Постанова

від 30.05.2022 по справі 910/18584/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2022 року

м. Київ

cправа № 910/18584/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случа О.В. - головуючого, Волковицької Н.О., Могил С.К.,

за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фуд Сервіс Компані"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02 листопада 2021 року (головуючий - Зубець Л.П., судді: Алданова С.О., Владимиренко С.В.) у справі

за позовом Приватного акціонерного товариства "Київський меблевий комбінат"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фуд Сервіс Компані",

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: (1) Автогаражного кооперативу "Чайка", (2) Київської міської ради

про перебудування приміщення.

(у судовому засіданні взяли участь представники: Відповідача - Тарасов С.О. та Третьої особи 1 - Гонда О.Ю.)

ІСТОРІЯ СПОРУ

Фактичні обставини спору

1. 18.10.2002 між Приватним акціонерним товариством "Київський меблевий комбінат" (далі Комбінат) та Автогаражним кооперативом "Чайка" (далі Кооператив) було укладено угоду, згідно якої у власність останнього було передано споруди, розташовані на земельній ділянці по вул. Фрунзе, 82 в м. Києві, яка надана Комбінату в постійне користування, а саме:

- паркан, довжиною 230 м;

- дорога, довжиною 200 м;

- дощова каналізація, довжиною 70 м, про що було складено акт від 21.10.2002.

1.1. Також, згідно умов зазначеної угоди Комбінат та Кооператив домовились переоформити належним чином усі права оренди на земельну ділянку.

2. В подальшому, пунктом 36 рішення Київської міської ради (далі Рада) від 25.09.2003 № 31/905 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею":

- передано Кооперативу, за умови виконання пункту 36.1 цього рішення, земельні ділянки загальною площею 1,67 га на вул. Фрунзе, 82 у Подільському районі м. Києва за рахунок земель, наданих Комбінату відповідно до пункту 6 рішення Ради від 19.11.1998 № 51/152 "Про надання та вилучення земельних ділянок" та право користування якими посвідчено державним актом на право постійного користування землею від 10.06.1999 № 85-4-00017, у тому числі: площею 1,22 га - у приватну власність для будівництва, експлуатації та обслуговування гаражів; площею 0,45 га - у довгострокову оренду на 25 років для будівництва, експлуатації та обслуговування приміщень мініавтосервісу та магазину супутніх товарів;

- припинено Комбінату право постійного користування земельною ділянкою, наданою відповідно до пункту 6 рішення Ради від 19.11.1998 № 51/152 "Про надання та вилучення земельних ділянок" та право користування якою посвідчено державним актом на право постійного користування землею від 10.06.1999 № 85-4-00017 (лист-згода від 02.08.2002 № 296);

- визнано таким, що втратив чинність, пункт 6 та додаток 6 до рішення Ради від 19.11.1998 № 51/152 "Про надання та вилучення земельних ділянок".

2.1. На виконання вказаного рішення, 19.05.2004 між Радою (орендодавець) та Кооперативом (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 21.10.2005 за № 85-6-00227 у книзі записів державної реєстрації договорів, згідно якого орендодавець за актом прийому-передачі передав, а орендар прийняв в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку з наступними характеристиками: місце розташування - вул. Фрунзе, 82 (вісімдесят два) у Подільському районі м. Києва; розмір - 0,4514 га; цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування приміщень мініавтосервісу та магазину супутніх товарів; кадастровий номер - 8000000000:85:281:0016.

3. 27.11.2018 між Комбінатом та Кооперативом було укладено угоду, згідно якої Кооператив передав, а Комбінат прийняв у власність нерухоме майно у вигляді колектору дощової каналізації D500 довжиною 70 погонних метрів, що розташований на земельній ділянці під кадастровим номером 8000000000:85:281:0016 за адресою: вулиця Кирилівська, 82, про що було складено акт приймання-передачі від 29.11.2018.

4. 30.11.2018 комісією у складі: начальника гідротехнічних та інженерних споруд Заїки О.П., голови правління Кооперативу Асаулюка І.І., голови правління Комбінату Кулик Т.М. та дорожнього робітника Шагай В.М., було обстежено стан колектору дощової каналізації, який знаходиться між вул. Кирилівська, 82 та Новокостянтинівська, 1В, та проходить по території Комбінату та Кооперативу, в результаті чого виявлено, що на території Кооперативу, а саме: на земельній ділянці під кадастровим номером 8000000000:85:281:0016, прямо на мережі колектора дощової каналізації D500 збудована будівля з порушенням ДБН 360-92 дод. 8.1, 8.2, 8.3 та ДСП № 173, про що складено акт обстеження від 30.11.2018.

