Рішення
від 25.05.2022 по справі 914/2530/21
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.2022 Справа № 914/2530/21

Господарський суд Львівської області у складі:

Головуючого судді Фартушка Т.Б. за участі секретаря судового засідання Полюхович Х.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Гранд Транс Інвест, м.Київ;

до Відповідача: Фізичної особи-підприємця Петріва Андрія Ярославовича, Львівська область, Пустомитівський район, с.Зимна Вода;

Третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю АДАМА УКРАЇНА, м.Київ;

Третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю РЕМ ТРАНС, Київська область, м.Обухів;

Третя особа 3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю АГРІІ УКРАЇНА, м.Київ;

Третя особа 4, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Відповідача: ОСОБА_1 , Львівська область, Пустомитівський район, с.Сокільники;

про: відшкодування збитків

ціна позову: 14000грн.

та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Українська Страхова Група, м.Київ;

про: стягнення страхового відшкодування

ціна позову: 277834грн.

Представники:

Позивача: не з`явився;

Відповідача: не з`явився;

Третьої особи 1: не з`явився;

Третьої особи 2: не з`явився;

Третьої особи 3: не з`явився;

Третьої особи 4: не з`явився;

Третьої особи 5: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

19.08.2021р. на адресу Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Гранд Транс Інвест від 16.08.2021р. б/н (вх. №2749) за позовом до Фізичної особи-підприємця Петріва Андрія Ярославовича про відшкодування збитків; ціна позову: 291834грн.

Підставами позовних вимог Позивач зазначає втрату Відповідачем вантажу під час перевезення згідно Договору-заявки на транспортні послуги з перевезення вантажу від 30.06.2021р. №30/06/021/1.

До позовної заяви Позивачем долучено заяву від 16.08.2021р. б/н (вх. №3368/21 від 19.08.2021р.) про забезпечення позову, у якій просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно Відповідача.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.08.2021р. у цій справі суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 14.09.2021р.; визнати явку повноважних представників Учасників справи в судове засідання обов`язковою; викликати в судове засідання повноважних представників Учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.08.2021р. у цій справі суд постановив заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Гранд Транс Інвест від 16.08.2021р. б/н (вх. №3368/21 від 19.08.2021р.) про забезпечення позову у справі №914/2530/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Гранд Транс Інвест до Фізичної особи-підприємця Петріва Андрія Ярославовича про відшкодування збитків; ціна позову: 291834грн. відхилити; в забезпеченні позову відмовити.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.08.2021р. у цій справі суд постановив продовжити строк підготовчого провадження на 2 дні; відкласти підготовче судове засідання на 21.10.2021р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання визнається обов`язковою; викликати повноважних представників Учасників справи в судове засідання.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 21.10.2021р. у цій справі судом постановлено продовжити строк підготовчого провадження на 14 днів; відкласти підготовче судове засідання на 04.11.2021р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання визнається обов`язковою; викликати повноважних представників Учасників справи в судове засідання.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 04.11.2021р. у цій справі суд постановив продовжити строк підготовчого провадження на 14 днів; залучити до участі у справі в якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Позивача Товариство з обмеженою відповідальністю АДАМА УКРАЇНА (04050, м.Київ, вул.Миколи Пимоненка, буд.13, офіс №4А/41; ідентифікаційний код: 36138418); залучити до участі у справі в якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Позивача Товариство з обмеженою відповідальністю РЕМ ТРАНС (08700, Київська область, м.Обухів (пн), вул.Трипільська, буд.33; ідентифікаційний код: 33003031); залучити до участі у справі в якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Позивача Товариство з обмеженою відповідальністю АГРІІ УКРАЇНА (03022, м.Київ, вул.Смольна, буд.9Б; ідентифікаційний код: 38948033); залучити до участі у справі в якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Відповідача ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; паспорт громадянина України серія НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; ІПН: НОМЕР_2 ); відкласти підготовче судове засідання на 16.11.2021р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання визнається обов`язковою; викликати повноважних представників Учасників справи в судове засідання.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.11.2021р. у цій справі суд постановив продовжити строк підготовчого провадження на 9 днів; відкласти підготовче судове засідання на 25.11.2021р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання не визнається обов`язковою.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.11.2021р. у цій справі суд постановив клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю Гранд Транс Інвест адвоката Даниленка П.О. б/н б/н (вх. №27679/21 від 19.11.2021р.) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволити; надати представнику Товариства з обмеженою відповідальністю Гранд Транс Інвест адвоката Даниленку П.О. можливість участі в судовому засіданні у справі №914/2530/21, яке призначено на 25.11.2021р. о 11:45год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення Easycon.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.11.2021р. у цій справі суд постановив відкласти підготовче судове засідання на 09.12.2021р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання не визнається обов`язковою.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 07.12.2021р. у цій справі судом постановлено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю Гранд Транс Інвест адвоката Даниленка П.О. б/н б/н (вх. №29322/21 від 06.12.2021р.) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволити; надати представнику Товариства з обмеженою відповідальністю Гранд Транс Інвест адвоката Даниленку П.О. можливість участі в судовому засіданні у справі №914/2530/21, яке призначено на 09.12.2021р. о 09:15год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення Easycon.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 09.12.2021р. у цій справі суд постановив залучити до участі у справі в якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Позивача Приватне акціонерне товариство Страхова компанія Українська Страхова Група (03038, м.Київ, вул.Федорова Івана, буд.32, літ.А; ідентифікаційний код: 30859524); відкласти підготовче судове засідання на 13.01.2022р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання не визнається обов`язковою.

Ухвалою Господарського суду Львівської області у цій справі від 13.01.2022р. суд постановив заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю Гранд Транс Інвест адвоката Даниленка П.О. б/н б/н (вх. №31556/21 від 29.12.2021р.) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволити; надати представнику Товариства з обмеженою відповідальністю Гранд Транс Інвест адвокату Даниленку П.О. можливість участі в судовому засіданні у справі №914/2530/21, яке призначено на 13.01.2022 р. о 10:00 год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення Easycon.

Ухвалою Господарського суду Львівської області у цій справі від 13.01.2022р. суд постановив: заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Гранд Транс Інвест від 29.12.2021р. вх. №5359/4 про зменшення позовних вимог прийняти; подальший розгляд справи здійснювати з врахуванням заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Гранд Транс Інвест від 29.12.2021р. вх. №5359/4 про зменшення позовних вимог; відкласти підготовче судове засідання на 03.02.22 о 10:00 год.

11.01.2022р. на адресу Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Українська Страхова Група від 05.01.2022р. б/н (вх. №142 від 11.01.2022р.) за позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Українська Страхова Група до Фізичної особи-підприємця Петріва Андрія Ярославовича про стягнення страхового відшкодування; ціна позову: 277834грн. у справі №914/2530/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Гранд Транс Інвест до Фізичної особи-підприємця Петріва Андрія Ярославовича, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Позивача Товариства з обмеженою відповідальністю АДАМА УКРАЇНА, Товариства з обмеженою відповідальністю РЕМ ТРАНС, Товариства з обмеженою відповідальністю АГРІІ УКРАЇНА, Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Українська Страхова Група та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Відповідача ОСОБА_1 про відшкодування збитків; ціна позову 291834грн.

Підставами позовних вимог Третя особа зазначає виплату на користь Позивача страхового відшкодування за Договором добровільного страхування відповідальності перевізника (експедитора) від 18.02.2021р. №24-1509-21-00004.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 13.01.2022р. у цій справі суд постановив позовну заяву Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Українська Страхова Група від 05.01.2022р. б/н (вх. №142 від 11.01.2022р.) залишити без руху; надати Приватному акціонерному товариству Страхова компанія Українська Страхова Група десятиденний строк з моменту вручення ухвали для усунення недоліків поданої позовної заяви, а саме: надати докази зазначення у позовній заяві адреси місцезнаходження, всіх відомих номерів засобів зв`язку та електронної пошти Третьої особи; всіх відомих засобів зв`язку Позивача; всіх відомих номерів засобів зв`язку та електронної пошти Відповідача; всіх відомих номерів засобів зв`язку та електронної пошти Третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Позивача; надати докази надіслання копії позовної заяви і доданих до неї документів Позивачу листом з описом вкладення; надати суду оригінали документів, які підтверджують сплату 750,01грн. судового збору за подання позовної заяви до господарського суду, або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до Закону; надати належним чином посвідчені копії доданих до позовної заяви документів.

27.01.2022р. за вх. №2323/22 від Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Українська Страхова Група до суду засобами поштового зв`язку надійшла заява від 21.01.2022р. б/н, у якій Приватне акціонерне товариство Страхова компанія Українська Страхова Група зазначає про усунення вказаних в ухвалі Господарського суду Львівської області у цій справі від 13.01.2022р. недоліків та просить суд долучити до матеріалів справи викладену в новій редакції позовну заяву та додані до неї документи із виправленими недоліками та докази сплати судового збору за подання позовної заяви до господарського суду.

Ухвалою Господарського суду Львівської області у цій справі від 31.01.2022р. суд постановив: позовну заяву Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Українська Страхова Група від 05.01.2022р. б/н (вх. №142 від 11.01.2022р.) за позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Українська Страхова Група до Фізичної особи-підприємця Петріва Андрія Ярославовича про стягнення страхового відшкодування; ціна позову: 277834грн. у справі №914/2530/21 прийняти до спільного розгляду з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Гранд Транс Інвест до Фізичної особи-підприємця Петріва Андрія Ярославовича, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Позивача Товариства з обмеженою відповідальністю АДАМА УКРАЇНА, Товариства з обмеженою відповідальністю РЕМ ТРАНС, Товариства з обмеженою відповідальністю АГРІІ УКРАЇНА, Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Українська Страхова Група та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Відповідача ОСОБА_1 про відшкодування збитків; ціна позову 291834грн.; прийняти ступ у справу третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Українська Страхова Група; вимоги позову Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Українська Страхова Група об`єднати в одне провадження із вимогами первісного позову; підготовче судове засідання провести 03.02.22 о 10:00 год.

