Постанова

від 06.06.2022 по справі 910/4430/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2022 року

м. Київ

Справа № 910/4430/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Львова Б. Ю. (головуючий), Булгакової І. В. і Селіваненка В. П.,

за участю секретаря судового засідання Крапивної А. М.,

представників учасників справи:

позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Легіон 2015» (далі - Товариство) - не з`явився,

відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Незалежна інформаційна компанія «Голос Київщини» (далі - Компанія) - Голосія Т. А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Компанії

на рішення господарського суду міста Києва від 24.06.2021 (суддя Усатенко І. В.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2021 [колегія суддів: Куксов В. В. (головуючий), Тищенко А. І., Шаптала Є. Ю.]

зі справи № 910/4430/21

за позовом Товариства

до Компанії

про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Компанії, в якому просило суд:

визнати недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію Товариства, інформацію, поширену Компанією у статті з назвою: «ПЧЕЛКА» на Шолом-Алейхема: боротьба з недобросовісними власниками триває»;

зобов`язати Компанію в найближчому запланованому випуску опублікувати спростування недостовірної інформації відносно Товариства в такий же спосіб (у газеті) та кількості, тим же шрифтом, такого ж кольору, з посиланням на рішення суду під заголовком: (назва) «Спростування недостовірної інформації щодо «ПЧЕЛКА МАРКЕТ», (основний текст) « 08 листопада 2020 року в загальнополітичній газеті «Громадський Ревізор» за № 35 (166) була розміщена недостовірна інформація, яка порушила право на недоторканість ділової репутації магазину «ПЧЕЛКА МАРКЕТ» (ТОВ «ЛЕГІОН 2015»), інформація в статті: «Фахівці управління інспекції та контролю неодноразово направляли власнику закладу офіційні запити, проводили інспекційні обстеження магазину та надавали під підпис розпорядження стосовно заборони на торгівлю алкоголем вночі (а сьогодні ця заборона розповсюджується вже й на кафетерії). Окрім того, «ПЧЕЛКУ» оштрафували на суму більше ніж 60 тисяч гривень, направили декілька звернень до поліції та розпочали перевірку правомірності видачі ліцензії»; «Недобросовісний власник закладу вперто відмовляється йти назустріч та виконувати законодавчі норми стосовно заборони нічної реалізації алкоголю» - не відповідає дійсності. Просимо вибачення у читачів і ТОВ «ЛЕГІОН 2015» за дезінформацію».

1.2. Позов обґрунтовано тим, що поширена відповідачем інформація безпосередньо стосується позивача, є недостовірною і, як наслідок, - такою, що порушує його особисті немайнові права, завдаючи шкоди діловій репутації.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням господарського суду міста Києва від 24.06.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2021:

позов задоволено частково;

визнано недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію Товариства, інформацію, поширену Компанією у статті з назвою: «ПЧЕЛКА» на Шолом-Алейхема: боротьба з недобросовісними власниками триває» у вигляді фактичних тверджень: «Фахівці управління інспекції та контролю неодноразово направляли власнику закладу офіційні запити, проводили інспекційні обстеження магазину та надавали під підпис розпорядження стосовно заборони на торгівлю алкоголем вночі (а сьогодні ця заборона розповсюджується вже й на кафетерії)»; «…направили декілька звернень до поліції та розпочали перевірку правомірності видачі ліцензії»; «…власник закладу вперто відмовляється йти назустріч та виконувати законодавчі норми стосовно заборони нічної реалізації алкоголю»;

