Ухвала

від 05.06.2022 по справі 902/1038/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"06" червня 2022 р.Cправа № 902/1038/21

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Біотехнологічна Компанія "Ензифарм" (вул. Промислова, буд. 8, м. Ладижин, Вінницька обл., 24321)

до:Товариства з обмеженою відповідальністю "Форум" (вул. Промислова, буд. 8А, м. Ладижин, Вінницька обл., 24321)

про стягнення 1422858,23 грн

Суддя Яремчук Ю.О.

Секретар судового засідання Гнатик Є.Б.

за участю представників:

позивача: не з`явився

відповідача: Горобець Д.В.

В С Т А Н О В И В :

20.10.2021 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Біотехнологічна Компанія "Ензифарм" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Форум" про стягнення 1 42 858,23 грн

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали позовної заяви (з присвоєним єдиним унікальним номером судової справи № 902/1038/21) передано на розгляд судді Яремчуку Ю.О.

Ухвалою суду від 22.10.2021 р. відкрито провадження у справі № 902/1038/21. Визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 11.11.2021 р.

19.01.2022 р. у даній справі прийнято рішення яким позов задоволено повністю та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Форум" (вул. Промислова, буд. 8А, м. Ладижин, Вінницька обл., 24321, код ЄДРПОУ 31819346) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Біотехнологічна Компанія "Ензифарм" (вул. Промислова, буд. 8, м. Ладижин, Вінницька обл., 24321, код ЄДРПОУ 31337214) збитки в розмірі 1 422 858,23 грн та відшкодування витрат зі сплати судового збору в розмірі 21 342,88 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду Вінницької області від 07.02.2022 заяву від 24.01.2022 б/н представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Біотехнологічна Компанія "Ензифарм" про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у справі задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Форум" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Біотехнологічна Компанія "Ензифарм" 14 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Не погодившись із ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Форум" звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення від 19.01.2022 та додаткове рішення від 07.02.2022 у справі № 902/1038/21 та відмовити повністю у задоволенні позову ТОВ "Біотехнологічна Компанія "Ензифарм" до ТОВ "Форум" про стягнення 1 422 858,23 грн.

10.05.2022 р. постановою Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Форум" на рішення Господарського суду Вінницької області від 19.01.2022 та на додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 07.02.2022 у справі № 902/1038/21 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Вінницької області від 19.01.2022 та додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 07.02.2022 у справі №902/1038/21 залишено без змін.

25.05.2022 р. Господарським судом Вінницької області видано наказ на виконання рішення суду від 19.01.2022 р.

26.05.2022 р. до суду від ТОВ "Форум" надійшла заява (вх. № канц.01-34/4140/22 від 26.05.2022 р.) про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 1000,00 грн, оскільки, відповідачем 26.05.2022р. сплачено дану суму.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 328 Господарського процесуального кодексу України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання.

Ухвалою суду від 27.05.2022 р. призначено судове засідання з розгляду заяви (вх. № канц.01-34/4140/22 від 26.05.2022 р.) ТОВ "Форум" про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню на 06.06.2022 р.

На визначену дату та час у судове засідання з`явився представник заявника/боржника.

Представник стягувача/позивача не з`явився, останній про призначене судове засідання повідомлений належним чином ухвалою суду, яка направлена на адресу електронної пошти сторони. При цьому суд враховує, що відповідно до ч. 3 ст. 328 Господарського процесуального кодексу України неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви.

З врахуванням наведеного, суд дійшов висновку про можливість розгляду заяви за відсутності представника позивача/стягувача, оскільки його неявка не перешкоджає такому розгляду.

Дослідивши подану заяву та наявні у справі докази, суд враховує таке.

В обґрунтування заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню зазначає, що 26.05.2022 р. відповідачем було погашено борг в сумі 1000,00 грн, тому заявник просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню наказ Господарського суду Вінницької області від 25.05.2022 р. по справі № 902/1038/21 в частині стягнення 1000,00 грн та видати новий наказ про стягнення 1 421 858,23 грн.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права від порушень.