Також, ухвалою Господарського суду Львівської області у цій справі від 31.01.2022р. суд постановив заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю Гранд Транс Інвест адвоката Даниленка П.О. б/н від 27.01.2022р. (вх.№2494/22 від 31.01.2022р.) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволити; надати представнику Товариства з обмеженою відповідальністю Гранд Транс Інвест адвокату Даниленку П.О. можливість участі в судовому засіданні у справі №914/2530/21, яке призначено на 03.02.2022 р. о 10:00 год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення Easycon.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.02.2022р. у цій справі судом постановлено відкласти підготовче судове засідання на 03.03.2022р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання не визнається обов`язковою.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.03.2022р. у цій справі суд постановив відкласти підготовче судове засідання на 31.03.2022р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання не визнається обов`язковою

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 31.03.2022р. у цій справі суд постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті; судове засідання з розгляду спору по суті призначити на 28.04.2022р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання визнається обов`язковою; викликати повноважних представників Учасників справи в судове засідання.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 28.04.2022р. у цій справі судом постановлено відкласти судове засідання з розгляду спору по суті на 26.05.2022р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання не визнається обов`язковою.

Відповідно до ч.3 ст.222 ГПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

В порядку ст.205 ГПК України клопотання про роз`яснення прав та обов`язків до суду не надходили.

Заяв про відвід головуючого судді чи секретаря судового засідання не надходило та не заявлялось.

Представник Позивача в судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив, явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання не визнавалась судом обов`язковою.

Представник Відповідача в судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив, явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання не визнавалась судом обов`язковою.

Представник Третьої особи 1 в судове засідання не з`явився, 11.11.2021р. за вх. №26680/21 надіслав на електронну адресу суду Пояснення від 10.11.2021р. б/н, у якому не заперечує та підтримує заявлені Позивачем позовні вимоги і просить суд розглядати справу за відсутності представника Третьої особи 1.

Представник Третьої особи 2 в судове засідання не з`явився, 19.04.2022р. за вх. №8040/22 надіслав на електронну адресу суду клопотання від 18.04.2022р. вих. №20, у якому просить суд при ухвалені рішення по суті спору взяти до уваги письмові пояснення Третьої особи 2, які підтримує у повному обсязі і здійснювати проведення судового засідання 28.04.2022р. та всіх наступних судових засідань без участі Третьої особи 2. Вказане клопотання оглянуто судом та долучено до матеріалів справи.

Представник Третьої особи 3 в судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив, явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання не визнавалась судом обов`язковою.

Представник Третьої особи 4 в судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив, явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання не визнавалась судом обов`язковою.

Представник Третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору в судове засідання не з`явився, 23.05.2022р. за вх. №10753/22 засобами поштового зв`язку надіслав на адресу суду заяву від 16.05.2022р. б/н, у якій зазначає про те, що підтримує заявлені до Відповідача позовні вимоги та просить суд проводити розгляд справи у підготовчому провадженні за відсутності повноважного представника Третьої особи. Вказану заяву оглянуто судом та долучено до матеріалів справи.

Приписами ч.ч.1 та 2 ст.27 ГПК України встановлено, що позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Згідно із п.п.1, 2 ч.3 ст.2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, верховенство права та рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема, керує ходом судового процесу; роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (п.п.1, 3, 4 ч.5 ст.13 ГПК України).

Приписами п.п.2, 3 ч.1 ст.42 ГПК України встановлено, що учасники справи мають право, зокрема, подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

З врахуванням наведеного суд зазначає, і аналогічну правову позицію викладено зокрема в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.01.2020р. у справі №43/122, що учасник справи, керуючись принципами рівності учасників процесу перед законом і судом та змагальності сторін, вправі реалізувати своє процесуальне право участь в судовому процесі та подання письмових заяв по суті спору. Таке право реалізується учасником справи протягом строку, встановленого судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Пунктом 4 резолютивної частини ухвали Господарського суду Львівської області від 20.08.2021р. про відкриття провадження у даній справі судом постановлено Відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали відповідно до ст.165 ГПК України надати відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; одночасно надіслати (надати) іншим Учасникам справи копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого надіслання (надання) надати суду до початку підготовчого засідання.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, ухвалу Господарського суду Львівської області від 20.08.2021р. про відкриття провадження у цій справі надіслано судом 25.08.2021р. на зазначену Позивачем у позовній заяві адресу місцезнаходження Відповідача: 81110, Львівська область, Пустомитівський район, с.Зимна Вода, вул.Шашкевича, буд.25 (адреса зазначена Позивачем у позовній заяві та відповідає даним ЄДРЮОФОП та ГФ), що підтверджується відповідним Списком розсилки поштової кореспонденції від 25.08.2021р., та вручено Відповідачу 27.08.2021р., що підтверджується витягом інформації відстеження пересилання поштового відправлення за ідентифікатором №7901414083440 Трекінг з інтернет-порталу АТ Укрпошта (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html).

Ухвалу Господарського суду Львівської області від 14.09.2021р. у цій справі надіслано судом 21.09.2021р. на зазначену Позивачем у позовній заяві адресу місцезнаходження Відповідача: 81110, Львівська область, Пустомитівський район, с.Зимна Вода, вул.Шашкевича, буд.25 (адреса зазначена Позивачем у позовній заяві та відповідає даним ЄДРЮОФОП та ГФ), що підтверджується відповідним Списком розсилки поштової кореспонденції від 21.09.2021р., та вручено Відповідачу 21.09.2021р., що підтверджується витягом інформації відстеження пересилання поштового відправлення за ідентифікатором №7901414133560 Трекінг з інтернет-порталу АТ Укрпошта (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html).

Ухвалу Господарського суду Львівської області від 21.10.2021р. у цій справі надіслано судом 22.10.2021р. на зазначену Позивачем у позовній заяві адресу місцезнаходження Відповідача: 81110, Львівська область, Пустомитівський район, с.Зимна Вода, вул.Шашкевича, буд.25 (адреса зазначена Позивачем у позовній заяві та відповідає даним ЄДРЮОФОП та ГФ), що підтверджується відповідним Списком розсилки поштової кореспонденції від 22.10.2021р., та вручено Відповідачу 24.10.2021р., що підтверджується витягом інформації відстеження пересилання поштового відправлення за ідентифікатором №7901414198069 Трекінг з інтернет-порталу АТ Укрпошта (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html).

Ухвалу Господарського суду Львівської області від 04.11.2021р. у цій справі надіслано судом 05.11.2021р. на зазначену Позивачем у позовній заяві адресу місцезнаходження Відповідача: 81110, Львівська область, Пустомитівський район, с.Зимна Вода, вул.Шашкевича, буд.25 (адреса зазначена Позивачем у позовній заяві та відповідає даним ЄДРЮОФОП та ГФ), що підтверджується відповідним Списком розсилки поштової кореспонденції від 05.11.2021р. та витягом інформації відстеження пересилання поштового відправлення за ідентифікатором №7901414248732 Трекінг з інтернет-порталу АТ Укрпошта (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html).

Ухвалу Господарського суду Львівської області від 16.11.2021р. у цій справі надіслано судом 17.11.2021р. на зазначену Позивачем у позовній заяві адресу місцезнаходження Відповідача: 81110, Львівська область, Пустомитівський район, с.Зимна Вода, вул.Шашкевича, буд.25 (адреса зазначена Позивачем у позовній заяві та відповідає даним ЄДРЮОФОП та ГФ), що підтверджується відповідним Списком розсилки поштової кореспонденції від 17.11.2021р., та вручено Відповідачу 19.11.2021р., що підтверджується витягом інформації відстеження пересилання поштового відправлення за ідентифікатором №7901414214251431 Трекінг з інтернет-порталу АТ Укрпошта (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html).

Ухвалу Господарського суду Львівської області від 25.11.2021р. у цій справі надіслано судом 25.11.2021р. на зазначену Позивачем у позовній заяві адресу місцезнаходження Відповідача: 81110, Львівська область, Пустомитівський район, с.Зимна Вода, вул.Шашкевича, буд.25 (адреса зазначена Позивачем у позовній заяві та відповідає даним ЄДРЮОФОП та ГФ), що підтверджується відповідним Списком розсилки поштової кореспонденції від 25.11.2021р., та вручено Відповідачу 30.11.2021р., що підтверджується витягом інформації відстеження пересилання поштового відправлення за ідентифікатором №7901414292472 Трекінг з інтернет-порталу АТ Укрпошта (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html).

Ухвалу Господарського суду Львівської області від 09.12.2021р. у цій справі надіслано судом 13.12.2021р. на зазначену Позивачем у позовній заяві адресу місцезнаходження Відповідача: 81110, Львівська область, Пустомитівський район, с.Зимна Вода, вул.Шашкевича, буд.25 (адреса зазначена Позивачем у позовній заяві та відповідає даним ЄДРЮОФОП та ГФ), що підтверджується відповідним Списком розсилки поштової кореспонденції від 13.12.2021р., та вручено Відповідачу 19.01.2022р., що підтверджується витягом інформації відстеження пересилання поштового відправлення за ідентифікатором №7901414300009 Трекінг з інтернет-порталу АТ Укрпошта (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html).

Ухвалу Господарського суду Львівської області від 13.01.2022р. у цій справі надіслано судом 18.01.2022р. на зазначену Позивачем у позовній заяві адресу місцезнаходження Відповідача: 81110, Львівська область, Пустомитівський район, с.Зимна Вода, вул.Шашкевича, буд.25 (адреса зазначена Позивачем у позовній заяві та відповідає даним ЄДРЮОФОП та ГФ), що підтверджується відповідним Списком розсилки поштової кореспонденції від 18.01.2022р., та вручено Відповідачу 19.01.2022р., що підтверджується витягом інформації відстеження пересилання поштового відправлення за ідентифікатором №7901414321669 Трекінг з інтернет-порталу АТ Укрпошта (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html).