зобов`язано Компанію в найближчому запланованому випуску опублікувати спростування недостовірної інформації відносно Товариства у такий же спосіб (в газеті) та кількості, тим же шрифтом, такого ж кольору, з посиланням на рішення суду під заголовком: (назва) «Спростування недостовірної інформації щодо «ПЧЕЛКА МАРКЕТ», (основний текст) « 08 листопада 2020 року в загальнополітичній газеті «Громадський Ревізор» за № 35 (166) була розміщена недостовірна інформація, яка порушила право на недоторканість ділової репутації магазину «ПЧЕЛКА МАРКЕТ» (ТОВ «ЛЕГІОН 2015»), інформація у статті: «Фахівці управління інспекції та контролю неодноразово направляли власнику закладу офіційні запити, проводили інспекційні обстеження магазину та надавали під підпис розпорядження стосовно заборони на торгівлю алкоголем вночі (а сьогодні ця заборона розповсюджується вже й на кафетерії)»; «…направили декілька звернень до поліції та розпочали перевірку правомірності видачі ліцензії»; «… власник закладу вперто відмовляється йти назустріч та виконувати законодавчі норми стосовно заборони нічної реалізації алкоголю» - не відповідає дійсності»;

в частині позовних вимог про визнання недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію позивача решти інформації, поширеної Компанією у статті з назвою: «ПЧЕЛКА» на Шолом-Алейхема: боротьба з недобросовісними власниками триває», та про зобов`язання Компанії її спростувати відмовлено.

2.2. Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що поширення відповідачем у друкованому засобі невизначеному колу осіб інформації про позивача як особу, що порушує законодавство, тобто негативних відомостей про нього, завдає шкоди діловій репутації позивача як учасника суспільних відносин. Оскільки частина опублікованої інформації є оціночними судженнями, а інша частина знайшла своє підтвердження, то визнанню недостовірною та спростуванню підлягає лише та частина інформації, яка не була підтверджена відповідачем. Стосовно включення до тексту вибачень читачам та позивачу суди дійшли висновку про неналежність такого способу захисту. Крім того, частина позовних вимог фактично заявлена щодо прав третіх осіб (читачів), право на звернення в інтересах яких позивач не довів.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

Компанія, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, подала касаційну скаргу, в якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в позові.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. За твердженнями скаржника, розгляд справи у суді першої інстанції відбувся за відсутності відповідача, належним чином не повідомленого про дату час та місце судового засідання, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 310 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) є підставою для обов`язкового скасування прийнятих зі справи судових рішень та направлення справи на новий розгляд. Зокрема, суди не врахували, що повернення поштових відправлень з відміткою «за закінченням терміну зберігання» не може свідчити про належне повідомлення учасника справи про її розгляд.

4.2. Враховуючи, що розгляд справи у суді першої інстанції відбувся без участі відповідача, при зверненні з апеляційною скаргою останній заявив клопотання про поновлення строку та долучення до матеріалів справи доказів на підтвердження достовірності інформації, викладеної у статті, яке суд апеляційної інстанції задовольнив. Однак на порушення вимог статті 86, 236 ГПК України судом апеляційної інстанції ці докази не досліджувалися та фактично були проігноровані.

4.3. Суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що опублікована інформація щодо проведення інспекційних перевірок у магазині є недостовірною, оскільки наказом управління інспекції та контролю Броварської міської ради Київської області від 18.10.2019 № 78/2019 було вирішено провести перевірку позивача у період з 18.10.2019 до 30.10.2019. У межах перевірки були складені акт, протокол про виявлене порушення та припис на його усунення. Обставини недопуску відповідачем перевіряючих осіб на об`єкт перевірки не свідчать про її непроведення.

4.4. Інформація, що містилася в публікації, є оцінкою діяльності підприємства позивача, яка сформована на підставі даних, отриманих відповідачем. На думку скаржника, журналіст у тексті не вийшов за межі оціночного судження, що вимагало б спростування. Позивач не надав доказів недостовірності поширеної інформації, а суди на порушення принципу змагальності сторін поклали обов`язок доказування лише на відповідача.

