, ТОВ ``Фінанс пан трейд``, ТОВ ``Приват-енерго`` у період, охоплений перевіркою, та доведення обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення позивачем господарських операцій з названими контрагентами, а відтак, і обґрунтованість формування показників податкової звітності на підставі даних бухгалтерського обліку.

Суди встановили, що надані позивачем первинні документи бухгалтерського та податкового обліку підтверджують реальність господарських операцій позивача з його контрагентами, тому на підставі отриманих податкових накладних та інших первинних документів ДП Санаторій ``Шкло`` обґрунтовано віднесло суми до податкового кредиту та до складу валових витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток. Жодних дефектів у правовому статусі позивача або його контрагентів на момент вчинення операцій ані відповідач, ані суд не встановили. Також суди дійшли висновку, що збитки за 2012 рік сформовані підприємством з урахуванням пункту 3 підрозділу 4 розділу XX ``Перехідні положення`` ПК.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 01.12.2015 зазначені судові рішення залишив без змін.

Відповідач звернувся до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.12.2015 з підстави, передбаченої пунктом 5 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), у якій просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове - про відмову в задоволенні позову.

У заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 5 частини першої статті 237 КАС, ДПІ вказує на невідповідність оскаржуваної ухвали суду касаційної інстанції висновку, викладеному у постанові Верховного Суду України від 26.01.2016 у справі №2а-15327/12/2670 (провадження №21-4781а15).

Верховний Суд України ухвалою від 19.10.2016 відкрив провадження у цій справі.

15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII ''Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів'', яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС) викладено в новій редакції.

Підпунктом 1 пункту 1 розділу VII ''Перехідні положення'' КАС в редакції згаданого Закону передбачено, що заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

У зв`язку з припиненням діяльності Верховного Суду України у лютому 2018 року вказана заява була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

На стадії підготовки справи до розгляду Верховним Судом здійснено заміну відповідача в порядку процесуального правонаступництва, передбаченого статтею 52 КАС, на Головне управління ДПС у Львівській області (далі - ГУ ДПС).

З`ясовуючи питання наявності обставин для перегляду ухвали суду касаційної інстанції від 01.12.2015 з підстави, передбаченої пунктом 5 частини першої статті 237 цього Кодексу (невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права), Верховний Суд зважає на таке.

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 26.01.2016 у справі №2а-15327/12/2670 (провадження №21-4781а15) та інших рішеннях Верховного Суду України, зокрема, але не виключно, у постановах від 01.12.2015 (провадження №21-3788а15), від 18.07.2017 (справа № 826/24815/15), за результатами розгляду заяв про усунення розбіжностей у застосуванні норм податкового законодавства судом касаційної інстанції, статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю і господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку. Первинні документи, які стали підставою для формування даних податкового обліку платника податків, та виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених в них сум до податкового кредиту та витрат є безпідставним.

Верховний Суд України постановою від 26.01.2016 у справі №2а-15327/12/2670 (провадження №21-4781а15) рішення судів попередніх інстанцій скасував, а справу направив на новий розгляд до судів першої інстанції.

У постанові від 26.01.2016 у справі №2а-15327/12/2670 (провадження №21-4781а15) Верховний Суд України виходив із того, що на момент розгляду справи судом першої інстанції набрав законної сили вирок суду (вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 12.10.2012 у справі №2610/18145/2012), яким встановлено факт фіктивності господарської діяльності підприємства (контрагента платника - ТОВ ``РІП``), з яким позивач мав господарські відносини, і ця обставина не могла бути не врахована судом, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами.

У справі, яка розглядається, Вищий адміністративний суд України погодився із висновками судів першої та апеляційної інстанцій і визнав, що реальність господарських взаємовідносин між позивачем і його контрагентами (ПП ``Аеромакс-сервіс``, ТОВ ``Мануфактура``, ТОВ ``Фінанс пан трейд``, ТОВ ``Приват-енерго``) підтверджено належно оформленими первинними документами та іншими документами, які також були надані до перевірки та копії яких долучені до матеріалів справи: договори, податкові та видаткові накладні, платіжні документи (платіжні доручення, фіскальні чеки), подорожні листи, акти прийому-передачі природного газу, звіти, акти здачі-прийому виконаних послуг, довідки використання закупленого газу. Придбаний товар був використаний позивачем у власній господарській діяльності для промислових потреб. На момент вчинення спірних правочинів контрагенти мали податкову та господарську правосуб`єктність. А відповідач, заперечуючи проти позову, не довів відповідно до вимог норми частини другої статті 71 КАС правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень, які є предметом спору.