Ухвалу Господарського суду Львівської області від 31.01.2021р. у цій справі надіслано судом 31.01.2022р. на зазначену Позивачем у позовній заяві адресу місцезнаходження Відповідача: 81110, Львівська область, Пустомитівський район, с.Зимна Вода, вул.Шашкевича, буд.25 (адреса зазначена Позивачем у позовній заяві та відповідає даним ЄДРЮОФОП та ГФ), що підтверджується відповідним Списком розсилки поштової кореспонденції від 31.01.2022р., та вручено Відповідачу 04.02.2022р., що підтверджується витягом інформації відстеження пересилання поштового відправлення за ідентифікатором №7901414395611 Трекінг з інтернет-порталу АТ Укрпошта (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html).

Ухвалу Господарського суду Львівської області від 03.03.2022р. у цій справі надіслано судом 03.03.2022р. на зазначену Позивачем у позовній заяві адресу місцезнаходження Відповідача: 81110, Львівська область, Пустомитівський район, с.Зимна Вода, вул.Шашкевича, буд.25 (адреса зазначена Позивачем у позовній заяві та відповідає даним ЄДРЮОФОП та ГФ), що підтверджується відповідним Списком розсилки поштової кореспонденції від 03.03.2021р., та вручено Відповідачу 05.03.2022р., що підтверджується витягом інформації відстеження пересилання поштового відправлення за ідентифікатором №7901414467310 Трекінг з інтернет-порталу АТ Укрпошта (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html).

Ухвалу Господарського суду Львівської області від 31.03.2022р. у цій справі надіслано судом 31.03.2022р. на зазначену Позивачем у позовній заяві адресу місцезнаходження Відповідача: 81110, Львівська область, Пустомитівський район, с.Зимна Вода, вул.Шашкевича, буд.25 (адреса зазначена Позивачем у позовній заяві та відповідає даним ЄДРЮОФОП та ГФ), що підтверджується відповідним Списком розсилки поштової кореспонденції від 31.03.2022р., та вручено Відповідачу 05.04.2022р., що підтверджується витягом інформації відстеження пересилання поштового відправлення за ідентифікатором №7901414305604 Трекінг з інтернет-порталу АТ Укрпошта (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html).

Ухвалу Господарського суду Львівської області від 28.04.2022р. у цій справі надіслано судом 02.05.2022р. на зазначену Позивачем у позовній заяві адресу місцезнаходження Відповідача: 81110, Львівська область, Пустомитівський район, с.Зимна Вода, вул.Шашкевича, буд.25 (адреса зазначена Позивачем у позовній заяві та відповідає даним ЄДРЮОФОП та ГФ), що підтверджується відповідним Списком розсилки поштової кореспонденції від 02.05.2022р., та вручено Відповідачу 05.05.2022р., що підтверджується витягом інформації відстеження пересилання поштового відправлення за ідентифікатором №7901414531728 Трекінг з інтернет-порталу АТ Укрпошта (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html).

Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Суд зазначає і аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018р. у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), а також Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.11.2019р. у справі №913/879/17, від 21.05.2020р. у справі№10/249-10/19, від 15.06.2020р. у справі №24/260-23/52-б та від 18.03.2021р. у справі №911/3142/19, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція 1950 року) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Розгляд, що гарантується статтею 6 Конвенції, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав (Beles and others v. the Czech Republic (Белеш та інші проти Чеської Республіки), § 49).

У свою чергу, Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип рівності сторін один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом. Зокрема, «право на публічний розгляд», передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, означає право на «усне слухання». І це право було б позбавлене смислу, якби сторона у справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість брати участь у ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана до суду таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи.

Кожен має право на судовий розгляд справи, що стосується його цивільних прав та обов`язків. Порушенням права на справедливий суд визнавався судовий розгляд без повідомлення особи за її відомим місцем проживання (пункт 97 та інші рішення у справі «Schmidt v. Latvia» від 27 квітня 2017 року). У § 87 у справі «Салов проти України» (заява № 65518/01) Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу (див. «Ruiz-Mateos v. Spain», рішення від 23 червня 1993 року, серія A, № 262, с. 25, параграф 63). Більш того, принцип рівності сторін у процесі у розумінні «справедливого балансу» між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (див. «Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands», рішення від 27 жовтня 1993 року, серія A, № 274, с. 19, параграф 33, та «Ankerl v. Switzerland», рішення від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, параграф 38).

Крім того, у пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява N 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Як видно із зазначеного вище, дотримання процесуального механізму належного повідомлення учасників справи є необхідною і важливою умовою для забезпечення та реалізації завдань та принципів правосуддя.

Судові рішення, пов`язані з рухом цієї справи надсилались судом на адресу Відповідача (зокрема ухвали від 20.08.2021р, 14.09.2021р., 21.10.2021р., 04.11.2021р., 16.11.2021р., 28.11.2021р., 09.12.2021р., 13.01.2022р., 31.01.2022р., 03.02.2022р., 03.03.2022р., 31.03.2022р. та від 28.04.2022р. у цій справі), а також були оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

У пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гурепка проти України № 2" наголошується на принципі рівності сторін, одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення Європейського суду з прав людини "Богонос проти Росії" від 05.02.2004).

Також суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

З врахуванням наведеного суд приходить до висновків про повідомлення Відповідача про відкриття провадження у справі, а також про дату, час та місце проведення судового засідання з розгляду спору по суті у встановлені чинним процесуальним Законом порядку та спосіб, а також надання Учасникам справи достатньо часу для реалізації ними процесуальних прав передбачених ГПК України. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.02.2018р. у справі №910/33054/15.

Разом з цим, судом враховується, що за приписами статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Шульга проти України").

Національним судам належить функція керування провадженнями таким чином, щоб вони були швидкими та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Скордіно проти Італії"). Держави-учасниці мають організувати правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати право кожного на отримання остаточного рішення у справах, що стосуються цивільних прав і обов`язків упродовж відповідного терміну (рішення ЄСПЛ у справах "Скордіно проти Італії", "Сюрмелі проти Німеччини").

У свою чергу суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.05.2020р. у справі №922/1200/18 та від 04.06.2020р. у справі №914/6968/16.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що рішенням Вищої ради правосуддя від 01.04.2021р. №763/0/15-21 «Про надання уніфікованих рекомендацій для судів усіх інстанцій та юрисдикцій щодо безпечної роботи в умовах карантину» вирішено рекомендувати судам усіх інстанцій та юрисдикцій застосовувати у діяльності уніфіковані рекомендації щодо безпечної роботи в умовах карантину, що додаються.

Пунктом 4 уніфікованих рекомендацій щодо безпечної роботи в умовах карантину встановлено довести до відома учасників судових процесів можливість відкладення розгляду справ у зв`язку із карантинними заходами. При цьому відкладення розгляду справи можливе лише у крайньому разі, лише коли його проведення з використанням електронних засобів зв`язку неможливе через процедурні та технічні причини.

З врахуванням наведеного, а також вжиття судом всіх передбачених чинним законодавством заходів повідомлення Учасників справи про дату, час та місце розгляду спору по суті, визнання ухвалою суду від 29.03.2022р. явки повноважних представників Учасників справи в судове засідання 03.05.2022р. у цій справі не обов`язковою, беручи до уваги встановлені ст.195 ГПК України строки розгляду спору, суд приходить до висновків про відсутність підстав до відкладення розгляду справи та можливість розгляду справи за відсутності повноважних представників Учасників справи за наявними у справі документами.

Позиція Позивача:

Позивач, з урахуванням заяви від 29.12.2021р. вх. №5359/4 про зменшення позовних вимог, просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 14000грн. завданих збитків, завданих втратою Відповідачем вантажу під час перевезення згідно Договору-заявки на транспортні послуги з перевезення вантажу від 30.06.2021р. №30/06/021/1.

В обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач зазначає, що 14.04.2021р. між Позивачем та Третьою особою 1 укладено Договір транспортного експедирування №15022021/1, на підставі якого 30.06.2021р. було підписано заявку на перевезення вантажу автомобільним транспортом, якою було доручено виконати перевезення вантажу засобів захисту рослин Sultan Twin sc 5л. у кількості 5000 літрів за маршрутом: місце завантаження: Київська область, м.Обухів, вул.Промислова, 20/2 (Третя особа 2) місце розвантаження: Дніпропетровська область, м.Синельникове, вул.Токова, буд.2А НВАК «Степова» (вантажоодержувач Третя особа 3).

З метою виконання Договору Позивачем укладено з Відповідачем Договір-заявку №30/06/021/1 на транспортні послуги з перевезення вантажу, за умовами якої Відповідач зобов`язувався виконати транспортні послуги з перевезення вантажу за винагороду.

Відповідачем на підставі укладеного Договору-заявки здійснено перевезення засобів захисту рослин Sultan Twin sc 5л. у кількості 5000 літрів за маршрутом: місце завантаження: Київська область, м.Обухів, вул.Промислова, 20/2 (Третя особа 2) місце розвантаження: Дніпропетровська область, м.Синельникове, вул.Токова, буд.2А НВАК «Степова» (вантажоодержувач Третя особа 3).

Вказаний вантаж завантажено в транспортний засіб Відповідача, 30.06.2021р., однак 01.07.2021р. в місці розвантаження при прийомі вантажу виявлено нестачу (втрату вантажу при перевезенні) засобів захисту рослин Sultan Twin sc 5л. у кількості 360 літрів.

Третя особа 1 зверталась до Позивача з претензією про відшкодування збитків внаслідок втрати вантажу під час перевезення з вини перевізника. Позивач звертався до Відповідача претензією про відшкодування завданих втратою вантажу збитків на суму 291834грн. Відповідачем вказану претензію залишено без відповіді та реагування.

При цьому Позивач зазначає, що відповідальність Позивача як експедитора була застрахована у Третьої особи згідно Договору добровільного страхування відповідальності перевізника (експедитора) від 18.02.2021р. №24-1509-21-00004, за умовами якого Третя особа-5 як страховик залишає за собою право стягнення виплачених коштів з винного контрагента (перевізника). Третьою особою-5 виплачено на користь Позивача 277834грн., які, в майбутньому, Третя особа-5 матиме право стягнути з Відповідача. Однак, дана сума не покриває збитків Позивача, проте має бути врахована при прийнятті рішення. Тому Позивач зменшує розмір позовних вимог і просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 14000грн. суми збитків та судові витрати у справі.