4.5. Виходячи з наведених доводів, скаржник зазначає про неврахування судами попередніх інстанцій у прийнятті оскаржуваних рішень правових висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 28.09.2021 зі справи № 489/6044/16-а, від 09.12.2019 зі справи № 822/836/16, від 16.04.2019 зі справи № 127/4612/16-а, від 13.11.2019 зі справи № 565/1072/16-а, від 18.09.2019 зі справи № 359/8847/16-ц, від 19.07.2018 зі справи № 910/5117/17, від 12.12.2018 зі справи № 752/11896/17, від 20.06.2018 зі справи № 127/2871/16, від 12.05.2021 зі справи № 216/3765/16, від 12.02.2019 зі справи № 906/142/18, від 02.06.2020 зі справи № 910/17792/17, від 25.02.2021 зі справи № 679/219/20, від 18.02.2020 зі справи № 129/1033/13, від 02.10.2018 зі справи № 910/18036/17, від 23.10.2019 зі справи № 917/1307/18.

5. Доводи позивача

Від Товариства відзив на касаційну скаргу не надходив.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. Стислий виклад обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

6.1. 08.11.2020 у щотижневій загальнополітичній газеті «Громадський ревізор» № 35 (166) було опубліковано статтю «ПЧЕЛКА» на Шолом-Алейхема: боротьба з недобросовісними власниками триває», яка містить, зокрема твердження такого змісту: «Фахівці управління інспекції та контролю неодноразово направляли власнику закладу офіційні запити, проводили інспекційні обстеження магазину та надавали під підпис розпорядження стосовно заборони на торгівлю алкоголем вночі (а сьогодні ця заборона розповсюджується вже й на кафетерії). Окрім того, «ПЧЕЛКУ» оштрафували на суму більше ніж 60 тисяч гривень, направили декілька звернень до поліції та розпочали перевірку правомірності видачі ліцензії»; «Недобросовісний власник закладу вперто відмовляється йти назустріч та виконувати законодавчі норми стосовно заборони нічної реалізації алкоголю».

6.2. Засновником та видавцем цієї газети є Компанія, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації КВ № 21097-10897Р.

6.3. Поширена інформація стосується Товариства, що підтверджується: свідоцтвами на знак для товарів і послуг від 10.03.2016 № 209803 та від 27.02.2017 № 222858, за якими Товариство є власником знака для товарів і послуг «Пчелка Маркет» та «Пчелка маркет. Купуй вигідно та зручно»; договором оренди від 26.03.2019 № 26/03/2019, укладеним Товариством і приватним підприємством «Броварижитлобуд» щодо оренди об`єкта нерухомості загальною площею 517,7 кв. м, розташованого за адресою: Київська область, місто Бровари, вул. Шолом-Алейхема, 68, для розміщення в ньому магазину «Пчелка Маркет plus»; ліцензіями на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, виданими Товариству, адреса місця торгівлі: Київська область, місто Бровари, вул. Шолом-Алейхема, 68, магазин, кафе.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

7.1. Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для задоволення заявлених позовних вимог щодо захисту ділової репутації шляхом спростування недостовірної інформації.

7.2. У касаційному порядку відповідачем оскаржуються рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог щодо визнання недостовірною та такою, що підлягає спростуванню, опубліковану у статті інформацію про те, що: «Фахівці управління інспекції та контролю неодноразово направляли власнику закладу офіційні запити, проводили інспекційні обстеження магазину та надавали під підпис розпорядження стосовно заборони на торгівлю алкоголем вночі (а сьогодні ця заборона розповсюджується вже й на кафетерії)»; «…направили декілька звернень до поліції та розпочали перевірку правомірності видачі ліцензії»; «… власник закладу вперто відмовляється йти назустріч та виконувати законодавчі норми стосовно заборони нічної реалізації алкоголю».

7.3. Відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Згідно з частиною першою статті 94 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

За приписами частин першої, четвертої, шостої, сьомої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

При цьому за змістом частини першої статті 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі, ділова репутація, ім`я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством (частина перша статті 201 ЦК України).

7.4. Отже, право на спростування недостовірної інформації, передбачене статтею 277 ЦК України, належить не лише фізичним, але й юридичним особам у передбачених законом випадках, у тому числі як спосіб судового захисту проти поширення інформації, що шкодить діловій репутації господарюючого суб`єкта (підприємця).