Абзацом другим частини другої статті 16 Цивільного кодексу України визначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом (крім зазначених в абзаці першому цієї частини), що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України передбачено перелік способів захисту цивільних прав, які мають універсальний характер та можуть застосовуватися до всіх чи більшості суб`єктивних прав. Згідно з частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Отже, зазначені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, право якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися, виходячи із тих відносин, які відповідають таким нормам права. В свою чергу суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі №912/1856/16, від 14.05.2019 у справі №910/11511/18. Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по їх суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Крім того, Суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. 55 Конституції України та ст. 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний спосіб правового захисту, не заборонений законом. Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до статті 1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно зі ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Частинами 1, 3 статті 327 ГПК України встановлено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами.

Відповідно до частини першої статті 328 ГПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Згідно із частиною другою статті 328 ГПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Підстави для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом наказу, зокрема: видача наказу за рішенням, яке не набрало законної сили; помилкової видачі наказу, якщо вже після видачі наказу у справі рішення суду було скасоване; видачі наказу двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу наказу вже після видачі його дубліката; пред`явлення наказу до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього наказу до виконання.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові №910/9026/13 від 12.10.2018, у межах розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, встановлюється лише наявність чи відсутність чіткого та однозначного факту припинення обов`язку боржника добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

В обґрунтування наявності підстав для визнання наказу у справі № 902/1038/21 такими, що не підлягають виконанню в частині сплаченого боргу в розмірі 1000,00 грн, заявник посилається на те, що згідно квитанції № 0.0.2558517070.1 від 26.05.2022 р. відповідачем було сплачено частково суму боргу в розмірі 1 000,00 грн.

Разом з тим, суд зазначає, що у відповідності до реквізитів які зазначені у вищевказаній квитанції платником являється ОСОБА_1 , тоді як за рішенням суду у даній справі боржником визначено Товариство з обмеженою відповідальністю "Форум" (вул. Промислова, буд. 8А, м. Ладижин, Вінницька обл., 24321, код ЄДРПОУ 31819346).

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищенестаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі Горнсбі проти Греції (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II).

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 N11-рп/2012).

Існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить майно цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, заява N3236/03, п. 43).

У відповідності до ст. 96 ЦК України - юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Юридична особа відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

Відповідно до ч.1 ст.528 Цивільного кодексу України виконання обов`язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов`язання не випливає обов`язок боржника виконати зобов`язання особисто.

За змістом зазначеної норми зобов`язання боржника може бути ним покладено на іншу особу, передоручення виконання не тягне за собою заміну боржника у зобов`язанні. При цьому боржник зберігає свій правовий статус, покладаючи на третю особу тільки обов`язок виконати фактичні дії.

Водночас суд зазначає, що в матеріалах справи відсутній будь який письмовий договір щодо виконання зобов`язань за рішенням суду у даній справі не боржником, а третьою особою, тобто вона не визначена учасником данних правовідносин з певними правами та обов`язками.

З врахуванням встановленого, за доводами суду надана заявником квитанція № 0.0.2558517070.1 від 26.05.2022 р. не може бути прийнята судом як належний доказ часткової сплати боргу в розмірі 1 000,00 грн саме боржником/відповідачем, оскільки остання не містить доказів, про сплату боргу саме боржником Товариством з обмеженою відповідальністю "Форум" визначеним рішенням суду у даній справі.

Разом з тим, чинним законодавством не передбачено в разі визнання виконавчого документа таким що не підлягає виконання в частині видавати новий наказ.

Таким чином, розглянувши заяву про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні даної заяви.

Керуючись ст.ст. 234, 235 ГПК України, господарський суд, -

У Х В А Л И В :

1. В задоволенні заяви ТОВ "Форум" (вх. № канц.01-34/4140/22 від 26.05.2022 р.) про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 1000,00 грн та видати новий наказ про стягнення 1 421 858,23 грн - відмовити.

2. Згідно із ст. 235 ГПК України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

3. За приписами п.23 ч.1 ст.255 ГПК України ухвалу про визнання чи відмову у визнанні виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню може бути оскаржено окремо від рішення суду першої інстанції до Північно-західного апеляційного господарського суду.

4. Відповідно до ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Копію ухвали надіслати згідно переліку рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та на електронні адреси: 3164621256@mail.gov.ua; anastasee.shvets@gmail.com.

Повний текст ухвали суду складено та підписано - 08.06.2022 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Промислова, буд. 8, м. Ладижин, Вінницька обл., 24321)

3 - відповідачу (вул. Промислова, буд. 8А, м. Ладижин, Вінницька обл., 24321)