Щодо розміру завданих збитків Позивач зазначає, що згідно заявки на перевезення вантажу вартість вантажу становила 4053230,28грн., кількість 5000л. З наведеного Позивач зазначає, що літра засобів захисту рослин Sultan Twin sc має вартість 810,65грн., а загальна вартість втраченого Відповідачем під час перевезення вантажу складає 291834грн.

З врахуванням наведеного та здійсненого Третьою особою страхового відшкодування в розмірі 277834грн. Позивач зазначає, що внаслідок втрати Відповідачем вантажу під час перевезення збитки Позивача складають 14000грн. і просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 14000грн. завданих збитків.

Позиція Відповідача:

Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Позиція Третьої особи 1:

Третя особа 1 у поданих до суду 11.11.2021р. за вх. №26680/21 Письмових поясненнях від 10.11.2021р. б/н зазначає, що між Позивачем та Третьою особою 1 укладено Договір транспортного експедирування №15022021/1, на підставі якого 30.06.2021р. було підписано заявку на перевезення вантажу автомобільним транспортом, якою було доручено виконати перевезення вантажу засобів захисту рослин Sultan Twin sc 5л. у кількості 5000 літрів за маршрутом: місце завантаження: Київська область, м.Обухів, вул.Промислова, 20/2 (Третя особа 2) місце розвантаження: Дніпропетровська область, м.Синельникове, вул.Токова, буд.2А НВАК «Степова» (вантажоодержувач Третя особа 3).

З метою виконання Договору Позивачем організовано перевезення вантажу за участю водія ОСОБА_1 , 30.06.2021р. на місце завантаження подано вантажний автомобіль ДНЗ НОМЕР_3 . В автомобіль завантажено засоби захисту рослин Sultan Twin sc 5л. у кількості 5000 літрів, що підтверджується підписом водія ОСОБА_1 у Товарно-транспортній накладній від 30.06.2021р. №МА-00005338/1, однак 01.07.2021р. в місці розвантаження при прийомі товару виявлено нестачу в кількості 360 літрів, що підтверджується приймання за кількістю та якістю від 01.07.2021р. №1, котрий підписано, зокрема водієм ОСОБА_1 .

З наведеного Третя особа 1 підсумовує про те, що підтверджує і не заперечує проти позовних вимог Позивача та просить суд проводити розгляд справи за відсутності повноважного представника Третьої особи 1.

Позиція Третьої особи 2:

Третя особа 2 у поданих 22.11.2021р. за вх. №27838/21 Письмових поясненнях від 15.11.2021р. вих. №60 зазначає, що між Третьою особою 1 та Третьою особою 2 31.10.2016р. укладено Договір про надання послуг №016К/16, згідно якого Третя особа 2 надає Третій особі 1 послуги зі зберігання товарів замовника на митному складі, товарному складі та митному складі в режимі тимчасового зберігання, а також надання складських, митно-брокерських та інших погоджених послуг. На виконання вказаного Договору Третя особа 2 на підставі розпорядження від 30.06.2021р. №МА-00005338/1 відвантажила товар гербіцид Sultan Twin sc 5л. у кількості 5000 літрів.

Вказане, на думку Третьої особи 2, свідчить про належне виконання умов укладеного з Третьою особою 1 Договору про надання послуг від 31.10.2016р. №016К/16.

У поданому 13.12.2021р. за вх. №29928/21 Клопотанні від 03.12.2021р. вих. №76 Третя особа 2 просить суд при ухваленні рішення взяти до уваги пояснення Третьої особи 2 та проведення наступних судових засідань здійснювати без участі повноважного представника Третьої особи 2.

У поданому 18.04.2022р. за вх. №8040/22 Клопотанні від 18.04.2022р. вих. №20 Третя особа 2 просить суд при ухваленні рішення взяти до уваги пояснення Третьої особи 2 та проведення судового засідання 28.04.2022р. і всіх наступних судових засідань здійснювати без участі повноважного представника Третьої особи 2.

Позиція Третьої особи 3:

Третя особа 3 не скористалась своїм правом подання письмових пояснень та надання доказів в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Позиція Третьої особи 4:

Третя особа 4 не скористалась своїм правом подання письмових пояснень та надання доказів в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Позиція Третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору:

Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору у поданій 11.01.2022р. за вх. №142 позовній заяві від 05.01.2022р. б/н просить суд стягнути з Відповідача на користь Третьої особи 277834грн. виплаченого Третьою особою Позивачу страхового відшкодування за Договором добровільного страхування цивільної відповідальності перевізника (експедитора) від 18.02.2021р. №24-1509-21-00004.

В обґрунтування заявлених позовних вимог Третя особа зазначає, що на підставі укладеного Договору Третьою особою виплачено Позивачу страхове відшкодування заданих збитків, заданих втратою Відповідачем вантажу засобів захисту рослин Sultan Twin sc 5л. у кількості 360л. під час здійснення Відповідачем перевезення вантажу 30.06.2021р. 01.07.2021р.

Третя особа у поданих 12.01.2022р. за вх. №691/22, 23.02.2022р. за вх. №4923/22, 26.04.2022р. за вх. №8469/22 та 23.05.2022р. за вх. №10753/22 заявах від 05.01.2022р. б/н, від 15.02.2022р. б/н, від 25.04.2022р. б/н та від 16.05.2022р. зазначає про те, що підтримує заявлені до Відповідача позовні вимоги та просить суд проводити розгляд справи у підготовчому провадженні за відсутності повноважного представника Третьої особи.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Згідно ч.1 ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.10 ст.81 ГПК України у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Згідно ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Враховуючи те, що норми ст.81 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом Учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

З огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтями 202 та 216 ГПК України, надання Відповідачу можливості для подання відзиву на позов, беручи до уваги подані Третьою особою 1, Третьою особою 2 та Третьою особою клопотання, враховуючи строки розгляду спору по суті суд вважає за можливе розглянути справу по суті за відсутності повноважних представників Учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Спір розглядається з урахуванням заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Гранд Транс Інвест від 29.12.2021р. вх. №5359/4 про зменшення позовних вимог.

За результатами дослідження наведених Учасниками справи доводів, поданих доказів та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Позивача та Третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне.

31.10.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Адама Україна» (надалі Третя особа 1, Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕМ ТРАНС» (надалі Третя особа 2, Виконавець) укладено Договір про надання послуг №016К/16 (надалі Договір від 31.10.2016р.), предметом якого (п.1.1. Договору від 31.10.2016р.) є зберігання товарів Замовника на митному складі (далі за текстом «митний склад» або «МС»), на товарному складі (далі за текстом «товарний склад» або «ТС») та на митному складі в режимі тимчасового зберігання; надання послуг, а саме: складські послуги по прийому товарів Замовника на склади Виконавця для зберігання, зокрема, митний склад та товарний склад; складські послуги з відпуску товарів Замовника зі складів Виконавця зі зберігання; складська обробка товарів, що включає в себе, але не обмежується, переміщення палет, формування палет, обмотка їх плівкою та інші послуги зі складської обробки; митно-брокерські послуги при обробці товару Замовника; інші послуги, що погоджуються Сторонами в Додатку № 1 до цього Договору.

Відповідно до п.4.1. Договору від 31.10.2016р. ціна Договору складається із загальної суми вартості наданих послуг за цим Договором за весь період його дії.

Згідно п.13.1. Договору від 31.10.2016р. Договір набуває чинності з 01.11.2016р. за умови його підписання обома Сторонами та скріплення їх печатками та діє до « 31.10.2018р., але в будь-якому разі до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань.

Додатковою угодою від 31.05.2018р. №3 до Договору від 31.10.2016р. у зв`язку із взаємною домовленістю Сторін про продовження терміну дії Договору про надання послуг №016К/16 від 31.10.2016р. та керуючись п. 13.2. Договору, Сторони погодили внести зміни в п.13.1. Договору та викласти його у новій редакції: « 13.1. Цей Договір набуває чинності з « 01» листопада 2016 року за умови його підписання обома Сторонами т а скріплення їх печатками та діє до « 31» грудня 2019 року, але у будь-якому разі до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань».

Додатковою угодою від 20.11.2019р. №4 до Договору від 31.10.2016р. у зв`язку із взаємною домовленістю Сторін про продовження терміну дії Договору про надання послуг №016К/16 від 31.10.2016р. та керуючись п. 13.2. Договору, Сторони погодили внести зміни в п.13.1. Договору та викласти його у новій редакції: « 13.1. Цей Договір набуває чинності з « 01» листопада 2016 року за умови його підписання обома Сторонами т а скріплення їх печатками та діє до « 31» грудня 2020 року, але у будь-якому разі до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань».

Додатковою угодою від 15.10.2020р. №5 до Договору від 31.10.2016р. у зв`язку із взаємною домовленістю Сторін про продовження терміну дії Договору про надання послуг №016К/16 від 31.10.2016р. та керуючись п. 13.2. Договору, Сторони погодили внести зміни в п.13.1. Договору та викласти його у новій редакції: « 13.1. Цей Договір набуває чинності з « 01» листопада 2016 року за умови його підписання обома Сторонами т а скріплення їх печатками та діє до « 31» грудня 2021 року, але у будь-якому разі до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань».

Додатком №2 до Договору від 31.10.2016р. встановлено Порядок оформлення, прийому та видачі товару.

Вказаний Договір, Додатки до нього та Додаткові угоди підписано повноважними представниками, їх підписи завірено відтисками печаток юридичних осіб Сторін Договору від 31.10.2016р.