5. Судами попередніх інстанцій установлено, що виявлена в ході обстеження будівля на праві власності належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Сітіінвестбуд і Ко." (далі Товариство) і при цьому право власності на вказану будівлю Товариством набуто на підставі судового рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2010 у справі № 32/124 за позовом Товариства до Кооперативу.

6. Судами установлено також і те, що Комбінат вже звертався до суду з позовом до Товариства про визнання незаконним здійсненого будівництва та демонтаж збудованої споруди, але рішенням Господарського суду міста Києва від 12.11.2019 у справі № 910/2339/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2020 і постановою Верховного Суду від 21.10.2020, у задоволенні вказаного позову було відмовлено.

Узагальнений зміст позовних вимог і підстав позову

7. Після описаних подій Комбінат (далі також Позивач) знову звернувся до місцевого господарського суду з позовом до Товариства (далі також Відповідач) вже у даній справі № 910/18584/20, в якому просив зобов`язати Відповідача здійснити перебудову вже неодноразово згаданої споруди площею 30, 4 кв.м. в межах існуючої плями забудови без зміни зовнішніх геометричних параметрів таким чином, щоб перебудоване приміщення не знаходилось на колекторі дощової каналізації D500 та ближче ніж 3 м до нього з обох боків відповідно до ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень".

8. Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що приміщення площею 30,40 кв.м побудоване Відповідачем з порушенням державних будівельних норм, без необхідних дозвільних документів і його розташування на мережі колектора, яким опікується Комбінат, може призвести до затоплення ділянок та будівель, які знаходяться нижче рівня самовільно збудованої будівлі.

Узагальнений зміст і обґрунтування рішень судів попередніх інстанцій

9. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2021 було здійснено заміну Відповідача у даній справі на нового власника спірної будівлі - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фуд Сервіс Компані" (далі Товариство "Фуд Сервіс Компані"), а рішенням цього ж суду від 17.06.2021 у задоволенні позову повністю відмовлено.

9.1. Приймаючи вказане рішення, місцевий господарський суд погодився з доводами Позивача про те, що спірне приміщення площею 30,40 кв.м збудоване Відповідачем з порушенням ДБН 360-92** та за відсутності дозвільних документів. Однак, з посиланням на приписи статей 257, 267 Цивільного кодексу України у позові відмовив через пропуск Комбінатом позовної давності.

10. За наслідками перегляду цієї справи в апеляційному порядку постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2021 рішення господарського суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено.

10.1. Апеляційний господарський суд, як до нього і господарський суд першої інстанції, встановив, що спірне приміщення площею 30,40 кв.м збудоване Відповідачем з порушенням ДБН 360-92** та за відсутності дозвільних документів. Але, на відміну від місцевого господарського суду, господарський суд апеляційної інстанції вирішив, що позовна давність у даному випадку Позивачем не пропущена, адже останній дізнався про незаконно збудоване приміщення лише після того, як 30.11.2018 підписав відповідний акт про прийняття на баланс колектора та провів обстеження земельної ділянки.

Касаційна скарга

11. Не погодившись із постановою апеляційного господарського суду, Відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою у якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

Узагальнені доводи касаційної скарги

12. Скаржник стверджує, що постанова апеляційного господарського суду ухвалена з порушенням приписів статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) і здійснене судом застосування цієї норми суперечить висновкам Верховного Суду щодо її правильного застосування, які були викладені у постанові від 26.11.2019 у справі № 922/643/19 та від 10.12.2019 у справі № 910/6356/19.

12.1. Відповідач підкреслює, що відповідно до висновків Верховного Суду, які викладено у вказаних постановах, приписи статті 75 ГПК України слід розуміти таким чином, що факти, установлені у прийнятих раніше судових рішеннях, мають для суду преюдиціальний характер. Преюдиціальність означає обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

12.2. Екстраполюючі зазначені висновки на правовідносини, що виникли між сторонами цієї справи, скаржник пояснює, що раніше між учасниками даного провадження вже розглядався спір про демонтаж спірного приміщення (справа № 910/2339/19) і тоді рішенням Господарського суду міста Києва від 12.11.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2020 і постановою Верховного Суду від 21.10.2020, у задоволенні позову Комбінату було відмовлено.