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про спростування недостовірної інформації, є сукупність таких обставин: 1) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; 2) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; 3) поширена інформація є недостовірною, тобто такою, яка не відповідає дійсності; 4) поширена інформація порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі «Інтернет» чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування та інших належних їй нематеріальних активів серед кола споживачів її товарів та послуг. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Приниженням ділової репутації суб`єкта господарювання (підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності, у зв`язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів.

7.5. Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

При цьому відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема, з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Отже, ознаками оціночного судження є відсутність у його складі посилань на фактичні обставини та відсутність можливості здійснити перевірку такого судження на предмет його відповідності дійсності.

7.6. За результатами розгляду справи судами попередніх інстанцій з`ясовано, що:

- спірна інформація поширена відповідачем як засновником та видавцем газети і стосується саме позивача;

- оскільки вона була розміщена у засобі масової інформації (щотижневій загальнополітичній газеті «Громадський ревізор»), то така інформація отримала форму поширення невизначеному колу осіб;

- виходячи зі змісту публікації, інформація містить негативні відомості про позивача як такого, що порушує чинне законодавство України, у зв`язку з чим її поширення може шкодити його діловій репутації.

При цьому поширена інформація в задоволеній частині позовних вимог є фактичними твердженнями та не належить до оціночних суджень.

7.7. Недостовірність негативної інформації є правовою презумпцією і саме на відповідача у такій категорії спорів покладено обов`язок довести її достовірність. Позивач має право, а не обов`язок подати докази недостовірності поширеної інформації та повинен довести тільки факт її поширення відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено особисті немайнові права позивача.

Послідовна та стала правова позиція щодо предмета дослідження та суб`єкта доказування у цій категорії справ при застосуванні положень статті 277 ЦК України висловлена Верховним Судом у постановах від 20.11.2019 зі справи № 910/7978/18, від 03.09.2019 зі справи № 920/593/18, від 18.03.2020 зі справи № 910/8347/19, від 11.02.2021 зі справи № 917/527/18, від 18.03.2021 зі справи № 910/12445/19, від 07.04.2021 зі справи № 910/1255/20.

7.8. Задовольняючи позовні вимоги в частині, що стосується тверджень: «Фахівці управління інспекції та контролю неодноразово направляли власнику закладу офіційні запити, проводили інспекційні обстеження магазину та надавали під підпис розпорядження стосовно заборони на торгівлю алкоголем вночі (а сьогодні ця заборона розповсюджується вже й на кафетерії)»; «…направили декілька звернень до поліції та розпочали перевірку правомірності видачі ліцензії»; «… власник закладу вперто відмовляється йти назустріч та виконувати законодавчі норми стосовно заборони нічної реалізації алкоголю», місцевий господарський суд дійшов висновку, що їх достовірність не підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

7.9. За результатами перегляду справи суд апеляційної інстанції погодився з таким висновком місцевого господарського суду та виходив з того, що докази, подані відповідачем на стадії апеляційного перегляду справи (і прийняті судом апеляційної інстанції), цих висновків не спростовують.

7.10. Однак Верховний Суд вважає ці висновки апеляційного суду передчасними, з огляду на таке.

7.11. Відповідно до частин першої - третьої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У силу приписів частини п`ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

7.12. З урахуванням наведених положень ГПК України Верховний Суд зазначає, що, дійшовши висновку про наявність підстав для поновлення строку на подання відповідачем доказів, які не були подані до суду першої інстанції, та їх прийняття на стадії перегляду справи в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції мав дослідити ці докази, надати правову оцінку доводам відповідача, які він підтверджує цими доказами, та належним чином мотивувати підстави їх відхилення або врахування.