01.07.20217р. між Відповідачем (за Договором - Орендар) та Попенком Володимиром Павловичем (за Договором - Орендодавець) укладено Договір оренди транспортних засобів №8 (надалі Договір оренди), за умовами якого (п.1.1. Договору оренди) в порядку та на умовах, визначених Договором Орендодавець зобов`язувався передати Орендарю в тимчасове платне володіння та користування вантажний автомобіль, визначені у цьому Договорі, а Орендар зобов`язувався прийняти його в тимчасове платне володіння та користування і сплачувати орендну плату.

Відповідно до п.1.2. Договору оренди автомобіль, що надається в оренду МАН НОМЕР_3 .

Згідно п.8.1. Договору оренди Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за Договором.

Вказаний Договір підписано Попенком В.П. та Відповідачем, підпис Відповідача завірено відтиском печатки Відповідача.

18.02.2021р. між Позивачем (за Договором - Страхувальник) та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група» (надалі Третя особа, Страховик) укладено Договір добровільного страхування цивільної відповідальності перевізника (експедитора) №24-1509-21-00004 (надалі Договір страхування), за умовами якого (п.2.1. Договору страхування) Страхувальник зобов`язувався сплатити страхову премію у визначений термін та виконувати інші умови цього Договору, а Страховик взяв на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування за шкоду, заподіяну Страхувальником особі або її майну (в т.ч, вантажу) внаслідок настання страхового випадку в порядку і на умовах, визначених Договором.

Відповідно до п.4.1. Договору страхування Страховий випадок - раптова, непередбачувана і ненавмисна для Страхувальника та Потерпілої третьої особи (осіб) подія, яка відбулася в процесі перевезення (експедирування) вантажу Страхувальником у строк дії Договору та на Території страхування, яка зазначена в п. 1.4. частини І Договору, і з настанням якої виникає зобов`язання Страховика здійснити виплату страхового відшкодування (Страхувальнику були пред`явлені претензії та/або позови від Третіх осіб).

Відповідно до умов Договору Страхувальник має право вибрати одну або декілька подій (страхових ризиків), з настанням яких виникає обов`язок Страховика здійснити виплату страхового відшкодування, про що робиться відповідна відмітка («ТАК» або «НІ») в п. 1.2. Частини І Договору, а саме: таємного викрадення частини або всього вантажу піл час зупинки або стоянки транспортного засобу (п.4.2.1.2 Договору страхування).

Згідно п.6.1. Договору страхування загальна страхова сума (дачі - Загальний ліміт відповідальності) за Договором встановлюється на підставі домовленостей між Страхувальником і Страховиком, зазначається в п.1.2. частини І Договору і становить 2000000грн. Франшиза 14000грн.

Вказаний Договір страхування підписано повноважними представниками, їх підписи завірено відтисками печаток юридичних осіб Сторін Договору страхування.

14.04.2021р. між Третьою особою 1 (за Договором Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гранд Транс Інвест» (надалі Позивач, Виконавець) укладено Договір транспортного експедирування №15022021/1 (надалі Договір), за умовами якого (п.1.1. Договору) Виконавець зобов`язувався за плату і за рахунок Замовника виконати, а при необхідності також і організувати виконання визначених Договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу, а Замовник зобов`язувався прийняти і оплатити належним чином надані послуги. Конкретний перелік і інформація про них зазначаються в заявці на перевезення вантажу (далі Заявка) підписаної обома Сторонами, яка є невід`ємною частиною Договору. Зразок заявки наводиться в Додатку №1 до Договору, які є його невід`ємною частиною. Заявка, підписана уповноваженою на те особою Замовника і скріплена печаткою Замовника, направляється Виконавцю по факс\ або в сканованому вигляді по електронній пошті з подальшим направленням оригіналу цієї заявки (рекомендованим листом з повідомленням про вручення, кур`єрською службою або шляхом вручення під розписку) протягом 3 робочих днів з дня направлення цієї заявки по факсу або по електронній пошті. Якщо Виконавець приймає заявку до виконання, він зобов`язаний в день отримання цієї заявки по факсу або в сканованому вигляді по електронній пошті проставити на отриманої таким шляхом заявці підпис уповноваженої на те особи Виконавця та печатку Виконавця і в цей же день направити цю заявку Замовнику по факсу або в сканованому вигляді по електронній пошті, а після отримання від Замовника оригіналу заявки - протягом 3 робочих днів з дня такого отримання проставити на отриманому оригінал заявки підпис уповноваженої на те особи Виконавця та печатки Виконавця і направити цей оригінал заявки Замовнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення, кур`єрською службою або шляхом вручення під розписку.

Відповідно до п.1.3. Договору Виконавець за Договором може надавати Замовнику за його дорученням наступні послуги: забезпечує оптимальне транспортне обслуговування, а також є організатором перевезень вантажів територією України відповідно до умов цього договору і договорів (контрактів), що оформляють перевезення вантажів; привертає транспортні засоби і забезпечу є їх подачу на склади, на залізничні станції, термінали або інші об`єкти, зазначені Замовником, для своєчасної доставки вантажів; здійснює роботи, пов`язані з перевезенням вантажів; здійснює перевезення вантажів зі складів, терміналів або інших об`єктів; здійснює оформлення товарно-транспортної документації та й розсилання за належністю; надає в установленому законодавством порядку' учасникам транспортно-експедиційної діяльності заявки на відправлення вантажів та наряди на вивантаження; забезпечує виконання комплексу заходів з відправлення назад вантажовідправнику вантажів, які надійшли в некондиційному стані, з недостачею, на вимогу замовника; здійснює страхування вантажів та своєї громадянської відповідальності перед Замовником за шкоду, заподіяну - втратою, нестачею або пошкодженням (псуванням) вантажу, його несвоєчасну доставку вантажоодержувачу, іншим невиконанням або неналежним виконанням Виконавцем своїх зобов`язань за Договором; забезпечує підготовку та додаткове обладнання транспортних засобів і вантажів згідно з вимогами нормативно-правових актів; забезпечує відповідність характеристик транспортних засобів, що подаються під завантаження, виду і характеру вантажу, що перевозився і умов перевезення з метою забезпечення його безпеки; забезпечує оптимізацію руху матеріальних потоків від вантажовідправника до вантажоодержувача з метою досягнення мінімального рівня витрат; здійснює розрахунки з задіяними сторонами, транспортними організаціями за перевезення, перевалку, зберігання вантажів; оформляє документи і організовує роботи відповідно до карантинних та санітарних вимог; надає підготовлений транспорт, який має необхідне обладнання згідно з вимогами, передбаченими законодавством, і є придатним для транспортування відповідного виду вантажу та забезпечує його зберігання і якість в процесі перевезення до передачі вантажоодержувачу; надає інші допоміжні та супутні перевезенням транспортно - експедиційні послуги, які не суперечать законодавству.

Згідно п.1.4. Договору заявка на перевезення вантажу автомобільним транспортом містить наступну інформацію: вид наданої послуги (посилання на відповідний підпункт п 1.3 нього договору), маршрут прямування, інформацію про відправника вантажу і вантажоодержувача, найменування і характер вантажу її зазначенням його особливостей (небезпека, габарити, ваговитість і інше), яким чином будуть завантажуватися, тип рухомого складу, дату навантаження і вивантаження, місце вивантаження, а також іншу інформацію, зазначену в Додатку №1 до Договору, яка є його невід`ємною частиною.

Пунктом 2.1.3. Договору передбачено, що Виконавець зобов`язаний забезпечити збереження вантажу, пред`явленого до перевезення, з моменту приймання вантажу від вантажовідправника до моменту видачі вантажу вантажоодержувачу; нести повну матеріальну відповідальність за втрату , недостачу або пошкодження (псування) вантажу, що відбулися протягом вищевказаного періоду часу, в розмірі дійсної вартості вантажу, зазначеної в товаросупровідних доку ментах, а також відшкодовувати в повному обсязі інші збитки Замовника і сплачувати штрафні санкції на умовах, зазначених у законодавстві України і в Договорі.

Оплата послуг Виконавця за цим договором і додаткових витрат Виконавця (п. 2.3.2 цього договору) здійснюється Замовником в безготівковій формі в гривні України на підставі рахунку та акту здачі-приймання наданих послуг, підписаного сторонами. У рахунку також вказується сума додаткових витрат Виконавця, що підлягає відшкодуванню йому' Замовником згідно з п. 2.3.2 цього договору. Оплата Здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Виконавця, зазначений в Договорі (про його зміну Виконавець зобов`язаний протягом 1 робочого дня повідомити Замовника в письмовій формі, в іншому випадку Замовник не несе відповідальність за прострочення платежу і за інші негативні наслідки, пов`язані з перерахуванням грошей на неправильний рахунок) (п.3.1. Договору).

Відповідно до п.4.1. Договору Виконавець несе повну матеріальну відповідальність за повну або часткову втрату, пошкодження або псування вантажу в період перевезення (п.2.1.3 Договору) і відшкодовує в повному обсязі збитки, завдані Замовнику такий втратою, пошкодженням або псуванням вантажу. Крім того, в разі повної або часткової втрати, пошкодження або псування вантажу в період перевезення (п.2.1.3 Договору) Виконавець сплачує Замовнику за кожен випадок повної або часткової втрати, пошкодження або псування вантажу штраф у розмірі 10% від вартості втраченого, пошкодженого або зіпсованого вантажу. За згодою Сторін термін позовної давності для стягнення цього штрафу становить три роки. Виконавець несе відповідальність за дії та бездіяльність третіх осіб, залучених ним до виконання цього договору, в тому ж порядку, як і за свої власні дії.

Згідно п.8.1. Договору Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін і діє до 31.12.2021р. Якщо одна із Сторін або обидві Сторони не виконують або неналежно виконують свої зобов`язання за цим договором, термін його дії продовжується до моменту належного виконання зобов`язання винною Стороною.

Вказаний Договір підписано повноважними представниками, їх підписи завірено відтисками печаток Позивача та Третьої особи 1.

Наказом від 21.04.2021р. №34 Відповідач розпорядився прийняти на роботу працівників на посаду водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , з 21.04.2021р. згідно трудових договорів. Вказаний наказ підписано та завірено відтиском печатки Відповідача. Окрім того, вказаний наказ містить відмітку про ознайомлення із його змістом ОСОБА_1 .