При цьому, у вказаних судових рішеннях були установлені обставини, які не потребують повторного доказування в межах справи № 910/18584/20 і які беззаперечно свідчать про те, що позов у даній справі є безпідставним. Так, виходячи із установлених обставин справи № 910/2339/19 Верховний Суд у постанові від 21.10.2020 зазначив, що право власності на спірне самочинно збудоване приміщення набуто Товариством на підставі чинного судового рішення про визнання такого права, а отже це право вже легітимізовано у спосіб, визначений статтею 376 Цивільного кодексу України, тобто має місце завершений юридичний склад набуття Товариством права власності (виникнення права на підставі судового рішення та здійснення у зв`язку з цим державної реєстрації такого права). Також Верховний Суд у постанові від 21.0.2020 акцентував, що судами попередніх інстанцій у справі № 910/2339/19 не було встановлено і наявності обставин, які б свідчили про реальну загрозу порушення прав Комбінату, як власника дощового колектора та Ради, як власника земельної ділянки, у зв`язку з розташуванням на межі колектора спірної будівлі Товариства, яке відкрито та мирно користувалося своїм майном вже понад 8 років до моменту подання позовів у цій справі.

12.3. Таким чином, на думку скаржника, підставність позовних вимог Комбінату, які стосуються можливості застосування до спірної споруди наслідків, передбачених статтею 376 Цивільного кодексу України, вже спростована в межах справи № 910/2339/19, як спростованими є і обставини порушення прав Позивача існуванням такої споруди, а тому задоволення вимог Комбінату в межах справи № 910/18584/20 є порушенням правил про преюдиції та ставить під сумнів обов`язковість та силу судового рішення.

Відзив

13. Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів попередніх інстанцій

14. Як вже зазначалося, в якості підстав подання цього позову та порушення своїх прав Позивач, як власник колектору, вказував на те, що спірне приміщення збудовано Товариством з порушенням будівельних норм, без дозвільних документів та розташоване на колекторі дощової каналізації, що може призвести до затоплення ділянок та будівель, які знаходяться нижче рівня спірної будівлі.

15. Розглядаючи даний позов суди попередніх інстанцій погодились із наведеними доводами і вирішили, що у даному випадку дійсно наявні підстави для зобов`язання Відповідача провести перебудову спірної будівлі.

16. Однак, Верховний Суд не погоджується із наведеними висновками судів попередніх інстанцій, вважає їх такими, що зроблені з неправильним застосовуванням приписів статті 376 Цивільного кодексу України та порушенням приписів статті 75 ГПК України з огляду на таке.

17. Приписами частини 4 статті 75 ГПК України, зокрема, передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

17.1. Як підставно відмічає скаржник з посиланням на відповідні висновки Верховного Суду, преюдиціальність означає обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

18. Судами попередніх інстанцій у даній справі було встановлено, що раніше Господарським судом міста Києва вже розглядалася справа № 910/2939/19 за позовами Комбінату і Ради до Товариства, за участю Кооперативу про визнання незаконним будівництва та зобов`язання демонтувати збудоване приміщення.

18.1. Рішенням місцевого господарського суду від 12.11.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2020 у задоволенні позовів Комбінату і Ради було відмовлено.

18.2. В межах розгляду тієї справи (суди у даній справі використовують ці обставини в якості преюдиційних) суди дійсно установили, що приміщення площею 30,40 кв.м., яке знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:85:281:0016 за адресою м. Київ, вул. Кирилівська, 82, збудовано Товариством без необхідних дозволів, з порушенням будівельних норм, а тому є самочинним будівництвом.

Але, разом з цим, в межах справи № 910/2939/19 суди установили також і те, що право власності Товариства на спірне приміщення було визнано судовим рішенням у справі № 32/124, яке набрало законної сили, а в подальшому таке право у передбаченому порядку було зареєстровано Комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна" за номером запису 72-з в книзі д. 8з-101, тобто станом на 2010 рік державою було визнано законність набуття Товариством речового права на нерухоме майно, яке отримало судовий захист і Товариство мирно володіло ним за відсутності будь-яких заперечень щодо цього з боку Комбінату і Ради протягом дев`яти років.

18.3. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення у справі № 910/2939/19, Верховний Суд у постанові від 21.10.2020 зазначив, що за вказаних обставин право Товариства на самочинне будівництво є таким, що легітимізовано у спосіб, визначений статтю 376 Цивільного кодексу України - шляхом визнання права власності особи за рішенням суду і у даному випадку вже має місце завершений юридичний склад набуття Товариством права власності (виникнення права на підставі судового рішення та здійснення у зв`язку із цим державної реєстрації такого права).