7.13. Однак, як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, на порушення вимог статей 86, 236 ГПК України висновок суду про відхилення наданих відповідачем доказів зроблено без будь-якого мотивування. Зокрема, як правильно зазначає скаржник у касаційній скарзі, суд не навів підстав відхилення у тому числі: наказу управління інспекції та контролю Броварської міської ради Київської області від 18.10.2019 № 78/2019 про проведення перевірки позивача у період з 18.10.2019 до 30.10.2019 та складених за її результатами документів; повідомлення на ім`я Товариства про витребування в нього документів у межах перевірки від 18.10.2019 № 1810/3-вих; звернення начальника Управління інспекції та контролю Броварської міської ради від 30.10.2019 № 3010/2-вих до управління економіки щодо ініціювання перевірки правомочності видачі Товариству ліцензії на право торгівлі алкогольними напоями; звернення начальника Управління інспекції та контролю Броварської міської ради від 14.09.2020 № 1409/4-вих до Броварського відділу поліції щодо діяльності магазину «Пчелка» на вул. Шолом-Алейхема, 68 у місті Бровари Київської області.

7.14. Доводи касаційної скарги в цій частині знайшли своє підтвердження за результатами перегляду справи в касаційному порядку.

7.15. Водночас Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на неналежне його повідомлення про розгляд справи у суді першої інстанції та наявність підстав для скасування як рішення місцевого господарського суду, так і постанови суду апеляційної інстанції з підстав, визначених пунктом 3 частини першої статті 310 ГПК України, з огляду на таке.

7.16. Згідно з частиною четвертою статті 89 ЦК України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини першої статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів ГПК України, процесуальні документи направлялися судом першої інстанції рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: 01054, місто Київ, вул. Воровського, 33, корпус Б.

Станом на дату розгляду справи в суді першої інстанції поштові відправлення № 0105479908024, 0105480105520, яким відповідачу направлялися ухвали від 05.04.2021 про відкриття провадження у справі та від 13.05.2021 - про виклик у судове засідання, не були вручені під час доставки, причина невручення - «за закінченням терміну зберігання».

Згідно з частиною шостою статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

День невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

7.17. При цьому на відміну від обставин справ № 127/2871/16-ц, № 216/3765/16, № 906/142/18, на неврахування висновків Верховного Суду у яких посилається скаржник у касаційній скарзі, в цій справі відповідач є юридичною, а не фізичною особою, на яку відповідно до положень статті 4, частини першої, пункту 10 частини другої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» покладено обов`язок зазначати достовірні дані щодо місця розташування юридичної особи, та які відповідно до положень статті 10 зазначеного Закону вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України «Про поштовий зв`язок» та Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270.

Подібний правовий висновок викладено і в постанові Верховного Суду від 09.02.2022 зі справи №916/939/15-г.

7.18. Отже, з урахуванням викладеного у пунктах 7.11- 7.13 цієї постанови, дослідження доказів (та надання їм правової оцінки), які входять до предмета доказування в межах розгляду цього спору, залишилися поза увагою суду апеляційної інстанції, що унеможливило встановлення усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення спору. До усунення цих порушень судом апеляційної інстанції не вбачається за можливе надати оцінку законності та обґрунтованості рішенню суду першої інстанції в частині оскарження задоволення позовних вимог.

7.19. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до таких правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції зазначеним вимогам не відповідає.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

8.1. Доводи Компанії про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права у прийнятті оскаржуваної постанови знайшли своє підтвердження за результатами перегляду справи в касаційному порядку.

8.2. За таких обставин Верховний Суд вважає за необхідне касаційну скаргу Компанії задовольнити частково, оскаржувану постанову апеляційного суду зі справи скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

8.3. У новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, надати належну правову оцінку обставинам справи, дослідити прийняті на стадії апеляційного провадження докази і залежно від встановленого вирішити спір відповідно до закону.

9. Судові витрати

Відповідно до положень статті 129 ГПК України розподіл судових витрат здійснюється за результатами розгляду справи по суті.

На підставі викладеного та керуючись статтями 300, 308, 310, 315 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Незалежна інформаційна компанія «Голос Київщини» задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2021 зі справи № 910/4430/21 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Б. Львов

Суддя І. Булгакова

Суддя В. Селіваненко