Заявкою на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 30.06.2021р. №000000778 Замовник звернувся до Виконавця про здійснення 30.06.2021р. покілометрового перевезення вантажу засобів захисту рослин Sultan Twin sc 5л. у кількості 5000 літрів вартістю 4053230,28грн. за маршрутом: місце завантаження: АДРЕСА_2 (ТзОВ «РЕМ Транс», надалі Третя особа 2) місце розвантаження: Дніпропетровська область, м.Синельникове, вул.Токова, буд.2А НВАК «Степова» (вантажоодержувач ТзОВ «АГРІІ Україна», надалі Третя особа 3). У Заявці наявна інформація про надання транспорту ДНЗ НОМЕР_3 , водій ОСОБА_1 (надалі Третя особа 4).

Вказану Заявку підписано повноважними представниками, їх підписи завірено відтисками печаток Позивача та Третьої особи 1.

30.06.2021р. між Позивачем (за Договором Замовник) та Фізичною особою-підприємцем Петрівим Андрієм Ярославовичем (надалі Відповідач, Перевізник) укладено Договір-заявку на транспортні послуги з перевезення вантажу №30/06/021/1 засобів захисту рослин Sultan Twin sc 5л. у кількості 5000 літрів вартістю 4053230,28грн. за маршрутом: місце завантаження: 30.06.2021р., Київська область, м.Обухів місце розвантаження: 01.07.2021р., Дніпропетровська область, м.Синельникове. Автомобіль MAN ДНЗ НОМЕР_3 , водій ОСОБА_1 . Вартість перевезення 9500грн. б/н з ПДВ.

Вказаний Договір-заявку підписано повноважними представниками, їх підписи завірено відтисками печаток Позивача та Відповідача.

Розпорядженням від 30.06.2021р. №МА-00005338/1 Третя особа 1 розпорядилась на видачу Третьою особою 2 товару зі зберігання засобів захисту рослин Sultan Twin sc 5л. у кількості 5000 літрів та завантаження таких в транспортний засіб НОМЕР_3 , водій ОСОБА_1 .

Актом зняття товарів з відповідального зберігання від 30.06.2021р. №000084023 Третя особа 2 на підставі Розпорядження Третьої особи 1 №МА-00005338/1 зняла з свого відповідального зберігання належний Третій особі 1 товар засоби захисту рослин Sultan Twin sc 5л. у кількості 5000 літрів та завантажила його в транспортний засіб НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_1 . Вказаний Акт підписано бригадиром та оператором Третьої особи 2. Окрім того, Акт містить відмітку у вигляді особистого підпису про прийняття ОСОБА_1 30.06.2021р. вказаного товару без зауважень щодо його кількості і якості.

Відповідачем здійснено перевезення вантажу згідно Договору-Заявки на транспортні послуги з перевезення вантажу від 30.06.2021р. №30/06/021/1, що підтверджується Товарно-транспортною накладною від 30.06.2021р. №МА-00005338/1.

Актом приймання за кількістю та якістю від 01.07.2021р. №1 при прийнятті товару встановлено нестачу засобів захисту рослин Sultan Twin sc 5л. у кількості 360 літрів. Вказаний Акт підписано завідувачем складу і комірником ТзОВ «АГРІІ УКРАЇНА», аварійним комісаром та ОСОБА_1 .

Актом прийому товару на склад по партії від 30.06.2021р. №8042 Третя особа 3 прийняла на склад 4640 літрів засобів захисту рослин Sultan Twin sc.

01.07.2021р. ОСОБА_1 надав Пояснення, у яких зазначив, що він, які водій автомобіля MAN НОМЕР_3 отримав вантаж (гербіциди) на складі в місті Обухів Київської області і був присутній при завантаженні і розміщенні його в автомобілі, після чого опломбував його і виїхав з місця завантаження.

Під час руху по маршруту перевезення ОСОБА_1 здійснював зупинки, однак під час зупинок огляд автомобіля не проводив і цілісність пломби не перевіряв.

Після прибуття на розвантаження і передання автомобіля на розвантаження Ханас О.А. помітив пошкодження пломби, про що повідомив страхову компанію і поліцію.

Заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування №МА-1163 Позивач 01.07.2021р. звертався до Третьої особи із проханням виплатити на підставі Договору страхування 300000грн. суми збитку внаслідок втрати Відповідачем вантажу засобів захисту рослин Sultan Twin sc 5л. у кількості 360л. під час здійснення Відповідачем перевезення вантажу 30.06.2021р. 01.07.2021р.

З метою досудового врегулювання спору Третя особа 1 зверталась до Позивача Претензією від 02.07.2021р. №823 про відшкодування 291834грн. завданих втратою Відповідачем вантажу засобів захисту рослин Sultan Twin sc 5л. у кількості 360л. під час здійснення Відповідачем перевезення вантажу 30.06.2021р. 01.07.2021р.

Докази повного або часткового задоволення Претензії в матеріалах справи відсутні, станом на час проведення судового засідання з вирішення спору по суті Учасниками справи суду не заявлені та не подані.

З метою досудового врегулювання спору Позивач 12.07.2021р. звертався до Відповідача Претензією від 09.07.2021р. №09/07-01 із вимогою про відшкодування 291834грн. завданих втратою Відповідачем вантажу засобів захисту рослин Sultan Twin sc 5л. у кількості 360л. під час здійснення Відповідачем перевезення вантажу 30.06.2021р. 01.07.2021р.

Страховим актом Третьої особи від 07.12.2021р. №МН-1163 втрату вантажу засобів захисту рослин Sultan Twin sc 5л. у кількості 360л. під час здійснення Відповідачем перевезення вантажу 30.06.2021р. 01.07.2021р. визнано страховим випадком та призначено виплату Позивачу страхового відшкодування в розмірі 277834грн.

Платіжним дорученням від 07.12.2021р. №33757 Третьою особою виплачено Позивачу 277834грн. страхового відшкодування за Договором страхування.

Згідно п.п.1, 3 ч.1 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Пунктом 1 ч.2 вказаної статті передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Суд зазначає, і аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 03.03.2021р. у справі №521/20937/16-ц, що для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018р. у справі №338/180/17, від 11.09.2018р. у справі №905/1926/16, від 30.01.2019р. у справі №569/17272/15-ц.

Відповідно до ч.1 ст.173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до вимог ст.174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ч.1 ст.527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Приписами ч.2 ст.180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно ч.7 ст.180 ГК України, строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору; на зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше; закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Приписами ч.1 ст.638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Частиною 1 ст.903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення; загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них; умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно ч.1 ст.909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Аналогічне правове положення закріплено в ч.1 ст.307 ГК України.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (ч.3 ст.909 ЦК України).

Приписами ч.4 ст.909 ЦК України встановлено, що законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Приписами ч.1 ст.306 ГК України встановлено, що перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень (ч.2 ст.306 ГК України).

Згідно ч.5 ст.306 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Приписами ст.924 ЦК України передбачено, що перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Згідно ст.308 ГК України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.

Нормою ст.314 ГК України встановлено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу.

Відповідно до статті 316 ГК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних із перевезенням вантажу.

Нормою ст.1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» зокрема визначено, що транспортно-експедиторська діяльність це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів;

транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування;

експедитор (транспортний експедитор) - суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування;

клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору;

перевізник - юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов`язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником.

Приписами ст.9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» встановлено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.929 ГК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу; договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням; договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо); положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов`язки експедитора виконуються перевізником.

Згідно ст.930 ЦК України договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі; клієнт повинен видати експедиторові довіреність, якщо вона є необхідною для виконання його обов`язків.

Приписами ст.931 ЦК України встановлено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Відповідно до ч.1 ст.932 ЦК України експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Приписами ч.2 вказаної статті визначено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Частиною 1 статті 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення (ч. 2 ст. 218 ГК України).

Суд зазначає, і аналогічну правову позицію викладено, зокрема у пункті 7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань», що за відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно з приписами статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитки в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та доходи, які особа могла б реально одержати за звичних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Відповідно до статті 224 ГК України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відшкодування збитків є мірою відповідальності, що застосовується за наявності збитків, протиправності дій цієї особи, причинного зв`язку між діями особи та збитками, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки. Обов`язок доказування наявності шкоди та протиправності поведінки заподіювача шкоди покладається на особу, якій завдано збитків.

При цьому, відповідно до ч.2 ст.623 ЦК України, розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, повинен бути реальним та доведеним позивачем.

Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування деліктної відповідальності необхідною є наявність усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка особи; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою; вина завдавача шкоди. Причому в деліктних правовідносинах на позивача покладається обов`язок з доведення наявності шкоди, протиправності поведінки заподіювача шкоди, а також причинного зв`язку між такою протиправною поведінкою та шкодою. Водночас на заподіювача шкоди покладається обов`язок щодо доведення відсутності його вини у заподіянні цієї шкоди. (аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009р. у справі №25/207).

Законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювана шкоди. Доведення відсутності вини у спричиненні шкоди відповідно до вимог статті 1166 ЦК України покладено на відповідача. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів касаційного господарського суду від 23.01.2018р. у справі №753/7281/15.

Отже, для відшкодування завданої майнової шкоди необхідно довести неправомірність поведінки особи; вину заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх зазначених умов є обов`язковою для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного із цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. У цьому випадку саме на позивача покладено обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) немає вини у заподіянні шкоди.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.12.2018р. у справі №902/320/17 та від 16.04.2020р. у справі №904/5489/18).

Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до приписів ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

При цьому суд зазначає, і аналогічну правову позицію викладено, зокрема у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2021р. у справі №910/8926/20, що неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).

Статтею 979 ЦК України визначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Страхувальник вносить страховику згідно з договором страхування певну плату, яка називається страховим платежем (страховим внеском, страховою премією) (частина перша статті 10 Закону України «Про страхування»).