19. З прийнятих у даній справі рішень вбачається, що керуючись вказаними вище приписами частини 4 статті 75 ГПК України суди попередніх інстанцій врахували лише обставини самочинності здійсненого Товариством будівництва спірного приміщення, однак разом із цим, вони повністю проігнорували обставини легітимізації права власності Відповідача на цю будівлю, порушивши тим самим правила преюдиції, що в результаті призвело і до неправильного застосовування положень статті 376 Цивільного кодексу України, які у даному випадку застосуванню вже не підлягали.

20. Крім цього, колегія суддів вважає доцільним зауважити, що в постанові Верховного Суду від 26.01.2022 у справі № 921/787/20 (з`явилася після подання касаційної скарги у даній справі, висновки з неї враховуються Верховним Судом на підставі частини четвертої статті 300 ГПК України) було зроблено висновок про стадійність захисту права, зокрема вказано на те, що під час вирішення господарського спору суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорення відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

20.1. Отже, Верховний Суд вкотре відмітив, що відсутність порушеного права у позивача зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.

21. У своїй касаційній скарзі скаржник правильно підкреслює, що в межах справи № 910/2939/19 судами не було встановлено наявності обставин, які б свідчили про реальну загрозу порушення прав Комбінату у зв`язку із розташуванням на межі колектора спірної будівлі Товариства, яке відкрито нею користувалося протягом дев`яти років. В межах же цієї справи - № 910/18584/20, за аналогічних підстав позову (зі справою № 910/2939/19; позивач в обґрунтування своїх вимог посилався на ті самі обставини), суди (вважаючи позовні вимоги обґрунтованими) порушення таких прав констатували, чим приписи частини 4 статті 75 ГПК України також порушили, позаяк насправді нових обставин у цій частині не встановили, преюдиційних - не спростовували. Відповідні висновки судів попередніх інстанцій суперечать позиції, викладеній Верховним Судом у постанові від 21.10.2020 у справі № 910/2339/19, ухваленій у тих самих правовідносинах (посилання на неї містяться у касаційній скарзі).

22. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

22.1. Верховний Суд висновує, що судові рішення вважаються законними доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в той час як подання позову у даній справі є як раз саме намаганням здійснити ревізію судових актів у справах № 32/124 та № 910/2939/19 у непередбачений процесуальним законом спосіб.

23. За викладеного, позовні вимоги Комбінату у даному спорі задоволенню не підлягали, однак не через пропуск позовної давності, як про те вказав місцевий господарський суд, а у зв`язку із відсутністю порушеного права Позивача та їх необґрунтованістю по суті.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

24. Статтею 300 ГПК України, зокрема, передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд необмежений доводами та вимогами касаційної скарги у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

25. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалили нове рішення відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд (пункт 3 частини 1 статті 308 ГПК України). Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідні частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосовуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати у доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частини 1, 4 статті 311 ГПК України).

26. Враховуючи наведені положення Закону та висновки, зроблені касаційним судом під час касаційного провадження у даній справі, колегія суддів Верховного Суду вирішила, що прийняті у справі рішення і постанова є такими, що ухвалені з неправильним застосуванням та порушенням правових норм. Водночас, на відміну від апеляційного господарського суду, який безпідставно задовольнив позовні вимоги, місцевий господарський суд правильно у них відмовив, але з неправильних мотивів. Тому, постанову господарського суду апеляційної інстанції належить скасувати, а рішення господарського суду першої інстанції змінити в частині мотивів відмови у позові.

27. В порядку приписів статті 129 ГПК України судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на Позивача.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 306, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фуд Сервіс Компані" задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 02 листопада 2021 року у справі № 910/18584/20 скасувати.

3. Мотивувальну частину рішення Господарського суду міста Києва від 17 червня 2021 року у справі № 910/18584/20 змінити, виклавши її в редакції цієї постанови Верховного Суду. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 17 червня 2021 року у цій справі залишити без змін.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Київський меблевий комбінат" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 82, код ЄДРПОУ 05516151) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фуд Сервіс Компані" (01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, буд. 3, код ЄДРПОУ 43006304) 4 204 грн судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Случ О.В.

Судді Волковицька Н.О.

Могил С.К.