Своєю чергою підставою для висновку контролюючого органу про наявність порушень позивачем податкового законодавства та для прийняття податкових повідомлень-рішень, з приводу правомірності яких виник спір, були відображені в акті перевірки висновки про результати перевірки контрагентів позивача та їх контрагентів у ланцюгу постачання.

Проте, недотримання контрагентами господарської та податкової дисципліни, що стало, як встановили суди, основним аргументом контролюючого органу для висновку про заниження ДП Санаторій ``Шкло`` сум податкових зобов`язань, повинно бути підставою для застосування негативних правових заходів щодо такого контрагента, але не для платника податків, який у взаємовідносинах з цим контрагентом виконав свої податкові й грошові зобов`язання. А інші доводи контролюючого органу та докази на їх підтвердження, які можуть свідчити про необґрунтованість податкової вигоди позивача, акт перевірки не містить.

Доводячи невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, відповідач вказує на фіктивність одного із контрагентів позивача - ТОВ ``Фінанс пан трейд``, що підтверджено вироком Сихівського районного суду міста Львова від 15.02.2016 у справі №464/1102/16-к, який набрав законної сили 16.03.2016, та яким затверджено угоду про визнання винуватості власником та директором ТОВ ``Фінанс пан трейд`` ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 27, частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України, а саме у придбанні суб`єкта підприємницької діяльності (ТОВ ``Фінанс пан трейд``) з метою прикриття незаконної діяльності. Цю особу визнано винним у скоєнні зазначеного правопорушення та призначено покарання у вигляді сплати штрафу у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становило 8500,00 грн. Однак, в акті перевірки, який є основним носієм доказової інформації про виявлені порушення платника податків при проведенні податкової перевірки, не вказано про наявність таких обставин, оскільки на момент розгляду цієї справи щодо офіційної особи вказаного контрагента не було постановлено вироку (справа розглянута судом першої інстанції 30.07.2013, переглянута в апеляційному порядку - 03.12.2014, в касаційному порядку - 01.12.2015, вирок ухвалено - 15.02.2016). З цих же підстав не були подані до суду першої інстанції і докази на підтвердження наведених обставин. Також акт перевірки не відображає наявність таких обставин, як порушення кримінального провадження стосовно керівника ТОВ ``Фінанс пан трейд``, як передумови у найближчому майбутньому з великою долею вірогідності ухвалення обвинувального акта та вироку у такому кримінальному провадженні, які суди мали би взяти до уваги і перевірити з метою підтвердження або спростовання доводів контролюючого органу про необґрунтованість визначення податкового кредиту та валових витрат позивача з цим контрагентом.

Отже, рішення у справі, що розглядається, не суперечить викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а наведені у заяві доводи відповідача фактично зводяться до правової оцінки нових обставин, які не були зафіксовані актом перевірки і покладені в основу його висновків про порушення позивачем норм податкового законодавства та відповідно які суди не мали змоги досліджувати внаслідок їх відсутності під час розгляду справи.

Зважаючи на викладене підстав для висновку про невідповідність оскаржуваного рішення висновку, викладеному у постанові Верховного Суду України, немає.

Враховуючи те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи Верховним Судом України, не підтвердилися, у задоволенні заяви ГУ ДПС відповідно до частини першої статті 244 КАС слід відмовити.

Керуючись підпунктом 1 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні заяви Головного управління ДПС у Львівській області (процесуальний правонаступник Городоцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області) про перегляд Верховним Судом ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.12.2015 відмовити.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: І.А. Васильєва

Судді: В.В. Хохуляк

В.П. Юрченко