З аналізу статті 980 ЦК України та статті 4 Закону України «Про страхування» вбачається, що залежно від предмета договору страхування може бути особистим, майновим, а також страхуванням відповідальності.

Розрізняють добровільну та обов`язкову форми страхування (стаття 5 Закону України «Про страхування»). Добровільним може бути, зокрема, страхування наземного транспорту (пункт 6 частини четвертої статті 6 Закону України «Про страхування»). Втім, законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування) (частина перша статті 999 ЦК України).

Приписами статті 9 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхова сума це грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов`язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Франшиза це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Згідно статті 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат, переходить право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Аналогічне положення міститься в статті 993 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов`язку боржника третьою особою.

Відтак, перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією.

Під час суброгації нового зобов`язання із відшкодування збитків не виникає, відбувається заміна кредитора: потерпілий, яким є страхувальник або вигодонабувач, передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.

Натомість регрес - це право особи, яка здійснила відшкодування шкоди, заподіяної не її діями, звернутися з вимогою про повернення виплаченого до боржника, з вини якого заподіяно шкоду. Регрес характеризується тим, що правовідношення, за яким особа здійснила відшкодування, припинилося, у зв`язку з чим виникло нове правовідношення, пов`язане саме з регресною вимогою.

Суброгація допускається у договорах майнового страхування, правовою підставою її застосування є стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування». Право регресу регулюється частиною першою статті 1191 ЦК України.

Регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема, статтею 1191 ЦК України), а також статтею 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а для суброгації встановлено особливий правовий режим.

Разом з тим, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою.

Згідно ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Приписами частини першої статті 1191 ЦК України встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

У цій справі Третя особа на підставі Договору страхування, укладеного між ним та Позивачем, здійснила виплату страхового відшкодування та тим самим відшкодувала завдану Відповідачем Позивачу майнову шкоду.

З урахуванням наведеного у цій справі виникають два види зобов`язань: деліктне зобов`язання, що виникло внаслідок заподіяння шкоди, сторонами якого є потерпіла особа (кредитор) та особа, відповідальна за завдані збитки (винна особа, боржник), та договірне зобов`язання, що виникає з договору добровільного майнового страхування, сторонами якого є страховик (страхова компанія) та страхувальник (потерпілий у події).

При цьому слід відрізняти поняття зобов`язання, як правовідношення (договірне або позадоговірне), від обов`язків, які мають сторони такого зобов`язання.

Виходячи з наведеного, страховик внаслідок виконання обов`язку винної особи (боржника) перед потерпілим (кредитором), набуває прав кредитора в частині фактично сплаченого страхового відшкодування. При цьому деліктне зобов`язання не припиняться, але відбувається заміна сторони у цьому зобов`язанні (заміна кредитора) - замість потерпілої особи прав кредитора набуває страховик.

На підтвердження наведеної правової позиції свідчить те, що стаття 27 Закону України «Про страхування» та стаття 993 ЦК України передбачає перехід права вимоги до страховика, де перехід фактично означає, що право вимоги існувало раніше та продовжує існувати, але переходить від однієї особи до іншої, відповідно - від потерпілої особи у деліктному зобов`язанні до страховика.

Перехід права вимоги потерпілого (страхувальника) у деліктному зобов`язанні до страховика в порядку статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» є суброгацією.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що правовідносини, які виникли між сторонами у цій справі, є суброгацією.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018р. №910/2603/17 та від 04.07.2018р. у справі №755/18006/15-ц, а також постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.01.2019р. у справі №755/9320/15-ц.

При цьому помилковим є ототожнення права вимоги, визначене статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України, із правом вимоги (регресу), визначеного статтею 1191 ЦК України, оскільки наведені норми регулюють різні за змістом правовідносини - суброгацію у страхових відносинах та регрес.

Так, на відміну від суброгації у страхових відносинах, де, як вже зазначено вище право вимоги переходить від потерпілого (страхувальника) до страховика, а деліктне зобов`язання продовжує існувати, при регресі основне (деліктне) зобов`язання припиняється та виникає нове (регресне) зобов`язання, в межах якого у кредитора (третьої особи, що виконала обов`язок замість винної особи перед потерпілим) виникає право регресної вимоги до такої винної особи.

Це виходить із змісту статей 559 та 1191 ЦК України, згідно яких зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином; особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Зважаючи на зміст наведених норм ЦК України, право зворотної вимоги (регресу) не переходить від однієї особи до іншої, як у випадку заміни сторони (кредитора) у вже існуючому зобов`язанні (при суброгації у страхових відносинах). При регресі право регресної вимоги виникає, тобто є новим правом кредитора за новим в даному випадку регресним зобов`язанням, що виникло внаслідок припинення основного (деліктного) зобов`язання шляхом виконання обов`язку боржника (винної особи) у такому деліктному зобов`язанні третьою особою.

В цілому, як за змістом статті 1191 так і за змістом статті 993 ЦК України і статті 27 Закону України «Про страхування», йдеться про виконання обов`язку боржника перед потерпілим третьою особою. Водночас ці норми встановлюють різний порядок виникнення прав вимоги до винної особи у деліктному зобов`язанні. Так, суброгація регулюється статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України, а регрес - статтею 1191 ЦК України.

При цьому, при суброгації у страхових відносинах деліктне зобов`язання продовжує існувати та відбувається лише заміна кредитора - право вимоги переходить від потерпілої особи до страховика.

При регресі - право вимоги (регресу) виникає у третьої особи після виконання такою особою обов`язку боржника та, відповідно, припинення основного (деліктного) зобов`язання та виникнення нового (регресного) зобов`язання.

У деліктному зобов`язанні право вимоги до винної особи у особи, що відшкодувала шкоду потерпілому, виникає в порядку статті 1191 ЦК України. У спірних (страхових) відносинах застосуванню підлягають норми статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 ЦК України, які визначають спеціальний порядок переходу прав вимоги до винної особи від страхувальника (потерпілого) до страховика, що відшкодував шкоду потерпілому - суброгацію.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018р. №910/2603/17.

Як передбачено ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Згідно з позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 11.09.2020р. у справі №910/16505/19, тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Аналізуючи твердження та подані на їх підтвердження докази Учасниками справи і ненадання жодних доказів на їх спростування Відповідачем, керуючись наведеним критерієм доказування, суд доходить висновку, що зазначені вище докази відповідають критеріям належності та вірогідності, тому вважаються такими, що підтверджують наведені Позивачем та Третьою особою обставини щодо укладення між Позивачем та Третьою особою 1 договору транспортного експедирування, на виконання якого Позивачем організовано перевезення вантажу шляхом укладення із Відповідачем договору-заявки на перевезення вантажу, а також прийняття Відповідачем вантажу до перевезення та здійснення його перевезення, під час якого ним втрачено частину прийнятого вантажу засобів захисту рослин Sultan Twin sc у кількості 360л. на суму 291834грн.

Крім того суд вважає доведеною обставину здійснення Третьою особою страхового відшкодування Позивачу за Договором страхування на суму 277834грн., внаслідок чого до Третьої особи в порядку суброгації перейшло право вимоги до Відповідача на вказану суму.

З врахуванням наведеного суд зазначає, що право Позивача, за захистом якого він звернувся до суду, є порушеним, а позовні вимоги про стягнення 14000грн. завданих збитків є мотивованими та обґрунтованими; право Третьої особи є порушеним, а позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Третьої особи 277834грн. виплаченого Позивачу за Договором страхування страхового відшкодування є мотивованими та обґрунтованими.

Відповідно до ст.ст.73,74 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010р. №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч.23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України» за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

При цьому суд зазначає, що згідно вимог ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; п.89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; п.23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; п.58): де зазначено, що згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

Суд також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що Відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, хоч йому було створено усі можливості для надання заперечень, від жодного Учасника справи не надходило клопотання про витребування доказів, судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що матеріалами справи підтверджується укладення між Позивачем та Третьою особою 1 договору транспортного експедирування, на виконання якого Позивачем організовано перевезення вантажу шляхом укладення із Відповідачем договору-заявки на перевезення вантажу, а також прийняття Відповідачем вантажу до перевезення та здійснення його перевезення, під час якого ним втрачено частину прийнятого вантажу засобів захисту рослин Sultan Twin sc у кількості 360л. на суму 291834грн., беручи до уваги здійснення Третьою особою страхового відшкодування Позивачу за Договором страхування на суму 277834грн., внаслідок чого до Третьої особи в порядку суброгації перейшло право вимоги до Відповідача на вказану суму суд зазначає, що позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача на користь Позивача 14000грн. завданих збитків є мотивованими та обґрунтованими і підлягають до задоволення, позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Третьої особи 277834грн. виплаченого Позивачу за Договором страхування страхового відшкодування є мотивованими та обґрунтованими і підлягають до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Приписами частини другої вказаної статті встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Нормою п.п.1, 2 ч.3 статті 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пп.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюються у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Приписами статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2021 року для працездатних осіб в розмірі 2270 гривень.

Приписами ч.1 ст.124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Позивачем при поданні позовної заяви до господарського суду надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, згідно якого Позивач, з врахуванням заяви від 29.12.2021р. вх. №5359/4 про зменшення позовних вимог, очікує понести у зв`язку із розглядом справи судові витрати в розмірі 2270грн. судового збору та 26804,20грн. судових витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги, детальний розрахунок яких буде подано після відкриття провадження у справі.

Як доказ сплати судового збору Позивач подав Платіжне доручення від 16.08.2021р. №5221 про сплату за подання позовної заяви до господарського суду судового збору в розмірі 4377,52грн. Оригінал вказаного Платіжного доручення є додатком №1 до позовної заяви.

При цьому суд зазначає, що Позивачем при поданні позовної заяви до господарського суду заявлено одну позовну вимогу майнового характеру із ціною позову 291834грн. збитків, а відтак, сума належного до сплати за подання такої позовної заяви до господарського суду судового збору складає 1,5% від ціни позову і становить 4377,51грн.

З врахуванням заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Гранд Транс Інвест від 29.12.2021р. вх. №5359/4 про зменшення позовних вимог ціна позову становить 14000грн., а відтак, сума судового збору, належного до сплати за подання позовної заяви до господарського суду складає 2270грн.

Відтак, Позивачем здійснено переплату судового збору за подання позовної заяви до господарського суду в розмірі 2107,52грн. (4377,52-2270).

Згідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до ч.2 ст.7 Закону України «Про судовий збір» у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Суд зазначає, і аналогічну правову позицію викладено, зокрема в пункті 5.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», що питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів за наявності клопотання сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається в ухвалі, якою здійснюється відмова у прийнятті або повернення заяви (скарги), за подання якої сплачується судовий збір, або в ухвалі про закриття провадження у справі, або в ухвалі про повернення сум судового збору, винесеній як окремий процесуальний документ.

Даниленко Платон Олександрович є адвокатом та представником Позивача, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 26.04.2018р. серії КС №6646/10 та ордеру від 16.08.2021р. серії АІ №1077012.

Інших доказів в обґрунтування розміру понесених судових витрат у справі Позивачем суду не заявлено та не подано.

Також суд зазначає, що Третьою особою при поданні позовної заяви до господарського суду надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, згідно якого Третя особа очікує понести у зв`язку із розглядом справи судові витрати в розмірі 3417,51грн. судового збору.

Як доказ сплати судового збору Третя особа подала Платіжні доручення від 05.01.2022р. №3946 на суму 3417,50грн. та від 18.01.2022р. №3948 на суму 750,01грн. про сплату за подання позовної заяви до господарського суду судового збору в розмірі 4167,51грн. Оригінали вказаних платіжних доручень є додатками №1 до позовної заяви від 05.01.2022р. б/н (вх. №142 від 11.01.2022р.) та заяви Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська Страхова Група» від 27.01.2022р. вх. №2323/22

Окрім того, суд зазначає що Відповідач та Треті особи 1, 2, 3 та 4 наданим чинним законодавством правом на відшкодування документально підтверджених судових витрат не скористались.

Відповідно до ч.1 ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 вказаної статті встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з ч.3 ст.126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст.126 ГПК України).

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в ст.1 вищевказаного Закону, згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.п.6, 9 ст.1 Закону).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Згідно ст.6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою відповідно до рівня, визначеного згідно Законом "Про забезпечення функціонування української мови як державної", має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до частини третьої статті 4, частини першої статті 13 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності). Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.

Статтею 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Приписами ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначені підстави для здійснення адвокатської діяльності. Зокрема, зазначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно п.28 Правил адвокатської етики (затверджені звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017р.) необхідно дотримуватись принципу "розумного обґрунтування" розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

Суд звертає увагу на те, що в рішенні Національної асоціації адвокатів України від 04-05.07.2014р. №61 «Про надання роз`яснень щодо інформації, яка зазначається в ордері адвоката та можливості його подання у декілька установ» зазначено, що Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» у статті 26 визначив підстави для здійснення адвокатської діяльності. Так, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, може бути, зокрема, ордер (частина друга статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Згідно з положеннями вищезазначеної статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.

Рішенням Ради адвокатів України №36 від 17.12.2012р. затверджено Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів (далі - Положення), яке встановлює єдині для всіх адвокатів України, адвокатських об`єднань/адвокатських бюро правила виготовлення, оформлення, зберігання, обліку ордерів.

Згідно ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд також звертає увагу на те, що у разі встановлення клієнтом і адвокатом фіксованого розміру гонорару детальний опис робіт, виконаних при наданні послуг правничої допомоги не є необхідним. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів касаційного адміністративного суду від 28.12.2020р. у справі №640/18402/19.

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст. 43 Конституції України. Чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.09.2021р. у справі №918/1045/20.

Крім того метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утриматися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача. Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.01.2022р. у справі №911/2737/17.

Відповідно до ч.1 ст.9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно правової позиції, викладеної, зокрема в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.06.2018р. у справі №904/8308/17 та від 01.08.2019р. у справі №915/237/18, розмір судових витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат, а суд повинен оцінити рівень адвокатських витрат, що були присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично і чи була їх сума обґрунтованою та не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулось рішення, її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною чи її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та неспіврозмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.11.2018р. у справі №910/23210/17.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України, заява №19336/04).

Також суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), відповідно до якої заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, справа "Баришевський проти України" від 26.02.2015). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах: "East/West Alliance Limited" проти України" від 02.06.2014, за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим; "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002, за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у додатковій ухвалі від 21.07.2020р. у справі № 915/1654/19.

При цьому суд зазначає і аналогічну правову позицію викладено, зокрема в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018р. у справі №826/1216/16, що на підтвердження факту понесення судових витрат та їх розміру суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат.

Також судом враховано позицію Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, викладену в постановах від 03.10.2019р. у справі №922/445/19 та від 18.12.2019р. у справі №910/13731/18, відповідно до якої, за змістом п.1 ч.2 ст.126, ч.8 ст.129 ГПК України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.12.2019р. у справі №922/902/19, від 12.12.2019р. у справі №922/1897/18 та від 20.12.2019р. у справі №903/125/19.

Поряд з цим суд зазначає, що згідно ч.5 ст.126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Отже, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Аналогічну правову позицію викладено зокрема в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі №755/9215/15-цта у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019р. у справі №922/445/19.

Як вказує Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019р. у справі №922/445/19, загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.4 ст.129 ГПК України.

Зокрема відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1)чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2)чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3)поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4)дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч.4 ст.126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.5-7, 9 ст.129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Аналогічна правова позиція підтримана та застосована у постанові Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 07.11.2019р. у справі №905/1795/18.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приписами п.3 ч.4 ст.129 ГПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Станом на час виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення рішення Позивачем до матеріалів справи не долучено доказів понесення судових витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги, про які він зазначав в попередньому (орієнтовному) розрахунку судових витрат, та не заявлено клопотання про подання таких в порядку ч.8 ст.129 ГПК України.

З врахуванням вищенаведеного, беручи до уваги відсутність інших доказів в обґрунтування розміру понесених Позивачем судових витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги, а також неподання Позивачем заяви про подання таких доказів в порядку, передбаченому приписами ч.8 ст.129 ГПК України, оцінивши подані Позивачем докази в підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає, що Позивачем не доведено належними засобами доказування обставини понесення судових витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги в розмірі 26804,20грн., що, в свою чергу, унеможливлює розподіл судом вказаних витрат.

З підстав наведеного, а також недоведення Позивачем в порядку, визначеному главою 8 розділу І ГПК України іншого розміру судових витрат, окрім суми сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору в розмірі 2270грн., доведення Третьою особою обставини понесення судових витрат на сплату судового збору за подання позовної заяви до господарського суду в розмірі 4167,51грн., недоведення Відповідачем та Третіми особами 1, 2, 3 та 4 розміру понесених судових витрат у справі, суд дійшов висновків про те, що судові витрати у справі, а саме сплачений Позивачем за подання позовної заяви до господарського суду судовий збір в розмірі 2270грн. та сплачений Третьою особою за подання позовної заяви до господарського суду судовий збір в розмірі 4167,51грн слід покласти на Сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, стягнути з Відповідача на користь Позивача 2270грн. судового збору; стягнути з Відповідача на користь Третьої особи 4167,51грн. судового збору.

При цьому, з врахуванням доводів мотивувальної частини рішення щодо розміру заявлених позовних вимог, суми сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору судом встановлено, що Позивач наділений правом на повернення з Державного бюджету України 2107,52грн. сплаченого згідно Платіжного доручення від 16.08.2021р. №5221 судового збору (2107,51грн. у зв`язку із зменшенням розміру позовних вимог та 0,01грн. у зв`язку із внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом).

З підстав відсутності клопотання Позивача про повернення 2107,52грн. сплаченого згідно Платіжного доручення від 16.08.2021р. №5221 судового збору (2107,51грн. у зв`язку із зменшенням розміру позовних вимог та 0,01грн. у зв`язку із внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом) суд зазначає про відсутність правових підстав для такого повернення. Проте, вказане не позбавляє Позивача права на звернення до суду із відповідним клопотанням в майбутньому.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п.1,3 ч.1 ст.129 Конституції України, ст.ст.4, 13, 27, 42, 43, 46, 73, 74, 76,-79, 80, 81, 86, 129, 165, 205, 216, 222, 235, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.3, 11, 15 , 16, 22, 509, 510, 512, 525-527, 530, 599, 610, 612, 614, 623, 629, 638, 901, 903, 908, 909, 924, 929-932, 979, 980, 993, 1166, 1167, 1172, 1191, 1192 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 179, 180, 193, 216, 224, 225, 306, 308,314, 316 Господарського кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Транс Інвест» задоволити повністю.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця Петріва Андрія Ярославовича ( АДРЕСА_3 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Транс Інвест» (03143, м.Київ, вул.Академіка Лєбєдєва, 1, буд.6А, корп.7, офіс 168; ідентифікаційний код: 41803793) 14000грн. завданих збитків та 2270грн. судового збору.

3.Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» задоволити повністю.

4.Стягнути з Фізичної особи-підприємця Петріва Андрія Ярославовича ( АДРЕСА_3 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_4 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (03038, м.Київ, вул.Івана Федорова, буд.32А; ідентифікаційний код: 30859524) 277834грн. виплаченого страхового відшкодування та 4167,51грн. судового збору.

5.Накази видати після набрання рішенням законної сили.

6.Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 ГПК України.

7.Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою І розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 06.06.2022р.

Головуючий суддя Фартушок Т.Б.


Суд	Господарський суд Львівської області
Дата ухвалення рішення	25.05.2022
Оприлюднено	23.06.2022
Номер документу	104686662
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань про відшкодування шкоди

Фартушок Т.Б.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 25.05.2022 по справі 914/2530/21ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —914/2530/21

Рішення від 25.05.2022

Рішення
від 25.05.2022 по справі 914/2530/21
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